Определение ВССУ, оставившее в силе решения предыдущих инстанций о прекращении поручительства с банком Надра, в связи с тем, что банк не обратился с иском в суд к поручителю в шестимесячный срок с момента последнего платежа


Recommended Posts

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44378298

 

Державний герб України
У х в а л а

іменем    україни

29 квітня 2015  рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,суддів:Коротуна В.М.,Маляренка А.В., Попович О.В., Штелик С.П.,розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа - ОСОБА_7, про визнання договору поруки припиненим, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 червня 2014 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 13 листопада 2014 року,    

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_6 звернулась до суду із позовом до ПАТ «Комерційний банк «Надра», третя особа - ОСОБА_7, про визнання договору поруки припиненим.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що 16 листопада 2007 року між сторонами було укладено договір поруки, за яким було забезпечено зобов'язання третьої особи за кредитним договором № 260/РП/39/2007-840. В п. 1.1. договору поруки передбачено обов'язок поручителя відповідати перед кредитором за належне виконання третьою особою взятих на себе зобов'язань, що витікають з кредитного договору, в тому числі щодо повернення до 10 жовтня 2032 року кредиту у сумі 147175,00 доларів США, сплати відсотків за користування кредитними коштами із розрахунку 12,49 % річних, сплати інших платежів, передбачених кредитним договором, сплати можливих штрафних санкцій.

З урахуванням уточнень, позивачка зазначала також, що у червні 2010 року ПАТ «Комерційний банк «Надра» звертався до суду з позовом до неї та боржника про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішенням апеляційного суду м. Києва від 23 квітня 2014 року суму кредитної заборгованості було стягнено з відповідача, а  у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_6 банку було відмовлено за безпідставністю у зв'язку з припиненням договору поруки згідно з положеннями частини 4 статті 559 ЦК України. Посилаючись на зазначене, позивачка просила суд визнати припиненим  договір поруки від 16 листопада 2007 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 червня 2014 року позов задоволено.

Визнано припиненим з 23 вересня 2009 року договір поруки від 16 листопада 2007 року, укладений між публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_6

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.  

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 13 листопада 2014 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 червня 2014 року змінено, виключивши із резолютивної частини рішення посилання на дату припинення договору поруки.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.    

У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 червня 2014 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 13 листопада 2014 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.  

Касаційна скарга підлягає відхиленню на таких підставах.    

Судами встановлено, що 16 листопада 2007 року між ОСОБА_6 та ПАТ «Комерційний банк «Надра» було укладено договір поруки. Відповідно до пункту 1.1 договору поруки поручитель на добровільних засадах взяла на себе зобов'язання перед банком відповідати за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором № 260/РП/39/2007-840.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Згідно положень статті 546 ЦК України договір поруки є видом забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно із статтею 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Однак, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки (частина 4 статті 559 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням апеляційного суду м. Києва від 23 квітня 2014 року за результатами розгляду справи за позовом ПАТ «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про стягнення кредитної заборгованості,  встановлено ту обставину, що вимоги банку щодо стягнення кредитної заборгованості з поручителя ОСОБА_6, безпідставні, оскільки позов про стягнення заборгованості пред'явлено банком із пропуском передбаченого частиною 4 статті 559 ЦК України строку для звернення із відповідними вимогами до поручителя.

Відповідно до частини 3 статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі положень частини 4 статті 559 ЦК України укладений між сторонами договір поруки від 16 листопада 2007 року слід визнати припиненим. При цьому, суд першої інстанції вказав, що вказаний договір слід вважати припиненим з 23 вересня 2009 року.    

Суд апеляційної інстанції погодився із висновком місцевого суду в частині визнання припиненим договору поруки. Разом з тим, апеляційний суд обґрунтовано виключив із резолютивної частини рішення суду першої інстанції посилання на дату припинення договору.  

До таких висновків суд апеляційної інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.  

Відповідно до  частини 1 статті  335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.  

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом апеляційної інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, які давали б підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, а фактично зводяться до переоцінки доказів  і не згоди  з висновками суду з їх оцінки, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.  

За таких обставин, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що судові рішення відповідають вимогам закону й підстави  для їх скасування відсутні.  

Керуючись статтями 337, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 13 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.  

Головуючий О.О. Дьоміна Судді:В.М. Коротун А.В. Маляренко О.В. Попович С.П. Штелик

Link to comment
Share on other sites

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41798572

 

Державний герб України
    АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  МІСТА  КИЄВА


№ апеляційного провадження: 22-ц/796/10008/2014 Головуючий у суді першої інстанції: Волошин В.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М.                                                                             Р І Ш Е Н Н Я

                                                      ІМЕНЕМ                                 УКРАЇНИ


13 листопада 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва  в складі:

Головуючого судді:                                              Білич І.М.

            Суддів:                                                                   Поліщук Н.В., Болотова Е.В.

            при секретарі:                                                        Прохоровій В.С.

           за участю: представника позивача                       ОСОБА_3.

                              представникавідповідача                  Орел С.С.                                                        розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» - Федоренко Сергія Вікторовича на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 червня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа: ОСОБА_7 про визнання договору поруки припиненим.


         в с т а н о в и л а :


У жовтні 2013 року позивач ОСОБА_8 звернулась до суду із позовом  до ПАТ «КБ «Надра», третя особа: ОСОБА_7, та із  урахуванням поданих уточнень сталила питання про визнання припиненим договору поруки від 16 листопада 2007 року, укладений між сторонами по справі в силу ч. 4 ст. 559 ЦК України.


Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 червня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_6 було задоволено.

Визнано припиненим з 23 вересня 2009 року договір поруки від 16 листопада 2007 року укладений між ОСОБА_6 і Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра», яке змінило свою назву на Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра».

Вирішено питання  щодо розподілу судових витрат.


    Не погоджуючись із рішенням суду представник відповідача подав апеляційну скаргу та ставив питання про його скасування та постановлення нового про відмову у задоволенні позову. Вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зазначаючи при цьому, що судом помилково визнано договір поруки, укладений між ОСОБА_6 та ПАТ КБ «НАДРА», припиненим з 23 вересня 2009 року. Оскільки відповідно до умов кредитного договору №260/РП/39/2007-840, а саме п.1.4 та п.3.3.4 - строк дії договору до 10 жовтня 2032 року. А також, про строк дії договору та термін виконання кредитного зобов'язання поручитель був повідомлений та погодився на відповідні умови договору, попередньо ознайомившись із ними та підписавши його. А відтак, на думку апелянта, застосування ч.4 ст. 559 ЦК України, як підстави припинення договору поруки є хибним та немотивованим, оскільки термін виконання основного зобов'язання чітко прописаний в кредитному договорі п.1.4., п. 3.3.4. та погоджений поручителем п.1.5, п. 5.3 договору поруки, і встановлений конкретною датою - 10 жовтня 2032 року.

   Апелянт у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив суд її задовольнити.

   Представник позивача  у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнала та заперечувала проти її задоволення

   Третя особа у судовому засіданні будучи повідомленою про розгляд справи у судове засідання не з'явилася, поважність причин своєї неявки суду не повідомила. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у  його відсутність в силу вимог ст. 305 ЦПК України.


    Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши, законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.


    Судом при розгляді справи встановлено, що 16 листопада 2007 року між сторонами було укладено договір поруки. Відповідно до п. 1.1 договору поруки, позивач на добровільних засадах взяла на себе зобов'язання перед відповідачем відповідати за зобов'язаннями третьої особи за кредитним договором в повному обсязі цих зобов'язань, незалежно від отримання або неотримання вимоги кредитора про погашення кредитного договору.

     Відповідно до п. 2.1. договору поруки, кредитор набуває право вимагати від поручителя виконання зобов'язання, що витікає із кредитного договору при умові, якщо в установлений кредитним договором строк виконання позичальником зобов'язання в цілому чи в будь-якій його частині не будуть виконанні, а також при умові обов'язкового направлення поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов'язання позичальника в цілому (або в тій чи іншій його частині).


    Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що згідно із ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

     Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки (ч.4 ст.559 ЦК України).

      Оскільки умовами договору ( графіком  погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути  борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

      А так як  банком відповідно до умов кредитного договору змінений строк виконання основаного зобов'язання, то відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України вимоги до поручителів могли бути заявлені у межах шести місяців від дня настання цього строку.


     Враховуючи те, що у ОСОБА_9 ( позичальника) виникла заборгованість по щомісячним платежам  починаючи з 23.03.2009 року, при цьому доказів направлення вимоги про дострокове погашення боргу поручителю надано не було, та враховуючи положення ст. 256, 257, 261 ЦК України за змістом, яких початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати  своє право в примусовому порядку через суд,  суд вважав вимоги позивача доведеними, так як звернення  банку  в червні 2010 року до суду з позовом  щодо стягнення заборгованості  з поручителя було здійснено з пропуском шестимісячного строку, а відтак  договір поруки слід вважати припиненим. У відповідності до п. 4 ст. 559 ЦК України.

      Аналогічні висновки суду містяться  також у рішенні Апеляційного суду м. Києва від 23 квітня 2014 року в справі за позовом ВАТ КБ «Надра» до ОСОБА_7, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором кредиту.


    Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставин и по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.


     У той же час колегія суддів вважає, що  суд першої інстанції вказуючи в своєму рішенні про те, що договір поруки  є припиненим з 23 вересня 2009 року фактично вийшов за межі заявлених позовних вимог, так як  позовна заява не містить у собі  вимог позивача щодо визначення дати припинення договору поруки.

      З огляду на те, що у відповідності до положень ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підстав доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, і особа,  яка  бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд та враховуючи   що  позивач з моменту звернення до суду не змінювала заявлені нею вимоги, колегія суддів вважає за необхідне у відповідності до положень ст. 309 ЦПК України  змінити судове рішення, виключивши з його резолютивної частини посилання на дату припинення договору поруки, а саме  23 вересня 2009 року.

     У іншій частині судове рішення  постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема.

      Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 309, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -


в и р і ш и л а :


     Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» - Федоренко СергіяВікторовича задовольнити частково

     Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 червня 2014 року змінити, виключивши із резолютивної частини рішення посилання на дату припинення  договору поруки, а саме « 23 вересня 2009 року».

      У іншій  частині рішення суду залишити без змін.

             Рішення набирає законної сили з моменту проголошення. Може бути оскаржено  в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до  вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

               Головуючий:                                                                                                                                                                                               Судді:

Link to comment
Share on other sites

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39580418

Державний герб України
Справа № 761/25670/13-ц

Провадження №2/761/687/2014

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

26 червня 2014 року  Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді                    Волошина В.О.

при секретарі:                              Криворучко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа: ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим, -

в с т а н о в и в :

В жовтні 2013 р. позивачка ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ВАТ КБ «Надра», яке змінило свою назву на ПАТ «КБ «Надра», третя особа: ОСОБА_2, в якому просила суд: визнати припиненим договір поруки від 16 листопада 2007 р., укладений між сторонами.

Свої позовні вимоги позивачки обґрунтовувала тим, що 16 листопада 2007 р. у м. Києві між сторонами було укладено договір поруки (далі по тексту - договір поруки), за яким було забезпечено зобов'язання третьої особи за кредитним договором № 260/РП/39/2007-840 (далі по тексту - кредитний договір). В п. 1.1. договору поруки передбачено обов'язок поручителя відповідати перед кредитором за належне виконання третьою особою взятих на себе зобов'язань, що витікають з кредитного договору, в тому числі: повернути до 10 жовтня 2032 р. кредит у сумі 147175,0 дол. США; сплати відсотків за користування кредитними коштами із розрахунку 12,49 % річних (із розрахунку фактичної кількості днів у періоді (28-29-30-31/360)); сплатити інші платежі, передбачені кредитним договором; сплатити можливі штрафні санкції (штраф, пеня).

Також, зазначила, що 07 червня 2010 р. відповідач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до неї та третьої особи про стягнення заборгованості за кредитним договором, зазначила що при поданні цієї позовної заяви відповідачем не було надано доказів належного виконання його зобов'язань, згідно з договором поруки, що є обов'язковою передумовою виконання зобов'язань нею, як поручителем, а також не надано доказів отримання нею від банку вимоги про погашення, після отримання якої виникає зобов'язання поручителя виконати боргові зобов'язання кредитора.

В подальшому, позивачка уточнила позовні вимоги (а.с. 54-57) та надано належним чином завірену копію рішення Апеляційного суду м. Києва від 23 квітня 2014 р., яке було ухвалено за результатами розгляду позову відповідача.

В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали у повному обсязі та з підстав викладених у ньому просили суд його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував в повному обсязі, просив відмовити в його задоволенні.

Третя особа, в судове засідання не з'явилася, була належним чином оповіщена про час, дату та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомила.

Суд, заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, 16 листопада 2007 р. між позивачкою та відповідачем було укладено договір поруки. Відповідно до п.1.1 договору поруки позивачка на добровільних засадах взяла на себе зобов'язання перед відповідачем відповідати за зобов'язаннями третьої особи за кредитним договором в повному обсязі цих зобов'язань, незалежно від отримання або неотримання вимоги кредитора про погашення кредитного договору.

У відповідності з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 57 ЦПК України).

Частиною 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст.628 ЦК України).

Згідно положень ст. 546 ЦК України договір поруки є видом забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно із ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки (ч.4 ст.559 ЦК України).

Згідно умов договору поруки, сторонами не було встановлено його строк.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» за № 5 від 30 березня 2012 р. сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно ч. 2 ст. 555 ЦК України поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.

Судом достовірно встановлено, що під час дії договору поруки відповідач не звертався до позивачки з вимогою про виконання зобов'язання за кредитним договором.

Твердження представника відповідача, що 21 жовтня 2010 р. відповідач звертався до позивачки із письмовою вимогою про досудове врегулювання спору та сплату простроченої заборгованості за кредитним договором оцінюються судом критично, оскільки не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні. Зокрема, представником відповідача в якості письмового доказу відправки даної вимоги позивачці надано лише список згрупованих поштових відправлень, з якого неможливо ідентифікувати осіб, яким відправлялись дана поштова кореспонденція, більш того, список містить загальну вартість згрупованих відправлень, яка становить 625,4 грн., що є відмінною від вартості зазначеною в двох поштових квитанціях УДППЗ «Укрпошта» від 21 жовтня 2010 р., сума яких становить 602,0 грн. та які були надані на підтвердження відправки згрупованих поштових відправлень. Крім того список згрупованих поштових відправлень від 21жовтня 2010 р. не містить штемпеля поштового відділення про його прийняття, при цьому, на вимогу суду надати такі відомості, представник відповідача зазначив, що не може цього зробити. Також, представник відповідача не зміг пояснити чому у списку згрупованих поштових відправлень від 21 жовтня 2010 р. ОСОБА_1 значиться два рази.

Як встановлено рішенням Апеляційного суду м. Києва від 23 квітня 2014 р., по цивільній справі за позовом ВАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, з 23 березня 2009 р. у ОСОБА_2, як позичальника, виникла заборгованість за щомісячними платежами, доказів направлення вимоги про дострокове погашення боргу ВАТ КБ «Надра» на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надано не було, а позов пред'явлено у червні 2010 року (що є основним в обчисленні строку), тобто з пропуском строку встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Відповідно до п. 2.1. договору поруки, кредитор набуває право вимагати від поручителя виконання зобов'язання, що витікає із кредитного договору при умові, якщо в установлений Кредитним договором строк виконання позичальником зобов'язання в цілому чи в будь-якій його частині не будуть виконанні, а також при умові обов'язкового направлення поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов'язання позичальника в цілому (або в тій чи іншій його частині).

Згідно п. 2.2. договору поруки, поручитель зобов'язаний виконати взяті на себе зобов'язання по цьому договору, не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання повідомлення від Кредитора про невиконання позичальником зобов'язань і необхідності їх виконання поручителем.

Згідно п. 22. Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» за № 5 від 30 березня 2012 р. пред'явлення вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Відповідно до обов'язкової для всіх судів України правових висновків сформульованих у постанові Верховного Суду України від 23 травня 2013 р. у справі № 6-63цс12: умови договору поруки про його дію повного припинення всіх зобов'язань боржника, не свідчать про те, що договором встановлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 Ц К України, тому у цьому випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, а оскільки банком відповідно до умов кредитного договору змінений строк виконання основаного зобов'язання, то відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України вимоги до поручителів могли бути заявлені у межах шести місяців від дня настання цього строку.

З огляду на вище викладене, договір поруки від 16 листопада 2007 р., укладений між сторонами є припиненим з 23 вересня 2009 р.

Оцінюючи належність, достовірність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, такими, що ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 114,7 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 17, 57 - 61, 88, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України; ст. ст. 509, 525, 526, 530, 543, 546, 553-559, 628, 629 ЦК України; Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» за № 5 від 30 березня 2012 р., суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа: ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим - задовольнити.

Визнати припиненим з 23 вересня 2009р. договір поруки від 16 листопада 2007р. укладений між ОСОБА_1 і Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра», яке змінило свою назву на Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 114 /сто чотирнадцять/ грн. 70 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...