AlexKharkov

Спасибо. Это тоже подходит, только в этом случае спор изначально рассматривался в админсуде, а ВАСУ хотел передать в хозсуд. А я ищу случай, когда спор рассматривался в порядке гражданского судопроизводства , а ВСУ отправил в админсуд. Может кто-то видел?

Прошу помочь вот в каком вопросе. ВСУ в 2016 вынес постановление , что споры о перерегистрации подсудны гражданским судам. Через год где-то 27 или 28 апреля 2017 г. ВСУ выносит постановление , что данные споры подсудны админсудам. Может у кого -то есть это постановление. Пытался в реестре найти , но оно исчезло.

Державний герб України ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 01 лютого 2016 року № 826/25748/15 Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Нагорянський С.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії В С Т А Н О В И В: До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 29 липня 2015 року, індексний номер 23244530, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»; - зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (код ЄДРПОУ 37825968) право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, що здійснена приватним нотаріусом 29 липня 2015 року. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2015 року відкрито провадження у справі. Представник позивача під час судового розгляду справи позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Представник відповідача у судове засідання не прибув, подав через канцелярію суду письмові заперечення проти позову. Представник третьої особи у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав їх необґрунтованості, також подав письмові заперечення проти позову. 12 січня 2016 року суд ухвалив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження. Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне. 24 червня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «Укрсибанк») та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11363880000 на суму 40000 дол. США під 15,5 % річних, строком до 24 червня 2015 року. Для забезпечення виконання вказаного Договору, 24 червня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено Договір іпотеки квартири, зареєстрований в реєстрі за № 305, посвідчений приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Руденко О.Є., згідно умов якого, ОСОБА_1 передала в іпотеку ПАТ «Укрсибанк» належну їй на праві власності квартиру за адресою: АДРЕСА_1. У подальшому, ПАТ «Укрсиббанк» на підставі договору факторингу № 1 від 12 грудня 2011 року відступило ТОВ «Кей-Колект» право вимоги заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 11363880000 від 24 червня 2008 року. Відтак, внаслідок укладення вказаної угоди ТОВ «Кей-Колект» набуло статусу Іпотекодержателя за Договором іпотеки від 24 червня 2008 року квартири за адресою: АДРЕСА_1. Як пояснив позивач, 05 листопада 2015 року вона отримала Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якого, ТОВ «Кей-Колект» звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича із заявою про проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень щодо права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1. 29 липня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфіним Борисом Михайловичем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від, індексний номер 23244530, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, за ТОВ «Кей-Колект». Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29 липня 2015 року, номер запису 10598029, підставою для виникнення права власності за ТОВ «Кей-Колект» є Договір іпотеки (квартири) від 24 червня 2008 року зареєстрований в реєстрі за №305, посвідчений приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Руденко О.Є. Не погоджуючись з діями приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича по проведенню державної реєстрації права власності та по прийняттю рішення про реєстрацію права власності на належну їй квартиру, вважаючи, що реєстрація права власності за ТОВ «Кей-Колект» відбулась з порушенням встановлених правил та процедур, позивач звернулась до суду з даним позовом. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем було незаконно проведено державну реєстрацію права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект», оскільки останнім не перевірено чи має ТОВ «Кей-Колект» зареєстроване право власності на вказане майно. Крім того, позивач стверджує, що окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя вона не укладала з жодною юридичною особою, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для реєстрації права власності на належну їй квартиру за ТОВ «Кей-Колект». Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, посилається на те, що правовою підставою для реєстрації права власності за Іпотекодержателем є договір іпотеки, в якому міститься іпотечне застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки, що за правовою силою прирівнюється до Договору про задоволення вимог Іпотекодержателя. Крім того, відповідач зазначив, що на адресу позивача було направлено повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, яке отримане нею належним чином, що свідчить про дотримання встановленої Законом процедури. Третя особа в обґрунтування своїх заперечень проти позову підтримала правову позицію відповідача стосовно спірних правовідносин. Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»: державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; заявник - зокрема, іпотекодержатель, особа, в інтересах якої встановлено, змінено або припинено іпотеку, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення іпотеки. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом. Відповідно до статті 575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. В силу статті 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Згідно статті 24 Закону України «Про іпотеку», відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Частиною 1 статті 36 Закону України «Про іпотеку» визначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону (ч. 2 ст. 36 Закону України «Про іпотеку»). При цьому, можливі способи звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку визначені частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку». Так, за приписами ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Судом встановлено, що ОСОБА_1 зверталась до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з позовом до ПАТ «Укрсиббанк» про визнання недійсним договору іпотеки від 24 червня 2008 року і за яким квартира АДРЕСА_1 була передана кредиторові в іпотеку, в якості забезпечення виконання ОСОБА_1 кредитних зобов'язань. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 березня 2012 року у справі № 2/2029/544/2012 у задоволенні позову відмовлено. Як вбачається з п. 5 Договору іпотеки квартири, зареєстрованого реєстрі за № 305, посвідченого приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Руденко О.Є., сторони (та ОСОБА_1) досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: 5.2.1 Передача Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя, у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»; 5.2.2 Отримання Іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені Іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя, у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку». З урахуванням наведеного слідує висновок, що сторони за договором іпотеки дійшли згоди, що право власності на об'єкт заставленого майна виникає лише у певному випадку, а саме: на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя, у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку». Водночас, в матеріалах справи відсутні докази укладання договору між Іпотекодавцем і Іпотекодержателем про задоволення вимог Іпотекодержателя. Таким чином, суд вважає, що дії приватного нотаріуса щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, яке виникає на підставі договору іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, є протиправними. Також, суд вважає за необхідне зазначити, що реєструючи право власності на належну позивачу квартиру за Іпотекодержателем, відповідачем порушено вимоги ст.ст. 3, 15, 16 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяження», оскільки вчинена ним дія не була пов'язаною із вчиненням нотаріальної дії з нерухомим майном. Крім того, підставою для виникнення права власності за ТОВ «Кей-Колект» приватний нотаріус вказав у оскаржуваному рішенні Договір іпотеки (квартири) від 24 червня 2008 року зареєстрований в реєстрі за № 305, посвідчений приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Руденко О.Є. З цього приводу суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Відтак, наведені положення Закону дають змогу дійти висновку, що договір іпотеки не є підставою, що підтверджує виникнення, перехід або припинення права власності на нерухоме майно, чого відповідачем при прийнятті відповідного рішення до уваги враховано не було. Окремо суд звертає увагу, що згідно Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку; не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки); кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи. Судом встановлено, що спірна квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника; загальна площа не перевищує 140 кв. метрів. Усі вищенаведені обставини свідчать про те, що у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття рішення № 23244530 від 29 липня 2015 року про проведення державної реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, що здійснена приватним нотаріусом 29 липня 2015 року. Так, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Таким чином, суд вважає за можливе задовольнити позов у повному обсязі шляхом визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 липня 2015 року, індексний номер 23244530, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, за ТОВ відповідальністю «Кей-Колект»; зобов'язання приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, що здійснена приватним нотаріусом 29 липня 2015 року. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. Оскільки позовні вимоги задоволені у повному обсязі, суд присуджує на користь позивача всі понесені нею під час судового розгляду справи судові витрати. Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - ПОСТАНОВИВ : 1. Позов задовольнити. 2. Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 липня 2015 року, індексний номер 23244530, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект». 3. Зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (код ЄДРПОУ 37825968) право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, що здійснена приватним нотаріусом 29 липня 2015 року. 4. Судові витрати у розмірі 974,40 грн. (дев'ятсот сімдесят чотири грн. 40 коп.) стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) з рахунку приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича. Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Суддя С.І. Нагорянський http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/55344663

Ну вот и закончились 2 ,5 месяца стресса . В клопотаннях "про забезпечення позову" нам суд отказывал. Коллекторы пытались ворваться в квартиру , но мы выстояли и победили. Всем успеха!!! И огромное спасибо за умные мысли. http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=8144

Так как Кей Коллект менял адрес, думаю написать надо так, на всяк случай Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» 04070, м. Київ, вул. Іллінська,8 Фактична адреса: 04071, м.Київ, вул. Межигірська, 22 Код ЄДРПОУ 37825968 телефон/факс: + 38 (044) 377 77 30 електрон. пошта: [email protected]

Может кому -то пригодиться. Я категорично не погоджуючись з діями приватного нотаріуса КМНО Суперфіна Б.М. по проведенню державної реєстрації та по прийняттю рішення про реєстрацію права власності на мою квартиру, вважаю, що реєстрація права власності відбулась з порушенням встановлених правил та процедур. Зокрема, згідно п. 5.1 Договору іпотеки, сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Згідно п. 5.2 Договору іпотеки, позасудове врегулювання здійснюється одним із наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: п. 5.2.1 Договору іпотеки, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку"; Я стверджую, що ніякого окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя, я не укладала з жодною особою. Саме тому у Відповідача були відсутні підстави для реєстрації прав на мою квартиру за іншою особою. Згідно ст. 36 Закону України «Про іпотеку», в редакції яка діяла на момент укладення Договору іпотеки (24.06.2008 р.),сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними. Згідно ст. 37 Закону України «Про іпотеку», в редакції яка діяла на момент укладення Договору іпотеки (24.06.2008 р.), Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Право іншої особи з вищим пріоритетом щодо строкового користування нерухомим майном, набутим у власність іпотекодержателем, зберігає чинність відповідно до умов договору, яким обумовлено таке користування. Права та вимоги третіх осіб на предмет іпотеки, набутий у власність іпотекодержателем, які мають нижчий пріоритет, ніж вимога іпотекодержателя, втрачають чинність. Пізніше, відповідно Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» № 800- VI від 25.12.2008 р.. до ст. 36 та 37 Закону України «Про іпотеку», були внесені зміни зокрема: - друге речення частини першої викладено в такій редакції: "Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки"; частину третю викласти в такій редакції: "Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати"; Частину першу статті 37 викладено в такій редакції: "Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання"; Зазначений вище Закон набув чинності вже після укадення Договору іпотеки, тому його норми не розповсюджуються на правовідносини, що виникли до набуття ним чинності. Таким чином, тільки при укладенні окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя ТОВ «Кей - Колект» мало право зверненути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

АпПет и Васили, огромное спасибище. Реш судов четко показывают подсудность в окруж. админсуд Киева. Нотариус выступал как госрегистратор. Как я изначально и объяснял. То , что он физлицо никто не оспаривает. , но ведь госрегистратор сам по себе - тоже физлицо, но во время совершения действий он действует от имени государства. П.С. Дух и Я.Воронежский ваше мнение может быть тоже верное, но практики в районном суде Харькова нет, и времени на эксперимент нет. Ещё раз спасибо Васили за подкрепление позиции решениями - это очень грамотно.

Поздравляю с победой! Апелляция - это серьёзный аргумент. По вопросу подсудности: Подавать буду в Окружной админ суд Киева. Суд. практика уже есть К Суперфину тоже (ниже в теме.). Победы нам всем!

Я сам юрист))) и ко мне обратились. Иск подаётся к нотариусу, который выступает в данном случае как госрегистратор. Наверное всё-таки Окружной админ суд Киева. Если подавать в Харькове (квартира в Харькове) то во-первых спор не об имуществе, не о его разделе и признании собстаености на него. КТО-ТО УЖЕ ПОДАВАЛ В СУД НА СУПЕРФИНА? У меня вопрос, есть нотариус Суперфин - Голосеевский район Киева, но в данном случае он выступает как госрегистратор - Окружной админ суд Киева. Что думаете?

В нашем случае перерегистрацию провёл нотариус Суперфин. Иск буду подавать к нему в Окруж. админ суд Киева. Находится Суперфин в Киеве, по ул. "Великій Васильківській, 84 , кв. 14 " (была "Червоноармійська") , это метро Олимпийская.

В Харькове тоже началось. Обратилась заёмщица Укрсибба. Кейкалеки переоформили на себя в июле 2015. узнала недедю назад. Форум читаю 3 ночи. Вот сделал вытяжку. Может кому -то пригодиться для написания иска. О ходе дела буду информировать. Удачи нам всем. П.С. в Фбуке и контакте есть группы Финансового майдана и Кредитгого майдана (кажется одно и тоже , но методы разные, одни в судах больше, другие на улицах по митингам выступают ). Позже сброшу названия групп заёмщиков в ФБуке. Групп около 20 разных во всех несколько тысяч людей. Нужна огласка. https://www.facebook.com/groups/gromadskij.kontrol/ https://www.facebook.com/groups/All.Ukrainian.Movement.Financial.Maidan/ https://www.facebook.com/groups/GOKredytnyjMajdan/?ref=browser https://www.facebook.com/groups/postanova662/ https://www.facebook.com/groups/977969255588455/ https://www.facebook.com/groups/razom2014/ https://www.facebook.com/groups/OTPkredit/ https://www.facebook.com/groups/296230943852011/?fref=ts https://www.facebook.com/groups/292227670811454/ https://m.vk.com/kreditmaidan Антир_Форум.doc

Державний герб України АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ _________________________________________________________________ Провадження 22ц/790/4938/14 Головуючий 1 інст. Лосєва Д.А. Справа № 638/3394/14-ц Доповідач - Хорошевський О.М. Категорія: інші УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі: головуючого, судді - Хорошевського О.М., суддів: Зазулинської Т.П., Тичкової О.Ю. при секретарі - Шпарага О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання дій неправомірними та стягнення моральної шкоди, - встановила: У травні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому просив визнати неправомірними дії ЗАТ «Альфа - Банк» по передачі ТОВ «ЕКОЛЛ» та Агенції по збору боргів «Вердикт» персональних даних про нього та відомостей, щодо нього, які становлять банківську таємницю, заборонити ЗАТ «Альфа-Банк» передавати такі відомості будь-яким третім особам, крім випадків передбачених законом та визнати дії ЗАТ «Альфа Банк» такими, що здійснені з використанням нечесної підприємницької практики. Стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 3000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 13 листопада 2007 року між сторонами було укладено договір споживчого кредиту. У порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів», Закон України «Про банківську таємницю» відповідач передав персональні дані про нього та відомості які становлять банківську таємницю третім особам, а саме ТОВ «ЕКОЛЛ» та Агенції по збору боргів «Вердикт». Вважав, що порушення зазначених вимог закону свідчить про нечесну підприємницьку практику. Посилаючись на те, що протиправною поведінкою відповідача йому спричинено моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, просив стягнути з відповідача на його користь у відшкодування такої шкоди 3000,00 грн. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2014 року позов задоволено в повному обсязі. В апеляційній скарзі ПАТ «Альфа -Банк» , що є правонаступником ЗАТ «Альфа - Банк» просить рішення суду першої інстанції скасувати як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нову ухвалу. Скарга містить посилання на те, що п. 6.4. Розділу № 2 Кредитного договору, укладеного з позивачем, передбачено право банку надати протягом дії договору інформацію про позичальника, умови договору, стан заборгованості, тощо, третім особам - контрагентам (партнерам) банку. Вважаючи, що одностороння відмова від договору не допускається посилалиись на те, що передача персональних даних та відомостей, що становить банківську таємницю ТОВ «ЕКОЛЛ» та агенції «Вердикт» не є порушенням чинного законодавства. Крім того вважали, що позивачем не доведено факт заподіяння йому моральної шкоди та її розмір. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що інформація про позивача, передана банком третім особам, є такою, що містить банківську таємницю і доступ до такої інформації є обмеженим. Наданий банком документ «Частини 2 Загальної умови кредитування» не є частиною кредитного договору, укладеного між сторонами. Такі обставини встановлені рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.02.2013 року. Посилання відповідача на п. 2.1. Кредитного договору не можна вважати обґрунтованим, оскільки у цьому пункті йдеться про суму та валюту кредиту. Суд визнав, що підприємницька практика відповідача є агресивною, містить елементи примусу, докучання, неналежного впливу на споживача. При цьому суд взяв до уваги кількість та зміст листів ТОВ «ЕКОЛЛ» на адресу позивача. Погодившись з доводами позивача про спричинення йому моральної шкоди суд першої інстанції виходив з положень ч. 2 ст. 23 ЦК України і взяв до уваги, що відносно позивача здійснено протиправну поведінку розкриттям таємниці особистого життя та розповсюдженням персональних даних, що викликало тривалі душевні страждання та нервові переживання. Судова колегія з таким висновком погоджується, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону. Та обставина, що відповідачем передані дані та відомості які становлять банківську таємницю третім особам ніким не спростовувались. Посилання відповідача на Розділ № 2 до кредитного договору не можна вважати обґрунтованим оскільки те, що позивач не підписував частину № 2 «Загальні умови кредитування» і ця частина не є складовою частиною кредитного договору № 700002164 від 13.11.2007 року, встановлено рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2013 року. Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2013 року, яким переглянуто зазначене вище рішення суду першої інстанції, такий висновок не спростовано. Оскільки позивачем не було надано банку дозволу на розповсюдження інформації, яка стосується особисто нього та відомостей, щодо його відносин з банком, надання такої інформації третім особам не можна вважати правомірною. Діяльність колекторських структур, залучених банком, оцінку якої надав суд першої інстанції, має ознаки нечесної підприємницької практики. Доводи апеляційної скарги про недоведеність спричинення позивачу моральної шкоди висновків суду не спростовують і до уваги взяті бути не можуть. Розмір визначення такої шкоди визначений судом виходячи з принципу співмірності і не може вважатись необґрунтованим. З урахуванням приписів ч. 1 ст. 308 ЦПК України судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення. Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія, - ухвалила: Апеляційну скаргу відхилити. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2014 року залишити без змін. Ухвалу суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили. Головуючий - Судді: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39931938

Маленькая, но победа. В Кассации также указвал на решения - постанова ВГСУ від 12 грудня 2012 р. по справі № 5015/2089/12. - постанова ВГСУ від 07 березня 2013 р. по справі № 5015/2087/12. - постанова ВСУ від 06 листопада 2013 р. - постанова ВСУ від 12 вересня 2012 р. , но о применении срока исковой давности в ухвале ни слова. Ну ничего, борьба продолжается.

Державний герб України Ухвала іменем україни 11 червня 2014 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Горелкіної Н.А., суддів: Журавель В.І., Євтушенко О.І., Євграфової Є.П., Ситнік О.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 05 лютого 2014 року, в с т а н о в и л а: У березні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк») звернулось до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором у розмірі 48 816, 20 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 05 червня 2008 року між банком та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 490075296, відповідно до якого останній отримав кредит у сумі 10 264,02 дол. США та передав у заставу транспортний засіб CHERY, А15 AMULET, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань станом на 05 січня 2012 року утворилась заборгованість, яка складається з заборгованості за кредитом - 9 738, 49 дол. США, що еквівалентно 77 808, 60 грн, за відсотками - 4 689, 46 дол. США, що еквівалентно 37 467, 88 грн, неустойки (пені) - 55 543,78 дол. США, що еквівалентно 443 783,70 грн. Зменшивши розмір нарахованої пені до 48 816, 20 грн, банк просив стягнути заборгованість у розмірі 164 092, 69 грн. Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2013 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Харківської області від 05 лютого 2014 року, позов задоволено. З ОСОБА_4 на користь ПАТ «Альфа-Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором у сумі 164 092, 69 грн та судовий збір 1 640, 93 грн, всього 165 733,62 грн. У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення та ухвалу судів попередніх інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають. Судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що 05 червня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» (далі - ЗАТ «Альфа-Банк»), правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 490075296, відповідно до якого останній отримав кредит у сумі 10264,02 дол. США зі сплатою 14,49 % річних на строк до 05 червня 2014 pоку для придбання транспортного засобу та сплати страхової суми страховику. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань станом на 05 січня 2012 року утворилась заборгованість у розмірі 164 092, 69 грн. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідач порушив умови кредитного договору щодо належного виконання обов'язків зі своєчасного повернення грошових коштів. Однак з такими висновками погодитися не можна, виходячи з наступного. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. З матеріалів справи вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір, за умовами якого (п. 2.2.) кредит надавався під 14,49 % річних. З розрахунку, наданого банком, вбачається, що станом на 01 вересня 2008 pоку відсоткова ставка за вказаним вище договором становить 17,50 %. Відповідно до п. 6.2. кредитного договору банк має право змінити розмір процентів за користування кредитом у разі зміни ситуації на світових фінансових ринках або на фінансовому ринку України облікової ставки НБУ, індексу інфляції (споживчих цін). Зміна розміру процентів за користування кредитом здійснюється за правилом, відповідно до якого процентна ставка підвищується а разі підвищення вартості кредитних ресурсів. Про зміну розміру процентної ставки за кредитом та внесення у зв'язку з цим змін до додатку № 1 до договору банк повідомляє позичальника за 7 днів до моменту настання таких змін шляхом направлення рекомендованого лиса на адресу позичальника, зазначену в розділі 1 договору. Вирішуючи спір та стягуючи кредитну заборгованість, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що банк не надав жодного документа про те, що ним приймалось відповідне рішення про збільшення відсоткової ставки з 14,49 % до 17,50 % та не надав доказів того, що підвищення відсоткової ставки було правомірним з огляду на лист НБУ від 05 січня 2009 pоку № 40-210/34-62, згідно з яким, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках, банки зобов'язані в кредитному договорі зазначити правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом: що саме може служити підставою для зміни процентної ставки; фактори, які свідчитимуть про обґрунтованість таких змін; правило впливу ринкових умов на розмір процентної ставки, тощо. Крім того, згідно з умовами договору та у контексті положень цивільного законодавства про намір змінити розмір ставки за наданим кредитом кредитор зобов'язаний повідомити позичальника не пізніше, ніж за 7 днів до дати початку їх застосування, а також надати для укладення відповідну додаткову угоду про внесення змін до цього договору, яка повинна бути підписана або відхилена позичальником протягом зазначеного строку. Така угода та докази про повідомлення відповідача, зокрема, лист банку про підвищення відсоткової ставки, в матеріалах справи відсутні. Апеляційний суд зазначені обставини також не перевірив, не з'ясував, чи дотримано банком порядок повідомлення ОСОБА_3 про підвищення відсоткової ставки до 17,50 % річних, а також не перевірив правильність розрахунків заборгованості, на що посилався відповідач в апеляційній скарзі, погодився з висновками місцевого суду та залишив його рішення без змін. Наведене свідчить, що як суд першої інстанції, так і апеляційний суд не встановили фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За таких обставин судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, у процесі якого суду слід урахувати наведене та залежно від установленого вирішити спір. Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а: Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити. Заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 05 лютого 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий Н.А. Горелкіна Судді: В.І. Журавель Є.П. Євграфова О.І. Євтушенко О.М. Ситнік http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39256328

3 июня 2014 г. 10-00. Киев, возле Верховной Рады. Все едем на бессрочный пикет с палатками!!! Первая смена 3 дня с 3 по 5 июня, потом следующая смена на 3 дня и т.д. Никто не освободит нас от кредитного рабства, кроме нас!!! 29 мая был сделан маленький шаг. Но нас могут обмануть. Заволокитить процесс бесконечной бюрократией. Помните!!!! В Раде сидят владельцы банков или их представители, им абсолюно не выгодно принимать наш законопроект № 4895. Мы должны показать им, что готовы на всё. Верховную раду хотят распустить, а значит никаких законов принимать не будут аж до зимы. Все смогут не потерять имущество к зиме? Каждый должен сделать выбор: или он кредитный раб, или получь в борьбе шанс, стать свободным и счастливым человеком. Берите отпуска за свой счет или часть ежегодного отпуска. Да возможно будет потеря 3-х дневного заработка и расходы на дорогу. Но что эти суммы в сравнении с судьбой быть рабом по курсу 12 грн. за 1 доллар? Что эта сумма в сравнении с потерей жилья и призрачным шансом купить новое? Ведь многим уже за 35 - 40 лет. Люди жили на Майдане при минус 20 и победили!! Сейчас тепло и солнечно. Честно спросите себя : «Сейчас я молод и силен, я могу бороться и не быть кредитным рабом. Смогу ли я в старости простить себе то, что мог бороться и стать счастливым, но не сделал этого?». Мы вместе!! Нас очень много !!!! И мы обязательно победим!!!