Определение ВССУ о взыскании с госказначейства морального ущерба вызванного неправомерными действиями оперуполномоченного приведшего к смерти отца несовершеннолетнего

[ANTIRAID]

Державний герб України

Ухвала
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2017 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д., суддів:Журавель В.І.,Закропивного О.В., Хопти С.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, до Головного управління поліції України в Сумській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином, за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 червня 2016 року та рішення апеляційного суду Сумської області від 23 серпня 2016 року та касаційною скаргою ОСОБА_6, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, на рішення апеляційного суду Сумської області від 23 серпня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2016 року ОСОБА_6 звернулася до суду в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, із указаним позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року під час допиту з вини оперуповноваженого відділення карного розшуку Охтирського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області ОСОБА_8 трагічно загинув її чоловік - ОСОБА_9 - у віці 29 років. Вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 30 червня 2009 року ОСОБА_8 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України, та призначено покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з позбавленням права займатись роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки. Неправомірними діями засудженого ОСОБА_8 були завдані моральні страждання та психологічні переживання синові загиблого ОСОБА_9 - ОСОБА_7, якому на час загибелі батька виповнилося 7 років, що призвели до порушення нормальних життєвих зв'язків, неможливості організації свого життя у повній сім'ї. Непоправність втрати і неможливість поновити попереднє становище, а також статус винної особи (представник державного органу виконавчої влади) й характер її дій (тяжкий злочин) вплинули на становлення характеру дитини, на його впевненість у собі, на його комунікабельність.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просила відшкодувати за рахунок Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України моральну шкоду у розмірі 01 млн грн, завдану незаконними діями посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 червня 2016 року позов ОСОБА_6, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_6, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, 939 600 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином неповнолітньому ОСОБА_7 В іншій частині позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 23 серпня 2016 року рішення суду першої інстанції змінено. Стягнуто за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_6, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, 300 тис. грн на відшкодування моральної шкоди шляхом списання коштів державного бюджету з єдиного казначейського рахунку Державною казначейською службою України.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Державна казначейська служба України у касаційній скарзі просить змінити рішення судів, зменшивши розмір стягнутого відшкодування моральної шкоди, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_6, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, підлягає задоволенню, а касаційна скарга Державної казначейської служби України - відхиленню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сином ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року під час допиту оперуповноваженим відділення карного розшуку Охтирського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області ОСОБА_8

Вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 30 червня 2009 року ОСОБА_8 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України, а саме: перевищення влади та службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, що заподіяли істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, державним, громадським інтересам, кваліфікуючою ознакою якого є: перевищення влади та службових повноважень, що супроводжувалося насильством, застосуванням зброї, та спричинило тяжкі наслідки - смерть ОСОБА_9; призначено покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з позбавленням права займатись роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки.

Вироком колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Сумської області від 28 січня 2010 року, який ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 29 квітня 2010 року залишено без змін, вирок Тростянецького районного суду Сумської області відносно ОСОБА_8 в частині призначення покарання скасований та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 9 років з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах, пов'язані з оперативно-розшуковою діяльністю, дізнанням та досудовим слідством строком на 3 роки.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок злочинних дій ОСОБА_8, вчинених при здійсненні ним повноважень посадової особи органу внутрішніх справ, неповнолітній ОСОБА_7 втратив близьку людину, чим йому завдано моральної шкоди, яка полягає в його душевних стражданнях з приводу передчасної смерті батька. З огляду на інтенсивність, тривалість та ступінь негативного впливу душевних страждань на життєдіяльність неповнолітнього, суд першої інстанції визначив розмір відшкодування йому моральної шкоди у 939 600 грн шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку Державною казначейською службою України.

Колегія суддів погоджується із такими висновками, оскільки фактичні обставини справи встановлені судом повно та всебічно на підставі оцінки кожного здобутого доказу окремо та усіх доказів у їх сукупності з дотриманням правил, передбачених ст. ст. 185, 187, 189, 212 ЦПК України.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст. ст. 1173, 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-440цс16 від 25 травня 2016 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК Україниморальна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батька (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, суд першої інстанції правильно застосував положення ст. ст. 1168, 1174 ЦК України відповідно до змісту спірних правовідносин, встановив у діях ОСОБА_8 склад цивільного правопорушення із завдання моральної шкоди неповнолітньому ОСОБА_7 протиправною поведінкою щодо його батька.

За правилами ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Положеннями п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, ураховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував характер та обсяг моральних страждань неповнолітньої дитини, пов'язаних зі смертю батька, при цьому виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.

Рішення суду першої інстанції ухвалене згідно із законом.

Змінюючи рішення суду першої інстанції та зменшуючи розмір стягнутої моральної шкоди зі 939 600 грн до 300 тис. грн, апеляційний суд, формально пославшись на засади розумності, виваженості й справедливості, не навів переконливих доводів для ухвалення такого рішення.

За таких обставин, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції за ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_6, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, задовольнити.

Касаційну скаргу Державної казначейської служби України відхилити.

Рішення апеляційного суду Сумської області від 23 серпня 2016 року скасувати, залишити в силі рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 червня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.Д. Луспеник 
Судді: В.І. Журавель
О.В. Закропивний 
С.Ф. Хопта 
С.П. Штелик 

Справа № 583/1229/15-ц

http://reyestr.court.gov.ua/Review/67092707

[ANTIRAID]

ВССУ согласившись с решением суда первой инстанции указал, что при отсутствии оснований для применения ч. 1 ст. 1176 ГК Украины, и в других случаях причинения вреда этими органами действуют правила части шестой этой статьи - такой ущерб возмещается на общих основаниях, то есть исходя из общих правил о возмещении вреда, причиненного органом государственной власти, их должностными и служебными лицами (ст. Ст. 1173 , 1174 настоящего Кодекса). Вред, причиненный физическому лицу незаконными решениями, действиями или бездействием должностного лица органа государственной власти при осуществлении им своих полномочий, возмещается на основании ст. 1174 ГК Украины.

При этом ВССУ указал, что изменяя решение суда первой инстанции и уменьшая размер взимаемой морального вреда с 939 600 грн до 300 тыс. грн, апелляционный суд, формально сославшись на принципы разумности, взвешенности и справедливости, не представил убедительных доводов для принятия такого решения, поэтому такое решение является не законным.