Постановление ОАСК о незаконности отнесения Укринбанка к категории неплатежеспособных и предоставлении 95 дней для возобновления платежеспособности

[ANTIRAID]

Державний герб України

 

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

 

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

м. Київ

 

16 березня 2016 року

 

№ 826/1162/16

 

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі

 

головуючого судді Огурцова О.П., суддів: Кузьменка В.А., Данилишина В.М.,

 

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

 

за позовом ОСОБА_1

 

до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

 

треті особи  Публічне акціонерне товариство "УкрІнБанк", ОСОБА_2

 

про визнання протиправними та скасування постанови від 24.12.2015 № 934 та рішення від 24.12.2015 №239, зобов'язання вчинити дії

 

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

 

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Публічне акціонерне товариство "УкрІнБанк" про визнання протиправними та скасування постанови від 24.12.2015 № 934 та рішення від 24.12.2015 №239, зобов'язання вчинити дії.

 

У попередньому судовому засіданні 23.02.2016 залучено до участі у справі в якості третьої, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2.

 

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постанова № 934 від 24.12.2015 та рішення №239 від 24.12.2015 були прийняті відповідачами за відсутності на те правових підстав, оскільки в зазначених рішеннях не зазначено про наявність загрози інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та не наведено доказів на підтвердження наявності відповідних фактів та вони прийняті до спливу 180-денного терміну з дня віднесення Публічного акціонерного товариства "УкрІнБанк" до категорії проблемних. Водночас позивач посилався на те, що Публічним акціонерним товариством "УкрІнБанк" до Національного банку України було своєчасно подано План заходів щодо приведення діяльності у відповідність до вимог законодавства та План фінансового оздоровлення/програму капіталізації ПАТ "УкрІнБанк".

 

Також позивач зазначив про те, що оскаржувані рішення порушують його права передбачені статтею 25 Закону України "Про акціонерні товариства" на отримання дивідендів, участь в управлінні справами банку, розпорядження своїми акціями, отримання у разі ліквідації банку частини його майна або вартості частини його майна тощо.

 

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов у повному обсязі. 

 

Відповідач 1 проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду надав письмові заперечення на адміністративний позов, в яких просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач 1 обґрунтовує тим, що враховуючи те, що позивачем не надано суду доказів щодо уповноваження його банком або іншими акціонерами цього товариства на оскарження постанови № 934 від 24.12.2015 та рішення № 239 від 24.12.2015, а також те, що зазначена постанова була прийнята виключно у відношенні Публічного акціонерного товариства "УкрІнБанк" у позивача відсутня адміністративна процесуальна дієздатність для оскарження в порядку адміністративного судочинства зазначеного рішення. Також відповідач 1 посилався на те, що постанова №934 від 24.12.2015 була прийнята Національним банком України на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, а саме, на виконання статей 7, 15, 26, 55 Закону України "Про Національний банк України" та статей 66, 67, 73, 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність", а також обґрунтовано, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

 

Відповідач 2 проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду надав письмові заперечення на адміністративний позов, в яких просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач 2 обґрунтовує тим, що прийняття рішення про початок здійснення тимчасової адміністрації є похідним від прийняття постанови Правління національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

 

У судовому засіданні представники відповідачів та третьої особи 1 заперечили проти позовних вимог та просили суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

 

Третя особа 2 у судовому засіданні підтримала позицію позивача та просила суд задовольнити позов.

 

Під час розгляду справи колегія суддів,-

 

В С Т А Н О В И Л А:

 

ОСОБА_1 є акціонером Публічного акціонерного товариства "Український інвестиційний банк" та власником простих іменних акцій Публічного акціонерного товариства "УкрІнБанк".

 

22.09.2015 Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 622/БТ "Про запровадження особливого режиму контролю за діяльністю ПІБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРІНБАНК" та призначення куратора", відповідно до якої запроваджено особливий режим контролю до 21.11.2015 та призначено куратора.

 

01.10.2015 Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 659/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії проблемних", якою віднесено ПАТ "УКРІНБАНК" до категорії проблемних до 180 днів та встановлено з дня цієї постанови та до закінчення зазначеного строку обмеження відповідно до переліку викладеного в пункті 2 резолютивної частини постанови.

 

24.12.2015 Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії несплатоспроможних" відповідно до пунктів 1 та 2 резолютивної частини якої віднесено ПАТ "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних та визнано такими, що втратили чинність постанови Правління Національного банку України № 622/БТ від 22.06.2015 та №659/БТ від 01.10.2015.

 

На сторінці 2 зазначеної постанови зазначено наступне: "ПАТ "УКРІНБАНК" листом від 30 листопада 2015 року № 5131/1/2-15 звернувся до Національного банку України щодо перенесення строків залучення коштів від інвестора в сумі 500 млн. грн. еквів. та усунення порушення значення нормативу миттєвої ліквідності (Н4) до 01 січня 2016 року в зв'язку з необхідністю реєстрації Договору позики від 24 листопада 2015 року № б/н щодо залучення ПАТ "УКРІНБАНК від Radical Ventures LTD коштів в сумі 21 млн. доларів США.

 

Національний банк України зареєстрував 14 грудня 2015 року за № 18891 Договір позики від 24 листопада 2015 року № б/н щодо залучення ПАТ "УКРІНБАНК від Radical Ventures LTD коштів у сумі 21 млн. доларів США (повідомлення Національного банку України від 14 грудня 2015 року № 24-00080/99304). Згідно з договором датою одержання ПАТ "УКРІНБАНК" коштів є 23 грудня 2015 року. Проте станом на 24 грудня 2015 року кошти від інвестора до ПАТ "УКРІНБАНК" не надійшли."

 

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі постанови Правлінням національного банку України прийнято постанову №934 від 24.12.2015 прийнято рішення №239 від 24.12.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", яким розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 25.12.2015 по 24.03.2014, призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "УКРІНБАНК" провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3 строком на три місяці з 25.12.2015 по 24.03.2014. 

 

ОСОБА_1 не погоджуючись з постановою Правління Національного банку України № 934 від 24.12.2015 та рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 239 від 24.12.2015 звернувся з відповідним позовом до суду.

 

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

 

Щодо посилань відповідача 1 на відсутність у позивача адміністративно процесуальної дієздатність для оскарження в порядку адміністративного судочинства постанови Правління Національного банку України № 934 від 24.12.2015 та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 239 від 24.12.2015 суд зазначає наступне.

 

Частинами першою та другою статті 167 Господарського кодексу України встановлено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

 

Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" істотна участь - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи. Особа визнається власником опосередкованої істотної участі незалежно від того, чи здійснює така особа контроль прямого власника участі в юридичній особі або контроль будь-якої іншої особи в ланцюгу володіння корпоративними правами такої юридичної особи.

 

Отже, наявність в особи корпоративних прав не обмежується поняттям істотної участь, а охоплює поняття права всіх осіб, частка яких визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації 

 

Факт того, що позивач є акціонером Публічного акціонерного товариства "Український інвестиційний банк" та власником простих іменних акцій Публічного акціонерного товариства "УкрІнБанк" підтверджується наявною в матеріалах справи копією виписки про стан рахунків в цінних паперах станом на 21.01.2016 та не заперечується відповідачами та третьою особою 1.

 

В наданих суду запереченнях відповідач обґрунтовуючи відсутність у позивача адміністративно процесуальної дієздатність посилається на пункт 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" в якому зазначено наступне: "11. Акціонери (учасники) господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших акціонерів (учасників) господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших акціонерів (учасників) товариства.

 

При вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання. Не можна задовольняти позовні вимоги щодо захисту права, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, чи буде воно порушено, зокрема вимоги про припинення дій шляхом заборони чинити перешкоди позивачу стосовно участі у загальних зборах на майбутнє.".

 

Щодо зазначеного доводу відповідача 1 суд звертає увагу на пункт 51 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України в якій вказано наступне: "Законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством. Спори цієї категорії є підвідомчими (підсудними) господарським судам незалежно від їх суб'єктного складу на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК, якщо акціонер (учасник) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.".

 

Таким чином у випадку обґрунтування позовних вимог наявністю факту порушення корпоративних прав акціонера (учасника) господарського товариства, останній наділений правом на звернення до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва.

 

Позивач в позовній заяві зазначаючи про протиправність оскаржуваних рішень вказує на факт порушення його прав передбачених статтею 25 Закону України "Про акціонерні товариства" на отримання дивідендів, участь в управлінні справами банку, розпорядження своїми акціями, отримання у разі ліквідації банку частини його майна або вартості частини його майна тощо, тобто порушення його корпоративних прав акціонера (учасника) господарського товариства.

 

Також, відповідач 1 обґрунтовуючи відсутність у позивача права на звернення до суду посилається на рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 за № 18-рп/2004 у справі № 1-10/2004.

 

В пунктах 1 та 2 резолютивної частини вказаного рішення зазначено наступне: "1. Поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

 

2. В аспекті поставленого у конституційному поданні питання положення частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України треба розуміти так, що акціонер може захищати свої права та охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства.

 

Порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі й третіми особами, прав та охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом." 

 

Таким чином, рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 за № 18-рп/2004 у справі № 1-10/2004 не тільки не обмежено право акціонера товариства на звернення до суду, а й викладено положення щодо того, що порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі й третіми особами, прав та охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом.

 

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про необґрунтованість посилань відповідача 1 на відсутність у позивача адміністративно процесуальної дієздатність для оскарження в порядку адміністративного судочинства постанови Правління Національного банку України № 934 від 24.12.2015 та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 239 від 24.12.2015.

 

Статтею 55 Закону України «Про Національний банк України» встановлено, що головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів. Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та банківських груп у межах та порядку, передбачених законодавством України. Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими групами, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів. Національний банк не здійснює перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності осіб, зазначених у цій статті.

 

Згідно з абзацами дев'ятнадцятим та двадцять п'ятим частини першої статті 15 зазначеного Закону Правління Національного банку приймає рішення про застосування заходів впливу (санкцій) до банків та інших осіб, діяльність яких перевіряється Національним банком відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" та інших законів України; про віднесення банку до категорії проблемних або неплатоспроможних.

 

Відповідно до статті 66 Закону України "Про банки та банківську діяльність" державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у таких формах, зокрема, адміністративне регулювання здійснюється щодо реєстрації банків і ліцензування їх діяльності; встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків; застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру; нагляд за діяльністю банків; надання рекомендацій щодо діяльності банків.

 

Пунктами 12 та 13 частини першої статті 73 зазначеного Закону встановлено, що у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об'єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать: віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного; відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку.

 

Частинами шостою, сьомою, восьмою та дев'ятою статті 75 Закону України "Про банки та банківську діяльність" встановлено, що проблемний банк у строк до 180 днів зобов'язаний привести свою діяльність у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України. Проблемний банк зобов'язаний у строк до семи днів повідомити Національний банк України про заходи, які він вживатиме з метою приведення своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, та на вимогу Національного банку України повідомляти його про хід виконання цих заходів. Національний банк України протягом 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних має право прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Національний банк України зобов'язаний не пізніше ніж через 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

 

Згідно з частиною першою статті 76 зазначеного Закону Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі: неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним; зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України; невиконання банком протягом п'яти робочих днів поспіль двох і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами та/або встановлення фактів невідображення в бухгалтерському обліку документів клієнтів банку, що не виконані банком у встановлений законодавством строк, після віднесення банку до категорії проблемних; виявлення фактів здійснення банком після віднесення його до категорії проблемного операцій (крім нарахування відсотків за вкладами, отримання клієнтами банку заробітної плати, аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат), оформлення (переоформлення) договорів, внаслідок яких зобов'язання перед фізичними особами в межах гарантованої суми відшкодування збільшуються за рахунок зменшення зобов'язань перед фізичними особами, які перевищують гарантовану суму відшкодування, та/або зобов'язань перед фізичними особами, які не підпадають під гарантії Фонду гарантування фізичних осіб, та/або юридичними особами; невиконання банком, віднесеним до категорії проблемного, розпорядження, рішення Національного банку України (у тому числі про застосування заходів впливу/санкцій) та/або вимоги Національного банку України щодо усунення порушень банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України протягом визначеного Національним банком України строку.

 

Таким чином, надання проблемному банку чинним законодавством строку до 180 днів для приведення своєї діяльність у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, зумовлює виникнення у Національного банку України обов'язку щодо надання проблемному банку відповідного строку та прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних виключно після його спливу.

 

Відповідно до пункту 1 постанови Правління Національного банку України № 659/БТ від 01.10.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" ПАТ "УКРІНБАНК" до категорії проблемних" віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів.

 

З постанови Правління Національного банку України № 934 від 24.12.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії несплатоспроможних" вбачається, що ПАТ "УКРІНБАНК" здійснювались заходи з метою приведення своєї діяльність у відповідність із вимогами законодавства, зокрема, листом №5131/1/2-15 від 30.11.2015 банк звернувся Національного банку України щодо перенесення строків залучення коштів від інвестора та усунення порушення значення нормативу миттєвої ліквідності (Н4) до 01.01.2016 в зв'язку з необхідністю реєстрації Договору позики щодо залучення ПАТ "УКРІНБАНК від інвестора коштів, який було зареєстровано 14.12.2015.

 

Таким чином, відповідачем 1 при прийнятті постанови № 934 від 24.12.2015 не було дотримано законодавчо визначеної процедури, а саме, строку, для віднесення проблемного банку до категорії неплатоспроможних та прийнято вказане рішення за 95 днів до спливу строку наданого чинним законодавством банку віднесеному до категорії проблемних для приведення своєї діяльність у відповідність із вимогами законодавства.

 

При цьому, суд не надає оцінки показникам діяльності ПАТ "УКРІНБАНК", оскільки вказане належить до виключної компетенції Національного банку України.

 

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання постанови № 934 від 24.12.2015 протиправною, її скасування, та зобов'язання відповідача 1 надати термін в 95 днів для відновлення платоспроможності ПАТ "УкрІнБанк"

 

Частиною другою статті 76 Закону України "Про банки та банківську діяльність" встановлено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

 

Відповідно до частини першої статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

 

Рішення № 239 від 24.12.2015 було прийнято відповідачем 2 на підставі постанови Правлінням національного банку України прийнято постанову № 934 від 24.12.2015.

 

З огляду на зазначене, враховуючи те, що рішення № 239 від 24.12.2015 було прийнято відповідачем 2 на підставі постанови відповідача 1 № 934 від 24.12.2015 протиправність якої встановлена судом, суд дійшов висновку про наявність підстав визнання незаконним та скасування рішення № 239 від 24.12.2015.

 

В частині позовних вимог щодо допуску постанови до негайного виконання, суд звертає увагу на те, що положеннями статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України визначено вичерпний перелік постанов суду, які підлягають негайному виконанню та постанов, які суд може звернути до негайного виконання. Рішення за результатами розгляду даної справи до вказаного переліку не віднесено, з огляду на що у суду відсутні підстави для звернення постанови до негайного виконання.

 

З огляду на викладене, керуючись вимогами статтей 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

 

П О С Т А Н О В И Л А:

 

1. Адміністративний позов - задовольнити частково.

 

2. Визнати незаконною та скасувати постанову Правління Національного банку України № 934 від 24.12.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УкрІнБанк" до категорії неплатоспроможних".

 

3. Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 239 від 24.12.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УкрІнБанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку"

 

4. Зобов'язати Національний банк України надати термін в 95 днів для відновлення платоспроможності Публічного акціонерного товариства "УкрІнБанк".

 

5. В решті позовних вимог - відмовити.

 

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

 

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

 

Головуючий суддя О.П. Огурцов

Судді В.А. Кузьменко

В.М. Данилишин

 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/56487439

[ANTIRAID]

Апелляция и ВАСУ оставила это постановление в силе: