Определение ВССУГУД, оставившее в силе решение апелляционного суду Закарпатской области об отказе в изъятии из Государственного реестра записи об ипот

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/32338003
Державний герб України

У х в а л а

іменем  України          

10 липня 2013 року                                                                 м. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Горелкіна Н.А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Закарпатської області                                               від 3 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа - Хустська державна нотаріальна контора про вилучення з державного реєстру іпотек запису про іпотеку,

в с т а н о в и в :

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області                     від 26 липня 2012 року позов задоволено.

Додатковим рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 1 лютого 2013 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області                                            від 3 квітня 2013 року рішення від 26 липня 2012 року та додаткове рішення від 1 лютого 2013 року суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення ним норм матеріального і процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Згідно ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи скарги та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені                                    ст. ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

На підставі наведеного та керуючись ст. 328 ЦПК України

у х в а л и в:        

ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження в справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа - Хустська державна нотаріальна контора про вилучення з державного реєстру іпотек запису про іпотеку відмовити.

Додані до касаційної скарги матеріали повернути заявнику.                      

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ                                                  Н.А. Горелкіна

 

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/30503191
Державний герб України

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

            03 квітня 2013 року                                                             м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справ Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого                    судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів                                        ЛЕСКА В.В., КОЖУХ О.А.

при секретарі                    ПУДАК О.П.

за участю представника ПАТ КБ «ПриватБанк» Гринихи Т.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачки Хустська державна нотаріальна контора,  до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про вилучення з Державного реєстру іпотек запису про іпотеку, за апеляційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Хустського районного суду від 26 липня 2012 р., -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_2 11.06.2012 р. звернулася до суду із зазначеним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», мотивуючи наступним. 12.02.2007 р. банк уклав із ОСОБА_3 кредитний договір, надав кредит, забезпечивши виконання зобов'язань позичальника іпотекою належного ОСОБА_2 житлового будинку АДРЕСА_1. 14.09.2009 р. Хустський районний суд своїм рішенням визнав недійсним договір іпотеки указаного будинку, посвідчений 13.02.2007 р. приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу ОСОБА_4, рішення суду набрало законної сили 25.09.2009 р. Запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо даного будинку на підставі цього рішення суду вилучено 15.12.2011 р. Однак, оскільки за заявою відповідача іпотеку було 14.02.2007 р. зареєстровано у Державному реєстрі іпотек і таку реєстрацію не припинено, це створює перешкоди позивачці у користуванні та розпорядженні будинком. Посилаючись на ці обставини, на норми ЦК України щодо захисту права власності, на ст. 17 ч. 3 Закону України «Про іпотеку» щодо державної реєстрації відомостей про припинення іпотеки, позивачка просила суд виключити з Державного реєстру іпотек запис № 4498749 від 14.02.2007 р. з контрольною сумою ГВЕ5788258.

Рішенням Хустського районного суду від 26.07.2012 р. позов задоволено, виключено з Державного реєстру іпотек запис № 4498749 від 14.02.2007 р. про реєстрацію обтяження іпотекою нерухомого майна - будинку АДРЕСА_1. Додатковим рішенням цього ж суду від 01.02.2013 р. стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 107,30 грн. судових витрат.

Відповідач оскаржив рішення суду від 26.07.2012 р., вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права і зазначає, що суд порушив право відповідача на участь у розгляді справи та прийшов до хибних висновків по суті. Так, позивач обрав невірний спосіб захисту права, пред'явив позов до неналежного відповідача, а суд не мав підстав для задоволення позову. Просить рішення скасувати, в позові - відмовити.

У письмових запереченнях на апеляцію позивачка вказує на її необґрунтованість, просить скаргу відхилити, рішення суду - залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача Гринихи Т.Ю., яка апеляцію підтримала, розглянувши справу за правилами ст. 305 ч. 2 ЦПК України за відсутності інших учасників процесу, обговоривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із можливості захисту порушеного права у обраний позивачкою спосіб. Однак, погодитись із таким рішенням не можна, оскільки своїх висновків суд дійшов унаслідок неправильного застосування норм матеріального права.

Встановлено, що 12.02.2007 р. Закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (на даний час - публічне акціонерне товариство) уклало кредитний договір із ОСОБА_3, надало кредит загальним розміром 33375,00 дол. США, забезпечивши 13.02.2007 р. виконання зобов'язань позичальника іпотекою належного ОСОБА_2 житлового будинку АДРЕСА_1. Чинними рішеннями Хустського районного суду: від 14.09.2009 р. у справі за позовом Хустського міжрайонного прокурора в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ЗАТ КБ «ПриватБанк» і приватного нотаріуса Хустського РНО ОСОБА_4 про визнання договору недійсним договір іпотеки від 13.02.2007 р. визнано недійсним (а.с. 16-18); від 13.04.2011 р. у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення боргу стягнуто з відповідачки борг за кредитним договором від 12.02.2007 р. у розмірі 319546,60 грн. (а.с. 19-21). Факти, установлені цими судовими рішеннями, враховуються в порядку ст. 61 ч. 3 ЦПК України. Таким чином, правова підстава для обтяження нерухомого майна перестала існувати, іпотека припинилася (ст. 17 ч. 1 Закону України «Про іпотеку» (Закон № 898-IV).

На підставі рішення Хустського районного суду від 14.09.2009 р. приватний нотаріус Хустського РНО ОСОБА_6 15.12.2011 р. вилучив з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис № 4490640 (а.с. 7). Водночас із Витягу з Державного реєстру іпотек № 37092886, виданого 26.07.2012 р. приватним нотаріусом Хустського РНО ОСОБА_7, випливає, що обтяження за заявою банку іпотекою будинку АДРЕСА_1 залишилося з 14.02.2007 р. зареєстрованим у цьому реєстрі (а.с. 28).

Пред'являючи позов, ОСОБА_2 виходила з того, що наявна реєстрація іпотеки будинку порушує її право власності, перешкоджає у його здійсненні. Така правова позиція є вірною по суті та відповідає положенням ст. 41 Конституції України, ст.ст. 316-319, 321, 325, 383, 386, 391 ЦК України щодо змісту права власності та його захисту.

Поряд із цим, особа вправі вимагати захисту свого права не у будь-який спосіб, а лише у той, який передбачений законом або договором, право на захист особа здійснює на свій розсуд, а суд, вирішуючи позов, повинен виходити з того, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, суд має діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 6 Конституції України, ст. 2 ч.ч. 1, 3, ст. 3 ч. 1, ст. 4 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 20 ЦК України). Тож суд не вправі втручатися в компетенцію відповідних державних органів, установ, підприємств, посадових осіб, які здійснюють власні або делеговані повноваження, а вирішує спір, який виник з таких дій (бездіяльності).

Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (ст. 17 ч. 3 Закону № 898-IV). Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, що була чинною на час ухвалення судом рішення в справі, державна реєстрація прав на нерухомість, в т.ч. обтяжень, є обов'язковою; територіальні органи Міністерства юстиції України є органами державної реєстрації прав; орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації, забезпечує ведення Державного реєстру прав; безпосередньо вчиняє реєстраційні дії та здійснює відповідні повноваження державний реєстратор; підставою для державної реєстрації прав та їх обтяжень, внесення змін до реєстраційних записів є, зокрема, рішення суду; записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними; записи про обтяження погашаються на підставі актів (рішень) уповноважених на це органів або посадових осіб (ст. 3 ч. 1, ст. 4 ч. 1, ст. 6 ч.ч. 1, 2, ст. 8 ч. 1 п.п. 1, 2, ст. 9, ст. 19 ч. 1 п. 5, ч. 2 п. 2, ст. 26 ч.ч. 2, 3).

Тимчасовий порядок державної реєстрації іпотек, затверджений Постановою КМ України від 31.03.2004 р. № 410, що втратив чинність з 01.01.2013 р. відповідно до Постанови КМ України від 05.09.2012 р. № 824, установлював правила, за якими держателем Державного реєстру іпотек є Укрдержреєстр, адміністратором реєстру - ДП «Інформаційний центр» Мін'юсту України, а реєстраторами - державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, які згідно з договорами, укладеними з адміністратором реєстру, здійснюють державну реєстрацію іпотек, відомостей про обтяження чи зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою та виконують інші функції, передбачені цим Порядком (п. 2); після виконання зобов'язання, забезпеченого іпотекою, іпотекодержатель зобов'язаний протягом 10 днів надіслати реєстратору письмове повідомлення про виключення запису з реєстру з обов'язковим зазначенням порядкового номера запису, запис про обтяження майна іпотекою може бути виключений на підставі рішення суду з обов'язковим зазначенням порядкового номера запису (п. 25); реєстратор вносить до реєстру відомості про виключення запису в день надходження повідомлення від іпотекодержателя чи рішення суду та видає іпотекодержателю або уповноваженій ним особі примірник витягу про виключення запису з Реєстру (п. 26, п. 27 ч. 1 п. 1, п. 28 ч. 2).

За змістом цих норм законодавства та з урахуванням положень ст.ст. 12-14 ЦК України щодо необхідності добросовісного здійснення цивільних прав та виконання цивільних обов'язків, недопущення зловживання правом та вчинення дій, що порушують права інших учасників цивільних правовідносин, саме банк, права якого як іпотекодержателя припинилися, повинен був своєчасно повідомити про це реєстратора, надати необхідні документи (рішення суду) та отримати примірник витягу з реєстру про виключення відповідного запису.

Попри те, що ці вимоги законодавства повинен був виконати банк, який бездіяв, позивачка як власник майна, іпотека якого припинилася, не була позбавлена права самостійно подати реєстратору копію відповідного рішення суду та зажадати виключення з реєстру запису про обтяження. Саме так вона вчинила, звернувшись до нотаріуса ОСОБА_6 для вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про обтяження. Доказів звернення ОСОБА_2 до реєстратора для вилучення запису про обтяження з Державного реєстру іпотек у справі на час її вирішення судом першої інстанції немає, на таке звернення, відмову реєстратора вчинити реєстраційну дію позивачка не посилалася в заяві. Немає таких даних і у доданих позивачкою до заперечення матеріалах (а.с. 74-77), з яких водночас випливає, що позивачка безрезультатно ініціювала перед банком питання про звернення до реєстратора по зняття заборони, а також, що їй роз'яснювалася прокурором необхідність для зняття заборони звернутися до нотаріуса із чинним рішенням суду про припинення іпотеки.

Відповідачем є особа, яку відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу визначає позивач і яка, виходячи із заявленої тим правової позиції, порушує (не визнає, оспорює, заперечує) його право та має відповідати за позовом, у результаті задоволення якого повинна вчинити відповідні дії (утриматися від таких) з метою поновлення прав позивача. Розпорядившись своїми цивільними, а також процесуальними (ст.ст. 10, 11 ЦПК України) правами на власний розсуд, позивачка сформулювала вимогу, якою просила суд виключити з Державного реєстру іпотек відповідний запис про обтяження нерухомого майна. Між тим, така дія належить до компетенції реєстратора, а не суду, задовольнивши її суд, по суті, перебрав на себе його повноваження та вчинив реєстраційну дію, що законом не передбачено.

Залежно від конкретних обставин спору, захист порушеного права позивачки може пов'язуватися, зокрема, з питаннями щодо правомірності дій або бездіяльності банку, реєстратора, може ґрунтуватися на інших способах захисту права, установлених ст. 16 ч. 2 ЦК України, іншими нормами законодавства, з відповідним формулюванням позовних вимог та зверненням їх до належного відповідача.

За таких обставин, позивачка, пред'явивши зазначену вимогу до банку, з одного боку, обрала неналежний спосіб захисту права, з іншого - пред'явила вимогу до суб'єкта правовідносин, який апріорі не може бути відповідачем за вимогою у такому формулюванні.

Суд першої інстанції наведеного не врахував, задовольнивши позов суто на підставі ст.ст. 9, 17, 49 Закону України «Про іпотеку» неправильно застосував норми матеріального права, не застосував законодавство, яке регулює порядок державної реєстрації іпотек, не врахував положень ст. 16 ЦК України, задовольнив позов до неналежного відповідача та вийшов, при цьому, за межі своєї компетенції. Відповідні доводи апеляції заслуговують на увагу. Твердження апелянта щодо порушення його права на участь у розгляді справи не мають підтвердження матеріалами справи, з яких убачається, що про судові засідання відповідач повідомлявся судом.

Відтак, на підставі ст. 309 ч. 1 ЦПК України апеляцію слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, у позові - відмовити. Із скасуванням рішення суду, ухваленого по суті спору, не може залишатися чинним та підлягає скасуванню також і додаткове рішення суду від 01.02.2013 р., яким було вирішено питання про судові витрати.

Керуючись ст. 307 ч. 1 п. 2, ст. 309 ч. 1 п. 4, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити, рішення Хустського районного суду від 26 липня 2012 р. і додаткове рішення цього ж суду від 1 лютого 2013 р. скасувати, у позові ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про вилучення з Державного реєстру іпотек запису про іпотеку - відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 53,65 грн. у відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскар жене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді