Определение апелляционного суда Волынской области оставленное в силе ВССУГУД о недействительности договора ипотеки с Приватбанком

[ANTIRAID]

Справа № 22ц-5006/10

Головуючий в 1 інстанції – Ковтуненко В.В.
Категорія - 27 Доповідач – Стрільчук В.А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________________________________

У Х В А Л А
іменем України

21 жовтня 2010 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Стрільчука В.А.,
суддів – Здрилюк О.І., Карпук А.К.,
при секретарі Лещенко Т.І.,

з участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представників відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника третьої особи Христін Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2, публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (далі – ПАТ КБ «Приватбанк»), приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_7, третя особа орган опіки та піклування Луцької районної державної адміністрації, про визнання недійсним договору іпотеки за апеляційною скаргою відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» на рішення Луцького міськрайонного суду від 20 вересня 2010 року,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 20 вересня 2010 року позов задоволено частково.

Постановлено договір іпотеки ROMWGA00000126 від 14 листопада 2006 року, укладений між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 з метою забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_2 за кредитним договором № ROMWGA00000126 від 14 листопада 2006 року, укладеним між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2, який посвідчений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 4570, визнати недійсним.

Зобов’язати приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_7 виключити з Державного реєстру іпотек запис за реєстраційним номером 4050378, контрольна сума 4381ВВ9Б50.

Зобов’язати приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_7 виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна запис за реєстраційним номером 4050180, контрольна сума 2ГБ590ГІЕВ та запис за реєстраційним номером 4050339, контрольна сума 2823А560Г2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 понесених і документально підтверджених судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 8,50 грн. та витрат на інформаціно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 37,00 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ КБ «Приватбанк», покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального, просить скасувати це рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В запереченні на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_6 просить відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення без змін, зазначаючи про його законність та обґрунтованість.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 листопада 2006 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки з метою забезпечення зобов’язань ОСОБА_2 за кредитним договором від цього ж числа, укладеним між нею та ЗАТ КБ «Приватбанк». Договір посвідчено приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_7 і зареєстровано в реєстрі та накладено заборону відчужувати житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами і земельну ділянку, що знаходяться в с. Милуші Луцького району по вул. Тарасова, 16 та належать ОСОБА_2 на праві власності.

На час укладення договору разом з ОСОБА_2 у вказаному житловому будинку проживав її неповнолітній син позивач ОСОБА_6, який мав право на користування цим житлом як член сім’ї власника. Однак ОСОБА_2 не було отримано згоди органу опіки і піклування на передачу будинку в іпотеку банку.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу (далі – ЦК) України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 203 цього Кодексу встановлено вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має учинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека – це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Встановлені судом першої інстанції та наведені вище обставини, крім пояснень осіб, які беруть участь у справі, підтверджуються сукупністю наявних у справі доказів, зокрема, договором іпотеки від 14 листопада 2006 року, за умовами якого в забезпечення виконання кредитного договору ОСОБА_2 передала в іпотеку нерухоме майно (а. с. 12-13), довідкою Маяківської сільської ради від 6 травня 2006 року № 1211, згідно з якою разом з ОСОБА_2 в будинку АДРЕСА_1 проживав її неповнолітній на той час син (а. с. 15), витягом про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек, з якого вбачається, що до Державного реєстру іпотек внесено договір іпотеки від 14 листопада 2006 року за реєстраційним номером 405078 контрольна сума 4381ВВ9Б50 (а. с. 74), витягами про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 4050180, контрольна сума 2ГБ590ГІЕВ, реєстраційним номером 4050339, контрольна сума 2823А560Г2, за якими приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_7 було накладено заборону відчужувати житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1 (а. с. 75, 76).

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України "Про охорону дитинства" батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов’язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов’язання.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.

З матеріалів справи вбачається, що на час укладення оспорюваного договору іпотеки позивач ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, був неповнолітнім і мав право користування спірним будинком (а. с. 16).

При укладенні згаданого договору від 14 листопада 2006 року відповідачами ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було допущено порушення наведених вимог законодавства, оскільки ОСОБА_2 передала за договором в іпотеку банку житловий будинок без згоди органу опіки та піклування, порушивши при цьому законні права та інтереси позивача.

Виходячи з викладеного, давши вірну правову оцінку обставинам справи, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов частково, визнавши недійсним договір іпотеки та зобов’язавши нотаріуса вчинити пов’язані з цим дії.

Порушення судом вимог ч. 2 ст. 31 ЦПК України, яке виразилося в прийнятті змін до позовної заяви після початку розгляду справи по суті, є формальним і не вплинуло на правильність вирішення спору, а тому відповідно до ч. 2 ст. 308 цього Кодексу не може бути підставою для скасування рішення.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду від 20 вересня 2010 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11707803

[ANTIRAID]

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2011 року

м. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Пшонка М.П. , розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Луцького міськрайонного суду від 20 вересня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 21 жовтня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_1, третя особа – орган опіки та піклування Луцької районної державної адміністрації, про визнання недійсним договору іпотеки,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором від 14 листопада 2006 року, укладеним між його матір’ю – відповідачкою в справі, та ЗАТ КБ «ПриватБанк», між тими ж сторонами було укладено договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок з господарськими будівлями й спорудами по АДРЕСА_1. Стороною зазначених договорів позивач не був, про їх існування матір не повідомляла. Договір іпотеки вважає незаконним, таким, що суперечить актам цивільного законодавства, оскільки укладений без дозволу органу опіки та піклування.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 20 вересня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 21 жовтня 2010 року, позов задоволено частково. Визнано недійсним договір іпотеки від 14 листопада 2006 року, укладений між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 Зобов’язано приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_1 виключити з Державного реєстру іпотек запис за реєстраційним номером 4050378. Зобов’язано приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_1 виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна запис за реєстраційним номером 4050180. Зобов’язано приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_1 виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна запис за реєстраційним номером 4050339. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач порушує питання про скасування ухвалених судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Із матеріалів касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Керуючись п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України,

у х в а л и в:

Відмовити публічному акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк» у відкритті касаційного провадження в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_1, третя особа – орган опіки та піклування Луцької районної державної адміністрації, про визнання недійсним договору іпотеки, за касаційною скаргою на рішення Луцького міськрайонного суду від 20 вересня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 21 жовтня 2010 року.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ: М.П. Пшонка

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13479698