shoblavobla
-
Число публикаций
410 -
Регистрация
-
Последнее посещение
Тип контента
Профили
Форумы
Календарь
Сообщения опубликованы shoblavobla
-
-
Согласен.Двойное взыскание и двойная ответственность здесь ни при чем.
Вопрос в том, что суд защищает право, которое уже защищено, а значит такое право не требует защиты.
ст. 15-22 ЦК
да, но это делается в рамках исполнительного производства.
Вот тут согласен.
Для обращения взыскания на предмет ипотеки нужно отдельное решение суда.
Топистартер поднял вопрос, когда дело еще не находится в исполнительной.
Тогда наличие вступившего в силу решения о взыскании денег, делает невозможным удовлетворения требований банка об обращении взыскания на предмет ипотеки по тому же к.д.
Но вот момент: если (НАПРИМЕР) таки взыскатель будет иметь два исполнительных документа (исполнительных листа) - один взыскать 1 700 000 грн, а второй - обратить взыскание на предмет ипотеки на сумму 1 200 000, по одному договору. И оба подает в исполнительную службу. Исполнитель обязан и продать ипотеку, и взыскать деньги. Не исполнить не может. А ведь в сумму 1 700 000 входит сумма 1 200 000, так как обе насчитывались с одной даты - даты последнего платежа.
Поэтому Вы правильно отметили ссылку на ст.ст. 15-22 ЦК (способы защиты нарушенного права), но в данном случае это будет именно двойная защита нарушенного права. То есть, двойная гражданско-правовая ответственность лица, нарушевшего это самое право.
Отже, считаю, что речь идет конкретно о двойной ответственности и двойном удовлетворении требований кредитора, что как раз противоречит положению ГК и КУ.
Вывод: подача иска о взыскании долга при имеющемся решении о взыскании за счет предмета ипотеки (или наоборот, не суть) является преждевременной и суд должен отказывать в иске.
ИМХО
-
имхо. Для меня не понятно конечно заключение эксперта в этой части, зная оформление договора поруки, договор подписует поручитель показуя паспорт (т.е. личность идентифицируется). но в жизни всякое бывает, тем более что и сумма не так уж велика...посему я не думаю, что кредитный отдел пропустил то, что кто-то иной подписывал договор поруки.
Все гораздо проще: договор поруки был изначально без подписи вообще!...))
ЗАБЫЛИ!!! Я отметил это в суде, ибо сразу никто не обратил внимания на это.Тогда банкиры засуетились, сказали, что это не та копия, что у них в банке практикуется подписание нескольких экземпляров, и на следущее заседание притянули подписанный экземпляр. Кем? - не известно.
Ну, а дальше - мое ходатайство. Но банк держался молодцом! В перерыве я предложил отойти от экспертизы, чтобы банк забрал требования в отношении поручителя. Они отказались. Результат - перед Вами.
-
Огромное спасибо за развернутый ответ. Респект!
Пошел изучать ГКУ.
Если бы еще шаблоны писем увидеть...
Понятно, что тут люди ищут ответы на свои проблемы, с надеждой сэкономить на юр.услугах, но... это не от ушлости (я о себе), а от сложной ситуации.
PS.
Вчера ходил к знакомому юристу, описал ситуацию, на что он мне сказал "ну, значит теперь ты должен Дельта банку" и никаких вариантов.
Так что так вот....
Если Вам или кому-нибудь еще помогут эти формы писем - буду только рад:
-
Апелляция зарубит
Крім того, Банком не отримано письмового підтвердження ОСОБА_1 про ознайомлення з вищенаведеною інформацією.
В договорах с ОТП банком есть пункт договора, где говорится, что заемщиком получена информация согласно ч. 2 ст. 11 ЗУ о зпп.
Если уже пошли по ч. 2 ст. 652 ЦК, то нужно было предоставить, то что заемщик обращался в банк, а банк отказал в переводе кредита в гривну.
ч. 2 ст. 652 ЦК Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились
На это указывал и ВСУ в обобщениях и письмах
для применения ч. 2 ст. 652 необходима совокупность 5 условий.
В связи с недействительностью п. 2 кредитного договора, нужно было применять
ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
ч. 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні;
а через ч. 2 ст. 652 некорректно идти
Все же считаю, что наличие в договоре отметки о получении информации не является соблюдением норм ст. 11 ЗУ ОЗПП. Банк манипулировал этой нормой, не предоставив надлежащим образом инфо о совокупной стоимости. Видел массу договоров ОТП-жульничают, как и БАНК ФОРУМ.
По поводу апелляции - скорее согласен, к сожалению...
А так - тема не новая, но интересная. Больше, конечно, для затягивания подходит
-
Опять ни о чем. Вы понимаете, что превращаете во флуд поднятую тему?
На какие личности я перехожу? Если вас оскорбила фраза , то извините.
Правда не знаю, что именно Вас оскорбило "недостаточно опытный юрист" или "хороший математик". Я, например, вообще неопытный юрист, точнее вообще не юрист. Таким образом прихожу к мнению, что проще вообще Вам ничего не писать.
А пример с луспеником я привел не потому, что он такой прям авторитет. Я бы ему и улицу подметать не доверил. Просто это судебная практика.
Что касается Ваших вопросов...
Так вы не ответили на мои.
Потому что "когда выполнено хотя бы одно решение" может означать, что "поздно пить боржоми, когда почки отвалились". Это не ответ.
Вы влезли со "своим уставом" хотя Вас никто не спрашивал. Антирейд предложил реальный вариант, который основывается на реальной судебной практике. Он дал реальный совет...
И тут Вы со своей философией о вине и ответственности. Нет чтобы что-то действенное предложить... Чем помогли Вы автору темы?
В нашей стране ответственность возможна и без вины. Только это не касается поднятого вопроса.
Так что вся Ваша философия относится к категории флуда.
- пожалуй, лучшее... Так и сделаю.
А пока пофилософствуйте на тему: Вина. Следствие. Мотив. Умысел. как составляющие преступления и/или правонарушения.
Поищите сами юридические определения этих понятий (гугл Вам в помощь).
А для меня это флуд.
Только вернулся из апелляции, а тут такие битвы!!)) При этом, следует отметить, что ни о чем. ФЛУД - точное определение.
Поддерживаю всех, кто высказался в поддержку двойного взыскания!!
А участникам форума с альтернативным мнением: альтернативное мнение - это даже не плохо, у нас в обществе даже альтернативные сексуальные ориентации не преследуются, так что ничего страшного... Надеюсь, меня все поняли
-
. Если результаты второго дела напрямую влияют на рассмотрение первого - суд должен остановить производство. Естественно, суд оценивает предмет второго иска, и если применительно к данной ситуации - правильный результат только один: остановка производства.
-
Подпевалы не нужны, да...
...Рассматривается иск по взысканию на основании кредитного договора. В это же время рассматривается вопрос о недействительности этого кредитного договора. Его действительность/недействительность имеет юридические последствия: если он недействительный, то не подлежит выполнению, - теряются основания для иска по взысканию. Именно поэтому суд и обязан вначале рассмотреть сам договор (как основание), а потом уже рассмотреть другой иск, связанный с его выполнением.
В данном случае - ст.201 ЦПК.
Это ж элементарно, или Вы что-то другое имеете ввиду?...
+100
-
Понятие, виды и значение стадий совершения преступления
§ 3. Незакінчений злочин і його види
1. Поняття незакінченого злочину. Закінчений і незакінчений злочин - це співвідносні поняття. З визначення закінченого злочину (ч. 1 ст. 13) випливає, що незакінчений злочин - це умисне, суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), яке не містить усіх ознак злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини ККу зв'язку з тим, що злочин не був доведений до кінця з причин, не залежних від волі винного. Незакінченим злочином є готування до злочину та замах на злочин (ч. 2 ст. 13). У літературі незакінчений злочин нерідко називають: попередньою злочинною діяльністю, розпочатим, незавершеним злочином, невдалою діяльністю у вчиненні злочину. При незакінченому злочині умисел винного залишається повністю не реалізованим, об'єктивна сторона не розвинутою, шкоди об'єкту не завдається. У закінченому ж злочині умисел реалізується повністю, об'єктивна сторона виконується, об'єкту завдається шкода.
Незакінчений злочин (готування до злочину і замах на злочин) - це не здійснена можливість завдання шкоди об'єкту посягання. Злочинна діяльність припиняється у зв'язку з обставинами, що виникли всупереч волі і бажанню суб'єкта.
Незакінчений злочин може бути вчинений шляхом як активної поведінки (дії), так і пасивної (бездіяльності). Водночас особливості складів багатьох злочинів виключають стадію готування до злочину або стадію замаху на злочин чи ту й іншу разом.
Якщо певний мотив і (або) мета є обов'язковими ознаками складу закінченого злочину, вони повинні мати місце й у незакінченому злочині. Так, замахом на крадіжку буде вважатися спроба викрасти майно, яка пов'язана саме з корисливою метою і мотивом. Видами незакінченого злочину відповідно до ч. 2 ст. 13 є готування до злочину та замах на злочин.
http://ukrlibrary.com.ua/books/19/index.html
Розділ V Поняття злочину
§ 1. Поняття злочину та його ознаки
§ 2. Значення ч. 2 ст. 11 КК України для поняття злочину
§ 3. Відмінність злочину від інших правопорушень
§ 4. Класифікація злочинів
Розділ VI Склад злочину
§ 1. Поняття і значення складу злочину
§ 2. Елементи і ознаки складу злочину
§ 3. Види складу злочинів
§ 4. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ
Наверное, я заработался.... Уважаемый stairtov, можете прояснить ситуацию: в чем суть вопроса и почему вопросик набирает обороты?
Может, я гоню?..
-
Что-то я всёравно никак не пойму.
Скажите, может ли Дельта забрать у меня машину или нет?
Кредит переоформлять не хотят, говорят мол плати в наш банк без догвора.
Что делать?
если Вы действительно намерены платить в Дельту, то Вам необходимо обратиться в Дельту с письмами о получении информации: нотариально заверенную копию договора (полного), выписки по счетам, заверенную копию акта приема - передачи документации по Вашему кредиту.
Не будет лишним провести переписку с Укрпромом примерно в таком же ключе.
Параллельно обратитесь к нотариусу и проверьте залогодержателя на автомобиль - кото там?-Дельта уже или еще Укрпром...
Также официальный вопрос можно поставить обоим банкам о том, что Вы намерены произвести реализацию залогового авто, поэтому Вам необходимо узнать процедуру добровольной реализации (в частности, Вас должно интересовать на каком документе Дельта будет ставить отметку о полном погашении, кроме письма в нот. контору и МРЕВ ГАИ))))
В общем, больше бумаги - чище ...совесть))
НО, внимательно составляйте письма: в них не должно быть официального подтверждения о том, что Вы в курсе факта передачи активов из Укропа в Дельту (так, из интернета узнали, типа).
Вот только после этого можно будет говорить о результате - сможет Дельта продать машину или нет.
Это если активничать.
А вообще-то можно и еще подождать (ст.ст. 516,,517 ГКУ, 619 ГКУ), а потом уже сражаться
Удачи
-
Я в самом начале писал, что суды боятся гипотетического двойного взыскания, как черт ладана. Не считаю такое решение законным. Суд вместо мотивации со ссылкой на нормы права допустил гадание (припущення): може спричинити, а може і не спричинити.
В том то и соль, что суды не будут разбираться - зачем, если есть ст. 60 ГПКУ, согласно которой бремя доказывания лежит на сторонах? Если банку в западло посчитать, а тем более, что они не могут этого сделать (ведь предмет ипотеки еще не продался, разница остатка неизвестна, т.е. решение суда/виконавчий напис про звернення стягнення не исполнено), как суд может удовлетворять требование на ВСЮ сумму? Вот будет реализация, зайдут денежки в банк - вот тогда пожалуйста, обращайтесь в суд с иском, и ни один юрист не противопоставит в суде ничего.
Для справочки (честно, лень было подбирать самому, поэтому воспользовался статьей коллег):
http://www.moskalenkolawyers.com.ua/uk/The...onsibility.html
"Анастасія Москаленко, партнер Юридичної фірми «Москаленко і Партнери»
Владислав Галінський, юрист Юридичної фірми «Москаленко і Партнери»
Неприпустимість застосування подвійної відповідальності
за порушення кредитних зобов’язань
Відповідно до ієрархії нормативно-правових актів в системі законодавства України за критерієм юридичної сили, найвищим актом є Конституція України (далі – Конституція). Відповідно до її ст. 8, Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії. Зазначене положення означає те, що будь-який інший нормативно-правовий акт має не лише відповідати нормам Конституції, але і не суперечити їй. У Постанові Пленуму ВСУ «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 № 9 зазначається, що «оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії» (п. 2).
Зокрема, ст. 61 Конституції передбачає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Розглянемо можливості застосування ст. 61 Конституції України при реалізації стратегії захисту боржників у «кредитних» спорах.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. На забезпечення виконання зобов’язань за кредитними договорами між фінансовою установою та позичальником зазвичай укладаються договори застави рухомого або нерухомого майна, а між фіну становою та третіми особами – договори поруки.
Наприклад, згідно зі ст.ст. 553-554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Що стосується договору застави, в тому числі іпотеки нерухомого майна, ст.ст. 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Так, на кредитні договори та договори, укладені на забезпечення виконання зобов’язань за кредитними договорами, поширюються всі загальні положення ЦК України про зобов’язання та договори. Глава 51 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов’язання та відповідальність за порушення зобов’язання. Оскільки порушення зобов’язання є правопорушенням, глава 51 регулює правові наслідки такого правопорушення, а саме визначає загальні положення негативної юридичної відповідальності у випадку порушення зобов’язання. Зокрема, згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Щодо кредитних договорів, спеціальні правові наслідки їх порушення позичальником в законодавстві визначає насамперед ст. 1050 ЦК України «Наслідки порушення договору позичальником»: «Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. (…) Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу». Також відповідальність за порушення кредитних договорів визначається ст.ст. 553, 554 ЦК України щодо договорів, зобов’язання за якими забезпечене порукою, та ст. 572 ЦК України щодо договорів, зобов’язання за якими забезпечене заставою.
Зазвичай вищевказані норми, а також загальні норми про неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов’язання та обов’язок виконання зобов’язань належним чином успішно використовуються фінансовими установами для звернення з судовими позовами про стягнення з позичальників суми боргу, процентів, неустойки та застосування інших наслідків, передбачених кредитними договорами. До цього або в процесі розгляду справ, фінансові установи зазвичай звертаються до нотаріусів для отримання виконавчого напису, якщо це можливо в конкретному випадку. Вимоги щодо вчинення виконавчого напису нотаріуса передбачені Законом України «Про нотаріат» та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затвердженою наказом Міністерства Юстиції України від 03.03.2004 № 20/5). При цьому треба зауважити, що фінустанови мають право звернутись до нотаріуса виключно до, а не після звернення до суду з позовом(ами), оскільки в іншому випадку порушена буде вимога безспірності при вчиненні виконавчого напису нотаріуса. Також фінансові установи звертаються з вимогами до поручителів боржників про стягнення з них відповідної суми боргу.
Очевидно, що за своєю правовою природою та правовими підставами, стягнення з боржника та поручителя суми боргу, процентів, неустойки, стягнення майна боржника через виконавчий напис нотаріуса є заходами застосування юридичної відповідальності за порушення кредитних зобов’язань.
При цьому нерідко мають місце випадки одержання фінансовою установою виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на заставлене майно (наприклад, квартиру боржника) і при цьому – звернення до суду з вимогою про стягнення з боржника повної суми боргу за кредитним договором, в тому числі «тіла кредиту», процентів, неустойки та інших сум. Також зустрічаються випадки, коли проти боржника та поручителя відкриваються окремі справи, про звернення стягнення на грошові кошти у відповідній сумі з кожного із них. Зрозуміло, що в такий спосіб фінустанови намагаються «перестрахуватись» від неплатоспроможності боржників та компенсувати свої збитки та витрати на юридичні послуги, виконавче провадження. Однак, стосовно боржників та поручителів такі механізми є не лише несправедливими, але й незаконними, оскільки фактично здійснюється їх притягнення до подвійної, а можливо і потрійної грошової відповідальності за порушення одного й того ж кредитного зобов’язання: фіну станова може стягнути кошти і з боржника, і з поручителя(ів), а також отримати кошти за рахунок продажу предмета застави (при тому, що ст. 589 ЦК України встановлено право заставодержателя задовольнити за рахунок предмета застави в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (зазвичай інше договорами не встановлено).
Вищевказані дії стягувачів порушують вимоги ст. 61 Конституції України про неприпустимість притягнення до відповідальності одне й те ж саме правопорушення більше одного разу, а також порушують ст. 589 ЦК України, а саме те, що у випадку задоволення заставодержателем його вимог за рахунок предмета застави повністю або частково в позасудовому порядку завдяки виконавчому напису нотаріуса, подальше задоволення вимог стягувача про стягнення з боржника та поручителя в судовому порядку повної суми боргу, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, є неможливим. Також неправильним є задоволення вимог фінустанов до боржника і поручителя(ів) в двох різних справах. У випадку виявлення існування двох справ в процесі їх розгляду, правильним є їх об’єднання або зупинення розгляду однієї з них до завершення розгляду іншої, а у випадку, коли про розгляд однієї зі справ стало відомо після набуття рішенням законної сили, провадження в другій справі може бути закрите за клопотанням відповідача про закриття провадження по справі, відповідно до ст. 61 Конституції України, ч.1 ст.205 ЦПК України. Отже, якщо після отримання кредитором виконавчого напису про звернення стягнення на майно боржник та поручитель(і) не додумаються подати клопотання про припинення провадження у справі або принаймні заперечення проти позовних вимог на підставі ст. 61 Конституції України, хоча б в частині вартості майна, на яке вже звернено стягнення в позасудовому порядку, можливим є притягнення винних осіб до подвійної, а можливо і потрійної цивільної матеріальної відповідальності (заставленим та іншим майном боржника, майном поручителя) за порушення кредитного договору.
19.05.2010 р. Слов’янський міськрайонний суд Донецької області розглянув клопотання представника боржника про припинення провадження у справі за позовом фінансової установи (банку) до боржника та поручителя про стягнення суми боргу за кредитним договором і прийшов до висновку щодо задоволення клопотання, внаслідок законності його вимог, з наступних обставин. Так, позивач звернувся до відповідачів з позовом про стягнення суми боргу за кредитним договором, де, відповідно до п. 3.6., предметом забезпечення цього договору виступає майно відповідача, а саме два вантажні силові тягачі та причепи бортові до них. Згідно виконавчого напису приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу від 15.01.2010 р., за заявою позивача на вищевказане майно звернено стягнення, шляхом його реалізації, тим самим задовольняючи вимоги позивача до відповідачів щодо боргу по означеному кредитному договору. На виконання даного виконавчого напису винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, складений акт опису та арешту вказаного майна. Таким чином, суд прийшов до висновку щодо фактичного вирішення спірних правовідносин у позасудовому порядку, із застосуванням п. 3.6. означеного кредитного договору – відповідачі не можуть двічі нести відповідальність за одні і ті ж дії. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд ухвалив провадження у справі закрити. Ухвала суду набула законної сили і сторонами не оскаржується.
Таким чином, за допомогою описаного механізму, боржник та поручитель зможуть не лише захистити себе від обов’язку нести перед стягувачем подвійну (потрійну) відповідальність за порушення одного й того ж кредитного договору (адже сам суд може і не дізнатись про існування виконавчого напису нотаріуса або іншої судової справи), але і покарати кредитора (стягувача) за умисне порушення норм та вимог законодавства України."
Поэтому, отвечая уже на вопрос прямо, скажу: одновременно требовать удовлетворения по одному кредиту дважды банк не имеет права. В случае исполнения решения об обращении взыскания на предмет ипотеки/залога, банк может обратиться в суд с иском о взыскании остаточной суммы задолженности, плюс набежавшие проценты и неустойка (если договор все еще действущий).
-
Дата документу 28.02.2012
Справа № 2-485
2012 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2012 року
Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі
головуючого-судді Баранова В.І.,
при секретарі Сюсель І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мелітополь цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області із позовом до відповідачів про стягнення з них солідарно заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 10-2250-098К від 26.09.2008 року, в розмірі 1737279,08 грн., а також судових витрат, повязаних зі сплатою судового збору, в розмірі 1700 грн., та витрат на ІТЗ розгляду справи, в розмірі 120 грн.
В обґрунтування позову вказує, що 26.09.2008 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є позивач, був укладений кредитний договір № 10-2250-098К, за умовами якого відповідач ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 102000 доларів США. При укладенні кредитного договору відповідач ОСОБА_2, відповідно ст.509 ЦК України, прийняв на себе зобовязання повернути кредит до 25.09.2023 року та сплачувати відсотки за користування кредитом, згідно графіку, який є невідємною частиною кредитного договору. Проте, в порушення умов договору та діючого законодавства України, відповідач ОСОБА_2 систематично не виконував належним чином свої зобовязання за договором по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування ним, тому позивач вказує, що на підставі ч.2 ст.1054 ЦК України та ч.2 ст.1050 ЦК України, наслідком порушення відповідачем ОСОБА_2 зобовязань щодо повернення чергової частини кредиту є право банку достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. За порушення термінів сплати заборгованості по кредиту та відсотків за ним п.6.1 кредитного договору та нормами ст.ст.549-551 ЦК України встановлена пеня в розмірі 1% від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення платежу. Станом на 21.03.2011 року заборгованість відповідача ОСОБА_2 у національній валюті за офіційним курсом НБУ становить 1737279,08 грн., та складається з суми несплачених відсотків за кредитом, в розмірі 333370,09 грн., суми позичкової заборгованості за кредитом, в розмірі 810658,09 грн., суми несплаченої пені за відсотками та кредитом, в розмірі 593250,90 грн. 26.09.2008 року в якості забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором були укладені договори поруки № 10-2250-098П між позивачем, відповідачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_5, та № 10-2250-098П/1 між позивачем, відповідачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_4, за умовами яких відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прийняли на себе зобовязання відповідати перед позивачем в повному обсязі за своєчасне та повне виконання відповідачем ОСОБА_2 зобовязань за кредитним договором. У звязку з тим, що відповідач ОСОБА_2, всупереч пунктів 3.2, 4.3 кредитного договору, порушує строки здійснення платежів, позивач повідомив його про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором. Також згідно п.3.4 кредитного договору, направлялись вимоги про погашення кредиту та сплату штрафних санкцій відповідачам, але вони не відреагували на листи і не погасили заборгованість по кредиту, тому позивач звернувся до суду з цим позовом.
В судовому засіданні представник позивача, Левченко О.П., підтримав позовні вимоги за вказаними доводами та підставами.
Представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4, ОСОБА_7, в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову в повному обсязі з підстав, вказаних в письмовому запереченні проти позову. Зокрема, зазначив, що набрало чинності рішення апеляційного суду Запорізької області від 29.06.2011 року про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечними договорами № 10-2250-098І від 26.09.2008 р. та № 10-2250-098І1 від 26.09.2008 р. за тим самим правочином кредитним договором № 10-2250-098К від 26.09.2008 р., за яким в рахунок погашення заборгованості в сумі 1261338,24 грн. було звернуто стягнення на предмети іпотеки житловий будинок та земельні ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, тому задоволення цього позову може призвести до подвійного стягнення. Також, просив визнати відповідача ОСОБА_4 неналежним відповідачем по справі, оскільки, він не укладав з позивачем договір поруки № 10-2250-098П/1 від 26.09.2008 року, що також було встановлено висновками почеркознавчої експертизи, згідно якої підпис на вказаному договорі був виконаний не ОСОБА_4 Крім того, вказує, що відповідно до п.5.1 договору поруки № 10-2250-098П від 26.09.2008 р., укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_3, встановлено, що порука припиняється із припиненням зобовязання, що забезпечується нею. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання зобовязання за кредитним договором не предявив вимоги до поручителя. Однак, представник відповідача вказує, що означений пункт договору в частині встановлення строку та підстав припинення протягом трьох років є нікчемним, оскільки суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, ч.4 ст.559 ЦК України, якою встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. Якщо такий строк не встановлений, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимог до поручителя. Позивач звертався до нотаріуса для вчинення виконавчого напису, та зазначав, що строк платежу настав 01.11.2008 року, а позов предявив в 2011 році, тобто після спливу шестимісячного строку, встановленого ч.4 ст.559 ЦК України, тому представник позивача вважає, що договір поруки № 10-2250-098П від 26.09.2008 року є припиненим в силу ч.4 ст.559 ЦК України. З огляду на вказані обставини, представник відповідачів просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3, яка вважається належним чином повідомленою про місце, дату та час розгляду справи, в судове засідання не зявилася повторно, відомостей про причини своєї неявки суду не повідомила, тому суд вважає можливим розглядати справу за її відсутністю на підставі наявних у справі доказів.
Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позову з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.
26.09.2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого згідно копії статуту /а.с.25-26/ є позивач, та відповідачем ОСОБА_2 дійсно був укладений договір про відкриття кредитної лінії №10-2250-098К, копія якого додана до матеріалів справи /а.с.3-4/, за умовами якого банк відкриває відповідачу ОСОБА_2 невідновлювальну відкличну кредитну лінію на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності в розмірі 102000 доларів США з оплатою по процентній ставці 17,5 % річних. Відповідач зобовязався повністю повернути кредитні ресурси, отримані зі цим договором, до 25.09.2023 року; погашення проводиться шляхом зарахування відповідної суми на позичковий рахунок. Пунктом 6.1 договору передбачено, що за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, відповідач ОСОБА_2 сплачує банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочення.
Також, 26.09.2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є позивач, відповідачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 10-2250-098П, а також між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є позивач, відповідачем ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_2 договір поруки № 10-2250-098П/1, копії яких долучені до матеріалів справи /а.с.7,8/, за умовами яких відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 зобовязалися перед позивачем відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання відповідачем ОСОБА_2 зобовязань за кредитним договором № 10-2250-098К від 26.09.2008 року, укладеним між позивачем та відповідачем ОСОБА_2, відповідно до якого відповідачу ОСОБА_2 наданий кредит у розмірі 102000 доларів США зі сплатою 17,5 % річних. Відповідно до п.2.1, п.2.2 зазначених договорів поруки, у випадку невиконання відповідачем ОСОБА_2 зобовязань за кредитним договором, відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 відповідають перед позивачем як солідарні боржники. Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 відповідають перед позивачем у тому ж обсязі, що й відповідач ОСОБА_2, у т.ч. по основному боргу, сплаті щомісячних процентів і підвищених процентів, сплаті комісійної винагороди, сплаті неустойки по основному боргу та процентів, а також по відшкодуванню всіх збитків.
Згідно зі ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель ручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.
Відповідно до ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Як вбачається з наданого представником позивача розрахунку /а.с.9-11/, заборгованість відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором № 10-2250-098К від 26.09.2008 р. станом на 21.03.2011 р. становила 1737279,08 грн. та складається з: суми непогашених відсотків, в розмірі 333370,09 грн., суми позикової заборгованості, в розмірі 810658,09 грн. та суми непогашеної пені за процентами та кредитом, в розмірі 593250,90 грн..
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 29.06.2011 року, яке набрало законної сили, були частково задоволені позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»в особі філії «Запорізьке РУ АТ «Банк Фінанси та Кредит»та в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 10-2250-098К від 26.09.2008 року в загальній сумі 1261338,24 грн. було звернуто стягнення на предмет іпотек за іпотечними договорами № 10-2250-098І та № 10-2250-098І1 від 26.08.2008 р., які були укладені в якості забезпечення виконання зобовязань відповідача ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором.
Суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідачів в солідарному порядку суми заборгованості за кредитним договором № 10-2250-098К від 26.09.2008 року при наявності вищевказаного рішення апеляційного суду Запорізької області від 29.06.2011 року про звернення стягнення на майно може спричинити подвійне стягнення заборгованості за цим кредитним договором в розмірі 1261338,24 грн.; разом з тим, різниця між сумою стягнення за дійсним позовом та сумою, яка вказана в рішенні апеляційного суду Запорізької області від 29.06.2011 року не може бути визначена шляхом простої математичної дії, оскільки повинні бути визначені суми відсотків, пені та інші зобовязання за кредитним договором. При цьому позивачем не наданий розрахунок суми різниці між сумою заборгованості, вказаною в рішенні апеляційного суду Запорізької області від 29.06.2011 року та зазначеною в позовній заяві, тому суду вважає, що достатніх підстав для стягнення зазначеної в позовній заяві суми заборгованості не мається.
Крім того, не підлягають задоволенню позовні вимоги до відповідача ОСОБА_4, оскільки, згідно висновку експерта науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУМВС України в Запорізькій області № 88/хл від 14.10.2011 року /а.с.64-68/, підписи, виконані від імені ОСОБА_4 в договорі поруки № 10-2250-098П/1, укладеному 26.09.2008 року між позивачем та ОСОБА_4, виконана не ОСОБА_4, а іншою особою з удаванням підписів ОСОБА_4, тобто він не є поручителем за виконання зобовязань відповідачем ОСОБА_2 за кредитним договором № 10-2250-098К від 26.09.2008 року, тому є неналежним відповідачем по даній справі.
Таким чином, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
Доводи представника відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4 ОСОБА_7 про припинення договору поруки № 10-2250-098П від 26.09.2008 року з відповідачем ОСОБА_3 та сплив строку звернення до суду не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки нікчемність договору не передбачена в даному випадку законом, а сам договір поруки не визнаний недійсним.
Керуючись ст.ст.553, 554, 1050, 1054 ЦК України, ст.10, 60, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СУДДЯВ.І.БАРАНОВ
-
Я так понимаю, что у кредитора может оказаться на руках два решения о взыскании, если первое не выполнено должником (которое, кстати, и без ДВС является обязательным для выполнения). Поэтому справедливость и законность будут в том случае, если должник выполнит решение суда, тогда не будет необходимости (да и возможности) получать второе. Чтобы что-то вернуть взад, надо сначала заплатить вперед.
Повторю еще раз: у должника гораздо больше возможностей и шансов не допустить реального двойного взыскания, чем у кредитора хоть что-то взыскать
Предлагаю ознакомится с кусочком решения суда из собственной практики (свеженькое, чистенькое и, считаю, законное):
"Суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідачів в солідарному порядку суми заборгованості за кредитним договором № 10-2250-098К від 26.09.2008 року при наявності вищевказаного рішення апеляційного суду Запорізької області від 29.06.2011 року про звернення стягнення на майно може спричинити подвійне стягнення заборгованості за цим кредитним договором в розмірі 1261338,24 грн.; разом з тим, різниця між сумою стягнення за дійсним позовом та сумою, яка вказана в рішенні апеляційного суду Запорізької області від 29.06.2011 року не може бути визначена шляхом простої математичної дії, оскільки повинні бути визначені суми відсотків, пені та інші зобовязання за кредитним договором. При цьому позивачем не наданий розрахунок суми різниці між сумою заборгованості, вказаною в рішенні апеляційного суду Запорізької області від 29.06.2011 року та зазначеною в позовній заяві, тому суду вважає, що достатніх підстав для стягнення зазначеної в позовній заяві суми заборгованості не мається".
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.
http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=4152
Так что, извините, с Вами я в корне не согласен. Тем более, что для меня прежде - интересы клиента, а уж после - рассуждения о возможности избежания двойного взыскания.
-
1
-
-
думаю, что кассация (если она будет) оставит все без изменений.Посмотрим, что скажет кассация.
Дай Бог, что бы все осталось по прежнему
А вообще такую ситуацию вижу впервые, что бы банк расторгал договор с клиентом, который платит
Там вообще пичалька такая: Примат поднял проценты, клиенты выпали на мороз, потом подали иск о признании этого движения незаконным, т.к. примат начислял неустойки, заблокировал счета, присылал требования погасить все досрочно. Результат - 1 инстанция за клиентами, 2 - тоже, 3 не было. Дело в ДВС.
Примат обиделся - расторгли договор на основании непредоставления инфы о фин состоянии и подали 2 иска: ВНИМАНИЕ: !!!!!! 1) про стягнення боргу!!!! 2) про звернення стягнення на предмет ипотеки!!!!! И это при РАСТОРГНУТОМ ДОГОВОРЕ!!
Идиоты...
Ну, мы собственно, подали на ... Вы читали ухвалу.
А теперь пойдем в процессы по "1) про стягнення боргу!!!! 2) про звернення стягнення на предмет ипотеки!!!!!" и получим отказ примату в исках (ну, так хочется очень)))))
-
-
не, ну если кредит в гривне и размер ежемесячного платежа устраивает, то к чему торопиться? Платит себе потихоньку заемщик и не парится.
Расторгать и избавляться надо от псевдовалютных кредитов. гривну можно погашать ;-)
во-во, мои клиенты так и просят меня - шоб тока было можно платить. Но примат сделал все, чтоб такого не допустить - видишь-ли, потеряли они доверие к клиенту!!! УРОДЫ, млин
-
Интересное решение. Люди стремятся расторгнуть договор банком, а тут обратное...
В том ведь и прикол!
А вообще, там долгая песня из 6 судов - и все в пользу заемщика.
Будет кому интересно - расскажу, хотя это больше для темы "Меня несколько достал ПРИВАТ"...
-
Хорошенькое дело: акт приема передачи составлен 29.09.2010, а подписан 01.07.2010...вот что сегодня пришло нашему поручителю...хотя мы от себя тоже письма писали. Перед этим актом и выпиской дельта петицию накатерила бла-бла-бла, это я вставлять не буду, но кому будет интересно, могу выложить. Так вот, этот акт приема передач может считаться основанием для того, чтобы мы начали оплачивать кредит?
Хм, затупили, что-ли?..
В общем, всю ночь кормить, а к утру зарезать!))))
-
-
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 ц –1366 / 12 Головуючий у 1 інстанції: Васильцов О.В.
Суддя-доповідач: Каракуша К.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 березня 2012 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Спас О.В.,
суддів: Маловічко С.В.,
Каракуші К.В.,
при секретарі: Бабенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк” на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 січня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк” в особі Мелітопольського відділення Запорізького РУ Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк” , третя особа сектор з питань захисту прав споживачів виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області про визнання недійсним правочину, -
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ПАТ КБ „Приватбанк” в особі Мелітопольського відділення Запорізького РУ ПАТ КБ „Приватбанк” про визнання недійсним правочину.
В уточненій позовній заяві зазначала, що 06.07.2007 року між нею та відповідачем були укладені кредитні договори № ZPM0G100000061 та № ZPM0G200000061з цільовим призначенням „Придбання квартири”. Відповідно до умов цих кредитних договорів вона отримала кредитні кошти готівкою в сумі 123847 грн. 60 коп. строком до 05.07.2027 року. Кредитні зобов’язання вона виконує належним чином, щомісяця сплачує всі платежі в повному обсязі. Однак з квітня 2009 року на її адресу відповідачем надіслані листи щодо порушення нею умов договору, а саме ненадання нею щорічних довідок про майновий стан, у зв’язку з чим банком в односторонньому порядку розірвані зазначені кредитні договори. Вважала цей правочин щодо розірвання кредитних договорів безпідставними, оскільки на вимогу банку, вона 04.04.2011 року надала довідку щодо підтвердження її фінансового стану, проте 07.04.2011 року отримала повідомлення про одностороннє розірвання кредитних договорів.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 січня 2012 року позов задоволено.
Визнано недійсним правочин ПАТ КБ „Приватбанк” щодо одностороннього розірвання кредитного договору № ZPM0G100000061 від 06.07.2007 року.
Визнано недійсним правочин ПАТ КБ „Приватбанк” щодо одностороннього розірвання кредитного договору № ZPM0G200000061 від 06.07.2007 року.
Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ КБ „Приватбанк” подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга
Згідно п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно до 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 06.07.2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк»в особі Мелітопольського відділення Запорізького РУ ПАТ КБ «ПриватБанк» були укладені кредитні договори № № ZPM0G100000061 та № ZPM0G200000061з цільовим призначенням «Придбання квартири». Відповідно до умов погашення заборгованості по кредитам, зазначених в цих кредитних договорах, ОСОБА_2 щомісячно сплачувала усі необхідні платежі, погашення заборгованості за кредитними договорами виконувала без порушень, що банком не оспорювалось. 28 березня 2011 року ОСОБА_2 отримала повідомлення про те, що за порушення вимог п. п. 2.2.12, 2.3.3 Кредитних договорів, зазначені договори будуть розірвані банком з 07 квітня 2011 року. Також, ОСОБА_2 отримала вимогу про те, що у тижневий термін з дати розірвання договору необхідно погасити заборгованість за кредитом у повному обсязі. 04 квітня 2011 року ОСОБА_2 надала банку довідку про свій фінансовий стан, видану Мелітопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Запорізької області, що підтверджено печаткою банку про прийняття довідки.
Відповідно до умов п. 2.2.12 договорів, позичальник зобов'язаний надати Банку документи, підтверджуючі його фінансовий стан або підтвердити свій фінансовий стан будь-яким іншим способом не рідше одного разу на рік, а при прострочені виконання зобов'язань протягом всього періоду несвоєчасного погашення заборгованості - щокварталу.
Відповідно до умов п. 2.3.3 договорів, Банк має право при наявності порушення позичальником зобов'язань, передбачених умовами цих договорів, розірвати ці договори в односторонньому порядку з надісланням позичальникові відповідного повідомлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Як установив суд, позичальником ОСОБА_2 своєчасно виконувались фінансові зобов'язання перед банком і відсутня заборгованість щодо погашення кредиту і відсотків за його користування, тому несвоєчасним виконанням ОСОБА_2 вимоги п. 2.2.12 зазначених договорів, щодо надання відомостей про свій фінансовий стан, при виконанні інших умов кредитних договорів не спричинило позивачу будь-якої майнової шкоди, а тому не є істотним порушенням умов договору.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд, встановивши зазначені обставини та надавши всебічну оцінку наданим по справі доказам, прийшов до правомірного висновку про відсутність правових підстав для дострокового розірвання Банком в односторонньому порядку вказаних кредитних договорів з ОСОБА_2
У зв'язку з цим доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні питання щодо визнання недійсним правочину публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»щодо одностороннього розірвання кредитних договорів є безпідставними.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції з'ясовані всі обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, дана належна оцінка письмовим доказам у сукупності з доводами сторін, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія судців,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк” відхилити.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 січня 2012 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді:
-
Уважаемые форумчане!
Прокомментируйте, пожалуйста, данное определение апелляции
Спасибо
-
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 –1377 / 2012 р. Головуючий у 1 інстанції: Зимогляд В.В.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
У Х В А Л А
Іменем України
29 березня 2012 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Спас О.В.,
суддів: Маловічко С.В.,
ОСОБА_2,
при секретарі Бабенко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 січня 2012 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», треті особи ОСОБА_4, Сектор з питань захисту прав споживачів Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області про визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним,
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом. Позовні вимоги ґрунтуються на тих підставах, що 5 березня 2008 року між нею та АКБ «Форум»(нині ПАТ «Банк Форум»), був укладений кредитний договір № 0050/08/07-СL. Відповідач відкрив їй відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі з лімітом кредитування 365000 гривень. Кредитні кошти надавалися строком по 02.03.2018 року. За користування кредитними коштами встановлювалася плата в розмірі 16 процентів річних. Під час укладення кредитного договору їй не було надано інформації про сукупну вартість кредитних ресурсів. Також відповідачем не було надано графіку щомісячних платежів. Вона неодноразово надсилала листи до відповідача з проханням встановити графік платежів, надати інформацію про сукупну вартість кредитних ресурсів, проте їй не було надано жодної відповіді.
Просила суд визнати недійсним кредитний договір № 0050/08/07-СL від 05.08.2008 року укладений між нею та відповідачем, зобов'язати відповідача повернути їй грошові кошти в сумі 138932,43 гривень, сплачені в порядку виконання умов кредитного договору та визнати недійсним іпотечний договір, укладений між нею та відповідачем і посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_4 06.03.2008 року за реєстровим № 1979, а також зобов'язати відповідача прийняти у неї в розстрочку на 84 місяці 36 5000 грн. з місячним платежем у розмірі 4345 грн. 24 коп. (а.с.65-67)
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 січня 2012 року в задоволені позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Державного бюджету м. Мелітополя витрати пов’язані зі сплатою судового збору в сумі 214,60 грн.
Не погоджуючись з рішенням районного суду ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
ПАТ «Банк Форум»подані заперечення на апеляційну скаргу, в яких останній наводить аргументи на спростування доводів апеляційної скарги і просить її відхилити з залишенням без змін рішення суду першої інстанції.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представників позивача і відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлені та не оспорюються наступні обставини.
05.03.2008 року сторонами укладений кредитний договір № 0050/08/07-СL , яким ОСОБА_3 банком відкрито відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі з лімітом кредитування 365000 гривень на строк по 02.03.2018 року з встановлення плати за користування кредитними коштами в розмірі 16 процентів річних (а.с. 17-18). Додатковою угодою від 01.11.2008р. розмір процентів збільшено до 22% річних (а.с.19). Одночасно з укладенням кредитного договору на забезпечення виконання зобов’язань з боку позичальника сторонами укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки щодо садового будинку, належного ОСОБА_3 (а.с.20-22).
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 212 –215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.
Основний довід апеляційної скарги збігається з заявленою в суді першої інстанції такою підставою позовних вимог як відсутність графіку щомісячних платежів, що позивач вважає передбаченою законом підставою для визнання договору кредиту недійсним.
Колегія суддів перевірила вказаний довід і дійшла висновку про його необґрунтованість.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що умови договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 05.03.2006 року не є несправедливими, що позичальнику перед укладенням договору банком на дотримання ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" надано позивачу як споживачу фінансової послуги вся повнота необхідної інформації. Немає підстав вважати, що положення вищевказаного договору дійсно є несправедливими або нерозумними, а оцінка надана позивачем, є суто суб’єктивною та випливає з його особистої зацікавленості як сторони договору у зменшенні своїх грошових зобов’язань. Судом першої інстанції обґрунтовано та належним чином встановлено, що кредитний договір відповідає вимогам ч. 1 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та ст. 3 "Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту", затверджених Постановою Правління НБУ від 10 травня 2007 року № 168.
Зокрема, дотримано передбачений ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" обов’язок кредитодавця повідомити позичальника про орієнтовну сукупну вартість кредиту.
Судом першої інстанції дано вірну оцінку тій обставині, що позивачем укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії на вказану суму, яким передбачено поновлення ліміту кредитування при кожному погашенні кредитної заборгованості. Відповідно, при обраному сторонами режимі кредитування складення графіку унеможливлене.
Відповідно до п. 7.2 кредитного договору, укладеного між позивачем та банком, сторони зафіксували свою згоду з тим, що ними узгоджені усі істотні умови; умови кредитування відповідно до ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" позичальником отримано до укладення договору.
Довід апеляційної скарги про відсутність в законодавстві та нормативних актах такого виду кредитування як відновлювальна кредитна лінія, що, на думку апелянта, свідчить про недійсність кредитного договору, не можуть братися до уваги, оскільки сторонами укладений саме такий кредитний договір, на визначених ними умовах. Відповідно до п. 3 ст. 3 та ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього кодексу та інших актів цивільного законодавства. Крім того, підписання кредитного договору свідчить про згоду позивача з умовами укладеного кредитного договору.
Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.
Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 –315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 січня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді:
-
28.03.2012 года состоялось заседание в Донецком апелляционном суде. Как и следовало ожидать, апелляция отменила решение Краматорского суда, удовлетворила частично апелляционную жалобу Привата и тупо, не смотря на доводы, взыскала 14000,00 грн. Прибыль Првата составила ровно 2000%.
Ждём полное решение. будем подавать кассацию.
Пичалька...
Кассационную подавать нужно обязательно, душите их двумя руками!!!
-
Миль пардон,
внимательно пересмотрел и увидел важную деталь: доповидач - Крылова О.В. Если она рассматривала - значит действительно суд ЧИТАЛ документы, а не курил в заседании.
Говорю не по наслышке, сам принимал участие в ее процессах - только позитивные впечатления. Даже, когда проигрывал. Ибо сторон она СЛУШАЕТ, задает вопросы и старается разобраться в ситуации.
Это - действительно редкость.
-
Провален кредит в Укргазбанке. В ипотеке коммерческая недвижимость – торговый центр – целостный комплекс.
На сегодня ситуация такая. Суд. Исполнительный лист передан в ДВС. Получена оценка имущества для реализации ВСЕЙ ипотечной недвижимости – всего торгового центра. Оспаривать не буду, так как хорошо оценено. Мой долг 2 млн грн. Оценка 15 млн гривен. Я хочу взять «Витяг» с БТИ на продажу части имущества (отдельное выделенное помещение) и настаивать (заставить), чтобы ДВС выставило на продажу только эту часть, которая даже при уценке в два раза должна покрыть ИП.
Есть ли какие-то статьи любого Закона Украины, чтобы я мог на них ссылаться в письме к ДВС, чтобы заставить их принять мои предложения? Какие, на Ваш взгляд, можно выдвинуть аргументы в мою пользу?
Возникают вопросы:
- решение об обращении взыскания или взыскания суммы?
- в ипотеке ПОЛНОСТЬЮ целостный комплекс?
- оценено реально по рыночной стоимости?
Относительно з/базы: ст. 52 ЗУ Про виконавче провдження Стаття 52. Порядок звернення стягнення на кошти
та інше майно боржника
1. Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
2. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші
цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах
у депозитаріях цінних паперів.
3. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.
4. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових
установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про
накладення арешту.
5. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається
також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення
стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи
предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно
визначається державним виконавцем.
6. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з
урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на
боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на
його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
7. У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної
плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється. У такому
разі державний виконавець зобов'язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.
Шутники из Дельта Банка
в Депозитні та кредитні договори
Опубликовано
Извините, если вдруг повторю уже сказанное (написанное/сделанное), но вот пришла мысль:
Если направить в Укрпромбанк письмо от заемщика и поручителя (отдельно) с требованием принять деньги - что они могут ответить и какие последствия этого ответа.
Могут: 1) отморозиться и не отвечать - чтоб будет?
2) ответят, мол, давайте - примем - 99,9% такого не будет - что делать?
3) ответят, что кредитор Дельта, тута и несите - велика вероятность такого ответа - что делать?
Еще вариант - направить заказным с уведомлением журнал, например комфи или там... фокстрот (ну, какой-нибудь тоненький рекламный проспект), и уверенно считать, что направили письмо с предложением погашения кредита в полном объеме. Цель - иметь доказательство незнания о смене кредитора, и плюс создать еще одни факт просрочки кредитора (516, 517, 613 ЦК) - чем может помочь?
Как считаете - может ли это чем-то помочь, так сказать "усугУбить" ситуацию?