Tavrija77

Согласна!

Очень интересное направление. Счас пороюсь в "аналитике"!

Выдержка из иска: " Я вважаю, що підписаний між сторонами Договір про іпотечний кредит від 13 жовтня 2008 року є недійсним з моменту його підписання, т.я. не містить істотних умов щодо чітких вимог за основним зобов'язанням яке підлягало виконанню у грошовій формі, та не містить критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання. Його зміст не відповідає вимогам ст.7, п.2 ст.18 ЗУ «Про іпотеку» та ст.2 ЗУ «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечними боргом і іпотечними сертифікатами» та порушує права як іпотекодавця - споживача фінансової послуги та право вільного володіння, розпорядження власністю." У меня в ипотеке четко определено, що ипотекой обесчепено обязательство по погашению кредита ща счет ежеиемясчных платежей по отдельно по кредиту, отдельно по процентам. Размер не указан, идет отсылка на кредитный. А в кредитном указан ануитетный платеж в одной сумме и все. Графика нет. Сколько в этой сумме ануитета кредита , сколько процентов неизвестно. Соответственно невозможно определить ни текущую задолженность, ни просроченную на конкретный период. И соответсвенно невозможно определить размер пени и т.д. Вообщем четких условий нет, и неизвестно за нарушения чего банк будет требовать ипотеку.

Понимаю, таких вариантов нет. Я сейчас по любому подам иск на недействительность ипотеки. Есть основание, хотя и не уверена , что суд справедливо его примет. Но время будет выиграно. Паралельно еще буду "долбить" кредитный договор, чтобы стараться уйти от проведенного взыскания. Не пройдет недействительность ипотеки, пойду по пути припинення. Ну и понятно буду держать суд по взысканию ипотеки через остановку производства. Буду бороться сколько позволяет закон, не хочу сдаваться банковскому беспределу. Они столько быков напороли и пр и заключении договора и выполнении. А я уже три года очевидные вещи не могу отстоять в продажных судах. Рубят с дебильными мотивировками на всех уровнях. Видимо попала под особую "раздачу" потому что банк государственный.

У меня к сожалению банк успел подать на ипотеку раньше 3-х лет. Поэтому по исковой не могу идти.

Я встречала несколько решений, где суды однозначно отождествляют срок исполнения обязательств со роком действия договора. Ну не может договор быть бессрочным, тем более ипотеки.

Шукаю мотиви припинення зобовязання по іпотеці у звязку с закінченням строку дії договору (Згідно зі ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припиненні основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору. ) Звісно в мене в договорі стоїть що договір діє до повного виконання зобовязання, що не відповідає ст.252 ЦК України. Так от в аналітичній статті ( http://pidruchniki.ws/1214031049750/pravo/zmina_pripinennya_dogovoru) знайшла таке трактування: Важливим є питання про встановлення моменту припинення договору та моменту припинення зобов'язання (договірного зобов'язального правовідношення). У юридичній науці відповідь на таке питання поки що не сформульовано. Тому для вирішення цієї проблеми необхідно звернутися до аналізу чинного законодавства. Так, відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Це фактично означає, що договір є чинним впродовж строку, визначеного договором, а в момент спливу такого строку можна припустити, що його дія припиняється. В договорі може і не визначатися строк його дії. На цей випадок у ЦК є певні застереження. Наприклад, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Якщо наведену норму розповсюдити на договір, у якому не визначений строк його дії, то моментом завершення чинності договору має очевидно вважатися сплив семиденного строку, обчислюваного від дня пред'явлення кредитором вимоги. Що думаєте з цього приводу?

Останется взыскание денег в исполнительной. Понятно что и до недвижимости могут добраться. Но там будем разбираться.

Не понимаю почему разрыв договора сейчас не останавливает взыскание на ипотеку, ведь разрыв кредитного влечет и разрыв ипотеки. И какая разница когда я обращаюсь с разрывом? ПРи взыскании суд не рассматривал нарушения условий договора, потому что о нем не заявлялось.

ВАрианты недействительности договора кредитного уже не подходят, все прошла, справедливости не нашла!

Уважаемые Форумчане помогите разобраться. В 2011 году банк досрочно взыскал всю суму кредита и изменил условия договора в части срока погашения кредита, установив его датой набрания силы решения суда. После этого решения банк больше ничего не начисляет и не требует. Есть исполнительное производство по взысканию суммы. Ничего не взыскано. Банк подал иск о взыскании ипотеки, пишет решение суда не выполнено ( ничем не доказывает) и поэтому хотим ипотеку. Нужно отбиватся. Так вот у меня вопрос в соответствии с решением суду ( ниже по тексту) можно считать что договор расторгнут? Или подавать иск о расторжении- у меня есть основания нарушение существенных условий договора? Прошу помочь разобраться с защитой. Решение о взыскании: Державний герб України справа № 2-1065/11 РІШЕННЯ Іменем України 01.06.2011 року Дніпровський районний суд м. Херсона в складі: головуючого судді Полив'яного В.М. при секретарі Дудковій М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні справу за позовом Прокурора Комсомольського району м. Херсона в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від імені якого виступає філія – Херсонське обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про зміну умов Кредитного договору та стягнення заборгованості за кредитними зобов'язаннями,- ВСТАНОВИВ: Прокурор Комсомольського району м. Херсона звернувся до суду в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від імені якого виступає філія – Херсонське обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України» з позовом, в якому зазначає, що у відповідності до ст.121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави у випадках, визначених законом, у тому числі і в судових органах. Зазначає, що згідно статуту ВАТ «Державний ощадний банк України» - відкрите акціонерне товариство, в якому 100 % акцій належить державі в особі Кабінету Міністрів України. Ощадний банк виконує безліч державних програм, в тому числі по кредитуванню різних сфер економіки України. Невиконання зобов’язань по кредитним договорам веде до нестабільної роботи державного банку в сфері кредитування, тим самим підриваючи його фінансовий стан. В ході перевірки прокуратурою було встановлено, що згідно договору про іпотечний кредит за не відновлювальною кредитною лінією № 08Р-170 від 10 жовтня 2008 року (далі – Кредитний договір) відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (далі – Банк), від імені якого виступало Херсонське обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України», яким було надано кредит ОСОБА_1 в розмірі 235000 грн з кінцевим терміном погашення 09.10.2013 р., зі сплатою 20,0 % річних шляхом щомісячних платежів. Вказує, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконала умов Кредитного договору, у зв’язку з чим вважається такою, що прострочила, з травня 2010 року не виконує умови Кредитного договору, не оплачує кредит та проценти за його користування, чим завдає шкоди Банку, оскільки позбавляє отримання доходу, на який Банк розраховував при укладенні Кредитного договору. Стверджує, що станом на 15 лютого 2011 року заборгованість відповідача перед Банком становить 268439,25 грн. Просить суд змінити умови Кредитного договору № 08Р-170 від 10 жовтня 2008 року, укладеного між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Херсонське обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 щодо строку виконання Кредитного договору № 08Р-170 від 10 жовтня 2008 року та визначити кінцевим терміном погашення виконання Кредитного договору № 08Р-170 від 10 жовтня 2008 року дату набрання рішенням суду законної сили про зміну умов договору, стягнути з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Херсонське обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором № 08Р-170 від 10 жовтня 2008 року у розмірі 268 439,25 грн. В судовому засіданні прокурор та представник Банку підтримали позовні вимоги у повному обсязі. Відповідач ОСОБА_1 позов не визнала і пояснила, що представниками Банку не надано їй до підписання договору інформації про умови кредитування у обсязі і порядку згідно чинного законодавства. Крім того, їй не було вказано відомостей про строковість платежів у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом та вартості всіх сукупних послуг, а також інших фінансових зобов’язань за кожним платіжним періодом. Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне. Судом встановлено, що відповідно до Договору про іпотечний кредит за не відновлювальною лінією № 08Р-170 від 10 жовтня 2008 року, з наступними змінами від 02.02.2009 року, Банком було надано кредит ОСОБА_1 в розмірі 235000 грн з кінцевим терміном погашення не пізніше 09 жовтня 2013 року, зі сплатою 20,0 % річних шляхом щомісячних платежів, згідно п. 1.6. Кредитного договору, та було визначено порядок погашення заборгованості за цим Договором ( п.п.1.6.-1.8. Кредитного договору). Відповідач зобов’язання за вказаним договором не виконала, так як нею не сплачено кредит та проценти відповідно до п.п. 1.1., 1.6 Кредитного договору. Банк проінформував відповідача 02.02.2010 р. та 06.05.2010 р. про необхідність належного виконання умов договору, проте ОСОБА_1 і надалі порушує їх, крім того, станом на 15.02.2011 року має заборгованість за кредитним договором, згідно з наданим Банком розрахунком, яка складає 268439,25 грн, а саме: заборгованість за кредитом в сумі 218767, 32 грн, заборгованість по сплаті відсотків в сумі 41041,89 грн, пеню за несплату відсотків в сумі 3307,53 грн, пеню за несплату основного боргу в сумі 5322,51 грн, яку суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 Керуючись ст.ст. 509, 526, 527, 530, 612, 651, 653, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 11, 60, 81, 88, 212-215 ЦПК України, суд – ВИРІШИВ: Позов Прокурора Комсомольського району м. Херсона в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від імені якого виступає філія – Херсонське обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України» - задовольнити. Змінити умови Кредитного договору № 08Р-170 від 10 жовтня 2008 року, укладеного між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Херсонське обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 щодо строку виконання Кредитного договору № 08Р-170 від 10 жовтня 2008 року та визначити кінцевим терміном погашення виконання Кредитного договору № 08Р-170 від 10 жовтня 2008 року дату набрання рішенням суду законної сили. Стягнути достроково з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Херсонське обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором № 08Р-170 від 10 жовтня 2008 року, а саме: заборгованість за кредитом в сумі 218767, 32 грн, заборгованість по сплаті відсотків в сумі 41041,89 грн, пеню за несплату відсотків в сумі 3307,53 грн, пеню за несплату основного боргу в сумі 5322,51 грн, а всього заборгованість за кредитним договором у розмірі 268 439,25 ( двісті шістдесят вісім тисяч чотириста тридцять дев’ять гривень 25 коп.) грн. Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 51 ( п’ятдесят одна гривня ) грн у дохід держави. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Територіального управління ДСА України в Херсонській області витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 ( сто двадцять гривень ) грн. На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Херсонської області через Дніпровський районний суд м. Херсона в десятиденний строк з дня винесення рішення. Головуючий Полив'яний В.М.

Я не говорю о недействительности кредитного договора. Я говорю о том, что ипотечный договор не имеет существенных условий. Ведь эти существенные условия должны быть именно в ипотечном договоре или ссылка на основной. Вот я и говорю, что в ипотечном нет , и в основном тоже нет. И поэтому говорю о недействительности ипотечного. Ипотечный обеспечивает ежемесячные платежи, отдельно по кредиту, отдельно по процентам. А их размера нет ни в ипотечном, ни в кредитном. За неисполнение чего наступит право на ипотеку? Ипотечный является самостоятельным для оспаривания. Иск о недействительности кредитного уже не могу. Все , что могла уже использовала. Глухо как в танке.

Уважаемые Форумчане, подала иск о признании договора ипотеки недействительным. ПРошу дать мнение о его перспективности , может слабых местах. Сума позову-немайновий Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав (ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»). ПОЗОВНА ЗАЯВА про захист прав споживачів , визнання договору іпотеки недійсним без застосування наслідків недійсності правочину 10 жовтня 2008 року між мною Позивачем…………, та ВАТ «Державний ощадний банк», правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк» (надалі за текстом — Відповідач) підписано Договір про іпотечний кредит за не відновлюваною кредитною лінією №……., який за своєю суттю є кредитним договором споживчого кредитування, та згідно якого я отримала статус «споживача фінансової послуги». Зазначений Договір підписаний сторонами із визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої Банком для будь-яких клієнтів-фізичних осіб, та є договором приєднання у розумінні ст.634 ЦК України . Відповідно до п. 1.1. цього договору Відповідач зобов’язався надати Позивачу кошти терміном погашення не пізніше 09 жовтня 2013 року року включно у сумі 525 ,0 тис грн. зі сплатою 20% річних. Відповідно до п.1.2 передбачалось, що кредит надається на споживчі потреби. Кредит надається окремими частинами (траншами) за не відновлюваною кредитною лінією, відкритою на строк 12 місяців, з остаточним терміном повернення Кредиту не пізніше 09 жовтня 2013 . Сукупна вартість кредиту, графік платежів, вид і предмет кожної супутньої послуги та їх обґрунтування визначенні в додатку №1-3 до цього Договору, що є невід’ємною його частиною». Однак Сукупна вартість кредиту, графік платежів, які мали бути невід’ємні частини договору сторонами не були підписані ні у день підписання Кредитного договору , ні пізніше. Відповідно до п. 1.5.1.3 нараховані проценти повинні бути сплачені Позивачем не пізніше 10 числа кожного місяця. Як У п. 1.6 договору зазначено, що погашення кредиту здійснюється Позичальником до 10 числа кожного місяця ануітетними платежами в розмірі 13 910,0 гривень, та що перший платіж в погашення кредиту здійснюється 10 листопада 2009 року. Як похідний договір до Договору про іпотечний кредит за не відновлюваною кредитною лінією №….. від 10 жовтня 2008 року в забезпечення виконання зобов’язання за ним між мною та Відповідачем було підписано 13 жовтня 2008 року Іпотечний Договір, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу……. зареєстровано в реєстрі за №3087, 3088,3089, згідно якого: п.1.2. Іпотечного договору: «Предметом іпотеки за цим Договором є нерухоме майно, а саме: житловий будинок, що позначений літерою «В», стіни –черепашник, загальною площею 114,2 кв.м., житлова площа 47, 6 кв.м., гараж літера «Д», який знаходиться на земельній ділянці площею 463 м.кв., що розташований за адресою: місто ……, вулиця ……., будинок №…... Земельна ділянка площею 0,0463 гектарів, яка знаходиться в місті …… по вулиці ……., цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд», які належіть мені на праві власності на підставі Договору куплі-продажу . При нотаріальному посвідченні Іпотечного договору нотаріусом була накладена заборона відчуження предмету іпотеки, про що зазначено у Іпотечному договорі. Я вважаю, що підписаний між сторонами Договір про іпотечний кредит від 13 жовтня 2008 року є недійсним з моменту його підписання, т.я. не містить істотних умов щодо чітких вимог за основним зобов'язанням яке підлягало виконанню у грошовій формі, та не містить критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання. Його зміст не відповідає вимогам ст.7, п.2 ст.18 ЗУ «Про іпотеку» та ст.2 ЗУ «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечними боргом і іпотечними сертифікатами» та порушує права як іпотекодавця - споживача фінансової послуги та право вільного володіння, розпорядження власністю. Підстава 1: ЩОДО ІСТОТНОЇ УМОВИ- ЧІТКИХ ВИМОГ ЗА ОСНОВНИМ ЗОБОВЯЗАННЯМ У ГРОШОВІЙ ФОРМІ Договором про іпотечний кредит від 13 жовтня 2008 року встановлено, що «Зобов’язаннями» за іпотечним договором є – зобов’язання Боржника, що випливає з Кредитного договору, а також цього Договору, в тому числі: Повернути Іпотекодержателю кредит у розмірі 525 000,0 гривень шляхом здійснення щомісячних платежів у строки на умовах , зазначених у Кредитному договорі; Сплатити Іпотекодержателю проценти за користуванням кредитом у розмірі 20% річних, на умовах зазначених у Кредитному договорі; Сплатити Іпотекодержателю комісійні винагороди в порядку, визначеному Кредитним договором; Сплатити на користь Іпотекодержателя штрафні санкції у випадку неналежного виконання зобов’язань за кредитним договором; Відшкодувати Іпотекодержателю збитки в повному обсязі, під якими розуміються витрати, зроблені Іпотекодержателем, втрата ним грошових коштів, а також неодержані ним доходи. Іпотечним договором від 13 жовтня 2008 року встановлено, що «Строки платежу» це є – встановленні Кредитним договором , а також цим Договором строки, у випадку настання яких Боржник зобов’язаний у порядку, встановленому Кредитним договором, здійснити ті чи інші виплати на користь Іпотекодержателя, зокрема, але не виключно: -здійснити повне погашення кредиту до дев’ятого жовтня дві тисячі тринадцятого року; -сплачувати частину Кредиту та проценти за користуванням кредитом щомісячно не пізніше 10 числа кожного місяця; --повернути суму Кредиту, нарахованих процентів за його користування в разі дострокового відкликання Кредиту – не пізніше 10 днів, з моменту отримання відповідного повідомлення; --здійснити сплату комісійних винагород в строки, визначенні умовами Кредитного договору та здійснити інші платежі, що визначенні в Кредитному договорі моментом витребування; п. 6.1. Іпотечного договору встановлено, що Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на Предмет Іпотеки у випадку, якщо у момент настання Строку платежу Зобов’язання (або відповідна його частина) не буде виконано, а також у будь який час незалежно від настання Строку платежу у випадку невиконання Іпотекодавцем будь якого з своїх обов’язків, передбачених цим Договором та/або у випадку невиконання Боржником своїх обов’язків передбачених Кредитним договором, а рівно у випадках, якщо будь-яка з гарантій або завірень, наданих Іпотекодавцем у відповідності з цим Договором, виявиться (стане) недійсною. Отже , як зазначено вище, Іпотечним договором від 13 жовтня встановлено перелік зобов’язань, які має виконати Іпотекодавець і за невиконання яких Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки , в тому числі повернути кредит шляхом здійснення щомісячних платежів по сплаті частини кредиту до 10 числа кожного місяця, процентів, комісій, штрафних санкцій, збитків, але щодо розміру щомісячних зобов’язань окремо по сплаті кредиту та окремо по сплаті процентів , та розміру і строків сплати комісій, штрафних санкцій, збитків Іпотечний договір робить посилання на Кредитний договір. А тому для обґрунтування підстави позову підлягає дослідженню наявність умов Кредитного договору споживчого кредитування, які забезпечують у відповідності до ст.7 та п.2.ст.18 ЗУ «Про іпотеку» наявність істотних умов Іпотечного договору від 13 жовтня 2008 року щодо розміру вимоги ,що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання. Отже Договором іпотеки від 13 жовтня 2008 року визначено, що іпотекою забезпечено зобов’язання: -Повернути Іпотекодержателю кредит у розмірі 525 000,0 гривень шляхом здійснення щомісячних платежів у строки на умовах , зазначених у Кредитному договорі у строки не пізніше 10 числа кожного місяця; -Сплатити Іпотекодержателю проценти за користуванням кредитом у розмірі 20% річних, на умовах зазначених у Кредитному договорі; - Сплатити на користь Іпотекодержателя штрафні санкції у випадку неналежного виконання зобов’язань за кредитним договором; Невиконання цих зобов’язань дає право іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки. А це значить , що Кредитний договір має дати чітку і однозначну відповідь: яка сума кредиту має бути сплачена щомісячно, яка сума процентів має бути сплачена щомісячно, або надати критеріїв, які дозволяють встановити розмір цих вимог на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання. Дійсним я заявляю, що Кредитний договір не дає відповіді які реальні зобов’язання по сплаті щомісячних платежів по кредиту, та сплаті щомісячних платежів по процентам забезпеченні Договором іпотеки. Порядок виконання основного зобов’язання визначено п. 1.6 Кредитного договору, де зазначено, що погашення кредиту здійснюється Позичальником до 10 числа кожного місяця ануітетними платежами в розмірі 13 910,0 гривень, та що перший платіж в погашення кредиту здійснюється 10 листопада 2009 року. ( Визначення: Ануїтетні платежі - регулярні рівні щомісячні або щоквартальні платежі, що направляються на погашення іпотечного кредиту, а саме, основного боргу і процентів, що розраховуються таким чином, що в кінці терміну кредитного договору за умови виконання зобов'язання Позичальником заборгованість повністю погашається. (Державна іпотечна установа СТАНДАРТИ надання, рефінансування та обслуговування іпотечних житлових кредитів (розд. Основні терміни 13.02.2006) п.1.6 Кредитного договору встановлені окремі самостійні зобов'язання –щомісячні ануітетні платежів , з листопада 2009 року, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг 525,0 тис.грн. до 09 жовтня 2013 року. Умови цих зобов’язань мали бути встановленні чітко і однозначно, а саме мало бути визначено окремо у складі суми 13910, 0 грн. : - розмір щомісячних зобов’язань по сплаті кредиту; -розмір щомісячних зобов’язань по сплаті процентів, тому як згідно Договору іпотеки ці зобов’язання є окремими і самостійними до виконання, і окремими і самостійними підставами для звернення на предмет іпотеки за їх не виконання. Але Кредитний договір не дає відповіді щодо розміру таких зобов’язань. Зазначене стало наслідком того, що сторони при підписані Кредитного договору не реалізували істотних домовленостей п.1.2 Кредитного договору щодо підписання його невід’ємного додатку «Графік платежів» , наявність якого є обов’язковою умовою договору споживчого кредитування у відповідності до імперативних вимог п.3.2. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою Національного банку України №168 від 10 травня 2007 року, згідно якого кредитний договір має містити Графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих Правил. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом. Якби сторони підписали невід’ємну частину Кредитного договору «Графік платежів», то Іпотечний договір від 13 жовтня 2008 року мав би істотні умови щодо чітких вимог за основним зобов'язанням яке підлягало виконанню у грошовій формі, та містив би критерії, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання. Без «Графіку платежів» Іпотечний договір не містить таких істотних умов. Відсутність у Іпотечному договорі істотної умови порядку виконання зобов’язання з визначенням чіткого розміру по сплаті окремо щомісячних платежів по поверненню кредиту та щомісячних платежів по сплаті процентів робить неможливим і встановлення на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання розміру поточної заборгованості по кредиту, прострочених зобов’язань по сплаті кредиту, прострочених зобов’язань по сплаті процентів, а також критеріїв визначення розміру зобов’язань по сплаті пені за прострочення зобов’язань по кредиту і процентам - що в цілому робить неможливим встановити на конкретний час обсяг реальних зобов’язань, забезпечених іпотекою. Законом України “Про іпотеку” п.2.ст.18 визначено істотні умови договору іпотеки, якими є, зокрема, зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання та зазначено , що у разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду. У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду. А тому в мене є підстави стверджувати, що Іпотечний договір від 13 жовтня 2008 року не містить істотної умови щодо чітких вимог за основним зобов'язанням яке підлягало виконанню щомісячно у грошовій формі, та не містить критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання, що є порушенням ст.7, п.2 ст.18 ЗУ «Про іпотеку» та у відповідності до ст. 203 ЦК України дають мені підстави стверджувати про недійсність Договору іпотеки з дати його підписання. Підстава 2. Іпотечний договір від 13 жовтня 2008 року не відбувся як договір іпотечного боргу. Іпотечний договір від 13 жовтня 2008 року встановлює основне зобов’язання, яке забезпечене іпотекою, а тому у відповідності до ст. 1 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» він є іпотечним боргом. ст. 1 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» визначено, що іпотечний борг - це основне зобов'язання за будь-яким правочином, виконання якого забезпечене іпотекою. Договір про іпотечний борг - цивільно-правова угода, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків, які виникають у кредитодавця та боржника з приводу іпотечного боргу. Згідно ст. 2 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» основні економічні та правові вимоги виникнення іпотечного боргу мають бути розкриті до укладання договору про іпотечний борг. Ця інформація має бути оприлюднена кредитодавцем у письмовій формі і містити : -принципи визначення плати за договором про іпотечний борг; -порядок дострокового виконання основного зобов'язання у разі неплатоспроможності боржника або невиконання боржником своїх зобов'язань за договором про іпотечний борг та юридичні наслідки цього невиконання; -положення про інфляційне застереження; -право боржника попереджати кредитодавця про можливе невиконання основного зобов'язання; -реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру фінансових установ чи Державного реєстру банків. Закон України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечними боргом і іпотечними сертифікатами» (Закон № 979-IV)» передбачає порядок надання кредитором інформації, у письмовому вигляді яка повинна бути надана позичальнику до моменту укладення договору, як частина пропозиції та істотна умова договору, оскільки обов'язковість її оприлюднення прямо передбачена законом. Всупереч вищевказаним вимогам до підписання Іпотечного договору від 13 жовтня 2008 року мені не була розкрита у письмову вигляді обов’язкова інформація у відповідності до ст. 2 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати». Враховуючи, що у відповідності до ст. 2 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» іпотечний борг виникає з цивільно-правових відносин між сторонами договору про іпотечний борг за умови дотримання встановлених цим Законом вимог, то не розкриття цієї інформації є порушенням закону і істотних умов укладання іпотечного боргу, що у відповідності до ст.203 ЦК України дає мені право стверджувати про недійсність Іпотечного договору. ПОРУШЕННІ ПРАВА У відповідності до ст.68 Конституції України « Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей». Виходячі з того, що Іпотечний договір від 13 жовтня 2008 року, по якому я є «іпотекодавцем» є похідним від Договору про іпотечний кредит за не відновлюваною кредитною лінією №08Р-170, який є договором споживчого кредитування по якому я є «споживач», то відчудження мого права мати особливі умови Кредитного договору в частинні наявності у змісті договору «Графіку платежів» є порушенням прав споживачів мати повну і достовірну інформацію про обсяг реальних зобов’язань забезпечених предметом іпотеки та несе ризики для споживача втрати всупереч гарантій ст.42 Констиуції України власного майна на незаконних підставах (ст. 41. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.) Підписання Іпотечного договору від 13 жовтня 2008 року всупереч вимог закону без істотних умов щодо чітких вимог за основним зобов'язанням яке підлягало виконанню у грошовій формі, та за відсутності критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання є порушенням моїх прав на забезпечення не будь якого зобов’язання, а лише реально і чітко встановленого, а також прав на вільне розпорядження своєю власністю на власний розсуд . А тому мої права підлягають захисту судом, шляхом визнання Іпотечного договору від 13 жотвня 2008 між мною та ВАТ «Державний ощадний банк», правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк» - недійсним. На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 3,8,19,21,22,24,42,55,57,64,68 ; ст.203 ЦК України, ст.7, п.2 ст.18 ЗУ «Про іпотеку» та ст.2 ЗУ «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечними боргом і іпотечними сертифікатами» ПРОШУ: Прийняти Позовну заяву до провадження; Визнати недійсним Іпотечний договір від 13 жовтня 2008 року між ……….. та ВАТ «Державний ощадний банк», правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк» з дати його підписання.

Очень понравилось условие, что предоставлением кредита является факт образования задолженности на 2203 . Сидит банкир, обеспечил факт образования задолжености у свою пользу, а для заемщика головняк - отдавай за банкира. Клас!

А про шо подали? ДЕРЖИМ КУЛАКИ!

Просто я уже неоднократно удостоверялась в том, что суды( нашего города) не одупляются с особенностями потребительского кредитования. Не понимают сущности "совокупной стоимости", они ее отождествляют с теми затратами , которые указаны в договоре, а это принципиально не так, ну и другое. Говоришь что с информацией должен ознакомится до подписания договора, а они пишут со всем был ознакомлен из договора, ну и так далее Замучили своими заключениями, что раз подписали значит все согласовали, были при уме и памяти и добровольно. В этом вся аргументация. Нафига тогда вся законодательная база Украины. Если все что подписали подлежит выполнению не взирая на закон

Да я это понимаю. Поэтому все что хотелось бы сказать подам в письменном виде. А на суде буду стараться в более коротком варианте дать "все зерна" .

На первом заседании ( которое я перенесла) апеляция уже объявила про "три минуты" . Потому и кипишую. Просто я ж уже не первый суд прохожу. Так вот раннее апеляция очень четко блюдет свои "три минуты". Останавливает и не дает дальше говорить. Но в этом деле уже подам клопотання об увеличении и времени. Обосную принципами судебного рассмотрения (разумности, справедливости..), Конвенцией о защите прав человека ну и т.д.

ДЯКУЮ!

Дякую за пораду. Я зазвичай так теж роблю. А щодо часу на дебати?

Добрий день Форумчане! Готуюсь до засідання апеляційного суду. Одне вже було, я перенесла. Суд першої інстанції відмовив у позові, застосувавши преюдиційність попередніх судових рішень без дослідження субєктивних і обєктивних меж і тупо самоусунувся від дослідження всіх обставин, і звісно не надав висновків по ним у судовому рішенні. А таких обставин було аж 18. Преюдиційність я оскаржую, є підстави. Але тепер апеляційний суд має розглянути всі обстаивни позову за правилами суду першої інстанції. Але маю завжди труднощі як надати суду апеляційної інстанції пояснення до апеляційної скарги. Чи маю я право надавати суду апеляційної інстанції посянення щодо кожної обставини апеляційної скарги у тих обсягах, які вважаю за доцільне? Чи тільки додаткові пояснення, у розширення пояснень підстав апеляційної скарги? Наша апеляція має практику переривати пояснення мотивуючи тим, що апеялційну скаргу вони читали, та запитують чи маю я щось додатково пояснити. Підскажіть як максимально єфективно донести свою позицію у Апеляції шляхом пояснень, адже від цього залежить можливість переконати суд , а моя невпевненість у цьому приводе до незаконних рішень . І друге питання: наша апеляція на дебати встановлює завжди три хвилини. Зрозуміло що це свідчить про те, що суд вже має своє рішення і мої доводи їм до стелі. Але всеж я хочу використати свій шанс переламати думку суду до останнього. Мій позов має 18 підстав, звісно за три хвилини я не зможу підсумувати результати розгляду. Що я маю зробити в цьому плані? Подати клопотання про встановлення часу на дебати у більший проміжок?

Ребята , понимаю что вопрос требует вашего времени на консультацию. Но не бросайте , подставьте плечо. Очень трудно пробиться у нас в регионе с беспределом в судах.

Шановні Форумчани! Прошу допомоги у наступному питанні. Подала позов "про визнання права не виконувати неіснуючи зобовязання по неукладеному кредитному договору. В обгрунтування позову- факту неукладеності заявила 18 підстав. Суд першої інстанції "послав мене", мотивуючи своє рішення тим, що існують рішення судів, яким мені було відмовлено у визнанні кредитного договору та додаткової угоди №1 недійсними. При цьому суд не досліджував субєктивні і обєкктивні межі попередніх рашень. Справа в апеляції призначена на 7 квітня. Передбачаю, що основний бій буде з преюдиціністю попередніх рішень. Прошу допомогти мені визначитися , які обставини попередніх рішень можуть вважатися бути преюдиціними до справи, яка розглядається зараз. А також прошу проконсультувати - участь у справі третіх осіб без самостійних вимог Інспекція по споживачам і НБУ у данній справі знімає предиціність попередніх рішень? Вони там не приймали участь. Нижче я викладаю перелік підстав справи, яка розглядається. А також судові рішення преюдиціність яких застосував суд першої інстанції. Перелік підстав справи, яка розглядається: 1.Щодо відсутності факту розкриття у письмовому вигляді основні економічні та правові вимоги виникнення іпотечного боргу, які мали бути оприлюдненні у письмовому вигляді у відповідності до імперативних вимог ст.2 ЗУ «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» ( обов’язкове надання пропозиції у відповідності до ст.638 ЦК України, як істотна умова укладання договору) 2. Щодо відсутності факту оприлюднення у письмовому вигляді інформації у обсязі імперативних вимог п.2 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» та ст.2.1.,2.2,2.4 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Національного банку України №168(у відповідності до ст.638 ЦК України, як істотна умова укладання договору) 3.Щодо відсутності у змісті договору дати видачі кредиту ( імперативні вимоги ч.4 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів») ; 4.Щодо відсутності у змісті договору дати та суми видачі кожного транша, тоді як умовами договору передбачалось видача кредиту траншами ( імперативні вимоги ч.4 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів»); 5. Щодо відсутності у змісті договору сукупної вартості кредиту (загальної суми всіх витрат позичальника на користь банку та користь третіх осіб за весь період строку кредиту ) у грошовому виразі у вигляді абсолютного подорожчання кредиту, та у процентному виразі у вигляді реальної процентної ставки ( імперативні вимоги у обсязі п.3.3. Постанову НБУ №168); 6. Щодо відсутності у змісті договору детального розпису сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача( імперативні вимоги п.3.1 Постанови НБУ №168); 7. Щодо відсутності у змісті договору графіку платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом ( імперативні п.3.2 Постанови НБУ №168) 8.Щодо відсутності у змісті договору виду і предмету кожної супутньої послуги з їх нормативним обґрунтуванням та визначенням розмірів платежів ( імперативні вимоги п.3.4 Постанови НБУ №168); 9.Щодо відсутності у змісті договору номерів банківських рахунків на ім’я позичальника, з метою зарахування на нього суми наданого кредиту або надання кредиту за рахунком, суми погашення кредиту та відсотків, умови відкриття, ведення та закриття таких рахунків ( імперативні вимоги п.3.4. Постанови НБУ №168) 10.Щодо відсутності у змісті договору строку дії Договору ( імперативні вимоги п.7 ст.6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг») 11.Щодо відсутності у змісті договору порядку зміни і припинення дії договору (імперативні вимоги п.8 ст.6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг») 12. Щодо відсутності у змісті договору відповідальності банку за неналежне виконання договору (імперативні вимоги п.9 ст.6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» 13. Щодо відсутності у змісті договору строку та умов взаєморозрахунків по сплаті комісій, визначених пунктом 1.8 Кредитного договору ( імперативні вимоги п.6 ст.6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» 14. Щодо відсутності у змісті договору строку сплати та умов взаєморозрахунків по сплаті пені, визначених пунктом 5.2 Кредитного договору ( імперативні вимоги п.6 ст.6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» 15.Щодо відсутності у змісті договору строку сплати штрафу та умов взаєморозрахунків, визначених п.5.3. Кредитного договору, переліку документів для підтвердження цільового використання кредиту ( п.6 ст.6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» 16. Щодо строку сплати та умов взаєморозрахунків по сплаті збитків у відповідності до п.3.3.1 Кредитного договору( імперативні вимоги п.6 ст.6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» ; 17.Щодо застереження про збереження банківської таємниці та відповідальності за її незаконне розголошення або використання ( імперативні вимоги п.1.4 Постанови Правління Національного банку України №267 від 14.07.2006 року «Про затвердження Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці»; 18. Щодо неузгодженості умов п.1.6 Кредитного договору по сплаті ануітетних платежів в розмірі 13 910,0 грн. з листопада 2009 року з п.1.3 Кредитного договору в частинні початку сплати цих платежів і можливості погашення основної суми кредиту за рахунок цих платежів у повному обсязі до 09 жовтня 2013 року. СУ Судові рішення преюдиціність яких застосував суду до вищенаведених підстав http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/19839495 Державний герб України Справа №2-2322/11 Р І Ш Е Н Н Я МЕНЕМ УКРАЇНИ 20.09.2011 року Дніпровський районний суд м. Херсона у складі: головуючого судді Решетова В.В., при секретарі Довгій Л.З., розглянувши відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ "Державний ощадний банк України" про визнання недійсним договору про іпотечний кредит, визнання недійсним іпотечного договору та анулювання запису у реєстрі іпотек та заборон відчуження,- В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду із вказаним позовом посилаючись на той факт, що 10 жовтня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено Договір про іпотечний кредит за не відновлюваною кредитною лінією № 08Р-170, згідно якого: п.1.1: «Банк зобов'язується надати Позичальнику на умовах цього Договору грошові кошти в сумі 525 000,0 грн., а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути Кредит в сумі 525 000,0 грн., а також сплатити проценти за користування Кредитом в розмірі 20% річних, комісійні винагороди та інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначенні цим Договором». п.1.2: «Кредит надається на споживчі потреби. Кредит надається окремими частинами (траншами) за не відновлюваною кредитною лінією, відкритою на строк 12 місяців, з остаточним терміном повернення Кредиту не пізніше 09 жовтня 2013р. Сукупна вартість кредиту, графік платежів, вид і предмет кожної супутньої послуги та їх обґрунтування визначенні в додатку №1-3 до цього Договору, що є невід'ємною його частиною» ( коментар:не були підписані). 13 жовтня 2008 року в забезпечення виконання зобовязань по іпотечному кредитному договору між позивачем та відповідачем було укладено Іпотечний Договір посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_2 зареєстровано в реєстрі за №3087, згідно якого: п.1.2. Іпотечного договору: «Предметом іпотеки за цим Договором є нерухоме майно, а саме: житловий будинок, який знаходиться на земельній ділянці площею 463 м.кв., що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Земельна ділянка площею 0,0463 гектарів, яка знаходиться в АДРЕСА_1, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд». 02 лютого 2009р. між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду №1 до Договору про іпотечний кредит за невідновлюваною кредитною лінією №08Р-170 від 10 жовтня 2008 р. Згідно п.1 Додаткової угоди №1 від 02 лютого 2009 p.: «Внести зміни до п.1.3. договору про іпотечний кредит за не відновлюваною кредитною лінією № 08Р-170 від 10 жовтня 2008 р., та викласти його в наступній редакції: «п.1.3. Сторони погодили суму Ліміту кредиту і визначили його в розмірі 235 000,0 грн., а також встановили, що кредит має бути освоєним Позичальником до 09 жовтня 2013 р. Вважає, що при укладенні договору про іпотечний кредит відповідачем порушено вимоги законодавства України, введено позивача в оману через застосування нечесної підприємницької практики та обману, що вплинуло на волевиявлення позивача при укладенні правочинів. Просить суд визнати без застосування наслідків недійсності недійсним договір про іпотечний кредит за невідновленою кредитною лінією від 10.10.2008р. між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 з моменту його вчинення, визнати недійсним іпотечний договір від 13.10.2008р. та анулювати запис у реєстрі іпотек та заборон відчуження №№ 3087,3088,3089 про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна житловий будинок АДРЕСА_1. У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити на підставах викладених у позовній заяві. Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити у задоволенні позову. Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги задоволенню не підлягають з таких підстав. Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 10 жовтня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено Договір про іпотечний кредит за не відновлюваною кредитною лінією № 08Р-170, відповідно до умов якого банк зобов'язується надати Позичальнику на умовах цього Договору грошові кошти в сумі 525 000,0 грн., а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути Кредит в сумі 525 000,0 грн., а також сплатити проценти за користування Кредитом в розмірі 20% річних, комісійні винагороди та інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначенні цим Договором. Кредит надається окремими частинами (траншами) за не відновлюваною кредитною лінією, відкритою на строк 12 місяців, з остаточним терміном повернення Кредиту не пізніше 09 жовтня 2013р. Сукупна вартість кредиту, графік платежів, вид і предмет кожної супутньої послуги та їх обґрунтування визначенні в додатку №1-3 до цього Договору, що є невід'ємною його частиною. Крім того 13.10.2008 року в забезпечення виконання зобовязань по іпотечному кредитному договору між позивачем та відповідачем було укладено Іпотечний Договір посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_2 зареєстровано в реєстрі за №3087, згідно якого в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: житловий будинок, що позначений літерою «В», стіни - черепашник, загальною площею 114,2 кв.м., житлова площа 47,6 кв.м., гараж літера «Д», який знаходиться на земельній ділянці площею 463 м.кв., що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Земельна ділянка площею 0,0463 гектарів, яка знаходиться в АДРЕСА_1, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Крім того 02.02.2009р. між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду №1 до Договору про іпотечний кредит за не відновлюваною кредитною лінією №08Р-170 від 10 жовтня 2008 р. відповідно до якої внесені зміни до п.1.3. договору про іпотечний кредит за не відновлюваною кредитною лінією № 08Р-170 від 10 жовтня 2008 р., та викладено його в наступній редакції: п.1.3. Сторони погодили суму Ліміту кредиту і визначили його в розмірі 235 000,0 грн., а також встановили, що кредит має бути освоєним Позичальником до 09 жовтня 2013 р. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. У наведеному Законі встановлена процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації кредитодавцеві та споживачеві один про одного та щодо умов кредитування: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, тип відсоткової ставки, сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний, та варіанти його повернення. Таким чином, З.У. «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, які передують укладенню договору. Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Досягнення сторонами згоди по всім суттєвим та іншим умовам договору, його підписання та часткового виконання, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні матеріалами кредитної справи, які були підписані сторонами спірного договору, а саме: повідомленням про умови кредитування; додатком №№1,2 до кредитного договору; витягом з тарифів послуг банку а також довідкою про погашення заборгованості за спірним кредитним договором свідчать про обізнаність та узгодження сторонами усіх умов виконання кредитного договору № 08Р-170 від 10.10.2008р. Тому суд критично відноситься до доводів представника позивача, щодо введення ОСОБА_1 в оману банком з приводу умов договору, оскільки ОСОБА_1 була ознайомлена з усіма послугами ВАТ "Ощадбанк", з платою за їх користування та всіма іншими умовами щодо надання Банком кредиту. На думку суду, неосвідомленність позивача про інші способи нарахування щомісячних платежів Банком, не може бути покладено в основу визнання нечесної підприємницької практики, а наслідком свідомого та добровільного прийняття на себе зобовязань є їх виконання, на що також вказує наявність підписів сторін на кожному аркушу договору № 08Р-170 від 10.10.2008р. та додатків до нього, і його повне виконання стороною АТ «Державний ощадний банк України» та часткове його виконання стороною ОСОБА_1 Як вбачається із змісту договору про Іпотечний кредит № 08Р-170 від 10.10.2008 року останній укладено з додержанням вимог чинного законодавства, він не суперечить моральним засадам суспільства, а особа, яка його уклала - ОСОБА_1 - наділена необхідним для вчиненням правочину обсягом цивільної дієздатності. Що стосується відповідності правочину внутрішній волі та вільного волевиявлення під час його укладення, то на момент укладення договору про Іпотечний кредит № 07Р-170 від 10.10.2008 року Позивач чітко усвідомлювала наслідки вчинення та предмет даного правочину, бажала його укладення з метою отримання кредитних коштів, які згодом були використані на власні потреби Позивача по справі, а отже, має місце конкретна угода з подальшим настанням конкретної події у вигляді отримання банківських коштів, їх використання, обов'язок повернення коштів та плати за користування кредитом. Таким чином Закон не повязує аргументи, наведені представником позивача, з наслідоком недійсність або нікчемність кредитного договору № 08Р-170 від 10.10.2008 року. Оскільки судом не встановлено, а позивачем не доведено підстав за наявності яких оспорювані правочини є недісними, суд вважає, що договори було укладено у відповідності до ч.1 ст.203 ЦК України, зміст договорів не суперечить Цивільному кодексу, або іншим актам цивільного законодавства, а тому позов задоволенню не підлягає. Керуючись ст. 11 ЗУ "Про захист прав споживачів", ст.ст. 11,204,1054 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд В И Р І Ш И В : У задоволенні позову В задоволенні позову ОСОБА_1 до ВАТ "Державний ощадний банк України" про визнання недійсним договору про іпотечний кредит від 10.10.2008р., визнання недійсним іпотечного договору від 13.10.2008р. та анулювання запису у реєстрі іпотек та заборон відчуження - відмовити. Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Дніпровського районного суду м. Херсона. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Суддя В.В.Решетов http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/25282144 Справа№2110/2355/12 провадження 2/2110/1149/12 Р І Ш Е Н Н Я Іменем України 05.07.2012 р. Дніпровський районний суд м. Херсона у складі: головуючої судді Войцеховської Я.В. при секретарі Височиній О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Херсонського обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України", Приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Йосипенко Віталія Васильовича про захист прав споживачів, - в с т а н о в и в : Позивач звернулася до суду з позовом про захист прав споживачів в якому зазначає, що додаткова угода №1 від 02.02.2009р. до Договору про іпотечний кредит за невідновлюваною лінією № 08Р-170 від 10.10.2008р. є недійсною з моменту її укладання, оскільки договір про іпотечний кредит за невідновлювальною кредитною лінією від 10.10.2008р. не відбувся і є не укладеним, так як сторони не узгодили істотні умови договору, що стало наслідком порушення її прав, як споживача кредитної послуги. Відповідно іпотечний договір від 13.10.2008р. посвідчений приватним нотаріусом є теж недійсним в зв'язку з неукладеністтю основного зобов'язання, а отже дії нотаріуса - незаконними, оскільки нотаріус не пересвідчився у чинності повного пакету документу основного зобов'язання та посвідчив іпотечний договір за неповним пакетом, що не відповідає вимогам закону. Просить визнати недійсною Додаткову угоду №1 від 02.02.2009 року до Договору про іпотечний кредит за невідновлюваною кредитною лінією № 08Р-170 від 10 жовтня 2008р. з дати її укладання; Визнати дії приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Йосипенко Віталія Васильовича по нотаріальному посвідченню Іпотечного договору від 13 жовтня 2008 року незаконними; Визнати недійсним в цілому Іпотечний Договір від 13 жовтня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Йосипенко Віталієм Васильовичем, зареєстрованому в реєстрі за № 3087, №3088, №3089 з моменту його укладання. Зобов'язати приватного нотаріуса анулювати запис у Реєстрі іпотек та заборон відчуження про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна. В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги за підставами вказаними у позові, просила суд їх задовольнити та зазначила, що в п.1.2 Договору про іпотечний кредит зазначено, що до договору додаються додатки які є його невід'ємною частиною, але вона при підписанні договору, покладаючись на законність дій працівників банку підписала документи, не отримавши їх копії, та не оцінивши їх юридичну чистоту, але почала користуватися кредитом та сплачувати відсотки. Нотаріус посвідчив іпотечний договір від 13.10.2008р. на підставі не повного пакету документів, без додатків. Крім того за допомогою фахівця ПП ОСОБА_2., вона зробила висновок що на підставі графіку погашення основна сума кредиту може бути недоплачена і сплатити кредит у повній сумі можливо у термін 13.10.2014р. Представник ПАТ "Державний ощадний банк України" в судовому засіданні позов не визнав посилаючись на те, що в кінці договору про іпотечний кредит є підпис позивача про отримання нею копії зазначеного договору та додатків до нього, а нотаріус посвідчував іпотечний договір на підставі наданих, достатніх для цього документів. Вважає, що дії позивача направлені на затягування звернення стягнення на предмет іпотеки, уникнення цивільно-правової відповідальності щодо виконання умов кредитного договору та виконання рішення суду про стягнення суми заборгованості, яке набрало законної сили, тому просила відмовити в задоволенні позовних вимог. Щодо графіку платежів та відомостей про сукупну вартість кредитних послуг представник банку пояснила, що на момент укладання угоди неможливо було встановити чи буде позичальником освоєний Кредит в повному обсязі, тому в п.3.1 договору сторони погодили, що в залежності від фактично отриманих коштів Ліміт кредиту підлягає коригуванню і саме тому було укладено оскаржувану додаткову угоду. Крім цього позивач звернувшись з заявою до Банку про проведення реструктуризації, яка була розглянута та задоволена, відмовилася від підписання додаткової угоди №2 щодо порядку повернення коштів. Відповідач Йосипенко В.В. в судове засіданні заперечував проти позовних вимог, зазначив, що всі необхідні документи належно завірені та підписані під час посвідчення іпотечного договору йому були надані, тому нотаріальні дії ним вчинено у відповідності до вимог закону. Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини. 10 жовтня 2008 року між ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Херсонського обласного управління та ОСОБА_1А було укладено Договір про іпотечний кредит за не відновлюваною кредитною лінією № 08Р-170. Згідно п.1.1 якого Банк зобов'язується надати Позичальнику на умовах цього Договору грошові кошти в сумі 525 000,0 грн., а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути Кредит в сумі 525 000,0 грн., а також сплатити проценти за користування Кредитом в розмірі 20% річних, комісійні винагороди та інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначенні цим Договором. п.1.2 даного договору передбачено, що Кредит надається на споживчі потреби окремими частинами (траншами) за невідновлюваною кредитною лінією, відкритою на строк 12 місяців, з остаточним терміном повернення Кредиту не пізніше 09 жовтня 2013 . Сукупна вартість кредиту, графік платежів, вид і предмет кожної супутньої послуги та їх обґрунтування визначенні в додатку №1-3 до цього Договору, що є невід'ємною його частиною». 13 жовтня 2008 року в забезпечення зобов'язання по Договору про іпотечний кредит за не відновлюваною кредитною лінією № 08Р-170 від 10 жовтня 2008 р. між позивачем та ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Херсонського обласного управління було укладено Іпотечний Договір, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Йосипенко В.В. Згідно п.1,2 зазначеного договору Предметом іпотеки за цим Договором є нерухоме майно, а саме: житловий будинок, що позначений літерою «В», загальною площею 114,2 кв.м., що розташований за адресою: місто Херсон, вулиця Партизана Железняка, будинок №24-А. 02.02.2009р. між зазначеними сторонами була підписана оскаржувана Додаткова угода №1 до Договору про іпотечний кредит за не відновлюваною кредитною лінією №08Р-170 від 10.10.2008р., згідно п.1 якої внесені зміни до п.1.3. Договору про іпотечний кредит за не відновлюваною кредитною лінією № 08Р-170 від 10 жовтня 2008 р., та викладеного його у наступній редакції: «п.1.3. Сторони погодили суму Ліміту кредиту і визначили його в розмірі 235 000 грн., а також встановили, що кредит має бути освоєним Позичальником до 09 жовтня 2013 р.» Згідно п.2 Додаткової угоди №1 від 02 лютого 2009 р. «Всі інші пункти Кредитного договору залишити без змін». За заявою ОСОБА_1 від 06.10.2009р. про реструктуризацію виплати основного боргу у зв'язку з кризовими явищами та скрутним матеріальним становищем, останній дозволено зменшити суму щомісячного платежу із сплати основної суми боргу на 50% строком на 4 місяці із перенесенням частки несплачених щомісячних платежів на майбутні періоди та змінено графік погашення кредиту, що підтверджується протоколом засідання кредитного комітету філії ХОУ ВАТ «Ощадбанк» № 234 від 30.10.2009р. За позовом прокурора в інтересах держави Дніпровським районним судом м.Херсона постановлено рішення від 01.06.2011р. яким змінено умови Кредитного договору № 08Р-170 від 10 жовтня 2008 року, укладеного між ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Херсонське обласне управління ВАТ "Державний ощадний банк України"та ОСОБА_1 щодо строку виконання Кредитного договору та визначено кінцевимм терміном погашення виконання кредитного договору - дату набрання рішенням суду законної сили та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Херсонське обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором № 08Р-170 від 10 жовтня 2008 року та судові витрати Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 28.07.2011р. вищезазначене рішення залишено без змін. Ухвалою Дніпровського районного суду м.Херсона від 29.03.2012р. в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 01.06.2011р. відмовлено Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області 22.05.2012 року зазначену ухвалу залишено без змін. Рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 20.09.2011р. в задоволенні позову ОСОБА_1 до ВАТ "Державний ощадний банк України" про визнання недійним договору про іпотечний кредит від 10.10.2008р., визнання недійним іпотечного договору від 13.10.2008р. та анулювання запису у реєстрі іпотек та заборон відсудження з підстав введення ОСОБА_1 в оману щодо умов договору - відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 02.11.2011р. вищезазначене рішення залишено без змін. Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, тобто статті 1046-1053 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Частиною 2 статті 1046 ЦК України передбачено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Сторони не оспорюють факт отримання коштів позивачем за кредитним договором та здійснення ним платежів на виконання його умов,але не в повному обсязі. Вказана обставина також встановлена попередніми рішеннями судів. Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно ст.638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів"договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Суд не приймає до уваги доводи позивача з приводу того, що вона не підписувала, а лише зазначила своє прізвище та ініціали в договірі про іпотечний кредит від 10.10.2008р. № 08Р-170 в частині отримання його примірнику з додатками, оскільки це спростовується наданими приватним нотаріусом Йосипенко В.В. та дослідженими у судовому засіданні документами з яких вбачається, що спірний договір підписаний позивачем належним чином. На підставі наведеного суд приходить висновку про відсутність визначених законом підстав для визнання кредитного договору та додаткової угоди №1 від 02.02.2009 року до Договору про іпотечний кредит, іпотечного договору недійсними та дій нотаріуса незаконними, оскільки судом встановлено, що при укладені договорів сторони досягли домовленості щодо всіх їх істотних умов, зміст таких договорів не суперечить чинному законодавству України, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасників правочинів було вільним та відповідало їх внутрішній волі. При укладанні кредитного договору Позивач чітко усвідомлювала наслідки вчинення та предмет даного правочину, бажала його укладення з метою отримання кредитних коштів, які згодом були використані нею на власні потреби. Крім того, позивачем не доведено, що графік погашення заборгованості, який підлягав корегуванню в залежності від суми освоєних позичальником коштів саме з вини банку став незрозумілим для позивача після консультації з фахівцем ПП Пенко, адже згідно п.3.3.5. договору про іпотечний кредит саме позичальник взяв на себе зобов'язання своєчасно та самостійно ознайомлюватись з тарифами пов'язаними з обслуговуванням та погашенням кредиту. Натомість в матеріалах справи відсутні заяви позивача щодо надання інформації за результатами розгляду заяви про реструктуризацію, яка передбачає зміну графіку платежів. Оскільки на момент подачі позову правовідносини між сторонами щодо зобов'язань за кредитним договором на підставі остаточного рішення суду про зміну умов договору та стягнення всієї суми боргу перейшли в площину виконавчого провадження, суд погоджується з позицію відповідача щодо намірів позивача зловживати своїми правами з метою невиконання рішення суду, яке набрало законної сили 28.07.2011р., а не відмовою від зобов'язання з метою самозахисту, як стверджує позивач. Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 про анулювання запису у реєстрі іпотек та заборон відчуження є похідними від вимоги щодо додаткової угоди №1 від 02.02.2009 року до Договору про іпотечний кредит та іпотечний договір, підстав для визнання яких недійсними суд не встановив, то звернення позивача до суду щодо зобов'язання нотаріуса вчинити певні дії є, на думку суду, передчасним оскільки на момент ухвалення Рішення відсутні підстави вважати, що з боку Банку та нотаріуса є невиконання вимог та положень законодавства щодо виключення запису з реєстру щодо нерухомого майна та зняття заборони відчуження нерухомого майна , а отже позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню. Посилання позивача на відсутність інформації щодо кредитних умов, яку їй мав надати Банк перед укладенням кредитного договору, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме: підписами ОСОБА_1 на договорах, що свідчить про ознайомлення з усіма послугами Банка, з платою за їх користування та всіма іншими умовами щодо надання Банком кредиту , а їх часткове виконання свідчить про свідоме та добровільне прийняття на себе зобов'язань. Оскільки судом не встановлено, а позивачем не доведено підстав за наявності яких оспорювані правочини є недійсним, суд вважає, що договори було укладено на підставі вільного волевиявлення сторін, зміст договорів не суперечить Цивільному кодексу, або іншим актам цивільного законодавства, а тому позов задоволенню не підлягає. Керуючись ст. 11 ЗУ "Про захист прав споживачів", ст.ст. 11, 203, 204 , 638, 1046-1054 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 212-215 , 294 ЦПК України, суд - в и р і ш и в : В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Херсонського обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України", Приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Йосипенко Віталія Васильовича про захист прав споживачів - відмовити за необґрунтованістю. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через Дніпровський районний суд міста Херсона шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення. 09.07.2012 Суддя Войцеховська Я.В.

Державний герб України Печерський районний суд міста києва Справа № 757/20544/13-ц Категорія 26 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 лютого 2014 року Печерський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді - Цокол Л.І. , при секретарі - Насурлаєва К. Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "ВЕКТОР ПЛЮС", Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ", Публічного акціонерного товариства "ОМЕГА БАНК", за участі третьої особи ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги(факторингу), В С Т А Н О В И В : Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "ВЕКТОР ПЛЮС", Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ", Публічного акціонерного товариства "ОМЕГА БАНК", і просить визнати частково недійсними Договір факторингу №15 від 28 листопада 2012 року, який був укладений між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», Договір про відступлення прав за іпотечними договорами від 28 листопада 2012 року, який був укладений між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», Договір факторингу від 28 листопада 2012 року, що був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» в частині відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором №2706/1008/71-605 від 02 жовтня 2008 року, що був укладений між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОМЕГА БАНК» та ОСОБА_1. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповдачами було укладено договори після звернення первісного кредитора до суду за захистом своїх прав щодо примусового стягнення заборгованості , яка виникла внаслідок невиконання боржником своїх зобов'язань. Під час судового розгляду представник позивача ОСОБА_3 вимоги викладені в заяві від 09 січня 2014 року підтримав, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. Представник відповідача ПАТ "Омега Банк" Пухта А.О. подав до суду письмові заперечення, згідно яких просив відмовити в задоволенні вимог ОСОБА_1 В своїх заперченнях представник послався на те, що договору укладені між відповідачами є дійсними, відповідають положенням чинного законодавства. Та обставина, що на час передачі права грошової вимоги існувало рішення суду, не може бути підставою для визнання угод недійсними. Представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "ВЕКТОР ПЛЮС" і Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ" в судове засідання не з'явились, своїх заперечень з приводу поданого позову не подавали. Суд всилухавши пояснення представника позивача ОСОБА_3, вивчивши письмові докази надані сторонами, прийшов до наступного висновку. Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Згідно ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Судом встановлено, що 02 жовтня 2008 року між ВАТ "Сведбанк" правонаступником якого є ПАТ "ОМЕГА БАНК" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2706/1008/71-605, за яким банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту в сумі 156 000,00 доларів США на строк з 02.10.2008р. по 02.10.2034р. Одночасно було укладено договір поруки з ОСОБА_2 в забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_1 В забезпечення виконаня також було укладено договір іпотеки , згідно якого ОСОБА_1 передав в забезпечення виконання своїх зобов'язань нерухоме майно- квартиру АДРЕСА_1. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 07 вересня 2012 року вимоги ПАТ "Сведбанк" про стягнення заборгованості за кредитом були задоволені, та стягнуто з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 борг в сумі 1938548,82грн. та судові витрати в сумі 2 823,00грн. Встановлено, що Договір факторингу №15 від 28 листопада 2012 року був укладений між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», як і Договір про відступлення прав за іпотечними договорами від 28 листопада 2012 року був укладений між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», а в подальшому Договір факторингу від 28 листопада 2012 року, що був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» відносно відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором №2706/1008/71-605 від 02 жовтня 2008 року, що був укладений між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОМЕГА БАНК» та ОСОБА_1. Згідно п. 1.1. Договору факторингу №15 від 28.11.2012 p., що був укладений між ПАТ «Сведбанк» та TOB «Факторингова компанія «Вектор Плюс» визначено поняття «дійсного права вимоги», яке може бути предметом даного договору. Під «дійсним правом вимоги» у п. 1.1. Договору факторингу №15 від 28.11.2012 р. розуміється право вимоги щодо якого відсутнє судове рішення. Стаття 512 ЦК України передбачає можливість заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема, передбачає можливість відступлення права вимоги кредитора у зобов'язанні , а не відступлення права стягнення грошових коштів на підставі судового рішення. Чинним законодавством України не передбачена можливість відступлення виконання судового рішення іншій особі. Так, зокрема, цивільне зобов'язання грунтується на вільному волевиявленні учасників цивільно-правових відносин щодо визначення ними істотних умов договору. Відтак, якщо сторони в договорі передбачили можливість відступлення прав кредитора іншій особі, первісний кредитор вправі відступити свої права за договором іншій особі, але за умови, що первісним кредитором права за кредитним договором не були реалізовані ним самим, зокрема, в порядку звернення з позовними заявами до суду щодо захисту та реалізації своїх прав за кредитним договором. До моменту укладення між ПАТ «Сведбанк» та TOB «Факторингова компанія «Вектор Плюс» договору факторингу №15 від 28.11.2012 року, кредитор у кредитному зобов'язанні - ПАТ «Сведбанк» вже реалізувало своє право вимоги про дострокове повернення заборгованості за Кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1, шляхом звернення з позовною заявою до суду. 07 вересня 2012 року Дарницьким районним судом м. Києва було ухвалене судове рішення про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Сведбанк» заборговіаності за кредитним договором в сумі 1938548,82 гривень, яка складається з тіла кредиту, відсотків за користування кредитом, нарахованої пені. Судове рішення набрало законної сили з 16 жовтня 2012 року, про що зазначено у постанові про відкриття виконавчого провадження, копія якої була приєднана до матеріалів справи. Таким чином, ПАТ «Сведбанк», до укладення з TOB «Факторингова компанія «Вектор Плюс» спірної факторингової угоди від 28.11.2012 р., вже реалізувало своє право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором від 02.10.2008 р. шляхом пред'явлення відповідного позову, який в подальшому був задоволений судом, внаслідок чого кредитор - ПАТ «Сведбанк» отримало процесуальний статус стягувача, а не кредитора у зобов'язанні. З ухваленням Дарницьким районним судом м. Києва судового рішення від 07.09.2012 р. та набрання ним законної сили, не припинив своєї дії Кредитний договір між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1, проте, в частині задоволення грошових вимог (стягнення кредитної заборгованості) змінилися суб'єктний склад правовідносин, підстави їх виникнення та метод їх правового регулювання. Так, з ухваленням та набранням законної сили судовим рішенням, правові відносини щодо повернення заборгованості за кредитним договором між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 грунтуються вже не на підставі кредитного договору,а на підставі судового рішення, відповідно цивільно- правові відносини змінилися на адміністративні, а управненою стороною в них є вже не ПАТ «Сведбанк» як кредитор, а ПАТ «Сведбанк» як стягувач, зобов'язаною стороною є не ОСОБА_1, як позичальник, а ОСОБА_1, як боржник. В подальшому, правове регулювання відносин щодо стягнення заборгованості за кредитним договором на підставі ухваленого з цього приводу судового рішення, здійснюється вже не за допомогою норм ЦК України, а в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» та ЦПК України. З вище викладених підстав, після ухвалення та набрання законної сили судовим рішенням, ПАТ «Сведбанк», в частині стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1, мало можливість передати іншій особі лише ті права, які має стягувач у виконавчому провадженні. Як з'ясовано під час судового розгляду 10.10.2013р. ВАТ "Сведбанк" правонаступником якого є ПАТ "ОМЕГА БАНК" звернувся до відділу ДВС Дарницького районного управління юстиції в м. Києві з питання примусового виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість в загальній сумі боргу в сумі 1941371,82грн. Відповідно до ст. 378 ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження» відступлення права на стягнення за судовим рішенням іншій особі, здійснюється у порядку правонаступництва - заміни стягувана його правонаступником. Разом з тим, відступлення права на стягнення за судовим рішенням іншій особі нормами ЦК України не регулюється. В свою чергу, процесуальне правонаступництво є можливим лише за умови передачі новому кредитору матеріального права, щодо якого спір вирішується або є вирішеним у судовому порядку. При цьому, новий кредитор може реалізувати відступлене йому матеріальне право (в т.ч. і право грошової вимоги), щодо якого спір вирішено в судовому порядку за участю первісного кредитора та на його користь, лише в порядку, що визначений нормами Закону України «Про виконавче провадження» та ЦПК України. Водночас, новий кредитор позбавляється можливості на умовах, визначених кредитним договором, реалізувати відступлене йому право грошової вимоги, щодо якого спір вирішено в судовому порядку, оскільки в протилежному випадку це призводить до можливості притягнення боржника(позичальника) двічі (або більше разів) до відповідальності за вчинення одного й того самого правопорушення, що прямо суперечить нормам ст. 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Разом з тим, щодо грошової вимоги (стягнення заборгованості) за Кредитним договором від 02.10.2008 p., що був укладений між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 є таким, що набрало законної сили заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07.09.2012 р. про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованості за кредитним договором, яка складається з тіла кредиту, відсотків за користування кредитом та нарахованої пені. З огляду на вище викладене, ПАТ «Сведбанк» на підставі договору факторингу №15 від 28.11.2012 р. відступило TOB «Факторинговій компанії «Вектор Плюс» недійсне право грошової вимоги (стягнення заборгованості) за Кредитним договором від 02.10.2008 p., укладеним між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 Недійсність відступленого права грошової вимоги (стягнення заборгованості) за Кредитним договором від 02.10.2008 p., укладеним між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 встановлена на підставі п. 1.1. Договору факторингу №15 від 28.11.2012 p., що був укладений між ПАТ «Сведбанк» та TOB «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та нормами чинного законодавства України. У зв'язку з недійсністю відступлення права грошової вимоги (стягнення заборгованості) за основним Кредитним договором №2706/1008/71-605 від 02.10.2008 p., недійсним вважається і відступлення прав за іпотечним договором №2706/1008/71-605-Z-1 від 02.10.2008 p., що був укладений між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1. Через недійсність права вимоги (стягнення заборгованості) за кредитним договором №2706/1008/71-605 від 02.10.2008 p., відступленого ПАТ «Сведбанк» TOB «Факторинговій компанії «Вектор Плюс» на підставі договору факторингу №15 від 28.11.2012 p., недійсним є право вимоги (стягнення заборгованості) за кредитним договором №2706/1008/71-605 від 02.10.2008 р., що було відступлене TOB «Факторингова компанія «Вектор Плюс» TOB «Кредитні ініціативи» на підставі договору факторингу від 28.11.2012 р.. Таким чином, на підставі ст. 519 та ч. 1 ст. 1081 ЦК України ПАТ «Сведбанк» є відповідальним перед TOB «Факторингова компанія «Вектор Плюс», а TOB «Факторингова компанія «Вектор Плюс» є відповідальним перед TOB «Кредитні ініціативи» за недійсність переданої грошової вимоги (стягнення заборгованості) за кредитним договором №2706/1008/71-605 від 02.10.2008 р., що був укладений між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 203,215, 519,1081 ЦК України, ст.ст.8,10,60,88,208,212,213,214, 215 ЦПК України, суд - В И Р І Ш И В : Позовні вимоги задовольнити. Визнати частково недійсним Договір факторингу №15 від 28 листопада 2012 року, який був укладений між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» в частині відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором №2706/1008/71-605 від 02 жовтня 2008 року, що був укладений між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОМЕГА БАНК» та ОСОБА_1. Визнати частково недійсним Договір про відступлення прав за іпотечними договорами від 28 листопада 2012 року, який був укладений між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», в частині відступлення права вимоги за Іпотечним договором №2706/1008/71-605-7-1 від 02 жовтня 2008 року, що був укладений між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОМЕГА БАНК» та ОСОБА_1. Визнати частково недійсним Договір факторингу від 28 листопада 2012 року, що був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» в частині відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором №2706/1008/71-605 від 02 жовтня 2008 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОМЕГА БАНК» та ОСОБА_1. Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, що брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення ,- в той же строк з дня отримання копії рішення. Суддя Цокол Л.І. http://reyestr.court.gov.ua/Review/37139933