Определение ВССУ об отмене решений предыдущих инстанций по иску Вектор плюс об оращении взыскании на предмет ипотеки

[у.zaporozhskiy]

отсрочки, не установлен субъектный состав.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/43867666

Державний герб України

У х в а л а

іменем   україни

29 квітня 2015 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,суддів:  Коротуна В.М.,Попович О.В.,Маляренка А.В.,Штелик С.П.,розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від       18 червня 2014 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2014 року та за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2014 року,

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулося до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 червня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру № 33 на четвертому поверсі п'ятиповерхового будинку загальною площею 58,91 кв. м, житловою площею 45,0 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу з розстрочкою платежу, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу 9 січня 2008 року за реєстровим № 489, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0309/0108/71-466 від 29 січня 2008 року в розмірі 38 520,73 дол. США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає         307 896,19 грн, а саме: 23 038,28 дол. США заборгованості за кредитом, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 184 144,97 грн, 6 624,53 дол. США заборгованості по відсотках, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 52 949,87 грн, 70 801,35 грн пені, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Вирішено, що відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року № 1304-VІІ (далі - Закон) рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії цього Закону.

Не погодившись із вищезазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_6 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Не погодившись з рішенням апеляційного суду, ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване судове рішення в частині, що стосується відстрочення виконання рішення на час дії Закону, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга      ОСОБА_6 підлягає задоволенню, а ТОВ «Кредитні ініціативи» - частковому задоволенню, з таких підстав.

29 січня 2008 року ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», і ОСОБА_6 уклали кредитний договір, за яким позичальник отримав грошові кошти у розмірі 25 тис. дол. США на умовах сплати 11,9 % річних та повернення у строк до 28 січня 2038 року.

Виконання зобов'язань за кредитним договором забезпечувалося іпотекою квартири під № 33 загальною площею 58,91 кв. м, житловою площею 45 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу з розстрочкою платежу, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу 9 січня 2008 року за реєстровим № 489 (Іпотечний договір № 0309/0108/71-466-Z-1 від 29 січня 2008 року).

За договором факторингу № 15 від 28 листопада 2012 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - ТОВ «ФК «Вектор Плюс»), банк відступив права вимоги до боржників за кредитними договорами на користь ТОВ «ФК «Вектор Плюс».

Згідно з договором факторингу від 28 листопада 2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») останнє набуло статусу нового кредитора відповідача за кредитним договором.

За договором про передачу прав за іпотечним договором від 28 листопада    2012 року ТОВ «ФК «Вектор Плюс» було відступлено ТОВ «Кредитні ініціативи» права за Іпотечним договором № 0309/0108/71-466-Z-1 від 29 січня 2008 року.

Зважаючи на те, що заборгованість ОСОБА_6 за кредитним договором станом на 1 жовтня 2013 року становить 38 520,73 дол. США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 307 896,19 грн, ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення цих грошових вимог.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин Закон.

Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення про задоволення позову, адже вважав, що норми Закону не є підставою для скасування рішення, натомість судове рішення не підлягає виконанню на час дії цього Закону.

Однак із такими висновками судів повністю погодитися не можна, так як вони суперечать вимогам закону і не ґрунтуються на доказах, наявних у матеріалах справи.

Відповідно до статті 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Вважаючи свої права порушеними, ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до суду з позовом, тобто з матеріально-правовою вимогою до ОСОБА_6 як власника та іпотекодавця.

Визначаючи суб'єктний склад правовідносин, суди не звернули уваги на таке.

2 жовтня 2004 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зареєстровали шлюб  (а.с. 78).

Згідно з частиною 3 статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою (норма частини 1 статті 65 СК України).

Відповідно до частини 3 статті 65 СК України згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Із матеріалів справи вбачається, що договір купівлі-продажу квартири, яка є предметом іпотеки, було укладено 29 січня 2008 року , тобто під час перебування у шлюбі з ОСОБА_7 (а.с. 19-21).

Крім того, ОСОБА_7 надавала згоду на укладення Іпотечного договору № 0309/0108/71-466-Z-1 від 29 січня 2008 року (пункт 4 цього договору).

Звернення стягнення на частку майна, що є у спільній сумісній власності відбувається в порядку, передбаченому статтями 366, 371 ЦК України.

Таким чином суди на зазначені положення уваги не звернули та належним чином не встановили, чи перебуває предмет іпотеки у спільній сумісній власності подружжя.

Також 25 березня 2005 року у ОСОБА_6 та ОСОБА_7 народився син - ОСОБА_8 (а.с. 90).

З огляду на це суд першої інстанції не з'ясував, чи може судове рішення про звернення стягнення вплинути на права та обов'язки ОСОБА_7 і малолітньої дитини, у зв'язку з чим не розглянув питання про залучення ОСОБА_7, органу опіки та піклування до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалюючи рішення про звернення стягнення, апеляційний суд не зазначив про те, на якій підставі ТОВ «ВК «Вектор Плюс» набуло прав іпотекодержателя.

При вирішенні питання про застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року № 1304-VII, що набув чинності 7 червня 2014 року, суди мають враховувати наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 1 цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: воно використовується як місце постійного проживання, загальна площа його не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Згідно з нормою частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

У рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів наголошується на тому, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.

Мораторій у юридичному розумінні має значення відстрочки виконання певних обов'язків, відкладення певних дій на визначений чи невизначений період на підставі спеціального акта.

Таким чином, рішення суду щодо звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

За таких обставин суди неправильно застосували норми матеріального права, в порушення норм процесуального права не встановили всіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, відтак судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, визначених частиною 2 статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задовольнити частково.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 червня 2014 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від                      27 листопада 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. ДьомінаСудді:В.М. Коротун А.В. Маляренко О.В. Попович С.П. Штелик