Определение ВССУ об отмене решений прердыдущих инстанций о взыскании задолженности с поручителя, бак не обратился с иском к поручителю в шестимесячный срок с момента получения требования о досрочном возврате кредита

[у.zaporozhskiy]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/46045537

 

Державний герб України
УХВАЛА

іменем   україни

1 липня 2015 рокум. Київ  Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:    

головуючого       Луспеника Д.Д.,

    

суддів:                   Гулька Б.І.,           Хопти С.Ф.,        

                              Черненко В.А.,      Штелик С.П.,        

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання договору поруки припиненим за касаційною скаргою ОСОБА_5, поданою представником - ОСОБА_6, на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 серпня 2014 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 4 лютого 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2014 року публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 11 липня 2008 року між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит на споживчі цілі у розмірі 320 тис грн зі сплатою 21,69 % річних, з кінцевим строком повернення до 10 липня 2018 року. На забезпечення виконання зобов'язань за цим договором 11 липня 2008 року між банком та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 укладено договори поруки. Оскільки позичальник та поручителі зобов'язання за цими договорами не виконували, на вимоги банку не реагували, утворилась заборгованість у розмірі 317 368 грн 80 коп., які позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь.

У червні 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що договір поруки з ним укладено 11 липня 2008 року, в якому строк його дії не зазначено, тому строк на пред'явлення вимоги до поручителя закінчився 11 липня 2009 року, тобто через рік після його укладення. Також йому не направлялась письмова вимога щодо виконання зобов'язання. Крім того, згода на підписання договору поруки надана ним під впливом помилки та обману з боку банку, який не роз'яснив йому суть договору.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_5 просив визнати договір поруки припиненим.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19 серпня 2014 року позов ПАТ «КБ «Надра» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 солідарно на користь ПАТ «КБ «Надра» суму заборгованості за кредитним договором від 11 липня 2008 року у розмірі                       317 368 грн 80 коп., несплачені відсотки у розмірі 297 182 грн 41 коп., пеню за прострочення строків виконання зобов'язання у розмірі 10 тис. грн, штраф за прострочення сплати мінімального платежу у розмірі 5 тис. грн, інфляційні витрати у розмірі 21 690 грн 85 коп., а всього заборгованості 651 242 грн 06 коп., а також 3 654 грн судового збору. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 4 лютого 2015 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення штрафу і визначення загальної суми боргу скасовано. Позов ПАТ «КБ «Надра» задоволено частково. Стягнуто з                    ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 солідарно на користь                          ПАТ «КБ «Надра»: 317 368 грн 80 коп. - заборгованість по кредиту; 297 182 грн                41 коп - відсотки за користування кредитом; 10 тис. грн - пеня за прострочення строків виконання зобов'язань; 32 тис. грн - штраф за прострочення сплати мінімального платежу; 21 690 грн 85 коп. - інфляційні витрати; 3 654 грн - судовий збір, а усього 681 896 грн 06 коп. У задоволенні позову ПАТ «КБ «Надра» в  іншій частині та зустрічного позову ОСОБА_5. відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 в особі представника - ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення в частині вирішення позовних вимог ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_5 та відмови у задоволенні зустрічного позову та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Отже, судові рішення в частині вирішення позову ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 не оскаржуються, тому в цій частині не переглядаються (ч. 2 ст. 335 ЦПК України).

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.  

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи частково позов ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_5 та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що боржник зобов'язання за кредитним договором не виконував, допустив заборгованість, яка підлягає стягненню як з боржника так і з поручителів у солідарному порядку. Також районний суд виходив із того, що за обставин, на які посилався ОСОБА_5 у позовній заяві та доводив у судовому засіданні, відсутні підстав вважати поруку припиненою, його твердження щодо дії договору поруки лише протягом року від дня його укладення не ґрунтуються на законі. Доводи про укладення договору під впливом помилки не є підставою для припинення договору, а вимоги про визнання договору поруки недійсним не заявлялись.

Апеляційний суд погодився з такими висновками. Також апеляційний суд зазначив, що обставини, на які посилався ОСОБА_5 в апеляційному суді, зокрема на те, що у грудні 2012 року він отримав досудову вимогу про дострокове виконання боргових зобов'язань боржника за кредитним договором, не були предметом дослідження в суді першої інстанції, тому їх перевірка апеляційним судом виходить за межі повноважень, визначених ст. 303 ЦПК України.

Проте повністю погодитись із такими висновками апеляційного суду не можна, оскільки їх суд дійшов із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.  

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним положенням закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судами встановлено, що 11 липня 2008 року між банком та                        ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит на споживчі цілі у розмірі 320 тис. грн зі сплатою 21,69 % річних, з кінцевим строком повернення до 10 липня 2018 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за цим договором 11 липня                       2008 року між банком та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 укладено договори поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У ч. 1 ст. 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Судами встановлено, що позичальник та поручителі зобов'язання за договорами не виконували, на вимоги банку не реагували, утворилась заборгованість за розрахунком банку у розмірі 317 368 грн 80 коп.

Вирішуючи спір, апеляційний суд виходив із того, що у позивача виникло право на стягнення заборгованості по кредиту як з боржника, так і з поручителів у солідарному порядку.

При цьому апеляційний суд не врахував наступне.

Відповідно до чч. 2, 3 ст. 251 ЦК України терміном є певний момент у часі з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, що може бути визначена правочином.

У п. 5.3 договору поруки, укладеного 11 липня 2008 року між                             ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_5, зазначено, що дія цього договору закінчується належним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 ЦК України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Отже, зазначеним договором поруки не встановлено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

З розрахунку заборгованості, наданого банком станом на 31 серпня                     2013 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором виникла у серпні 2008 року (а.с. 14 - 15).

З матеріалів справи вбачається, що досудову вимогу ОСОБА_5 направлено банком 2 грудня 2012 року (а.с. 192).

Отже у банку виникло право звернутись з позовом до поручителя, починаючи 2 грудня 2012 року протягом наступних 6 місяців.

Проте банк звернувся до поручителя ОСОБА_5 лише у квітні 2014 року, тобто після спливу шестимісячного строку, встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України.

При цьому апеляційний суд у порушення ст. ст. 212-214, 316 ЦПК України  не врахував, що позичальник не виконав умови п. 3.3.1 кредитного договору і у цьому разі за умовами кредитного договору у банку виникло право вимоги дострокового повернення кредиту, поручителю надіслано вимогу про дострокове повернення кредиту та саме з цього моменту почав спливати визначений договором поруки шестимісячний строк виконання зобов'язання, протягом якого банк має право звернутись з вимогою до поручителя, а у разі, якщо банк не скористається таким правом, зобов'язання за договором поруки припиняються після спливу такого строку.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 8 жовтня 2014 року № 6-128 цс 14, який згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для усіх судів України.

Крім того, відмовляючи у визнанні договору поруки припиненим з тих підстав, що ОСОБА_5 отримано досудову вимогу про дострокове виконання зобов'язань у грудні 2012 року, тоді як з позовом банк звернувся до поручителя у квітні 2014 року, апеляційний суд виходив із того, що в зустрічній позовній заяві ОСОБА_5 посилався на інші підстави припинення поруки, а тому вказані доводи не можуть перевірені в апеляційному суді, що відповідає вимогам                          ст. 303 ЦПК України.

Такі висновки апеляційного суду є передчасними, оскільки припинення поруки є не наслідком звернення за захистом прав, а є припиненням права кредитора та обов'язку поручителя після спливу строку дії поруки.

Крім того, ОСОБА_5 у позові посилався на застосування ч. 4 ст. 559 ЦК України та наводив обґрунтування щодо припинення поруки, які апеляційним судом не спростовані.

Також апеляційний суд порушив вимоги ст. ст. 307, 316 ЦПК України, оскільки у мотивувальній частині зазначив, що рішення суду про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 є законним і обґрунтованим, незважаючи на це, ухвалив власне рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову, не навівши для цього правових підстав (чи інших правових підстав).

За таких обставин, апеляційний суд у порушення ст. ст. 214, 316 ЦПК України зазначене не врахував, не з'ясував, чи не змінився строк виконання зобов'язання за кредитним договором у зв'язку з направленням банком вимоги про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором, чи припинилась порука відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України.

У зв'язку з наведеним, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановлені, рішення апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_5 та відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу                ст. 338 ЦПК України в цій частині підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий апеляційний розгляд, під час розгляду якої суду належить урахувати викладене, дати відповідну правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_5, подану представником - ОСОБА_6,  задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 4 лютого 2015 року  в частині позовних вимог публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_5 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором; зустрічного позову ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання договору поруки припиненим скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                               Д.Д. Луспеник

Судді:                                                                          Б.І. Гулько

        

С.Ф. Хопта

        В.А. Черненко

                                                                                                

С.П. Штелик