Определение ВССУ о признании третейской оговорки недействительной


Recommended Posts

http://reyestr.court.gov.ua/Review/27791459

 

Державний герб України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

19 листопада 2012 року                                                                                                           м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних              і кримінальних справ у складі:              

Сімоненко В.М.,   Дербенцевої Т.П.,   Олійник А.С.,  

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом  ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання недійсним третейського застереження, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 жовтня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 25 червня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2011 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ПАТ «Альфа-Банк» про визнання недійсним третейського застереження, посилаючись на те, що 16 січня 2007 року між сторонами було укладено кредитний договір № 800000022.

Після укладення зазначеного договору 19 липня 2010 року до                п. 8.1 було внесено доповнення, з якими не згоден позивач, оскільки зазначений пункт суперечить нормам законодавства.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 03 жовтня          2011 року позов задоволено.

Визнано недійсним п. 8.1 кредитного договору № 800000022 від           16 липня 2007 року, укладений між ОСОБА_5 та ПАТ «Альфа-Банк», з моменту укладення договору про внесення змін і доповнень, а саме з 19 липня 2010 року.

Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 25 червня 2012 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.


У касаційній скарзі ПАТ «Альфа-Банк», просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задовлення, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарг та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що підстави для скасування судових рішень відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи             в  касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального  чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були  встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу,  про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Третейські суди» з питань, не врегульованих регламентом третейського суду або третейською угодою у третейському суді для вирішення конкретного спору щодо правил третейського розгляду, третейський суд застосовує норми цього Закону та може визначити власні правила третейського розгляду лише в тій частині, що не суперечить принципам організації та діяльності третейського суду, які визначені цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 39 зазначеного закону передбачено, що третейський розгляд здійснюється у засіданні третейського суду за участю сторін або їх представників, якщо сторони не домовилися про інше щодо їхньої участі в засіданні.

Отже, суд відповідно зазначених норм дійшов до висновку про незаконність п. 8.1. кредитного договору № 800000022 від 16 січня 2007 року укладеного між ОСОБА_4 та ПАТ «Альфа-Банк», з моменту укладення договору про внесення змін і доповнень , оскільки розгляд справи «без проведення усного слухання», як визначено додатковою угодою суперечить принципам організації та діяльності третейського суду, а саме    ст. 39 Закону України «Про третейські суди».


Доводи касаційної скарги, перевірені вивченням матеріалів справи не дають підстав вважати, що при розгляді справи було порушено норми матеріального права або норми процесуального права, які привели до неправильного вирішення спору.

Згідно з ч. 3 ст. 332, п. 1 ч. 1 ст. 336 ЦПК України, за наслідками розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право постановити ухвалу про відхилення  касаційної скарги і залишення судових рішень без змін, оскільки судами не було порушено норм матеріального та процесуального права.

З огляду на наведене, керуючись ч. 3 ст. 332, п. 1 ч. 1 ст. 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

        

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» відхилити.

         Рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 жовтня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 25 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді                        :                                                                                          В.М. Сімоненко

Т.П. Дербенцева                                                                                          

А.С. Олійник
 

Link to comment
Share on other sites

http://reyestr.court.gov.ua/Review/25061671

 

Державний герб України

Справа №  1304/2-1883/11                              Головуючий у 1 інстанції: Ванівський О. М.  

Провадження №  22-ц/1390/3936/12           Доповідач в 2-й інстанції:   Зверхановська Л. Д.  

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

25 червня 2012 року   Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

                                                головуючого: Зверхановської Л.Д.

   суддів: Бойко С.М., Шеремети Н.О.

   при секретарі: Служала А.Ю.

   з участю: представника позивача ОСОБА_2 -ОСОБА_3, представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 жовтня 2011 року,

                                                                 ВСТАНОВИЛА:

       Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 03 жовтня 2011 року задоволено позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про визнання недійсним третейського застереження.

       Визнано недійсним п. 8.1 Кредитного договору №800000022 від 16.01.2007 року (в редакції п.20 Договору про внесення змін і доповнень №1/800030018 від 19.07.2010р.), укладеного між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк", з моменту укладення Договору про внесення зміні і доповнень, а саме -з 19.07.2010 року.

       Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" на користь ОСОБА_2 сплачену при подачі позовної заяви суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, що становить 37,00 грн.

       Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" на користь держави суму судового збору в сумі 8,50 грн.


       Рішення суду оскаржило Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк".

      В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення ухвалене з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідача належним чином не було повідомлено про час та місце судового розгляду. Вказує, що при ухваленні рішення районний суд не врахував положення ст.5 Закону України "Про третейські суду', ст.17 ЦПК України, Рішення Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року №1-рп/2008, роз'яснення постанови Пленуму Верховного суду України від 12 червня 2009 року №2 'Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції". Вважає, що відсутні підстави для визнання третейської угоди недійсною, оскільки третейське застереження у договорі було укладено з дотриманням усіх вимог, які передбачені ст.12 Закону України "Про третейські суди".  Звертає увагу суду, що одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права та свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних і господарських відносин, є звернення до третейського суду.

     Крім цього зазначає, що жодних зауважень чи застережень у ОСОБА_2 на момент укладення договору не було, підписання якого свідчить про намір сторін прийняти на себе права та обов'язки, зазначені у договорі.

       Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

      Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

       Задовольняючи позов та визнаючи недійсним третейське застереження у вигляді п.8.1. Кредитного договору №800000022 від 16.01.2007 року (в редакції п. 20 Договору про внесення змін і доповнень №1/800030018 від 19.07.2010 року), укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ "Альфа-банк", районний суд виходив з того, що встановлення обмеження особистого немайнового права ОСОБА_2 в оспорюваному договорі є неправомірним та незаконним, таким, що суперечить Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Цивільному Кодексу України та Закону України "Про захист прав споживачів", а тому є недійсним з моменту укладення договору про внесення змін і доповнень, тобто з 19.07.2010 року.

          Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.


Згідно  із ст.ст.3, 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України.

Перелік можливих способів захисту міститься в ст.16 ЦК України.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що суд, встановивши фактичні обставини справи, для вирішення спору повинен застосувати правову норму, яка регулює виниклі правовідносини.

Скориставшись своїм правом, позивач просив визнати недійсним п. 8.1 Кредитного договору №800000022 від 16.01.2007 року (в редакції п. 20 Договору про внесення змін і доповнень №1/800030018 від 19.07.2010 року), укладеного між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк", покликаючись на те, що він суперечить Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Конституції України, Цивільному Кодексу України та Закону України "Про захист прав споживачів".      

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Така дія повинна бути правомірною, а її неправомірність є підставою для визнання правочину недійсним.

Стаття 215 ЦК України встановлює загальне правило про те, що правочин є недійсним у зв'язку з недодержанням у момент його вчинення стороною (сторонами) загальних вимог, які необхідні для чинності правочину, передбачених ст.203 ЦК України.

          Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину(зокрема зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам моральним засадам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним).

          Районним судом встановлено, що 16.01.2007 року між сторонами, було укладено кредитний договір № 800000022, відповідно до п.1.4 розділу 1 предметом якого було надання  ОСОБА_2 кредитних коштів на власні потреби без будь-яких обмежень.

          А тому колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що даний кредит є споживчим кредитом у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», а права позивача захищені цим спеціальним Законом.

Статтею 12 Закону України «Про третейські суди»визначено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.  

19.07.2010 року до п. 8.1 даного Кредитного договору № 800000022 від  16.01.2007 року пунктом 20 Договору про внесення змін і доповнень №1/800030018, укладеного між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк", внесено зміни у вигляді третейського застереження щодо розгляду спорів, які виникають з цього Кредитного договору, що вони вирішуються лише третейським судом.

Відповідно до ч.5 ст.55 Конституції України кожен має право будь -якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

          Одним із таких способів захисту є передача спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, на розгляд третейському суду.

          Частиною 1 ст.17 ЦПК України передбачено, що сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом.          

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий розгляд його справи …незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.

Тому третейський суд - недержавний орган, який виявляє будь - який сумнів в об'єктивності та неупередженості не лише законності самого існування суду, а й складу суддів, не може вважатися судом, встановленим законом,  у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

          Частиною 5 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»передбачено, що щодо договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах.

          Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача(ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»).          

Колегія суддів вважає правильним висновок районного суду про те, що умови третейського застереження, викладені у п. 8.1 Кредитного договору №800000022 від 16.01.2007 року (в редакції п. 20 Договору про внесення змін і доповнень №1/800030018 від 19.07.2010 року), укладеного між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк", обмежують особисті немайнові права позивача, що є порушенням вимог ч.1 ст.274 ЦК України, а відтак обґрунтовано визнані судом недійсними.  

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

                                                          УХВАЛИЛА:

     Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" відхилити.

     Рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 жовтня 2011 року залишити без змін.


       Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

            Головуючий :

            Судді:            
 

Link to comment
Share on other sites

Жаль нет решения первой инстанции.

И как я не знал, об этом определении ВССУ?

west11, сбросьте пожалуйста мне допсоглашение с п. 8.1, которое признано недействительным.

Link to comment
Share on other sites

оскільки розгляд справи «без проведення усного слухання», як визначено додатковою угодою суперечить принципам організації та діяльності третейського суду, а саме    ст. 39 Закону України «Про третейські суди».

 

Думаю, сыграла именно эта идиотская формулировка Альфы, подразумевающая пысьмове провадження, а по сути - рассмотрение иска без присутствия сторон.

Но в любом случае аффтору респект )))

Link to comment
Share on other sites

Думаю, сыграла именно эта идиотская формулировка Альфы, подразумевающая пысьмове провадження, а по сути - рассмотрение иска без присутствия сторон.

Но в любом случае аффтору респект )))

Если эта третейская оговорка аналогична третейской оговорке 2007-2008 года, то открываются весьма интересные перспективы.

Кстати, по третейской оговорке Укрсоцбанка, подали возражения и ходатайство об истребовании, так вот т.с. отложил заседание до предоставления первичных доказательств.

Сейчас готовлю ходатайство об остановке производства.

Согласно Регламента т.с. обязан остановить производство.

Посмотрим, что будет.

В тоже время, Т.с. Альфы без предоставления иска и приложений к нему, вынес решение на первом заседании, несмотря на требование предоставить такие документы, для подготовки возражений.

Вывод: т.с. Укрсоцбанка (постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків) более вменяемый.

П.с. у кого есть определение ВССУ о признании третейской оговорки с Укрсоцбанком недействительной?

Link to comment
Share on other sites

Если эта третейская оговорка аналогична третейской оговорке 2007-2008 года, то ...

Она не аналогична.

Там (в 2010г) появился указанный выше пункт. 

Из-за него ВССУ и поддержал решение младших инстанций.

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

  • 1 month later...

Добрий день,

Поможіть будь-ласка .

Знову про третейське застереження: відповідач посилається на рішення ВССУ та ВСУ що: 

"Крім того, згідно з роз’ясненнями, викладеними в абзаці 5 частини другої постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року N 2 “Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції” договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (стаття 17 ЦПК України) не є відмовою від права на звернення до суду за захистом. "

 

Типу нема чого його визнавати недісним воно і так  не має значення.

Але треба його визнати недійсним або з самого початку , або з 5 березня 2009 року.

Я зазначив, що не можу одностороннє відмовитись від договору (з посиланням на статті ЦКУ , ЗУ Про третейскі суди) і т.д.

 

Як це нейтралізувати?

Про недоліки самої третейської угоди я написав досить. Відповідач загальними фразами відмазується мовляв все законно та узгоджено хоча 99 % моїх доказів не висвітлює в своїх запереченнях.

 

Вдячний за увагу.

Link to comment
Share on other sites

Добрий день,

Поможіть будь-ласка .

Знову про третейське застереження: відповідач посилається на рішення ВССУ та ВСУ що: 

"Крім того, згідно з роз’ясненнями, викладеними в абзаці 5 частини другої постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року N 2 “Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції” договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (стаття 17 ЦПК України) не є відмовою від права на звернення до суду за захистом. "

 

Типу нема чого його визнавати недісним воно і так  не має значення.

Але треба його визнати недійсним або з самого початку , або з 5 березня 2009 року.

Я зазначив, що не можу одностороннє відмовитись від договору (з посиланням на статті ЦКУ , ЗУ Про третейскі суди) і т.д.

 

Як це нейтралізувати?

Про недоліки самої третейської угоди я написав досить. Відповідач загальними фразами відмазується мовляв все законно та узгоджено хоча 99 % моїх доказів не висвітлює в своїх запереченнях.

 

Вдячний за увагу.

Почему с 05.03.2009 г.?

Link to comment
Share on other sites

Почему с 05.03.2009 г.?

Наверное 2011.

К сожалению здесь не ясновидящие и не могут увидеть Вашу третейскую оговорку.

Link to comment
Share on other sites

Наверное 2011.

К сожалению здесь не ясновидящие и не могут увидеть Вашу третейскую оговорку.

Я тоже имел в виду 2011. Тогда и 5 марта не подходит.

Link to comment
Share on other sites

Добрий день,

Поможіть будь-ласка .

Знову про третейське застереження: відповідач посилається на рішення ВССУ та ВСУ що: 

"Крім того, згідно з роз’ясненнями, викладеними в абзаці 5 частини другої постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року N 2 “Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції” договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (стаття 17 ЦПК України) не є відмовою від права на звернення до суду за захистом. "

 

Типу нема чого його визнавати недісним воно і так  не має значення.

Але треба його визнати недійсним або з самого початку , або з 5 березня 2009 року.

Я зазначив, що не можу одностороннє відмовитись від договору (з посиланням на статті ЦКУ , ЗУ Про третейскі суди) і т.д.

 

Як це нейтралізувати?

Про недоліки самої третейської угоди я написав досить. Відповідач загальними фразами відмазується мовляв все законно та узгоджено хоча 99 % моїх доказів не висвітлює в своїх запереченнях.

 

Вдячний за увагу.

Собственно говоря, в чем конкретно Ваш вопрос?

Link to comment
Share on other sites

Я подумав пару днів і така відповідь мені прийшла:

Так, згідно  розяснення ВСУ , третейське застереження вказує, що це право , а не обовязок.

Згідний. З з іншої сторони : право зверення до третей1ського суду може бути реалізоване на підставі третейської угоди , що відповідає нормам  закону...

Третейське застереження не відповідало і не відповідає номрам закону, про що і вказано в Позовній заяві...

Може і позовні вимоги змінити(?) на:

визнати пункти 6.2 та 5.2 договорів.. недійсними та таким що унеможливлюють скористатись своїм правом на звернення до третейського суду , а також до державного суду...  

Що думаєте?

Link to comment
Share on other sites

чому з 5.03.2009? я на форумі вже читав щось подібне та й в реєстрі знайшов, що якщо в третейську угоду не було внесені зміни відповідно до нових вимог закону то вона виходить що недійсна, так як суперечить закону: немає конкретно визначеного предмету спору, немає назви сторін, немає дати укладання, немає адреси сторін, а також не може розглядати спори,  що стосується нерухомості в т.ч. земельних ділянок... якось так...

Link to comment
Share on other sites

Я подумав пару днів і така відповідь мені прийшла:

Так, згідно розяснення ВСУ , третейське застереження вказує, що це право , а не обовязок.

Згідний. З з іншої сторони : право зверення до третей1ського суду може бути реалізоване на підставі третейської угоди , що відповідає нормам закону...

Третейське застереження не відповідало і не відповідає номрам закону, про що і вказано в Позовній заяві...

Може і позовні вимоги змінити(?) на:

визнати пункти 6.2 та 5.2 договорів.. недійсними та таким що унеможливлюють скористатись своїм правом на звернення до третейського суду , а також до державного суду...

Що думаєте?

Исключительно недействительными,оснований хватает.
Link to comment
Share on other sites

чому з 5.03.2009? я на форумі вже читав щось подібне та й в реєстрі знайшов, що якщо в третейську угоду не було внесені зміни відповідно до нових вимог закону то вона виходить що недійсна, так як суперечить закону: немає конкретно визначеного предмету спору, немає назви сторін, немає дати укладання, немає адреси сторін, а також не може розглядати спори, що стосується нерухомості в т.ч. земельних ділянок... якось так...

Вы смешали все в кучу.

Если оперируете какими-то фактами,то давайте сразу же ссылку на реестр.

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

Я пошукав і дещо знайшов:

24.12.2014 Єдиний державний реєстр судових рішень
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2010 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Патрюка М.В., суддів: Жайворонок Т.Є.,
Лященко Н.П., Мазурка В.А.,
Перепічая В.С.,розглянувши
в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до акціонерного комерційного
банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі АКБ «Укрсоцбанк») про визнання частково
недійсними договорів кредиту за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Оболонського
районного суду м. Києва від 12 лютого 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14
квітня 2010 року,
в с т а н о в и л а :
У липні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що
27 жовтня 2006 року він уклав із АКБ «Укрсоцбанк» договір, за умовами якого отримав від
банку кредит у сумі 61500 доларів США зі сплатою 12,45% річних, а 11 грудня 2006 року
договір, за умовами якого отримав від банку кредит у сумі 250 тис. доларів США зі сплатою
12,85% річних. Згодом банк незаконно підвищив процентну ставку за користування кредитом
за договором від 27 жовтня 2006 року до 14% річних, а за договором від 11 грудня 2006 року
до 15% річних. Крім того, договори кредиту містять третейське застереження, яке позбавляє
його права на звернення до суду загальної юрисдикції за захистом порушених прав. Просив
визнати недійсними п.п. 2.6, 2.6.3 договорів, якими банку надано право підвищувати розмір
процентної ставки; визнати недійсним п. 6.2 договорів, який містить третейське застереження;
визнати за ОСОБА_6 право сплачувати проценти за користування кредитом за договором від
27 жовтня 2006 року із розрахунку 12,45% річних, а за договором від 11 грудня 2006 року із
розрахунку 12,85% річних на весь час дії договору; заборонити відповідачу підвищувати в
односторонньому порядку розмір процентної ставки, зазначеної в п. 1.1. указаних договорів,
на весь час їх дії. Після зміни позовних вимог ОСОБА_6 просив визнати недійсним
збільшення АКБ «Укрсоцбанк» в односторонньому порядку процентної ставки, встановленої
договорами кредиту від 27 жовтня 2006 року та від 11 грудня 2006 року; зобовязати банк
зарахувати сплачені ним за договорами кошти з 20 жовтня 2008 року в рахунок погашення
основної заборгованості за кредитом.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 12 лютого 2010 року, залишеною без змін
ухвалою апеляційного суду м. Києва від 14 квітня 2010 року, позовну заяву ОСОБА_6 про
визнання частково недійсними договорів кредиту залишено без розгляду.
У червні 2010 року ОСОБА_6 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в
24.12.2014 Єдиний державний реєстр судових рішень
якій просить скасувати ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 12 лютого 2010 року
та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 квітня 2010 року, посилаючись на порушення
судами норм процесуального права, і справу передати на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_6, суд першої інстанції, з висновками якого
погодився й апеляційний суд, виходив із того, що між сторонами укладено договір про
передачу спору на вирішення третейського суду і до початку розгляду справи по суті від АКБ
«Укрсоцбанк» надійшло заперечення проти вирішення спору в суді.
З таким висновком судів повністю погодитись не можна.
За положеннями п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви
без розгляду, якщо між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення до
третейського суду і від відповідача надійшло до початку з'ясування обставин у справі та
перевірки їх доказами заперечення проти вирішення спору в суді.
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про третейські суди» спір може бути переданий на розгляд
третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди , яка відповідає вимогам
цього Закону.
Відповідно до ст. 12 цього Закону третейська угода може бути укладена у вигляді
третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
За змістом позовної заяви ОСОБА_6 просив суд визнати недійсним п. 6.2 договорів кредиту,
відповідно до якого, у разі неможливості вирішення спору шляхом переговорів, спір між
сторонами розглядається третейським судом, тобто пункт договору, який містить третейське
застереження.
Після зміни позовних вимог в частині інших пунктів договорів, від указаної позовної вимоги у
встановленому законом порядку не відмовився і така відмова судом не приймалася.
Тобто ОСОБА_6 оспорює третейську угоду, наявність якої є обовязковою передумовою для
передачі спору на розгляд до третейського суду.
Суд першої інстанції на указану позовну вимогу увагу не звернув, рішення мотивував
неможливістю розгляду справи в суді за наявності третейської угоди, хоча остання також є
предметом оспорювання.
Зазначене залишилось поза увагою й апеляційного суду.
Ураховуючи викладене, постановлені ухвали судів першої й апеляційної інстанцій підлягають
скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 12 лютого 2010 року та ухвалу
апеляційного суду м. Києва від 14 квітня 2010 року скасувати, питання передати на новий
розгляд до суду першої інстанції.
24.12.2014 Єдиний державний реєстр судових рішень
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.В. Патрюк Судді: Т.Є. Жайворонок
Н.П. Лященко
В.А. Мазурок
В.С. Перепічай
 
це ніби те саме про що я додумався..чи ні?
Link to comment
Share on other sites

Я пошукав і дещо знайшов:

24.12.2014 Єдиний державний реєстр судових рішень

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11423975 1/3

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2010 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В., суддів: Жайворонок Т.Є.,

Лященко Н.П., Мазурка В.А.,

Перепічая В.С.,розглянувши

в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до акціонерного комерційного

банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі АКБ «Укрсоцбанк») про визнання частково

недійсними договорів кредиту за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Оболонського

районного суду м. Києва від 12 лютого 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14

квітня 2010 року,

в с т а н о в и л а :

У липні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що

27 жовтня 2006 року він уклав із АКБ «Укрсоцбанк» договір, за умовами якого отримав від

банку кредит у сумі 61500 доларів США зі сплатою 12,45% річних, а 11 грудня 2006 року

договір, за умовами якого отримав від банку кредит у сумі 250 тис. доларів США зі сплатою

12,85% річних. Згодом банк незаконно підвищив процентну ставку за користування кредитом

за договором від 27 жовтня 2006 року до 14% річних, а за договором від 11 грудня 2006 року

до 15% річних. Крім того, договори кредиту містять третейське застереження, яке позбавляє

його права на звернення до суду загальної юрисдикції за захистом порушених прав. Просив

визнати недійсними п.п. 2.6, 2.6.3 договорів, якими банку надано право підвищувати розмір

процентної ставки; визнати недійсним п. 6.2 договорів, який містить третейське застереження;

визнати за ОСОБА_6 право сплачувати проценти за користування кредитом за договором від

27 жовтня 2006 року із розрахунку 12,45% річних, а за договором від 11 грудня 2006 року із

розрахунку 12,85% річних на весь час дії договору; заборонити відповідачу підвищувати в

односторонньому порядку розмір процентної ставки, зазначеної в п. 1.1. указаних договорів,

на весь час їх дії. Після зміни позовних вимог ОСОБА_6 просив визнати недійсним

збільшення АКБ «Укрсоцбанк» в односторонньому порядку процентної ставки, встановленої

договорами кредиту від 27 жовтня 2006 року та від 11 грудня 2006 року; зобовязати банк

зарахувати сплачені ним за договорами кошти з 20 жовтня 2008 року в рахунок погашення

основної заборгованості за кредитом.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 12 лютого 2010 року, залишеною без змін

ухвалою апеляційного суду м. Києва від 14 квітня 2010 року, позовну заяву ОСОБА_6 про

визнання частково недійсними договорів кредиту залишено без розгляду.

У червні 2010 року ОСОБА_6 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в

24.12.2014 Єдиний державний реєстр судових рішень

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11423975 2/3

якій просить скасувати ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 12 лютого 2010 року

та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 квітня 2010 року, посилаючись на порушення

судами норм процесуального права, і справу передати на новий розгляд до суду першої

інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_6, суд першої інстанції, з висновками якого

погодився й апеляційний суд, виходив із того, що між сторонами укладено договір про

передачу спору на вирішення третейського суду і до початку розгляду справи по суті від АКБ

«Укрсоцбанк» надійшло заперечення проти вирішення спору в суді.

З таким висновком судів повністю погодитись не можна.

За положеннями п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви

без розгляду, якщо між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення до

третейського суду і від відповідача надійшло до початку з'ясування обставин у справі та

перевірки їх доказами заперечення проти вирішення спору в суді.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про третейські суди» спір може бути переданий на розгляд

третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди , яка відповідає вимогам

цього Закону.

Відповідно до ст. 12 цього Закону третейська угода може бути укладена у вигляді

третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

За змістом позовної заяви ОСОБА_6 просив суд визнати недійсним п. 6.2 договорів кредиту,

відповідно до якого, у разі неможливості вирішення спору шляхом переговорів, спір між

сторонами розглядається третейським судом, тобто пункт договору, який містить третейське

застереження.

Після зміни позовних вимог в частині інших пунктів договорів, від указаної позовної вимоги у

встановленому законом порядку не відмовився і така відмова судом не приймалася.

Тобто ОСОБА_6 оспорює третейську угоду, наявність якої є обовязковою передумовою для

передачі спору на розгляд до третейського суду.

Суд першої інстанції на указану позовну вимогу увагу не звернув, рішення мотивував

неможливістю розгляду справи в суді за наявності третейської угоди, хоча остання також є

предметом оспорювання.

Зазначене залишилось поза увагою й апеляційного суду.

Ураховуючи викладене, постановлені ухвали судів першої й апеляційної інстанцій підлягають

скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 12 лютого 2010 року та ухвалу

апеляційного суду м. Києва від 14 квітня 2010 року скасувати, питання передати на новий

розгляд до суду першої інстанції.

24.12.2014 Єдиний державний реєстр судових рішень

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11423975 3/3

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.В. Патрюк Судді: Т.Є. Жайворонок

Н.П. Лященко

В.А. Мазурок

В.С. Перепічай

це ніби те саме про що я додумався..чи ні?

сформулируйте Ваш вопрос конкретно.

Этим определением ВСУ подтвердил,что суд не имеет право направлять иск о недействительности третейского соглашения в третейский суд.

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...
  • Пользователи

    No members to show