Определение ВССУГУД об отмене определение апелляционного суда г. Севатополя о взыскании задолженности с поручителя в пользу Кредобанка

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/35693785

 

Державний герб України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ            

27 листопада 2013 року                                                                          м. Київ  

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

головуючого                       Луспеника Д.Д.,

суддів:                                             Гулька Б.І., Лесько А.О.,

                                                                           Хопти С.Ф., Червинської М.Є.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 2 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 5 вересня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2010 року публічне акціонерне товариство «Кредобанк» (далі - ПАТ «Кредобанк») звернулося до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 19 грудня  2007 року між ним та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого останньому було надано кредит у розмірі 2 004 850 грн на строк до 1 грудня 2027 року зі сплатою 15,95 % річних. Взяті на себе зобов'язання ОСОБА_3 не виконав, у зв'язку з чим, виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 992 732 грн 55 коп.

Оскільки відповідач ОСОБА_4 згідно з договором поруки поручилась перед кредитором за виконання ОСОБА_3 свого зобов'язання, то позивач просив стягнути вказану суму з відповідачів у солідарному порядку.

Ухвалою Гагарінського районного суду м. Севастополя від 26 вересня                 2012 року в порядку ст. 37 ЦПК України позивача замінено на товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (далі - ТОВ «ФК «Приватні інвестиції»), у зв'язку з укладенням між ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» договору факторингу від 29 листопада 2011 року.

Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 2 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Севастополя від 5 вересня                 2013 року, позов ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 654 480 грн 36 коп. У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову до неї відмовити.

У частині позову ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» до ОСОБА_3 судові рішення не оскаржуються, тому в силу ч. 1 ст. 335 ЦПК України не переглядаються.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.  

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ТОВ «ФК «Приватні інвестиції», суд першої інстанції виходив із того, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а боржник не зробив оплату по кредиту та нарахованим процентам, на претензію банку не відреагував, у результаті чого утворилась заборгованість. Однак у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення пені за простроченими процентами та упущеної вигоди, суд виходив із того, що розрахована позивачем сума пені потягне подвійне стягнення, що суперечить вимогам законодавства, а щодо стягнення упущеної вигоди, то позивачем не надано відповідних доказів на підтвердження цієї вимоги.  

Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції, зазначивши, що направлення банком 3 лютого 2009 року боржнику ОСОБА_3 вимоги про дострокове виконання умов кредитного договору, не дає підстав для застосування шестимісячного строку на пред'явлення вимоги до поручителя, оскільки в даному випадку строк основного зобов'язання на час звернення до суду не сплинув. Разом з тим ОСОБА_4 взяла на себе зобов'язання нести солідарну відповідальність з боржником перед банком у випадку зменшення або збільшення процентної ставки за кредитним договором.  

Проте повністю погодитись з таким висновком апеляційного суду не можна, тому що суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.  

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону ухвала апеляційного суду не відповідає.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 19 грудня 2007 року ПАТ «Кредобанк» уклало з ОСОБА_3 договір, за умовами якого банк надав останньому кредит у розмірі 2 004 850 грн на строк до 1 грудня 2027 року на строк до 1 грудня 2027 року зі сплатою 15,95 % річних. ОСОБА_3 зобов'язання за вказаним договором не виконав й допустив заборгованість. Зобов'язання за вказаним кредитним договором забезпечене порукою на підставі договору поруки від 19 грудня 2007 року, укладеного між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_4

За змістом ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, якщо цей обов'язок доведений.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Також судами установлено, що 1 червня 2008 року між банком та    ОСОБА_3 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, відповідно до якої процентна ставка за користування кредитом була підвищена до 20 % річних.

Разом з тим попередньої згоди поручителя на зміну умов основного договору (пп. 2.5, 2.6 договору поруки) недостатньо, оскільки положення зазначеного договору не містять інформації про те, що така зміна та доповнення умов основного договору повинні були здійснюватися без повідомлення поручителя, і не свідчать про відмову поручителя від узгодження можливих змін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року № 6-100цс12, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Таким чином, сторони кредитного договору змінили умови договору зі збільшенням об'єму відповідальності без згоди поручителя за відсутності в договорі вказівки на те, що такі зміни можливі без повідомлення поручителя.

У порушення вимог ст. ст. 212-214, 315 ЦПК України апеляційний суд на зазначені вище обставини справи уваги не звернув, доводи апеляційної скарги не перевірив та не врахував, що зазначення в договорі поруки про можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати не звільняє сторони основного зобов'язання від узгодження цих змін із поручителем, оскільки договором не передбачено, що такі зміни проводяться без їх узгодження (додаткового повідомлення), і докази такого узгодження відсутні.

За таких обставин ухвала апеляційного суду в частині позовних вимог до ОСОБА_4 підлягає скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 3  ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 5 вересня 2013 року в частині позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до ОСОБА_4 скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                           Д.Д. Луспеник                                                                    

Судді:                                                                                                            Б.І. Гулько

                                                                                                                                

А.О. Лесько

                                                                                                                                С.Ф. Хопта

                                                                                                                                М.Є. Червинська