Tavrija77

У человека на руках не было ни одного подписанного документа. Мы запросили у банка копии. И получили письмом. Вот отсюда и будем плясать со сроками, после того, как получили документы.

Добрый день Форумчане. Ситуация такая: 1. человек обратился в банк за кредитом . 3.06.2008 г. подписывают кредитный договор -валютный на приобретение жилья. 8.06.2008 идут к нотариусу и оформляют договор ипотеки. Человеку экземпляр кредитного договора на руки не дали. 2. Затем 16.06.2008 г. банк вызывает человека и тащит человека к нотариусу заключать новую редакцию договора ипотеки от 08.06.2008 г.. Нотариус упирался, но заверил новую редакцию договора ипотеки и назвал этот договор так " Соглашение об изложении договора ипотеки". Сейчас человек принял решение судиться с банком. Потребовали от банка копию кредитного договора и неотъемлемых частей, выписки по счетам. Получили копию договора, от другого числа, от 11.06.2008 года, на котором подпись заемщика подделана. Подделана подпись и на Заяве-Анкете на получение кредита. Новая редакция ипотечного договора составлена на основании этого кредитного договора от 11.06.2008 г. В материалах нотариуса нет кредитного договора от 11.06.2008 года, только первоначальный кредитный от 3.06.2008 г. Хотя в новой редакции ипотечного записано, что он обеспечивает кредитный от 11.06.2008. Кредитные отличаются по сумме кредита и ежемесячному платежу. Вообщем на сегодня человек имеет только График платежей, где его подпись и ипотечный договор с его подписью. Есть предположение, что банкир что-то неправильно сделал в кредитном договоре от 3.06.2008 года. Поэтому составил другой кредитный договор, сам его подписал, как и Анкету сам подписал, а первый кредитный от 3.06.2008 г. скорее всего выкинул из кредитного дела, потому что человеку копию первого кредитного не дают. Все платежи по выпискам идут на выполнение договора с подделанной подписью от 11.06.2008 г., как и выдача кредита прошла по подделаному договору. График платежей не соответствует условиям кредитного от 11.06.2008 г. - завышены платежи. Вот теперь выбираем способ защиты. Человек из села. Помогаю. 1. Имеем не подписанный заемщиком кредитный договор и заяву анкету на кредит. Но деньги получены и платежи проводились почти регулярно. Выплачено уже больше чем кредит. 2. Имеем обман по ежемесячным платежам, установленных в подделанном кредитном. Что посоветуете в части тактики защиты: Я вижу : 1. В начале подача иска о недействительности с заявлением о подделке подписи на кредитном и Анкете на получение кредита. Заявляем об экспертизе подписи. Есть ли смысл тут же в иске заявлять об обмане по полному кругу споживача - ничего нет в договоре и график не соответсвует базовым условиям подделанного договора? Или эти обстоятельствпа оставить для второго круга, если что сложится не так по первому иску? ПРОШУ СОВЕТА!

А его сынуля зам районного суда провел у меня процесс по ипотеке так, что и на голову не натянешь. Готовлю материалы на уголовку...

ВОТ СЕГОДНЯ НАШЛА ПРОЕКТ СКАРГИ: ЗАЯВА ПРО ПРОВЕДЕННЯ ПЕРЕВІРКИ ІНДИВІДУАЛЬНО ВИЗНАЧЕНОГО СУДДІ ЗАДЛЯ УХВАЛЕННЯ ВИСНОВКУ ТИМЧАСОВОЇ СПЕЦІАЛЬНОЇ КОМІСІЇ, ВРЮ, ВККСУ ПРО ПОРУШЕННЯ СУДДЕЮ ПРИСЯГИ ТА ЗВІЛЬНЕННЯ З ПОСАДИ СУДДІ ЗА ПОРУШЕННЯ ПРИСЯГИ … Україна, Київ, 00.07.2014, № 000000000 ТИМЧАСОВА СПЕЦІАЛЬНА КОМІСІЯ з перевірки суддів судів загальної юрисдикції вул. Студентська, 12-а, м. Київ, 04050 (до відома, прийняття до уваги та реагування): Вища рада юстиції вул. Студентська, 12-а, м. Київ, 04050 (до відома, прийняття до уваги та реагування): Вища кваліфікаційна комісія суддів України 03109, м. Київ, вул. Механізаторів, 9 (до відома, прийняття до уваги та реагування): Верховний Суд України 01043, Україна, м. Київ, вул. П. Орлика, 4 (до відома, прийняття до уваги та реагування): Комітет з питань верховенства права та правосуддя 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 5 (до відома, прийняття до уваги та реагування): Генеральна прокуратура України 01011, м. Київ, вул. Різницька 13/15 (до відома, прийняття до уваги та реагування): Окружний адміністративний суд м. Києва 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 (до відома, прийняття до уваги та реагування): Київський апеляційний адміністративний суд 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корпус 30 (до відома, прийняття до уваги та реагування): Вищий адміністративний суд України 01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5 ЗАЯВНИК: Товариству СПРИЧИНЕНО МАТЕРІАЛЬНУ ШКОДУ В ОСОБЛИВО ВЕЛИКИХ РОЗМІРАХ, ЩО ПІДПАДАЄ ПІД ОЗНАКИ ТЯЖКИХ І ОСОБЛИВО ТЯЖКИХ ЗЛОЧИНІВ, за вчинення яких передбачена сувора кримінальна відповідальність, які за попередніми розрахунками дорівнюють сумі 876 477 278,10 гривень (майже 1 млрд. гривень). Представник: ЗАЯВА ПРО ПРОВЕДЕННЯ ПЕРЕВІРКИ ІНДИВІДУАЛЬНО ВИЗНАЧЕНОГО СУДДІ СУДДЯ – 000000000 Вищий адміністративний суд України ЗАДЛЯ УХВАЛЕННЯ ВИСНОВКУ ТИМЧАСОВОЇ СПЕЦІАЛЬНОЇ КОМІСІЇ, ВРЮ, ВККСУ ПРО ПОРУШЕННЯ СУДДЕЮ ПРИСЯГИ ТА ЗВІЛЬНЕННЯ З ПОСАДИ СУДДІ ЗА ПОРУШЕННЯ ПРИСЯГИ Високошановні колеги! Дана скарга не є зловживанням правом, та не є спробою ініціювання питання відповідальності судді без достатніх підстав або використання вказаного права як способу тиску на суддю у зв'язку із здійсненням ним правосуддя, оскільки в діях (рішеннях) судді можуть вбачатися ознаки ПОРУШЕННЯ ПРИСЯГИ тобто вчинення суддею дій, що можуть ПОРОЧИТИ ЗВАННЯ СУДДІ і можуть ВИКЛИКАТИ СУМНІВ У ЙОГО ОБ'ЄКТИВНОСТІ НЕУПЕРЕДЖЕНОСТІ ТА НЕЗАЛЕЖНОСТІ, У ЧЕСНОСТІ ТА НЕПІДКУПНОСТІ СУДОВИХ ОРГАНІВ. Крім того, відповідно до п.2 ст.3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» - ПЕРЕВІРКА МАЄ ПРОВОДИТЬСЯ також щодо суддів, які одноособово або у колегії суддів розглядали справу або УХВАЛИЛИ РІШЕННЯ З ДОПУЩЕННЯМ ПОРУШЕНЬ КОНВЕНЦІЇ про захист прав людини і основоположних свобод, констатованих у рішенні Європейського суду з прав людини. Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Зі змінами та доповненнями, внесеними Протоколом № 11 від 11 травня 1994 року, Протоколом № 14 від 13 травня 2004 року), констатованих у рішеннях Європейського суду з прав людини: - Стаття 6 (Право на справедливий суд): 1. КОЖЕН МАЄ ПРАВО НА СПРАВЕДЛИВИЙ і публічний РОЗГЛЯД ЙОГО СПРАВИ упродовж розумного строку НЕЗАЛЕЖНИМ І БЕЗСТОРОННІМ СУДОМ, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру… - Стаття 17 (Заборона зловживання правами): Жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі ЧИ ОСОБІ право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, СПРЯМОВАНУ НА СКАСУВАННЯ БУДЬ-ЯКИХ ПРАВ І СВОБОД, ВИЗНАНИХ ЦІЄЮ КОНВЕНЦІЄЮ, АБО НА ЇХ ОБМЕЖЕННЯ в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції. Згідно Конституції України судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації. Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі суди. Відповідно до закону діють апеляційні та місцеві суди. Згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів»: Система судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України будується за принципами ТЕРИТОРІАЛЬНОСТІ, СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ ТА ІНСТАНЦІЙНОСТІ. 2. Систему судів загальної юрисдикції складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) вищі спеціалізовані суди; 4) Верховний Суд України.3. Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі спеціалізовані суди. Згідно ст. 18 Закону (Спеціалізація судів загальної юрисдикції): 1. Суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Обґрунтування необхідності проведення перевірки щодо відповідного судді із зазначенням судових рішень, що становлять зміст перевірки суддів відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» текст Вбачається, що вказаним вище СУДДЕЮ ухвалено рішення з допущенням ПОРУШЕНЬ КОНВЕНЦІЇ про захист прав людини і основоположних свобод, констатованих у рішенні Європейського суду з прав людини, якими є: - стаття 6 (Право на справедливий суд): 1. КОЖЕН МАЄ ПРАВО НА СПРАВЕДЛИВИЙ і публічний РОЗГЛЯД ЙОГО СПРАВИ упродовж розумного строку НЕЗАЛЕЖНИМ І БЕЗСТОРОННІМ СУДОМ, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру… - стаття 17 (Заборона зловживання правами): Жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі ЧИ ОСОБІ право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, СПРЯМОВАНУ НА СКАСУВАННЯ БУДЬ-ЯКИХ ПРАВ І СВОБОД, ВИЗНАНИХ ЦІЄЮ КОНВЕНЦІЄЮ, АБО НА ЇХ ОБМЕЖЕННЯ в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції. Крім того, вбачаються ІНШІ ПОРУШЕННЯ Відповідно до Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (стаття 40); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55). Питання практичної реалізації цих прав регулюються чинним законодавством України, яке забезпечує можливість відстоювати свої права і законні інтереси та поновлювати їх у разі порушення шляхом викладення в письмовій або усній формі пропозицій (зауважень), заяв (клопотань) і скарг. Згідно з ч.5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-яким не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань. У постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.12.1997 року зазначається, що "звернення до правоохоронних органів про захист своїх прав від неправомірних дій інших осіб … не може вважатись поширенням неправдивих відомостей". Таке підтверджується і рішенням від 10.04.2003 №8-рп/2003 Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Сердюка Валерія Анатолійовича про офіційне тлумачення положення частини першої ст. 7 Цивільного кодексу Української РСР (справа про поширення відомостей) “У відповіді на запит Конституційного Суду України Голова Верховного Суду України підкреслює, що звернення особи до правоохоронного органу зі скаргою на неправомірні дії, пов'язані із здійсненням владних повноважень чи виконанням службових обов'язків, є поширенням відомостей про цього працівника. Однак таке звернення не може бути підставою цивільно-правової відповідальності заявника (навіть якщо такі відомості не відповідають дійсності). Повідомлення правоохоронному органу про дії, що стосуються виконання службових обов'язків, але не пов'язані з реалізацією владних повноважень, є повідомленням про поведінку цього працівника, а тому не є поширенням відомостей незалежно від того, чи правдиві вони. З огляду на викладене Конституційний Суд України вважає, що звернення до правоохоронного органу, що містять певні відомості про недодержання законів посадовими або службовими особами, передаються чи повідомляються не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом іншими посадовими особами. Тому такі звернення не можуть вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам. Згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 9-рп/2002 від 21 травня 2002 року (справа про Закон України «Про Вищу раду юстиції») Вища рада юстиції ЗОБОВ`ЯЗАНА ПЕРЕВІРЯТИ ЗВЕРНЕННЯ, якщо в них містяться відомості про наявність передбачених частиною п`ятою статті 126 Конституції України ПІДСТАВ ДЛЯ ЗВІЛЬНЕННЯ СУДДІ З ПОСАДИ, тобто ЗА ПОРУШЕННЯ СУДДЕЮ ПРИСЯГИ, або дані про ФАКТИ ДИСЦИПЛІНАРНОГО ПРОСТУПКУ. Так, відповідно до статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції», ПОРУШЕННЯМ СУДДЕЮ ПРИСЯГИ є, зокрема, вчинення ним дій, що ПОРОЧАТЬ ЗВАННЯ СУДДІ і МОЖУТЬ ВИКЛИКАТИ СУМНІВ у його об'єктивності неупередженості та незалежності, у чесності та НЕПІДКУПНОСТІ судових органів. Суть ПОРУШЕННЯ ПРИСЯГИ СУДДІ пов’язана з такими істотними проступками (вчинками) судді, які ПОВНІСТЮ СУПЕРЕЧАТЬ тому, що на нього покладено, ПІДРИВАЮТЬ ДОВІРУ до нього як носія судової влади та можуть унеможливити подальше виконання ним своїх функцій. Згідно статті 12 Кодексу ПРОФЕСІЙНОЇ ЕТИКИ СУДДІ, суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його ПОВЕДІНКА БУЛА БЕЗДОГАННОЮ. Кодекс професійної етики судді, затверджений з’їздом суддів України, ЗОБОВ’ЯЗУЄ СУДДЮ БУТИ ПРИКЛАДОМ законослухнянності, неухильно додержувати присяги й завжди поводитися так, щоб ЗМІЦНЮВАТИ ВІРУ ГРОМАДЯН У ЧЕСНІСТЬ, НЕЗАЛЕЖНІСТЬ, НЕУПЕРЕДЖЕНІСТЬ ТА СПРАВЕДЛИВІСТЬ СУДУ, докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною. Зазначені обов’язки судді є ПРОФЕСІЙНИМИ СТАНДАРТАМИ, що являють собою ту модель поведінки, яку суддя повинен ставити своєю ціллю і якої ПОВИНЕН ДОТРИМУВАТИСЯ. Крім того, згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 N 14 «Про судове рішення у цивільній справі» Пленум Верховного Суду України - Рішення суду як найважливіший акт правосуддя ПОКЛИКАНЕ ЗАБЕЗПЕЧИТИ ЗАХИСТ гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України ПРИНЦИПУ ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про ЗАКОННІСТЬ і ОБҐРУНТОВАНІСТЬ. Відповідно до пунктів 1, 4 частини четвертої статті 54 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», СУДДЯ зобов'язаний своєчасно, СПРАВЕДЛИВО та БЕЗСТОРОННЬО розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; додержуватися присяги судді. Згідно із статтею 55 вказаного Закону СУДДЯ присягає об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, ПІДКОРЯЮЧИСЬ ЛИШЕ ЗАКОНУ та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, не вчиняти дій, що ПОРОЧАТЬ ЗВАННЯ СУДДІ та принижують авторитет судової влади. Зважаючи на зазначені порушення законодавства, заявник вважає що СУДДЕЮ були допущені такі порушення норм законодавства, що викликають СУМНІВ У ОБ'ЄКТИВНОСТІ, НЕУПЕРЕДЖЕНОСТІ ТА НЕЗАЛЕЖНОСТІ, вказують про несумлінне виконання суддею своїх обов'язків, що свідчить про ПОРУШЕННЯ СУДДЕЮ ПРИСЯГИ СУДДІ і є підставою для внесення подання про ЗВІЛЬНЕННЯ З ПОСАДИ СУДДІ ЗА ПОРУШЕННЯ ПРИСЯГИ. Таким чином, вищевказані порушення при розгляді справи, кожне окремо, та в їх сукупності, на думку заявника, МАЮТЬ ОЗНАКИ ПОРУШЕННЯ ПРИСЯГИ СУДДІ - тобто вчинення суддею дій, що ПОРОЧАТЬ ЗВАННЯ СУДДІ І МОЖУТЬ ВИКЛИКАТИ СУМНІВ у його об'єктивності неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів. Суть порушення присяги пов’язана з такими істотними проступками (вчинками) СУДДІ, які повністю суперечать тому, що на нього покладено, ПІДРИВАЮТЬ ДОВІРУ ДО НЬОГО як носія судової влади та унеможливлюють подальше виконання ним своїх функцій. Відповідно до частини 1, статті 105 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», СУДДЯ ЗВІЛЬНЯЄТЬСЯ з посади у зв'язку з порушенням ним присяги судді. Згідно частини 2 статті 105 того ж закону, факти, які свідчать про порушення СУДДЕЮ присяги, мають бути встановлені в тому числі - Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, Вищою радою юстиції. Отже, на думку заявника – викладене та заява відповідають п.2 ст.3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» та ПЕРЕВІРКА МАЄ ПРОВОДИТЬСЯ ТАКОЖ ЩОДО СУДДІВ, які одноособово або у колегії суддів розглядали справу або УХВАЛИЛИ РІШЕННЯ З ДОПУЩЕННЯМ ПОРУШЕНЬ КОНВЕНЦІЇ про захист прав людини і основоположних свобод, констатованих у рішенні Європейського суду з прав людини та на підставі Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» та відповідно до Регламенту Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції, а також беручи до уваги Закон України «Про Вищу раду юстиції» та відповідно до Регламенту Вищої ради юстиції, - ПРОСИМО: 1) Просимо: Зареєструвати цю заяву (скаргу), присвоїти вхідний номер та повідомити офіційно письмово ПРО ОФІЦІЙНЕ ПРИЙНЯТТЯ ДО РОЗГЛЯДУ та, в наступному, про результати розгляду із посиланням на вихідний номер, з можливістю відповідно до чинного законодавства відреагувати/оскаржити. 2) Просимо: Провести ПЕРЕВІРКУ відомостей викладених в даній скарзі та наведених рішеннях, та у разі підтвердження (встановлення) фактів, які свідчать про порушення суддею присяги судді - ЗВІЛЬНИТИ СУДДЮ З ПОСАДИ СУДДІ ЗА ПОРУШЕННЯ ПРИСЯГИ. 3) Просимо: Для здійснення своїх повноважень ВИТРЕБУВАТИ та одержати необхідну інформацію від судових та правоохоронних органів. 4) Просимо: Витребувати у відповідного суду або правоохоронного органу копії МАТЕРІАЛІВ закінчених розглядом судових справ, ознайомитися з судовими справами, розгляд яких не закінчено, робити з них копії, отримувати ПОЯСНЕННЯ від суддів, які приймали рішення, що є предметом перевірки, та від суддів, які займали адміністративні ПОСАДИ в суді, де працював суддя на момент ухвалення рішення, яке є предметом розгляду Тимчасової спеціальної комісії, робити ВІДПОВІДНІ запити, вивчати особові справи суддів, щодо яких проводиться перевірка. 5) Просимо: Нагадати іншим, що невиконання законних вимог Тимчасової спеціальної комісії щодо надання інформації, копій матеріалів судової справи, відмова в ознайомленні з судовою справою або знятті копій з матеріалів справи, розгляд якої не закінчено, надання завідомо неправдивої інформації, а так само недодержання строків, встановлених законом, тягне за собою ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ. 6) Просимо: Членів Тимчасової спеціальної комісії ОЗНАЙОМИТИСЯ з матеріалами, поданими на розгляд Тимчасової спеціальної комісії, брати участь у їх обговоренні та перевірці, наводити свої ДОВОДИ та міркування, надавати відповідні документи. 7) Просимо: З метою забезпечення прав судді, щодо якого проводиться перевірка, йому, з метою його захисту, надати право бути ПРИСУТНІМ безпосередньо та/або через свого представника на засіданні Тимчасової спеціальної комісії, надавати усні та письмові пояснення, а також будь-які докази на свій захист. 8) Просимо: За результатами перевірки судді Тимчасова спеціальна комісія має УХВАЛИТИ ВИСНОВОК, який повинен бути обґрунтованим і який оприлюднюється на офіційному веб-сайті Вищої ради юстиції. 9) Просимо: Висновок Тимчасової спеціальної комісії ПРО ПОРУШЕННЯ СУДДЕЮ ПРИСЯГИ, який є обов’язковим для розгляду Вищою радою юстиції, разом із матеріалами перевірки направити Вищій раді юстиції для розгляду та прийняття нею рішення у строк не більше трьох місяців з дня надходження висновку у порядку, визначеному законом. 10) Просимо: У разі якщо Тимчасовою спеціальною комісією за результатами перевірки не встановлено фактів, що СВІДЧАТЬ ПРО ПОРУШЕННЯ СУДДЕЮ ПРИСЯГИ СУДДІ, а виявлено підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, матеріали перевірки направити до Вищої ради юстиції та до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, про що повідомити заявника. 11) Просимо: Матеріали Тимчасової спеціальної комісії щодо перевірки судді, що СВІДЧАТЬ ПРО НАЯВНІСТЬ У ДІЯХ СУДДІ ОЗНАК КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ (Кримінальний кодекс України: Стаття 375. ПОСТАНОВЛЕННЯ СУДДЕЮ (СУДДЯМИ) ЗАВІДОМО НЕПРАВОСУДНОГО ВИРОКУ, РІШЕННЯ, УХВАЛИ АБО ПОСТАНОВИ; інші статті Кримінального кодексу України), направити Тимчасовою спеціальною комісією ДО ГЕНЕРАЛЬНОЇ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ для ПРОВЕДЕННЯ ПЕРЕВІРКИ ДІЙ СУДДІ НА ПРЕДМЕТ НАЯВНОСТІ В ЙОГО ДІЯХ ОЗНАК КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ (Кримінальний кодекс України: Стаття 375. Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови; інші статті Кримінального кодексу України). 12) Просимо: Якщо за результатами перевірки судді не встановлено фактів, що СВІДЧАТЬ ПРО ПОРУШЕННЯ СУДДЕЮ ПРИСЯГИ СУДДІ, наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної або кримінальної відповідальності, Тимчасова спеціальна комісія більшістю голосів ухвалює висновок про це і приймає рішення про припинення перевірки щодо такого судді та матеріали перевірки разом з висновком і рішенням Тимчасової спеціальної комісії направляються до Вищої ради юстиції або Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. 13) Просимо: Висновок Тимчасової спеціальної комісії або у передбачених цією статтею випадках - матеріали перевірки НАПРАВИТИ ДО ВІДПОВІДНИХ ОРГАНІВ протягом семи днів з дня ухвалення висновку або проведення засідання, на якому розглядалися матеріали перевірки, що направляються. ДОДАТОК (перелік матеріалів, що додаються до заяви): підписано та прошито - До заяви додаються копії судового рішення, ПРИЙНЯТОГО СУДДЕЮ, щодо перевірки якого подається заява, винесеного у справах з питань, визначених у статті 3 цього Закону, а також копії рішень апеляційної та касаційної інстанцій у цих справах (за наявності). ПІБ, ПІДПИС

Как можно в этой стране судится... По таким же основаниям я в своем регионе получила уже два отказа ( в разных вариантах иска).

Державний герб України Справа № 161/16470/13-ц Провадження № 22-ц/773/475/14 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В.П. Категорія: 27 Доповідач: Свистун О. В. АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2014 року місто Луцьк Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі: головуючого судді - Свистун О.В., суддів - Грушицького А.І., Федонюк С.Ю., при секретарі - Губарик К.А., за участю : представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, представника відповідача Борща Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» про визнання недійсним кредитного договору, договору іпотеки і договору поруки та за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду від 05 лютого 2014 року, - В С Т А Н О В И Л А : Рішенням Луцького міськрайонного суду від 05 лютого 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_6 до ПАТ КБ «Надра» про визнання недійсним кредитного договору, договору іпотеки і договору поруки відмовлено за безпідставністю. В задоволенні зустрічного позову ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено за безпідставністю. У поданій апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позову ОСОБА_1, ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» про визнання недійсним кредитного договору, договору іпотеки і договору поруки, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Покликається на те, що судом були порушені норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач ОСОБА_1 був ознайомлений з умовами кредитування. Безпідставними також є висновки суду, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору. Також зазначає, що до даних правовідносин, які виникли між сторонами слід застосовувати норми ЗУ «Про захист прав споживачів». В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали, покликаючись на доводи, викладені в ній. Представник позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_4. апеляційну скаргу підтримала, покликаючись на доводи, викладені в ній. Представник відповідача Борщ Н.М. апеляційну скаргу заперечив, оскільки вважає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника, представника позивача ОСОБА_3, представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав. Судом встановлено, що 26 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Надра», в особі відділення № 11 ПАТ КБ «Надра» Луцьке регіональне управління, було укладено кредитний договір № 74-Б, відповідно до якого Банк надав ОСОБА_1 у тимчасове користування грошові кошти у розмірі 74590 доларів США із строком повернення до 20 серпня 2028 року та відсотками за користування кредитом у розмірі 10,99 % річних. Цього ж числа між тими ж сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до даного договору, якою було встановлено плату за управління кредитом та комісію за розрахунки. 26 серпня 2008 року між ОСОБА_6 та ПАТ КБ «Надра», в особі відділення № 11 ПАТ КБ «Надра» Луцьке регіональне управління, було укладено договір поруки № 74-Б/П, за яким поручитель поручився перед кредитором за належне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань по даному кредитному договору. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 26 серпня 2008 року між позивачем та банком було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_7, згідно з яким в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме, квартира АДРЕСА_1. 29 травня 2009 року укладено додаткову угоду № 2 до даного договору, якою було внесено зміни в існуючі кредитні зобов'язання, зокрема щодо фіксованого щомісячного платежу. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_3 суд виходив з того, що ОСОБА_1, перед укладенням кредитного договору був ознайомлений із загальними умовами кредитування і погодився з даними умовами. Укладений кредитний договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, що були ним обумовлені, тобто відповідач надав, а позивач прийняв кредит і зобов'язалася повернути його відповідачу у встановлені кредитним договором розмірі і строки. Позивачем всупереч ст. 60 ЦПК України не доведено наявність умислу в діях відповідача щодо ненадання повної інформації по відсотках по даному кредиту. Однак, на думку колегії суддів, з такими висновками погодитись не можна з наступних підстав. Відповідно до ст.ст.1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Відповідно до пункту 1.2 Договору кредиту, кредит надається Позичальнику на наступні цілі: проведення розрахунків по договору купівлі продажу № 4132 від 26.08.2008 року, згідно якого позичальник придбаває у власність нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1; витрати страхувальника (Позичальника) по договору страхування нерухомого майна, визначеного у п. 2.1. цього договору; витрати пов'язані з оформленням кредиту. Згідно з рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року, дія Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору. Отже, з умов кредитного договору вбачається, що кошти були наданні в споживчих цілях для придбання квартири. Таким чином, оспорюваний кредитний договір являється договором споживчого кредиту. Відповідно до ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. Згідно ч.4 в кредитному договорі повинно зазначатися - сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством. Згідно п.3.4 розділу 3 Правил, Банки зобов'язані в кредитному договорі зазначити: вид і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу; обґрунтування вартості супутньої послуги (нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов'язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній, суб'єктів оціночної діяльності, реєстраторів за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна, інших реєстрів тощо); про відкриття банківського рахунку, відкритого з метою зарахування на нього суми наданого кредиту або надання кредиту за рахунком (овердрафт), умови відкриття, ведення та закриття такого рахунку, тарифи та всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв'язку з отриманням кредиту, його обслуговуванням і погашенням; правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках. З п.3.2. розділу 3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного Банку України № 168 від 10 травня 2007 року (далі - Правила), вбачається, що кредитний договір має містити графік платежів у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користуванням кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до Правил. У графіку платежів також має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом. Колегією суддів встановлено, що з Кредитного договору № 74-Б від 26 серпня 2008 року вбачається, що у ньому не має відомостей щодо детального розпису загальної вартості кредиту, не має умов, які п.п.3.2, 3.4 розділу 3 Правил, визнані обов'язковими. Також банком не надавався окремий письмовий документ з детальним розписом загальної вартості кредиту для споживача. З наданого розрахунку на час розгляду справи не вказано повної орієнтовної вартості кредиту, розрахунок проведений поверхово та не зрозуміло для споживача. Представник банку як спеціаліст з проведення розрахунку в судове засідання не з'явився. Із пояснень відповідача встановлено, що кінцева сума тільки одних відсотків перевищить суму кредиту у два рази. Детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача на день розгляду справи відповідач суду не надав. Отже, в порушення п.2 ч.1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідач не надав ОСОБА_1, як споживачу фінансових послуг в галузі споживчого кредитування, в письмовій формі повної інформації про умови кредитування, а також орієнтовану сукупну вартість кредиту, яка надається перед укладенням кредитного договору, чим було порушено вимоги чинного закону. Таким чином, колегія суддів вважає, що банк не надав доказів, які б спростовували доводи позивачів в цій частині. Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. За положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів укладених із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору Відповідно до п. 3.6 постанови НБУ № 168 від 10.07.2007 р. «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо). Із Додаткової угоди № 1 до кредитного договору № 74- Б від 26 серпня 2008 року слідує, що кредитний договір було доповнено пунктами 1.3.2 і 1.3.3 щодо плати за управління Кредитом, яка нараховується щомісячно, протягом всього терміну користування кредитними коштами із розрахунку 0,30% від розміру фактичного залишку заборгованості за Кредитом (без врахування розміру відсотків, які Позичальник повинен сплатити Банку) та комісії за розрахунки за цим Договором, яка складає 3,8% від суми кредиту і сплачується одноразово на дату видачі/перерахування кредитних коштів. Крім того, судом встановлено, що сума 0,30% сплачується від розміру фактичного залишку заборгованості за Кредитом. Однак, зменшуючи суму тіла кредиту дане нарахування банк не зменшував. Колегія суддів вважає, що Банк, додатковою угодою № 1 до спірного договору про споживчий кредит, включив положення які відповідно до ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживача» є несправедливими, так як містять умови про зміни у витратах. Крім того, враховуючи додаткові нарахування, відсоток за користування кредитними коштами збільшився. З представленої представником відповідача суду довідки № 07/06 від 24.03.2014 року про нарахування та погашення відсотків, комісії та тіла кредиту згідно кредитного договору № 74-Б від 26.08.2008 року укладеного ПАТ КБ «Надра» з ОСОБА_1 вбачається, що існує суттєва різниця між нарахованими відсотками, які підлягають сплаті позичальником та фактично сплаченими ним відсотками. Зазначена різниця фактично приводить до зменшення зарахувань на тіло кредиту і як наслідок приводить до збільшення розміру нарахованих відсотків та плати за управління кредитом, які нараховуються на фактичний залишок заборгованості за кредитом. Як приклад, з довідки № 07/68 від 24.03.2014 року вбачається, що нарахування відсотків та зарахування відсотків різні суми. При цьому враховуючи, що щомісячні платежі сплачуються щомісяця, однак сума на тіло кредиту чомусь не зараховується. Відомостей позивачам відповідач не надав, не зміг пояснити таке нарахування і в суді апеляційної інстанції. Із наданих суду розрахунків встановлено дисбаланс зарахування відсотків та тіла кредиту, що також ставить в тяжке, не справедливе становище споживача в договірних зобов'язаннях. Судом встановлено, що графік погашення кредиту взагалі не видавався і які суми на які рахунки зараховувалися невідомо. Що є також несправедливим по відношенню до споживача, оскільки дає право банку проводити зарахування на рахунки на погляд банку. Представник банку не дав чітких пояснень з проведення таких бухгалтерських операцій працівниками банку, при тому що операції по зарахуванню коштів повинні проводитись автоматично через програму комп'ютера. Відповідно до п. 3 Додаткової угоди № 2 до Кредитного договору № 74-Б від 26.08.2008 року розділ 3 кредитного договору було доповнено п. 3.5. згідно до якого при умові виконання позичальником умов Договору кредиту кожні 6 календарних місяців банк зменшує розмір відсоткової ставки на 0,25% річних. Загальне зменшення відсоткової ставки не може вкладати більше ніж 1% річних від розміру, визначеного у п. 1.3 Кредитного договору. Зміна (зменшення) відсотком ставки відбувається шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору. Судом встановлено, що цей пункт договору не виконувався відповідачем, що також на думку колегії суддів є недобросовісним виконанням відповідачем своїх обов'язків по договору кредиту та є несправедливим по відношенню до споживача. Отже, із встановлених судом обставин, наданих сторонами доказів встановлено, що умови кредитного договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршання становища споживача. Відповідно до п.5 ч.1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію. Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними. Враховуючи вимоги закону, колегія суддів приходить до висновку, що при встановлених обставинах є всі підстави для задоволення позовних вимог позивачів у цій частині. Відповідно до ст.236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Судом встановлено, що для забезпечення виконання умов кредитного договору між ОСОБА_6 та ПАТ КБ «Надра», в особі відділення № 11 ПАТ КБ «Надра» Луцьке регіональне управління було укладено 26 серпня 2008 року договір поруки № 74-Б/П, за яким поручитель поручився перед кредитором за належне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань по даному кредитному договору. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 26 серпня 2008 року між позивачем та банком було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_7, згідно з яким в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме, квартира АДРЕСА_1. Відповідно до ч.2 ст.548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину, щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Задовольняючи позовну вимогу позивачів про визнання недійсним кредитного договору, слід також визнати недійсними договір поруки та договір іпотеки, оскільки ці договори є похідними від головного договору. Однак, позивачі надають свій розрахунок розміру щомісячного ануїтетного платежу покликаючись на те, що до п. 3.3.1. кредитного договору, позичальник повертає кредит та сплачує нараховані відсотки шляхом сплати щомісячного мінімально необхідного платежу. Вважають, що розмір щомісячних платежів завищений та надають висновок спеціаліста з якого вбачається, що відсоткова ставка не відповідає 10.99%, а становить 14.76 %. Однак, від проведення бухгалтерської експертизи позивачі відмовилися. А тому в цій частині позовні вимоги до задоволення не підлягають і суд першої інстанції правильно відмовив у задаволені позову у цій частині. Згідно з вимогами статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Однак, відповідачем не надано доказів в підтвердження своїх доводів та заперечень та спростування доводів позивачів. На думку колегії суддів покликання позивачів на ст. 230 ЦК України є безпідставними, оскільки позивачі не довели обставин щодо перешкод вчинення правочину та не надали доказів про замовчування відповідачем їх існування. Таким чином, з урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що із-за вищевказаних порушень норм матеріального та процесуального права, суд першої інстанції дійшов до неправильних висновків, що є підставою відповідно до ст. 309 ЦПК України для скасування постановленого ним судового рішення в частині його оскарження в апеляційній інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 316, 317, 319, 218, 60 ЦПК України, ст.ст. 203, 236, 548, 1054, 1055 ЦК України, Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, Законом України «Про захист прав споживачів», колегія суддів,- В И Р І Ш И Л А : Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_9 задовольнити частково. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 лютого 2014 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» про визнання недійсним кредитного договору, договору іпотеки і договору поруки скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення. Позов ОСОБА_1, ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» про визнання недійсним кредитного договору, договору іпотеки і договору поруки задовольнити частково. Визнати недійсним кредитний договір № 74-Б від 26 серпня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра». Визнати недійсним іпотечний договір від 26 серпня 2008 року укладений між відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1. Визнати недійсним договір поруки №74-Б/П від 26 серпня 2008 року укладений між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_6. В решті рішення залишити без змін. Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили. Головуючий: Судді: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39164438

Так что следить, если они по надуманным причинам не открывали производство. А открыли только тогда, когда махинатор принял решение взыскать ипотеку. Буду на уровне аппеляции останавливать производтсво, до рассмотрения иска о недействительности ипотеки.

Да. Канцелярія відповідала шо ще не призначено. Слідкую і за реєстром судових рішень. Але наші суди махлюють навіть з реєстрацією в реєстрі. Наприклад друга Ухвала по моєму позову появилася в реєстрі 19.06.2014 року після 16-00, тоді як з неї видно що прийнята 13.06.2014 р. Що вони роблять: фізично печатають Узвали наприклад 19.06.2014, а дату прийняття ставлять 13.06.2014 . А тому і повістки висилають без Ухвал, тому як вони фізично ще не напечатанні, а процесуальні строки підпирають.

Хочу вам ще трохи розповісти про "викрутаси" мого судді махінатора. Він є замом голови районного суду. Коли апеляція прийняла рішення по справі, на підставі якої було зупинено стягнення на іпотеку, я подала в цей же суд (районний) заяву про визнання договору іпотеки недійсним. Отримую Ухвалу, що позов залишили без руху з того, що відсутня дата подання позову, хоча дата чітко стояла на першому листі позову. Я плюнула на це і подала ще раз позов. Приходить ухвала - залишили без руху, знов по надуманим причинам. Ця Ухвала була прийнята 1.06. 2014 року. А мені її відправили тільки 5.06.2014 року, в день коли мій махінатор приймав рішення про стягнення на іпотеку. Тоб то він розумімв, що я знову зупинню розгляд стягнення на іпотеку і скерував діями іншого судді, думаю дав вказівку по надуманим причинам залишити позовну заяву без руху і відправити у день, коли він приймав рішення. На ухвалу, про залишення без руху позов по недійсності іпотеки я подала заяву і обгрунтувала надуманість відмови. Сьодні отримала повістку ( знов без Ухвали) виклик до суду на засідання по моєму позову по недійсності іпотеки. Але засідання було призначено вже на сьогодні о 14-00,а повістку отримала о 16-00. Так шо махінатор думаю керує і надалі процесом. От такі в на суди. Буду все фіксувати і далі якось з ними боротися. Але бачу, що вони сволоти нічого не бояться. Требі їх усіх ногами вперед з кабінетів виносити.

А якщо я мала наміри зробити заяву про позовну давність у запереченнях ? Окрім того, я мала наміри ще й докази надати. Є ще друге: суддя використав доказ у рішенні, повідомлення про заборгованість від 2010 року ( яким я також обгрунтовую пропуск позовної давності) який невідомо як був долучений до справи, і який у судовому засіданні не досліджувався. А якщо б досліджувався, то я б зробила на підставі нього заяву про позовну давність. А так я була судом позбавлена такої можливості. Свій доказ ( той самий) я не змогла надати, а суд викор истав цей доказ позп судовою процедурою.

Понятно, что шансы скольские по исковой. Но буду бить на процессуальные нарушения, которые ограничили мои возможности подать заяву и доказы. А так реально и было. Сказал смотрим по сути и ничего уже не принимаю.

Как говорится решаю проблемы по мере их возникновения... Еще пару лет судебных тяжб и можно будет второе " самообразование получить". В 2011 году , когда начинала была "как новая копейка". Сегодня знаний уже больше, но нет "систематики", а это плохо...

Вот нашла , есть шанс в аппеляции добиваться применения срока позовной давности ПЛЕНУМ ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА 29.05.2013 № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів 2. Питання спливу позовної давності 2.1. Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Посилання сторони на сплив позовної давності в процесі касаційного перегляду судового рішення не вважається такою заявою. У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом. Згадану заяву може бути зроблено і в процесі нового розгляду справи, який здійснюється після скасування судового рішення (судових рішень) за результатами його касаційного перегляду. Здесь же : Позовна давність обчислюється окремо щодо основної і щодо кожної додаткової вимоги. Відтак можливий сплив позовної давності щодо додаткової вимоги, тоді як за основною вимогою позовна давність триватиме. Але якщо позовна давність спливла за основною вимогою, то вважатиметься, що вона спливла і стосовно додаткової вимоги.

Именно так. Если аппеляция будет рассматривать по закону, и банк в возражениях не даст опротестование того, что они были уведомлены о первых двух заседаниях, то аппеляция обязана отменить решение суда и оставить иск без рассмотрения на основании ч.4 ст. 307 ЦПК : За нслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право : 4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду

Требований к написанию нет. Выделяю то, на что хочу обратить внимание. А столько текста, потому что столько нарушений.

Добрый день Форумчане. Сегодня сдала апелляцию. На подготовку было мало времени, поэтому не успела выложить ее здесь, чтобы до подачи с вами посоветоваться. Выкладываю то, что подала. Если вы меня где-то "мокнете" буду исправляться в апеляции , через письменные пояснения. Прошу почитать аппеляцию, и может че подскажите. Надеюсь на помощь и советы. АНТИРЕЙД.doc

Раньше мне давали делать фотокопии. В этот раз секретарь дала вказивку , чтобы мне делали ксерокопии сам работники канцелярии. Но протоколы журналов дали только переписать, ни фото копии ни ксерокопии не дали сделать. Я в заявлении писала ознакомиться с делом и снятие копий. А что значит о движении дела? Куда и откуда оно могло двигаться , не считая аппеляции? Что я могу в этом для себя найти?

Все что я хочу сдать в суд я всегда сдаю зараннее через канцелярию. Поэтому и моя переписка по Ухвале, повестке, все клопотання есть в деле. Все страницы и наименование документа я переписала. И с обложки сделал копию где он фиксирует проведенные заседания и что не явились. Сейчас в судах действует новая инструкция по деловодству с 1 января 2014 года. Все должно проходить через электронную регистрацию. Поэтому если ее нет, то это подлог. Вставить в дело уже будет сложно. Но я в понедельник пойду и еще сделаю копию всех материалов с обложки, где нумерация документов в деле. В канцелярии мне не дали сделать ксерокопии протоколов и журналов судебных заседаний , сказала девица, что секретарь судьи не разрешила делать копии протоколов заседаний. Я их полностью переписала вручную. Но пришла домой перечитала ст.27 , а там написано, что можно делать копии журналов и протоколов.

Это чудовище вообще не ведал что делает. Он прислал мне иск банка без повестки и Ухвалы об открытии производства уже после первого заседания. Первое заседание которое он типа провел было 24.10.2013. А иск мне отправили 28.10.2014, стоит штамп на конверте. Я получила иск 29.10.2013. 30.10.2013 отправила голове суда запрос на информацию, что я получила иск без Ухвалы и повестки и ничего не знаю ни номера дела, ни даты заседания, ни действий которые я должна совершить. Второе заседание он провел 31.10.2013, т.е через семь дней после первого. Судя по срокам, то он посчитал что первое было подготовительные действия ( предварительное не назначал) и второе уже рассмотрение по сути. Когда мне уже пришла повестка о заседании (третье) на 14.11. 2013, опять таки без Ухвалы об открытии, я на заседание через канцелярию подала клопотання про зупинення провадження ( до рассмотрения иска в другом суде) и выдачи мне Ухвалы об открытии производства, которую получила только после судебного заседания. Опять же, если это дерьмо сделало два протокола что истец не явился , был уведомлен надлежаще и о причинах не пояснил, то после первой неявки он должен был вернуть иск истцу, т.к. он может не явится только один раз.

Только что пришла , ознакомилась с материалами дела и пришла в ярость. Фальсификация трех судебных заседаний. Оказывается до первого заседания о котором я уведомлена, было уже два. И суд пишет что стороны не явились, были надлежаще уведомлены, о причинах неявки не сообщили. В материалах дела нет уведомлений об этих заседаниях. Но он их провел и составил протоколы. Между первым и вторым заседанием на котором я была и была уведомлена, есть еще заседание, где тоже пишет что не явились и были уведомлены, на этом заседании он возобновил провадження. Вообщем эта скотина, чтобы не дать мне возможность заперечувати и подать встречный иск сфальсифицировал два заседания до первого на котором я была, и на втором уже сообщил что дело рассматривается по сути. Ухвалы о том что он провел подготовительные работы нет в деле. Вот такая байда. Я на первом заседании считала, что оно первое, и учитывая что после открытия сразу подала клопотання об остановке производства , что влечет за собой остановку всех процессуальных действий, то когда пришла на второе считала, что оно начнется с того, на чем закончилось первое, с подготовки дела к рассмотрению. Но все было подстроено пол другому, наваяли левых заседаний, и то что я считала вторым, было уже пятым. Буду подпавать в уголовку, за фальсифиувцию судебных ззаседаний и протоколов судебных заседаний. По исковой давности понятно я планировала заявить, так не дал из-за процесуальных фальсификаций.

Сегодня забрала решение. Выкладываю. Решение по принципу - банк сказал. И все. Дело сегодня не дали на ознакомление, не подшили. Пойду завтра. Буду благодарна за рекомендации по мативировки аппеляции. Начинаю писать. РЕШЕНИЕ.pdf

Вот меня мучает еще такой вопрос. Иск банка не отвечал ст.119 ЦПК, не было ссылок на доказательства и не были указаны обстоятельства по с.39 ЗУ "О ипотеке". Суд этого типа "не заметил" и открыл производство. На первом заседании после объявления судом прав, я сразу подала клопотання о остановке производства. Что суд и удовлетворил. Все процесуальные действия соответсвенно были остановлены. На этом злополучном втором заседании после его открытия я сразу подала клопотання о нессоответствии иска ст.119 и просила суд отложить рассмотрение справы и устранить банку недостатки. Суд отклонил клопотання. И принял решения по сути. Так вот суд принял решение по иску, который не соответствует ст.119 ЦПК и эти недостатки не были устранены судом. Что с этим делать на стадии апелляции? Оспаривать в рамках апеляции Ухвалу об отказе в клопотанни об исправлении недостатков , как Ухвалу , которая препятствет рассмотрению дела по сути и просить суд скасувати решение и направить на новое рассмотрение ( ст.311 ЦПК)? Что думаете?

ВССУ в своих раъзяснениях дал дебильное разъяснение, что исполнитель может определять первоначальную стоимость. А на каком основании суд делегирует свои полномочия исполнителю? Закон прямо обязывает суд установить первоначальную стоимость, а не "порядок" ее установления, что имеет место с исполнителем. В любом случае разяснения пленумов это не закон, но даже если на них ссылаться, то разъяснения Верховного суда имеет высший приоритет

* Узагальнення підготовлене суддею Верховного Суду України Д.Д. ЛУСПЕНИКОМ та головним консультантом відділу узагальнення судової практики управління вивчення та узагальнення судової практики З.П. МЕЛЬНИК, к.ю.н., затверджене суддями Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України. Матеріали узагальнення засвідчили, що при розгляді справ про звернення стягнення на іпотечне майно в судів виникають й ряд інших питань. Зокрема, одне з них стосується оцінки майна — предмета іпотеки. В одних випадках за ціну позову береться початкова вартість, що зазначена у договорі, в інших — встановлена вартість предмета іпотеки на час розгляду справи при видачі витягу із державного реєстру. Вирішуючи ці питанння, суди мають виходити з того, що ціна предмета іпотеки встановлюється в самому договорі. Якщо при розгляді справи сторони з такою оцінкою погоджуються, то в суду немає підстав її не брати до уваги, оскільки вона є умовою договору. Якщо між сторонами виникає спір щодо такої оцінки, то залежно від того, яка сторона її оспорює, вона зобов’язана за змістом ч. 3 ст. 10 ЦПК довести інший його розмір, зокрема подати клопотання про призначення та проведення відповідної судової експертизи.

ВОТ ИСКАЛА И НАШЛА ТАКУЮ ТРАКТОВКУ, С КОТОРОЙ ПОЛНОСТЬЮ СОГЛАСНА Особенности обращения взыскания на ипотечную недвижимость Банк подал в суд на обращение взыскания на ипотечную квартиру, суд принял решение в пользу банка, исполнительная приходила к нам, описали квартиру, недавно получили от них письмо с указанной стоимостью, оценили намного ниже, чем она реально стоит на сегодняшний день. Можно как то оспорить низкую оценку квартиры? Действующее законодательство, регулирующее вопросы реализации предметов ипотеки в случае обращения взыскания по решению суда, не допускает проведение экспертной оценки предмета ипотеки на стадии исполнительного производства. Согласно ч. 8 ст. 52 Закона Украины «Об исполнительном производстве» принудительное обращение взыскания на предмет ипотеки осуществляется государственным исполнителем с учетом положений Закона Украины «Об ипотеке». Согласно ч. 1 ст. 33 Закона «Об ипотеке» в случае невыполнения или ненадлежащего выполнения должником основного обязательства ипотекодержатель вправе удовлетворить свои требования по основному обязательству путем обращения взыскания на предмет ипотеки. Частью 3 этой же статьи установлено, что обращение взыскания на предмет ипотеки осуществляется на основании решения суда, исполнительной надписи нотариуса или в соответствии с договором об удовлетворении требований ипотекодержателя. Согласно статье 12 Закона «Об ипотеке» в случае нарушения ипотекодателем обязанностей, установленных ипотечному договору, ипотекодержатель имеет право требовать досрочного исполнения основного обязательства, а в случае его невыполнения - обратить взыскание на предмет ипотеки. В соответствии с частью 1 статьи 39 Закона «Об ипотеке» в случае удовлетворения судом иска об обращении взыскания на предмет ипотеки в решении суда указываются: •начальная цена предмета ипотеки для его дальнейшей реализации; •общий размер требований и все его составляющие, подлежащие уплате ипотекодержателю из стоимости предмета ипотеки; •описание недвижимого имущества, за счет которого подлежат удовлетворению требования ипотекодержателя; •меры по обеспечению сохранности предмета ипотеки или передаче его в управление на период до его реализации, если таковые необходимы; •способ реализации предмета ипотеки путем проведения публичных торгов или применения процедуры продажи, установленной статьей 38 Закона; •приоритет и размер требований других кредиторов, которые подлежат удовлетворению из стоимости предмета ипотеки. Согласно статье 41 Закона «Об ипотеке» реализация предмета ипотеки, на который обращается взыскание по решению суда или по исполнительной надписи нотариуса, производится, если иное не предусмотрено решением суда, путем продажи на публичных торгах в рамках процедуры исполнительного производства, предусмотренной Законом Украины «Об исполнительном производстве», с соблюдением требований настоящего Закона. Таким образом, вышеуказанные нормы Закона Украины «Об ипотеке» безусловно устанавливают, что реализация по решению суда предмета ипотеки, которым является в данном случае квартира, возможна лишь в случае вынесения судом решения об обращении взыскания на предмет ипотеки с обязательным указанием в резолютивной части решения информации, предусмотренной ч. 1 ст. 39 Закона «Об ипотеке» (описание имущества, способ его реализации, начальная цена предмета ипотеки для его дальнейшей реализации и т.д.). Если же таковой информации судебное решение не содержит, действия исполнительной службы по принудительной реализации предмета ипотеки являются неправомерными и могут быть обжалованы в суде с одновременной подачей заявления в суд о признании исполнительного листа не подлежащим исполнению. Наличие экспертного заключения о рыночной стоимости квартиры, составленное по заказу исполнительной службы в рамках исполнительного производства не может быть надлежащим документом, устанавливающим начальную цену для реализации квартиры, т.к., как уже указано выше, такую цену должен устанавливать исключительно суд в судебном решении. На недопустимости игнорирования судами положений ч. 1 ст. 39 Закона «Об ипотеке» акцентировал внимание и Верховный Суд Украины в Обобщении судебной практики рассмотрения гражданских дел, возникающих из кредитных правоотношений от 13.12.2010 г.