Постановление ВСУ о неправомерном отказе в открытии исполнительного производства в связи с отсутствием ИНН должника

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

21 травня 2014 року

 

м. Київ

 

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

 

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Григор’євої Л.І., Гуменюка В.І., Лященко Н.П.,

Охрімчук Л.І., Патрюка М.В., Сеніна Ю.Л.,

Сімоненко В.М.,-

 

розглянувши в судовому засіданні справу за скаргою комунального підприємства «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради на рішення та дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції за заявою комунального підприємства «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2013 року,

 

в с т а н о в и л а :

 

У лютому 2013 року комунальне підприємство «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради (далі – КП «ЖТТУ») звернулося до суду із зазначеною скаргою, посилаючись на те, що 15 лютого 2013 року постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції (далі – ВДВС Житомирського РУЮ) відмовлено у відкритті виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення Житомирського районного суду Житомирської області з тих підстав, що у виконавчому документі від 31 січня 2013 року не зазначені анкетні дані боржника та його ідентифікаційний номер. 

 

Вважаючи такі дії посадової особи Державної виконавчої служби незаконними, КП «ЖТТУ» просило скасувати постанову державного виконавця ВДВС Житомирського РУЮ від 15 лютого 2013 року. 

 

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 12 квітня 2013 року скаргу КП «ЖТТУ» задоволено, постановлено скасувати постанову державного виконавця ВДВС Житомирського РУЮ ОСОБА_1 від 15 лютого 2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення Житомирського районного суду Житомирської області про стягнення 214 грн 60 коп згідно з виконавчим листом НОМЕР_1, виданим Житомирським районним судом, та зобов’язано державного виконавця прийняти до виконання вищевказаний виконавчий документ. 

 

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 3 липня 2013 року ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 12 квітня 2013 року скасовано, постановлено нову ухвалу, якою відмовлено в задоволенні скарги КП «ЖТТУ». 

 

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2013 року касаційну скаргу КП «ЖТТУ» відхилено, ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 3 липня 2013 року залишено без змін.

 

У поданій до Верховного Суду України заяві КП «ЖТТУ» просить скасувати ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2013 року, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: статті 32 Конституції України, статті 302 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), пункту 3 частини третьої статті 11 та пункту 3 частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».

 

На підтвердження своїх доводів КП «ЖТТУ» наводить ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2013 року та від 29 січня 2014 року. 

 

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 березня 2014 року справу допущено до провадження у Верховному Суді України.

 

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників КП «ЖТТУ», перевіривши доводи заяви, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України визнає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

 

Згідно зі статтею 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: 

 

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 

 

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.

 

Судами встановлено, що 15 лютого 2013 року постановою державного виконавця ВДВС Житомирського РУЮ на підставі пункту 5 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» відмовлено у відкритті виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення Житомирського районного суду Житомирської області згідно з виконавчим листом від 31 січня 2013 року НОМЕР_1. Як зазначено в постанові, виконавчий лист не відповідає вимогам пункту 3 частини першої статті 18 зазначеного Закону – відсутні дата і рік народження боржника, його паспортні дані та ідентифікаційний номер. 

 

Постановляючи ухвалу про задоволення скарги, суд першої інстанції виходив із того, що стягувач обмежений у праві самостійно отримати конфіденційну інформацію відносно боржника, а отримання такої інформації судом після завершення розгляду справи й видачі виконавчого листа законом не передбачено.

 

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні скарги, апеляційний суд, з яким погодився й суд касаційної інстанції, зазначив, що відсутність у виконавчому листі індивідуального ідентифікаційного номера боржника ОСОБА_2 свідчить про те, що виконавчий документ не відповідає вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», а тому відмова державного виконавця у відкритті виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 6 частини першої статті 26 цього Закону, є правомірною.

 

Проте в наданих для порівняння ухвалах колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2013 року та від 29 січня 2014 року суд касаційної інстанції виходив із того, що стягувач обмежений у праві самостійно витребувати конфіденційну інформацію відносно боржника, а державний виконавець відповідно до пункту 3 частини третьої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» наділений повноваженнями на збір інформації, у тому числі й конфіденційної, під час здійснення виконавчого провадження, отже, постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження є незаконною.

 

Викладене свідчить про те, що має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 18, 26 Закону України «Про виконавче провадження», що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

 

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вищенаведених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

 

Відповідно до частини другої статті 32 Конституції України й частини першої статті 302 ЦК України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом.

 

Офіційне тлумачення вказаного положення Конституції України міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012, відповідно до пункту 1 якого збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя, таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

 

Вимоги до змісту виконавчого листа встановлені частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що потрібно зазначати у виконавчому листі індивідуальний ідентифікаційний номер боржника (фізичної особи), а пунктом 6 частини першої статті 26 цього Закону встановлено, що у разі невідповідності змісту виконавчого листа вимогам статті 18 державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження.

 

Разом з тим відповідно до пункту 3 частини третьої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі й конфіденційну.

 

Відмовляючи в задоволенні скарги, суди не перевірили чи мав можливість стягувач отримати конфіденційні дані відносно особи боржника, а також наявність такої можливості в державного виконавця.

 

Отже, висновок суду касаційної інстанції про те, що відсутність у виконавчому листі певних даних про особу боржника є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження, слід вважати передчасним. 

 

Відповідно до статті 3604 ЦПК України Верховний Суд України задовольняє заяву у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним. 

 

Ураховуючи викладене, ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2013 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

 

Керуючись статтею 3603 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

 

п о с т а н о в и л а :

 

Заяву комунального підприємства «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради задовольнити. 

 

Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

 

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.

 

Головуючий А.Г. Ярема

Судді: Л.І. Григор’єва

В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук

М.В. Патрюк

Ю.Л. Сенін

В.М. Сімоненко

 

Правова позиція,

викладена у справі № 6-45цс14

 

Вимоги до змісту виконавчого листа встановлені частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що потрібно зазначати у виконавчому листі індивідуальний ідентифікаційний номер боржника (фізичної особи), а пунктом 6 частини першої статті 26 цього Закону встановлено, що у разі невідповідності змісту виконавчого листа вимогам статті 18 державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження.

 

Разом з тим відповідно до пункту 3 частини третьої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі й конфіденційну.

 

Отже, не можна погодитись з висновком суду касаційної інстанції про те, що відсутність у виконавчому листі певних даних про особу боржника є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження. 

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/B3DEEAAB5E03BC1BC2257CE4001FCF53