Постановление ВСУ по пересмотру об отсутствии оснований у суда кассационной инстанции закрывать производство по восстановленному производству в связи с отсутствием документов

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 жовтня 2017 року

м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенди О.В.,
суддів: Гриціва М.І., Прокопенка О.Б., 

при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представника Генеральної прокуратури України (далі – ГПУ) – Баклан Н.Ю., – 

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» (далі – Товариство) до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з обслуговування великих платників податків у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі – СДПІ), Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про стягнення суми податку на додану вартість (далі – ПДВ), що підлягає державному відшкодуванню, 

встановила:

Товариство звернулося до адміністративного суду з позовом, у якому просило стягнути з Державного бюджету України на його користь заборгованість з бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2012 року в розмірі 2 634 207 грн.

Луганський окружний адміністративний суд постановою від 28 листопада 2013 року у задоволенні позову відмовив.

Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 15 січня 2014 року постанову суду першої інстанції скасував, позов задовольнив.

Не погоджуючись із цим рішенням суду апеляційної інстанції, СДПІ оскаржила його до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 12 лютого 2014 року відкрив касаційне провадження і витребував справу із суду першої інстанції.

На виконання вимог суду касаційної інстанції, зважаючи на втрату судового провадження в адміністративній справі № 812/6964/13-а, Луганський окружний адміністративний суд з власної ініціативи ухвалою від 29 січня 2016 року втрачене провадження у цій адміністративній справі відновив у частині процесуальних документів, а саме: 

- ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2013 року про відкриття провадження в адміністративній справі; 

- ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року про зупинення провадження у справі; 

- ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року про поновлення провадження у справі; 

- ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року про зупинення провадження у справі;

- ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року про поновлення провадження у справі; 

- ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року про зупинення провадження у справі; 

- ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року про поновлення провадження у справі; 

- постанови Луганського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року (вступна та резолютивна частини); 

- постанови Луганського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року; 

- ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 січня 2014 року про відкриття апеляційного провадження; 

- постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2014 року.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23 лютого 2016 року на підставі статті 279 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС) касаційне провадження за касаційною скаргою СДПІ закрив із посиланням на недостатність відновлених матеріалів справи. 

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, ГПУ звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України одних і тих самих норм процесуального права у подібних правовідносинах, а саме статті 279 КАС. У заяві ГПУ просить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23 лютого 2016 року скасувати, а справу передати до суду касаційної інстанції для подальшого розгляду касаційної скарги СДПІ.

На обґрунтування наведених у заяві доводів ГПУ додає копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 14 вересня 2016 року (№№ К/9991/14003/11, К/9991/11700/11, К/800/55336/13, К/9991/61142/11), в яких касаційний розгляд відбувся за відновленими втраченими провадженнями в адміністративних справах.

У судовому засіданні представник ГПУ з наведенням відповідних мотивів просив скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23 лютого 2016 року, а справу передати до суду касаційної інстанції для подальшого розгляду.

Заслухавши пояснення представника ГПУ, перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява ГПУ підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 273 КАС визначено можливість відновлення повністю або частково втраченого судового провадження в адміністративній справі, закінченій ухваленням судового рішення, або в якій провадження закрито.

За статтею 275 цього Кодексу заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який ухвалив рішення по суті справи або постановив ухвалу про закриття провадження у справі.

Згідно з частиною третьою статті 279 КАС у разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд ухвалою закриває розгляд заяви про відновлення провадження і роз’яснює особам, які беруть участь у справі, право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів.

За частиною четвертою статті 218 КАС суд приймає рішення про закриття касаційного провадження у справі у разі, коли особа, яка подала касаційну скаргу, відмовилась від неї до закінчення цього провадження.

Відповідно до частини другої статті 220 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

За наслідками розгляду касаційної скарги цей суд має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження; визнати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закрити провадження (пункти 7, 8 частини першої статті 223 КАС).

Згідно з частиною другою статті 228 КАС суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

Нормативний підхід до розуміння наведених норм процесуального права в їх взаємозв’язку у контексті обставин справи дає підстави для такого висновку.

Рішення про відновлення втраченого провадження повністю або в частині приймається в порядку окремого особливого судового провадження, встановленого розділом VII КАС. Прийняття цього рішення за підсудністю відноситься до повноважень суду, який ухвалив рішення по суті спору або постановив ухвалу про закриття провадження у справі. Відповідно до частини третьої статті 279 КАС саме цей суд вправі закрити розгляд заяви про відновлення провадження у разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження та роз’яснити особам, які беруть участь у справі, право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів.

У рішенні, про перегляд якого подано заяву, суд касаційної інстанції дійшов висновку про неможливість розгляду касаційної скарги з огляду на недостатність зібраних матеріалів відновленого втраченого судового провадження і з цієї причини закрив провадження за касаційною скаргою. 

Однак на стадії касаційного перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій, приводом для якого є касаційна скарга, а підставами – порушення судом норм матеріального чи процесуального права, суд касаційної інстанції не має повноважень на ревізію рішення суду про відновлення втраченого судового провадження і права на підставі статті 279 КАС з посиланням на недостатність зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого провадження ухвалювати рішення про закриття касаційного провадження.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 23 лютого, 4 жовтня 2016 року, 18 липня 2017 року (№№ 21-6159а15, 21-1790а16, 21-3894а16 відповідно) та 1 серпня 2017 року (справи №№ 21-3916а16, 21-3982а16, 21-3983а16).

Відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини другої статті 243 КАС у разі неправильного застосування судом (судами) норми процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, Верховний Суд України має право скасувати судове рішення (судові рішення) та передати справу на розгляд до відповідного суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції.

Аналіз наведених норм процесуального права, юридична оцінка обставин справи дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції неправильно застосував процесуальний закон, тому ухвалене ним рішення підлягає скасуванню з передачею справи до цього суду для подальшого касаційного розгляду поданої касаційної скарги.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIIІ «Про судоустрій і статус суддів» та статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України 

постановила: 

Заяву Генеральної прокуратури України задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23 лютого 2016 року скасувати.

Справу за позовом публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з обслуговування великих платників податків у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає державному відшкодуванню, передати до суду касаційної інстанції для подальшого провадження за касаційною скаргою.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Кривенда 
Судді: М.І. Гриців 
О.Б. Прокопенко

Постанова від 3 жовтня 2017 року № 21-3842а16

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/D6647A9FF4D6CD00C22581B000424090

[ANTIRAID]

ВСУ пришел к заключению, что на стадии кассационного пересмотра решений судов первой и апелляционной инстанций, поводом для которого является кассационная жалоба, а основаниями - нарушение судом норм материального или процессуального права, суд кассационной инстанции не имеет полномочий на ревизию решения суда о восстановлении утраченного судебного производства и права на основании статьи 279 КАС со ссылкой на недостаточность собранных материалов для точного восстановления утраченного производства принимать решение о закрытии кассационного производства.

И это не смотря на то, что производство восстановлено только в части ряда процессуальных документов, а не полностью. Таким образом ВСУ указал на возможность принятия судами кассационной инстанции решений без каких-либо документов, а только на основании процессуальных документов дела.