Определение ВССУГУД об отмене решения апелляционного суда Киевской области об обращении взыскания на предмет ипотеки и солидарного взыскания с поручит

[у.zaporozhskiy]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/34157026

 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

09 жовтня 2013 року                        м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,          

суддів:                                              Євграфової Є.П.,                  Журавель В.І.,

                                                                                  Завгородньої І.М.,                                                 Іваненко Ю.Г.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, шляхом звернення стягнення на майно, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 лютого             2013 року та рішення апеляційного суду Київської області від 17 червня               2013 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2013 року Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк» (далі - ПАТ «ПроКредит Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на майно.

Позивач зазначав, що 22 квітня 2005 року та 16 листопада 2006 року між ним та ОСОБА_6 укладено кредитні договори, умови яких останній не виконував, у результаті чого виникла заборгованість 1 107 139 грн 01 коп.

Із метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами 22 квітня 2005 року та 16 листопада 2006 року між                                ПАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_4 укладено договори поруки.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

Посилаючись на те, що за життя ОСОБА_6 свої зобов'язання за кредитними договорами не виконав в обумовлені ними строки, кредит та проценти за їх користування не сплатив, у зв'язку з чим існує заборгованість та, неодноразово уточнивши позовні вимоги, просив суд стягнути із спадкоємця ОСОБА_6 - ОСОБА_5 заборгованість за вищезазначеними кредитними договорами в розмірі 1 104 731 грн, шляхом звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості на майно, що належало на праві власності померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6, а також солідарно стягнути з поручителя ОСОБА_4 1 104 731 грн заборгованості за кредитними договорами.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 27 лютого 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь             ПАТ «ПроКредит Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 104 731 грн в межах вартості одержаного спадкового майна. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ «ПроКредит Банк» 1609 грн 50 коп. судових витрат, а в решті вимог позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 17 червня 2013 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення,                               яким позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь                             ПАТ «ПроКредит Банк» 1 084 146 грн заборгованості за кредитним               договором шляхом звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості на нежитлове приміщення магазину «Гастроном» загальною площею                    522, 8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке належало на праві власності ОСОБА_6, з початковою ціною реалізації зазначеного майна в розмірі 1 336 600 грн і реалізацією на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 на користь ПАТ «ПроКредит Банк» 1 084 146 грн заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_4 1609 грн 50 коп. сплаченого судового збору з кожного, а в решті вимог позову відмовлено.  

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частково задовольняючи позов, місцевий суд виходив із того, що до ОСОБА_5, як спадкоємця померлого ОСОБА_6, перейшов обов'язок по поверненню ПАТ «ПроКредит Банк» суми заборгованості за кредитними договорами в межах одержаного спадкового майна; оскільки договорами поруки не встановлено обов'язку поручителя забезпечувати виконання зобов'язання за нового боржника, а також відповідачка не поручалася перед кредитором за виконання ОСОБА_5 ним свого обов'язку, через те правові підстави для солідарного стягнення заборгованості за кредитними договорами з ОСОБА_4 відсутні.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд дійшов висновку про те, що відповідач зобов'язаний повністю задовольнити вимоги кредитора, оскільки до спадкового майна належить, зокрема, й передане за життя ОСОБА_6 в іпотеку банку нежитлове приміщення, а тому заборгованість за кредитними договорами підлягає стягненню із спадкоємця ОСОБА_6 - ОСОБА_5 шляхом звернення стягнення на частину спадкового майна в рахунок її погашення; згідно із умовами договору поруки ОСОБА_4 поручилася відповідати за виконання зобов'язання боржником, в тому числі й у разі його смерті, тому несе солідарну відповідальність за зобов'язаннями померлого ОСОБА_6

Проте погодитися з такими висновками апеляційного суду не можна.

Судами встановлено, що 22 квітня 2005 року між Закритим акціонерним товариством «ПроКредит Банк» (далі - ЗАТ «ПроКредит Банк»), правонаступником якого є ПАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_6 було укладено рамкову угоду зі змінами, згідно із якою позивач зобов'язувався здійснювати кредитування позичальника у межах ліміту кредитування в сумі 300 тис. доларів США з лімітом строку 144 місяці.

На підставі та в межах вказаної рамкової угоди банк і позичальник уклали договір про надання траншу від 16 листопада 2006 року зі змінами, відповідно до якого позичальнику було надано кредит в сумі 60 тис. доларів США на умовах сплати 14 % річних на строк 120 місяців.

Також 16 листопада 2006 року між ЗАТ «ПроКредит Банк», правонаступником якого є ПАТ «ПроКредит Банк», та ОСОБА_6 було укладено рамкову угоду зі змінами, згідно із якою позивач зобов'язувався здійснювати кредитування позичальника у межах ліміту кредитування в сумі 200 тис. доларів США з лімітом строку 144 місяці.

На підставі та в межах рамкової угоди банк і позичальник уклали договір про надання траншу від 16 листопада 2006 року зі змінами, відповідно до якого позичальнику було надано кредит в сумі 100 тис. доларів США на умовах сплати 14 % річних на строк 120 місяців.

Із метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами 22 квітня 2005 року і 16 листопада 2006 року між                         ЗАТ «ПроКредит Банк», правонаступником якого є ПАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_4 укладено договори поруки.

Не виконавши своїх зобов'язань за цими кредитними договорами,                    ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

Після смерті ОСОБА_6 заведено спадкову справу і єдиним спадкоємцем майна померлого є його син ОСОБА_5 у зв'язку з відмовою від спадщини на його користь ОСОБА_5 та ОСОБА_6

До спадкового майна, поміж іншого, належить й нежитлове приміщення магазину «Гастроном», загальною площею 522, 8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке належало на праві власності ОСОБА_6

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

За положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.

Разом з тим, особа право якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Проте такого способу захисту, як стягнення судом із спадкоємця заборгованості за кредитними договорами, шляхом звернення стягнення в рахунок погашення цієї заборгованості саме на майно померлої особи законодавством України не передбачено.

При цьому з огляду на положення ст. 1282 ЦК України, на яку неодноразово уточнюючи позовні вимоги, посилався представник позивача і яку було застосовано апеляційним судом при вирішення справи, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Тобто, виходячи з положень вищевказаної норми, законодавець прямо покладає на спадкоємців обов'язок здійснити виконання зобов'язання перед кредитором спадкодавця шляхом одноразового внесення коштів та встановлює максимальний розмір вимог кредиторів, що зобов'язаний задовольнити кожен із спадкоємців і який прирівнюється до вартості майна, отриманого кожним із них в порядку спадкування, а також надає право кредитору звернутися до суду з позовом до спадкоємців про стягнення відповідної грошової суми, в разі їх відмови здійснити одноразовий платіж, і в такому разі та за наявності правових підстав суд задовольняє позов, однак питання про те, на яке майно звертається стягнення, здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» і виключно на те, що передане спадкоємцям у натурі.

Крім того, ухвалюючи рішення, апеляційний суд не врахував роз'яснень, що містяться в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від                     18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» про те, що резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають із встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215-217 ЦПК України. У ній, зокрема, має бути зазначено й висновок суду по суті позовних вимог: які саме права позивача визнано або поновлено; конкретні дії, які відповідач повинен вчинити та на чию користь, або інший передбачений законом спосіб захисту порушеного права.

Однак рішення суду апеляційної інстанції не містить способу захисту порушеного права, оскільки обраним позивачем способом захисту не поновлюються його права, так як, в дійсності, вирішено питання про права особи, цивільна та цивільна процесуальна правоздатність і дієздатність якої припинена в зв'язку з її смертю (ч. 4 ст. 25 ЦК України), оскільки рішенням суду звернуто стягнення на майно, яке належало на праві власності                 ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та на ОСОБА_5 цим судовим рішенням не покладаються чіткі обов'язки, які переходять до нього, як спадкоємця останнього.

Відповідно до ч. 2 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Таким чином, місцевий суд на виконання вимог ст. 213 ЦПК України,  встановивши на підставі доказів, яким було надано належну оцінку, те, що дізнавшись про смерть боржника, ПАТ «ПроКредит Банк» звернулося із вимогою до нотаріальної контори у лютому 2012 року, дійшов обґрунтованого висновку, що кредитор пред'явив вимоги до спадкоємця ОСОБА_6 в межах строку, передбаченого ч. 2 ст. 1281 ЦК України, і правильно враховано положення норми ч. 1 ст. 1282 ЦК України про те, що вимоги кредитора підлягають задоволенню лише в межах вартості майна, одержаного у спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_6 та вірно стягнув з               ОСОБА_5, як спадкоємця ОСОБА_6 на користь ПАТ «ПроКредит Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 104 731 грн в межах вартості одержаного спадкового майна.

Також колегія суддів не може погодитися із висновками суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог ПАТ «ПроКредит Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України в разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

За положеннями ст. ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення такого зобов'язання боржник і поручитель відповідають як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За змістом ст. 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником.

Згідно із ч. 3 ст. 559 ЦК України порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов'язанні і виникає новий комплекс правовідносин між кредитором, поручителем та спадкоємцями позичальника.

Апеляційний суд, перевіряючи рішення суду першої інстанції, невірно витлумачив зазначені вимоги закону та помилково стягнув солідарно із             ОСОБА_4 суму заборгованості за кредитним договором, оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 554, ст. ст. 523, 553, 559 та 1281 ЦК України на поручителя може бути покладено обов'язок щодо належного виконання зобов'язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності правонаступника позичальника, який прийняв спадщину, та згоди поручителя відповідати за нового боржника, однак спірний договір поруки не передбачає відповідальності поручителя ОСОБА_4 за виконання договору новим боржником.

При цьому посилання апеляційного суду, як на підставу для стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором, на п. 3.2., укладених                  18 травня 2009 року між сторонами договорів про внесення змін до договорів поруки, є безпідставним, оскільки вони не містять обов'язку поручителя виконати забезпечене порукою зобов'язання за інших осіб, окрім позичальника та в цьому договорі не вказано про згоду ОСОБА_4 відповідати за зобов'язаннями нового боржника.

Таким чином, саме по собі внесення в текст договору положення про зобов'язання поручителя повністю виконати умови кредитного договору за позичальника неможливістю ним його виконати через смерть з огляду на положення ст. ст. 523, 559, 1216 та 1218 ЦК України є нікчемним, а тому законних підстав для пред'явлення вимог зі сплати кредиту до поручителя в разі смерті боржника в тому випадку, коли поручитель не давав згоди відповідати за нового боржника - спадкоємця одержувача кредиту немає, так як в силу ч. 3 ст. 559 ЦК України порука припинилася.

Встановивши зазначені обставини, місцевий суд, також дійшов правильного висновку й про відсутність правових підстав для солідарного стягнення із ОСОБА_4 як поручителя заборгованості за кредитними договорами.

Згідно з вимогами ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 17 червня 2013 року скасувати, а рішення Обухівського районного суду Київської області від                  27 лютого 2013 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.  

         Головуючий    П.О. Гвоздик         Судді:    Є.П. Євграфова В.І. Журавель І.М. Завгородня Ю.Г. Іваненко