wowasik2007

Доброго дня всім користувачам! ЩОДО ПРИХВАТА: Позичальником сплачено весь валютний кредит з процентами. АЛЕ, ПРИМАТ вимагає додатково сплату ще винагороди за резервування коштів. У КД є пункт 4 який передбачає умови резервування та винагороду за її застосування. До того ж банк вимагає сплати даної винагороди по день дії договору , при чому , що в КД відмічено строк "до виконання всіх зобов"язань сторонами" , тобто строк чітко не визначено, а "кредит надається з 00000 р. по 0000р". З цього приводу є рішення судів першої та апеляційної інстанціі, винесені на користь позичальників. В них суди передбачають повний розрахунок є виконанням договору, без права банку вимагати ще винагороду за резервування до завершення дії договору. Це добре, але: У Х В А Л А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 червня 2013 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Сімоненко В.М., суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П., Карпенко С.О., Олійник А.С. розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання виконаним та припиненим договору кредиту, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 червня 2012 року, ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 25 січня 2013 року, в с т а н о в и л а: У лютому 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, просив визнати виконаним кредитний договір, укладений 24 березня 2008 року між ним та публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»). Свої вимоги мотивував тим, що за умовами кредитного договору отримав кредитні кошти у розмірі 55 000 дол. США на строк з 24 березня 2008 року по 23 березня 2028 року. У травні 2010 року він достроково погасив кредит, що підтверджено довідкою банку, але у березні 2011 року отримав повідомлення банку про наявну заборгованість зі сплати винагороди за резервування ресурсів у розмірі 4 045 дол. США. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 червня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 25 січня 2013 року, позов задоволено. Визнано виконаними зобов'язання ОСОБА_3 за кредитним договором № MKMOGA00000026 від 24 березня 2008 року, укладеним між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк». У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати судові рішення у справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав. Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Судами встановлено, що 24 березня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №№ MKMOGA00000026, за умовами якого останньому надано грошові кошти у вигляді непоновлювальної кредитної лінії на загальну суму 66 788 дол. США, а саме: 55 000 дол. США на споживчі цілі та 11 788 дол. США - на сплату страхових платежів до 23 березня 2028 року. Відповідно до п. 3.6 Кредитного договору позичальник сплачує Банку винагороду, в розміри й у строки, зазначені в п. 8.1 цього Договору. Якщо згідно п. 8.1 договору передбачена щомісячна сплата винагороди, то вона встановлюється у фіксованому розмірі (зазначеному в п. 8.1) від дня списання коштів з кредитного рахунку до дати повного погашення кредиту. При цьому незалежно від кількості днів, що пройшло від дня закінчення останнього періоду сплати до дня остаточного погашення кредиту, винагорода сплачується у вищевказаному розмірі. Нарахування винагороди на прострочену заборгованість за кредитним договором не проводиться. За змістом п. 8.1 Кредитного договору кредит надано зі сплатою винагороди за резервування ресурсів - 0,48 % річних від суми зарезервованих ресурсів. 18 травня 2010 року ОСОБА_3 достроково виконав зобов'язання за Кредитним договором, що підтверджується довідкою ПАТ КБ «ПриватБанк» від 20 травня 2010 року. Листами від 30 березня 2011 року, 4 травня 2011 року та 1 червня 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» повідомив ОСОБА_3 про необхідність оплатити комісію за резервування ресурсів. Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що встановлення визначеної Кредитним договором суми винагороди за резервування ресурсів обмежується терміном до повного погашення кредиту; будь-які додаткові умови, що пов'язують дату повного погашення кредиту із графіком його погашення відсутні, тому нарахування такої винагороди повинно здійснюватись до дня повного погашення кредиту за фактичну кількість днів резервування. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився із його висновками та залишив ухвалене ним рішення без змін. Із висновками апеляційного суду погодитись не можна з огляду на таке. Згідно із. ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтею 598 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Як вбачається із п. 2.4.1 Кредитного договору позичальник має право здійснювати дострокове погашення кредиту. При цьому позичальник зобов'язаний сплатити банку суму процентів, суму винагороди відповідно до п. 8.1 даного Договору. Відповідно до п. п. 4.1 - 4.5 Кредитного договору для виконання зобов'язань за цим договором банк резервує ресурси у розмірах, зазначених у графіку погашення кредиту до даного договору і надає позичальнику право на їх використання. За надане право позичальник сплачує банку винагороду за резервування ресурсів в розмірі, визначеному у ст. 8.1 Кредитного договору. Нарахування винагороди здійснюється на дату щомісячного платежу за кредитом, при цьому винагорода нараховується на суму зарезервованих ресурсів за фактичну кількість днів резервування ресурсів, виходячи із 360 днів у році. Дата погашення у часовий інтервал нарахування винагороди не включається. Розрахунок винагороди за резервування ресурсів здійснюється щоденно з моменту підписання Договору. При останньому погашенні винагорода за резервування ресурсів нараховується на весь час резервування (до дати погашення кредиту), при цьому сумою зарезервованих ресурсів вважається сума вказана у графіку погашення кредиту (Додаток № 2 до Договору). Винагорода за резервування ресурсів сплачується щомісяця з щомісячним платежем за кредитом від дня нарахування згідно ст. 4.2 Кредитного договору. У випадку повного погашення кредиту винагорода сплачується одночасно з останнім платежем за кредитом. Таким чином, встановлення передбаченої кредитним договором суми винагороди за резервування ресурсів обмежується терміном до дати повного погашення кредиту, при цьому відсутні будь-які додаткові умови, що пов'язують дату повного погашення кредиту із графіком його погашення. Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд у порушення ст. ст. 214, 303, 315 ЦПК України не з'ясував, чи передбачили сторони у договорі виплату винагороди за резервування коштів за дострокове повернення кредиту, чи при достроковому погашенні кредиту була нарахована банком така винагорода, яку винагороду за резервування коштів сплатив позичальник при достроковому погашенні кредиту та за яку кількість днів необхідно було сплатити таку винагороду; у матеріалах справи відсутній розрахунок банку про дострокову сплату позичальником кредиту із вказівкою усіх складових сплаченої заборгованості. З огляду на викладене, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до ч. 3 ст. 338 ЦПК України. Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а: Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково. Ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 25 січня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий: В.М. Сімоненко Судді: В.І. Амелін В.П. Гончар С.О. Карпенко А.С. Олійник Постає питання: чи питання тільки в банківському розрахунку про дострокову сплату в розрізі усіх складових сплаченої суми, чи суд вбачає, що договором потрібно було б передбачити нарахування винагороди у випадку дострокового виконання? Зрозуміло, що банк такого не передбачить! Це ж не на його користь, а як же остання свита? Яке може бути резервування і яких коштів, коли все сплачено під нуль??? Ваші думки, панове, як діяти?

Ч. 2 ст. 214 ЦПКУ (При виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу- (Статтю 214 доповнено частиною другою згідно із Законом N 3932-VI від 20.10.2011 )) и ст. 360-7 ЦПКУ (1. Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України. 2. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом)

Дякую, напевне так і зроблю. Працівник ДВС, який передавав автомобіль на зберігання, звільнився, але це не суттєво?

Ситуація з Укрспецторг Груп наступна: працівник даної організації взяв на відповідальне зберігання описаний ДВС у боржника автомобіль. Боржник вирішив усі питання зі Стягувачем і ДВС винесено постанову про повернення виконавчого документа Стягувачу зі зняттям арештів ... розшку і т.д.. Тобто, у Стягувача і ДВС ніяких питань немає. АЛЕ, Боржник не може забрати свій автомобіль у зберігача (працівника Укрспецторг Груп), оскільки останній вимагає оплатити вартість послуги за зберігання в розмірі 10000 грн.. При цьому не пояснює де автомобіль, в якому він стані і не допускає Боржника до його огляду. На скільки я розумію, відповідно до ЗУ Про виконавче провадження, зберігач майна має право на отримання грошової винагороди за зберігання, сума якої визначається угодою, укладеною ДВС з зберігачем. Тобто кошти має сплатити ДВС із коштів державного бюджету чи виконавчого провадження, так як це є витратами на проведення виконання. У кого які думки з цього приводу, і яким чином забрати авто??? Вирішив написати листа зберігачеві про повернення автомобіля, якщо залишиться без уваги, заява до МВС про заволодіння майном та вимагання грошей...

Может кто "сражался" с АКБ Банком, подскажите нюансы, подводные камни...

Доброго времени суток всем форумчанам! Помогите, пожалуйста, советом. АКБ подал в суд на взыскание суммы долга по ипотечному кредиту к заемщику и финансовому поручителю. Первый суд полностью удовлетворил иск банка. Должник подал апелляцию. Просмотрев материалы дела пришел к выводу что суд проигран по неграмотности заемщика,юриста не было (много зацепок подергать банк за вымя). Апелляция очень слабенькая. В деле есть дополнение к договору об уведомлении заемщика обо всех условиях и т.д. и график погашения, согласно ст. 11 ЗУ "О ЗПП" и пост. НБУ № 168. Но, как утверждает должник, подпись 100% не его! При подписании договора этого дополнения не было. Суд этого факта не учел и отписался, мол заемщик не подавал иск о недействительности.... и т.п.. Есть мысль дополнить апелляцию и подать отдельный иск о признании договора и дополнения (которое с потдельной подписью) недействительными. Подскажите: 1. Возможно ли дополнение к апелляционной жалобе и как его "обозвать"? (суд 08.10.2013г.) 2. Можно ли подать отдельный иск о признании договора и дополнения (которое с потдельной подписью) недействительным на стадии апелляции этого дела? какова процедура? 3. Как доказать, что подпись потделана, какова процедура?

Зрозуміло, що банк подасть касацію. Цікаво, яке буде рішення, хоча на 99% зрозуміло яке.... І напевне обгрунтоване своїм пленумом.....

Скажу так: згоди поручителя для цього не потрібно. Банк може взяти нерухомість на баланс, але це йому не вигідно, так як потрібно платити податок (якщо я не помиляюсь). У моїй практиці не зустрічались випадки, коли банк брав на баланс нерухомість. Але, хоча це і не вигідно банку, думаю буде вирішуватись питання про взяття на баланс (краще так ніж нічого), так як виконавчою службою буде запропоновано, інакше виконавче провадження закінчується, чинність арешту скасовується..... банк це розуміє. ІМХО.

Хороше рішення. Перші приклади боротьби з так званими "фінансовими установами", які винайшли ще один спосіб дурити людей та "розводити" на гроші.

Як по написаному сценарію.... Все, напевне, відразу всіх влаштовувало а потім пішли розбіжності..... далі - по тексту

ВССЦКС все-таки відкриває провадження за касаційною скаргою!!!! Ура! Потрібне рішення ВСУ щодо визнання підняття відсоткової ставки Приматом в зв"язку з неповідомленням позичальника. Допоможіть хто має якусь інфу з цього приводу!!! Дякую

Те ж саме у своєму рішенні постановив вищий господарський суд щодо майнового поручителя (є на форумі), ще у 2010 році, тобто це хоть якесь світло в кінці суддівського тунелю.

У кого ще є думки з приводу рішень з майновою порукою???

Повністю згоден, але такі рішення місцевих судів - одиничні. Не бачив жодного подібного ВССЦКС. От якби було хоча б одне, це була б маленька перемога над бакківським свавіллям.

Рішення класне, справедливе. Але: постанова пленуму ВССЦКС № 5 від 30.03.2012 р. "23. При вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України "Про заставу", статей 1, 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553 - 559 ЦК), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки. У зв'язку із цим солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами ЦК не передбачена". А суди, як правило, в 95% керуються постановами пленуму...

Рішення справедливе. Нажаль одне із 1000

одно другому не мешает

Доброго дня всім форумчанам! Можливо у когось була подібна ситуація чи є практика. Суть справи: "Примат" подав позов до позичальника та майнового поручителя про звернення стягнення на предмет іпотеки. Я - представник позичальника, подав зустрічний позов про незаконне підвищення відсоткової ставки (не було повідомлень банка). Суд першої інстанції відмовив банку та задовольнив мій позов. Апеляція "зарубала" дане рішення та постановила "звернути стягнення на предмет іпотеки початковою вартістю 000 грн. шляхом укладання від імені (ПІБ майнового поручителя) договору купівлі - продажу будь -яким способом з іншою особою покупцем". В задаволенні мого зустрічного позову відмовила. Подав касацію, хоча надії на неї немає і всі знаємо чому.Питання 1: Примат самостійно здійснює продаж предмету іпотеки за таким рішенням чи через ДВС? Яка процедура? При спілкуванні з працівниками місцевої ДВС встановлено, що виконавчих документів саме з такою трактовкою про звернення стягнення на виконанні немає. Питання 2: Чи є сенс подати від імені майнового поручителя позов про визнання договору іпотеки припиненим в зв"язку з збільшенням обсягу відповідальності позичальника та поручителя (підняття відсоткової ставки)? Ніякої додаткової угоди з майнов. поручителем не укладалось. Дякую.

ОК!

Розслідує прокуратура Київської області, тому суддя не може бути з району Києва

Вопрос состоит в остатке долга после реализации залоговорго имущества... Как бы иск о взыскании долга в денежной сумме, думаю банк может подавать такой иск, и взыскивать ГИС будет в общем порядке, запросы, аресты, опись имущества

... за счет средств госурственного бюджета... пенсии нищенские, законных чернобыльских выплат нет, нормальных социальных выплат нет, средств на закупку необходимых медикаментов нет, дороги в запущении.... можно долго продолжать. "Правильным" путём идут, покращення життя все сьогодні!!!

Думаю, в первую очередь такое заявление должно быть непосредственно от "Особи 3" в данном деле. Но знает ли "Особа 3" об таком заявлении?