Определение ВССУ об отмене решения апелляционного суда о взыскании задолженности с поручителя по договору поручительства с банком Надра, банк не обратился с иском в суд к поручителю в шестимеячный срок с момента получения требования заемщиком о досро

[у.zaporozhskiy]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43801629

Державний герб України
У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22 квітня 2015 року                                                                                        м. Київ  

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

головуючого                 Луспеника Д.Д.,

суддів:              Закропивного О.В.,        Лесько А.О.,

Хопти С.Ф.,                       Черненко В.А.,                        

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа - ОСОБА_3, про визнання договору поруки припиненим; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа - ОСОБА_3, про визнання договору поруки припиненим за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 грудня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2013 року публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 11 липня 2008 року між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 120 тис. доларів США зі сплатою 15,99 % річних з кінцевим строком повернення до 20 червня 2023 року. На забезпечення виконання зобов'язань за цим договором 11 липня 2008 року  між банком, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 були укладені договори поруки. Позичальник та поручителі не виконують зобов'язання за цими договорами, на вимоги банку не реагують, утворилась заборгованість у розмірі 214 728 доларів 61 цент США, яку позивач просив стягнути на його користь з відповідачів.

У березні 2014 року ОСОБА_5, ОСОБА_4 звернулись до суду з самостійними зустрічними позовами, посилаючись на те, що 29 вересня 2011 року банком на їх адресу було надіслано претензію про дострокове погашення заборгованості в цілому. Вважали, що оскільки банк скористався своїм правом дострокового стягнення кредиту з боржника та поручителів, тому шестимісячний строк пред'явлення позову розпочався 29 вересня 2011 року. З новим позовом до суду банк звернувся до суду 17 вересня 2013 року, тому в силу ч. 4 ст. 559 ЦК України ОСОБА_5 та ОСОБА_4 просили визнати договори поруки припиненими.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2014 року позов ПАТ «КБ «Надра» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість по тілу кредиту                         116 864 долари 06 центів США, за відсотками 74 587 доларів 14 центів США, а усього 191 451 долар 20 центів США. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь                           ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором: пеню у розмірі                       90 140 грн 34 коп., штраф у розмірі 95 916 грн та 3 441 грн судових витрат, а усього 189 497 грн 34 коп. В іншій частині позову ПАТ «КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Позов ОСОБА_5 задоволено. Визнано припиненим договір поруки, укладений між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_5 Стягнуто з ПАТ «КБ «Надра» на користь ОСОБА_5 судові витрати у розмірі 243 грн 60 коп. Позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано припиненим договір поруки, укладений між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_4 Стягнуто з ПАТ «КБ «Надра» на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 243 грн 60 коп.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2014 року, з урахуванням ухвали цього суду від 8 грудня 2014 року про виправлення описки, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ПАТ «КБ «Надра» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором від 11 липня 2008 року у розмірі 214 728 доларів 61 цент США, що еквівалентно 1 716 325 грн 78 коп., яка складається з: заборгованості по кредиту у розмірі 116 864 долари 06 центів США, що еквівалентно 934 094 грн 43 коп.; заборгованості по відсоткам у розмірі                 74 587 доларів 14 центів США, що еквівалентно 596 175 грн 01 коп.; заборгованості по пені у розмірі 11 277 доларів 41 цент США, що еквівалентно 90 140 грн 34 коп.; штраф у розмірі 12 тис. доларів США, що еквівалентно                     95 916 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь                      ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором від 11 липня 2008 року у розмірі 214 728 доларів 61 цент США, що еквівалентно 1 716 325 грн 78 коп., яка складається з: заборгованості по кредиту у розмірі 116 864 долари 06 центів США, що еквівалентно 934 094 грн 43 коп.; заборгованості по відсоткам у розмірі                 74 587 доларів 14 центів США, що еквівалентно 596 175 грн 01 коп.; заборгованості по пені у розмірі 11 277 доларів 41 цент США, що еквівалентно 90 140 грн 34 коп.; штраф у розмірі 12 тис. доларів США, що еквівалентно                     95 916 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 та                       ОСОБА_4відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Отже, рішення апеляційного суду в частині позовних вимог ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_3 не оскаржується, тому в цій частині не переглядається (ч. 2 ст. 335 ЦПК України).

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.  

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частково задовольняючи позов ПАТ «КБ «Надра» та задовольняючи зустрічні позови ОСОБА_5 та ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що після направлення ПАТ «КБ «Надра» вимог про дострокове погашення кредитної заборгованості від 29 вересня 2011 року на адресу відповідачів, а також залишення ухвалою суду від 28 січня 2013 року позовної заяви ПАТ «КБ «Надра» без розгляду, порука є припиненою, оскільки банк звернувся до суду з цим позовом у вересні 2013 року, що є порушенням шестимісячного строку, визначеного                          ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Скасовуючи рішення районного суду та задовольняючи позов банку й відмовляючи у задоволенні зустрічних позовів, апеляційний суд виходив із того, що строк виконання зобов'язання встановлено у кредитному договорі та у договорах поруки до 20 червня 2023 року, тобто строк дії договору не закінчено, тому підстав для застосування ч. 4 ст. 559 ЦК України немає.

Проте повністю погодитись із такими висновками апеляційного суду не можна, оскільки апеляційний суд дійшли їх з порушенням норм матеріального та процесуального права.  

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судами встановлено, що 11 липня 2008 року між ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі                    120 тис. доларів США зі сплатою 15,99 % річних з кінцевим строком повернення до 20 червня 2023 року.  На забезпечення виконання зобов'язань за цим договором 11 липня 2008 року між ВАТ «КБ «Надра», ОСОБА_5 та ОСОБА_4 були укладені договори поруки.

Оскільки ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зобов'язання за вказаними договорами не виконували, на вимоги банку не реагували, утворилась заборгованість у розмірі 214 728 доларів 61 цент США, що еквівалентно                  1 716 325 грн 78коп.

Вирішуючи спір, апеляційний суд виходив із того, що строк дії кредитного договору не сплив, оскільки виконання зобов'язання встановлено до 20 червня 2023 року, отже, такий строк визначено і в договорах поруки, оскільки вони діють до повного виконання позичальником своїх зобов'язань.

При цьому апеляційний суд не врахував наступне.

Відповідно до п. 3.3 кредитного договору від 11 липня 2008 року позичальник вносить черговий мінімальний платіж, визначений у п. 3.3.2 цього договору, щомісячно до 20 числа поточного місяця.

У п. 4.2.4 кредитного договору зазначено, що банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник не вніс черговий платіж у термін, визначений п. 3.3.3 цього договору, а також у випадку, передбаченому                                      п. 4.3.6 цього договору.

Пунктами 5.2, 5.3 договорів поруки визначено, що договір вступає в силу з моменту його належного оформлення сторонами. Дія договору закінчується належним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором чи виконанням поручителем своїх зобов'язань згідно з договором поруки.

Тобто, строк виконання зобов'язання (дата, місяць, рік) у договорі поруки не зазначено.

З матеріалів справи вбачається, що позичальник перестав виконувати свої зобов'язання за кредитним договором у січні 2009 року.

Крім того, 29 вересня 2011 року ПАТ «КБ «Надра» на адресу ОСОБА_4 надіслано претензію про дострокове погашення заборгованості в цілому, яка станом на 23 вересня 2011 року становила 175 307 доларів 77 центів США, що еквівалентно 1 387 851 грн 57 коп. Тобто, ПАТ «КБ «Надра» змінив строк виконання основного зобов'язання.

20 жовтня 2011 року ПАТ «КБ «Надра» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2013 року, яка не оскаржувалась та набрала законної сили, вказану позовну заяву залишено без розгляду. Отже, переривання позовної давності немає (ч. 1 ст. 265 ЦК України).

17 вересня 2013 року ПАТ «КБ «Надра» вдруге звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором від 11 липня 2008 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у ч. 4 ст. 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні ч. 4 ст. 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення ч. 4 ст. 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч. 2  ст. 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

   Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року № 6 - 53 цс 14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

Апеляційний суд зазначене не врахував, не взяв до уваги, що договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення всіх зобов'язань боржника за кредитним договором, кредитор змінив строк виконання зобов'язання за кредитним договором, надіславши 29 вересня 2011 року боржнику та поручителям претензію про дострокове погашення заборгованості. Отже, строк виконання зобов'язань за кредитним договором настав 29 вересня 2011 року, тоді як з банк звернувся з позовом у вересні 2013 року.

Таким чином, апеляційний суд у порушення ст. ст. 212-214, 316 ЦПК України зазначене не врахував, не визначився з моментом настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором та дійшов передчасного висновку про те, що строк виконання зобов'язань за кредитним договором та договорами поруки встановлено до 20 червня 2023 року, тобто строк дії договору не закінчено, а тому підстав для застосування ч. 4 ст. 559 ЦК України немає.

Прохання касаційної скарги про скасування рішення апеляційного суду в повному обсязі, тобто і в частині позовних вимог ПАТ «КБ «Надра» до                     ОСОБА_5 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором та зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 безпідставні оскільки згідно зі                    ст. ст. 10, 11, 335 ЦПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення за зверненням фізичних осіб. ОСОБА_5 касаційну скаргу не подавав,                ОСОБА_4 не уповноважував на захист його інтересів.

Отже, підстав для скасування судових рішень в частині вимог ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_5 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 немає.

За таких обставин, ураховуючи, що апеляційним судом в частині вирішення позовних вимог ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_4 та зустрічного позову                   ОСОБА_4 не встановлені всі фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, та допущені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення апеляційного суду в цій частині відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню в цій частині з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

        

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 листопада                    2014 року в частині позову публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором та зустрічного позову ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа - ОСОБА_3, про визнання договору поруки припиненим скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 листопада           2014 року в частині позовних вимог публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_5 та за його зустрічним позовом до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про визнання договору поруки припиненим залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                           Д.Д. Луспеник                  

                              

Судді:                                                                                                           О.В. Закропивний

А.О. Лесько

С.Ф. Хопта

В.А. Черненко