Определение ВССУ о взыскании с банка Финансы и кредит суммы вклада украденного по поддельной доверенности

[у.zaporozhskiy]

Державний герб України

 

УХВАЛА 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

16 липня 2014 року

 

м. Київ

 

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

 

головуючого Макарчука М.А., суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М.,Маляренка А.В., Нагорняка В.А.,

 

- розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_10 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, ОСОБА_11, про визнання довіреності недійсною та стягнення коштів, за касаційними скаргами публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Центральне регіональне управління» АТ «Банк «Фінанси та Кредит», подану представником Величко О.О., та ОСОБА_10, подану представником ОСОБА_9, на рішення апеляційного суду м. Києва від 28 травня 2014 року, 

 

в с т а н о в и л а:

 

У вересні 2013 року ОСОБА_10 звернувся до суду з позовом, в якому просив про визнання недійсною довіреності від 21 січня 2012 року, виданої від його імені на ім'я громадянина Шрі Ланки - ОСОБА_12, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 50,51 та внесеної до Єдиного реєстру довіреностей за реєстраційним № 37201653 та застосування наслідків недійсності правочину, вилучивши з відповідного реєстру запис про реєстрацію цієї довіреності. Крім того, позивач просив стягнути з публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» (далі - АТ «Банк «Фінанси та Кредит») на його користь суму коштів, еквівалентну за курсом НБУ на день ухвалення рішення суду 355 250 доларам США.

 

Позивач посилався на те, що АТ «Банк «Фінанси та Кредит» було відкрито поточний рахунок на його ім'я, на який ним було внесено грошові кошти у сумі 355 250 доларів США. В подальшому, він дізнався, що під час його перебування поза межами України, 23 січня 2012 року з банківського рахунку було видано грошові кошти ОСОБА_11 на підставі довіреності, яку він не підписував. З приводу зазначених шахрайських дій за його заявою було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України і вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 22 серпня 2013 року ОСОБА_11 був визнаний винним у скоєнні вказаного злочину та йому визначено покарання у вигляді 6 років позбавлення волі. Також, вироком з підсудного на його користь стягнуто 2 840 000 грн., однак вирок не набрав законної сили.

 

Позивач стверджував, що кримінальна справа не охоплює всіх питань, щодо яких він вважає існує порушення його цивільних прав, оскільки, довіреність, яку він не підписував, на даний час є чинною і ніким не скасованою, а банківська установа, на його думку, має відповідати за те, що з вини посадових осіб банку відбулось неправомірне списання з його рахунку великої суми грошових коштів, тобто йому, як споживачу банківських послуг, АТ «Банк «Фінанси та Кредит» завдано збитки.

 

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_10 відмовлено.

 

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 28 травня 2014 року рішення районного суду скасовано й ухвалено нове рішення у справі про часткове задоволення позову ОСОБА_10, стягнуто на його користь з АТ «Банк «Фінанси та Кредит» 355 250 доларів США. В частині позовних вимог ОСОБА_10 до АТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання довіреності недійсною провадження у справі закрито з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

 

У касаційній скарзі АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Центральне регіональне управління» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» порушує питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції, мотивуючи свої доводи порушенням судом норм процесуального та матеріального права, із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

 

ОСОБА_10, у поданій до суду касаційній скарзі, просить змінити частково мотивувальну частину рішення суду апеляційної інстанції та прийняти рішення щодо судових витрат, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

 

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарг та вивчивши обставини справи вважає, що касаційні скарги публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Центральне регіональне управління» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_10 підлягають відхиленню з наступних підстав.

 

Судом встановлено, що 28 грудня 2011 року між ОСОБА_10 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено договір № 20774/161678-840 про відкриття та обслуговування банківського рахунку фізичної особи в іноземній валюті, на підставі якого позивачу було відкрито поточний рахунок в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» № 26207161678001 (т. 1 а.с. 10-12).

 

В подальшому на поточний рахунок позивача № 26207161678001 було внесено грошові кошти: 12 січня 2012 року - 195 250 доларів США згідно з квитанцією № 23 від 12 січня 2012 року (т. 1 а.с. 13), 18 січня 2012 року - 160 тис. доларів США згідно з меморіальним ордером № 10358488 (т. 1 а.с. 14).

 

Таким чином, станом на 23 січня 2012 року на банківському рахунку ОСОБА_10, відкритому у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», рахувалося 355 250 доларів США.

 

Судом також встановлено, що ОСОБА_10 19 січня 2012 року о 17 год. 35 хв. відбув з України літаком № 460 з аеропорту «Бориспіль» до м. Стамбула (Туреччина), а повернувся з м. Стамбула до м. Києва 25 січня 2012 року о 11 год. 17 хв. літаком № 457, що підтверджується копією довідки Державної прикордонної служби, наданої на запит УБОЗ ГУМВС України у м. Києві, яка знаходилася в матеріалах кримінальної справи № 2610/11456/2012, яка розглянута Шевченківським районним судом м. Києва 22 серпня 2013 року.

 

21 січня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 50,51 було посвідчено довіреність на ім'я громадянина Шрі Ланки ОСОБА_12, згідно з якою громадянин Японії ОСОБА_10 уповноважив довірену особу (ОСОБА_12) подавати та отримувати від імені довірителя (ОСОБА_10) заяви, листи, клопотання, платіжні доручення та будь-які інші документи, необхідні для розпорядження рахунками, отримувати випущені пластикові картки для довірителя, підписуватися за нього, а також одержувати через касу банку готівкові суми без обмеження їх розміру, тощо (т. 1 а.с. 24,25). Термін дії довіреності визначено до 21 січня 2013 року. Довіреність була внесена до Єдиного реєстру довіреностей за реєстровим № 37201653. В подальшому, 23 січня 2012 року громадянин Індії ОСОБА_11, який представився як ОСОБА_12, прибув до приміщення відділення № 17 ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», що розташований по бул. Т. Шевченка, 62 у м. Києві та на підставі вищезазначеної довіреності зняв грошові кошти з банківського рахунку ОСОБА_10 у сумі 355 250 доларів США. 

 

З приводу шахрайських дій громадянина Індії ОСОБА_11 було порушено кримінальну справу і вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 22 серпня 2013 року ОСОБА_11 був визнаний винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 4 ст.190, ч. 3 ст.27, чч.3,4 ст. 358 КК України та визначено йому покарання у вигляді 6 років позбавлення волі, а також стягнуто з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_10 2 840 000 грн. (т. 1 а.с. 27, 28-52).

 

Висновком почеркознавчої експертизи від 19 квітня 2012 року № 331, проведеної Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром ГУ МВС України в м. Києві під час розслідування кримінальної справи, встановлено, що підпис у графі «довірителя» від імені ОСОБА_10 на бланку довіреності ВРН № 693933 виконаний не ОСОБА_10, а іншою особою (т. 1 а.с. 53-60). Довіреність, посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та внесена до Єдиного реєстру довіреностей за реєстровим № 37201653, на час звернення позивача до суду (30 вересня 2013 року) втратила свою дію, оскільки була видана терміном дії до 21 січня 2013 року.

 

Місцевий суд, ухвалюючи рішення й відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання довіреності недійсною, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в межах заявлених вимог, оскільки строк довіреності на час ухвалення рішення закінчився, крім того, банк не є належним відповідачем за такими позовними вимогами, а про залучення до участі у справі іншого відповідача, позивач клопотання не заявляв. Разом з тим, відмовляючи позивачу у стягненні коштів з банку, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у банку не було підстав при видачі коштів особі, яка пред'явила довіреність від імені вкладника, не довіряти цій довіреності, яка належним чином була нотаріально посвідчена.

 

Апеляційний суд не погодився з такими висновками суду першої інстанції й дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі в частині визнання недійсною довіреності, оскільки під час розгляду справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 березня 2014 року у справі № 761/612/14-ц задоволено позов ОСОБА_10 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, ОСОБА_11, третя особа - ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», про визнання недійсною довіреності від 21 січня 2012 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 50,51, від імені громадянина Японії ОСОБА_10 на ім'я громадянина Шрі-Ланки ОСОБА_12, а тому у цій частині провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

 

У той же час, судом апеляційної інстанції було встановлено, що ухвалою апеляційного суду м. Києва від 21 березня 2014 року вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 22 серпня 2013 року щодо ОСОБА_11 скасовано, а справу повернуто для проведення додаткового розслідування (т. 2 а.с. 39-43).

 

Разом з тим, суд встановив, що між ОСОБА_10 та АТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено договір про банківський рахунок, а тому застосувавши до спірних правовідносин положення ст.ст. 1066, 1073 ЦК України, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що банк на підставі договору повинен виконати зобов'язання щодо вкладника, однак при цьому, банк не позбавлений можливості звернутися з цивільним позовом у кримінальному провадженні про відшкодування шкоди з винної особи.

 

Вказані вище висновки суду апеляційної інстанції відповідають обставинам справи та ґрунтуються на доказах, яким дано правильну оцінку.

 

Також слід зазначити, що посилання заявника на невирішення апеляційним судом, відповідно до ст. 88 ЦПК України, питання про розподіл судових витрат не може бути підставою для скасування судового рішення, оскільки може бути вирішено у порядку ст. 220 ЦПК України шляхом ухвалення додаткового рішення.

 

Крім цього, банком не були дотримані вимоги Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом або фінансуванню тероризму», а саме в частині щодо непроведення ідентифікації особи, яка ініціювала видаткову операцію (п. 2 ч. 2 ст. 6 цього Закону) та заборони проведення видаткових операцій у разі нездійснення ідентифікації (ч. 1 ст. 10 вказаного Закону). 

 

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

 

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення апеляційного суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в скаргах доводи є необґрунтованими й правильність висновків суду не спростовують, тому судове рішення слід залишити без змін.

 

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

 

ухвалила:

 

Касаційні скарги публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Центральне регіональне управління» АТ «Банк «Фінанси та Кредит», подану представником Величко О.О., та ОСОБА_10, подану представником ОСОБА_9, відхилити.

 

Рішення апеляційного суду м. Києва від 28 травня 2014 року залишити без змін.

 

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий М.А. Макарчук Судді: А.О. Леванчук Л.М. Мазур А.В. Маляренко В.А. Нагорняк 

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/39783789

[alexburko]

Хорошо. Еще один гвоздь в гроб Фиников.