Постановление ВСУ по пересмотру о возможности зачета встречных однородных требований до введения временной администрации и прекращении ипотеки

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року

м. Київ

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Жайворонок Т.Є., 
суддів: Берднік І.С., 
Ємця А.А., 

за участю представників: 
публічного акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК» – Герасименка С.В., Голік О.А.,
товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма сошників плюс» – Петрової І.Г., 
товариство з обмеженою відповідальністю «Будинок Краусса» – Случа О.В.,
Національного університету «Львівська політехніка» – Шкелебея О.В., Стельмащука А.В., – 

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК» (далі – ПАТ «ЗЛАТОБАНК») в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі – ФГВФО) на ліквідацію ПАТ «ЗЛАТОБАНК» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 15 березня 2016 року у справі № 910/20978/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАРЕНЕРГО» (далі – ТОВ «СОЛАРЕНЕРГО») до ПАТ «ЗЛАТОБАНК», треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, – товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма сошників плюс» (далі – ТОВ «Агрофірма сошників плюс»), товариство з обмеженою відповідальністю «Будинок Краусса» (далі – ТОВ «Будинок Краусса»), Національний університет «Львівська політехніка» (далі – НУ «Львівська політехніка»), про визнання припиненими правовідносин,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року ТОВ «СОЛАРЕНЕРГО» звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що між ним як позичальником і ПАТ «ЗЛАТОБАНК» як кредитодавцем укладено кредитний договір, заборгованість за яким станом на 12 лютого 2015 року становила 14 252 604,18 доларів США. У забезпечення виконання зобов’язань за цим договором між позивачем і відповідачем укладено договори іпотеки, предметом яких є земельна ділянка та сонячна електростанція зі спорудами.

12 лютого 2015 року між ТОВ «СОЛАРЕНЕРГО» як новим кредитором і третіми особами як первісними кредиторами за участю ПАТ «ЗЛАТОБАНК» як сторони, укладено договори про відступлення права вимоги, за якими позивач набув права вимоги до ПАТ «ЗЛАТОБАНК» на загальну суму 14 252 604,18 доларів США. 

У заяві від 12 лютого 2015 року позивач повідомив відповідача про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог на суму 14 184 914,18 доларів США в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України (далі – ЦК), проте відповідач у задоволенні заяви відмовив, посилаючись на те, що зобов’язання за кредитним договором позивач не виконав, тому відсутні підстави вважати їх припиненими.

ТОВ «СОЛАРЕНЕРГО» просило визнати припиненими правовідносини між ним і ПАТ «ЗЛАТОБАНК» за кредитним договором від 21 січня 2013 року № 8/33/13-KLMV і за договорами іпотеки від 18 лютого 2013 року і від 31 липня 2013 року.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 8 жовтня 2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2015 року, позов задоволено: визнано припиненими правовідносини між ТОВ «СОЛАРЕНЕРГО» та ПАТ «ЗЛАТОБАНК» за кредитним договором від 21 січня 2013 року № 8/33/13-KLMV та за договорами іпотеки від 18 лютого 2013 року і від 31 липня 2013 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 15 березня 2016 року судові рішення попередніх інстанцій залишено без змін.

У заяві про перегляд із підстав, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК), ПАТ «ЗЛАТОБАНК» просить скасувати судові рішення першої, апеляційної та касаційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом рішень у подібних правовідносинах, та невідповідність рішення суду касаційної інстанції висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду України від 6 квітня 2016 року у справі № 910/8058/15-г (№ 3-174гс16).

В обґрунтування заяви надано копії постанов Вищого господарського суду України від 11 квітня 2016 року № 914/2246/15, від 27 січня 2016 року у справі № 914/1053/15, від 18 квітня 2016 року у справі № 914/2074/15, від 16 грудня 2015 року у справі № 910/9544/15.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником доводи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява ПАТ «ЗЛАТОБАНК» не підлягає задоволенню.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що 21 січня 2013 року між ПАТ «ЗЛАТОБАНК» (кредитодавець) і ТОВ «СОЛАРЕНЕРГО» (позичальник) укладено кредитний договір № 8/33/13-KLMV (далі – Кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору в порядку та на умовах, встановлених цим Кредитним договором і чинним законодавством України, кредитодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови цього Кредитного договору.

Пунктом 1.4 Кредитного договору встановлено, що строк дії максимального ліміту заборгованості за кредитною лінією становить 6 місяців. Кінцева дата повернення кредиту – не пізніше 19 липня 2013 року включно.

Додатковими договорами до Кредитного договору було внесено зміни, в тому числі продовжено строк користування кредитом до 27 липня 2015 року.

Станом на 12 лютого 2015 року заборгованість позивача за Кредитним договором становила 14 252 604,18 доларів США, з яких 13 538 000,00 доларів США – заборгованість з повернення кредитних коштів, 714 604,18 доларів США – заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами.

З метою забезпечення виконання позивачем своїх зобов'язань за Кредитним договором між ним і відповідачем було укладено договори іпотеки:

– від 18 лютого 2013 року, предметом якої є земельна ділянка площею 34 га, розташована за адресою: Херсонська область, Скадовський район, Лазурненська селищна рада;

– від 31 липня 2013 року, предметом якої є сонячна електростанція «Лазурне» та споруди із системами кріплень сонячних модулів, розташовані за адресою: Херсонська область, Скадовський район, с. Лазурне, вул. Приозерна, 1а.

12 лютого 2015 року між позивачем (новий кредитор) і ТОВ «Агрофірма сошників плюс» (первісний кредитор) за участю ПАТ «ЗЛАТОБАНК» (боржник) укладено Договір про відступлення права вимоги № 100 (далі – Договір про відступлення-1).

Відповідно до п.п. 1.2–1.3 Договору про відступлення-1 в порядку та на умовах, визначених цим Договором, первісний кредитор відступає новому кредиторові, а новий кредитор набуває належне первісному кредиторові право вимоги у боржника грошових коштів на загальну суму, що становить еквівалент 6 465 236,70 доларів США, в обсязі та умовах, що існували на момент переходу цих прав. За цим договором новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного та реального виконання обов'язку з повернення залишку коштів у розмірі, що становить еквівалент 6 465 236,70 доларів США.

Згідно з п. 1.4 Договору про відступлення-1 право вимоги засновано на правочинах, укладених між первісним кредитором і боржником, а також на договорах відступлення прав вимоги, укладених первісним кредитором з клієнтами боржника згідно з переліком, що додається до цього Договору.

Підписанням цього договору ПАТ «ЗЛАТОБАНК» підтверджує факт належного повідомлення про відступлення прав вимоги, визнає відступлення прав грошової вимоги в розмірі, зазначеному в п. 1.3 цього договору, та зобов'язується виконувати свої обов'язки за правочинами на користь нового кредитора. Одночасно з передачею прав вимоги новому кредитору припиняються зобов'язання боржника по відношенню до первісного кредитора (п. 1.7 Договору про відступлення-1).

12 лютого 2015 року між позивачем (новий кредитор) і ТОВ «Будинок Краусса» (первісний кредитор) за участю ПАТ «ЗЛАТОБАНК» (боржник, банк) укладено Договір про відступлення права вимоги (далі – Договір про відступлення-2).

За змістом Договору про відступлення-2 банк має певні зобов'язання з повернення грошових коштів згідно з договорами, що зазначені нижче, на загальну суму 2 528 869,61 доларів США, 82 762 615,83 грн (що є еквівалентом 3 271 365,92 доларів США), 158 245,45 євро (що є еквівалентом 178 769,88 доларів США), 217 516,90 російських рублів (що є еквівалентом 3 323,60 доларів США): наведено перелік договорів банківського рахунка, про відкриття поточного рахунка та надання і використання платіжної картки, банківського вкладу, укладені між банком і фізичними та юридичними особами.

Права вимоги до банку за цими договорами на загальну суму, еквівалентну 5 982 329,01 доларів США, передані/відступлені відповідними особами-кредиторами (клієнтами, вкладниками) банку на користь ТОВ «Будинок Краусса» за договорами про відступлення права вимоги (цесії), укладеними 11–12 лютого 2015 року за участю ПАТ «ЗЛАТОБАНК».

Згідно з п. 1.5 Договору про відступлення-2 підписанням цього договору банк підтверджує факт належного повідомлення про відступлення прав вимоги, визнає відступлення прав грошової вимоги в розмірах, зазначених в абзаці (А) преамбули цього договору та зобов'язується виконувати свої обов'язки за договорами банківського рахунка на користь нового кредитора. Одночасно з передачею прав вимоги новому кредитору припиняються зобов'язання боржника по відношенню до первісного кредитора.

12 лютого 2015 року між позивачем (новий кредитор) і НУ «Львівська політехніка» (первісний кредитор) за участю ПАТ «ЗЛАТОБАНК» (боржник) укладено Договір про відступлення права вимоги № 102 (далі – Договір про відступлення-3).

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 Договору про відступлення-3 в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредиторові, а новий кредитор набуває належне первісному кредиторові право вимоги у боржника грошових коштів на загальну суму, що становить еквівалент 1 805 038,47 доларів США, в обсязі та умовах, що існували на момент переходу цих прав. За цим договором новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного та реального виконання обов'язку з повернення залишку коштів у розмірі, що становить еквівалент 1 805 038,47 доларів США.

Згідно з п. 1.4 Договору про відступлення-3 право вимоги засновано на правочинах, укладених між первісним кредитором і боржником, а також на договорах відступлення прав вимоги, укладених первісним кредитором із клієнтами боржника, згідно з переліком, що додається до цього договору.

Підписанням цього договору ПАТ «ЗЛАТОБАНК» підтверджує факт належного повідомлення про відступлення прав вимоги, визнає відступлення прав грошової вимоги в розмірі, зазначеному в п. 1.3 цього договору, та зобов'язується виконувати свої обов'язки за правочинами на користь нового кредитора. Одночасно з передачею прав вимоги новому кредитору припиняються зобов'язання боржника по відношенню до первісного кредитора (п. 1.7 Договору про відступлення-3).

Усього за цими трьома договорами відступлено право вимоги грошових коштів на суму, еквівалентну 14 252 604,18 доларам США.

У заявах від 12 лютого 2015 року № 12 та № 12-1 позивач повідомив відповідача про зарахування однорідних грошових вимог у рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором. Відповідно до заяви № 12-1 позивач на підставі п. 1.2 Кредитного договору заявив про дострокове повне погашення поточної заборгованості шляхом зарахування заборгованості відповідача в рахунок погашення своєї заборгованості за Кредитним договором.

ПАТ «ЗЛАТОБАНК» у листі від 13 лютого 2015 року № 911 повідомило ТОВ «СОЛАРЕНЕРГО» про те, що станом на 12 лютого 2015 року зобов'язання за Кредитним договором останнім не виконано, у зв'язку з чим відсутні будь-які правові підстави вважати їх припиненими.

Постановою Правління Національного банку України від 13 лютого 2015 року № 105 ПАТ «ЗЛАТОБАНК» віднесено до категорії неплатоспроможних і 14 лютого 2015 року ФГВФО прийнято рішення № 30 про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «ЗЛАТОБАНК» з 14 лютого 2015 року. 

12 травня 2015 року Правління Національного банку України прийняло постанову № 310 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ЗЛАТОБАНК». Процедуру ліквідації розпочато з 18 год. 00 хв. 13 травня 2015 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що:

– із набуттям позивачем прав вимог до відповідача за Договорами про відступлення-1, 2, 3 між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договорів банківських рахунків/вкладів, які мають майново-грошовий характер, а відтак, у цьому випадку позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження коштами, розміщеними на відповідних рахунках, на загальну суму 14 252 604,18 доларів США (при цьому суд послався на висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 1 квітня 2015 року у справі № 3-34гс15);

– зобов'язання позивача перед відповідачем за кредитним договором і відповідача перед позивачем за договорами про відступлення права вимоги є зустрічними, однорідними, строк виконання яких настав або визначений моментом пред'явлення вимоги, у зв'язку з чим позивачем правомірно було реалізовано передбачене ст. 601 ЦК право та направлено на адресу банку відповідну заяву про зарахування таких зустрічних однорідних вимог у сумі 14 252 604,18 доларів США, з огляду на те, що і грошове зобов'язання позивача за Кредитним договором перед відповідачем у розмірі 14 252 604,18 доларів США було припинено в силу приписів ст. 601 ЦК;

– вимоги про зарахування зустрічних однорідних вимог отримано банком до запровадження тимчасової адміністрації, а отже, посилання банку на неможливість зарахування зустрічних однорідних вимог є безпідставним;

– іпотека має похідний характер від основного зобов'язання та є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору, та в силу ст. 17 Закону України «Про іпотеку» припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

У наданій для порівняння постанові у справі № 914/2246/15 за позовом про визнання іпотеки припиненою з підстав припинення основного зобов’язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог суд касаційної інстанції скасував судові рішення попередніх інстанцій про часткове задоволення позову та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, виходячи з такого. Предметом спору є вимога позивача про припинення іпотеки внаслідок припинення основного зобов'язання, а тому при вирішенні справи слід належним чином дослідити факт припинення основного зобов'язання та, відповідно, усіх обов'язків сторін за ним, чого суди не виконали. З метою належного застосування ст. 601 ЦК необхідно перевірити відповідні розрахунки та розмір зобов’язань, у тому числі з метою встановлення ідентичності (однаковості) зарахованих боржником сум (тіло кредиту та проценти) фактичному (реальному) розміру заборгованості (тіло кредиту та проценти) на дату їх зарахування; встановити настання строку виконання зобов’язань; встановити обставини повідомлення первісним кредитором банка про відступлення своїх прав за договором банківського вкладу іншій особі. 

Аналогічних висновків суд касаційної інстанції дійшов у справах № 914/1053/15, № 914/2074/15, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову про зобов’язання вчинити певні дії та визнання застави припиненою і направляючи справи на новий розгляд до суду першої інстанції з метою встановлення фактичних обставин справ (встановлення сум грошових коштів, розміщених на рахунку особи, яка здійснила відступлення права вимоги, строків виконання зобов’язань, наявності факту прострочення кредитного договору, курсу валют для визначення розміру зобов’язань).

У справі № 910/9544/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фросбі-М» до ПАТ «ЗЛАТОБАНК» про визнання зобов’язання за кредитним договором припиненим зарахуванням зустрічних однорідних вимог суд касаційної інстанції скасував судові рішення попередніх інстанцій про часткове задоволення позову та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, виходячи з такого. Судами належним чином не перевірено настання строку виконання зобов’язань за кредитним договором; не досліджено та не надано правової оцінки обставинам набуття чи ненабуття позивачем прав вимоги за договорами банківського вкладу (договорами депозиту); не встановлено дати припинення зобов’язань у зв’язку з їх зарахуванням на підставі ст. 601 ЦК з огляду на положення законодавства про недопущення зарахування зустрічних однорідних вимог після введення тимчасової адміністрації в банку, що може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів; не з’ясовано обставини щодо наявності заяв фізичних осіб, які відступили своє право вимоги, про дострокове повернення депозитів.

Зі змісту зазначених судових рішень вбачається, що у справі, яка розглядається, та у справах, копії постанов у яких надано для порівняння, суд встановив різні фактичні обставини та прийняв відповідні рішення, що не свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права. 

Так, у справах, копії постанов у яких надано для порівняння, суд касаційної інстанції, направляючи справи на новий розгляд до суду першої інстанції, виходив із неможливості вирішення спорів і застосування положень ст. 601 ЦК до спірних правовідносин у зв’язку з необхідністю встановити обставини, які мають значення для їх правильного вирішення.

У наданій для порівняння постанові Верховного Суду України від 6 квітня 2016 року у справі № 910/8058/15-г (№ 3-174гс16) за позовом про припинення правовідносин за кредитним договором, договорами іпотеки та поруки зарахуванням зустрічних однорідних вимог за рахунок відступлених прав вимоги викладено висновок про те, що за договором банківського рахунка грошове зобов’язання банку перед клієнтом (власником рахунка) в межах коштів, розміщених на рахунку, може виникнути лише після направлення розпорядження клієнта на відповідну грошову суму (ст.ст. 1066, 1068, 1071 ЦК). Таким чином, укладення лише договору відступлення права вимоги між підприємством і фізичною особою не призвело до виникнення грошового зобов’язання банку перед підприємством на суму коштів, розміщених на рахунку (ст.ст. 514, 515, 601 ЦК). Поточні рахунки відкриваються на конкретну особу за умови надання відповідних документів, а можливість зміни власника рахунка не передбачено Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492. 

Аналіз висновків, зроблених судом касаційної інстанції у справі, що розглядається, не свідчить про їх невідповідність висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 6 квітня 2016 року у справі № 910/8058/15-г (№ 3-174гс16) щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, оскільки у справі № 910/20978/15 договори відступлення права вимоги укладено між ТОВ «СОЛАРЕНЕРГО» та юридичними особами за участю ПАТ «ЗЛАТОБАНК», яке підтвердило факт належного повідомлення про відступлення прав вимоги, визнало відступлення прав грошової вимоги в розмірі, зазначеному цими договорами, та зобов'язався виконувати свої обов'язки за правочинами на користь нового кредитора. Таких обставин у справі № 3-174гс16 встановлено не було.

За усталеною судовою практикою Верховного Суду України щодо застосування положень ст.ст. 111-14–111-26 ГПК заява про перегляд судового рішення з підстав, встановлених п. 1 ч. 1 ст. 11116 ГПК, може бути подана за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права; ухвалення різних за змістом судових рішень; спірні питання виникли у подібних правовідносинах. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб’єктного складу учасників відносин, об’єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з’ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Ураховуючи викладене, обставини, на які посилається заявник в обґрунтування заяви про перегляд з підстав, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 11116 ГПК для перегляду постанови Вищого господарського суду України від 15 березня 2016 року, не знайшли свого підтвердження. 

Згідно з ч. 1 ст. 11126 ГПК Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосовані правильно.

З огляду на викладене заява ПАТ «ЗЛАТОБАНК» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 15 березня 2016 року задоволенню не підлягає.

Керуючись п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, ст.ст. 11123, 11124, 11126 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Відмовити у задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 15 березня 2016 року у справі № 910/20978/15.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 111-16 ГПК. 

Головуючий Т.Є. Жайворонок
Судді: І.С. Берднік
А.А. Ємець

Постанова від 30 листопада 2016 року № 3-773гс16

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/BAB505195C729C0DC22580880026F0C6

[ANTIRAID]

ВСУ пришел к заключению о возможности и правомерности зачета встречных однородных требований по кредиту и депозиту, если они проведены с участием банка и до введения временной администрации.