Tavrija77

У меня кредит в гривне, так что мораторий мне не поможет... Ну а остальное будем брыкаться, если не удастся отбить решение....

Ох , что вам сказать.... Я когда мне удалось отстоять ипотеку по решению о взысканию денег так уже напрягала прямым текстом, что видимо подействовало. Но это был единственный положительный опыт. А четыре суда уже своих прошла по споживачам , напрягала напрягала а все как вопль в пустыне... Они мне уже и говорить не дают, вы все написали , хватит...

Это я понимаю. Только наша аппеляция ну совсем не напрягается, переписывает мотивировку первой инстанции и усе.

Не об этом не буду просить разъяснений. Нужно это управление сносить, как необгрунтованное. А то так разъяснит, что потом аппеляция в силе оставит

Это еще одна из причин, по которой суд должен был оставить иск без движения. Исковое требование есть, а обстоятельств его обоснования и доказательств нет.

Есть норма в ЗУ "О Ипотеке" Стаття 34. Передача предмета іпотеки в управління Після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду. Продукція, плоди і доходи, отримані в результаті управління предметом іпотеки, спрямовуються на задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, якщо інше не встановлено договором або рішенням суду. Однако эта норма не предусматривает атомата передачи в управление. В самом иске банк ни слова не обмолвился про управление. Только в исковых требованиях просил передать в управление. Т.е его требование не обоснованное- не указано с какой целью он хочет управление, и не указано на каких условиях он собирается управлять. Условия управления должны быть в результативной части. Я уже встречала решения в части управления. Нужно обосновывать.

Ні, не видали. І ніколи не видають. Я звісно могла вимагати. Але сил не було після такого засідання. Був майже шок.

Я ще не маю рішення, тільки сьогодні було засідання. Заберу через пять днів. Продаж на публічних торгах, за ціною яку визначать у виконавчій

Счас напишу. 1.Звернути стягнення на нерухоме майно, а саме: житловий будинок, за адресою........., належить ........ на підставі договору купівлю- продажу від... на користь банку з метою погашення заборгованості за кредитним договром , розмір якої становить...... 2. Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів..... 3. На період реалізаціх предмета іпотеки передати його в управління банку

Хорошо, я молчу про землю. Что произойдет на стадии исполнителя? Он ее автоматом имеет право выставлять на продажу и оценивать? Ведь у него будет в исполнительном только дом. Запрет на отчуждение стоит и на дом и на землю. Как могут разворачиваться события

Ну по материальному праву у меня есть зацепка. Досрочное взыскание по кредиту по деньгам было сделано за невыполнение дополнительного соглашения, которое не подписано сторонами ( так получилось что не смогла защитится). Т.е это обязательство не обеспечено предметом ипотеки. Т.к в ипотеке сказано, что обязательством есть кредитный договор и допы, которые набрали чинности. Т.е в ипотеке у меня одни обязательства, а в кредитном другие. А ипотеку взыскивают за невыполнение обязательств по ипотечному. А банк не дал доказательств и не указал сумм обязательст по ипотечному, а то что указал не обеспечено ипотекой.

Чето не совсем поняла рекомендацию. Я к тому как отбивать такое решение суда. Если предметом ипотеки есть дом+земля. А взыскали только дом. Или земля автоматом может идти?

А поясните мне если можно о взыскании дома без земельного участка. Натолкните в какую сторону смотреть, а там я сама дороюсь.

Спасибо так и поступлю. Я выложу здесь свою аппеляцию где-то в среду -четверг на следующей неделе, и попрошу потом ее просмотреть и может в чем-то меня поправить

а что что-то не доходит? Счас гляну

Это уже тенденция.... Нужно держатся... Видимо что-то будет вскоре

Спасибо за отклик и участие. В материалах дела по взысканию ничего нет кроме иска и расчета. Все. У меня кредит в гривне, текущий счет не открывали. Про припинення по срокам я держала на крайний случай. Я вот только думаю как поступить. Подать отдельный иск по припиненню, или утверждать вапеляции по ипотеке, что ипотека припиненна. Я склоняюсь подать отдельный иск, и остановить производство в апеляции. Боюсь рисковать в апеляции с припиненням. Начхают и примут решения.

Видимо будет нам невесело. Судей режут в льготах ну и прочее. Моратории. Вообщем наверное получили вказивку быстро решать и быстро отбирать. Банки банкуют..

Растреливать продожают: Ну что с этим делать? Державний герб України Справа № 666/3783/14-ц У Х В А Л А про залишення позовної заяви без руху 30.05.2014 суддя Дніпровського районного суду м.Херсона Решетов В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк", про захист прав споживачів, визнання договору іпотеки недійсним, - в с т а н о в и в : Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про захист прав споживачів, визнання договору іпотеки недійсним. Пред'явлена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст.119 ЦПК України, а саме не викладено обставин та не зазначено доказів, що підтверджують кожну обставину якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Позивачем в позовній заяві не викладено обставин винесених рішень, які набрали законної сили, щодо тих самих сторін, обставин та підстав. Крім цього у змісті позовних вимог не розмежовано однакові підстави, що випливають із Закону України "Про захист прав споживачів". Крім цього, з урахування того, що позивач ОСОБА_1 у 2011 році вже зверталсь до Дніпровського районного суду м.Херсона із позовом про визнання Договору про іпотечний кредит та Іпотечного договору недійсними, по якому 20.09.2011 року винесено судом рішення, позивач у теперішній позовній заяві не надала доказів, та не виклала обставин, що свідчать про звернення до суду з інших підстав, ніж були у 2011 році, у відповідності до ст.205 ч.1 п.2 та ст.122 ч.2 п.2 ЦПК України. Окрім того позивачем не обгрунтовано у позові пропуск строку позовної давності для звернення до суду з позовом про визнання договору іпотеки недійсним, укладеного 10.10.2008 року. Відповідно до ст.121 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 119 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали. Керуючись ст.121 ЦПК України, суд - у х в а л и в : Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк", про захист прав споживачів, визнання договору іпотеки недійсним, - залишити без руху. Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви в строк п'ять днів з дня отримання позивачем ухвали. У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачеві зі всіма доданими до неї документами. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В.В.Решетов

Уважаемые Форумчане, сегодня меня "растреляли" в суде, без суда и следствия. Сколько уже прошла судов, но то что было сегодня уже выше моего предстваления о беспределе в судах. Банк подал иск на взыскание ипотеки. Взыскание идет уже после досрочного взыскания задолженности. В иске банк пишет, решение суда не выполнено, а потому просим взыскать ипотеку в размере той же суммы, что и было взыскание за счет денег. По деньгам решение было в 2011 году. Исполнительное не закрыто. Само исковое заявление не содержит ссылки на доказательства того, что решение суда не выполнено, нет ссылки на доказательство о размере невыполненных обязательств по ипотечному договору на дату подачи иска. Не имеет информации по ст.39 ЗУ "Об ипотеке" - ни описания ипотеки, ни ее стоимости, ни приоритета, ни нарушенных прав и т.д. Суд открыл производство без всего этого (нарушение ст.119, 120, ст.39 "О ипотеке). Раньше была остановка производства прямо в первом заседании, сразу после открытия заседания я подала клопотання остановить ( до рассмотрения по сути, в связи с рассмотрением моего иска в другом суде). Производство уже восстанволено. И сегодня было второе заседание- стадия начала суда. Я подготовила клопотання, отложить рассмотрение дела, т.к. суд открыл производство с нарушением ст.119, 120 ЦПК, указала все нарушение и просила суд чтобы банк исправил недостатки до рассмотрения по сути, т.к я не могу подготовить возражения и встречный иск ( у суда есть такое право , если после открытия производства будут обнаружены нарушения. ). Я была уверена, что клопотання удовлетворят, ну у ж слишком явные нарушения. А ни черта, отклонил, сказал что это не основание откладывать рассмотрение. Я тут заявляю устно клопотання отложить рассмотрение, т.к. я буду подавать встречный иск и возражения исходя уже из существующего содержания иска. Отказывает и сообщает , что дело уже рассматривается по сути и поздно, когда оно началось по сути, я так и не поняла. Я ему говорю, что я не готова к рассмотрению дела сейчас ( я реально не была готова, не было даже документов с собой, не могла представить такого беспредела). Он мне заявляет - это ваши проблемы. И все поехал танк. Я насколько смогла собраться возражала. Прежде всего, что нет доказательств не выполнения обязательств по ипотечному договору на дату подачи иска. Он меня спрашивает, а что вы погасили задолженность? Я настаивала, что размер своих требований должен доказать банк. Опять же заявила чтобы суд истребовал у банка доказательства размера невыполненных обязательств на день подачи иска, доказательств о состоянии исполнительного производства. Заявила, что я не знаю в каком состоянии сейчас исполнительное производство, может исполнитель что-то уже и взыскал. Судья у банка справшивает, задолженость изменилась? Тот нет не изменилась. Вот и все! За 15 минут, практически в одном заседании взыскали ипотеку. Я заготовила столько возражений, хотела подать встречный иск. Заявить о сроках исковой давности, остановить опять производство т.к подала о недействительности ипотеки, но еще не имела ухвалы и ничего не смогла сделать! После заседания говорю этому судье, что мне за него стыдно за такое судебное рассмотрение, а он мне, а мне за вас стыдно, что типа не платите банку. Вот теперь и сижу как бабка у разбитого корыта. Но теперь исходя из его решения у меня к вам вопрос: 1. В ипотеке дом и земельный участок прилегающий (часть под домом, часть под огородом и двором). Два Акта собственности, отдельно на дом , отдельно на землю. Банк подал иск взыскать дом. О земельном участке нигде ни слова. Суд принял решение взыскать дом. Так вот вопрос: такое возможно? обратить взыскание на дом без земельного участка. В исполнительном листе будет дом. И как исполнитель будет такое решение выполнять? 2. Банк запросил в иске передать ему дом в управление до реализации. Ни цели, ни условий управления не обозначил. Суд принял решение передать в управление и все. Вероятность отбить это управление в апеляции есть? Ведь суд обязан обозначить мероприятия по управлению? 3. Могу ли я на стадии апелляции остановить производство до рассмотрения моего иска о недействительности ипотеки? Через 5 дней получу решение и сразу в прокуратуру и Высший совет юстиции буду писать телеги. Но если честно, сил почти не осталось бороться с этим беспределом. Помогайте советами. Вообще почти не представляю теперь как защитится в апеляции, если в суде первой инстанции почти ничего не могла объяснить и доказать.

Вопрос: банк взыскал досрочно весь кредит со всеми начислениями 100 тыс.грн., решение вступила в силу сентябрь 2011 года, срок погашения кредита сентябрь 2011 года ( изменен по решению суда, был октябрь 2013 ). Последний платеж по кредиту май 2010 года. Начало просрочки ноябрь 2009 г. Исполнительное производство - ничего не взыскано, производство не закрыто, банк исполнительный лист не отзывал. Октябрь 2013 года банк подает обращение на ипотеку для взыскания этих же 100 тыс.грн. 1. Может ли банк повторно заявлять иск о взыскании ипотеки в погашения этих же 100 тыс.грн., которые уже взысканы ( право защищено на выбор банка за счет денежных средств). 2. Можно ли считать срок исковой давности по Договору ипотеки от последнего платежа - май 2010 года? 3. Можно ли считать, что срок погашения обязательства по Ипотечному договору также изменен на октябрь 2011 г. автоматом в связи с изменением в кредитном договоре ( был октябрь 2013 года) .

Его нужно применять вместе с решениями, где ВССУ дает определение ИД от каждого платежа.

1.ПАТ «Універсал Банк» зазначає те, що строк позовної давності було перервано пред'явленням вимоги до одного з боржників: позову до ТОВ НВФ «Елекомс» про стягнення заборгованості за кредитним договором. Така позиція позивача спростовується наступним: дійсно норма ч. 2 ст. 264 ЦК визначає підставою для переривання перебігу позовної давності пред'явлення позову до одного із кількох боржників. Однак дія норми в цій частині розповсюджується на випадки субсидіарної відповідальності осіб та на випадки, у яких виконання певного зобов'язання покладено одночасно на декількох осіб (стаття 619 ЦК України). 2.Як уже зазначалося вище, термін повернення заборгованості за договором кредиту № 06/07-14-Кл від 15.09.2006 року, сплив 15.02.2006 року, цей же термін зазначено в п.1.1. договору іпотеки, тому саме 15.02.2006 року слід розглядати як строк дії іпотечного договору. Таким чином, строк позовної давності щодо вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, сплив 15.02.2009 року. С учетом этого решения: 1. Исковая давность по ипотеке считается по аналогии с исковой по кредитному и не зависит от предъявления иска банком ( от срока когда узнали о нарушении прав, и при погашении ежемесячными платежами отдельно по каждому платежу, или от последнего платежа) 2. Срок полного возврата кредита - есть сроком действия кредитного договора и ипотеки. Справа № 212/8442/2012 Провадження № 22-ц/772/554/2013Головуючий в суді першої інстанції:Саблук С.А.Категорія: 27 Доповідач: Шемета Т. М. АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "04" березня 2013 р. м. Вінниця Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі: головуючої : Шемети Т. М., суддів: Матківської М.В., Сопруна В. В., при секретарі: Сніжко О.А. з участю: представника позивача Нижника В.П., відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, представника третьої особи Киринюка І.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07.12.2012 року, по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, третя особа на боці відповідача яка не заявляє самостійних вимог ЗАТ НВФ «Елекомс», - в с т а н о в и л а : 21 лютого 2012 року ПАТ «Універсал Банк» звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на наступне: 15.09.2006 року між ним та третьою особою без самостійних вимог на боці відповідача ЗАТ НВФ «Елекомс» було укладено кредитний договір № 06/07-14-Кл. Кредитний договір передбачав отримання позичальником в кредит 760 000 грн., дата видачі кредиту 15.09.2006 року, кінцева дата погашення кредиту 15.02.2009 року. Одночасно 15.09.2006 року між позивачем, ТОВ НВФ «Елекомс» та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_3 як іпотекодавець - майновий поручитель передав в іпотеку в якості забезпечення виконання зобов'язань за договором Кредиту цілу квартиру за АДРЕСА_1 до квартири також відносяться частина підвалу під сарай площею 1,8 кв.м.. Наявність заборгованості по кредитному договору підтверджена Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.12.2011 року, якою з ТОВ НВФ стягнуто на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість по кредитному договору. Тому позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу його з прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною незалежним суб'єктом оціночної діяльності для задоволення вимог ПАТ «Універсал Банк», що виникли на підставі Кредитного договору № 06/07-24-Кл від 15.09.2006 року в розмірі 805 670 грн. 48 коп. та просив стягнути з відповідача судовий збір, сплачений ним при зверненні до суду в розмірі 3 219 грн. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07.12.2012 року в задоволенні позову ПАТ «Універсал Банк» відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням, ПАТ «Універсал Банк» подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить ухвалене по справі рішення скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В судовому засіданні представник ПАТ «Універсал Банк» Нижник В.П. подану апеляційну скаргу підтримав повністю. ОСОБА_3, представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 проти задоволення апеляційної скарги заперечували, представник ЗАТ НВФ «Елекомс» Киринюк І.С. вважає подану апеляційну скаргу безпідставною. Колегія суддів, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, прийшла до висновку, що остання підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи. Ухвалене по справі рішення не відповідає цим вимогам. Так, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивач, не зважаючи на існування ще й договору застави майна ЗАТ НВФ «Елекомс», не звернув стягнення на це майно, а одразу звернувся з позовом про стягнення звернення на предмет іпотеки. Суд прийшов до висновку, що між позивачем та відповідачем укладено змішаний договір, так як іпотека - це майнова порука, тому застосував до даних правовідносин одночасно положення статті 559 ЦК України, статей 261, 257, 266 ЦК України та прийшов до висновку про припинення договору іпотеки з підстав пропуску строку звернення до суду. Пославшись на статтю 35 Закону України «Про іпотеку», дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню як необґрунтований. Відповідно до частини 3 статті 3030 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення. Мотивувальна частина рішення суду повинна містити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК). Мотивувальна частина оскаржуваного судового рішення не відповідає цим вимогам. -2- Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього. Всупереч цьому, суд першої інстанції виклав висновки про відмову в задоволенні позову і з мотивів недоведеності, і в зв'язку з пропуском позовної давності. Судом першої інстанції невірно встановлено характер правовідносин, що виникли між сторонами та невірно застосовано норми матеріального права, не застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню, а тому це підлягає з'ясуванню судом апеляційної інстанції. Апеляційним судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини: 15 вересня 2006 року ВАТ «Банк Універсальний» та ЗАТ НВФ «Елекомс» уклали кредитний договір № 06/07-14-Кл, згідно якого ЗАТ НВФ «Елекомс» отримав у кредит 760 000 гривень з кінцевим терміном погашення кредиту 15лютого 2009 року (а.с.7-13). Одночасно з укладенням кредитного договору, ВАТ «Банк Універсальний», ЗАТ НВФ «Елекомс» та ОСОБА_3 уклали договір іпотеки, яким було забезпечено вимоги ВАТ «Банк Універсальний», що випливали з кредитного договору № 06/07-14-Кл від 15.09.2006 року, шляхом передачі ОСОБА_3 в іпотеку квартири АДРЕСА_1, до квартири також відноситься частина підвалу під сарай площею 1,8 кв.м., інвентаризаційна вартість іпотечного майна склала 49 065 грн. (а.с.14-17). 27.08.2007 року ВАТ «Банк Універсальний» було перейменовано у відкрите акціонерне товариство «Універсал Банк», а в подальшому назву ВАТ «Універсал Банк» було змінено на Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» який є правонаступником всіх прав та обов'язків ВАТ «Банк Універсальний». Таким чином, між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 виникли правовідносини, що випливають із договору іпотеки. Причому слід зазначити, що в даному випадку боржник та іпотекодавець є відмінними особами. Відповідно до статті 546 ЦК України застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553-559 ЦК України) не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета іпотеки. Таким чином, застосування судом першої інстанції до виниклих правовідносин положень частини 4 статті 559 ЦК України є невірним, а висновок про те, що іпотека як майнова порука є змішаним договором не ґрунтується на нормах закону та є власною думкою головуючого по справі. ПАТ «Універсал Банк» в 2011 році звернувся в господарський суд Вінницької області з позовом до Закритого акціонерного товариства «Науково-виробнича фірма «Елекомс»» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 06/07-14-Кл від 15.09.2006 року. Рішенням господарського суду Вінницької області від 28.10.2011 року (а.с.116-120), частково зміненим Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.12.2011 року (а.с.18-22) позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк» було задоволено та стягнуто з ЗАТ НВФ «Елекомс» на користь ПАТ «Універсал Банк» 558 070 грн. 68 коп. простроченої заборгованості по кредиту, 247 599 грн. 80 коп. заборгованості по відсотках, 8 056 грн. 70 коп. витрат по сплаті судового збору та 149 грн. 13 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В судовому засіданні апеляційного суду було надано докази існування заборгованості по кредитному договору на момент звернення до суду: розрахунок заборгованості станом на 21.02.2012 року, копія постанова про відкриття виконавчого провадження. Таким чином, на момент звернення позивача з позовом до ОСОБА_3 вже існувало рішення про стягнення заборгованості по кредитному договору з боржника ТОВ «НВФ Елекомс». Частиною другою ст. 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, а також визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором, в тому числі одночасне чи окреме заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК України, статті 3 і 4 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 33, ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду. Таким чином, виходячи з аналізу зазначених норм права, звернення стягнення на предмет іпотеки є можливим у разі невиконання боржником зобов'язання. Чинним законодавством України не встановлено будь-яких обмежень права іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки, наданого майновими поручителями, у разі наявності невиконаних рішень суду про стягнення боргу з позичальника та доказів неможливості здійснення стягнення. Тому суд першої інстанції, вказуючи на те, що позивачем було укладено з третьою особою на боці відповідача договір застави (докази про це в матеріалах справи відсутні), що відбувається виконання рішення господарського суду і в зв'язку з цим накладено арешт на майно третьої особи, а тому цього достатньо для погашення заборгованості, а банк хоче продати лише квартиру ОСОБА_3, - допустив припущення, домисли, така позиція суду не ґрунтується на нормах права та не може бути підставою для відмови в задоволенні позову. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що зобов'язання боржника ТОВ НВФ «Елекомс» перед ПАТ «Універсал Банк» не виконано, позов в частині звернення стягнення на предмет іпотеки є обґрунтованим. Однак пропуск позовної давності для звернення до суду є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. У відповідності до норми ч. 3 ст. 267 ЦК, суд зобов'язаний застосувати позовну давність лише за заявою сторони у спорі, причому така заява має бути подана до винесення судового рішення. Норма ч. 4 ст. 267 ЦК покладає на сторону у справі обов'язок подавати заяву про сплив (закінчення) строку позовної давності як підставу для відмови у позові. Зазначена заява повинна містити виклад обставин, у відповідності до яких строк позовної давності сплив (закінчився), календарний розрахунок відповідних строків, наявні докази та вимоги щодо застосування судом наслідків спливу позовної давності у вигляді відмови у позові. Закон не містить вимог щодо певної обов'язкової форми такої заяви. Відповідач ОСОБА_3 заявив про застосування позовної давності до виниклих правовідносин, виклавши свої доводи в запереченнях проти позову та просив відмовити з цих підстав у позові. Тому посилання апелянта на те, що заяви про застосування наслідків спливу позовної давності ОСОБА_3 не заявляв є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи. Перевіривши під ставність заяви ОСОБА_3 про сплив позовної давності, судова колегія приходить до наступних висновків: Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому законом. Водночас за змістом частини 1 ст. 583 ЦК України та частини 2 ст. 11 Закону України "Про іпотеку" заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). При цьому застава (іпотека) завжди є забезпеченням певного узгодженого із заставодавцем (іпотекодавцем) зобов'язання. Законодавством розрізняється застава (іпотека), надана боржником та застава (іпотека), надана третьою особою (майновим поручителем). У зв'язку з цим, в статті 1 Закону України "Про іпотеку" також визначено, що майновий поручитель - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника за основним зобов'язанням, яке виникає за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою. ПАТ «Універсал Банк» зазначає те, що строк позовної давності було перервано пред'явленням вимоги до одного з боржників: позову до ТОВ НВФ «Елекомс» про стягнення заборгованості за кредитним договором. Така позиція позивача спростовується наступним: дійсно норма ч. 2 ст. 264 ЦК визначає підставою для переривання перебігу позовної давності пред'явлення позову до одного із кількох боржників. Однак дія норми в цій частині розповсюджується на випадки субсидіарної відповідальності осіб та на випадки, у яких виконання певного зобов'язання покладено одночасно на декількох осіб (стаття 619 ЦК України). Солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами цивільного кодексу не передбачена. А лише солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний в повному обсязі (частина 2 статті 543 ЦК України). З цих підстав до даних правовідносин не можна застосовувати до виниклих правовідносин положення статті 264 ЦК України, оскільки позивач, пред'явивши позов до господарського суду з вимогою погасити заборгованість за кредитним договором до ТОВ НВФ «Елекомс», не перервав, як він вважає перебіг позовної давності і щодо вимог до ОСОБА_3, так як останній не несе субсидіарної відповідальності та не був будь-яким чином залучений до справи чи повідомлений про судове слухання в господарському суді. В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_3 стверджував, а представник позивача ПАТ «Універсал Банк» підтвердив, що будь-яких повідомлень щодо існування заборгованості по кредитному договору іпотекодавцеві ОСОБА_3 з боку ПАТ «Універсал Банк» за період з 15.02.2009 року по день звернення до суду не надсилалося, про існування заборгованості по кредитному договору, по якому відповідач є майновим поручителем, ОСОБА_3 дізнався в суді першої інстанції. Частина 5 статті 3 закону України «Про іпотеку»: Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Така ж норма закріплена в частині першій статті 17 закону України «Про іпотеку», згідно якої іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Як вже було зазначено вище, основне зобов'язання між ПАТ «Універсал Банк» та ЗАТ НВФ «Елекомс» не закінчене. Що стосується строку дії іпотечного договору, слід зазначити наступне: Позивач посилається на те, що п.6.3 договору іпотеки передбачено, що «цей Договір діє до повного виконання зобов'язань за Кредитним договором», а тому строк позовної давності до вимог до іпотекодавцю ним не пропущено. Однак з приводу цього слід зауважити наступне: Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Разом із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України). При цьому сама по собі умова договору іпотеки про дію іпотеки до повного виконання зобов'язань за Кредитним договором не може розглядатися як встановлення строку дії іпотеки, так як це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Як уже зазначалося вище, термін повернення заборгованості за договором кредиту № 06/07-14-Кл від 15.09.2006 року, сплив 15.02.2006 року, цей же термін зазначено в п.1.1. договору іпотеки, тому саме 15.02.2006 року слід розглядати як строк дії іпотечного договору. Таким чином, строк позовної давності щодо вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, сплив 15.02.2009 року. Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 21.02.2012 року. Оскільки будь-яких дій, які б свідчили про переривання позовної давності до даної вимоги позивачем вчинено не було, підстав для поновлення пропущеного строку позивач не навів, зважаючи на заяву відповідача ОСОБА_3 про застосування наслідків спливу строку позовної давності, в задоволенні позову слід відмовити з цих підстав. Таким чином, виходячи з наведеного, подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню як таке, що постановлене без повного з'ясування обставини, що мають значення для справи, з невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-315, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів, - В и р і ш и л а : Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07.12.2012 року скасувати та ухвалити нове: Відмовити в задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, третя особа на боці відповідача яка не заявляє самостійних вимог закрите акціонерне товариство науково-виробнича фірма «Елекомс». Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили. Головуюча: Т. М. Шемета Судді: В. В. Сопрун М.В.Матківська

ЗУ "Про ипотеку" разделяет ипотекодателей так: іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника; Но если поручителю устанавливают такой срок действия поручительства, почему для должника это не применить?

Нужно наверное "споживчей самообороне" инициировать запрет на пленумы