ivakh

спасибо! надеюсь тоже был полезен

Так а подискутировать в части почему договор купли-продажи (уступки) прав требования не является основанием для учинения регистрац действий никто не хочет? печально

Иск о расторжении договора ипотеки был отклонен только в связи с несоблюдением процедуры. Если процедуру соблюсти -то как знать. У меня есть решение ВССУ о том как люди расторгли ипотечный договор в связи с истечением исковой давности по кредитному договору. Если это поможет -могу подсобить

Это в законе о нотариате с 01.01.2013, а согласно ЗУ О регистрации речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень они (нотариусы) уже давно права как регистраторы имели, просто позже внесли такие полномочия в ЗУ о нотариате. Но сути дела это не меняет, с 04.07.2012 нотариус может быть регистратором только тех сделок и прав которые он лично удостоверяет. Просто быть регистратором (не своих сделок) он уже не может

По поводу второго акта марлезонского балета, так там вроде сказано, что вступает в силу с 01.01.2013 и частично с 01.01.2014 года. А сам договор и регистрационные действия -май и ноябрь 2012г. Поэтому в моей ситуации не совсем то. Но всё равно спасибо. Эти постановы тоже есть в мат дела. Судьи в решении не согласись, но в деле есть ухвала ВСУ от 24.01.17 которой было отказано в пересмотреть по мотивам неодинакового применения. Но там ВСУ НЕ СКАЗАЛ ЧТО ПРАВИЛЬНО, А ЧТО НЕТ. Просто отказал в пересмотре по процес. основаниям, нет факта неодинакового применения мат права васу по основаниям изложенным в заяве о пересмотре

По поводу постановления КААС оно и у меня, и в деле есть, и много других в т.ч васу -почему-то не повлияло на коллегию в 1инстанции. Кстати доводы о том что договор купли-продажи прав требования не тот договор на основании которого осуществляется перерегистрация (поскольку на основании него не возникает ипотека ; не вносятся изменения в договор ипотеки) а согласно Порядку 703 КМУ для внесения изменений в отягощение подаются те же документы что и при регистрации отягощения. Предлагаю обсудить аргументацию постановы КААС по этому вопросу... По мне аргументы мало (слабо) прописаны, как-то не расшифрофаны, не разжеваны

Скорее всего будут предлагать списать какие-то суммы долга при условии полного погашения остатка долга. У банков сейчас тоже не жизнь: - закон о моратории по поводу невозможности обращения взыскания на ипотеч. жилье, т.е. через суд проблематично, во-первых досудебная процедура, потом суд. - Признавать право собственности на предмет ипотеки тоже нельзя; - есть постанова КААС о том, что обращение взыскания на предмет ипотеки путем учинения исполнит. надписи явл. незаконным - т.е. к нотариусу тоже не обратишься. В итоге рыщут, пытаются договориться. Пробуйте и Вы, не отказывайтесь, все равно проблему долгов надо закрывать, тем более что есть решение суда о взыскании суммы по кредиту, т.е. сумма долга подтверждена и зафиксирована, и так или иначе подлежит взысканию

В том что Вы написали указано " приватний нотаріус Особа _9", - так обычно в решении судов секретят персональные данные

А откуда выписка, из какого решения, можно ссылку?

Нет, считаю незачем, так как в реестре не указано что регистрация прошла на основании какого-то решения. Кроме того нотариус Кондратюк в.с. прекратил нотариальную деятельность, все документы в архиве ГУ юстиции г.Киева

дело в том, что согласно Информационной справке - решения (как отдельного письменного документа) нотариусом принято не было. Он "в уме" его принял (ну или в безумии), а по факту совершил только регистрационные действия. У меня куча суд практики "визнати проитправною та скасувати запис", восновном, правда, КААС. Ну спорить не буду, я ив сике сослался на ч.2 ст.11 КАС, и сейчас в апелляции тоже пишу

предмет иска - признание противоправным и отмена записи - 100% выверена суд_практикой. По крайней мере на сегодняшний день и насколько о стабильности суд практики можно говорить на Украине вообще. Но Я в какой-то мере подстраховался. В САМОМ ИСКЕ и в апелляции пишу "У разі якщо суд дійде висновку про те, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить необхідно вийти за межі позовних вимог, на підставі ч.2 ст.11 КАС України прошу суд це здійснити"

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2017 р. Справа № 804/3850/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді суддівОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 при секретаріОСОБА_4 за участю: позивача представника позивача представника відповідача представника третьої особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про визнання протиправним та скасування запису, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_5 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», в якому, з урахуванням уточнень, просить; - визнати протиправним та скасувати запис в Державному реєстрі іпотек (реєстраційний номер обтяження 5574057) про заміну умов обтяження квартири №9, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Свердлова, буд.56, внесений 20.11.2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9. В обґрунтування адміністративного позову, позивач посилалась на те, що 30.08.2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк») та нею було укладено кредитний договір №025/0807/88-075, а також іпотечний договір №025/0807/88-075-Z, за умовами якого в рахунок забезпечення виконання вищевказаного кредитного зобов’язання було передано в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру №9 за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, буд.56. В подальшому ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» уклали договір купівлі продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 На підставі договору купівлі-продажу, 15 листопада 2012 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, прийняв рішення про реєстрацію змін обтяження нерухомого майна іпотекою та здійснив заміну іпотекодержателя з ПАТ «Сведбанк» на ПАТ «Дельта Банк», за наслідками чого, до Державного реєстру іпотек внесено зміни, а саме: іпотекодержателя зазначено ПАТ «Дельта Банк», а в якості підстави обтяження зазначено договір купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року. Проте, про укладення договору купівлі-продажу від 25 травня 2012 року та про реєстрацію змін обтяження нерухомого майна іпотекою позивачу відомо не було. Таким чином, позивач вважає, що приватним нотаріусом замінено в Державному реєстрі іпотек іпотекодержателя на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року всупереч чинному (на момент реєстрації) законодавству, у зв'язку з чим вимушена звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів. Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити. Оскільки, як встановлено судом згідно листа головного територіального управління юстиції у місті Києві від 14.11.2016р., копія якого міститься в матеріалах справи, діяльність приватного нотаріуса ОСОБА_9 по Київському міському нотаріальному округу припинена з 13.05.2015р., а документи нотаріального діловодства та архів приватного нотаріуса передано на зберігання до Київського державного нотаріального архіву, позивачем подано уточнений позов, а судом на підставі ст.52 КАС України, здійснено заміну первісного відповідача на належного Міністерство юстиції України. Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволені, надала письмові заперечення, у яких посилається на те що, відповідно до норм Закону України №834-VIII у Міністерства юстиції України відсутні повноваження щодо внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, змін до них та їх скасування, а ці повноваження з 01.05.2016 року здійснює Відділ реєстрації майнових прав Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг Дніпропетровської міської ради, який на думку відповідача є належним відповідачем по справі. Представник третьої особи, у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, просила відмовити в задоволені позову, надала письмові заперечення на адміністративний позов, у яких посилається на те, що пунктом 9 частини 1 статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно є підставою для державної реєстрації прав. Спеціальної нормою п.1 ч.4 ст.24 вказаного Закону якою прямо передбачено що відмова в державній реєстрації прав з підстави зазначеної у п.6 ч.1 цієї статті не застосовується у разі державної реєстрації на підставі рішення суду. Таким чином, при вчиненні оскаржуваних дій відповідач дів відповідно до чинного законодавства, у зв’язку з чим заявлені вимоги є необґрунтованими. Заслухавши пояснення сторін, дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, колегія суддів приходить до наступних висновків. Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 30.08.2007 року між ОСОБА_5 (позичальник) та Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» укладено кредитний договір №025/0807/88-075, відповідно до умов якого банк зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії у розмірі 54 980,00 доларів США на строк з 30 серпня 2007р. по 29 серпня 2015р., а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі. Також, 30.08.2007 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_5 укладено іпотечний договір №025/0807/88-075-Z, яким відповідно до. П. 1 договору забезпечено належне виконання іпотекодавцем вимог іпотекодержателя. Пунктом 2 Іпотечного договору на забезпечення виконання основного зобов'язання іпотекодавець передав в іпотеку іподекодержателю належне йому на праві власності майно: двокімнатну квартиру у м. Дніпропетровськ, що знаходиться на АДРЕСА_1. 30 серпня 2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_11 за № 5574307 накладена заборона на нерухоме майно: квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Колегією суддів встановлено, що 25 травня 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10, відповідно до умов якого ПАТ "Сведбанк" продав (відступив) права вимоги та передав їх, а ПАТ "Дельта Банк" набув права вимоги до боржників по кредитних договорах, у тому числі по договору від 30 серпня 2007 року №025/0807/88-075-Z. На підставі зазначеного, 20 листопада 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, прийнято рішення про реєстрацію змін обтяження нерухомого майна іпотекою та здійснено заміну іпотекодержателя з ПАТ "Сведбанк" на ПАТ "Дельта Банк", за наслідками чого, до Державного реєстру іпотек внесено відповідні зміни. Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», чинній на момент прийняття оскаржування рішення, іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. За змістом статті 3 вищезазначеного Закону, іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Згідно статті 4 Закону обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно. За змістом ст. 19 Закону зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку. Відповідно до ст.. 24 Закону «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором,і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-ІУ в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону. Частиною 1 ст.9 Закону визначено, що державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж юридичної роботи не менш як два роки. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, державний нотаріус 20.11.2012 року вніс зміни в державному реєстрі іпотек шляхом заміни іпотекодержателя нерухомого майна, а саме квартири 9, по вулиці Свердлова, буд. 56, у м. Дніпропетровськ. Закон України ««Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на момент укладення договору купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року діяв у редакції від 16.03.2010 року. Відповідно до ч.2,3,7,8,9 ст.16 Закону у редакції від 16.03.2010 року реєстрація заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості їх надходження. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подаються документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення відповідних прав, та документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень. Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви правонабувача, сторін (сторони) правочину, за яким виникло право, або уповноважених ними (нею) осіб. Державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі заяви органу або посадової особи, якою встановлюється заборона на розпорядження нерухомим майном, або особи, в інтересах якої встановлюється обтяження. Під час подання заяви про державну реєстрацію прав особи, визначені у частині сьомій цієї статті, повинні повідомити орган державної реєстрації прав про наявність встановленої законом заборони на відчуження нерухомого майна. Отже, на час вчинення нотаріальної дії щодо посвідчення договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012 року діяла норма Закону, яка передбачала, що державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі заяви органу чи посадової особи, якою встановлюється заборона на розпорядження нерухомим майном, або особи, в інтересах якої встановлюється обтяження ч.8 ст.16 Закону). Стаття 16 Закону не містила норми, яка б зобов'язувала особу подати заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, нотаріусу, яким вчинено таку дію. Дана норма набрала чинності з 04.07.2012 року, тобто після укладення договору купівлі-продажу прав вимоги, а тому, колегія суддів вважає, що в даному випадку, дія норми ст. 16 Закону в редакції від 04.07.2012 року не може розповсюджуватись на правовідносини, які фактично виникли до набрання нею чинності. Оскільки сам договір купівлі-продажу був укладений та посвідчений нотаріально 25.05.2012 року, то до правовідносин щодо реєстрації внесення змін до державного реєстру стосовно обтяжень необхідно застосовувати Закон України у редакції від 16.03.2010 року. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п.5 Тимчасового порядку Державної реєстрації іпотек, затвердженого постановою КМ України №410 від 31 березня 2004 року, у редакції, що діяла станом на 24.05.2010 року визначено, що державна реєстрація обтяження нерухомого майна іпотекою може здійснюватися будь-яким реєстратором. Зазначена норма на час укладення договору купівлі-продажу права вимоги від 25.05.2012 року не була скасована та визнана неконституційною, а отже була чинною. Відповідно до п.2 Порядку 410 у цьому Порядку наведені нижче терміни вживаються у такому значенні: - реєстратори - державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, які згідно з договорами, укладеними з адміністратором Реєстру, здійснюють державну реєстрацію іпотек, відомостей про обтяження чи зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором, передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної на підставі повідомлення іпотекодержателя або уповноваженої ним особи чи рішення суду, приймають запити, видають завірені витяги з Реєстру та виконують інші функції, передбачені цим Порядком; - внесення запису до Реєстру - занесення до єдиної комп'ютерної бази даних за порядковим номером відомостей про обтяження і зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором, передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної. Крім того, дана норма діяла і під час внесення приватним нотаріусом оскаржуваних змін. Колегія суддів критично ставиться до доводів позивача щодо того, що зазначена норма Порядку № 410 не відповідає вимогам самого Закону, оскільки Порядок № 410 ніяким чином не порушує прав та інтересів позивача, так як сам кредитний договір від 30.07.2007 року, укладений між позивачем та АКБ «ТАС-Банк», іпотечний договір від 30.08.2007 року, договір купівлі-продажу права вимоги від 25 травня 2012 року не визнані у встановленому порядку недійсним і, як зазначив представник позивача, та третьої особи позика до теперішнього часу позивачем не повернута. Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що прийняття рішення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 про реєстрацію змін обтяження нерухомого майна іпотекою та здійснення заміни іпотекодержателя з ПАТ «Сведбанк» на ПАТ «Дельта Банк» від 20.11.2012 року, здійснено на підставі чинного законодавства України з урахуванням часу укладення договору купівлі-продажу права вимоги та з урахуванням вимог Порядку № 410, а тому правові підстави для визнання протиправним та скасування такого запису в Державному реєстрі іпотек відсутні. Будь-яких порушень вимог чинного законодавства, які б порушували права та охоронювані законом інтереси позивача, з боку приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, а отже Міністерством юстиції України, колегією суддів в ході розгляду справи не встановлено. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», про визнання протиправним та скасування запису - відмовити. Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст.186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. Головуючий суддя Судді ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 ХОТЕЛОСЬ БЫ УЗНАТЬ МНЕНИЕ КОМПЕТЕНТНЫХ КОЛЛЕГ по поводу принятого решения, по-моему беспредел

П.С. интересует практика по ЕСВ , так как по ЧП-адвокатам единщикам у меня есть ВАСУ

я с вами полностью согласен - в смысле неправомерности действий. Згідно п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. "Відповідно до п.5 ч.1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»,платником ЄСВ є, зокрема, особи, які провадять адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Відповідно до ч.4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»,обов’язки платників ЄСВ виникають у осіб, які провадять таку діяльність. Повторюсь, що згідно ст.31 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Отже, з _________________2017 року на весь період зупинення мого права на заняття адвокатською діяльністю я не є адвокатом (самозайнятою особою) тому, що не маю права здійснювати адвокатську діяльність, і тому не маю статусу платника ЄСВ та не зобов’язаний його сплачувати." Примерно такая аргументация Вот просьба если есть СУДЕБНАЯ ПРАКТИКА ????? можно сбросить ????

Я знаю практику если человек умер, но до этого подал документы на приватизацию, то суд рассматривает иски о признании права собственности на квартиру за умершим . А вот как быть в ситуации о которой Вы написали, не знаю, может по аналогии

жизненно важное постановление (правовая позиция ВСУ), особенно в свете подорожания услуг ЖКХ

мысль конечно интересная, и мне очень нравится. Но вот как быть с тем что в п.1 ч.1 ст.512 ЦК указано что "кредитор в обязательстве может быть заменен иным лицом в случае передачи им своих прав по сделке (уступка прав требования)". Поэтому ваша фраза "при передаче права требования передается лишь право требования", а "замена стороны в обязательстве предусматривает внесение таких изменений в конкретный договор" - очень хорошо, но вот как быть с тем что выше указано??? Я тоже сторонник того что договор купли-продажи прав требования не является основанием для регистрации изменений в отягощение (ипотеку), поскольку на основании этого договора купли-продажи права требования ипотека не возникает. А согласно Закону и гос.регистрации вещ. прав и Инструкции регистрация изменений в отягощение осуществляется на основании тех же документов, что и регистрация самой ипотеки (это ка известно из ст.3 ЗУ "О ипотеке - а)договор ипотеки; б)решение суда, в) закон") прошу комментариев

раз 5

да рад бы, правда - мне не жалко, и не трудно. Тем более может что толковое посоветуете. НО СЕГОДНЯ УЖЕ 07.04. - а постанову еще не получил

а что касается искового заявления, то исполнит надписи - тема мутная. Одно только скажу - необходимо правильно формулировать предмет иска, НЕ просить признать незаконным, отменить и пр. А как говорит практика ВСУ необходимо признавать исполнительную надпись такой, что не подлежит исполнению. (визнатий виконавчий напис вчинений __________________, __2017р за заявою__________________, таким, що не підлягає виконанню )

ПРИМЕРНО так: "зупинити стягнення в рамках виконавчого провадженяя №_______________, що здійснюється за виконавчим написом вчиненим приватним нотаріусом ______________, ______________2016р., за заявою _______________"

очень хорошо, хоть начали читать постанову ВСУ, а то раньше в истерике бились не хотели даже открывать производство