Tavrija77

Мое мнение: 1. График платежей - соглано 168 НБУ должен быть в самом Кредитном договоре. Это существенное условие. Это часть кредитного договора, а потому должна быть письменной и соласована сторонами ( посмотрите в Гражданском кодексе требования к договорам). 168 - обязательная к исполнению, соглано ст.638 ГК Украины и посмотрите п.16 Пленума №5 ВССУ "О практике применения судами законодательства пр и разрешении споров, возникающих из кредитных правоотношений". 2. Недостаточно в договоре иметь только сумму фиксированную платежа, т.к неизвестно из чего онга состоит. Есть требование к графику в 168 - и это прямая норма.

ИСК подпавала Я! ПРедмет иска : " про захист прав споживачів, визнання дій неправомірними, застосування наслідків нікчемного првочину, поновлення становища та стягнення моральної шкоди". А суд указал как предмет иска: „про визнання незаконним ненадання перед підписанням кредитного договору умов кредитування та порушення Закону України „Про захист прав споживачів” и в результативной части написал отказать именно в этом предмете. Неправильное определение предмета иска - это не техническая ошибка, это суд не определился с предметом исковых требований и не принял решения по сути исковых требований. Вот я и не пойму процесуальные действия апеляции в этом случае. Практически апеялция должна принять решение по исковым требованиям, по которым нет решения суда первой инстанции. ПО логике, апеляция должна принять ухвалу для возврата в суд первой инстанции для принятия решения по сути. Это по логике, а вот как по ЦПК не нахожу такой нормы. МЕханизм дополнительного решения в суду первой инстанции не подходит. Т.к. дополнительное решение не может менять сути .

Дело уже в Апеляции. Если я сейчас подам Заяву в первую инстанцию об исправлении ФИО, что будет? ПЕрвая инстанция что будет отзывать дело? Исправить результативную часть суд первой инстанции вроде как уже и не может. Даже на основании дополнительного решения. Читала коментарии к ЦПК, если суд принял решения по предмету , который не заявлялся и не рассматривался в суде, то апеляция отменяет это решение. Другой вопрос, что суд первой инстанции вообще не принял решение по моим требованием, фактически не рассмотрел иск. Привожу мои требования: " про захист прав споживачів, визнання дій неправомірними, застосування наслідків нікчемного првочину, поновлення становища та стягнення моральної шкоди" Результативная часть суда: :„про визнання незаконним ненадання перед підписанням кредитного договору умов кредитування та порушення Закону України „Про захист прав споживачів”

ДА я готовлю ЗАЯВЛЕНИЯ и в Генпрокуратуру - потому что в самой мотивировки решения фальсификации и заведомо неправосудные вещи и ВККС и в апеляции об этом написала

Сегодня в реесстре нашла ухвалу апеляции об открытии производства. Пока назначена дата для подачи возражений. Если возврат в первую инстанцию , то это будет через судебное заседание с присутствием сторон ? На основании каких норм права пойдет возврат? Я что-то пока не нанахожу в ЦПК такой нормы.

Уважаемые Форумчане помогайте. Получила решение суда перовой инстанции ( пол странички основного текста!). Все видела но такого .... 1. Фамилия, имя отчество указано не мое; 2.Предмет иска указан не мой, соответственно результативная часть не по моему предмету иска ( ьсуд фактически не принял решение по предмету иска); 3. Указана как участник процеса третья сторона, в привлечении которой судом было отказано. Видимо сдирали с чужого решения, и ума не хватило исаправить что нужно. О самом решение не углубляюсь. Подала Апеляцию. Но вот не пойму, что будет в апеляции по этим беспредельным нарушениям. Суд фактически принял решение не по мне, и не по моим требованиям ( хотя в мотивировочной части речь шла о моем споре). Я Заявления об справлении ошибки и о принятии дополнительного решения не подавала. Думала суд сам исправит ошибки. Но вот получила сообщение, что дело передано в апеляцию ( дата еще не назначена) и в этом сообщении все идет с этими ошибками. Подскажите Форумчане как могут развиватся события? Эти проколы будет исправлять апеляция? Или вернет в суд первой инстанции для исправления?

И МНЕ ТОЖЕ НУЖНО. Роюсь пока не нашла в реестре.

Сегодня выиграли суд первой инстанции по скарге на исполнителя по описи ипотеки на основании решения о взыскании задолжености. "Бои" были "кровавые". Было три заседания суда.

Вторую по возврату испорлнительного листа подам чуть позже. Нужно еще подумать. В материалах дела нет ни одного запроса исполнителя никуда. Суд может отклонить . Т.к. исполнитель самне провел действия по розыску . Пр и описи он убедился только что нет в доме моего иммущества.

В Акте описи только ипотека. Еще он составил другой Акт, о том что другого майна нет.

В Акте описи только ипотека. Еще он составил другой Акт, о том что другого майна нет.

У меня пока только АКт описи и ареста, в котором исполнитель пишет что иммущество будет передано на реализацию не раньше 21 марта. Этот Акт я пока и оспариваю. Постновления об оценщике пока нет. По возврату исполнительного листа будет вторая скарга. Жду ответа исполнителя. Вот по Акту у меня и вопрос. Как сформулировать фразу о его отмене.

Закінчила скаргу на дії деражвного виконавця. Але мучаюсь як зазначити у прохальній частині: скасувати Акт опису і арешту іпотечного майна з метою реалізації, чи ЗОБОВЯЗАТИ державного виконавця скассвати Акт. Читала Пленум, то там пишуть, що суд не може робити виконавчі дії, а може примусити виконавця їх робити. Підскажіть прохальну фразу.

Ну вот опять горькое разочарование. Отправила второй раз касацию. ВССУ получил ее 04.03.2013 г. Только что в реестре нахожу отказ в открытии производства. Причем Ухвала принята 05.03.2013 года. Появилась в реестре только сегодня. Хотя я их бомбила все это время, но ответа мне давали. Думаю сегодня за 5 минут бортонули. ВОТ ТЕКСТ КАСАЦИИ КАСАЦІЙНА СКАРГА на Рішення…… від 05 липня 2012 року по справі та Ухвалу Апеляційного суду від …. 2012 року по справі Суть спору: 10 жовтня 2008 року між мною (далі Позивач) та ВАТ «» (далі Відповідач 1) було підписано першу частину Кредитного договору про іпотечний кредит за невідновлюванною кредитною лінією №, згідно якого банк зобов’язується надати Позивачу кредит в сумі 525,0 тис.грн. на строк до 09 жовтня 2013 року, з встановленням плати річної відсоткової ставки 20% річних. п.1.2 Кредитного договору встановлено, що кредит видається на споживчі потреби та Сукупна вартість кредиту, Графік платежів, Вид і предмет кожної супутньої послуги та їх обґрунтування визначенні в додатку №1-3 цього договору, що є невід’ємною його частиною. п.8.1 визначено що договір набуває чинності з моменту його підписання, та п.8.5 визначено , що невід’ємною частиною цього договору є Додатки №1,№2,№3. п.1.6 Кредитного договору визначено, що погашення кредиту здійснюється позичальником до 10 числа кожного місяця ануітетними платежами в розмірі 13 910,0 грн. починаючи з 10 листопада 2009 року., та у відповідності до п. 3.3.1 встановлено зобов’язання позичальника за рахунок платежів згідно п.1.6. повернути кредит у сумі 525,0 тис.грн. у термін до 09 жовтня 2013 року. 13 жовтня 2008 року між Позивачем та Відповідачем 1 було підписано в забезпечення виконання зобов’язання Іпотечний договір , який був посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу……. (далі Відповідач 2). 02.02.2009 року між Позивачем та Відповідачем 1 було підписано Додаткову угоду №1 про зміну умов п.1.3 Кредитного договору про іпотечний кредит за невідновлюванною кредитною лінією № , згідно якого змінено ліміт кредиту , та встановлено його на рівні 235,0 тис.грн., всі інші умови кредитного договору залишенні без змін. Позивач звернувся до суду про захист прав споживачів, про визнання Додаткової угоди №1 від 02.02.2009 року до Кредитного договору про іпотечний кредит за невідновлюванною кредитною лінією № 0 та Іпотечного договору від 13 жовтня 2008 року недійсними, тому як вони не направленні на реальне настання правових наслідків, т.я підписанні на зміну і забезпечення юридично неоформленого, а тому неукладеного Кредитного договору про іпотечний кредит за невідновлюванною кредитною лінією № . В обґрунтування факту неукладенності Кредитного договору про іпотечний кредит за невідновлюванною кредитною лінією № від 10 жовтня 2008 року Позивач зазначив, що були порушенні його споживчі права через реалізацію неякісної послуги споживчого кредитування через невідповідність її нормативно-правовим актам, що привело до встановлення цивільних відносин по отриманню сторонами одна від одної грошових коштів на підставі юридично неоформленого кредитного договору: на не визначених у відповідності до закону особливих істотних умов договору споживчого кредитування , кредитного договору, який не набрав сторонами домовленої письмової форми, а саме, що: 1. Сторони не узгоджували особливі істотні кредитні умови та умови Кредитного договору до його підписання по причинні не надання Відповідачем 1 Позивачу повної і достовірної інформації про кредитні послуги Відповідача 1, та майбутніх умов Кредитного договору, а саме: наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. 2.Сторони не узгодили особливі істотні умови Кредитного договору, як договору споживчого кредитування, у момент його підписання по причинні відсутності їх у змісті Кредитного договору, а саме: дату видачі кредиту; дату та суми видачі кожного траншу (п.1.2. кредит надається окремими частинами ( траншами); сукупну вартість кредиту у грошовому виразі як абсолютного подорожчання кредиту, та у процентному виразі у вигляді реальної процентної ставки; детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача; графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом ; вид і предмету кожної супутньої послуги з їх нормативним обґрунтуванням та визначенням розмірів платежів ; номера банківських рахунків на ім’я позичальника, з метою зарахування на нього суми наданого кредиту або надання кредиту за рахунком, суми погашення кредиту та відсотків, умови відкриття, ведення та закриття таких рахунків. Позивач стверджував, що відсутність фактичних дій сторін по узгодженню особливих істотних умов договору споживчого кредитування до його підписання, не включення до змісту Кредитного договору вищезазначених особливих істотних умов договору споживчого кредитування є недотримання Відповідачем 1 прямих вимог п.2 р.11, закону України «Про захист прав споживачів», ст.2.1, 2.2.,2.4 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», ч.4 ст.11 ЗУ « Про захист прав споживачів» , п.3.1, 3.2,3.3.,3.4 «Правил про надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою НБУ №168 від 10 травня 2007 року», що як слідство відповідно до ст.638 ЦК України є підставами вважати Кредитний договір неукладеним. 3. Сторони не узгодили істотну умову порядок погашення кредиту з листопада 2009 року та строк виконання зобов’язання, який визначений п.1.6 та 3.3.1 Кредитного договору, тому як волевиявлення сторін щодо цих умов було різним: Волі Позивача відповідало сплачуючи платежі з листопада 2009 року у розмірі 13 910,0 грн. повернути основне зобов’язання в сумі 525,0 тис.грн. у строк 09 жовтня 2013 року згідно умов п.1.6 та п.3.3.1 Кредитного договору, що він посвідчив підписавши першу частину Кредитного договору про іпотечний кредит за невідновлюванною кредитною лінією № . Проте, умови погашення тіла кредиту, які реально встановлені Відповідачем 1, не відповідають зазначеним умовам Кредитного договору. Волі Відповідача 1 відповідало отримуючи платежі з листопада 2009 року у розмірі 13 910,0 грн. отримати сплату основного зобов’язання в сумі 457 077,04 до 09 жовтня 2013 року ( Докази: Позивача-розрахунок №1,2; Відповідача1- «Таблиця сукупної вартості кредиту). Тобто реальні умови п.1.6 Кредитного договору встановленні таким чином, що на час повернення кредиту 09 жовтня 2013 року сума недоплати по тілу кредита становила б 67 922, 65 грн., тоді як умовами Кредитного договору п.3.3.1 зобов’язано Позивача повернути 525,0 тис.грн. у строк 09.жовтня 2013 року. На питання які реальні вимоги Відповідача 1 щодо виконання умови договору по сплаті повної суми кредиту у розмірі 525,0 тис. грн., якими платежами та у які строки Кредитний договір відповіді не дає, що у відповідності до ст. 638 ЦК України дало підстави Позивачу стверджувати, що сторони не досягли істотних домовленостей щодо порядку сплати платежів по кредиту з листопада 2009 року, строку виконання основного зобов’язання та реальних вимог Відповідача 1., тому як Відповідач 1 заклав суперечливі умови. 4. Сторони не завершили 10 жовтня 2008 року підписання усіх частин Кредитного договору, та не досягли домовленої сторонами форми Кредитного договору, а саме: у відповідності до п.1.2, 8.5 Кредитного договору невід’ємними його частинами є Додаток №1- «Сукупна вартість кредиту», Додаток №2- «Графік платежів», Додаток №3 –« Вид і предмет кожної супутньої послуги та їх обґрунтування». Тобто відповідно до п. 1.2, 8.5 Кредитного договору форма Кредитного договору як «єдиного документу» мала б складатися з чотирьох частин. Тоді як сторони 10 жовтня 2008 року, у день встановлення цивільних відносин не підписали невід’ємні частини Кредитного договору Додаток №1- «Сукупна вартість кредиту», Додаток №2- «Графік платежів» тобто не закінчили юридичне оформлення Кредитного договору. Позивач стверджував, що не підписання сторонами Кредитного договору як «єдиного документу» , який складається з чотирьох невід’ємних частин у відповідності до п.1.2 та 8.5 основного змісту Кредитного договору є фактом не досягнення сторонами домовленої письмової форми договору, що у відповідності до ст.639 ЦК України дає підстави стверджувати, що Договір є неукладеним (Докази Відповідача 1- Додаток №1«Таблиця сукупної вартості кредиту» не підписана сторонами, Додаток №2- «Нормативне обгрунутвання супутніх послуг»; Додаток №3 «Витяг з тарифів» ). 5. Відповідач 2 прийняв для нотаріального посвідчення зобов’язання юридично неоформлений Кредитний договір, тобто Кредитний договір який не набрав чинності. Тоді як посвідченню забезпечення може лише дійсне зобов’язання на підставі документів , які відповідають закону. Відповідач 2 не звернув уваги на те, що п.1.2 та 8.5 Кредитного договору встановлена його письмова форма, яка визначена сторонами з чотирьох невід’ємних частин: основний зміст Кредитного договору про іпотечний кредит за невідновлюванною кредитною лінією № 08Р-170 від 10 жовтня 2008 року та його невід’ємні частини: Додаток №1- «Сукупна вартість кредиту», Додаток №2- «Графік платежів», Додаток №3 –« Вид і предмет кожної супутньої послуги та їх обґрунтування». Не звернув уваги на п.8.1 основного зобов’язання , згідно якого Кредитний договір набуває чинності з моменту його підписання. Тоб-то для приватного нотаріуса чинним , а значить дійсним зобов’язанням яке відповідає закону мав би бути підписаний сторонами «єдиний документ», який складається з чотирьох частин: основний зміст Кредитного договору про іпотечний кредит за невідновлюванною кредитною лінією № та його невід’ємні частини Додаток №1- «Сукупна вартість кредиту», Додаток №2- «Графік платежів», Додаток №3 –« Вид і предмет кожної супутньої послуги та їх обґрунтування». Враховуючи що сторони не підписали невід’ємні частини Кредитного договору Додаток №1- «Сукупна вартість кредиту», Додаток №2- «Графік платежів», то нотаріус не мав при здійсненні нотаріальних дій чинного Кредитного договору. Позивач стверджував що приватним нотаріусом були порушенні ст.35, 93 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», ст.3 ЗУ « Про іпотеку»; ст.ст.5,7, 47, 49 ЗУ «Про нотаріат», що давало підстави Позивачу стверджувати про незаконність дій приватного нотаріуса по посвідченню забезпечення зобов’язання. 05 липня 2012 року ……. ( справа № ) ухвалене рішення за позовом ххххх до ПАТ «……..» в особі філії ПАТ «», Приватного нотаріуса …….. про захист прав споживачів, визнання Додаткової угоди №1 до Кредитного договору про іпотечний кредит за невідновлюванною кредитною лінією № року та Договору іпотеки від 13 жовтня 2008 року недійсними, дій приватного нотаріуса незаконними яким у позові відмовлено повністю. На рішення суду Позивачем була подана Апеляційна Скарга. 08 серпня 2012 року Ухвалою Апеляційного суду ……. (справа …..) рішення …… районного суду м. Херсона по справі № ….. залишено без змін. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції , з чим погодився і Апеляційний суд виходив з того, що Позивачем не доведено підстав за наявності яких оспорюванні правочини є недійсними, що договори укладенні на підставі вільного волевиявлення сторін, що узгодженні всі істотні умови Кредитного договору, а його зміст не суперечить Цивільному кодексу та іншим актам законодавства, моральним засадам суспільства. До таких висновків суд першої інстанції, з чим погодився і Апеляційний суд прийшли на підставі того, що: сторони підписали Кредитний договір, а тому були ознайомленні з його умовами, частково виконували, та що існує рішення ……. районного суду від 20 серпня 2011 року , яке набрало законної сили про відмову у задоволення позову про визнання недійсними Кредитного та Іпотечного договору. При цьому Апеляційний суд зазначив, що Апеляційна Скарга Позивача ґрунтується лише на оціночних судженнях апелянтом норм матеріального права. Про те з такими висновками Позивач погодитися не може, тому як вони прийняті з порушенням норм процесуального і матеріального права. Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Вказаним вимогам закону судові рішення не відповідають. Порушення норм процесуального і матеріального права: 1. Приймаючи рішення про узгодженість сторонами істотних умов Кредитного договору суд першої інстанції виходив з того, що сторони на підставі вільного волевиявлення підписали умови Кредитного договору та частково його виконували, що і свідчить про те, що сторони досягли домовленості щодо істотних його умов та вони відповідають внутрішній волі сторін. З зазначеним погодився і апеляційний суд. Однак зазначений висновок судів обох інстанцій не відповідає вимогам ст.638 ЦК України, згідно якої «Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди». Отже факт підписання кредитного договору є лише однією з умов для висновку щодо його укладеності, іншими умовами має бути узгодження у змісті договору його істотних умов та дотримання письмової форми кредитного договору. А тому висновок суду щодо узгодження істотних умов кредитного договору зроблений лише на підставі факту його підписання не відповідає вимогам ст. 638 ЦК України. Посилання судів обох інстанцій в обґрунтування укладенності Кредитного договору на ст. 1046 ч.2 ЦК України згідно якої «Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками » не є достатнім для висновку щодо укладеності кредитного договору. Том як у відповідності до ст. 638, 639, 1055 ЦК України Кредитний договір є укладеним, якщо його складено у письмовій формі і підписано сторонами, сторони досягли згоди щодо істотних умов, щодо форми договору, тоді як договір позики вважається укладеним вже з моменту передачи грошей. Отже для дослідження доводів Позивача щодо неукладенності Кредитного договору про іпотечний кредит за невідновлюванною кредитною лінією № у відповідності до ст. 638, 639, 1055 ЦК України суди обох інстанцій мали б у змісті рішення суду викласти свої мотивовані і обгрунтованні висновки щодо доводів Позивача та заперечень Відповідачів 1,2 щодо змісту Кредитного договору на предмет наявності в ньому особливих істотних умов договору споживчого кредитування та досягнення домовленої письмової форми Кредитного договору. Але ні зміст рішення суду першої інстанції, ані апеляційної інстанції не містить мотивованих і обґрунтованих висновків щодо аналізу змісту Кредитного договору у обсязі позовних вимог ПОЗИВАЧА, а висновок суду зроблено на підставі лише однієї обставини - факту підписання кредитного договору, що не є достатнім і не відповідає вимогам норм цивільного права (ст. 638, 639, 1055 ЦК України) При цьому ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не застосовані до спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню. А Апеляційний суд, застосовані Позивачем норми матеріального права визнав оціночними, що не відповідає нормам матеріального права . Суди обох інстанцій не врахували, що цивільні відносини між Позивачем та Відповідачем 1, які виникли на підставі підписаного сторонами основної частини Договору про іпотечний кредит за не відновлюваною кредитною лінією № від є відносинами між споживачем кредитної послуги та банком, як надавачем кредитної послуги, т.я у п.1.2 цього договору зазначено, що кредит видається на споживчі потреби. Отже при виборі правових норм для розгляду спірних відносин між споживачем і банком суд мав би у відповідності до ст.8 ЦПК України застосувати норми Конституції України, законів України та міжнародні договори, інші нормативно правові акти, які регулюють цивільні стосунки між споживачем кредитної послуги та банком. Пленум Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ своєю Постановою №5 від 30 березня 2012 року з метою однакового застосування судами законодавства, що регулює кредитні правовідносини роз’яснив у п.1 «Розгляд справ за позовами, що виникають при укладенні, забезпеченні, виконанні та припиненні кредитних договорів, а також при визнанні їх недійсними, повинен здійснюватись у точній відповідності із законом та в установлені для цього строки. При вирішенні таких спорів суди мають виходити з положень статей 41, 42, 99 Конституції України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), а також враховувати, що кредитні відносини врегульовано, зокрема, главами 52, 53, 71 Цивільного кодексу України (далі – ЦК), законами України: від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність»; від 2 жовтня 1992 року № 2654-XII «Про заставу»; від 5 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку»; від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів»; від 18 листопада 2003 року № 1255-IV «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»; від 19 червня 2003 року № 979-IV «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати»; від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі – Декрет про валютне регулювання) та іншими нормативно-правовими актами, у тому числі виданими Національним банком України у межах своїх повноважень, визначених Законом України від 20 травня 1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України». Отже з позиції п.1 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року та суті спірних правовідносин між споживачем та надавачем послуг споживчого кредитування суди мали б розглянути справу, з застосуванням законодавства , визначеного у цьому пункті . При цьому суди обох інстанцій мали б врахувати правову позицію роз’яснення п.14 Постанови Пленуму ВССУ №5 від 30 березня 2012 року, згідно якого: «При вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (ст.215, 1048-1052, 1054-1055), ст. 18-19 Закону України «Про захист прав споживачів». Зокрем , кредитний договір обов’язково має укладатись у письмовій формі (стаття 1055 ЦК), недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих що пов’язанні з його нікчемністю. При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз’яснення, наведенні у постанові Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року №9 « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними».Суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний), або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першою ст. 215 ЦК , та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови, або зміст яких не можливо встановити, виходячи з норм чинного законодавства (ст.536,638,1056-1 ЦК)», та. правову позицію роз’яснення у п.8 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними» згідно якого: « У зв’язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину ( статті 205-210, 640 ЦК тощо).Зокрема, не є укладеним право чин ( договори), у яких відсутні встановленні законодавством умови, необхідні для їх укладання ( відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту, не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача, тощо». Судами обох інстанцій мала бути врахована правова позиція Конституційного суду України у рішенні по Справі N 1-26/2011 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011, який розтлумачив, що «…. держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору». Однак судами обох інстанцій у порушення правової позиції Конституційного суду України у рішенні по Справі N 1-26/2011 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011, п.8 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними», п.1 Постанови Пленуму ВССУ №5 від 30 березня 2012 року, п.14 Постанови Пленуму ВССУ №5 від 30 березня 2012 року, ст. 638 ЦК України не враховано, що особливий порядок укладання цивільних договорів споживчого кредиту ( у відповідності до ст.638 ЦК України), визначений державою (в реалізацію ст.42 Конституції України) ЗУ «Про захист прав споживачів» та «Правилами про надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою НБУ №168 від 10 травня 2007 року». А тому висновок апеляційного суду про оціночне застосування Позивачем прямих норм матеріального права зазначених правових актів для обґрунтування своїх позовних вимог зроблено всупереч ст.42 Конституції України, Рішення Конституційного суду та є фактом невиконання Рішення Конституційного суду та Конституції України . Як наслідок судами обох інстанцій безпідставно не застосовано для законного вирішення справи по суті прямі норми матеріального права, які встановлюють особливі істотні умови договорів споживчого кредитування: - ст.2.1, 2.2.,2.4 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» та р.11, п.2.закону України «Про захист прав споживачів» для дослідження доводів Позивача щодо відсутності юридичного факту узгодження сторонами кредитних умов та істотних умов майбутнього договору споживчого кредитування до його підписання. Зміст рішення суду - ч.4 ст.11 ЗУ « Про захист прав споживачів» , п.3.1, 3.2,3.3.,3.4 «Правил про надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою НБУ №168 від 10 травня 2007 року» для дослідження доводів Позивача щодо відсутності юридичного факту узгодження сторонами особливих істотних умов договору споживчого кредитування в момент його підписання. - не правильно витлумачена пряма норма цивільного права ст. 638 ЦК України, для визначення моменту укладання Кредитного договору про іпотечний кредит за невідновлюванною кредитною лінією № , а саме не врахованні «умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду» а саме: ЗУ «Про захист прав споживачів» та «Правилами про надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою НБУ №168 від 10 травня 2007 року». Зазначенні дії судів обох інстанцій не відповідають правовій позиції п. 16 Пленуму ВССУ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин», яким встановлено що суди повинні з’ясовувати виконання банками положень ст.11,18,21 ЗУ «Про захист прав споживачів», норм «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою НБУ №168., висновки викладенні у рішенні Конституційного суду України від 10 листопада 2011 р. № 15-рп/2011 (справа про захист справ споживачів). Рішення суду не містить результатів з’ясування виконання банком вимог зазначених актів, тоді як це є прямою вимогою ВССУ « суди повинні». Суди обох інстанцій зробили висновок про узгодженість істотних умов Кредитного договору та факту його укладання з порушенням ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та не виконанням п.11 абзац 1, 5 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 18.12.2009 року №14 « Про судове рішення у цивільній справі», згідно якого визначено, що у мотивувальній частинні рішення має міститися обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову. Зазначене порушення полягає в тому, що зміст рішення суду не містить мотивованого обґрунтування суду щодо доводів Позивача та заперечень Відповідачів щодо кожної обставини позову, в тому числі: Судами обох інстанцій у змісті рішення не надано мотивованої і обгрунтованної оцінки доводів Позивача та заперечень Відповідача 1 що: Сторони не узгоджували особливі істотні кредитні умови та умови Кредитного договору до його підписання по причинні не надання Відповідачем 1 Позивачу повної і достовірної інформації про кредитні послуги Відповідача 1, та майбутніх умов Кредитного договору, а саме: наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. Висновки суду з розгляду цього доводу ПОЗИВАЧА має істотне значення для прийняття законного рішення, т.я попереднє узгодження умов майбутніх кредитних стосунків між споживачем і банком є вимогою закону і не виконання цієї вимоги є його порушенням і трактується як нечесна підприємницька практика, яка веде до недійсності правочину. Сторони не узгодили особливі істотні умови Кредитного договору, як договору споживчого кредитування, у момент його підписання по причинні відсутності їх у змісті Кредитного договору, а саме: дату видачі кредиту; дату та суми видачі кожного траншу (п.1.2. кредит надається окремими частинами ( траншами); сукупну вартість кредиту у грошовому виразі як абсолютного подорожчання кредиту, та у процентному виразі у вигляді реальної процентної ставки; детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача; графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом ; вид і предмету кожної супутньої послуги з їх нормативним обґрунтуванням та визначенням розмірів платежів ; номера банківських рахунків на ім’я позичальника, з метою зарахування на нього суми наданого кредиту або надання кредиту за рахунком, суми погашення кредиту та відсотків, умови відкриття, ведення та закриття таких рахунків. Висновки суду з розгляду цього доводу ПОЗИВАЧА має істотне значення для прийняття законного рішення, т.я наявність зазначених особливих істотних умов у змісті договору споживчого кредитування визначена законом, і іх відсутність дає підстави для визнання факту неукладеності такого кредитного договору. У змісті рішення не надано мотивованої і обгрунтованної оцінки доводів Позивача та заперечень Відповідача 1 щодо неузгодженості сторонами порядку та строку погашення тіла кредиту визначених у п.1.6 та 3.3.1 Кредитного договору. Зазначена обставина має істотне значення для законного вирішення справи по суті, т.я п.1.6 передбачена істотна умова Кредитного договору щодо розміру сплати зобов’язання з листопада 2009 року, а п.3.3.1 передбачено строк виконання зобов’язання і недосягнення сторонами домовленостей щодо цих істотних умов у відповідності до ст.638 ЦК України є підставами до визнання факту Кредитного договору неукладеним, та недійсності Додаткової угоди №1 від 02.02.2009 року та Іпотечного договору від 13 жовтня 2008 року . У змісті рішення не надано мотивованої і обгрунтованної оцінки доводів Позивача та заперечень Відповідачів 1 і 2 щодо недосягнення сторонами домовленої письмової форми Кредитного договору. Зазначена обставина має істотне значення для законного вирішення справи по суті, т.я не підписання сторонами у день встановлення цивільних відносин усіх частин Кредитного договору як єдиного юридичного документу- основний зміст Кредитного договору про іпотечний кредит за невідновлюванною кредитною лінією № від 10 жовтня 2008, невід’ємні частини Додаток №1 «Сукупна вартість кредиту», Додаток №2 «Графік платежів» дає підстави визнання факту не досягнення сторонами домовленної письмової форми Кредитного договору, що як наслідок веде до визнання факту (у відповідності до ст.639 ЦК України) неукладеності такого договору та недійсності Додаткової угоди №1 від 02.02.2009 року ( у відповідності до п.3,5ст.203 ЦК України) та Іпотечного договору від 13 жовтня 2008 року недійсними ( у відповідності до ч.2 п.1 ст.11, ст.548 ЦК України) У змісті рішення не надано мотивованої і обгрунтованної оцінки доводів Позивача та заперечень Відповідача 2 щодо незаконних дій приватного нотаріуса по нотаріальному посвідченню зобов’язання на підставі юридично неоформленого Кредитного договору. Зазначена обставина має істотне значення для законного вирішення справи по суті, т.я посвідчення приватним нотаріусом зобов’язання по юридично неоформленому Кредитному договору дає підстави до визнання дій приватного нотаріуса незаконними, а Іпотечного договору недійсним у ( у відповідності до ч.2 п.1 ст.11, ст.548 ЦК України). У порушення п.4 ст.212 ЦПК України, згідно якої «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті» , п.11 абзац 1 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 18.12.2009 року №14 « Про судове рішення у цивільній справі» зміст рішення судів обох інстанцій не містить результати оцінки доказів по справі: Докази Позивача: письмовий зміст Договору про іпотечний кредит за не відновлюваною кредитною лінією №, Розрахунок сукупної вартості кредиту №1 , №2 ( зроблений Позивачем) ; Докази Відповідача 1: «Розрахунок сукупної вартості кредиту» (зроблений Відповідачем 1 та не підписаний сторонами), «Витяг з тарифів», «Нормативне обґрунтування супутніх послуг»; Докази Відповідача 2 із матеріалів нотаріальної справи: Договір про іпотечний кредит за не відновлюваною кредитною лінією № від 10 жовтня 2008 року, «Розрахунок сукупної вартості кредиту» (зроблений Відповідачем 1 та не підписаний сторонами), «Витяг з тарифів», «Нормативне обґрунтування супутніх послуг» Висновки суду щодо дослідження оцінки зазначених доказів має істотне значення для законного вирішення справи по суті, т.я : саме зміст основної частини Кредитного договору дає відповіді на законність доводів Позивача та заперечень Відповідачів 1,2 щодо відсутності у ньому особливих істотних умов договору споживчого кредитування; саме Розрахунки Позивача №1, 2 «Розрахунок сукупної вартості кредиту» та доказ Відповідача «Таблиця сукупної вартості кредиту» дають відповідь щодо законності доводів Позивача і заперечнь Відповідача 1 щодо неузгодженості умов п.1.6 та 3.3.1 основної частини Кредитного договору; саме докази Відповідача 1 і 2 «Таблиця сукупної вартості кредиту», «Витяг з тарифів», « Нормативне обґрунтування супутніх послуг» у їх сукупності дають відповідь чи були сторонами підписанні у день встановлення цивільних відносин невід’ємні частини Кредитного договору «Сукупна вартість кредиту» та «Графік платежів», та чи були дії приватного нотаріуса законними по засвідченню забезпечення на підставі кредитного договору без його невід’ємних частин «Сукупна вартість кредиту» та «Графік платежів». Результати дослідження судом цих доказів судом мали б наслідком висновків суду щодо відповідності Кредитного договору нормам закону ст. ч.2 п.1 ст.11, п.3,5 ст.203, 207,215, 548, 628 , 631, 638, 639 ЦК України, ст.2.1, 2.2.,2.4, п.3.1, 3.2,3.3.,3.4 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» та р.11, п.2, ч.4 .Закону України «Про захист прав споживачів» та чинності оспорюваних правочинів: Додаткової угоди №1 від ….. року та Іпотечного договору від 13 жовтня 2008 року. Проте рішення судів обох інстанцій не містить мотивованого і обгрунтованного висновку щодо дослідження цих доказів, прийняття чи неприйняття їх до уваги судом. Посилання суддів обох інстанцій на факт часткового виконання умов Кредитного договору ( отримання грошових коштів та часткове виконання по сплаті платежів), як на підтвердження свого рішення щодо дійсності та укладенності оспорюваних правочинів зроблено без врахування правової позиції роз’яснення у п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними» згідно якого: « Судам необхідно врахувати, що виконання чи не виконання сторонами зобов’язань, які виникли з правочинну, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визначення правочинну недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків ( частина перша ст. 216 ЦК)». Відповідно правової позиції Верховного суду недійсність правочинну встановлюється саме на момент його вчинення, а не за наслідками його виконання, а тому суди обох інстанцій безпідставно врахували факт отримання сторонами одна від одної грошових коштів як свідчення дійсності та укладенності право чинів. Окрім того, судами обох інстанцій не врахована правова позиція Верховного суду України, прийнята за результатами перегляду судових рішень господарських судів по справі № 7/221-09 Постанова від 25.06.2011 року згідно якої « визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладання договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами». Виходячи з правової позиції Верховного суду факт укладенності чи неукладенності встановлюється судом на момент укладання договору, а не за наслідками його виконання. Враховуючи правові позиції судів вищих інстанцій, висновки судів першої інстанції та апеляційної інстанції щодо узгодженості істотних умов, дійсності право чинів та їх укладенності на підставі наявного факту отримання сторонами одна від одної грошових коштів не відповідає нормам матеріального права. Посилання суду на преюдиційність рішення ……. районного суду від 20 вересня 2011 року також є помилковим, тому як судами обох інстанцій не було досліджено суб’єктивні і об’єктивні межі цього рішення. При цьому суди обох інстанцій не врахували, що згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, тоді як Відповідач 2 участі у зазначеній справі не брав. Апеляційним судом не застосовано п.7 абз.2 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» , згідно якої « Оскільки обставини, встановленні судовим рішенням у цивільній справі, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники , то в інших випадках - ці обставини встановлюються на загальних підставах» Окрім того судом апеляційної інстанції не врахована правова позиція Верховного суду. У відповідності до правової позиції Верховного суду викладеної у його рішенні (http://reyestr.court.gov.ua/Review/11970846 13 жовтня 2010 року м. Київ згідно якої«Виходячи з аналізу процесуальних норм права, преюдиційність фактів, які відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню, ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб’єктивними (ті самі особи (особа) або правонаступники) і об’єктивними (предмет спору, предмет доказування) межами, за якими сторони чи інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники, не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судом в рішенні у такій справі факти і правовідносини» і не дослідження судом суб’єктивних і об’єктивних меж рішення Дніпровського суду від 20 вересня 2011 року є порушенням закону. Суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що об’єктивні межі судового рішення …… районного суду від 20 вересня 2011 року є відмінними від предмету доказування у даній справі, т.я недійсність кредитного договору та його неукладенність мають різну правову природу цивільних стосунків, та регулюються різними нормами права. При цьому апеляційний суд не звернув уваги, що Дніпровський районний суд у своєму рішенні від 20 вересня 2011 року зазначив, що він наперед виключив застосування норм матеріального права ЗУ «Про захист прав споживачів» у момент його укладання, зазначивши, що норми цього закону застосовуються лише до укладання кредитного договору, тим самим доводи ПОЗИВАЧА з позиції його статуса як „споживача” судом не розглядались . Зазначена судова практика визнана Конституційним судом такою що не відповідає нормам матеріального права. Застосування судами обох інстанцій преюцидіальності рішення ….. районного суду від 20 вересня 2011 року без дослідження суб’єктивних і об’єктивних його меж фактично є перешкоджанням доступу до правосуддя зі сторони суду, тому як його рішення не містить встановлених фактів і обставин щодо узгодження особливих істотних умов договору споживчого кредитування до його укладання і в момент укладання у відповідності до вимог ЗУ «про захист прав споживачів» та «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту»; щодо узгодженості умов п.1.6, 3.3.1 Кредитного договору; щодо домовленої письмової форми Кредитного договору; щодо правомірності дій нотаріуса по посвідченню забезпечення зобов’язання. А тому права ПОЗИВАЧА на звернення до суду за захистом порушених прав у цьому обсязі були фактично відчуженні судом, що є порушенням гарантій Конституції України. Враховуючи вищевикладене, та те, що судом першої інстанції допущенно порушення норм процесуального і матеріального права, які не були виправленні апеляційним судом у порядку перевірки , що на думку Позивача призвело до прийняття незаконного судового рішення, керуючись ст.324, 325,326, 336 ЦПК України ПРОШУ: 1.Прийняти Касаційну Скаргу до провадження; 2.Скасувати Рішення ….. районного суду м. від 05 липня 2012 року по справі № та Ухвалу Апеляційного суду ….э від 08 серпня 2012 року по справі №; 3. Передати справу на новий розгляд до …… районного суду м. …. Додаток: 1. Копія Касаційної Скарги з додатками для сторін 2 екз.- (____________арк. ) ЧТО ДЕЛАТЬ ГОСОДА? ЕСЛИ У КОГО ЕСТЬ РЕШЕНИЯ ВССУ И ВЕРХОВНОГО СУДА ПО КОТОРЫМ МОЖНО ПОДАТЬ НА ПЕРЕСМОТР В ВЕРХОВНЫЙ СУД ПОДЕЛИТЕСЬ.

Ну вот опять горькое разочарование. Отправила второй раз касацию. ВССУ получил ее 04.03.2013 г. Только что в реестре нахожу отказ в открытии производства. Причем Ухвала принята 05.03.2013 года. Появилась в реестре только сегодня. Хотя я их бомбила все это время, но ответа мне давали. Думаю сегодня за 5 минут бортонули. ВОТ ТЕКСТ КАСАЦИИ КАСАЦІЙНА СКАРГА на Рішення…… від 05 липня 2012 року по справі та Ухвалу Апеляційного суду від …. 2012 року по справі Суть спору: 10 жовтня 2008 року між мною (далі Позивач) та ВАТ «» (далі Відповідач 1) було підписано першу частину Кредитного договору про іпотечний кредит за невідновлюванною кредитною лінією №, згідно якого банк зобов’язується надати Позивачу кредит в сумі 525,0 тис.грн. на строк до 09 жовтня 2013 року, з встановленням плати річної відсоткової ставки 20% річних. п.1.2 Кредитного договору встановлено, що кредит видається на споживчі потреби та Сукупна вартість кредиту, Графік платежів, Вид і предмет кожної супутньої послуги та їх обґрунтування визначенні в додатку №1-3 цього договору, що є невід’ємною його частиною. п.8.1 визначено що договір набуває чинності з моменту його підписання, та п.8.5 визначено , що невід’ємною частиною цього договору є Додатки №1,№2,№3. п.1.6 Кредитного договору визначено, що погашення кредиту здійснюється позичальником до 10 числа кожного місяця ануітетними платежами в розмірі 13 910,0 грн. починаючи з 10 листопада 2009 року., та у відповідності до п. 3.3.1 встановлено зобов’язання позичальника за рахунок платежів згідно п.1.6. повернути кредит у сумі 525,0 тис.грн. у термін до 09 жовтня 2013 року. 13 жовтня 2008 року між Позивачем та Відповідачем 1 було підписано в забезпечення виконання зобов’язання Іпотечний договір , який був посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу……. (далі Відповідач 2). 02.02.2009 року між Позивачем та Відповідачем 1 було підписано Додаткову угоду №1 про зміну умов п.1.3 Кредитного договору про іпотечний кредит за невідновлюванною кредитною лінією № , згідно якого змінено ліміт кредиту , та встановлено його на рівні 235,0 тис.грн., всі інші умови кредитного договору залишенні без змін. Позивач звернувся до суду про захист прав споживачів, про визнання Додаткової угоди №1 від 02.02.2009 року до Кредитного договору про іпотечний кредит за невідновлюванною кредитною лінією № 0 та Іпотечного договору від 13 жовтня 2008 року недійсними, тому як вони не направленні на реальне настання правових наслідків, т.я підписанні на зміну і забезпечення юридично неоформленого, а тому неукладеного Кредитного договору про іпотечний кредит за невідновлюванною кредитною лінією № . В обґрунтування факту неукладенності Кредитного договору про іпотечний кредит за невідновлюванною кредитною лінією № від 10 жовтня 2008 року Позивач зазначив, що були порушенні його споживчі права через реалізацію неякісної послуги споживчого кредитування через невідповідність її нормативно-правовим актам, що привело до встановлення цивільних відносин по отриманню сторонами одна від одної грошових коштів на підставі юридично неоформленого кредитного договору: на не визначених у відповідності до закону особливих істотних умов договору споживчого кредитування , кредитного договору, який не набрав сторонами домовленої письмової форми, а саме, що: 1. Сторони не узгоджували особливі істотні кредитні умови та умови Кредитного договору до його підписання по причинні не надання Відповідачем 1 Позивачу повної і достовірної інформації про кредитні послуги Відповідача 1, та майбутніх умов Кредитного договору, а саме: наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. 2.Сторони не узгодили особливі істотні умови Кредитного договору, як договору споживчого кредитування, у момент його підписання по причинні відсутності їх у змісті Кредитного договору, а саме: дату видачі кредиту; дату та суми видачі кожного траншу (п.1.2. кредит надається окремими частинами ( траншами); сукупну вартість кредиту у грошовому виразі як абсолютного подорожчання кредиту, та у процентному виразі у вигляді реальної процентної ставки; детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача; графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом ; вид і предмету кожної супутньої послуги з їх нормативним обґрунтуванням та визначенням розмірів платежів ; номера банківських рахунків на ім’я позичальника, з метою зарахування на нього суми наданого кредиту або надання кредиту за рахунком, суми погашення кредиту та відсотків, умови відкриття, ведення та закриття таких рахунків. Позивач стверджував, що відсутність фактичних дій сторін по узгодженню особливих істотних умов договору споживчого кредитування до його підписання, не включення до змісту Кредитного договору вищезазначених особливих істотних умов договору споживчого кредитування є недотримання Відповідачем 1 прямих вимог п.2 р.11, закону України «Про захист прав споживачів», ст.2.1, 2.2.,2.4 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», ч.4 ст.11 ЗУ « Про захист прав споживачів» , п.3.1, 3.2,3.3.,3.4 «Правил про надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою НБУ №168 від 10 травня 2007 року», що як слідство відповідно до ст.638 ЦК України є підставами вважати Кредитний договір неукладеним. 3. Сторони не узгодили істотну умову порядок погашення кредиту з листопада 2009 року та строк виконання зобов’язання, який визначений п.1.6 та 3.3.1 Кредитного договору, тому як волевиявлення сторін щодо цих умов було різним: Волі Позивача відповідало сплачуючи платежі з листопада 2009 року у розмірі 13 910,0 грн. повернути основне зобов’язання в сумі 525,0 тис.грн. у строк 09 жовтня 2013 року згідно умов п.1.6 та п.3.3.1 Кредитного договору, що він посвідчив підписавши першу частину Кредитного договору про іпотечний кредит за невідновлюванною кредитною лінією № . Проте, умови погашення тіла кредиту, які реально встановлені Відповідачем 1, не відповідають зазначеним умовам Кредитного договору. Волі Відповідача 1 відповідало отримуючи платежі з листопада 2009 року у розмірі 13 910,0 грн. отримати сплату основного зобов’язання в сумі 457 077,04 до 09 жовтня 2013 року ( Докази: Позивача-розрахунок №1,2; Відповідача1- «Таблиця сукупної вартості кредиту). Тобто реальні умови п.1.6 Кредитного договору встановленні таким чином, що на час повернення кредиту 09 жовтня 2013 року сума недоплати по тілу кредита становила б 67 922, 65 грн., тоді як умовами Кредитного договору п.3.3.1 зобов’язано Позивача повернути 525,0 тис.грн. у строк 09.жовтня 2013 року. На питання які реальні вимоги Відповідача 1 щодо виконання умови договору по сплаті повної суми кредиту у розмірі 525,0 тис. грн., якими платежами та у які строки Кредитний договір відповіді не дає, що у відповідності до ст. 638 ЦК України дало підстави Позивачу стверджувати, що сторони не досягли істотних домовленостей щодо порядку сплати платежів по кредиту з листопада 2009 року, строку виконання основного зобов’язання та реальних вимог Відповідача 1., тому як Відповідач 1 заклав суперечливі умови. 4. Сторони не завершили 10 жовтня 2008 року підписання усіх частин Кредитного договору, та не досягли домовленої сторонами форми Кредитного договору, а саме: у відповідності до п.1.2, 8.5 Кредитного договору невід’ємними його частинами є Додаток №1- «Сукупна вартість кредиту», Додаток №2- «Графік платежів», Додаток №3 –« Вид і предмет кожної супутньої послуги та їх обґрунтування». Тобто відповідно до п. 1.2, 8.5 Кредитного договору форма Кредитного договору як «єдиного документу» мала б складатися з чотирьох частин. Тоді як сторони 10 жовтня 2008 року, у день встановлення цивільних відносин не підписали невід’ємні частини Кредитного договору Додаток №1- «Сукупна вартість кредиту», Додаток №2- «Графік платежів» тобто не закінчили юридичне оформлення Кредитного договору. Позивач стверджував, що не підписання сторонами Кредитного договору як «єдиного документу» , який складається з чотирьох невід’ємних частин у відповідності до п.1.2 та 8.5 основного змісту Кредитного договору є фактом не досягнення сторонами домовленої письмової форми договору, що у відповідності до ст.639 ЦК України дає підстави стверджувати, що Договір є неукладеним (Докази Відповідача 1- Додаток №1«Таблиця сукупної вартості кредиту» не підписана сторонами, Додаток №2- «Нормативне обгрунутвання супутніх послуг»; Додаток №3 «Витяг з тарифів» ). 5. Відповідач 2 прийняв для нотаріального посвідчення зобов’язання юридично неоформлений Кредитний договір, тобто Кредитний договір який не набрав чинності. Тоді як посвідченню забезпечення може лише дійсне зобов’язання на підставі документів , які відповідають закону. Відповідач 2 не звернув уваги на те, що п.1.2 та 8.5 Кредитного договору встановлена його письмова форма, яка визначена сторонами з чотирьох невід’ємних частин: основний зміст Кредитного договору про іпотечний кредит за невідновлюванною кредитною лінією № 08Р-170 від 10 жовтня 2008 року та його невід’ємні частини: Додаток №1- «Сукупна вартість кредиту», Додаток №2- «Графік платежів», Додаток №3 –« Вид і предмет кожної супутньої послуги та їх обґрунтування». Не звернув уваги на п.8.1 основного зобов’язання , згідно якого Кредитний договір набуває чинності з моменту його підписання. Тоб-то для приватного нотаріуса чинним , а значить дійсним зобов’язанням яке відповідає закону мав би бути підписаний сторонами «єдиний документ», який складається з чотирьох частин: основний зміст Кредитного договору про іпотечний кредит за невідновлюванною кредитною лінією № та його невід’ємні частини Додаток №1- «Сукупна вартість кредиту», Додаток №2- «Графік платежів», Додаток №3 –« Вид і предмет кожної супутньої послуги та їх обґрунтування». Враховуючи що сторони не підписали невід’ємні частини Кредитного договору Додаток №1- «Сукупна вартість кредиту», Додаток №2- «Графік платежів», то нотаріус не мав при здійсненні нотаріальних дій чинного Кредитного договору. Позивач стверджував що приватним нотаріусом були порушенні ст.35, 93 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», ст.3 ЗУ « Про іпотеку»; ст.ст.5,7, 47, 49 ЗУ «Про нотаріат», що давало підстави Позивачу стверджувати про незаконність дій приватного нотаріуса по посвідченню забезпечення зобов’язання. 05 липня 2012 року ……. ( справа № ) ухвалене рішення за позовом ххххх до ПАТ «……..» в особі філії ПАТ «», Приватного нотаріуса …….. про захист прав споживачів, визнання Додаткової угоди №1 до Кредитного договору про іпотечний кредит за невідновлюванною кредитною лінією № року та Договору іпотеки від 13 жовтня 2008 року недійсними, дій приватного нотаріуса незаконними яким у позові відмовлено повністю. На рішення суду Позивачем була подана Апеляційна Скарга. 08 серпня 2012 року Ухвалою Апеляційного суду ……. (справа …..) рішення …… районного суду м. Херсона по справі № ….. залишено без змін. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції , з чим погодився і Апеляційний суд виходив з того, що Позивачем не доведено підстав за наявності яких оспорюванні правочини є недійсними, що договори укладенні на підставі вільного волевиявлення сторін, що узгодженні всі істотні умови Кредитного договору, а його зміст не суперечить Цивільному кодексу та іншим актам законодавства, моральним засадам суспільства. До таких висновків суд першої інстанції, з чим погодився і Апеляційний суд прийшли на підставі того, що: сторони підписали Кредитний договір, а тому були ознайомленні з його умовами, частково виконували, та що існує рішення ……. районного суду від 20 серпня 2011 року , яке набрало законної сили про відмову у задоволення позову про визнання недійсними Кредитного та Іпотечного договору. При цьому Апеляційний суд зазначив, що Апеляційна Скарга Позивача ґрунтується лише на оціночних судженнях апелянтом норм матеріального права. Про те з такими висновками Позивач погодитися не може, тому як вони прийняті з порушенням норм процесуального і матеріального права. Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Вказаним вимогам закону судові рішення не відповідають. Порушення норм процесуального і матеріального права: 1. Приймаючи рішення про узгодженість сторонами істотних умов Кредитного договору суд першої інстанції виходив з того, що сторони на підставі вільного волевиявлення підписали умови Кредитного договору та частково його виконували, що і свідчить про те, що сторони досягли домовленості щодо істотних його умов та вони відповідають внутрішній волі сторін. З зазначеним погодився і апеляційний суд. Однак зазначений висновок судів обох інстанцій не відповідає вимогам ст.638 ЦК України, згідно якої «Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди». Отже факт підписання кредитного договору є лише однією з умов для висновку щодо його укладеності, іншими умовами має бути узгодження у змісті договору його істотних умов та дотримання письмової форми кредитного договору. А тому висновок суду щодо узгодження істотних умов кредитного договору зроблений лише на підставі факту його підписання не відповідає вимогам ст. 638 ЦК України. Посилання судів обох інстанцій в обґрунтування укладенності Кредитного договору на ст. 1046 ч.2 ЦК України згідно якої «Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками » не є достатнім для висновку щодо укладеності кредитного договору. Том як у відповідності до ст. 638, 639, 1055 ЦК України Кредитний договір є укладеним, якщо його складено у письмовій формі і підписано сторонами, сторони досягли згоди щодо істотних умов, щодо форми договору, тоді як договір позики вважається укладеним вже з моменту передачи грошей. Отже для дослідження доводів Позивача щодо неукладенності Кредитного договору про іпотечний кредит за невідновлюванною кредитною лінією № у відповідності до ст. 638, 639, 1055 ЦК України суди обох інстанцій мали б у змісті рішення суду викласти свої мотивовані і обгрунтованні висновки щодо доводів Позивача та заперечень Відповідачів 1,2 щодо змісту Кредитного договору на предмет наявності в ньому особливих істотних умов договору споживчого кредитування та досягнення домовленої письмової форми Кредитного договору. Але ні зміст рішення суду першої інстанції, ані апеляційної інстанції не містить мотивованих і обґрунтованих висновків щодо аналізу змісту Кредитного договору у обсязі позовних вимог ПОЗИВАЧА, а висновок суду зроблено на підставі лише однієї обставини - факту підписання кредитного договору, що не є достатнім і не відповідає вимогам норм цивільного права (ст. 638, 639, 1055 ЦК України) При цьому ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не застосовані до спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню. А Апеляційний суд, застосовані Позивачем норми матеріального права визнав оціночними, що не відповідає нормам матеріального права . Суди обох інстанцій не врахували, що цивільні відносини між Позивачем та Відповідачем 1, які виникли на підставі підписаного сторонами основної частини Договору про іпотечний кредит за не відновлюваною кредитною лінією № від є відносинами між споживачем кредитної послуги та банком, як надавачем кредитної послуги, т.я у п.1.2 цього договору зазначено, що кредит видається на споживчі потреби. Отже при виборі правових норм для розгляду спірних відносин між споживачем і банком суд мав би у відповідності до ст.8 ЦПК України застосувати норми Конституції України, законів України та міжнародні договори, інші нормативно правові акти, які регулюють цивільні стосунки між споживачем кредитної послуги та банком. Пленум Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ своєю Постановою №5 від 30 березня 2012 року з метою однакового застосування судами законодавства, що регулює кредитні правовідносини роз’яснив у п.1 «Розгляд справ за позовами, що виникають при укладенні, забезпеченні, виконанні та припиненні кредитних договорів, а також при визнанні їх недійсними, повинен здійснюватись у точній відповідності із законом та в установлені для цього строки. При вирішенні таких спорів суди мають виходити з положень статей 41, 42, 99 Конституції України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), а також враховувати, що кредитні відносини врегульовано, зокрема, главами 52, 53, 71 Цивільного кодексу України (далі – ЦК), законами України: від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність»; від 2 жовтня 1992 року № 2654-XII «Про заставу»; від 5 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку»; від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів»; від 18 листопада 2003 року № 1255-IV «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»; від 19 червня 2003 року № 979-IV «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати»; від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі – Декрет про валютне регулювання) та іншими нормативно-правовими актами, у тому числі виданими Національним банком України у межах своїх повноважень, визначених Законом України від 20 травня 1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України». Отже з позиції п.1 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року та суті спірних правовідносин між споживачем та надавачем послуг споживчого кредитування суди мали б розглянути справу, з застосуванням законодавства , визначеного у цьому пункті . При цьому суди обох інстанцій мали б врахувати правову позицію роз’яснення п.14 Постанови Пленуму ВССУ №5 від 30 березня 2012 року, згідно якого: «При вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (ст.215, 1048-1052, 1054-1055), ст. 18-19 Закону України «Про захист прав споживачів». Зокрем , кредитний договір обов’язково має укладатись у письмовій формі (стаття 1055 ЦК), недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих що пов’язанні з його нікчемністю. При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз’яснення, наведенні у постанові Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року №9 « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними».Суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний), або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першою ст. 215 ЦК , та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови, або зміст яких не можливо встановити, виходячи з норм чинного законодавства (ст.536,638,1056-1 ЦК)», та. правову позицію роз’яснення у п.8 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними» згідно якого: « У зв’язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину ( статті 205-210, 640 ЦК тощо).Зокрема, не є укладеним право чин ( договори), у яких відсутні встановленні законодавством умови, необхідні для їх укладання ( відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту, не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача, тощо». Судами обох інстанцій мала бути врахована правова позиція Конституційного суду України у рішенні по Справі N 1-26/2011 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011, який розтлумачив, що «…. держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору». Однак судами обох інстанцій у порушення правової позиції Конституційного суду України у рішенні по Справі N 1-26/2011 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011, п.8 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними», п.1 Постанови Пленуму ВССУ №5 від 30 березня 2012 року, п.14 Постанови Пленуму ВССУ №5 від 30 березня 2012 року, ст. 638 ЦК України не враховано, що особливий порядок укладання цивільних договорів споживчого кредиту ( у відповідності до ст.638 ЦК України), визначений державою (в реалізацію ст.42 Конституції України) ЗУ «Про захист прав споживачів» та «Правилами про надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою НБУ №168 від 10 травня 2007 року». А тому висновок апеляційного суду про оціночне застосування Позивачем прямих норм матеріального права зазначених правових актів для обґрунтування своїх позовних вимог зроблено всупереч ст.42 Конституції України, Рішення Конституційного суду та є фактом невиконання Рішення Конституційного суду та Конституції України . Як наслідок судами обох інстанцій безпідставно не застосовано для законного вирішення справи по суті прямі норми матеріального права, які встановлюють особливі істотні умови договорів споживчого кредитування: - ст.2.1, 2.2.,2.4 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» та р.11, п.2.закону України «Про захист прав споживачів» для дослідження доводів Позивача щодо відсутності юридичного факту узгодження сторонами кредитних умов та істотних умов майбутнього договору споживчого кредитування до його підписання. Зміст рішення суду - ч.4 ст.11 ЗУ « Про захист прав споживачів» , п.3.1, 3.2,3.3.,3.4 «Правил про надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою НБУ №168 від 10 травня 2007 року» для дослідження доводів Позивача щодо відсутності юридичного факту узгодження сторонами особливих істотних умов договору споживчого кредитування в момент його підписання. - не правильно витлумачена пряма норма цивільного права ст. 638 ЦК України, для визначення моменту укладання Кредитного договору про іпотечний кредит за невідновлюванною кредитною лінією № , а саме не врахованні «умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду» а саме: ЗУ «Про захист прав споживачів» та «Правилами про надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою НБУ №168 від 10 травня 2007 року». Зазначенні дії судів обох інстанцій не відповідають правовій позиції п. 16 Пленуму ВССУ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин», яким встановлено що суди повинні з’ясовувати виконання банками положень ст.11,18,21 ЗУ «Про захист прав споживачів», норм «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою НБУ №168., висновки викладенні у рішенні Конституційного суду України від 10 листопада 2011 р. № 15-рп/2011 (справа про захист справ споживачів). Рішення суду не містить результатів з’ясування виконання банком вимог зазначених актів, тоді як це є прямою вимогою ВССУ « суди повинні». Суди обох інстанцій зробили висновок про узгодженість істотних умов Кредитного договору та факту його укладання з порушенням ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та не виконанням п.11 абзац 1, 5 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 18.12.2009 року №14 « Про судове рішення у цивільній справі», згідно якого визначено, що у мотивувальній частинні рішення має міститися обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову. Зазначене порушення полягає в тому, що зміст рішення суду не містить мотивованого обґрунтування суду щодо доводів Позивача та заперечень Відповідачів щодо кожної обставини позову, в тому числі: Судами обох інстанцій у змісті рішення не надано мотивованої і обгрунтованної оцінки доводів Позивача та заперечень Відповідача 1 що: Сторони не узгоджували особливі істотні кредитні умови та умови Кредитного договору до його підписання по причинні не надання Відповідачем 1 Позивачу повної і достовірної інформації про кредитні послуги Відповідача 1, та майбутніх умов Кредитного договору, а саме: наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. Висновки суду з розгляду цього доводу ПОЗИВАЧА має істотне значення для прийняття законного рішення, т.я попереднє узгодження умов майбутніх кредитних стосунків між споживачем і банком є вимогою закону і не виконання цієї вимоги є його порушенням і трактується як нечесна підприємницька практика, яка веде до недійсності правочину. Сторони не узгодили особливі істотні умови Кредитного договору, як договору споживчого кредитування, у момент його підписання по причинні відсутності їх у змісті Кредитного договору, а саме: дату видачі кредиту; дату та суми видачі кожного траншу (п.1.2. кредит надається окремими частинами ( траншами); сукупну вартість кредиту у грошовому виразі як абсолютного подорожчання кредиту, та у процентному виразі у вигляді реальної процентної ставки; детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача; графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом ; вид і предмету кожної супутньої послуги з їх нормативним обґрунтуванням та визначенням розмірів платежів ; номера банківських рахунків на ім’я позичальника, з метою зарахування на нього суми наданого кредиту або надання кредиту за рахунком, суми погашення кредиту та відсотків, умови відкриття, ведення та закриття таких рахунків. Висновки суду з розгляду цього доводу ПОЗИВАЧА має істотне значення для прийняття законного рішення, т.я наявність зазначених особливих істотних умов у змісті договору споживчого кредитування визначена законом, і іх відсутність дає підстави для визнання факту неукладеності такого кредитного договору. У змісті рішення не надано мотивованої і обгрунтованної оцінки доводів Позивача та заперечень Відповідача 1 щодо неузгодженості сторонами порядку та строку погашення тіла кредиту визначених у п.1.6 та 3.3.1 Кредитного договору. Зазначена обставина має істотне значення для законного вирішення справи по суті, т.я п.1.6 передбачена істотна умова Кредитного договору щодо розміру сплати зобов’язання з листопада 2009 року, а п.3.3.1 передбачено строк виконання зобов’язання і недосягнення сторонами домовленостей щодо цих істотних умов у відповідності до ст.638 ЦК України є підставами до визнання факту Кредитного договору неукладеним, та недійсності Додаткової угоди №1 від 02.02.2009 року та Іпотечного договору від 13 жовтня 2008 року . У змісті рішення не надано мотивованої і обгрунтованної оцінки доводів Позивача та заперечень Відповідачів 1 і 2 щодо недосягнення сторонами домовленої письмової форми Кредитного договору. Зазначена обставина має істотне значення для законного вирішення справи по суті, т.я не підписання сторонами у день встановлення цивільних відносин усіх частин Кредитного договору як єдиного юридичного документу- основний зміст Кредитного договору про іпотечний кредит за невідновлюванною кредитною лінією № від 10 жовтня 2008, невід’ємні частини Додаток №1 «Сукупна вартість кредиту», Додаток №2 «Графік платежів» дає підстави визнання факту не досягнення сторонами домовленної письмової форми Кредитного договору, що як наслідок веде до визнання факту (у відповідності до ст.639 ЦК України) неукладеності такого договору та недійсності Додаткової угоди №1 від 02.02.2009 року ( у відповідності до п.3,5ст.203 ЦК України) та Іпотечного договору від 13 жовтня 2008 року недійсними ( у відповідності до ч.2 п.1 ст.11, ст.548 ЦК України) У змісті рішення не надано мотивованої і обгрунтованної оцінки доводів Позивача та заперечень Відповідача 2 щодо незаконних дій приватного нотаріуса по нотаріальному посвідченню зобов’язання на підставі юридично неоформленого Кредитного договору. Зазначена обставина має істотне значення для законного вирішення справи по суті, т.я посвідчення приватним нотаріусом зобов’язання по юридично неоформленому Кредитному договору дає підстави до визнання дій приватного нотаріуса незаконними, а Іпотечного договору недійсним у ( у відповідності до ч.2 п.1 ст.11, ст.548 ЦК України). У порушення п.4 ст.212 ЦПК України, згідно якої «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті» , п.11 абзац 1 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 18.12.2009 року №14 « Про судове рішення у цивільній справі» зміст рішення судів обох інстанцій не містить результати оцінки доказів по справі: Докази Позивача: письмовий зміст Договору про іпотечний кредит за не відновлюваною кредитною лінією №, Розрахунок сукупної вартості кредиту №1 , №2 ( зроблений Позивачем) ; Докази Відповідача 1: «Розрахунок сукупної вартості кредиту» (зроблений Відповідачем 1 та не підписаний сторонами), «Витяг з тарифів», «Нормативне обґрунтування супутніх послуг»; Докази Відповідача 2 із матеріалів нотаріальної справи: Договір про іпотечний кредит за не відновлюваною кредитною лінією № від 10 жовтня 2008 року, «Розрахунок сукупної вартості кредиту» (зроблений Відповідачем 1 та не підписаний сторонами), «Витяг з тарифів», «Нормативне обґрунтування супутніх послуг» Висновки суду щодо дослідження оцінки зазначених доказів має істотне значення для законного вирішення справи по суті, т.я : саме зміст основної частини Кредитного договору дає відповіді на законність доводів Позивача та заперечень Відповідачів 1,2 щодо відсутності у ньому особливих істотних умов договору споживчого кредитування; саме Розрахунки Позивача №1, 2 «Розрахунок сукупної вартості кредиту» та доказ Відповідача «Таблиця сукупної вартості кредиту» дають відповідь щодо законності доводів Позивача і заперечнь Відповідача 1 щодо неузгодженості умов п.1.6 та 3.3.1 основної частини Кредитного договору; саме докази Відповідача 1 і 2 «Таблиця сукупної вартості кредиту», «Витяг з тарифів», « Нормативне обґрунтування супутніх послуг» у їх сукупності дають відповідь чи були сторонами підписанні у день встановлення цивільних відносин невід’ємні частини Кредитного договору «Сукупна вартість кредиту» та «Графік платежів», та чи були дії приватного нотаріуса законними по засвідченню забезпечення на підставі кредитного договору без його невід’ємних частин «Сукупна вартість кредиту» та «Графік платежів». Результати дослідження судом цих доказів судом мали б наслідком висновків суду щодо відповідності Кредитного договору нормам закону ст. ч.2 п.1 ст.11, п.3,5 ст.203, 207,215, 548, 628 , 631, 638, 639 ЦК України, ст.2.1, 2.2.,2.4, п.3.1, 3.2,3.3.,3.4 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» та р.11, п.2, ч.4 .Закону України «Про захист прав споживачів» та чинності оспорюваних правочинів: Додаткової угоди №1 від ….. року та Іпотечного договору від 13 жовтня 2008 року. Проте рішення судів обох інстанцій не містить мотивованого і обгрунтованного висновку щодо дослідження цих доказів, прийняття чи неприйняття їх до уваги судом. Посилання суддів обох інстанцій на факт часткового виконання умов Кредитного договору ( отримання грошових коштів та часткове виконання по сплаті платежів), як на підтвердження свого рішення щодо дійсності та укладенності оспорюваних правочинів зроблено без врахування правової позиції роз’яснення у п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними» згідно якого: « Судам необхідно врахувати, що виконання чи не виконання сторонами зобов’язань, які виникли з правочинну, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визначення правочинну недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків ( частина перша ст. 216 ЦК)». Відповідно правової позиції Верховного суду недійсність правочинну встановлюється саме на момент його вчинення, а не за наслідками його виконання, а тому суди обох інстанцій безпідставно врахували факт отримання сторонами одна від одної грошових коштів як свідчення дійсності та укладенності право чинів. Окрім того, судами обох інстанцій не врахована правова позиція Верховного суду України, прийнята за результатами перегляду судових рішень господарських судів по справі № 7/221-09 Постанова від 25.06.2011 року згідно якої « визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладання договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами». Виходячи з правової позиції Верховного суду факт укладенності чи неукладенності встановлюється судом на момент укладання договору, а не за наслідками його виконання. Враховуючи правові позиції судів вищих інстанцій, висновки судів першої інстанції та апеляційної інстанції щодо узгодженості істотних умов, дійсності право чинів та їх укладенності на підставі наявного факту отримання сторонами одна від одної грошових коштів не відповідає нормам матеріального права. Посилання суду на преюдиційність рішення ……. районного суду від 20 вересня 2011 року також є помилковим, тому як судами обох інстанцій не було досліджено суб’єктивні і об’єктивні межі цього рішення. При цьому суди обох інстанцій не врахували, що згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, тоді як Відповідач 2 участі у зазначеній справі не брав. Апеляційним судом не застосовано п.7 абз.2 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» , згідно якої « Оскільки обставини, встановленні судовим рішенням у цивільній справі, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники , то в інших випадках - ці обставини встановлюються на загальних підставах» Окрім того судом апеляційної інстанції не врахована правова позиція Верховного суду. У відповідності до правової позиції Верховного суду викладеної у його рішенні (http://reyestr.court.gov.ua/Review/11970846 13 жовтня 2010 року м. Київ згідно якої«Виходячи з аналізу процесуальних норм права, преюдиційність фактів, які відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню, ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб’єктивними (ті самі особи (особа) або правонаступники) і об’єктивними (предмет спору, предмет доказування) межами, за якими сторони чи інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники, не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судом в рішенні у такій справі факти і правовідносини» і не дослідження судом суб’єктивних і об’єктивних меж рішення Дніпровського суду від 20 вересня 2011 року є порушенням закону. Суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що об’єктивні межі судового рішення …… районного суду від 20 вересня 2011 року є відмінними від предмету доказування у даній справі, т.я недійсність кредитного договору та його неукладенність мають різну правову природу цивільних стосунків, та регулюються різними нормами права. При цьому апеляційний суд не звернув уваги, що Дніпровський районний суд у своєму рішенні від 20 вересня 2011 року зазначив, що він наперед виключив застосування норм матеріального права ЗУ «Про захист прав споживачів» у момент його укладання, зазначивши, що норми цього закону застосовуються лише до укладання кредитного договору, тим самим доводи ПОЗИВАЧА з позиції його статуса як „споживача” судом не розглядались . Зазначена судова практика визнана Конституційним судом такою що не відповідає нормам матеріального права. Застосування судами обох інстанцій преюцидіальності рішення ….. районного суду від 20 вересня 2011 року без дослідження суб’єктивних і об’єктивних його меж фактично є перешкоджанням доступу до правосуддя зі сторони суду, тому як його рішення не містить встановлених фактів і обставин щодо узгодження особливих істотних умов договору споживчого кредитування до його укладання і в момент укладання у відповідності до вимог ЗУ «про захист прав споживачів» та «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту»; щодо узгодженості умов п.1.6, 3.3.1 Кредитного договору; щодо домовленої письмової форми Кредитного договору; щодо правомірності дій нотаріуса по посвідченню забезпечення зобов’язання. А тому права ПОЗИВАЧА на звернення до суду за захистом порушених прав у цьому обсязі були фактично відчуженні судом, що є порушенням гарантій Конституції України. Враховуючи вищевикладене, та те, що судом першої інстанції допущенно порушення норм процесуального і матеріального права, які не були виправленні апеляційним судом у порядку перевірки , що на думку Позивача призвело до прийняття незаконного судового рішення, керуючись ст.324, 325,326, 336 ЦПК України ПРОШУ: 1.Прийняти Касаційну Скаргу до провадження; 2.Скасувати Рішення ….. районного суду м. від 05 липня 2012 року по справі № та Ухвалу Апеляційного суду ….э від 08 серпня 2012 року по справі №; 3. Передати справу на новий розгляд до …… районного суду м. …. Додаток: 1. Копія Касаційної Скарги з додатками для сторін 2 екз.- (____________арк. ) ЧТО ДЕЛАТЬ ГОСОДА? ЕСЛИ У КОГО ЕСТЬ РЕШЕНИЯ ВССУ И ВЕРХОВНОГО СУДА ПО КОТОРЫМ МОЖНО ПОДАТЬ НА ПЕРЕСМОТР В ВЕРХОВНЫЙ СУД ПОДЕЛИТЕСЬ.

О ВОЗВРАТЕ ИСПОЛНИТЕЛЬНОГО ЛИСТА УЖЕ ПОДАЛА ЗАЯВУ. Но вот вчера знакомилась с исполнительным производстом, то в нем нет ни единого документа о его действиях по взысканию за счет денежных средств: ни одного запроса ни куда. Если суд посмотрит дело, то установит факт что исполнитель не совершил эти действия и нет доказательств что у меня нет денежных средст или чего-то другого. Я правда дала исполнителю Справку о совем иммущественном состоянии на день описи, написала что по состоянию на такое-то число денег нет, акций нет, другого иммущества нет. Но для суда этого будет недостаточно. Это должно быть подтверждено документально действиями исполнителя. А он как я уже писала с первого дня рвался на опись ипотеки и никуда ничего не писал и не запрашивал.

ИСПОЛНИТЕЛЬ В АКТЕ НАПИСАЛ ЧЕТКО ЧТО ОПИСЬ И АРЕСТ СДЕЛАН С ЦЕЛЬЮ РЕАЛИЗАЦИИ И ЧТО СТОИМОСТЬ РЕАЛИЗАЦИИ БУДЕТ ОПРЕДЕЛЕНА В РЕЗУЛЬТАТЕ ОЦЕНКИ

В МОЕМ СЛУЧАЕ ИДЕТ ЗАМАХ НА ЗЛОЧИН. ЗАЧЕМ ЖДАТЬ ПОКА ЗЛОЧИН СОВЕРШАТ, ЕСЛИ МНЕ ИЗВЕСТНО УЖЕ О ЗАМАХЕ НА НЕГО. Справа № 1708/1051/12 В И Р О К І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07.02.2013 року Здолбунівський районний суд Рівненської області під головуванням судді Калюжного А.Е. при секретарі Дацишиній Р.В. з участю прокурора Ходак О.К. захисників адвокатів ОСОБА_1,ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Здолбунів кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1,уродженця с.Перенятин Радивилівського району Рівненської області,українця,гр.України,освітою вищою,одруженого, відстороненого від посади державного виконавця ВДВС Радивилівського РУЮ,раніше не судимого,жителя АДРЕСА_2 -у скоєнні злочину,передбаченого ч.1 ст.365 КК України, ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с.Копань Млинівського району Рівненської області,українця,гр.України,освітою вищою,одруженого,не працюючого,раніше не судимого, жителя АДРЕСА_1, -у скоєнні злочину,передбаченого ч.1 ст.367 КК України, в с т а н о в и в: ОСОБА_3 будучи службовою особою - державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Радивилівського районного управління юстиції Рівненської області, здійснюючи згідно ч.2 ст. 4 Закону України ,,Про державну виконавчу службу" функції представника влади та обіймаючи посаду пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків, який згідно ч.2 ст.19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, вчинив злочин, передбачений ст. 365 ч.1 КК України, за наступних обставин. Згідно наказу начальника Рівненського обласного управління юстиції №54-к від 01 липня 2004 року, ОСОБА_3 призначено на посаду державного виконавця відділу державної виконавчої служби Радивилівського районного управління юстиції Рівненської області з присвоєнням 15 рангу державного службовця 7 категорії посад. Так, ОСОБА_3 будучи згідно ст. 7 ,,Про виконавче провадження" зобов'язаним використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян, відкривши виконавче провадження, згідно виконавчого листа Радивилівського районного суду №2-432 від 20.12.04 р., про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 11 690грн. 80коп. несплаченого боргу в порушення п. 4.1.1. ,,Інструкції про проведення виконавчих дій" (далі Інструкція), розпочав виконувати рішення суду не пересвідчившись, чи отримана боржником ОСОБА_5 копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені останньою дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк. В порушення ст.5 Закону України ,,Про виконавче провадження" державний виконавець відділу державної виконавчої служби Радивилівського районного управління юстиції Рівненської області ОСОБА_3 не надав можливості стороні виконавчого провадження боржнику ОСОБА_5 ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження, не роз'яснив останній права і обов'язки як стороні виконавчого провадження, порушуючи ч.5 ст. 42 Закону України ,,Про виконавче провадження", п. 4.13.8. Інструкції, за відсутності даних про місце проживання боржника, не звернувся до суду з поданням про його розшук, не вчинив заходів до отримання письмової згоди стягувача відшкодувати витрати на розшук та авансувати зазначені витрати, явно виходячи за межі наданих йому п.5 ч.1 ст. 40 Закону України ,,Про виконавче провадження" прав та повноважень не повернув виконавчий документ без виконання стягувачеві. Незважаючи на вищевказані порушення закону, ОСОБА_3 перебуваючи на посаді державного виконавця відділу державної виконавчої служби Радивилівського районного управління юстиції Рівненської області, перевищуючи владу та надані Законом України ,,Про виконавчу службу" службові повноваження, умисно вчинив дії, які жодна службова особа за жодних умов не має права здійснювати або дозволяти, склавши 01 лютого 2005 року акт опису й арешту майна належного на праві власності потерпілій ОСОБА_5, що знаходиться в АДРЕСА_3, та яке згідно договору № ROWWG000000309 від 19 травня 2004 року перебувало під іпотекою Рівненської філії ЗАТ ,,ПриватБанк", зареєстраваного в Єдиному Державному реєстрі заборон та арештів під №11907, не надавши згідно п. 5.6.6. Інструкції боржнику ОСОБА_7 примірника акту опису й арешту майна під розписку, в порушення вимог ст. 62-1 Закону України ,,Про виконавче провадження", та Закону України ,,Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати", згідно яких на майно щодо якого встановлено іпотеку чи накладено заборону на відчуження, не може бути звернено стягнення для задоволення вимог стягувачів, які не є іпотекодержателями, за відсутності виконавчого напису нотаріуса та рішення суду в якому б вказувалось про звернення стягнення на іпотечне майно, без дозволу боржника ОСОБА_5 та іпотекодержателя Рівненської філії ЗАТ ,,ПриватБанк", 16.05.2005 підготував заявку №1380 та в подальшому за підписом начальника Радивилівського РВ ДВС ОСОБА_4 направив директору РФ СПД ,,Укрспец'юст" для реалізації описаного та арештованого ним майна, розташованого в АДРЕСА_3, покупцем якого згідно складеного 08.06.2006 ОСОБА_3 акту про придбання майна з прилюдних торгів став ОСОБА_8 Продовжуючи свої злочинні дії, вийшовши за межі виконавчого провадження, згідно виконавчого листа Радивилівського районного суду №2-432 від 20.12.04р., про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 11 690грн. 80коп. несплаченого боргу, державний виконавець відділу державної виконавчої служби Радивилівського районного управління юстиції Рівненської області ОСОБА_3, умисно, в інтересах третьої особи, що не є стороною вищевказаного виконавчого провадження - ОСОБА_8, з метою зняття заборони на відчуження майна в АДРЕСА_3, перевищуючи владу та надані Законом України ,,Про виконавчу службу" службові повноваження, вчинив дії, які жодна службова особа за жодних умов не має права здійснювати або дозволяти, без дозволу банку та самої ОСОБА_5, самостійно розподілив та перерахував 24.06.05 року грошові кошти в сумі 26401 грн., що надійшли на депозитний рахунок ДВС від реалізації будинку ОСОБА_5, в сумі 14914 грн. 11 коп. Рівненській філії ЗАТ ,,ПриватБанк" згідно платіжного доручення №152 від 25.06.05 року, вид платежу - погашення кредиту ОСОБА_5 по в\л №2-432, що призвело до зняття заборони на відчуження майна в АДРЕСА_3, подальшого переоформлення права власності на зазначене майно новим набувачем - ОСОБА_8, який придбав його у відповідності до результатів прилюдних торгів ініційованих державним виконавцем ОСОБА_3 Умисними діями ОСОБА_3, що носять очевидний характер, заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом житловим правам та особистим благам ОСОБА_5, яка полягає в позбавленні останньої права власності на житло в АДРЕСА_3, експертна оцінка якого становить 31000 грн., його недоторканість передбачена Конституцією України, а також прав боржника ОСОБА_5 передбачених Законом України ,,Про виконавче провадження». ОСОБА_4 будучи службовою особою - начальником Радивилівського районного відділу державної виконавчої служби, здійснюючи згідно ч.2 ст. 4 Закону України ,,Про державну виконавчу службу", функції представника влади та обіймаючи посаду пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків, вчинив злочин передбачений ч. 1 ст. 367 КК України при наступних обставинах. Згідно наказу начальника Рівненського обласного управління юстиції №115-к від 28 січня 1999 року ОСОБА_4 призначено на посаду начальника Радивилівського районного відділу державної виконавчої служби з присвоєнням 13 рангу державного службовця 5 категорії посад. Так, ОСОБА_4 перебуваючи на посаді начальника Радивилівського районного відділу державної виконавчої служби, являючись службовою особою, брав участь від імені державної виконавчої служби у виконавчому провадженні щодо виконання виконавчого листа Радивилівського районного суду від 20.12.2004 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 11690грн. 80коп. несплаченого боргу ОСОБА_4, як начальник РВ ДВС, в м. Радивилів, в травні 2005 року, шляхом неналежного виконання ним, як службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, грубо порушуючи ст. 8 Закону України ,,Про виконавче провадження", згідно якої він зобов'язаний здійснювати контроль за своєчасністю, правильністю, повнотою виконання рішень державним виконавцем, за відсутності контролю за діями підпорядкованого державного виконавця ОСОБА_3, також будучи наділений сам всіма правами державного виконавця, підписав та затвердив гербовою печаткою Радивилівського РВДВС заявку на реалізацію майна за вих. №1380 від 16.05.2005 року адресовану директору РФ СПД ,,Укрспец'юст" по передачі Радивилівським РВДВС на реалізацію майна належного ОСОБА_5, по АДРЕСА_3 Рівненської області, яке на той час знаходилось під забороною відчуження згідно договору № ROWWG000000309 від 19 травня 2004 року та перебувало під іпотекою Рівненської філії ЗАТ ,,Приват-Банк", зареєстраваного в Єдиному Державному реєстрі заборон та арештів під №11907. Шляхом неналежного виконання своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, допустив грубе порушення вимог ст.62-1 ч.2 Закону України ,,Про виконавче провадження", відповідно до якої на майно, щодо якого встановлено іпотеку чи накладено заборону на відчуження, не може бути звернено стягнення для задоволення вимог стягувачів, які не є іпотекодержателями, згідно із Законом України ,,Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати", за відсутності виконавчого напису нотаріуса та рішення суду, в якому б вказувалось про звернення стягнення на іпотечне майно чи на майно за адресою АДРЕСА_3 без згоди і відома іпотекодавця ОСОБА_5 та іпотекодержателя Рівненської філії ЗАТ ,,Приват-Банк", достовірно знаючи про те, що будинок по АДРЕСА_3, який належить на праві приватної власності ОСОБА_5 перебуває в заставі по кредитному договору, що підтверджується вимогою №1434 від 25.05.2005 підписаною та направленою ОСОБА_4 особисто керівнику Рівнеської філії ЗАТ КБ ,,ПриватБанк", ініціював реалізацію зазначеного майна. В подальшому ОСОБА_4, підписавши та затвердивши гербовою печаткою складений ОСОБА_3 акт про придбання майна з прилюдних торгів від 08.06.2005 року в м. Радивилів, як начальник відділу держаної виконавчої служби Радивилівського районного управління юстиції, не виконуючи належним чином свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них по контролю за діями підпорядкованого державного виконавця ОСОБА_3, не перевіривши згідно ст.8 Закону України ,,Про виконавче провадження" законність, повноту та правильність виконавчого провадження та виконавчих дій державним виконавцем ОСОБА_3, затвердив складений останнім розподіл коштів на суму 26401 грн., що надійшли на депозитний рахунок ДВС від реалізації будинку ОСОБА_5, а саме 24 червня 2005 року в сумі 14914 грн. 11 коп. Рівненській філії ЗАТ ,,ПриватБанк" згідно платіжного доручення №152 від 25.06.05 р., вид платежу - погашення кредиту ОСОБА_5 по в\л №2-432, без дозволу банку та самої ОСОБА_5, що призвело до зняття заборони на відчуження майна в АДРЕСА_3, подальшого переоформлення права власності на зазначене майно новими набувачами, які придбали його у відповідності до результатів прилюдних торгів. Допитаний як обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України не визнав та показав,що з 2004 року працює державним виконавцем у Радивилівському відділі ДВС.20 грудня 2004 року він отримав виконавчого листа Радивилівського районного суду № 2-432/04 від 20.12.04 року про стягнення з ОСОБА_5на користь ОСОБА_6боргу. За заявою ОСОБА_9 22 грудня 2004 року відкрив виконавче провадження. Копію постанови направив сторонам - боржнику,стягувачу та в суд. 24 грудня ним було відправлено лист на адресу боржника, яка була вказана у виконавчому листі - АДРЕСА_4, що він викликається у Радивилівський відділ ДВС на 31 грудня 2004 року. 27 грудня 2004 року ним було винесено постанову про накладення арешту на майно ОСОБА_5 та оголошення заборони на його відчуження. 31 грудня 2004 року, відповідно до ст.46 Закону України ,,Про виконавче провадження" ним винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, яка була надіслана сторонам. 6 січня 2005 року ним було направлено запити про наявність у боржника майна. 21 січня 2005 року було встановлено, що боржник по АДРЕСА_4 не проживає. З БТІ прийшло повідомлення, що ОСОБА_5 на праві власності має будинок по АДРЕСА_3, за вказаною адресою вона була зареєстрована. 1 лютого він з ОСОБА_9 та понятими ОСОБА_10 та ОСОБА_11 здійснили вихід за місцем проживання боржника, на АДРЕСА_3, де було описано майно. Нерухомого майна, яке б підлягало опису для реалізації, у боржника виявлено не було, було в кімнаті тільки те майно яке не підлягає опису згідно переліку.Акт про відсутність майна ним не складався. 3-го лютого 2004 року ним до нотаріальної контори було направлено запит про надання інформації щодо майна яке належить боржнику та перебування його під арештом чи заставою, відповідно до вимог ст.62 Закону України ,,Про виконавче провадження" 16 лютого2005 року ним винесено постанову про призначення експертизи для визначення вартості будинку боржника. 14 березня 2005 року надійшов висновок експерта, що вартість майна боржника становить 31 000 грн. 28 березня 2005 року ним було зібрано пакет документів для погодження матеріалів на арешт будинку по АДРЕСА_3, який належав боржнику. 14 квітня того ж року на їх адресу надійшла заявка від ,,Укрінформюст» про участь у конкурсі щодо реалізації арештованого майна. 26 квітня 2005 року ним було відправлено запит в Радивилівське БТІ про надання витягу з державного реєстру про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_5, також здійснено запит в міську раду про виділення земельної ділянки для обслуговування вказаного будинку. 16 травня 2005 року було направлено заявку в ,,Укрінформюст" про реалізацію даного будинку. 25 травня того ж року у виконавчу службу з'явився син ОСОБА_5, який мав доручення від матері та повідомив, що даний будинок знаходиться під заставою у ВАТ КБ ,,Приватбанк", до того часу у нього ніякої інформації не було, що будинок знаходиться під заставою. В той же день 25 травня, ним було надіслано запит до Рівненської філії ВАТ КБ ,,Приватбанк" про розмір заборгованості по кредиту. 31 травня надійшло повідомлення з ,,Укрінформюст", що державні прилюдні торги відбудуться 3 червня 2005 року о 12 годині у відділі ДВС м.Радивилів. В зазначений день відбулися прилюдні торги по реалізації вказаного будинку, відповідно до вимог ст.66 Закону України ,,Про виконавче провадження". На торгах будинок придбав ОСОБА_8, кошти ним було перераховано на депозитний рахунок ДВС. 8 червня 2005 р.ОСОБА_8 було видано акт про придбання будинку з прилюдних торгів, який був затверджений начальником ДВС ОСОБА_4 15 червня 2005 року у відділ ДВС надійшло повідомлення від Рівненської філії ,,Приватбанк", що в них перебуває іпотечна заборгованість, по якій ОСОБА_5 є позичальником та накладено арешт на її будинок. Заборгованість ОСОБА_5 перед банком становила 14 914 грн. 11 коп. На слідуючий день до відділу ДВС з інформаційного центру надійшов витяг з єдиного реєстру про те, що 19 травня 2004 року було накладено арешт на вказаний будинок приватним нотаріусом ОСОБА_12 Кошти отримані за реалізований будинок були перераховані стягувачеві ОСОБА_9 в сумі 11 тис.грн., але борг не був повністю погашено, так як не хватило коштів,оскільки основна частина грошей,виручених від продажу будинку була перерахована на погашення кредиту ОСОБА_5 в ПриватБанк, так як він був іпотекодержатилем, а це було необхідно для зняття арешту.Виконавчого листа про стягнення боргу з ОСОБА_5.в рахунок погашення кредиту,який та отримала в ПриватБанку у нього на виконанні не було. Вважає,що виконуючи рішення суду про стягнення боргу з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9, він діяв в рамках Закону України ,,Про виконавче провадження", в його діях не було умислу перевищувати владу або свої службові повноваження.Просить виправдати його за ст.365 ч.І КК України, за відсутністю події злочину.Позов не визнав. Підсудний ОСОБА_4 в суді пояснив, що з 1 лютого 1999 року його було призначено на посаду начальника Радивилівського відділу ДВС. 30 травня 2008 року йому стало відомо, що прокуратурою Радивилівського району порушене кримінальну справу відносно працівників Радивилівського відділу ДВС за фактом перевищення службовими особами своїх повноважень Він звернувся з заявою в прокуратуру, щоб йому дали відповідь - по якому факту порушено кримінальну справу і відносно яких працівників відділу ДВС. З прокуратури надійшла відповідь, що кримінальна справа не порушувалась. 12 серпня 2008 року йому стало відомо, що прокуратурою Радивилівського району відносно нього порушено кримінальну справу за фактом перевищення службових повноважень, а через деякий час йому стало відомо, що порушено кримінальну справу відносно державного виконавця ОСОБА_3 В грудні 2007 року, коли він перебував на лікуванні, у відділі ДВС було вилучено виконавчі провадження, де проводилось слідство щодо шахрайства та незаконного заволодіння ОСОБА_9 майна ОСОБА_5 8 травня 2008 року на підставі заяви ОСОБА_5 було порушено кримінальну справу відносно державних виконавців за перевищення ними службових повноважень, незаконними торгами та реалізації майна боржника. Ніяких доказів при заяві ні було. Заявниця не була попереджена про кримінальну відповідальність за подання заяви, яка не відповідає дійсності. Відповідно до роз'яснень департаменту та відповідно до Закону України ,,Про виконавче провадження", що право перевірки виконавчого провадження мають право здійснювати лише ті особи, які зазначені в Законі. Прокуратура позбавлена такого права. Згідно ст.97 КПК України прокурор повинен всебічно провести перевірку і по заяві прийняти рішення. Жодних доказів, які б підтверджували таку перевірку в матеріалах справи немає. Усі дії з його сторони по реалізації майна боржника проводилось ним у відповідності до Закону ,,Про виконавче провадження" В 2005 році, на момент вчинення реалізації майна боржника, і в 2008 році, на момент порушення кримінальної справи, були внесені значні зміни в Закон України ,,Про виконавче провадження". Він керувався тими нормами Закону який діяв на час вчинення даних дій. Відповідно до ст.11-1 вказаного Закону, боржник зобов'язаний у строк, встановлений державним виконавцем, надати достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє з іншими особами. До свого провадження він не приймав виконавчого провадження про стягнення боргу ОСОБА_5, а здійснював контроль за державними виконавцями. Про відкриття даного провадження він був проінформований на робочих нарадах. Будь-яких порушень зі сторони державного виконавця ОСОБА_3 не було, він діяв згідно ст.52 Закону України ,,Про виконавче провадження". Йому та державному виконавцю ОСОБА_3 було відомо, що під час розгляду справи в суді, про стягнення боргу з ОСОБА_5, остання знала про розгляд даної справи, але не визнавала даного факту. Так як в провадженні держвиконавця ОСОБА_3 знаходилося виконавче провадження, ним були вчинені усі дії для виконання рішення суду у відповідності до Закону. В березні 2005 року було оголошення в газеті про реалізацію майна боржника, і син ОСОБА_5 знав про це, але нічого не повідомив. Після того, як їм стало відомо про іпотеку, він з ОСОБА_3 поїхали в банк для з'ясування обставин, при цьому уже відбулася реалізація майна боржника, залишився тільки розподіл коштів від реалізованого майна. Покупцю було видано державний акт на право власності з прилюдних торгів. Після чого надійшла інформація ,,Укрінформюст", де було вказано, що будинок перебуває під заставою. В ПриватБанку його повідомили, що будинок є під заставою. З коштів отриманих від реалізації майна було виплачені заставодержателю ту суму, яку він вказав. Усі дії проводились відповідно до п.5.3 ,,Інструкції про порядок вчинення виконавчих дій", ст.52 Закону України ,,Про виконавче провадження", ст.ст. 7, 10, З3 Закону України ,,Про іпотечне кредитування", які діяли в редакції на 2005 рік. Він підписував та затверджував документи виконавчого провадження як керівник ДВС відповідно до Закону України ,,Про виконавче провадження". Прилюдні торги відбулися у відповідності до Закону. Стаття 20 Закону України ,,Про виконавче провадження" передбачає можливість реалізації майна без участі боржника. Акт прилюдних торгів від 3 червня 2005 року є дійсним, це підтверджено рішенням апеляційного суду від 28 вересня 2009 року, яке вступило в законну силу. Проводилась перевірка Рівненським обласним управлінням юстиції по даному виконавчому провадженні. Будь яких порушень з його сторони та державного виконавця ОСОБА_3 не було виявлено. Вони діяли відповідно до Закону. Вважає, що в його діях відсутній будь який склад злочину, просить виправдати його за ч.1 ст.367 КК України. В задоволенні позову просить відмовити. Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченими:ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 365 КК України та ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України, їхня вина повністю доведена, підтверджена зібраними у справі доказами,які судом перевірені в судовому засіданні. Так, потерпіла ОСОБА_5 показала,що згідно договору купівлі-продажу від 04 травня 2004 року, який був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_12вона придбала у ОСОБА_6житловий будинок АДРЕСА_3 Рівненської області. Повний розрахунок із ОСОБА_6 провела 18 травня 2004 року. Про даний факт свідчить заява ОСОБА_6, засвідчена нотаріусом ОСОБА_12, в якій вона підтверджує факт повного розрахунку по договору купівлі-продажу від 04.05.2004 року. Повний розрахунок вона провела за рахунок позичених коштів в своєї знайомої ОСОБА_13, яка померла. Враховуючи, що кошти вона повинна була повернути ОСОБА_13, вона звернулась до Радивилівської філії Приватбанку із заявкою на видачу кредиту з метою купівлі житла. Приватбанк надав згоду на видачу кредиту в сумі 3 тисячі 500 доларів США під заставу нерухомого майна. 19.05.2004 року нею було підписано кредитний договір. В заставу було надано житловий будинок, який вона придбала у ОСОБА_6, що в АДРЕСА_3. При цьому, було укладено договір іпотеки, предметом якого виступив будинок по АДРЕСА_3. В кінці травня 2004 року вона переїхала до будинку, що в м.Радивилів по АДРЕСА_3, перевезла туди своє майно.Вона дозволила ОСОБА_6 проживати і далі в будинку, оскільки та попросила в неї до закінчення навчання дочки в школі. При цьому, ОСОБА_6 проживала в одній частині будинку, а вона в іншій. На початку червня 2004 року вона позичила в ОСОБА_6 кошти в сумі 2200 доларів США, при цьому написала розписку про зобов'язання повернути гроші. Частина всіх цих коштів повинна була бути використана на погашення комунальної заборгованості, яка була створена ОСОБА_6 і вона повинна була її оплатити. Незабаром вона повернула ОСОБА_6 1700 доларів США. Однак повернення даних коштів документально не зафіксовувалось. В червні 2004 року вона поїхала до Республіки Польща з метою заробити для погашення кредиту та інших боргів.. З Польщі вона справно щомісячно сплачувала заборгованість по кредиту. В листопаді 2006 року вона приїхала в м.Радивилів, пішовши в Приватбанк з'ясувала, що її кредит повністю погашено Радивилівським відділом державної виконавчої служби. Їй невідомо, яким чином було накладено арешт на нерухомість в м.Радивилів по АДРЕСА_3, оскільки дане майно перебувало в банківській заставі. Просить поновити її порушені права, оскільки в результаті незаконних дій службових осіб державної виконавчої служби Радивилівського району, вона втратила належний їй будинок в м.Радивилів по АДРЕСА_3.Вона не була присутня при розгляді Радивилівським райсудом цивільної справи за позовом ОСОБА_6до неї про стягнення 11690 грн.80 коп.боргу, а також не отримувала постанову про відкриття виконавчого провадження держвиконавцем ОСОБА_3,постанов про накладення арешту на її майно та арешту на будинок АДРЕСА_3.Ніхто її не попереджав,що будинок оцінено і буде реалізований через торги.Протягом розгляду цивільної справи,відкриття виконавчого провадження,реалізації будинку вона знаходилась на заробітках в Польщі,тобто з червня 2004 року по 2006 рік. Вважає,що якщо виникла така раптова необхідність у погашенні боргу ОСОБА_6,то слід було описати і реалізувати майно,яке знаходилось в будинку на момент опису і арешту будинку АДРЕСА_3.Кредит вона сплачувала в банк згдно графіка,щомісячно.Строк погашення кредиту в ПриватБанку - 2009 рік. Позовну заяву підтрумує,просить стягнути з підсудних матеріальну шкоду . Покази потерпілої узгоджуються з показами свідків ОСОБА_15,ОСОБА_16,ОСОБА_17,ОСОБА_12,ОСОБА_6,ОСОБА_18,долученими до справи письмовими доказами. Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показала,що вона погашала кредит ОСОБА_5 щомісячно.Остання їй кошти висилала з Польщі по 150-200 доларів США..Перекази вона отримувала в ПриватБанку і зразу вносила в касу для погашення кредиту. З ОСОБА_5вона не спілкувалася,а телефонувала їй полячка,яка називала тільки цифру переказу грошей.Останню суму в банку від неї не прийняли і по приїзду ОСОБА_5.з Польщі вона дані гроші і квитанції віддала їй. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав,що в 2005 році з Рівненської газети, назви її не пригадує, дізнався, що відбуватиметься продаж будинку, який розташований в АДРЕСА_3. Безпосередньо в газеті було вказано, що відбуватимуться прилюдні торги. В цій газеті був вказаний адрес, він звернувся за цим адресом, а саме прибув в м.Рівне. На даний час, як називається вулиця він не пригадує. Звернувшись до однієї із службових осіб, установи, яка проводитиме торги, він зробив авансовий платіж в сумі близько 2000 грн., як завдаток того, що братиме участь в торгах. Близько, через 1,5 - 2 місяці йому прийшло повідомлення із установи, яка займалась торгами, можливо це був ,,Укрспецюст", на даний час він не пригадує. В даному повідомленні йшлось, що він повинен прибути на торги в Радивилівський районний відділ ДВС, що ним і було зроблено. Перед торгами він усно звертався до державного виконавця ОСОБА_3 з проханням роз'яснити йому чи законно він набуває будинок по АДРЕСА_3 і чи його не обмануть. При цьому, ОСОБА_3 його скерував до начальника ДВС ОСОБА_4, якому він задав аналогічне запитання, останній вказав, що продаж здійснюється офіційно через м.Київ і він законно купує і стане власником будинку по АДРЕСА_3. На торгах були присутні два учасники, а саме він і ще одна особа чоловічої статі, що проживає по АДРЕСА_5, прізвище не пригадує, а також були присутні бувші власники будинку ОСОБА_6 із чоловіком. На торгах він запропонував більшу суму аніж його конкурент з м.Радивилів, а саме 31060грн., в результаті переможцем виявився він. Після цього, 08.06.2005 року державним виконавцем ОСОБА_3 Радивилівського районного відділу ДВС складено акт про придбання майна з прилюдних торгів. Даний акт був затверджений начальником відділу ДВС ОСОБА_4 В липні 2005 року приватним нотаріусом ОСОБА_12 затверджено свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів. Після цього, Радивилівське РБТІ засвідчило для нього свідоцтво про право власності на нерухоме майно. Йому відомо, що нерухоме майно в АДРЕСА_3 перебувало під забороною відчуження, а саме перебувало в іпотеці банку, оскільки попереднім власником був несплачений кредит. Даний факт йому став відомий під час оформлення документів на право власності на нерухоме майно. Однак, як йому пояснили, в ,,Укрспецюст", хто саме не пригадує, він повинен сплатити кошти за придбання майна, тобто 29510грн. після чого відбудеться погашення кредитної заборгованості та знятий арешт на майно. Він вніс кошти на рахунок ,,Укрспецюст", лише після цього приватним нотаріусом було засвідчено свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів. Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показав, що він працює першим заступником керівника в Рівненській філії Приватбанку. В 2004 році відбулось звернення працівників Радивилівського відділення Приватбанку щодо погодження видачі кредиту для ОСОБА_5, жительки м.Радивилів щодо видачі кредиту для придбання нерухомості по програмі ,,Житло в кредит". Кредитною радою Рівненської філії Приватбанку було прийнято рішення про кредитування ОСОБА_5 після розгляду відповідних документів. 19.05.2004 року ним підписано кредитний договір від імені Рівненської філії Приватбанку з ОСОБА_5 про видачу їй кредитних коштів в сумі 3 692, 50 доларів США для купівлі нерухомості. В той же день керуючою Радивилівського відділення Рівненської філії Приватбанку укладено із ОСОБА_5 договір іпотеки, предметом якого є накладення заборони на відчуження нерухомості яке придбала ОСОБА_5 до повного погашення кредиту. Тобто нерухомості, яка розташована в АДРЕСА_3. В травні 2005 року з Радивилівського райвідділу ДВС надходив письмовий запит за підписом начальника ДВС ОСОБА_19 про надання інформації щодо кредиту ОСОБА_5 15.06.2008 року для Радивилівського райвідділу ДВС надано відповідь про суму заборгованості та зазначено було про своєчасність погашення кредиту ОСОБА_5 і відсутність претензій до останньої. В липні 2005 року йому для підпису з Радивилівського відділення Приватбанку надійшла інформація адресована приватному нотаріусу ОСОБА_12 щодо зняття заборони на відчуження майна, в зв'язку з повним погашенням кредиту, за підписом виконавця ОСОБА_18. Даний лист містив інформацію про зняття заборони на відчуження житлового будинку, що у АДРЕСА_3. Ним був підписаний даний лист. Цей лист для нотаріуса є підставою для зняття заборони на відчуження нерухомого майна, внесення відомостей до відповідного реєстру заборон. Зняття заборони на відчуження відбулось внаслідок повного погашення заборгованості по кредиту ОСОБА_5 та по відсотках кредиту. Згідно кредитного договору №ROWW000000309 від 19.05.2004 погашення заборгованості за кредитом здійснюється будь-яким способом, а строком дії договору іпотеки від 19.05.2004 є повне виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором. З позовом в суд про примусове стягнення з ОСОБА_5заборгованості по кредитному договору ПриватБанк не звертався,оскільки кредит вона погашала своєчасно,строк погашення кредиту в договорі було зазначено-2009 рік.Дозволу на реалізацію будинку АДРЕСА_3 банк Радивилівському відділу ДВС не давав. Свідок ОСОБА_17показав,що він працює начальником юридичного відділу Рівненської філії Приватбанку. В 2005 році, коли саме не пригадує, до нього звернулись службові особи Радивилівського райвідділу ДВС, хто саме також пригадати не може, щодо наявності кредитних зобов'язань перед Приватбанком ОСОБА_5. Ним було в телефонному режимі роз'яснено, що між ОСОБА_5 та Рівненською філією Приватбанку був укладений кредитний договір і в забезпечення повернення кредитних коштів між ОСОБА_5 та Приватбанком укладений договір іпотеки. Предметом договору іпотеки була нерухомість, що належала ОСОБА_5 і розташована в м.Радивилів по АДРЕСА_3. Тобто майно ОСОБА_5 перебуває під забороною відчуження. Однак, працівник Радивилівського райвідділу ДВС повідомив, що зв'язку з виконанням рішення суду бажають реалізувати нерухомість, яка належить ОСОБА_5 і перебуває під іпотечною заставою. Він роз'яснив про недопустимість реалізації вказаного майна, без дозволу банку, як заставодержателя. При цьому, працівник Радивилівського райвідділу ДВС повідомив, що на виконання рішення суду вони мають право реалізовувати майно, яке перебуває перед забороною відчуження. 09.06.2005 року в Рівненську філію Приватбанку надійшов запит за підписом начальника Радивилівського райвідділу ДВС про надання інформації щодо суми заборгованості по кредитному договору ОСОБА_5 15.06.2007 року Рівненською філією Приватбанку надано відповідь про те що, ОСОБА_5 кредит погашає вчасно, претензій до неї зі сторони Приватбанку немає. Також роз'яснено, що банк не може зняти заборону на відчуження заставного майна до повного погашення кредиту. Рівненська філія Приватбанку до повного погашення кредитної заборгованості по кредитному договору ОСОБА_5 будь-якої згоди на реалізацію заставного майна, яке перебувало під іпотекою, не давала. Після погашення кредитної заборгованості Радивилівським райвідділом ДВС по кредитному договору ОСОБА_5, Рівненською філією Приватбанку знято заборону на відчуження майна, яке належало ОСОБА_5 В 2005 році Радивилівським райвідділом ДВС було реалізовано майно ОСОБА_5, яке перебувало під іпотекою банку, дане майно було реалізоване без відома Рівненської філії Приватбанку. В послідуючому, повідомленням Радивилівського райвідділу ДВС поставлено до відома Рівненську філію Приватбанку про те, що нерухоме майно, яке належало ОСОБА_5, реалізоване з прилюдних торгів, заборгованість по кредитному договору ОСОБА_5 погашена. Рівненська філія Приватбанку роз'яснила листом від 15.06.2005 року за вих. №2802 Радивилівському райвідділу ДВС про факт існування договору іпотеки, перебування майна ОСОБА_5 під забороною відчуження, дозволу на реалізацію не давала, тому всі дії державні виконавці повинні вчиняти у відповідності до вимог ЗУ ,,Про виконавче провадження". З позовом про примусове стягнення коштів з ОСОБА_5згідно кредитного договору №ROWW000000309 від 19.05.2004 року ПриватБанк в суд не звертався.Дозволу на продаж будинку АДРЕСА_3 банк Радивилівському відділу ДВС не давав. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показав,що працює приватним нотаріусом Радивилівського районного нотаріального округу. В 2004 році до нього, як до нотаріуса, звернулась ОСОБА_6, жителька м.Радивилів АДРЕСА_3, з проханням посвідчити договір купівлі-продажу належного їй домоволодіння в м.Радивилів по АДРЕСА_3. При цьому, були присутні ОСОБА_6, їй чоловік ОСОБА_21 та покупець ОСОБА_5 У вказаному договорі було відзначено, що він набирає чинності при повному розрахунку покупця ОСОБА_5 із продавцем ОСОБА_6 На даний момент він не пригадує, яка остаточна сума підлягала сплаті. Даний договір був посвідчений ним, як приватним нотаріусом. 18.05.2004 року до нього, як до приватного нотаріуса звернулись ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_21. При цьому, ОСОБА_5 наполягала аби ОСОБА_6 підписала заяву про підтвердження факту повного розрахунку по договору купівлі-продажу нерухомого майна, що у м.Радивилів по АДРЕСА_3, тобто який був посвідчений ним попередньо. Спочатку ОСОБА_6 вагалась підписувати свою заяву про повний розрахунок, наскільки він зрозумів, що повний розрахунок все таки виконаний не був. Однак, для одержання кредиту в банку ОСОБА_5 була необхідна вказана заява. На той момент ОСОБА_5 почала просити ОСОБА_6 підписати вказану заяву, при цьому вказувала, що не обмане ОСОБА_6 та поверне їй кошти повністю. ОСОБА_6 погодилась і підписала вказану заяву. Він, як нотаріус повністю роз'яснив ОСОБА_6, що у випадку підписання вказаної заяви ОСОБА_5 набуде повного права власності на нерухомість по АДРЕСА_3. Однак, ОСОБА_6 підписала вказану заяву. При цьому він посвідчив, як нотаріус заяву ОСОБА_6 про підтвердження повного розрахунку по договору-купівлі продажу. 19.05.2004 року, ним як приватним нотаріусом, посвідчено договір іпотеки між ОСОБА_5 та Рівненською філією Приватбанку. При цьому в іпотеку передавалось майно за адресою: м.Радивилів АДРЕСА_3. В вказаному договорі зроблено відмітку про накладення заборони на відчуження зазначеного в договорі будинковолодіння, що належить ОСОБА_5 Тобто будинковолодіння в м.Радивилів АДРЕСА_3 перебувало під забороною відчуження. В липні 2005 року до нього звернулась фізична особа ОСОБА_8 з проханням видати свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів. При цьому, ОСОБА_8 надав акт про придбання нерухомого майна, що в м.Радивилів АДРЕСА_3 з прилюдних торгів та протокол. За кілька днів до цього з Приватбанку надійшов лист про зняття заборони відчуження майна, що в м.Радивилів АДРЕСА_3. В зв'язку з цим, ним видано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів ОСОБА_8 Хоча чинне законодавство не передбачає перевірки факту обтяження майна при видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів. В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала,що в 2004 році вона вирішила продати житловий будинок в АДРЕСА_3 що перейшов їй у спадщину від батьків. Будинок вирішила продати і виїхати з м.Радивилів.04.05.2004 року вона уклала із ОСОБА_5 договір купівлі-продажу №917 про продаж їй належного домоволодіння в АДРЕСА_3. Даний договір був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_12 В нотаріуса вони домовились, що ОСОБА_5 частину коштів за будинковолодіння сплачує відразу, а іншу частину коштів,близько 20 тис. грн. зобов'язується сплатити до 01.06.2004 року. Даний факт і був відзначений в договорів купівлі-продажу №917. ОСОБА_5 пояснила їй, що для повного розрахунку з нею за житло коштів в неї немає, а тому вона братиме ці кошти в кредит у Приватбанку. Незадовго після цього, ОСОБА_5 перевезла свої речі в будинок по АДРЕСА_3 і хотіла проживати там особисто, однак вона заперечила проти цього і повідомила, що дозволить проживати після повного розрахунку. Вона разом з сім'єю продовжувала проживати в даному будинку.. Через два-три дні прийшла ОСОБА_5 і повідомила, що їй кредит в Приватбанку не дають, оскільки необхідно надати нерухомість в заставу, а договір-купівлі продажу не вступив в законну силу. При цьому, ОСОБА_5 почала просити її, щоб написати нотаріально посвідчену заяву, про те, що вона повний розрахунок зробила з нею, тобто виплатила їй кошти в розмірі близько 20тис. грн. Вона разом із ОСОБА_5, чоловіком ОСОБА_21 пішла до нотаріуса ОСОБА_12 нотаріальній конторі вона пожаліла ОСОБА_5 і висловила своє волевиявлення нотаріусу про написання заяви щодо підтвердження факту повного розрахунку по договору купівлі-продажу від 04.05.2004 року №917. Дана заява була посвідчена нотаріусом 18.05.2004 року. ОСОБА_5 повідомила, що будинок по АДРЕСА_3 перейшов в іпотеку банку, а саме банк наклав на нього арешт для забезпечення наданого ОСОБА_5 кредиту. Через кілька днів прийшла ОСОБА_5 і попросила позичити їй кошти в розмірі 3000 доларів США, оскільки нібито її син потрапив в автокатастрофу і необхідні кошти на лікування. Вона позичила їй кошти в сумі 2200 доларів США на лікування сина, це були ті самі кошти, які вона одержала від неї по договору купівлі-продажу будинку. Вона разом із ОСОБА_5 попрямувала до нотаріуса ОСОБА_12 з метою одержання від ОСОБА_5 розписки про позику вказаних коштів. ОСОБА_12 повідомив, що немає необхідності посвідчувати таку розписку ним, як нотаріусом, дана розписка матиме доказову силу і без його посвідчення. В присутності ОСОБА_12, але без його посвідчення, ОСОБА_5 було написано розписку. Минав час,вона приходила до ОСОБА_5 і просила погасити заборгованість перед нею, однак остання відмовлялась повертати кошти, просила її зачекати. В зв'язку з цим, вона звернулась із позовною заявою до Радивилівського районного суду про стягнення із ОСОБА_5 на її користь 11690 грн. Дана сума прирівнювалась до 2200 доларів США. Про стягнення коштів в розмірі 20000 грн., які заборгувала ОСОБА_5 по договорі купівлі-продажу вона не зверталась, оскільки не мала будь-якого документального підтвердження. До суду в підтвердження позовної заяви вона подала розписку ОСОБА_5, крім цього в суд викликався нотаріус ОСОБА_12, який підтвердив факт написання вказаної розписки. На час розгляду позовної заяви ОСОБА_5 виїхала в Республіку Польща. В 2004 році їй надійшов лист, в якому відправником зазначена ОСОБА_5 про те, що коштів їй жодних не поверне, а також про необхідність їй залишити житло по АДРЕСА_3. За результатами розгляду позовної заяви суд задоволив її позов і постановив стягнути із ОСОБА_5 на її користь кошти в сумі 11690грн. Після розгляду її позовної заяви нею було написано заяву на ім'я начальника Радивилівського райвідділу ДВС з проханням прийняти на примусове стягнення виконавчий лист суду про стягнення із ОСОБА_5 коштів. Згідно розгляду виконавчого листа та її заяви Радивилівським райвідділом ДВС відкрито виконавче провадження. Однак, фактично ОСОБА_5 знайти не вдалось,так як в цей час вона була в Польщі. Виконавчим провадження займався працівник виконавчої служби ОСОБА_3. 01.02.2005 року до помешкання де вона продовжувала проживати прибув державний виконавець ОСОБА_3 і склав в присутності понятих акт опису й арешту майна, а саме житлового будинку по АДРЕСА_3 і його господарських будівель. Дане було передане їй на відповідальне зберігання. Крім цього їй надано копію вказаного акту. ОСОБА_5 під час опису й арешту нерухомого майна не було. Рухоме майно, яке завезла ОСОБА_5 в будинок і знаходилось в кімнаті не описували, оскільки цінного майна не було, дане враження державний виконавець сформував оглянувши його через вікно. Неодноразового її викликали в Радивилівський райвідділ ДВС, особисто начальник ОСОБА_4 та державний виконавець ОСОБА_3, які вдвох особисто повідомляли їй, що для того аби погасити заборгованість необхідно продати житловий будинок по АДРЕСА_3. При цьому, ОСОБА_4 повідомив їй аби вона шукала покупця на даний будинок, також на даний будинок покупців будуть шукати й вони особисто, тобто ОСОБА_4 і ОСОБА_3 Враховуючи прохання державних виконавців вона подала оголошення в Радивилівську газету ,,Прапор перемоги" про продажу будинку по АДРЕСА_3. В березні 2005 року їй надійшло повідомлення від державного виконавця ОСОБА_3 про те, що експертна оцінка ринкової вартості будинку в м.Радивилів по АДРЕСА_3 становить 31000грн. В травні 2005 року їй надійшло повідомлення із спеціалізованого державного підприємства ,,Укрспецюст" Рівненська філія про те, що відбудеться продаж нерухомості по АДРЕСА_3, торги мали відбутись 03.06.2005 року. Вона разом із чоловіком 03.06.2005 року прибула в приміщення Радивилівського РВ ДВС, де відбулись торги по продажу будинковолодіння по АДРЕСА_3. На даних торгах була присутня вона, її чоловік, особа з м.Рівне яка проводила торги і оголошувала стартову ціну, а також покупець ОСОБА_8, житель с.Дружба Радивилівського району. Жодних інших осіб, які мали намір придбати цей будинок не було, чому їх не було їй не відомо. При цьому, особа яка проводила торги, прізвище не пригадую, оголосила ціну в розмірі 31000 грн., ОСОБА_8 повідомив, що більше коштів не дасть, особа, яка проводила торги вдарила молотком по столі і при цьому повідомила, що переможець торгів ОСОБА_8 На даних торгах був присутній начальник ДВС ОСОБА_4 Після торгів вона повідомила ОСОБА_8, що ключі від будинку передасть, лише після того, як кошти надійдуть на її рахунок в Ощадбанку. 05.07.2005 року вона виїхала на проживання в Гощанський район по сімейних обставинах. Проживши там близько двох років переїхали проживати в Полтавську область, бо їм запропонували непогану ціну за будинок в Гощанському районі. Свідок ОСОБА_10.показала,що з 2004 року працює в Радивилівському відділенні Рівненської філії Приватбанку. В 2004 року до Радивилівського відділення Рівненської філії Приватбанку звернулась ОСОБА_5, жителька м.Радивилів з метою одержання кредитних коштів для придбання нерухомості по програмі ,,Житло в кредит". Вона надала пакет необхідних документів для оформлення кредиту, а саме копію документу який посвідчує особу, довідку про доходи, заява-анкета позичальника. Після цього даний пакет документів було направлено до Рівненської філії Приватбанку для розгляду кредитним комітетом. Кредитним комітетом прийнято позитивне рішення про кредитування ОСОБА_5 Нею готувався договір кредиту та договір іпотеки по кредиту ОСОБА_5 19.05.2004 року договір кредиту був підписаний ОСОБА_5 та заступником директора Рівненської філії ПриватБанк ОСОБА_16. Безпосередньо договір іпотеки був підписаний також 19.05.2004 року ОСОБА_5, керуючою Радивилівського відділення ПриватБанк та посвідчений нотаріусом. Після цього, на нерухомість, яку придбала ОСОБА_5, що у АДРЕСА_3, накладена заборона на відчуження. В 2005 році до неї звернулись працівники Радивилівського відділу державної виконавчої служби, хто саме на даний час вона не пригадує, з питанням щодо дострокового погашення кредитної заборгованості ОСОБА_5 по вище вказаному кредиту. Вона роз'яснила, що необхідно звертатись до фахівців з Рівненської філії Приватбанку. В липні 2005 року їй зателефонували працівники Рівненської філії Приватбанку, хто саме вона не пам'ятає на даний час і попросили, щоб вона підготувала інформацію про зняття заборони на відчуження по кредиту ОСОБА_5, оскільки кредитна заборгованість погашена. Вона перевіривши дану інформацію по базі даних, встановила факт відсутності кредитної заборгованості по кредитному договору ОСОБА_5 В результаті підготувала інформацію адресовану приватному нотаріусу ОСОБА_12 щодо зняття заборони на відчуження майна, що в АДРЕСА_3, в зв'язку з повним погашенням кредиту. Дану інформацію вона направила для підпису начальнику Рівненської філії ПриватБанку. В судовому засіданні свідок ОСОБА_20 показала,що з 2000 року працює завідувачем Радивилівської районної державної нотаріальної контори, яка є єдиною в районі. 20.01.2005 року в Радивилівську районну державну нотаріальну контору надійшла копія постанови серія АА 432331 від 27.12.2004 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Дана постанова була зареєстрована в журналі вхідної кореспонденції за вхідним номером 13 від 20.01.2005 року. Вказана постанова була винесена державним виконавцем ОСОБА_3. Після цього, постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27.12.2004 року була зареєстрована в реєстрі для реєстрації заборони відчуження нерухомого та рухомого майна, а також арештів, накладених на таке майно судами, слідчими органами та органами державної виконавчої служби. 21.01.2005 року нею було внесено відомості в Єдиний реєстр заборони відчуження об'єктів нерухомого майна про накладення арешту на нерухоме майно, що розташоване в АДРЕСА_4. Дані відомості були внесені у вказаний реєстр на підставі постанови ДВС від 27.12.2004 року. 09.02.2005 року в Радивилівську районну державну нотаріальну контору надходить вимога за вих. №173 від 03.02.2005 року державного виконавця ОСОБА_3 з проханням надати інформацію чи знаходиться під арештом будь-яке майно, яке належить ОСОБА_5, жительки м.Радивилів АДРЕСА_3. Після надходження даного повідомлення вона повторно звернула увагу на постанову державного виконавця ОСОБА_3 де вказано, накласти арешт на все майно, що належить ОСОБА_5 У вимозі ДВС за вих. №173 від 03.02.2005 року вказано, що ОСОБА_5, жителька АДРЕСА_3. В зв'язку з цим, 09.02.2005 року нею внесені додаткові відомості до Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна про обтяження на все майно, тобто і на майно, що в АДРЕСА_3. Як спеціаліст вказує, що внесення та зняття заборони на відчуження нерухомого майна, згідно договору іпотеки, виконується лише тим нотаріусом, який посвідчує вказаний договір іпотеки. З показань свідка ОСОБА_22,які вона давала на досудовому слідстві та які були оголошені і перевірені у судовому засіданні вбачається, що реалізація нерухомого майна без участі боржника неможлива, оскільки він повинен бути ознайомлений з експертною оцінкою майна і має право на її оскарження, дане положення передбачене ЗУ ,,Про виконавче провадження". До моменту реалізації нерухомого майна, державний виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого провадження та надає термін для добровільного виконання у семиденний термін. Далі державний виконавець накладає арешт актом опису і арешту майна, в якому зазначається кому передається майно на зберігання, боржник вправі оскаржити цей акт. Після цього виноситься постанова про призначення експерта для оцінки майна. Після оцінювання майна державний виконавець ознайомлює боржника і стягувача з висновком експерта, з яким вони погоджуються або ні. Заставодержателя державний виконавець повідомляє шляхом направлення копії акту опису і арешту та копію постанови про заборону відчуження майна. Реалізація нерухомого майна боржника, що перебуває під іпотекою, без відома та згоди банку не можлива. Вимоги ст.52 та ст. 62-1 ЗУ ,,Про виконавче провадження" застосовуються коли майно боржника перебуває під заставою або під іпотекою. /а.с.122-124.т.2/. В ході досудового слідства свідок ОСОБА_23 дав показання,аналогічні показанням свідка ОСОБА_22./ а.с.125-127 т.2/ Наказом №54 К від 01 липня 2004 року Рівненського обласного управління юстиції прийнято ОСОБА_3на посаду державного виконавця відділу державної виконавчої служби Радивилівського управління юстиції з 01 липня 2004 року,тимчасово на період відсутності основного працівника /а.с.174 т.1./. ОСОБА_4 наказом начальника Рівненського обласного управління юстиції №9-к від 28 квітня 1999 року було призначено на посаду начальника Радивилівського районного відділу державної виконавчої служби /а.с.224 т.1/. Згідно кредитного договору № ROWWG000000309 від 19 травня 2004 року,який був укладений між Приватбанком та ОСОБА_5, останній було видано готівку терміном до 11 травня 2009 року у вигляді відновлювальної кредитної лінії в розмірі 3692.50 доларів США на придбання нерухомості по програмі ,,Житло в кредит"/а.с.156,157 т.1/. В забезпечення кредитного договору згідно п.7 договору Іпотеки від 19 травня 2004 року ОСОБА_5 надала в іпотеку належне придбане на праві власності нерухоме майно,яке придбане на підставі договору купівлі-продажу.Місце знаходження за адресою:м.Радивилів АДРЕСА_3 Рівненської області. Відповідно до п.24 договору іпотеки, згідно якого звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п.п.18.3-18.9, цього договору, відповідно до розділу 5 Закону України ,,Про іпотеку" на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що містяться у цьому договорі./а.с.158,159 т.1/ Листом №2802 від 15.06.2005 року,який було направлено Рівненської філією ,,ПриватБанк" на адресу райвідділу ДВС Радивилівського РУЮ,/ще до подачі начальником Радивилівського РВ ДВС ОСОБА_4 заявки на реалізацію майна,яке знаходиться за адресою АДРЕСА_3 (а.с.138 т.1),останніх було поставлено до відома, що станом на момент (15.06.2005) погашення ОСОБА_5 кредиту та відсотків за користування кредитними коштами відбувається вчасно, згідно умов кредитного договору. Жодних прострочок платежів зі сторони позичальника не відбулося. Претензій зі сторони банку до позичальника немає. Оскільки термін дії кредитного договору не завершився (до 11.05.2009), відповідно, повної сплати всієї суми за кредитом не відбулося, забезпечення по кредиту продовжує свою чинність, до остаточної сплати коштів, згідно термінів, в становлених в договорі. А, отже, продовжує діяти заборона на відчуження заставного нерухомого майна. Згідно норм чинного законодавства банк - як кредитор, не може зняти заборону на відчуження заставного майна до повного погашення кредиту позичальником та проведення всіх розрахунків за кредитним договором. Банк має пріоритетне право на вказане заставне майно. Банк просить взяти вказане до відома, з метою проведення дій в чіткій узгодженості із нормами чинного законодавства України. /т. 1 а.с.155-156/ З долученого до кримінальної справи листа Рівненської філії,,ПриватБанку" №5545 від 30.07.2008 зазначено,що посадовими особами Рівненської філії Приватбанку дозвіл на реалізацію заставленого майна, яке належить ОСОБА_5 не давався / т. 2 а.с. 29/,що спростовує твердження підсудних про законність реалізації будинку АДРЕСА_3 Рівненської області на торгах відповідно до Закону України ,,Про виконавче провадження".. Рішенням Радивилівського районного суду від 18 листопада 2004 року було стягнуто з ОСОБА_5на користь ОСОБА_6 11690 грн.80 коп.несплаченого боргу та 117 грн.сплаченого держмита/а.с.20.т.3/. Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №269183 від 24 грудня 2004 року,якою було відкрито виконавче повадження по виконанню виконавчого листа №2-432 від 20.12.2004 року про стягнення з ОСОБА_5117 грн.сплаченого держмита на користь ОСОБА_6Боржнику був наданий строк в термін до 31 грудня 2004 року добровільно виконати /а.с.72 т.1/ Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №269182 від 24 грудня 2004 року,якою було відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа №2-432 від 20.12.2004 року про стягнення з ОСОБА_511690 грн.80 коп. несплаченого збору на користь ОСОБА_6Боржнику був наданий строк в термін до 31 грудня 2004 року добровільно виконати /а.с.103 т.1 27 грудня 2004 року постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження державним виконавцем ОСОБА_3.було накладено арешт на все майно,що належить ОСОБА_5 в АДРЕСА_4 ,відповідно до виконавчого листа №2-432 від 20.12.2012 року Радивилівського райсуду /а.с.108 т.1/. Виклик у відповідності з ст.5 Закону України ,,Про виконавче провадження" ОСОБА_5 як боржника на 10 год.31.12.2004 року в зв"язку з погашенням боргу 11690 грн.80 коп. і 117 грн.д/мита.Даний виклик направлявся боржнику за адресою:АДРЕСА_4. Зазначений виклик ОСОБА_5вручено не було,оскільки на ньому міститься запис:,,по даній адресі боржник не проживає/а.с.104/ т.1/. Акт опису й арешту майна державного виконавця ОСОБА_3 від 01.02.2005 року,яким було описано та накладено арешт на будинок АДРЕСА_3/а.с.119-120. т.1/. З супровідного листа від 03.02.2005 року вбачається,що копію даного акту про опис і арешт майна начальником Радивилівського РВ ДВС ОСОБА_4 03.02.2005 року було направлено ОСОБА_5 за адресою:АДРЕСА_4 /а.с.121/,хоча в акті державного виконавця ОСОБА_3 від 20.01.2005 року зазначено,що ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_4 не проживає з 2004 року /а.с.112 т.1/. З оглянутого в судовому засіданні закордонного паспорта на ім"я ОСОБА_5 вбачається,що згідно відміток в паспорті, вона з жовтня 2004 року по жовтень 2006 року безперервно перебувала в республіці Польща,що спростовує твердження підсудних про отримання нею постанов у виконавчому провадженні за позовом ОСОБА_6до неї,яке було на виконанні у ОСОБА_3, здійснював контроль ОСОБА_4та спростовує твердження підсудних у частині виконання виконавчого провадження відповідно до норм Закону України ,,Про виконавче провадження". Вироком Радивилівського районного суду від 30 листопада 2010 року встановлено,що ОСОБА_5 після придбання господарства в АДРЕСА_3 згідно договору купівлі-продажу від 04.05.2004 року перевезла туди особисті речі та майно, залишивши їх на зберігання в одній із житлових кімнат будинку,яка мала окремий вихід на вулицю через окремий коридор.Міжкімнатні двері у згаданій кімнаті ОСОБА_5підперла наявними в кімнаті меблями,а вхідні двері з вулиці замкнула.Після того ОСОБА_5виїхала на заробітки в Польщу. В інших кімнатах продовжували проживати ОСОБА_6 та члени її сім"ї, яким це на певний час дозволила ОСОБА_5ОСОБА_6 користуючись відсутністю ОСОБА_5, шляхом відважування дверей з житлової кімнати в якій вона проживала у кімнату в якій зберігалися речі ОСОБА_5, неодноразово проникала туди і в період з лютого по травень 2005 року всього таємно викрала належного ОСОБА_5майна на суму 18887 грн.94 коп./ а.с.140-142 т.3/. Тобто,даний вирок спростовує твердження підсудного ОСОБА_3,що на час складання акту опису й арешту майна 01.02.2005 року,яким було описано та накладено арешт на будинок АДРЕСА_3/а.с.119-120. т.1/,іншого майна,яке б підлягало опису і арешту в будинку АДРЕСА_3 не було.Акт про відсутність майна державним виконавцем не складався. Відповідно до висновка на документи щодо реалізації арештованого державним виконавцем майна та затвердженого начальником відділу ДВС Радивилівського РУЮ ОСОБА_4 27 березня 2005 року значиться,що державним виконавцем районного відділу державної виконавчої служби Радивилівського районного управління юстиції ОСОБА_3 подаються на погодження документи на реалізацію арештованого майна, а саме будинковолодіння з приналежними до нього господарськими будівлями розташованого за адресою АДРЕСА_3, що належить боржнику ОСОБА_5, ринкова вартість якого згідно висновку складає 31 000 грн.Майно передається на реалізацію згідно виконавчого провадження №4/132-05р. по виконанню виконавчих листів №2-432 від 20.12.2004р. Радивилівського районного суду про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9 несплаченого збору 11690 (Одинадцять тисяч шістсот девяносто) грн. 80 коп., 117 ( сто сімнадцять ) грн.сплаченого державного мита та інших виконавчих документів, що знаходяться на виконанні у відділі. В пакеті документів є : копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.12.2004 р., копія виконавчих листів №2- 432 від 20.12.2004р. Радивилівського районного суду, копія постанови про арешт майна боржника та заборону на його відчудження від 27.12.2004р, копію акту про опис та арешт майна від 01.02.2005р., копію постанови про призначення експерта, копію довідки з міської ради про земельну ділянку, копію повідомлення сторін про ознайомлення з експертною оцінкою, копію висновку про вартість об"єкта оцінки./а.с.36 т.3/. Роз"ясненням Департаменту державної виконавчої служби України за вих. №3405-0-26-09-25 від 02.04.2009 року на звернення прокурора Радивилівського району в якому зазначено,що ст. 62-1 та 62-2 Закону України ,,Про виконавче провадження" встановлюють окреме регулювання предмета іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки і його реалізація для задоволення вимог іпотекодержателя здійснюються відповідно до умов іпотечного договору. На майно, щодо якого встановлено іпотеку чи накладено заборону на відчуження, не може бути звернено стягнення для задоволення вимог стягувачів, які не є іпотекодержателями згідно із Законом України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати"/ а.с. 289-291 т.1/. Наведені докази судом визнанні достовірними.Вони повністю викривають підсудного ОСОБА_3.у перевищенні влади та службових повноважень, тобто умисне вчинення особою дій, які явно виходять за межі наданих їй повноважень, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам ОСОБА_5та ОСОБА_4-у службовій недбалості, тобто неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян Дії ОСОБА_3правильно кваліфіковані за ч.1 ст.365 КК України,а ОСОБА_4-за ч.1 ст.367 КК України. Оцінюючи показання підсудних, які були данi ними під час судового слідства, суд вважає, їх такими, що були дані ними з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинення злочинів:ОСОБА_3,передбаченого ч.1 ст.365 КК України,ОСОБА_4,передбаченого ч.1 ст.367 КК України і розцінює їх, як спосіб захисту від пред"явленого їм обвинувачення. Показання підсудних спростовуються показаннями потерпілої,свідків,іншими письмовими доказами,оскільки показання потерпілої,свідків суд вважає об"єктивними, послідовними та такими що відповідають дійсним встановленим обставинам справи. Суд критично ставиться до показань свідка ОСОБА_24,оскільки вона є безпосереднім начальником підсудних,зацівлена ,щоб підсудні уникли відповідальності за скоєні злочини. Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів,особу підсудних та обставини,що пом"якшують та обтяжують покарання. Суд приймає до уваги,що підсудним ОСОБА_3 скоєно злочин середньої тяжкості. Як особа, обоє підсудних позитивно характеризуються по місцю роботи та проживання. Вчинення злочину вперше є обставиною,що пом"якшує обом підсудним відповідальність. Такою обставиною для ОСОБА_3.є наявність на утримані малолітньої дитини. Обтяжуючих відповідальність обставин не встановлено. Оцінюючи зібрані докази в сукупності та враховуючи особи підсудних, наявність на утриманні у ОСОБА_3 малолітньої дитини,суд вважає,що виправлення та перевиховання його можливе без ізоляції від суспільства.Покарання ОСОБА_3 слід призначити на підставі ст.75 КК України,звільнивши його від відбування покарання,а ОСОБА_4-.у вигляді штрафу. У відповідності до ст.55 КК України ОСОБА_4 позбавити права займати керівні посади в органах державної виконавчої служби. Відповідно до ст.49 КК України обох підсудних звільнити від покарання у зв"язку із закінченням строків давності. Заступником прокурора Здолбунівського району в інтересах потерпілої ОСОБА_5 подано позовну заяву про відшкодування шкоди,заподіяної злочином, в якій просить стягнути солідарно з підсудних грошові кошти в сумі 31 000 грн.Вимоги позову обгрунтовує тим,що умисними діями ОСОБА_3та ОСОБА_4заподіяно шкоду охоронюваним законом житловим правам та особистим інтересам ОСОБА_5,яка полягає в позбавленні останньої права власності на житло в м.Радивилів по АДРЕСА_3,експертна оцінка якого становить 31 000 грн. В поданій до суду заяві про збільшення позовних вимог заступником прокурора Здолбунівського району в інтересах ОСОБА_5 просить стягнути солідарно з ОСОБА_3.і ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5кошти у сумі 479400 грн. Відповідно до висновку експерта ОСОБА_25 /сертифікат НОМЕР_1 від 27.05.2000 р.,Свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів НОМЕР_2 від 21.10.2002 р.,Сертифікат суб"єкта оціночної діяльності КПРРБТІ НОМЕР_3 від 10.09.2003 р./ про вартість житлового будинковолодіння,що належить ОСОБА_5 та розташований за адресою:м..Радивилів АДРЕСА_3.,виконано на підставі постанови державного виконавця ОСОБА_3 з метою визначення ринкової та ліквідаційної вартості експертна оцінка:-ринкова вартість об"єкта станом на 01.03.2005 рік склала 31000 грн./а.с.124 т.1/. Радивилівським РВ ДВС платіжним дорученням №152 від 25 червня 2005 року було перераховано Рівненській філії ,,Приватбанку" для погашення кредиту ОСОБА_514914 грн.11 коп.- на погашення кредиту № № ROWWG000000309-14914 грн./а.с.164 т.1/. Для зарахування на вклади по в/л №2-432 від 20.12.04 року ОСОБА_6 /особ.рахунок НОМЕР_4/ платіжним дорученням №156 від 30 червня 2005 року Радивилівським РВ ДВС було перераховано 11486 грн.80 коп./а.с.166 т.1/.Всього по обох платіжних дорученнях,що стосується інтересів потерпілої було перераховано 26400 грн.91 коп. Вирішуючи питання про задоволення вимог потерпілого в частині стягнення на його користь матеріальної шкоди, суд виходить з вимог ст.1166 ЦК України, та на основі всебічного, повного та обєктивного дослідження обставин справи, зясувавши характер та розмір матеріальної шкоди, завданої злочином, наявність причинного звязку між вчиненим і шкодою, що настала, оцінюючи надані по справі докази, суд вважає, що цивільний позов в цій частині підлягає частковому задоволенню на суму 4599 гривні 09 копійок. ./31 000 грн.- 26400 грн.91 коп/. Суд не приймає,як належний і допустимий доказ довідку ТзОВ -фірма ,,КАДЕТ СВС" №16/12 від 03.07.2012 р.,якою визначено вартість ринкової ціни будинку АДРЕСА_3,оскільки суду не надано Сертифікат про те,що дане товариство є суб"єктом оціночної діяльності, а сама ОСОБА_26 має Свідоцтво та зареєстрована в Державному реєстрі оцінювачів. Дана довідка суперечить зазначеному експертному висновку,долученому до справи договору купівлі-продажу від 4 травня 2004 року спірного будинку,укладеного між ОСОБА_6та ОСОБА_5 ціна будинку в якому сторонами зазначена 29315 грн./а.с.44 т.1/. В решті задоволення позовних вимог відмовити. Керуючись ст.ст.323,324 КПК Украіни,суд з а с у д и в: ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні злочину,передбаченого ч.1 ст.365 КК України і призначити йому покарання- 2 /два/роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади в органах Державної виконавчої служби строком на 2 /роки/ роки. На підставі ст.75 КК України звільнити його від відбуваня покарння з випробуванням,встановивши іспитовий термін строком на 2/два/ роки. На підставі ст.49 КК України звільнити ОСОБА_3 від призначеного покарання у зв"язку із закінченням строків давності. ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні злочину,передбаченого ч.1 ст.367 КК України і призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати керівні посади в органах Державної виконавчої служби строком на 2/ два/роки. На підставі ст.49 КК України звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання у зв"язку з закінченням строків давності. Запобіжний захід обом засудженим:підписку про невиїзд-відмінити. Скасувати постанову ст.слідчого прокуратури Здолбунівського району про відсторонення обвинуваченогоОСОБА_3 від посади від 24 лютого 2012 року /а.с.315-317.т.4/ Стягнути солідарно з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 4599 грн.09 коп. В решті позову відмовити. Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області протягом п"ятнадцяти днів з дня його проголошення через районний суд. Суддя:

В МОЕМ СЛУЧАЕ ИДЕТ ЗАМАХ НА ЗЛОЧИН. ЗАЧЕМ ЖДАТЬ ПОКА ЗЛОЧИН СОВЕРШАТ, ЕСЛИ МНЕ ИЗВЕСТНО УЖЕ О ЗАМАХЕ НА НЕГО. Справа № 1708/1051/12 В И Р О К І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07.02.2013 року Здолбунівський районний суд Рівненської області під головуванням судді Калюжного А.Е. при секретарі Дацишиній Р.В. з участю прокурора Ходак О.К. захисників адвокатів ОСОБА_1,ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Здолбунів кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1,уродженця с.Перенятин Радивилівського району Рівненської області,українця,гр.України,освітою вищою,одруженого, відстороненого від посади державного виконавця ВДВС Радивилівського РУЮ,раніше не судимого,жителя АДРЕСА_2 -у скоєнні злочину,передбаченого ч.1 ст.365 КК України, ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с.Копань Млинівського району Рівненської області,українця,гр.України,освітою вищою,одруженого,не працюючого,раніше не судимого, жителя АДРЕСА_1, -у скоєнні злочину,передбаченого ч.1 ст.367 КК України, в с т а н о в и в: ОСОБА_3 будучи службовою особою - державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Радивилівського районного управління юстиції Рівненської області, здійснюючи згідно ч.2 ст. 4 Закону України ,,Про державну виконавчу службу" функції представника влади та обіймаючи посаду пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків, який згідно ч.2 ст.19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, вчинив злочин, передбачений ст. 365 ч.1 КК України, за наступних обставин. Згідно наказу начальника Рівненського обласного управління юстиції №54-к від 01 липня 2004 року, ОСОБА_3 призначено на посаду державного виконавця відділу державної виконавчої служби Радивилівського районного управління юстиції Рівненської області з присвоєнням 15 рангу державного службовця 7 категорії посад. Так, ОСОБА_3 будучи згідно ст. 7 ,,Про виконавче провадження" зобов'язаним використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян, відкривши виконавче провадження, згідно виконавчого листа Радивилівського районного суду №2-432 від 20.12.04 р., про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 11 690грн. 80коп. несплаченого боргу в порушення п. 4.1.1. ,,Інструкції про проведення виконавчих дій" (далі Інструкція), розпочав виконувати рішення суду не пересвідчившись, чи отримана боржником ОСОБА_5 копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені останньою дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк. В порушення ст.5 Закону України ,,Про виконавче провадження" державний виконавець відділу державної виконавчої служби Радивилівського районного управління юстиції Рівненської області ОСОБА_3 не надав можливості стороні виконавчого провадження боржнику ОСОБА_5 ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження, не роз'яснив останній права і обов'язки як стороні виконавчого провадження, порушуючи ч.5 ст. 42 Закону України ,,Про виконавче провадження", п. 4.13.8. Інструкції, за відсутності даних про місце проживання боржника, не звернувся до суду з поданням про його розшук, не вчинив заходів до отримання письмової згоди стягувача відшкодувати витрати на розшук та авансувати зазначені витрати, явно виходячи за межі наданих йому п.5 ч.1 ст. 40 Закону України ,,Про виконавче провадження" прав та повноважень не повернув виконавчий документ без виконання стягувачеві. Незважаючи на вищевказані порушення закону, ОСОБА_3 перебуваючи на посаді державного виконавця відділу державної виконавчої служби Радивилівського районного управління юстиції Рівненської області, перевищуючи владу та надані Законом України ,,Про виконавчу службу" службові повноваження, умисно вчинив дії, які жодна службова особа за жодних умов не має права здійснювати або дозволяти, склавши 01 лютого 2005 року акт опису й арешту майна належного на праві власності потерпілій ОСОБА_5, що знаходиться в АДРЕСА_3, та яке згідно договору № ROWWG000000309 від 19 травня 2004 року перебувало під іпотекою Рівненської філії ЗАТ ,,ПриватБанк", зареєстраваного в Єдиному Державному реєстрі заборон та арештів під №11907, не надавши згідно п. 5.6.6. Інструкції боржнику ОСОБА_7 примірника акту опису й арешту майна під розписку, в порушення вимог ст. 62-1 Закону України ,,Про виконавче провадження", та Закону України ,,Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати", згідно яких на майно щодо якого встановлено іпотеку чи накладено заборону на відчуження, не може бути звернено стягнення для задоволення вимог стягувачів, які не є іпотекодержателями, за відсутності виконавчого напису нотаріуса та рішення суду в якому б вказувалось про звернення стягнення на іпотечне майно, без дозволу боржника ОСОБА_5 та іпотекодержателя Рівненської філії ЗАТ ,,ПриватБанк", 16.05.2005 підготував заявку №1380 та в подальшому за підписом начальника Радивилівського РВ ДВС ОСОБА_4 направив директору РФ СПД ,,Укрспец'юст" для реалізації описаного та арештованого ним майна, розташованого в АДРЕСА_3, покупцем якого згідно складеного 08.06.2006 ОСОБА_3 акту про придбання майна з прилюдних торгів став ОСОБА_8 Продовжуючи свої злочинні дії, вийшовши за межі виконавчого провадження, згідно виконавчого листа Радивилівського районного суду №2-432 від 20.12.04р., про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 11 690грн. 80коп. несплаченого боргу, державний виконавець відділу державної виконавчої служби Радивилівського районного управління юстиції Рівненської області ОСОБА_3, умисно, в інтересах третьої особи, що не є стороною вищевказаного виконавчого провадження - ОСОБА_8, з метою зняття заборони на відчуження майна в АДРЕСА_3, перевищуючи владу та надані Законом України ,,Про виконавчу службу" службові повноваження, вчинив дії, які жодна службова особа за жодних умов не має права здійснювати або дозволяти, без дозволу банку та самої ОСОБА_5, самостійно розподілив та перерахував 24.06.05 року грошові кошти в сумі 26401 грн., що надійшли на депозитний рахунок ДВС від реалізації будинку ОСОБА_5, в сумі 14914 грн. 11 коп. Рівненській філії ЗАТ ,,ПриватБанк" згідно платіжного доручення №152 від 25.06.05 року, вид платежу - погашення кредиту ОСОБА_5 по в\л №2-432, що призвело до зняття заборони на відчуження майна в АДРЕСА_3, подальшого переоформлення права власності на зазначене майно новим набувачем - ОСОБА_8, який придбав його у відповідності до результатів прилюдних торгів ініційованих державним виконавцем ОСОБА_3 Умисними діями ОСОБА_3, що носять очевидний характер, заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом житловим правам та особистим благам ОСОБА_5, яка полягає в позбавленні останньої права власності на житло в АДРЕСА_3, експертна оцінка якого становить 31000 грн., його недоторканість передбачена Конституцією України, а також прав боржника ОСОБА_5 передбачених Законом України ,,Про виконавче провадження». ОСОБА_4 будучи службовою особою - начальником Радивилівського районного відділу державної виконавчої служби, здійснюючи згідно ч.2 ст. 4 Закону України ,,Про державну виконавчу службу", функції представника влади та обіймаючи посаду пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків, вчинив злочин передбачений ч. 1 ст. 367 КК України при наступних обставинах. Згідно наказу начальника Рівненського обласного управління юстиції №115-к від 28 січня 1999 року ОСОБА_4 призначено на посаду начальника Радивилівського районного відділу державної виконавчої служби з присвоєнням 13 рангу державного службовця 5 категорії посад. Так, ОСОБА_4 перебуваючи на посаді начальника Радивилівського районного відділу державної виконавчої служби, являючись службовою особою, брав участь від імені державної виконавчої служби у виконавчому провадженні щодо виконання виконавчого листа Радивилівського районного суду від 20.12.2004 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 11690грн. 80коп. несплаченого боргу ОСОБА_4, як начальник РВ ДВС, в м. Радивилів, в травні 2005 року, шляхом неналежного виконання ним, як службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, грубо порушуючи ст. 8 Закону України ,,Про виконавче провадження", згідно якої він зобов'язаний здійснювати контроль за своєчасністю, правильністю, повнотою виконання рішень державним виконавцем, за відсутності контролю за діями підпорядкованого державного виконавця ОСОБА_3, також будучи наділений сам всіма правами державного виконавця, підписав та затвердив гербовою печаткою Радивилівського РВДВС заявку на реалізацію майна за вих. №1380 від 16.05.2005 року адресовану директору РФ СПД ,,Укрспец'юст" по передачі Радивилівським РВДВС на реалізацію майна належного ОСОБА_5, по АДРЕСА_3 Рівненської області, яке на той час знаходилось під забороною відчуження згідно договору № ROWWG000000309 від 19 травня 2004 року та перебувало під іпотекою Рівненської філії ЗАТ ,,Приват-Банк", зареєстраваного в Єдиному Державному реєстрі заборон та арештів під №11907. Шляхом неналежного виконання своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, допустив грубе порушення вимог ст.62-1 ч.2 Закону України ,,Про виконавче провадження", відповідно до якої на майно, щодо якого встановлено іпотеку чи накладено заборону на відчуження, не може бути звернено стягнення для задоволення вимог стягувачів, які не є іпотекодержателями, згідно із Законом України ,,Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати", за відсутності виконавчого напису нотаріуса та рішення суду, в якому б вказувалось про звернення стягнення на іпотечне майно чи на майно за адресою АДРЕСА_3 без згоди і відома іпотекодавця ОСОБА_5 та іпотекодержателя Рівненської філії ЗАТ ,,Приват-Банк", достовірно знаючи про те, що будинок по АДРЕСА_3, який належить на праві приватної власності ОСОБА_5 перебуває в заставі по кредитному договору, що підтверджується вимогою №1434 від 25.05.2005 підписаною та направленою ОСОБА_4 особисто керівнику Рівнеської філії ЗАТ КБ ,,ПриватБанк", ініціював реалізацію зазначеного майна. В подальшому ОСОБА_4, підписавши та затвердивши гербовою печаткою складений ОСОБА_3 акт про придбання майна з прилюдних торгів від 08.06.2005 року в м. Радивилів, як начальник відділу держаної виконавчої служби Радивилівського районного управління юстиції, не виконуючи належним чином свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них по контролю за діями підпорядкованого державного виконавця ОСОБА_3, не перевіривши згідно ст.8 Закону України ,,Про виконавче провадження" законність, повноту та правильність виконавчого провадження та виконавчих дій державним виконавцем ОСОБА_3, затвердив складений останнім розподіл коштів на суму 26401 грн., що надійшли на депозитний рахунок ДВС від реалізації будинку ОСОБА_5, а саме 24 червня 2005 року в сумі 14914 грн. 11 коп. Рівненській філії ЗАТ ,,ПриватБанк" згідно платіжного доручення №152 від 25.06.05 р., вид платежу - погашення кредиту ОСОБА_5 по в\л №2-432, без дозволу банку та самої ОСОБА_5, що призвело до зняття заборони на відчуження майна в АДРЕСА_3, подальшого переоформлення права власності на зазначене майно новими набувачами, які придбали його у відповідності до результатів прилюдних торгів. Допитаний як обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України не визнав та показав,що з 2004 року працює державним виконавцем у Радивилівському відділі ДВС.20 грудня 2004 року він отримав виконавчого листа Радивилівського районного суду № 2-432/04 від 20.12.04 року про стягнення з ОСОБА_5на користь ОСОБА_6боргу. За заявою ОСОБА_9 22 грудня 2004 року відкрив виконавче провадження. Копію постанови направив сторонам - боржнику,стягувачу та в суд. 24 грудня ним було відправлено лист на адресу боржника, яка була вказана у виконавчому листі - АДРЕСА_4, що він викликається у Радивилівський відділ ДВС на 31 грудня 2004 року. 27 грудня 2004 року ним було винесено постанову про накладення арешту на майно ОСОБА_5 та оголошення заборони на його відчуження. 31 грудня 2004 року, відповідно до ст.46 Закону України ,,Про виконавче провадження" ним винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, яка була надіслана сторонам. 6 січня 2005 року ним було направлено запити про наявність у боржника майна. 21 січня 2005 року було встановлено, що боржник по АДРЕСА_4 не проживає. З БТІ прийшло повідомлення, що ОСОБА_5 на праві власності має будинок по АДРЕСА_3, за вказаною адресою вона була зареєстрована. 1 лютого він з ОСОБА_9 та понятими ОСОБА_10 та ОСОБА_11 здійснили вихід за місцем проживання боржника, на АДРЕСА_3, де було описано майно. Нерухомого майна, яке б підлягало опису для реалізації, у боржника виявлено не було, було в кімнаті тільки те майно яке не підлягає опису згідно переліку.Акт про відсутність майна ним не складався. 3-го лютого 2004 року ним до нотаріальної контори було направлено запит про надання інформації щодо майна яке належить боржнику та перебування його під арештом чи заставою, відповідно до вимог ст.62 Закону України ,,Про виконавче провадження" 16 лютого2005 року ним винесено постанову про призначення експертизи для визначення вартості будинку боржника. 14 березня 2005 року надійшов висновок експерта, що вартість майна боржника становить 31 000 грн. 28 березня 2005 року ним було зібрано пакет документів для погодження матеріалів на арешт будинку по АДРЕСА_3, який належав боржнику. 14 квітня того ж року на їх адресу надійшла заявка від ,,Укрінформюст» про участь у конкурсі щодо реалізації арештованого майна. 26 квітня 2005 року ним було відправлено запит в Радивилівське БТІ про надання витягу з державного реєстру про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_5, також здійснено запит в міську раду про виділення земельної ділянки для обслуговування вказаного будинку. 16 травня 2005 року було направлено заявку в ,,Укрінформюст" про реалізацію даного будинку. 25 травня того ж року у виконавчу службу з'явився син ОСОБА_5, який мав доручення від матері та повідомив, що даний будинок знаходиться під заставою у ВАТ КБ ,,Приватбанк", до того часу у нього ніякої інформації не було, що будинок знаходиться під заставою. В той же день 25 травня, ним було надіслано запит до Рівненської філії ВАТ КБ ,,Приватбанк" про розмір заборгованості по кредиту. 31 травня надійшло повідомлення з ,,Укрінформюст", що державні прилюдні торги відбудуться 3 червня 2005 року о 12 годині у відділі ДВС м.Радивилів. В зазначений день відбулися прилюдні торги по реалізації вказаного будинку, відповідно до вимог ст.66 Закону України ,,Про виконавче провадження". На торгах будинок придбав ОСОБА_8, кошти ним було перераховано на депозитний рахунок ДВС. 8 червня 2005 р.ОСОБА_8 було видано акт про придбання будинку з прилюдних торгів, який був затверджений начальником ДВС ОСОБА_4 15 червня 2005 року у відділ ДВС надійшло повідомлення від Рівненської філії ,,Приватбанк", що в них перебуває іпотечна заборгованість, по якій ОСОБА_5 є позичальником та накладено арешт на її будинок. Заборгованість ОСОБА_5 перед банком становила 14 914 грн. 11 коп. На слідуючий день до відділу ДВС з інформаційного центру надійшов витяг з єдиного реєстру про те, що 19 травня 2004 року було накладено арешт на вказаний будинок приватним нотаріусом ОСОБА_12 Кошти отримані за реалізований будинок були перераховані стягувачеві ОСОБА_9 в сумі 11 тис.грн., але борг не був повністю погашено, так як не хватило коштів,оскільки основна частина грошей,виручених від продажу будинку була перерахована на погашення кредиту ОСОБА_5 в ПриватБанк, так як він був іпотекодержатилем, а це було необхідно для зняття арешту.Виконавчого листа про стягнення боргу з ОСОБА_5.в рахунок погашення кредиту,який та отримала в ПриватБанку у нього на виконанні не було. Вважає,що виконуючи рішення суду про стягнення боргу з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9, він діяв в рамках Закону України ,,Про виконавче провадження", в його діях не було умислу перевищувати владу або свої службові повноваження.Просить виправдати його за ст.365 ч.І КК України, за відсутністю події злочину.Позов не визнав. Підсудний ОСОБА_4 в суді пояснив, що з 1 лютого 1999 року його було призначено на посаду начальника Радивилівського відділу ДВС. 30 травня 2008 року йому стало відомо, що прокуратурою Радивилівського району порушене кримінальну справу відносно працівників Радивилівського відділу ДВС за фактом перевищення службовими особами своїх повноважень Він звернувся з заявою в прокуратуру, щоб йому дали відповідь - по якому факту порушено кримінальну справу і відносно яких працівників відділу ДВС. З прокуратури надійшла відповідь, що кримінальна справа не порушувалась. 12 серпня 2008 року йому стало відомо, що прокуратурою Радивилівського району відносно нього порушено кримінальну справу за фактом перевищення службових повноважень, а через деякий час йому стало відомо, що порушено кримінальну справу відносно державного виконавця ОСОБА_3 В грудні 2007 року, коли він перебував на лікуванні, у відділі ДВС було вилучено виконавчі провадження, де проводилось слідство щодо шахрайства та незаконного заволодіння ОСОБА_9 майна ОСОБА_5 8 травня 2008 року на підставі заяви ОСОБА_5 було порушено кримінальну справу відносно державних виконавців за перевищення ними службових повноважень, незаконними торгами та реалізації майна боржника. Ніяких доказів при заяві ні було. Заявниця не була попереджена про кримінальну відповідальність за подання заяви, яка не відповідає дійсності. Відповідно до роз'яснень департаменту та відповідно до Закону України ,,Про виконавче провадження", що право перевірки виконавчого провадження мають право здійснювати лише ті особи, які зазначені в Законі. Прокуратура позбавлена такого права. Згідно ст.97 КПК України прокурор повинен всебічно провести перевірку і по заяві прийняти рішення. Жодних доказів, які б підтверджували таку перевірку в матеріалах справи немає. Усі дії з його сторони по реалізації майна боржника проводилось ним у відповідності до Закону ,,Про виконавче провадження" В 2005 році, на момент вчинення реалізації майна боржника, і в 2008 році, на момент порушення кримінальної справи, були внесені значні зміни в Закон України ,,Про виконавче провадження". Він керувався тими нормами Закону який діяв на час вчинення даних дій. Відповідно до ст.11-1 вказаного Закону, боржник зобов'язаний у строк, встановлений державним виконавцем, надати достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє з іншими особами. До свого провадження він не приймав виконавчого провадження про стягнення боргу ОСОБА_5, а здійснював контроль за державними виконавцями. Про відкриття даного провадження він був проінформований на робочих нарадах. Будь-яких порушень зі сторони державного виконавця ОСОБА_3 не було, він діяв згідно ст.52 Закону України ,,Про виконавче провадження". Йому та державному виконавцю ОСОБА_3 було відомо, що під час розгляду справи в суді, про стягнення боргу з ОСОБА_5, остання знала про розгляд даної справи, але не визнавала даного факту. Так як в провадженні держвиконавця ОСОБА_3 знаходилося виконавче провадження, ним були вчинені усі дії для виконання рішення суду у відповідності до Закону. В березні 2005 року було оголошення в газеті про реалізацію майна боржника, і син ОСОБА_5 знав про це, але нічого не повідомив. Після того, як їм стало відомо про іпотеку, він з ОСОБА_3 поїхали в банк для з'ясування обставин, при цьому уже відбулася реалізація майна боржника, залишився тільки розподіл коштів від реалізованого майна. Покупцю було видано державний акт на право власності з прилюдних торгів. Після чого надійшла інформація ,,Укрінформюст", де було вказано, що будинок перебуває під заставою. В ПриватБанку його повідомили, що будинок є під заставою. З коштів отриманих від реалізації майна було виплачені заставодержателю ту суму, яку він вказав. Усі дії проводились відповідно до п.5.3 ,,Інструкції про порядок вчинення виконавчих дій", ст.52 Закону України ,,Про виконавче провадження", ст.ст. 7, 10, З3 Закону України ,,Про іпотечне кредитування", які діяли в редакції на 2005 рік. Він підписував та затверджував документи виконавчого провадження як керівник ДВС відповідно до Закону України ,,Про виконавче провадження". Прилюдні торги відбулися у відповідності до Закону. Стаття 20 Закону України ,,Про виконавче провадження" передбачає можливість реалізації майна без участі боржника. Акт прилюдних торгів від 3 червня 2005 року є дійсним, це підтверджено рішенням апеляційного суду від 28 вересня 2009 року, яке вступило в законну силу. Проводилась перевірка Рівненським обласним управлінням юстиції по даному виконавчому провадженні. Будь яких порушень з його сторони та державного виконавця ОСОБА_3 не було виявлено. Вони діяли відповідно до Закону. Вважає, що в його діях відсутній будь який склад злочину, просить виправдати його за ч.1 ст.367 КК України. В задоволенні позову просить відмовити. Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченими:ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 365 КК України та ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України, їхня вина повністю доведена, підтверджена зібраними у справі доказами,які судом перевірені в судовому засіданні. Так, потерпіла ОСОБА_5 показала,що згідно договору купівлі-продажу від 04 травня 2004 року, який був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_12вона придбала у ОСОБА_6житловий будинок АДРЕСА_3 Рівненської області. Повний розрахунок із ОСОБА_6 провела 18 травня 2004 року. Про даний факт свідчить заява ОСОБА_6, засвідчена нотаріусом ОСОБА_12, в якій вона підтверджує факт повного розрахунку по договору купівлі-продажу від 04.05.2004 року. Повний розрахунок вона провела за рахунок позичених коштів в своєї знайомої ОСОБА_13, яка померла. Враховуючи, що кошти вона повинна була повернути ОСОБА_13, вона звернулась до Радивилівської філії Приватбанку із заявкою на видачу кредиту з метою купівлі житла. Приватбанк надав згоду на видачу кредиту в сумі 3 тисячі 500 доларів США під заставу нерухомого майна. 19.05.2004 року нею було підписано кредитний договір. В заставу було надано житловий будинок, який вона придбала у ОСОБА_6, що в АДРЕСА_3. При цьому, було укладено договір іпотеки, предметом якого виступив будинок по АДРЕСА_3. В кінці травня 2004 року вона переїхала до будинку, що в м.Радивилів по АДРЕСА_3, перевезла туди своє майно.Вона дозволила ОСОБА_6 проживати і далі в будинку, оскільки та попросила в неї до закінчення навчання дочки в школі. При цьому, ОСОБА_6 проживала в одній частині будинку, а вона в іншій. На початку червня 2004 року вона позичила в ОСОБА_6 кошти в сумі 2200 доларів США, при цьому написала розписку про зобов'язання повернути гроші. Частина всіх цих коштів повинна була бути використана на погашення комунальної заборгованості, яка була створена ОСОБА_6 і вона повинна була її оплатити. Незабаром вона повернула ОСОБА_6 1700 доларів США. Однак повернення даних коштів документально не зафіксовувалось. В червні 2004 року вона поїхала до Республіки Польща з метою заробити для погашення кредиту та інших боргів.. З Польщі вона справно щомісячно сплачувала заборгованість по кредиту. В листопаді 2006 року вона приїхала в м.Радивилів, пішовши в Приватбанк з'ясувала, що її кредит повністю погашено Радивилівським відділом державної виконавчої служби. Їй невідомо, яким чином було накладено арешт на нерухомість в м.Радивилів по АДРЕСА_3, оскільки дане майно перебувало в банківській заставі. Просить поновити її порушені права, оскільки в результаті незаконних дій службових осіб державної виконавчої служби Радивилівського району, вона втратила належний їй будинок в м.Радивилів по АДРЕСА_3.Вона не була присутня при розгляді Радивилівським райсудом цивільної справи за позовом ОСОБА_6до неї про стягнення 11690 грн.80 коп.боргу, а також не отримувала постанову про відкриття виконавчого провадження держвиконавцем ОСОБА_3,постанов про накладення арешту на її майно та арешту на будинок АДРЕСА_3.Ніхто її не попереджав,що будинок оцінено і буде реалізований через торги.Протягом розгляду цивільної справи,відкриття виконавчого провадження,реалізації будинку вона знаходилась на заробітках в Польщі,тобто з червня 2004 року по 2006 рік. Вважає,що якщо виникла така раптова необхідність у погашенні боргу ОСОБА_6,то слід було описати і реалізувати майно,яке знаходилось в будинку на момент опису і арешту будинку АДРЕСА_3.Кредит вона сплачувала в банк згдно графіка,щомісячно.Строк погашення кредиту в ПриватБанку - 2009 рік. Позовну заяву підтрумує,просить стягнути з підсудних матеріальну шкоду . Покази потерпілої узгоджуються з показами свідків ОСОБА_15,ОСОБА_16,ОСОБА_17,ОСОБА_12,ОСОБА_6,ОСОБА_18,долученими до справи письмовими доказами. Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показала,що вона погашала кредит ОСОБА_5 щомісячно.Остання їй кошти висилала з Польщі по 150-200 доларів США..Перекази вона отримувала в ПриватБанку і зразу вносила в касу для погашення кредиту. З ОСОБА_5вона не спілкувалася,а телефонувала їй полячка,яка називала тільки цифру переказу грошей.Останню суму в банку від неї не прийняли і по приїзду ОСОБА_5.з Польщі вона дані гроші і квитанції віддала їй. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав,що в 2005 році з Рівненської газети, назви її не пригадує, дізнався, що відбуватиметься продаж будинку, який розташований в АДРЕСА_3. Безпосередньо в газеті було вказано, що відбуватимуться прилюдні торги. В цій газеті був вказаний адрес, він звернувся за цим адресом, а саме прибув в м.Рівне. На даний час, як називається вулиця він не пригадує. Звернувшись до однієї із службових осіб, установи, яка проводитиме торги, він зробив авансовий платіж в сумі близько 2000 грн., як завдаток того, що братиме участь в торгах. Близько, через 1,5 - 2 місяці йому прийшло повідомлення із установи, яка займалась торгами, можливо це був ,,Укрспецюст", на даний час він не пригадує. В даному повідомленні йшлось, що він повинен прибути на торги в Радивилівський районний відділ ДВС, що ним і було зроблено. Перед торгами він усно звертався до державного виконавця ОСОБА_3 з проханням роз'яснити йому чи законно він набуває будинок по АДРЕСА_3 і чи його не обмануть. При цьому, ОСОБА_3 його скерував до начальника ДВС ОСОБА_4, якому він задав аналогічне запитання, останній вказав, що продаж здійснюється офіційно через м.Київ і він законно купує і стане власником будинку по АДРЕСА_3. На торгах були присутні два учасники, а саме він і ще одна особа чоловічої статі, що проживає по АДРЕСА_5, прізвище не пригадує, а також були присутні бувші власники будинку ОСОБА_6 із чоловіком. На торгах він запропонував більшу суму аніж його конкурент з м.Радивилів, а саме 31060грн., в результаті переможцем виявився він. Після цього, 08.06.2005 року державним виконавцем ОСОБА_3 Радивилівського районного відділу ДВС складено акт про придбання майна з прилюдних торгів. Даний акт був затверджений начальником відділу ДВС ОСОБА_4 В липні 2005 року приватним нотаріусом ОСОБА_12 затверджено свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів. Після цього, Радивилівське РБТІ засвідчило для нього свідоцтво про право власності на нерухоме майно. Йому відомо, що нерухоме майно в АДРЕСА_3 перебувало під забороною відчуження, а саме перебувало в іпотеці банку, оскільки попереднім власником був несплачений кредит. Даний факт йому став відомий під час оформлення документів на право власності на нерухоме майно. Однак, як йому пояснили, в ,,Укрспецюст", хто саме не пригадує, він повинен сплатити кошти за придбання майна, тобто 29510грн. після чого відбудеться погашення кредитної заборгованості та знятий арешт на майно. Він вніс кошти на рахунок ,,Укрспецюст", лише після цього приватним нотаріусом було засвідчено свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів. Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показав, що він працює першим заступником керівника в Рівненській філії Приватбанку. В 2004 році відбулось звернення працівників Радивилівського відділення Приватбанку щодо погодження видачі кредиту для ОСОБА_5, жительки м.Радивилів щодо видачі кредиту для придбання нерухомості по програмі ,,Житло в кредит". Кредитною радою Рівненської філії Приватбанку було прийнято рішення про кредитування ОСОБА_5 після розгляду відповідних документів. 19.05.2004 року ним підписано кредитний договір від імені Рівненської філії Приватбанку з ОСОБА_5 про видачу їй кредитних коштів в сумі 3 692, 50 доларів США для купівлі нерухомості. В той же день керуючою Радивилівського відділення Рівненської філії Приватбанку укладено із ОСОБА_5 договір іпотеки, предметом якого є накладення заборони на відчуження нерухомості яке придбала ОСОБА_5 до повного погашення кредиту. Тобто нерухомості, яка розташована в АДРЕСА_3. В травні 2005 року з Радивилівського райвідділу ДВС надходив письмовий запит за підписом начальника ДВС ОСОБА_19 про надання інформації щодо кредиту ОСОБА_5 15.06.2008 року для Радивилівського райвідділу ДВС надано відповідь про суму заборгованості та зазначено було про своєчасність погашення кредиту ОСОБА_5 і відсутність претензій до останньої. В липні 2005 року йому для підпису з Радивилівського відділення Приватбанку надійшла інформація адресована приватному нотаріусу ОСОБА_12 щодо зняття заборони на відчуження майна, в зв'язку з повним погашенням кредиту, за підписом виконавця ОСОБА_18. Даний лист містив інформацію про зняття заборони на відчуження житлового будинку, що у АДРЕСА_3. Ним був підписаний даний лист. Цей лист для нотаріуса є підставою для зняття заборони на відчуження нерухомого майна, внесення відомостей до відповідного реєстру заборон. Зняття заборони на відчуження відбулось внаслідок повного погашення заборгованості по кредиту ОСОБА_5 та по відсотках кредиту. Згідно кредитного договору №ROWW000000309 від 19.05.2004 погашення заборгованості за кредитом здійснюється будь-яким способом, а строком дії договору іпотеки від 19.05.2004 є повне виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором. З позовом в суд про примусове стягнення з ОСОБА_5заборгованості по кредитному договору ПриватБанк не звертався,оскільки кредит вона погашала своєчасно,строк погашення кредиту в договорі було зазначено-2009 рік.Дозволу на реалізацію будинку АДРЕСА_3 банк Радивилівському відділу ДВС не давав. Свідок ОСОБА_17показав,що він працює начальником юридичного відділу Рівненської філії Приватбанку. В 2005 році, коли саме не пригадує, до нього звернулись службові особи Радивилівського райвідділу ДВС, хто саме також пригадати не може, щодо наявності кредитних зобов'язань перед Приватбанком ОСОБА_5. Ним було в телефонному режимі роз'яснено, що між ОСОБА_5 та Рівненською філією Приватбанку був укладений кредитний договір і в забезпечення повернення кредитних коштів між ОСОБА_5 та Приватбанком укладений договір іпотеки. Предметом договору іпотеки була нерухомість, що належала ОСОБА_5 і розташована в м.Радивилів по АДРЕСА_3. Тобто майно ОСОБА_5 перебуває під забороною відчуження. Однак, працівник Радивилівського райвідділу ДВС повідомив, що зв'язку з виконанням рішення суду бажають реалізувати нерухомість, яка належить ОСОБА_5 і перебуває під іпотечною заставою. Він роз'яснив про недопустимість реалізації вказаного майна, без дозволу банку, як заставодержателя. При цьому, працівник Радивилівського райвідділу ДВС повідомив, що на виконання рішення суду вони мають право реалізовувати майно, яке перебуває перед забороною відчуження. 09.06.2005 року в Рівненську філію Приватбанку надійшов запит за підписом начальника Радивилівського райвідділу ДВС про надання інформації щодо суми заборгованості по кредитному договору ОСОБА_5 15.06.2007 року Рівненською філією Приватбанку надано відповідь про те що, ОСОБА_5 кредит погашає вчасно, претензій до неї зі сторони Приватбанку немає. Також роз'яснено, що банк не може зняти заборону на відчуження заставного майна до повного погашення кредиту. Рівненська філія Приватбанку до повного погашення кредитної заборгованості по кредитному договору ОСОБА_5 будь-якої згоди на реалізацію заставного майна, яке перебувало під іпотекою, не давала. Після погашення кредитної заборгованості Радивилівським райвідділом ДВС по кредитному договору ОСОБА_5, Рівненською філією Приватбанку знято заборону на відчуження майна, яке належало ОСОБА_5 В 2005 році Радивилівським райвідділом ДВС було реалізовано майно ОСОБА_5, яке перебувало під іпотекою банку, дане майно було реалізоване без відома Рівненської філії Приватбанку. В послідуючому, повідомленням Радивилівського райвідділу ДВС поставлено до відома Рівненську філію Приватбанку про те, що нерухоме майно, яке належало ОСОБА_5, реалізоване з прилюдних торгів, заборгованість по кредитному договору ОСОБА_5 погашена. Рівненська філія Приватбанку роз'яснила листом від 15.06.2005 року за вих. №2802 Радивилівському райвідділу ДВС про факт існування договору іпотеки, перебування майна ОСОБА_5 під забороною відчуження, дозволу на реалізацію не давала, тому всі дії державні виконавці повинні вчиняти у відповідності до вимог ЗУ ,,Про виконавче провадження". З позовом про примусове стягнення коштів з ОСОБА_5згідно кредитного договору №ROWW000000309 від 19.05.2004 року ПриватБанк в суд не звертався.Дозволу на продаж будинку АДРЕСА_3 банк Радивилівському відділу ДВС не давав. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показав,що працює приватним нотаріусом Радивилівського районного нотаріального округу. В 2004 році до нього, як до нотаріуса, звернулась ОСОБА_6, жителька м.Радивилів АДРЕСА_3, з проханням посвідчити договір купівлі-продажу належного їй домоволодіння в м.Радивилів по АДРЕСА_3. При цьому, були присутні ОСОБА_6, їй чоловік ОСОБА_21 та покупець ОСОБА_5 У вказаному договорі було відзначено, що він набирає чинності при повному розрахунку покупця ОСОБА_5 із продавцем ОСОБА_6 На даний момент він не пригадує, яка остаточна сума підлягала сплаті. Даний договір був посвідчений ним, як приватним нотаріусом. 18.05.2004 року до нього, як до приватного нотаріуса звернулись ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_21. При цьому, ОСОБА_5 наполягала аби ОСОБА_6 підписала заяву про підтвердження факту повного розрахунку по договору купівлі-продажу нерухомого майна, що у м.Радивилів по АДРЕСА_3, тобто який був посвідчений ним попередньо. Спочатку ОСОБА_6 вагалась підписувати свою заяву про повний розрахунок, наскільки він зрозумів, що повний розрахунок все таки виконаний не був. Однак, для одержання кредиту в банку ОСОБА_5 була необхідна вказана заява. На той момент ОСОБА_5 почала просити ОСОБА_6 підписати вказану заяву, при цьому вказувала, що не обмане ОСОБА_6 та поверне їй кошти повністю. ОСОБА_6 погодилась і підписала вказану заяву. Він, як нотаріус повністю роз'яснив ОСОБА_6, що у випадку підписання вказаної заяви ОСОБА_5 набуде повного права власності на нерухомість по АДРЕСА_3. Однак, ОСОБА_6 підписала вказану заяву. При цьому він посвідчив, як нотаріус заяву ОСОБА_6 про підтвердження повного розрахунку по договору-купівлі продажу. 19.05.2004 року, ним як приватним нотаріусом, посвідчено договір іпотеки між ОСОБА_5 та Рівненською філією Приватбанку. При цьому в іпотеку передавалось майно за адресою: м.Радивилів АДРЕСА_3. В вказаному договорі зроблено відмітку про накладення заборони на відчуження зазначеного в договорі будинковолодіння, що належить ОСОБА_5 Тобто будинковолодіння в м.Радивилів АДРЕСА_3 перебувало під забороною відчуження. В липні 2005 року до нього звернулась фізична особа ОСОБА_8 з проханням видати свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів. При цьому, ОСОБА_8 надав акт про придбання нерухомого майна, що в м.Радивилів АДРЕСА_3 з прилюдних торгів та протокол. За кілька днів до цього з Приватбанку надійшов лист про зняття заборони відчуження майна, що в м.Радивилів АДРЕСА_3. В зв'язку з цим, ним видано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів ОСОБА_8 Хоча чинне законодавство не передбачає перевірки факту обтяження майна при видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів. В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала,що в 2004 році вона вирішила продати житловий будинок в АДРЕСА_3 що перейшов їй у спадщину від батьків. Будинок вирішила продати і виїхати з м.Радивилів.04.05.2004 року вона уклала із ОСОБА_5 договір купівлі-продажу №917 про продаж їй належного домоволодіння в АДРЕСА_3. Даний договір був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_12 В нотаріуса вони домовились, що ОСОБА_5 частину коштів за будинковолодіння сплачує відразу, а іншу частину коштів,близько 20 тис. грн. зобов'язується сплатити до 01.06.2004 року. Даний факт і був відзначений в договорів купівлі-продажу №917. ОСОБА_5 пояснила їй, що для повного розрахунку з нею за житло коштів в неї немає, а тому вона братиме ці кошти в кредит у Приватбанку. Незадовго після цього, ОСОБА_5 перевезла свої речі в будинок по АДРЕСА_3 і хотіла проживати там особисто, однак вона заперечила проти цього і повідомила, що дозволить проживати після повного розрахунку. Вона разом з сім'єю продовжувала проживати в даному будинку.. Через два-три дні прийшла ОСОБА_5 і повідомила, що їй кредит в Приватбанку не дають, оскільки необхідно надати нерухомість в заставу, а договір-купівлі продажу не вступив в законну силу. При цьому, ОСОБА_5 почала просити її, щоб написати нотаріально посвідчену заяву, про те, що вона повний розрахунок зробила з нею, тобто виплатила їй кошти в розмірі близько 20тис. грн. Вона разом із ОСОБА_5, чоловіком ОСОБА_21 пішла до нотаріуса ОСОБА_12 нотаріальній конторі вона пожаліла ОСОБА_5 і висловила своє волевиявлення нотаріусу про написання заяви щодо підтвердження факту повного розрахунку по договору купівлі-продажу від 04.05.2004 року №917. Дана заява була посвідчена нотаріусом 18.05.2004 року. ОСОБА_5 повідомила, що будинок по АДРЕСА_3 перейшов в іпотеку банку, а саме банк наклав на нього арешт для забезпечення наданого ОСОБА_5 кредиту. Через кілька днів прийшла ОСОБА_5 і попросила позичити їй кошти в розмірі 3000 доларів США, оскільки нібито її син потрапив в автокатастрофу і необхідні кошти на лікування. Вона позичила їй кошти в сумі 2200 доларів США на лікування сина, це були ті самі кошти, які вона одержала від неї по договору купівлі-продажу будинку. Вона разом із ОСОБА_5 попрямувала до нотаріуса ОСОБА_12 з метою одержання від ОСОБА_5 розписки про позику вказаних коштів. ОСОБА_12 повідомив, що немає необхідності посвідчувати таку розписку ним, як нотаріусом, дана розписка матиме доказову силу і без його посвідчення. В присутності ОСОБА_12, але без його посвідчення, ОСОБА_5 було написано розписку. Минав час,вона приходила до ОСОБА_5 і просила погасити заборгованість перед нею, однак остання відмовлялась повертати кошти, просила її зачекати. В зв'язку з цим, вона звернулась із позовною заявою до Радивилівського районного суду про стягнення із ОСОБА_5 на її користь 11690 грн. Дана сума прирівнювалась до 2200 доларів США. Про стягнення коштів в розмірі 20000 грн., які заборгувала ОСОБА_5 по договорі купівлі-продажу вона не зверталась, оскільки не мала будь-якого документального підтвердження. До суду в підтвердження позовної заяви вона подала розписку ОСОБА_5, крім цього в суд викликався нотаріус ОСОБА_12, який підтвердив факт написання вказаної розписки. На час розгляду позовної заяви ОСОБА_5 виїхала в Республіку Польща. В 2004 році їй надійшов лист, в якому відправником зазначена ОСОБА_5 про те, що коштів їй жодних не поверне, а також про необхідність їй залишити житло по АДРЕСА_3. За результатами розгляду позовної заяви суд задоволив її позов і постановив стягнути із ОСОБА_5 на її користь кошти в сумі 11690грн. Після розгляду її позовної заяви нею було написано заяву на ім'я начальника Радивилівського райвідділу ДВС з проханням прийняти на примусове стягнення виконавчий лист суду про стягнення із ОСОБА_5 коштів. Згідно розгляду виконавчого листа та її заяви Радивилівським райвідділом ДВС відкрито виконавче провадження. Однак, фактично ОСОБА_5 знайти не вдалось,так як в цей час вона була в Польщі. Виконавчим провадження займався працівник виконавчої служби ОСОБА_3. 01.02.2005 року до помешкання де вона продовжувала проживати прибув державний виконавець ОСОБА_3 і склав в присутності понятих акт опису й арешту майна, а саме житлового будинку по АДРЕСА_3 і його господарських будівель. Дане було передане їй на відповідальне зберігання. Крім цього їй надано копію вказаного акту. ОСОБА_5 під час опису й арешту нерухомого майна не було. Рухоме майно, яке завезла ОСОБА_5 в будинок і знаходилось в кімнаті не описували, оскільки цінного майна не було, дане враження державний виконавець сформував оглянувши його через вікно. Неодноразового її викликали в Радивилівський райвідділ ДВС, особисто начальник ОСОБА_4 та державний виконавець ОСОБА_3, які вдвох особисто повідомляли їй, що для того аби погасити заборгованість необхідно продати житловий будинок по АДРЕСА_3. При цьому, ОСОБА_4 повідомив їй аби вона шукала покупця на даний будинок, також на даний будинок покупців будуть шукати й вони особисто, тобто ОСОБА_4 і ОСОБА_3 Враховуючи прохання державних виконавців вона подала оголошення в Радивилівську газету ,,Прапор перемоги" про продажу будинку по АДРЕСА_3. В березні 2005 року їй надійшло повідомлення від державного виконавця ОСОБА_3 про те, що експертна оцінка ринкової вартості будинку в м.Радивилів по АДРЕСА_3 становить 31000грн. В травні 2005 року їй надійшло повідомлення із спеціалізованого державного підприємства ,,Укрспецюст" Рівненська філія про те, що відбудеться продаж нерухомості по АДРЕСА_3, торги мали відбутись 03.06.2005 року. Вона разом із чоловіком 03.06.2005 року прибула в приміщення Радивилівського РВ ДВС, де відбулись торги по продажу будинковолодіння по АДРЕСА_3. На даних торгах була присутня вона, її чоловік, особа з м.Рівне яка проводила торги і оголошувала стартову ціну, а також покупець ОСОБА_8, житель с.Дружба Радивилівського району. Жодних інших осіб, які мали намір придбати цей будинок не було, чому їх не було їй не відомо. При цьому, особа яка проводила торги, прізвище не пригадую, оголосила ціну в розмірі 31000 грн., ОСОБА_8 повідомив, що більше коштів не дасть, особа, яка проводила торги вдарила молотком по столі і при цьому повідомила, що переможець торгів ОСОБА_8 На даних торгах був присутній начальник ДВС ОСОБА_4 Після торгів вона повідомила ОСОБА_8, що ключі від будинку передасть, лише після того, як кошти надійдуть на її рахунок в Ощадбанку. 05.07.2005 року вона виїхала на проживання в Гощанський район по сімейних обставинах. Проживши там близько двох років переїхали проживати в Полтавську область, бо їм запропонували непогану ціну за будинок в Гощанському районі. Свідок ОСОБА_10.показала,що з 2004 року працює в Радивилівському відділенні Рівненської філії Приватбанку. В 2004 року до Радивилівського відділення Рівненської філії Приватбанку звернулась ОСОБА_5, жителька м.Радивилів з метою одержання кредитних коштів для придбання нерухомості по програмі ,,Житло в кредит". Вона надала пакет необхідних документів для оформлення кредиту, а саме копію документу який посвідчує особу, довідку про доходи, заява-анкета позичальника. Після цього даний пакет документів було направлено до Рівненської філії Приватбанку для розгляду кредитним комітетом. Кредитним комітетом прийнято позитивне рішення про кредитування ОСОБА_5 Нею готувався договір кредиту та договір іпотеки по кредиту ОСОБА_5 19.05.2004 року договір кредиту був підписаний ОСОБА_5 та заступником директора Рівненської філії ПриватБанк ОСОБА_16. Безпосередньо договір іпотеки був підписаний також 19.05.2004 року ОСОБА_5, керуючою Радивилівського відділення ПриватБанк та посвідчений нотаріусом. Після цього, на нерухомість, яку придбала ОСОБА_5, що у АДРЕСА_3, накладена заборона на відчуження. В 2005 році до неї звернулись працівники Радивилівського відділу державної виконавчої служби, хто саме на даний час вона не пригадує, з питанням щодо дострокового погашення кредитної заборгованості ОСОБА_5 по вище вказаному кредиту. Вона роз'яснила, що необхідно звертатись до фахівців з Рівненської філії Приватбанку. В липні 2005 року їй зателефонували працівники Рівненської філії Приватбанку, хто саме вона не пам'ятає на даний час і попросили, щоб вона підготувала інформацію про зняття заборони на відчуження по кредиту ОСОБА_5, оскільки кредитна заборгованість погашена. Вона перевіривши дану інформацію по базі даних, встановила факт відсутності кредитної заборгованості по кредитному договору ОСОБА_5 В результаті підготувала інформацію адресовану приватному нотаріусу ОСОБА_12 щодо зняття заборони на відчуження майна, що в АДРЕСА_3, в зв'язку з повним погашенням кредиту. Дану інформацію вона направила для підпису начальнику Рівненської філії ПриватБанку. В судовому засіданні свідок ОСОБА_20 показала,що з 2000 року працює завідувачем Радивилівської районної державної нотаріальної контори, яка є єдиною в районі. 20.01.2005 року в Радивилівську районну державну нотаріальну контору надійшла копія постанови серія АА 432331 від 27.12.2004 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Дана постанова була зареєстрована в журналі вхідної кореспонденції за вхідним номером 13 від 20.01.2005 року. Вказана постанова була винесена державним виконавцем ОСОБА_3. Після цього, постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27.12.2004 року була зареєстрована в реєстрі для реєстрації заборони відчуження нерухомого та рухомого майна, а також арештів, накладених на таке майно судами, слідчими органами та органами державної виконавчої служби. 21.01.2005 року нею було внесено відомості в Єдиний реєстр заборони відчуження об'єктів нерухомого майна про накладення арешту на нерухоме майно, що розташоване в АДРЕСА_4. Дані відомості були внесені у вказаний реєстр на підставі постанови ДВС від 27.12.2004 року. 09.02.2005 року в Радивилівську районну державну нотаріальну контору надходить вимога за вих. №173 від 03.02.2005 року державного виконавця ОСОБА_3 з проханням надати інформацію чи знаходиться під арештом будь-яке майно, яке належить ОСОБА_5, жительки м.Радивилів АДРЕСА_3. Після надходження даного повідомлення вона повторно звернула увагу на постанову державного виконавця ОСОБА_3 де вказано, накласти арешт на все майно, що належить ОСОБА_5 У вимозі ДВС за вих. №173 від 03.02.2005 року вказано, що ОСОБА_5, жителька АДРЕСА_3. В зв'язку з цим, 09.02.2005 року нею внесені додаткові відомості до Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна про обтяження на все майно, тобто і на майно, що в АДРЕСА_3. Як спеціаліст вказує, що внесення та зняття заборони на відчуження нерухомого майна, згідно договору іпотеки, виконується лише тим нотаріусом, який посвідчує вказаний договір іпотеки. З показань свідка ОСОБА_22,які вона давала на досудовому слідстві та які були оголошені і перевірені у судовому засіданні вбачається, що реалізація нерухомого майна без участі боржника неможлива, оскільки він повинен бути ознайомлений з експертною оцінкою майна і має право на її оскарження, дане положення передбачене ЗУ ,,Про виконавче провадження". До моменту реалізації нерухомого майна, державний виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого провадження та надає термін для добровільного виконання у семиденний термін. Далі державний виконавець накладає арешт актом опису і арешту майна, в якому зазначається кому передається майно на зберігання, боржник вправі оскаржити цей акт. Після цього виноситься постанова про призначення експерта для оцінки майна. Після оцінювання майна державний виконавець ознайомлює боржника і стягувача з висновком експерта, з яким вони погоджуються або ні. Заставодержателя державний виконавець повідомляє шляхом направлення копії акту опису і арешту та копію постанови про заборону відчуження майна. Реалізація нерухомого майна боржника, що перебуває під іпотекою, без відома та згоди банку не можлива. Вимоги ст.52 та ст. 62-1 ЗУ ,,Про виконавче провадження" застосовуються коли майно боржника перебуває під заставою або під іпотекою. /а.с.122-124.т.2/. В ході досудового слідства свідок ОСОБА_23 дав показання,аналогічні показанням свідка ОСОБА_22./ а.с.125-127 т.2/ Наказом №54 К від 01 липня 2004 року Рівненського обласного управління юстиції прийнято ОСОБА_3на посаду державного виконавця відділу державної виконавчої служби Радивилівського управління юстиції з 01 липня 2004 року,тимчасово на період відсутності основного працівника /а.с.174 т.1./. ОСОБА_4 наказом начальника Рівненського обласного управління юстиції №9-к від 28 квітня 1999 року було призначено на посаду начальника Радивилівського районного відділу державної виконавчої служби /а.с.224 т.1/. Згідно кредитного договору № ROWWG000000309 від 19 травня 2004 року,який був укладений між Приватбанком та ОСОБА_5, останній було видано готівку терміном до 11 травня 2009 року у вигляді відновлювальної кредитної лінії в розмірі 3692.50 доларів США на придбання нерухомості по програмі ,,Житло в кредит"/а.с.156,157 т.1/. В забезпечення кредитного договору згідно п.7 договору Іпотеки від 19 травня 2004 року ОСОБА_5 надала в іпотеку належне придбане на праві власності нерухоме майно,яке придбане на підставі договору купівлі-продажу.Місце знаходження за адресою:м.Радивилів АДРЕСА_3 Рівненської області. Відповідно до п.24 договору іпотеки, згідно якого звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п.п.18.3-18.9, цього договору, відповідно до розділу 5 Закону України ,,Про іпотеку" на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що містяться у цьому договорі./а.с.158,159 т.1/ Листом №2802 від 15.06.2005 року,який було направлено Рівненської філією ,,ПриватБанк" на адресу райвідділу ДВС Радивилівського РУЮ,/ще до подачі начальником Радивилівського РВ ДВС ОСОБА_4 заявки на реалізацію майна,яке знаходиться за адресою АДРЕСА_3 (а.с.138 т.1),останніх було поставлено до відома, що станом на момент (15.06.2005) погашення ОСОБА_5 кредиту та відсотків за користування кредитними коштами відбувається вчасно, згідно умов кредитного договору. Жодних прострочок платежів зі сторони позичальника не відбулося. Претензій зі сторони банку до позичальника немає. Оскільки термін дії кредитного договору не завершився (до 11.05.2009), відповідно, повної сплати всієї суми за кредитом не відбулося, забезпечення по кредиту продовжує свою чинність, до остаточної сплати коштів, згідно термінів, в становлених в договорі. А, отже, продовжує діяти заборона на відчуження заставного нерухомого майна. Згідно норм чинного законодавства банк - як кредитор, не може зняти заборону на відчуження заставного майна до повного погашення кредиту позичальником та проведення всіх розрахунків за кредитним договором. Банк має пріоритетне право на вказане заставне майно. Банк просить взяти вказане до відома, з метою проведення дій в чіткій узгодженості із нормами чинного законодавства України. /т. 1 а.с.155-156/ З долученого до кримінальної справи листа Рівненської філії,,ПриватБанку" №5545 від 30.07.2008 зазначено,що посадовими особами Рівненської філії Приватбанку дозвіл на реалізацію заставленого майна, яке належить ОСОБА_5 не давався / т. 2 а.с. 29/,що спростовує твердження підсудних про законність реалізації будинку АДРЕСА_3 Рівненської області на торгах відповідно до Закону України ,,Про виконавче провадження".. Рішенням Радивилівського районного суду від 18 листопада 2004 року було стягнуто з ОСОБА_5на користь ОСОБА_6 11690 грн.80 коп.несплаченого боргу та 117 грн.сплаченого держмита/а.с.20.т.3/. Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №269183 від 24 грудня 2004 року,якою було відкрито виконавче повадження по виконанню виконавчого листа №2-432 від 20.12.2004 року про стягнення з ОСОБА_5117 грн.сплаченого держмита на користь ОСОБА_6Боржнику був наданий строк в термін до 31 грудня 2004 року добровільно виконати /а.с.72 т.1/ Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №269182 від 24 грудня 2004 року,якою було відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа №2-432 від 20.12.2004 року про стягнення з ОСОБА_511690 грн.80 коп. несплаченого збору на користь ОСОБА_6Боржнику був наданий строк в термін до 31 грудня 2004 року добровільно виконати /а.с.103 т.1 27 грудня 2004 року постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження державним виконавцем ОСОБА_3.було накладено арешт на все майно,що належить ОСОБА_5 в АДРЕСА_4 ,відповідно до виконавчого листа №2-432 від 20.12.2012 року Радивилівського райсуду /а.с.108 т.1/. Виклик у відповідності з ст.5 Закону України ,,Про виконавче провадження" ОСОБА_5 як боржника на 10 год.31.12.2004 року в зв"язку з погашенням боргу 11690 грн.80 коп. і 117 грн.д/мита.Даний виклик направлявся боржнику за адресою:АДРЕСА_4. Зазначений виклик ОСОБА_5вручено не було,оскільки на ньому міститься запис:,,по даній адресі боржник не проживає/а.с.104/ т.1/. Акт опису й арешту майна державного виконавця ОСОБА_3 від 01.02.2005 року,яким було описано та накладено арешт на будинок АДРЕСА_3/а.с.119-120. т.1/. З супровідного листа від 03.02.2005 року вбачається,що копію даного акту про опис і арешт майна начальником Радивилівського РВ ДВС ОСОБА_4 03.02.2005 року було направлено ОСОБА_5 за адресою:АДРЕСА_4 /а.с.121/,хоча в акті державного виконавця ОСОБА_3 від 20.01.2005 року зазначено,що ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_4 не проживає з 2004 року /а.с.112 т.1/. З оглянутого в судовому засіданні закордонного паспорта на ім"я ОСОБА_5 вбачається,що згідно відміток в паспорті, вона з жовтня 2004 року по жовтень 2006 року безперервно перебувала в республіці Польща,що спростовує твердження підсудних про отримання нею постанов у виконавчому провадженні за позовом ОСОБА_6до неї,яке було на виконанні у ОСОБА_3, здійснював контроль ОСОБА_4та спростовує твердження підсудних у частині виконання виконавчого провадження відповідно до норм Закону України ,,Про виконавче провадження". Вироком Радивилівського районного суду від 30 листопада 2010 року встановлено,що ОСОБА_5 після придбання господарства в АДРЕСА_3 згідно договору купівлі-продажу від 04.05.2004 року перевезла туди особисті речі та майно, залишивши їх на зберігання в одній із житлових кімнат будинку,яка мала окремий вихід на вулицю через окремий коридор.Міжкімнатні двері у згаданій кімнаті ОСОБА_5підперла наявними в кімнаті меблями,а вхідні двері з вулиці замкнула.Після того ОСОБА_5виїхала на заробітки в Польщу. В інших кімнатах продовжували проживати ОСОБА_6 та члени її сім"ї, яким це на певний час дозволила ОСОБА_5ОСОБА_6 користуючись відсутністю ОСОБА_5, шляхом відважування дверей з житлової кімнати в якій вона проживала у кімнату в якій зберігалися речі ОСОБА_5, неодноразово проникала туди і в період з лютого по травень 2005 року всього таємно викрала належного ОСОБА_5майна на суму 18887 грн.94 коп./ а.с.140-142 т.3/. Тобто,даний вирок спростовує твердження підсудного ОСОБА_3,що на час складання акту опису й арешту майна 01.02.2005 року,яким було описано та накладено арешт на будинок АДРЕСА_3/а.с.119-120. т.1/,іншого майна,яке б підлягало опису і арешту в будинку АДРЕСА_3 не було.Акт про відсутність майна державним виконавцем не складався. Відповідно до висновка на документи щодо реалізації арештованого державним виконавцем майна та затвердженого начальником відділу ДВС Радивилівського РУЮ ОСОБА_4 27 березня 2005 року значиться,що державним виконавцем районного відділу державної виконавчої служби Радивилівського районного управління юстиції ОСОБА_3 подаються на погодження документи на реалізацію арештованого майна, а саме будинковолодіння з приналежними до нього господарськими будівлями розташованого за адресою АДРЕСА_3, що належить боржнику ОСОБА_5, ринкова вартість якого згідно висновку складає 31 000 грн.Майно передається на реалізацію згідно виконавчого провадження №4/132-05р. по виконанню виконавчих листів №2-432 від 20.12.2004р. Радивилівського районного суду про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9 несплаченого збору 11690 (Одинадцять тисяч шістсот девяносто) грн. 80 коп., 117 ( сто сімнадцять ) грн.сплаченого державного мита та інших виконавчих документів, що знаходяться на виконанні у відділі. В пакеті документів є : копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.12.2004 р., копія виконавчих листів №2- 432 від 20.12.2004р. Радивилівського районного суду, копія постанови про арешт майна боржника та заборону на його відчудження від 27.12.2004р, копію акту про опис та арешт майна від 01.02.2005р., копію постанови про призначення експерта, копію довідки з міської ради про земельну ділянку, копію повідомлення сторін про ознайомлення з експертною оцінкою, копію висновку про вартість об"єкта оцінки./а.с.36 т.3/. Роз"ясненням Департаменту державної виконавчої служби України за вих. №3405-0-26-09-25 від 02.04.2009 року на звернення прокурора Радивилівського району в якому зазначено,що ст. 62-1 та 62-2 Закону України ,,Про виконавче провадження" встановлюють окреме регулювання предмета іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки і його реалізація для задоволення вимог іпотекодержателя здійснюються відповідно до умов іпотечного договору. На майно, щодо якого встановлено іпотеку чи накладено заборону на відчуження, не може бути звернено стягнення для задоволення вимог стягувачів, які не є іпотекодержателями згідно із Законом України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати"/ а.с. 289-291 т.1/. Наведені докази судом визнанні достовірними.Вони повністю викривають підсудного ОСОБА_3.у перевищенні влади та службових повноважень, тобто умисне вчинення особою дій, які явно виходять за межі наданих їй повноважень, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам ОСОБА_5та ОСОБА_4-у службовій недбалості, тобто неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян Дії ОСОБА_3правильно кваліфіковані за ч.1 ст.365 КК України,а ОСОБА_4-за ч.1 ст.367 КК України. Оцінюючи показання підсудних, які були данi ними під час судового слідства, суд вважає, їх такими, що були дані ними з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинення злочинів:ОСОБА_3,передбаченого ч.1 ст.365 КК України,ОСОБА_4,передбаченого ч.1 ст.367 КК України і розцінює їх, як спосіб захисту від пред"явленого їм обвинувачення. Показання підсудних спростовуються показаннями потерпілої,свідків,іншими письмовими доказами,оскільки показання потерпілої,свідків суд вважає об"єктивними, послідовними та такими що відповідають дійсним встановленим обставинам справи. Суд критично ставиться до показань свідка ОСОБА_24,оскільки вона є безпосереднім начальником підсудних,зацівлена ,щоб підсудні уникли відповідальності за скоєні злочини. Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів,особу підсудних та обставини,що пом"якшують та обтяжують покарання. Суд приймає до уваги,що підсудним ОСОБА_3 скоєно злочин середньої тяжкості. Як особа, обоє підсудних позитивно характеризуються по місцю роботи та проживання. Вчинення злочину вперше є обставиною,що пом"якшує обом підсудним відповідальність. Такою обставиною для ОСОБА_3.є наявність на утримані малолітньої дитини. Обтяжуючих відповідальність обставин не встановлено. Оцінюючи зібрані докази в сукупності та враховуючи особи підсудних, наявність на утриманні у ОСОБА_3 малолітньої дитини,суд вважає,що виправлення та перевиховання його можливе без ізоляції від суспільства.Покарання ОСОБА_3 слід призначити на підставі ст.75 КК України,звільнивши його від відбування покарання,а ОСОБА_4-.у вигляді штрафу. У відповідності до ст.55 КК України ОСОБА_4 позбавити права займати керівні посади в органах державної виконавчої служби. Відповідно до ст.49 КК України обох підсудних звільнити від покарання у зв"язку із закінченням строків давності. Заступником прокурора Здолбунівського району в інтересах потерпілої ОСОБА_5 подано позовну заяву про відшкодування шкоди,заподіяної злочином, в якій просить стягнути солідарно з підсудних грошові кошти в сумі 31 000 грн.Вимоги позову обгрунтовує тим,що умисними діями ОСОБА_3та ОСОБА_4заподіяно шкоду охоронюваним законом житловим правам та особистим інтересам ОСОБА_5,яка полягає в позбавленні останньої права власності на житло в м.Радивилів по АДРЕСА_3,експертна оцінка якого становить 31 000 грн. В поданій до суду заяві про збільшення позовних вимог заступником прокурора Здолбунівського району в інтересах ОСОБА_5 просить стягнути солідарно з ОСОБА_3.і ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5кошти у сумі 479400 грн. Відповідно до висновку експерта ОСОБА_25 /сертифікат НОМЕР_1 від 27.05.2000 р.,Свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів НОМЕР_2 від 21.10.2002 р.,Сертифікат суб"єкта оціночної діяльності КПРРБТІ НОМЕР_3 від 10.09.2003 р./ про вартість житлового будинковолодіння,що належить ОСОБА_5 та розташований за адресою:м..Радивилів АДРЕСА_3.,виконано на підставі постанови державного виконавця ОСОБА_3 з метою визначення ринкової та ліквідаційної вартості експертна оцінка:-ринкова вартість об"єкта станом на 01.03.2005 рік склала 31000 грн./а.с.124 т.1/. Радивилівським РВ ДВС платіжним дорученням №152 від 25 червня 2005 року було перераховано Рівненській філії ,,Приватбанку" для погашення кредиту ОСОБА_514914 грн.11 коп.- на погашення кредиту № № ROWWG000000309-14914 грн./а.с.164 т.1/. Для зарахування на вклади по в/л №2-432 від 20.12.04 року ОСОБА_6 /особ.рахунок НОМЕР_4/ платіжним дорученням №156 від 30 червня 2005 року Радивилівським РВ ДВС було перераховано 11486 грн.80 коп./а.с.166 т.1/.Всього по обох платіжних дорученнях,що стосується інтересів потерпілої було перераховано 26400 грн.91 коп. Вирішуючи питання про задоволення вимог потерпілого в частині стягнення на його користь матеріальної шкоди, суд виходить з вимог ст.1166 ЦК України, та на основі всебічного, повного та обєктивного дослідження обставин справи, зясувавши характер та розмір матеріальної шкоди, завданої злочином, наявність причинного звязку між вчиненим і шкодою, що настала, оцінюючи надані по справі докази, суд вважає, що цивільний позов в цій частині підлягає частковому задоволенню на суму 4599 гривні 09 копійок. ./31 000 грн.- 26400 грн.91 коп/. Суд не приймає,як належний і допустимий доказ довідку ТзОВ -фірма ,,КАДЕТ СВС" №16/12 від 03.07.2012 р.,якою визначено вартість ринкової ціни будинку АДРЕСА_3,оскільки суду не надано Сертифікат про те,що дане товариство є суб"єктом оціночної діяльності, а сама ОСОБА_26 має Свідоцтво та зареєстрована в Державному реєстрі оцінювачів. Дана довідка суперечить зазначеному експертному висновку,долученому до справи договору купівлі-продажу від 4 травня 2004 року спірного будинку,укладеного між ОСОБА_6та ОСОБА_5 ціна будинку в якому сторонами зазначена 29315 грн./а.с.44 т.1/. В решті задоволення позовних вимог відмовити. Керуючись ст.ст.323,324 КПК Украіни,суд з а с у д и в: ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні злочину,передбаченого ч.1 ст.365 КК України і призначити йому покарання- 2 /два/роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади в органах Державної виконавчої служби строком на 2 /роки/ роки. На підставі ст.75 КК України звільнити його від відбуваня покарння з випробуванням,встановивши іспитовий термін строком на 2/два/ роки. На підставі ст.49 КК України звільнити ОСОБА_3 від призначеного покарання у зв"язку із закінченням строків давності. ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні злочину,передбаченого ч.1 ст.367 КК України і призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати керівні посади в органах Державної виконавчої служби строком на 2/ два/роки. На підставі ст.49 КК України звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання у зв"язку з закінченням строків давності. Запобіжний захід обом засудженим:підписку про невиїзд-відмінити. Скасувати постанову ст.слідчого прокуратури Здолбунівського району про відсторонення обвинуваченогоОСОБА_3 від посади від 24 лютого 2012 року /а.с.315-317.т.4/ Стягнути солідарно з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 4599 грн.09 коп. В решті позову відмовити. Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області протягом п"ятнадцяти днів з дня його проголошення через районний суд. Суддя:

ГОсисполнитель действует в интересах взскателя, но при этом он должен это делать в установленный законом способ и не нарушать права должника и в пределах своих полномочий, которые определены ЗУ "Про исполнительное производство". Ну не имеет он право принимать решение о реализации ипотечного иммущества на основании исполнительного листа о взыскании денег. И сейчас это как миниммм должностная халатнасть или превышение своих полномочий и замах на преступление по собственности. Вообщем когда сделаю проет выложу для обсуждения его перспективности. А банк на сегодня считает что он уже выполнил процедуру стягнення на ипотеку и думает что у него уже есть право ее получить. Это Ощадбанк. Там с правовым вопросом и не только большая проблема. Или же он понимает, что Акт описи и ареста с целью реализации может быть судом отменен и поэтому шлют типа предупреждение о стягненни ипотеки и выселении. И планируют потом или в суд обратитися или к нотарю за исполнительной надписью. В любом случае нужно держать нос по ветру в обоих случаях.

Повідломлення про злочин ще готую. Але бачу в такому ракурсі: виконавець здійснив опис та арешт іпотеки з метою реалзацї. Як субєкт владних повноважень має дяти у відповідності до закону. Він свідомо здійснив протиправні дії, у своїх нтересах та інтересах стягувача. При цьому допустив перевищення службових повноважень, та зловживання владою. Інтерес обгрунтую. При цьому свідомо сприяв проникнення до мого житла особи, яка не мала на те законних підстав: торгуючу компанію: Постанови про залучення нема, рішення суду теж. Я була вімушена підкоритися його діям, які він здійснив зловживаючи своєю владою. Та ще є факти службової недбалості. Він мені категорично не дає Постанову про відкриття виконавчого провадження, та інше. Припишу змову: викоанвець, банк, тогуюча органзація позбавлення мене житла у не передбачений законом спосіб у їхніх інтересах. Десь так...

СПАСИБО ЗА ПОДДЕРЖКУ. Конечно я исполнителя буду долбить. Затра отношу Заяву о его отводе по причине предвзятости и наличия ознак преступления. В понедельник Скарга на Акт описи и ареста ипотеки ( у меня же решение деньги) + Заяву в Прокуратуру . А еще у меня в Касации висит Касация - в результате которой должно быть признание факта неукладености договора кредита и как следствие ипотечного. А 19.03. начинается процесс по делу о применении последствий никчемности правочина, по которому и прошло досрочное взыскание. Дай БОГ выиграть ( а деватся суду не куда - чистый факт неподписанного допсоглашения, оно у меня есть и оно не подписано ( добыла его в другом деле, мне не присылали). Вообщем работать некогда, веду бои с беспределом.

Вчера отправили.

Вы пишите, что другого майна нет. А исполнитель совершал у вас действия по его поиску? У меня исполнитель никуда никакие запросы не посылал. Сразу был заряжен на ипотеку. Как суд у вас отреагировал об отсутствии другого майна только с вашего заявления? Или были подтверждения в материалах исполнительного производства?

СВЕЖИЕ НОВОСТИ: Сегодня получила от банка письмо, в котором он пишет: "як зазначено в п.3.2.4. Договору про іпотечний кредит, пр и виникненні простроченої забогованості за кредитом, процентами,комісйними винагородами, а також в інших випадках, передбачених цим договором , Банк має прво дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих процентів та інших платежів за цим договором, та стягнути заборгованість за цим договором в примусовому поряку, в том числі, шляхом звернення стягнення на заставлене майно ( предмет іпотеки). Просимо вас ......., а також... (мама) протягом одного місяця з моменту отримання цієї вимоги звільнити в добровільному порядку житловий будинок. У разі невиконання вимоги про звільнення данного житлового будинку у добровільному порядку Банком буде вжито заходів щодо захисту порушених прав у судовому порядку згідно чинного законодавства". КАК ВАМ ЭТОТ БЕСПРЕДЕЛ? Писать им ответ?