Определение ВССУГУД, оставившее в силе решения предыдущих инстанций о признании договора поручительства с УкрСиббанком прекращенным

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/26095460

Державний герб України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

22 серпня 2012 року      

                                               м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого:      Сімоненко В.М.,

суддів:                   Амеліна В.І.,           Дербенцевої Т.П.,

                              Мостової Г.І.,          Наумчука М.І.,                                        

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 - про визнання договору поруки припиненим, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 січня 2011 року  та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 31березня 2011 року,

                                        в с т а н о в и л а:

У серпні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання договору поруки припиненим. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 23 серпня 2007 року між нею та ПАТ «УкрСиббанк» був укладений договір поруки №136189 з метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 за договором про надання споживчого кредиту №11203670000 від 23 серпня 2007 року. З врахуванням уточнень до позовних вимог просила визнати договір поруки припиненим, посилаючись на те, що 17 березня 2009 року між позичальником та ПАТ «УкрСиббанк» без її повідомлення та згоди було укладено додаткову угоду №2,  за якою до основного договору було внесено зміни, унаслідок чого збільшився обсяг її (поручителя) відповідальності.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від                       27 січня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 31 березня 2011 року,  позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Визнано припиненим зобов'язання за договором поруки від                        23 серпня 2007 року №136375, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» і ОСОБА_3

У касаційній скарзі ПАТ «УкрСиббанк»  просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 вересня 2011 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 січня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 19 квітня 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд вищезазначеного рішення суду касаційної інстанції.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 січня 2012 року справу допущено до провадження Верховного Суду України.

Постановою Верховного Суду України від 18 червня 2012 року заяву ОСОБА_3 задоволено, рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 вересня 2011 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками                      якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що унаслідок укладення додаткової угоди №2 між банком та позичальником,  за якою до основного договору було внесено зміни без згоди та повідомлення поручителя, відбулося збільшення обсягу його відповідальності, що згідно з ч.1 ст. 559 ЦК України є підставою для визнання договору поруки припиненим.

Судами установлено, що 23 серпня 2007 року між ОСОБА_4 та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту №11203670000 у сумі 65 000 доларів США терміном дії до                     21 серпня 2037 року зі сплатою 11,3% річних за користування коштами протягом перших 30 календарних днів з переглядом розміру процентної ставки відповідно до умов договору після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування (п. 1.3.1 договору). Згідно з п. 1.3.2 договору новий розмір процентної ставки може бути встановлений у разі настання будь-якої з обставин, передбачених ч. 1 п. 5.2 цього договору, а саме: порушення позичальником кредитної дисципліни, документально підтвердженого погіршення фінансового стану позичальника, здійснення поточних коливань процентних ставок за вкладами та (або) кредитами, зміни в грошово-кредитній політиці Національного банку України (далі - НБУ) та таке інше, звільнення позичальника з основного місця роботи.

Для забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором між ОСОБА_3 та банком було укладено договір поруки від 23 серпня 2007 року №136189. Відповідно до п. 2.1 договору поруки  кредитор не має права без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, унаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя. Під «згодою поручителя» сторони розуміють візування поручителем змін до основного договору (шляхом проставлення підпису уповноваженої особи та печатки поручителя, якщо останній є юридичною особою) та (або) отримання його письмової згоди з такими змінами та (або) шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями та(або) укладення поручителем додаткової угоди до цього договору щодо внесення відповідних змін.  

23 серпня 2007 року між ОСОБА_4 та ПАТ «УкрСиббанк» укладено додаткову угоду №1, згідно з якою п. 5.2 договору споживчого кредиту доповнено положеннями, що у разі порушення позичальником кредитної  дисципліни або документально підтвердженого погіршення фінансового стану позичальника процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється в розмірі подвійної процентної ставки (22,6%), а в разі здійснення поточних коливань, процентних ставок за вкладами та (або) кредитами, зміни в грошово-кредитній політиці НБУ та таке інше - збільшується не більш ніж на 10% для кредитів у національній валюті.

17 березня 2009 року між ОСОБА_4 та банком укладено додаткову угоду №2 до  договору споживчого кредиту, згідно з якою перенесено строки виконання зобов'язань позичальника зі сплати процентів за кредитним договором,  викладено в новій редакції графік погашення кредиту і встановлено, що за користування кредитними коштами понад визначений договором термін установлюється процентна ставка в подвійному розмірі, яка застосовується до всієї простроченої суми основного боргу, починаючи з дати виникнення прострочення, та діє до моменту погашення заборгованості.

Згода ОСОБА_3 на внесення вказаних змін і доповнень до основного договору отримана не була, це питання банк із поручителем не погоджував.  

Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За змістом указаних норм матеріального права поручитель хоча й пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі,                         коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 цього Кодексу).

За положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.  

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності  останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення  тощо.

Таким чином, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.  

З огляду на зазначені вимоги закону та положення п. 2.1 договору поруки суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що зміна основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, тягне за собою припинення договору поруки.  

Оскільки зі збільшенням відсоткової ставки за користування кредитом, збільшився обсяг відповідальності поручителя ОСОБА_3, з якою такі зміни умов кредитного договору не узгоджувалися, суди попередніх інстанцій відповідно до вимог ст. 559 ЦК України обґрунтовано задовольнили позовні вимоги про визнання договору поруки припиненим.

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

                              

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від                     27 січня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 31березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                   В.М. Сімоненко                        Головуючий      

Судді:

                              В.І. Амелін

Т.П. Дербенцева

Г.І. Мостова

М.І. Наумчук

                              Судді:

                              В.І. Амелін

                                                  

 

[у.zaporozhskiy]

Определение апелляционного суда 31.03.2011 года, оставленное в силе вышеуказанным определением :

http://reyestr.court.gov.ua/Review/14582144

 

Державний герб України

Справа № Головуючий в 1-ій інст.: Рогозін С.В.

Категорія: Ц-19,20Суддя-Доповідач:

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2011 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючої- судді Шеремет А.М.

суддів: Гордійчук С.О., Хилевича С.В.

при секретарі Панас Б.В.

з участю представника позивачки ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” на рішення Рівненського міського суду від 27 січня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” (ПАТ „УкрСиббанк”), треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору поруки припиненим, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду від 27 січня 2011 року задоволено вказаний позов. Визнано зобовязання за договором поруки № 136375 від 23 серпня 2007 року укладеним між АК ІБ „УкрСиббанк” (правонаступником якого є ПАТ „УкрСиббанк”) та ОСОБА_4 припиненим. Стягнуто з відповідача на користь позивачки судові витрати по справі.

Не погодившись з рішенням суду ПАТ „УкрСиббанк” подали апеляційну скаргу, покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.

Вважають, що суд першої інстанції безпідставно застосував ч. 1 ст. 559 ЦК України до даних правовідносин, оскільки договором поруки від 23 серпня 2007 року сторони обумовили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного припинення всіх зобовязань боржника за основним договором.

Таким чином, вказують, що для застосування положень наведеної норми закону необхідна одночасна наявність наступних юридичних фактів: зміна зобовязання; відсутність згоди поручителя на таку зміну; внаслідок такої зміни збільшується обсяг відповідальності поручителя.

Зазначають, що підтвердженням того, що розмір зобовязання не змінився є також те, що кредитор і позичальник укладанням додаткової угоди №1 від 23 серпня 2007 року до кредитного договору змінювали не розмір зобовязання, а лише схему погашення кредиту. А тому, враховуючи обставини справи, в даному випадку вважають, що відсутні обовязкові умови визнання договору поруки припиненими.

За наведених підстав просять рішення Рівненського міського суду від 27 січня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про їх доведеність.

На підтвердження такого висновку в рішенні наведені відповідні мотиви та докази з якими погоджується апеляційний суд, оскільки такі висновки суду ґрунтуються на вимогах цивільного законодавства та здобутих у справі доказах.

Судом встановлено, що 23 серпня 2007 року між банком та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 11203670000 за яким позичальник отримав кредитні кошти в сумі 65 000 доларів США, що дорівнювало еквіваленту 328250 грн. 00 коп. на момент укладення договору, терміном до 21 серпня 2037 року з процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 11,3 % річних.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором 23 серпня 2007 року, між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки №136189.

Відповідно до п.п. 1.3, 1.4 договору поруки поручитель відповідає перед банком у тому обсязі, що і позичальник. У випадку невиконання боржником зобовязань за кредитним договором боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

З матеріалів справи вбачається, що 23 серпня 2007 року між відповідачем та ОСОБА_5 було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, згідно п.1.5 додаткової угоди у випадках передбачених піпунктами „а”, „б” пункту 5.2 Договору процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється в розмірі подвійної процентної ставки, що діє відповідно до п. 1.3.1 Договору.

17 березня 2009 року між АК ІБ „УкрСиббанк” та ОСОБА_5 укладено додаткову угоду № 2 до договору про надання споживчого кредиту № 11203670000 від 23.08.2007 року.

Пунктом 2 зазначеної угоди встановлено, що сторони домовились, що за користування кредитними коштами понад встановлений кредитним договором термін встановлюється процентна ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми основного боргу позичальника за договором.

При цьому, з позивачкою не було належним чином узгоджено та повідомлено про підвищення розміру процентної ставки.

Пунктами 2.1 договору поруки передбачено обовязок сторін погоджувати з поручителем можливі зміни, доповнення, які вносяться в кредитний договір, що стосуються збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобовязання, а також у разі зміни зобовязання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Оскільки кредитор з 23 серпня 2007 року, та з 17 березня 2009 року без погодження з поручителями змінив зобовязання боржника в бік збільшення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про припинення поруки.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За таких підстав судова колегія вважає, що рішення суду відповідає вимогам закону і не вбачає підстав для його скасування.

На підставі наведеного, керуючись ст.559 ЦК України, ст. ст. 11, 303, 304, 308, 313-314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” відхилити.

Рішення Рівненського міського суду від 27 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча: Шеремет А.М.

Судді: Гордійчук С.О.

Хилевич С.В.