Tavrija77

А срок исковой давности не перервался требованием банка на взыскание задолженности? Или по ипотеке свой срок? Банк выбрал способ защиты на взыскание задолженности. А для способа защиты на взыскание на ипотеку отдельное право?

Право требования по ипотеке с перврй просрочки уже прошло 3 года.

У меня есть решение Высшего хозяйственного, который по этой причине отказал ( не мое). Написал, что по ипотеке до 2009 года - только договор на внесудебное. Застереження не катит. ЕСли нужно брошу. А как нотариус может сделать исполнительную? Банк притащит судебное решение по взысканию задолженности в подтверждение беспорности. Нотарь спросит - исполнительное открыто? Да открыто. Банк скажет ниче не получили. Нотарь что должен проверять получили или нет? Проверять действия исполнителя? Ведь здесь уже идет не только беспорность задолженности, но и фактичского стягнення. Шото десь не вяжется.... А как нотари делают надпись только по вымоге? По односторонним расчетам? Есть ведь черные нотари, которым все равно. Которым хоть объявление со столба принеси о том, что кто-то должен и сделают ИНН. Я не о черных нотарях. Я о правовой возможности в принципе? Может ли быть исполнительная надпись , если идет исполнительное производство по взысканию.т Ведь нотарь не может зафиксировать сумму безспорности. Есть например вариант, что исполнитель вернет исполнительный лист по взысканию, напишет что ничего нет, кроме ипотеки. и Банк подаст нотарю решение суда, и постанову исполнителя о возврате исполнителяьного листа. Будет ли это для нотаря подтверждением беспорности?

У меня есть решение Высшего хозяйственного, который по этой причине отказал ( не мое). Написал, что по ипотеке до 2009 года - только договор на внесудебное. Застереження не катит. ЕСли нужно брошу. А как нотариус может сделать исполнительную? Банк притащит судебное решение по взысканию задолженности в подтверждение беспорности. Нотарь спросит - исполнительное открыто? Да открыто. Банк скажет ниче не получили. Нотарь что должен проверять получили или нет? Проверять действия исполнителя? Ведь здесь уже идет не только беспорность задолженности, но и фактичского стягнення. Шото десь не вяжется....

У меня есть решение Высшего хозяйственного, который по этой причине отказал ( не мое). Написал, что по ипотеке до 2009 года - только договор на внесудебное. Застереження не катит. ЕСли нужно брошу.

А вообще-то риторический вопрос! Может ли вообще быть внесудебное взыскание после судебного? Ведь по внесудебному на ипотеку - банк уже не имеет право ничего требовать от заемщика. А здесь получается есть судебное, где он требует и есть внесудебное . НЕлогично.

Нотариальная надпись вроде бы легко оспаривается. А остальное вообще не страшно. А почему ОСТАЛЬНОЕ вообще не страшно?

Как в суде боротся я представляю. А вот с внесудебным пока трудно представляю.

Уважаемые Форумчане! Сегодня маленькая победа. Выгрызла неимоверными усилиями решение Апеляционного суда, которым оставлено в силе решение первой инстанции о незаконности действия исполнителя по описи и аресту ипотеки с целью реализации без соответствующего решения суда ( по решению о взыскании задолженности). Так вот нужно спрогнозировать последующие атаки. 1. Банк обратитися к нотариусу за исполнительной надписью. ПРи этом может подать решение суда о взыскании задолженности. Что может делать в этом случае нотариус? 2. Банк решит продать от своего имени. Какая защита? 3. Банк решит оформить право собтвенности на себя . Какая защита? Какие будут мысли, как противостоять внесудебному взысканию ипотеки после судебного взыскания задолженнности?

Однако это теория и весьма многозначительна . На практике же это не работает, т.к. испытано на своем опыте. Никто не даст бывшему истцу что-то доказывать заново относительно себя в новом деле, если это уже где-то установлено. Да и кто будет по статусу в данном деле бывший истец? Эта теория взята из решений судов. Доказывается не что то новое для истца в новом деле (как, например, факт отцовства), а по новому оценивается тот же кредитный договор на предмет соответствия нормам гражданского законодательства. Привлечение третьей стороны ( два истца или соответчик) содает новый спор. Я в этом направлении сейчас и мыслю. Порою пару дней судебную практику и вперед.

А у Вас эти нарушения после выхода 168 постановы? Что касается привлечения организации, то Вам это вряд ли поможет. Т.к. если есть решения суда вступившие в законную силу, то обстоятельства на счет Вас не будут заново рассматриваться и доказываться. Суд просто процитирует, что в таком то решении на счет Вас написано, что банк всегда прав и договор в порядке, значит повторному доказыванию это уже не подлежит. Стаття 61. Підстави звільнення від доказування 3. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Поэтому лучше чтобы они подавали от себя. Суд не имеет право отказать в рассмотрении. Да все рарушения после Постановы №168 - договор октябрь 2008 года. А насчет истца, я же говорю чтобы они подали от себя.

Ребята отрабатываю следующий виток защиты. Дважды подавала иски по потребителям в почти полном объеме: график платежей -нет, совокупной стаимости -нет-), подорожания кредита и реальной процентной ставки -нет, преддоговорной работы нет,ну прочее. Дважды получила отказ судов всех инстанций- подписали, значит все согласовали , были при уме и памяти. До касации не приняли. Все! Но сдаватся не ХОЧУ! Рассматриваю возможность начать все сначала через привлечение общественной организации потребителей ( есть у нас в городе). Есть два варианта - иск от общественной организации по неопределенному числу потребителей по конкретному банку. Для этого их нужно будет выловить. Будет общее решение , на основании которого люди смогут пересматривать свои. Второй вариант иск в интересах конкретного меня. Так вот вопрос: Если иск будет от общественной организации в отношении меня, суд может применить, что спор уже рассматривался? Или при смене истца в данном случае будет рассматривать иск на общем основании? Подскажите свои мысли.

Почитайте внимательно, в этом споре тоже был срок действия до выполнения обязательств по кредитному договору.

А я не вижу проблему в запятой. Важнеее заключения, что срок погашения кредита и есть сроком действия кредитного договора и соответственно сроком действия ипотечного. И если срок действия договора прошел, ипотека припиналась.

А я не вижу проблему в запятой. Важнеее заключения, что срок погашения кредита и есть сроком действия кредитного договора и соответственно сроком действия ипотечного. И если срок действия договора прошел, ипотека припиналась.

Ребята посмотрите решение по срокам Договора ипотеки. http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=5612 У.н. 415/2437/13-ц Н.п. 2/415/887/13 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24.05.2013. м. Лисичанськ Лисичанський міський суд Луганської області в складі: головуючого судді Фастовця В.М., при секретарі Бандуровій В.І., з участю представників позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Лисичанську цивільну справу за позовом ОСОБА_3, до публічного акціонерного товариства "Східно-промисловий комерційний банк", ОСОБА_4 про тлумачення пунктів договорів, - В С Т А Н О В И В: Позивачка звернулася з позовом, в якому вказала, що 20.01.2006 р. відповідачами був укладений кредитний договір №566/01 про надання в кредит грошових коштів. В забезпечення кредитних зобов'язань за Договором кредиту між позивачкою і ПАТ "Східно-промисловий комерційний банк" було укладено іпотечний договір від 30.01.2006 р. на нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1. Просить надати тлумачення: п. 1.1. Договору іпотеки від 30.01.2006 р. і п. 1.1. Договору кредиту №566/01 від 20.01.2006р. як таким, що встановлюють відповідно строки дії договору іпотеки і Договору кредиту; п. 6.1 Договору іпотеки від 30.01.2006 р. і п. 5.4 Договору кредиту №566/01 від 20.01.2006 р., як такіим що встановлюють відповідно строк дії зобов'язань за договором іпотеки і Договором кредиту. Позов мотивувала тим, що згідно діючого цивільного законодавства і Закону України «По іпотеку» строк дії договору повинен мати чіткі часові межі, а строк дії іпотечного договору повинен бути аналогічним строку дії кредитного договору. В судовому засіданні позивачка позов підтримала. Представник позивачки в судовому засіданні позов підтримав, дав пояснення, аналогічні викладеним у позові.. Представник відповідача ПАТ "Східно-промисловий комерційний банк" позов не визнав, усно та письмово пояснив, що пунктами 1.1 договорів і у витягу з Держреєстру встановлений не строк їх дії, а строк, на який виданий кредит, тобто строк виконання основного зобов'язання. Посилання на Пленум ВССУ неправильне, бо там про поруку, а тут про іпотеку. Строк дії договору іпотеки та кредитної лінії співпадає. Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не надав. У судовому засіданні були досліджені наступні докази: договір кредитної лінії від 20.01.2006 р. та іпотечний договір від 30.01.2006 р.; письмові заперечення відповідача. У судовому засіданні встановлено, що 20 січня 2006 р. між відповідачем ОСОБА_4 і ТОВ «Східно-промисловий комерційний банк» був укладений договір кредитної лінії №566/01 (далі кредитний Договір). В забезпечення зобов'язання за кредитним Договором між позивачкою та ТОВ «Східно-промисловий комерційний банк», правонаступником якого є відповідач ПАТ «Східно-промисловий комерційний банк», 30 січня 2006 р. був укладений іпотечний Договір. Відповідно до ст. 213 ЦК на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. Позивачка звернулася з позовом про тлумачення окремих положень вказаних договорів, оскільки Лисичанським міським судом розглядається позов про звернення стягнення на предмет іпотеки. Суд, виходячи з наданих сторонами доказів, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. 1.Згідно ст.251 ч.1 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. На підставі ст.252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Згідно з п. 24 Постанови Пленуму ВССУ від 30.03.2012 р. №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» умова договору, яка передбачає його дію до повного виконання зобов'язань сторонами за договором, не може розглядатись як встановлений строк дії договору. При цьому суд вважає, що це роз'яснення поширюється на будь-які випадки незалежно від характеру правовідносин і того, чи йде мова про строк договору, чи строк зобов'язання, бо ВССУ давав роз'яснення саме щодо визначення наявності чи відсутності строку як такого. Пунктом 6.1 іпотечного Договору встановлено: «Договір набуває юридичної сили з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання зобов'язань Сторонами за кредитним договором, в т. ч. і у випадку продовження його дії». Пунктом 5.4. кредитного Договору встановлено: «Строк дії Договору встановлюється з дня надання кредиту і діє до повного виконання Позичальником усіх зобов'язань за договором». Виходячи з наведеного, суд не може задовольнити вимоги про тлумачення п.6.1 іпотечного договору від 30 січня 2006 р. та п. 5.4 договору кредитної лінії №566/01 від 20 січня 2006 р. як таких, що встановлюють строк виконання зобов'язання за вказаними договорами, тому що в них відсутнє посилання на будь-який проміжок часу чи, хоча б, кінцеву дату. 2. На підставі ст.509 ч.1,2 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. У свою чергу ст.11 ч.2 п.1 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори. Згідно ст.530 ч.1 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст.631ч.1 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. З аналізу цих законодавчих положень видно, що у разі наявності строку виконання зобов'язання, яке виникло за договором, він (строк виконання зобов'язання) співпадає зі строком дії договору, впродовж якого і виконуються обов'язки за договором. Суд робить вказаний висновок, виходячи також із сутності кредитних правовідносин, які, з огляду на строковість, як принцип кредитування, завжди мають "кінцеву" дату, з якою пов'язане остаточне повернення отриманого кредиту. В цьому випадку визначений договором строк повернення кредиту і є строком виконання зобов'язання. Однак, оскільки строк дії договору це строк, впродовж якого сторона за договором виконує свій обов'язок, строк виконання зобов'язання за кредитним договором з наведених міркувань одночасно є і строком дії цього кредитного договору. Подібне тлумачення логічно випливає з аналізу положень ст.ст.1049 ч.1, 1054 ч.2 ЦК України "Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі…) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором". У разі встановлення строку повернення позики (тобто виконання зобов'язання) необхідний і строк дії договору, як строк, впродовж якого боржник повинен виконати свій обов'язок з повернення грошових коштів. Якщо ж строк повернення не встановлений, то строк виконання зобов'язання безпосередньо за договором відсутній і виникає тільки після пред'явлення вимоги, але в силу положень ЦК України, а не договору позики, який може встановити тільки розмір строку. 3. Пунктом 1.1. кредитного Договору передбачено: «Згідно з Договором Банк надає Позичальнику довгостроковий кредит за програмою кредитування фізичних осіб «Споживче кредитування» на умовах відкриття не відновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 272500,00 грн…. на ремонт будинку строком з 20.01.2006 р. по 19.01.2011 р. зі щомісячною сплатою за користування кредитом 19.. відсотків річних». Пунктом 3.2.3 кредитного Договору встановлено, що остаточне повернення заборгованості по кредитній лінії здійснюється не пізніше 19.01.2011 р.. На підставі п.3.2.4 відсотки сплачуються за фактичну кількість днів користування кредитом та на момент закінчення дії Договору. З аналізу змісту наведених умов кредитного Договору вбачається, що ним встановлений строк виконання основного зобов'язання - з 20 січня 2006 р. по 19 січня 2011 р., для погашення у повному обсязі суми кредиту, відсотків за кредитним Договором та можливі нараховані за порушення умов цього договору штрафні санкції. Суд погоджується з відповідачем, що пункт 1.1. кредитного Договору містить строк виконання основного зобов'язання, яке складається з повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом та можливих штрафних санкцій за порушення умов договору. Разом з цим, оскільки судом зроблений висновок, що строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором і строк договору співпадають, а кредитний договір не може бути безстроковим, позов в частині вимог про тлумачення положень п.1.1 договору кредитної лінії №566/01 від 20 січня 2006 р. як такого, що встановлює строк його дії, підлягає задоволенню. 4.Відповідно до ст.17 ч.1 абз.2 Закону України "Про іпотеку" (в редакції на час укладення іпотечного договору - далі Закон) іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Згідно ст.4 ч.2 п.4 Закону державна реєстрація обтяження нерухомого майна здійснюється на підставі повідомлення іпотекодержателя, в якому зазначається, зокрема, строк повного виконання основного зобов'язання. Статтею 18 ч.1 п.2 Закону встановлено, що істотною умовою договору іпотеки є, зокрема, зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання. Першим та другим абзацами п.1.1 іпотечного Договору встановлено: «За кредитним договором №566/01 від 20.01.2006р. іпотекодержатель надав Позичальнику - ОСОБА_4 довгостроковий кредит за програмою кредитування фізичних осіб «Споживче кредитування» на умовах відкриття не відновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 272500,00 грн. на ремонт будинку строком з 20.01.2006р. по 19.01.2011 р. зі щомісячною сплатою за користування кредитом 19 % річних. Порядок виконання зобов'язання за кредитним договором №566/01 від 20.01.2006 р.: Позичальник зобов'язаний своєчасно погашати заборгованість за кредитом щомісячно, рівними частинами, в сумі 5047 грн., починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому кредитна лінія була повністю використана, не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним. Сплачувати відсотки щомісячно у строк до 10-го числа місяця, наступного за звітним за фактичну кількість днів користування кредитом та на момент закінчення дії Кредитного договору №566/01 від 20.01.2006р.; остаточне погашення кредиту здійснити не пізніше 19.01.2011року". З Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі іпотек вбачається, що у якості строку повного виконання основного зобов'язання зазначена дата - « 19 січня 2011 р.» (а.с.22), яка згідно п.1.1 кредитного Договору є кінцевою датою виконання основного зобов'язання. Таким чином, в абз.1 п.1.1 іпотечного Договору встановлений період виконання основного зобов'язання - з 20 січня 2006 р. по 19 січня 2011 р.. Тобто 5-ти річний строк для погашення у повному обсязі суми кредиту, відсотків за кредитним Договором та можливих штрафних санкцій за порушення умов цього договору. Суд погоджується з відповідачем, але в частині того що саме абз.1 пункту 1.1 іпотечного Договору містить строк виконання основного зобов'язання. Разом з цим, аналіз ст.17 ч.1 абз.2 Закону приводить до висновку, що іпотечний договір повинен бути строковим, оскільки однією з підстав припинення іпотеки є закінчення строку його дії. Суд підкреслює, що Законом передбачене закінчення не строку виконання основного зобов'язання, а саме строку дії договору незалежно від виконання основного зобов'язання. Така підстава є цілком логічною і необхідною для того, щоб кредитор у разі порушення основного зобов'язання не вичікував нарахування якомога більших штрафних санкцій, а приймав передбачені законодавством і договором іпотеки заходи для погашення наявної заборгованості у межах строку дії договору про іпотеку. Цей висновок не суперечить іншій підставі припинення іпотеки - припинення основного зобов'язання, бо припинення зобов'язання за будь-якою передбаченою законодавством підставою може бути і достроковим. Також, з п.1.5 іпотечного Договору вбачається, що укладений між сторонами Договір є строковим, інакше він передбачав би право користування і володіння предметом Іпотеки не на "строк" дії а на "час" дії Договору або "до виконання основного зобов'язання". З наведених у п.1 мотивувальної частини рішення міркувань суд не приймає посилання представника відповідача на те, що строк дії іпотечного Договору встановлений у його п.п.6.1.. Визначаючи строк дії іпотечного Договору, суд виходить з того, що основне зобов'язання за кредитним Договором є строковим і виникло на підставі договору, строк дії якого співпадає зі строком виконання зобов'язання; іпотека як забезпечення основного зобов'язання за кредитним Договором, виникла на підставі іпотечного Договору, який теж є строковим; іпотека як і будь-який інший вид забезпечення зобов'язання не може існувати довше ніж основне зобов'язання; в іпотечному Договорі відсутня умова, що строк його дії є більшим за строк виконання основного зобов'язання і строк дії кредитного Договору; суду не надані докази того, що відповідач під час укладання іпотечного Договору порушив положення ст.17 Закону і не визначив строк його дії. Навпаки, п.1.5 говорить, що такий строк Договором встановлений; в абз.4 п.1.1. іпотечного Договору зазначений саме строк Договору, що витікає з порівняльного аналізу його змісту: "Цей Договір забезпечує виконання Іпотекодавцем зобов'язань у повному обсязі (основне зобов'язання) перед Іпотекодержателем , що випливають з кредитного договору №566/01 від 20.01.2006р…. щодо повернення кредиту у сумі 272500,00 грн…., по 19.01.2011р., сплаті відсотків за нього, сплаті комісії, а також можливі пені та штрафи, передбачені Кредитним договором, а також відшкодування можливих збитків". Наявність пунктуаційного знаку "кома" після слова "суми" свідчить, що слова та цифри "по 19.01.2011 р." відносяться до строку дії іпотечного Договору, а не відокремленого комами опису змісту кредитного Договору. Якби сторони за іпотечним Договором хотіли б тричі в одному пункті з 4-х абзаців вказати строк виконання основного зобов'язання, то кома після слів та цифр "по 19.01.2011 р." була б відсутня, а речення мало б такий вигляд: "…, що випливають з кредитного договору №566/01 від 20.01.2006р…. щодо повернення кредиту… по 19.01.2011р.". Суду не надані логічні пояснення іншого тлумачення цього абзацу. Тому суд вважає, що позовні вимоги щодо про тлумачення положень п.1.1 іпотечного договору від 30 січня 2006 р. як такого, що встановлює строк його дії, підлягають задоволенню в частині абз.4. На підставі ст.88 ЦПК України та з врахуванням вимоги позивачки щодо стягнення судових витрат тільки з відповідача ОСОБА_4 суд стягує на її користь зі вказаного відповідача 57,35 грн. судового збору На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, - В И Р І Ш И В: Позов ОСОБА_3, до публічного акціонерного товариства "Східно-промисловий комерційний банк", ОСОБА_4 про тлумачення пунктів договорів задовольнити частково. Розтлумачити абз.4 п.1.1 іпотечного договору від 30 січня 2006 р., укладеного між ОСОБА_3 і ПАТ «Східно-промисловий банк», та п. 1.1. договору кредитної лінії №566/01 від 20 січня 2006 р., укладеного між ОСОБА_4 і ПАТ «Східно-промисловий банк», як такі, що встановлюють строк дії цих договорів. У задоволенні позову ОСОБА_3, до публічного акціонерного товариства "Східно-промисловий комерційний банк", ОСОБА_4 про тлумачення п.6.1 іпотечного договору від 30 січня 2006 р., укладеного між ОСОБА_3 і ПАТ «Східно-промисловий банк», та п. 5.4 договору кредитної лінії №566/01 від 20 січня 2006 р., укладеного між ОСОБА_4 і ПАТ «Східно-промисловий банк», як таких, що встановлюють строк виконання зобов'язання за вказаними договорами відмовити. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 57 (п'ятдесят сім) грн. 35 коп. Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення, а відповідачем ОСОБА_4 у той самий строк зо дня отримання копії рішення. Суддя http://reyestr.court.gov.ua/Review/31466706

Кредит и задолженность взіскана полностью. И изменен срок погашения кредита, датой вступления в силу решения. Т.е. банк после решения большн ничего не начисляет.

Ипотекодатель и должник одно лицо

А если банк досрочно взыскал кредит? Сейчас будет пытатся взыскивать за счет ипотеки, т.к. другого иммущества нет. Т.е не использовал свое право на ипотеку раннее. Как в данном случае считать: прервался срок исковой давности по ипотеке , когда банк взыскал досрочно задолженность? Платежей не было.

Ребята подитожте срок исковой давности по ИПОТЕКЕ Когда он начинается? Очень актуально на сейчас.

ВЫкладываю решение нашей Апеляции. Оно принято той-же коллегией, и в тот же день что по моему решению. Думаю меня ждет такое же решение. Буду рада мнению форумчан по такому решению. Все учту в касации. ЕСли кто выдаст готовые мотивировки для касации, буду только рада. Куда двигатся понимаю. Но одна голова хорошо, а в купе с форумчанами еще то бы не лучше.Вообще конечно в нашем регионе болото непролазное в судах. Ч то бы не подавал, все как в прорву беззакония. ВОТ Решение, не мое. http://reyestr.court.gov.ua/Review/31923590 18.06.2013 Цивільне 668/1505/13-ц АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа №22-ц/791/1816/13 Головуючий у І інстанції Зуб І.Ю. Категорія 55 Доповідач: Семиженко Г.В. УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 2013 року червня місяця 18 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області у складі: головуючого: Семиженка Г.В. суддів: Лісової Г.Є. Прокопчук Л.П. при секретарі: Ващенко А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 04 квітня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа Інспекція з питань захисту прав споживачів у Херсонській області, про визнання дій незаконними, ВСТАНОВИЛА: 07 лютого 2013 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом з вимогою визнання незаконним ненадання їй відповідачем перед підписанням кредитного договору № 07Р-12-57 від 25 травня 2007 року інформації в об'ємі та за формою згідно ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, просила зобов'язати відповідача надати таку інформацію. Рішенням Суворовського районного суду міста Херсона від 04 квітня 2013 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 з посиланням на незаконність та необґрунтованість рішення суду просила його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову з підстав, що у ньому зазначені. В судовому засіданні при апеляційному розгляді справи сторони свої процесуальні позиції підтримали. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Посилання на порушення відповідачем «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, безпідставні, оскільки на момент укладення договору між сторонами вказані правила чинності не набули. Як вбачається з матеріалів справи 17 травня 2007 року позивачка подала відповідачу кредитну заявку на отримання споживчого кредиту в сумі 35900 доларів США, цього ж дня вона була ознайомлена з умовами кредитування, у яких містилися дані щодо строку, цільового використання кредиту, форми забезпечення та кредитування, розміру та типу відсоткової ставки, валюти та суми кредиту, орієнтованого переліку витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, форми повернення, можливості дострокового повернення, переваг та недоліків пропонованих схем кредитування, 25 травня 2007 року між сторонами було укладено договір відновлювальної кредитної лінії, за яким ОСОБА_2 було відкрито відновлювальну кредитну лінію на суму 35900 гривень на строк до 24 грудня 2015 року під 14 % річних (а.с. 6-8). За умовами договору позивачка мала право отримувати транші кредиту в межах ліміту 35900 доларів США протягом перших двох років без повернення тіла кредиту, після 24 травня 2009 року мала бути визначена сума фактичної заборгованості за кредитом з її щомісячним погашенням рівними частинами до 25 числа кожного місяця, починаючи з червня 2009 року до 24 грудня 2015 року, з можливістю дострокового повернення кредиту. За приведених умов кредитування, у зв'язку з льотним періодом в два роки та невідомою величиною отримуваного в майбутньому позивачкою за траншами (окремими частинами) кредиту, до укладення кредитного договору не можна було скласти графік повернення кредиту та сплати процентів за ним. Рішенням Суворовського районного суду міста Херсона від 30 жовтня 2009 року, залишеного без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 січня 2012 року, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Держаний ощадний банк України» про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за вказаним кредитним договором від 25 травня 2007 року задоволено, стягнуто кредитну заборгованість та інші платежі за ним, у зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Держаний ощадний банк України» про визнання недійсними цього договору та договору іпотеки в його забезпечення відмовлено (а.с. 95-97, 101-102). Оскільки рішенням суду, що набуло чинності, вже було вирішено питання обов'язку позивачки перед відповідачем у даних правовідносинах, передбачені законом підстави для задоволення заявлених позовних вимог відсутні. На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу як таку, що висновку суду не спростовує та не ґрунтується на нормах закону, слід відхилити, рішення суду залишити без змін. Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів, УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. Рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 04 квітня 2013 року залишити без змін. Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, на неї протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Судді _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

[email protected] Благодарю за отзыв!

Ув. Форумчане. ПРОШУ ПОДЕЛИТСЯ РЕШЕНИЯМИ судов или ССЫЛКАМИ , по которым удалось пересмотреть решения по взысканию кредита после признания договора кредитного или отдельных его пунктов недействительными. Вчера апеляция мне отказала в иске , где я делала ссылку на никчемность дополнительного соглашения ( не подписано сторонами) и просила восстановить положение, которое было до нарушения. По этому допсоглашению банк насчитывал платежи, выносил на просрочку, насчитывал пеню. Но есть уже решение суда ( раннее) по которому досрочно взыскан кредит. Досрочное взыскание произошло из-за невыполнения платежей, которые банк насчитывал по этому никчемному допсоглашению. Но когда подавал иск на взыскание ссылался не на него, а на пункт договора, который был подписан. Решение апеляции заберу в понедельник. Есть два варианта развития событий: если суд справедливый, то откажет по факту незаключенности договора ( к тому есть полные основания из моих мотивов), а если суд очередное дерьмо, то откажет по причине того, что уже есть решение о досрочном взыскании, а значит спор уже решен между сторонами. И второую версию понятно нужно отбивать в касации.

Пункты договора, которые противоречат закону однозначно можно признавать недействительными, т.к. свобода договора ограничена законом.

Почитайте ЗУ "Про ипотеку", там есть пункт о порядке изменения договора ипотеки. Насколько помню на память, то в случае увеличения основного обязательства, если оно прямо не предусмотрено кредитным договором ( Дополнительным договором увеличили суму кредита, но об этом заранее в кредитном договоре не договаривались что такое возможно) вносить изменения в договор ипотеки обязательно.