Определение ВАСУ о невозможности регистрации права собственности на имущество при наличии запрета в реестре

[ANTIRAID]

Державний герб України
 
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2015 року

м. Київ

К/800/37285/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого судді Розваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),
суддів Гончар Л. Я., Черпіцької Л. Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державного реєстратора Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області про скасування рішення, визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_4 звернувся з позовом до Державного реєстратора Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області, в якому просив визнати дії відповідача неправомірними, скасувати рішення відповідача № 10448097 від 29 січня 2014 року, зобов'язати відповідача здійснити державну реєстрацію права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач просив суд залишити скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 04 липня 2001 року позивачу належить недобудований житловий будинок в АДРЕСА_1.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 24 грудня 2013 року у справі № 640/7187/13-ц визнано недійсним договір купівлі-продажу домоволодіння в АДРЕСА_1 від 03 березня 1999 року, вказане майно витребувано від ОСОБА_5 та передано позивачу.

25 січня 2014 року позивач звернувся до реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції з заявою про проведення державної реєстрації права власності на зазначене вище нерухоме майно.

29 січня 2014 року відповідачем прийнято рішення № 10448097, відповідно до якого позивачу відмовлено у державній реєстрації права власності з посиланням на п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Не погоджуючись з такими діями відповідача та прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення правильно застосовано норми чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками судів.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-ІV від 01 липня 2004 року (далі - Закон № 1952), постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22 червня 2011 року "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" (далі - Порядок № 703).

Пункт 1 ч. 2 ст. 9 Закону № 1952 передбачає обов'язок державного реєстратора під час розгляду заяви про реєстрацію встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Згідно із ч. 1 ст. 15 Закону № 1952 державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації.

В силу п. 2 ч. 2 ст. 9 Закону № 1952 державний реєстратор: приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Пунктом 23 Порядку № 703 визначено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені в Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Підстави для відмови в державній реєстрації перелічені в статті 24 Закону № 1952-IV, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону: 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5 -2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5 -3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5 -4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла правового висновку, що наявність в Єдиному реєстрі заборон запису про заборону щодо майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій щодо цього майна до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

Відсутність встановлених судом порушень суб'єктом владних повноважень, передбачених ч. 3 ст. 2 КАС України, є підставою для відмови в позові.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів про відмову в позові, оскільки на момент звернення позивача з клопотання про проведення реєстраційних дій по реєстрації права на нерухоме майно в у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна міститься запис про заборону на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1, реєстраційний номер обтяження 11971325, зареєстрований 15 грудня 2011 року на підставі договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 від 15 грудня 2011 року, р. № 4009.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/42557107

[ANTIRAID]

ВАСУ пришел к правомерному выводу о невозможности регистрации или перегистрации права собственности на имущество при наличии запрета в реестре.

В частности указал:

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла правового висновку, що наявність в Єдиному реєстрі заборон запису про заборону щодо майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій щодо цього майна до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.