Постановление ВСУ об отмене решения третейского суда 27 января 2016 г.


AlexKharkov

Recommended Posts

П О С Т А Н О В А

 

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 

27 січня 2016 року                                                                                                            м. Київ

 

 

Судова палата у цивільних справах

 

Верховного Суду України в складі:

 

 

головуючого Лященко Н.П.,  суддів:Гуменюка В.І.,Сеніна Ю.Л.,  Охрімчук Л.І.,Яреми А.Г.,     розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_6, заінтересована особа - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», про скасування рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 7 серпня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за заявою ОСОБА_6 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 березня 2015 року,

 

в с т а н о в и л а:

 

ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою про скасування рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 7 серпня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за споживчим кредитом.

 

Заявник зазначав, що спірні правовідносини щодо стягнення заборгованості за кредитним договором регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», а тому ця справа не підвідомча третейському суду відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

 

 

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15 січня 2015 року, у задоволенні заяви ОСОБА_6 відмовлено. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 березня 2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_6 на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

 

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_6 порушує питання про скасування постановлених судами рішень та ухвалення нового рішення про задоволення його заяви з передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України ЦПК України підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме пункту 1 частини другої статті 3895, пункту 2 частини першої статті 38910 цього Кодексу та пункту 14 частини першої статті 6, пункту 2 частини шостої статті 56 Закону України «Про третейські суди».

 

На підтвердження зазначеної підстави подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_6 посилається на постанову Верховного Суду України від 2 вересня 2015 року.

 

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваних судових рішень підлягає задоволенню з огляду на таке.

 

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

 

За положеннями пункту 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

 

За змістом статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

 

У справі, яка переглядається, суди встановили, що 15 вересня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 800/16/13-1/8-374, за умовами якого останній отримав 95 тис. 75 доларів США на інвестування будівництва квартири строком до 10 вересня 2033 року.

 

7 серпня 2014 року постійно діючим третейський судом при Асоціації українських банків (третейський суддя Ярошовець В.М.) ухвалив рішення, яким позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості задоволено: стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 890 998грн 63 коп. та третейський збір у розмірі 9 039 грн 99 коп.

 

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_6 про скасування рішення третейського суду, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що третейський суд діяв в межах своєї компетенції.

 

Разом з тим, Верховний Суд України в постанові від 2 вересня 2015 року у справі з аналогічними обставинами за заявою про скасування рішення постійно діючого третейського суду висловив правову позицію, про те, що заявник є споживачем послуг банку, спір виник щодо заборгованості за кредитом, третейському суду в силу положень пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» така справа не підвідомча.

 

Отже, існує невідповідність оскаржуваного судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування в подібних правовідносинах норм матеріального права.

 

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

 

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» (частину першу статті 6 цього Закону доповнено пунктом 14 згідно із Законом № 2983-VI від 3 лютого 2011 року) третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

 

Рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, про скасування якого просив ОСОБА_6, ухвалено 7 серпня 2014 року, тобто після внесення зазначених змін до Закону України «Про третейські суди».

 

Суди, розглядаючи заяву ОСОБА_6, на цю обставину не звернули уваги та відмовили у її задоволенні, помилково пославшись на те, що спір, який виник між сторонами, не є спором щодо захисту прав споживачів.

 

Відповідно до статті 3895 ЦПК України рішення третейського суду може бути скасовано, якщо справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.

 

У справі, яка переглядається, ОСОБА_6 є споживачем послуг банку, спір виник щодо заборгованості за кредитом, третейському суду в силу положень пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» така справа не підвідомча.

 

Оскільки неправильне застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, то відповідно до частин першої, другої статті 3604 ЦПК України судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заяви.

 

Керуючись пунктом 1 статті 355, пунктом 1 частини першої статті 3603 , частиною першою статті 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

 

п о с т а н о в и л а :

 

Заяву ОСОБА_6 про перегляд судових рішень задовольнити.

 

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 28 листопада 2014 року, ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 15 січня 2015 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 березня 2015 року скасувати.

 

Заяву ОСОБА_6 задовольнити.

 

Рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 7 серпня 2014 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості скасувати.

 

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

 

 

 

 

Головуючий   Н.П. Лященко Судді:                                  В.І. Гуменюк   Ю.Л. Сенін                                           Л.І. Охрімчук   А.Г. Ярема 

 

 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/55343353

  • Like 3
Link to comment
Share on other sites

Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 27 січня 2016 року у справі

 № 6-2892цс15

 

Відповідно до статті 3895ЦПК України рішення третейського суду може бути скасовано якщо справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.

 

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» (частину 1 статті 6 Закону доповнено пунктом 14 згідно із Законом № 2983-VI від 3 лютого 2011 року), третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Рішення третейського суду, про скасування якого просив заявник, ухвалено після внесення зазначених змін до Закону.

 

Суди, розглядаючи заяву про скасування рішення третейського суду на вказану обставину не звернули уваги та відмовили у її задоволенні, помилково пославшись на те, що спір, який виник між сторонами, не є спором щодо захисту прав споживачів.

 

Оскільки заявник є споживачем послуг банку, спір виник щодо заборгованості за кредитом, третейському суду в силу положень пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» така справа не підвідомча.

Link to comment
Share on other sites

А судей Днипровского суда увалить нах! Всех!!!

 

А вот ещё сегодня появилась... В общем зачем теперь третейки им (банкам) вообще нужны...)))

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/6808F4FB5496028FC2257F4F00524B56

 

                                                                                                                                                                                                                                                                                                         

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 

27 січня 2016 року

 

                         м. Київ

 

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

 

 

головуючого

суддів:

 

Охрімчук Л.І.,

Гуменюка В.І.,

Лященко Н.П.,

 

Сеніна Ю.Л., 

Яреми А.Г.,

 

 

 

 

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 30 березня 2015 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за заявою ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали  Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 жовтня 2015 року та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 15 вересня 2015 року,

 

в с т а н о в и л а:

 

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про скасування рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 30 березня 2015 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»  (далі – ПАТ «Універсал Банк») до ОСОБА_1 про стягнення боргу.  

ОСОБА_1 зазначала, що рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 30 березня 2015 року задоволено позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк»: стягнуто з неї на користь банку         120 тис. 441 швейцарський франк 29 рапенів заборгованості за договором споживчого кредиту та 25 тис. 500 грн витрат, пов’язаних з вирішенням спору третейським судом.

Посилаючись на те, що вказана справа непідвідомча третейському суду відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», оскільки спір у цій справі стосується захисту прав споживачів, ОСОБА_1 просила скасувати зазначене рішення третейського суду.

 

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 3 серпня                 2015 року заяву ОСОБА_1 задоволено: скасовано рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 30 березня 2015 року в справі за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

 

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15 вересня 2015 року ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 3 серпня 2015 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено. 

 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 жовтня 2015 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження у справі за вказаною заявою з підстави, передбаченої пунктом 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

 

У заяві про перегляд ухвали  Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 жовтня 2015 року та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 15 вересня 2015 року ОСОБА_1 просить скасувати вказані судові рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції з передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України підстави невідповідності зазначеного судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України від 2 вересня           2015 року (справа № 6-856цс15) висновку щодо застосування у подібних правовідносинах пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди».

На обґрунтування заяви ОСОБА_1 надала копію постанови Верховного Суду України від 2 вересня 2015 року.

   

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОСОБА_1 доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

 

За положеннями пункту 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.  

 

Згідно із частиною першою статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 355 цього Кодексу.

 

У справі, яка переглядається, суди встановили, що 4 січня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 було укладено договір споживчого кредиту.

14 червня 2012 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до цього договору, пунктом 8.1 якої передбачено, що всі вимоги, які виникають при виконанні вказаного договору споживчого кредиту або у зв’язку з ним, або випливають з нього, підлягають розгляду у постійно діючому третейському суді при Асоціації українських банків згідно з регламентом третейського суду, який є невід’ємною частиною цієї третейської угоди.

Рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 30 березня 2015 року задоволено позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1: стягнуто з неї на користь банку 120 тис.    441 швейцарський франк 29 рапенів заборгованості за договором споживчого кредиту та 25 тис. 500 грн витрат, пов’язаних з вирішенням спору третейським судом.

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про скасування зазначеного рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків. 

 

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що на час укладення сторонами додаткової угоди до договору споживчого кредиту Закон України «Про третейські суди» містив заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), тому третейське застереження в цій додатковій угоді суперечить вимогам пункту 14 частини першої статті 6 цього Закону, отже, справа, у якій ухвалено рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до цього Закону. 

 

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та постановляючи нову ухвалу про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1, апеляційний суд, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, вважав, що спірні правовідносини не регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», оскільки підставою позову є невиконання боржником умов кредитного договору. У спірних правовідносинах ПАТ «Універсал Банк» не є споживачем, оскільки звернулося з позовом до суду про стягнення заборгованості внаслідок  неналежного виконання  боржником  умов договору, тому цей спір підвідомчий третейському суду.  

 

Разом з тим у постанові Верховного Суду України від 2 вересня          2015 року міститься висновок про те, що рішення третейського суду, про скасування якого просив заявник, ухвалено після внесення змін Законом України від 3 лютого 2011 року № 2983-VІ «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» (далі – Закон № 2983-VІ), яким частину першу статті 6 Закону України «Про третейські суди» доповнено пунктом 14, згідно з яким третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Оскільки заявник є споживачем послуг банку, спір між банком (позивач у справі) та боржником (відповідач) виник щодо заборгованості за кредитом, то третейському суду в силу положень пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» така справа не підвідомча.

 

Отже, існує невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України від 2 вересня 2015 року   висновку щодо застосування у подібних правовідносинах пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди».

 

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні в подібних правовідносинах зазначеної норми матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

 

Одним зі способів захисту прав суб’єктів цивільних правовідносин є звернення до третейських судів, що передбачено статтею 17 ЦПК України.

 

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути передано будь-який спір, що виникає із цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

 

Згідно з пунктом 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» (частину першу статті 6 цього Закону доповнено пунктом 14 згідно із Законом № 2983-VI), третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

 

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 2983-VI передбачено, що після набрання чинності цим Законом третейські суди припиняють розгляд справ у спорах щодо захисту справ споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), розгляд яких було розпочато до дня набрання чинності цим Законом, про що виноситься мотивована ухвала. 

 

Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Цей Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

 

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від                          10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина Степаненка Андрія Миколайовича щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв’язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.  

 

За частиною першою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов’язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов’язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

 

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», незважаючи на наявність третейського застереження в договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим Законом від 3 лютого 2011 року виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

 

Відмежування цивільних правовідносин за участю споживачів від правовідносин з іншими суб’єктами здійснюється на підставі визначення правової форми їх участі в конкретних правовідносинах.

Незалежно від предмета й підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

 

У справі, яка переглядається, рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту, про скасування якого звернулася із заявою ОСОБА_1, ухвалено 30 березня 2015 року, тобто після внесення зазначених змін до Закону України «Про третейські суди».

Відповідно до статті 3895 ЦПК України рішення третейського суду може бути скасовано, якщо справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.

Суди апеляційної та касаційної інстанцій, розглядаючи заяву           ОСОБА_1, на вказану обставину не звернули уваги та відмовили в задоволенні заяви, помилково пославшись на те, що спірні правовідносини не регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» та що цей спір підвідомчий третейському суду.  

 

Оскільки спірне рішення третейського суду ухвалене після внесення змін до Закону України «Про третейські суди», а ОСОБА_1 є споживачем послуг банку, спір виник щодо стягнення з неї заборгованості за кредитом, то третейському суду в силу положень пункту 14 частини першої статті 6 цього Закону така справа не підвідомча.

Саме з такого розуміння зазначених норм матеріального права виходив суд першої інстанції у справі, яка переглядається.

Аналогічний висновок міститься й у постанові Верховного Суду України від 2 вересня 2015 року

 

Отже, у справі, яка переглядається Верховним Судом України, суди апеляційної та касаційної інстанцій неправильно застосували норми Закону України «Про третейські суди», що призвело до неправильного вирішення справи, а це відповідно до статті 3604 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень цих судів та залишення в силі ухвали суду першої інстанції.

Керуючись пунктом 4 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої, частиною третьою статті 3603, частиною першою, пунктом 2 частини другої статті 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України 

п о с т а н о в и л а :

 

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду           м. Києва від 15 вересня 2015 року скасувати, залишити в силі ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 3 серпня 2015 року.

 Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої

статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

 

 

Головуючий                                                                       Л.І. Охрімчук

 

Судді:                                                                                  В.І. Гуменюк      

 

                                                                                              Н.П. Лященко

 

                                                                                                 Ю.Л. Сенін

 

                                                                                                 А.Г. Ярема

 

                                                                                                                                                                                                   

                                                                                           

                                                                                              

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ

у справі № 6-2712цс15

 

 Відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» (частину першу статті 6 цього Закону доповнено пунктом 14 згідно із Законом № 2983-VI від 3 лютого 2011 року) третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

За частиною першою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов’язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов’язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Системний аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», незважаючи на наявність третейського застереження в договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим Законом від 3 лютого               2011 року виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Незалежно від предмета й підстав спору, а також незважаючи на те, хто звернувся з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

 

 

Суддя Верховного Суду України                                                    Л.І. Охрімчук

  • Like 2
Link to comment
Share on other sites

П О С Т А Н О В А

 

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 

27 січня 2016 року                                                                                                            м. Київ

 

 

Судова палата у цивільних справах

 

Верховного Суду України в складі:

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/06D9F9FD435FDDE1C2257F4C004C3FCC

Link to comment
Share on other sites

Народ! Очень нужна помощь! Есть решение третейского суда, об отмене которого в свое время было подано заявление.Кроме того, был подан иск о признании недействительной третейской оговорки. Банк при этом получил исполнительный лист и подал его в исполнительную. Далее начались переговоры с банком о реструктуризации, вследствие чего заключены доп-ки на хороших условиях. Но, требованием банка было отказ от всех исковых требований, заявлений и т.д. Как следствие - закрытие производства без права снова подать иск. В исполнительной службе банк подал заявление о возврате исполнительного листа без исполнения. Все бы хорошо, но исполнитель вынес постановление о взыскании исполнительного сбора (огромного). Как отбиться от исполнительного сбора? Особенно после "чудных" законодательных изменений в части взыскания исполнительного сбора независимо от проведенных исполнительных действий.

Обжаловать в апелляции определение о выдаче исполнительного листа? Если даже теоретически можно обосновать, что такое определение обжалуется, то сроки на подачу апелляции пропущены! Отменить решение третейского не получится - был отказ от требований! Признать исполнительный лист таким, что не подлежит исполнению? Но на момент возникновения права на взыскание исполнительного сбора договора о реструктуризации еще не было! Может использовать свежие правовые позиции ВСУ в этом вопросе как вновь выявленные обстоятельства и попытаться пересмотреть определение о выдаче исполнительного листа? Может кто сталкивался с такой проблемой?  

Link to comment
Share on other sites

Народ! Очень нужна помощь! Есть решение третейского суда, об отмене которого в свое время было подано заявление.Кроме того, был подан иск о признании недействительной третейской оговорки. Банк при этом получил исполнительный лист и подал его в исполнительную. Далее начались переговоры с банком о реструктуризации, вследствие чего заключены доп-ки на хороших условиях. Но, требованием банка было отказ от всех исковых требований, заявлений и т.д. Как следствие - закрытие производства без права снова подать иск. В исполнительной службе банк подал заявление о возврате исполнительного листа без исполнения. Все бы хорошо, но исполнитель вынес постановление о взыскании исполнительного сбора (огромного). Как отбиться от исполнительного сбора? Особенно после "чудных" законодательных изменений в части взыскания исполнительного сбора независимо от проведенных исполнительных действий.

Обжаловать в апелляции определение о выдаче исполнительного листа? Если даже теоретически можно обосновать, что такое определение обжалуется, то сроки на подачу апелляции пропущены! Отменить решение третейского не получится - был отказ от требований! Признать исполнительный лист таким, что не подлежит исполнению? Но на момент возникновения права на взыскание исполнительного сбора договора о реструктуризации еще не было! Может использовать свежие правовые позиции ВСУ в этом вопросе как вновь выявленные обстоятельства и попытаться пересмотреть определение о выдаче исполнительного листа? Может кто сталкивался с такой проблемой?

Идите знакомьтесь с материалами исполнительного производства,в зависимости,что там,нужно принимать решение.

Вариантов обжалования очень много,только с момента ознакомления у Вас начнётся отсчет 10 дневного срока.

Не забывайте об этом.

Link to comment
Share on other sites

Я думаю,что можно отменить либо третейское решение,либо определение о выдачи исполнительного листа.

 

А можно просто заблокировать выдачу исполнительного листа и пусть это решение останется им на память...

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

А можно просто заблокировать выдачу исполнительного листа и пусть это решение останется

1. Касательно отмены решения третейского суда - я уже писала: был отказ от требований. Производство закрыто!

2. Исполнительный лист УЖЕ выдан! На сегодняшний день в суде УЖЕ находится наша жалоба на действия исполнителя по вынесению постановления о взыскании ИС. Но, как я уже писала, шансов нет, пока в силе решение третейки и есть исполнительный лист. Посему, знакомиться не с чем, - все давно знакомо!

Вопрос:как поломать определение о выдаче ИЛ? Срок на апелляцию пропущен.

Link to comment
Share on other sites

А можно просто заблокировать выдачу исполнительного листа и пусть это решение останется

1. Касательно отмены решения третейского суда - я уже писала: был отказ от требований. Производство закрыто!

2. Исполнительный лист УЖЕ выдан! На сегодняшний день в суде УЖЕ находится наша жалоба на действия исполнителя по вынесению постановления о взыскании ИС. Но, как я уже писала, шансов нет, пока в силе решение третейки и есть исполнительный лист. Посему, знакомиться не с чем, - все давно знакомо!

Вопрос:как поломать определение о выдаче ИЛ? Срок на апелляцию пропущен.

1.Такого понятия, как отказ от требований в заявлении об отмене решения третейского суда нет!!!

Поэтому никто Вам не мешает обратиться повторно, например, от второго ответчика, если он например был.

2. Хорошо, что ВЫДАН.

Сначала дайте ответы на вопросы:

1) Вы получали опредеделение о выдаче исполнительного листа и когда?

2) Сколько ответчиков в деле, по которому вынесено решения т.с.?

3) В отношении скольких лиц выданы исполнительные листы?

4) Вы ознакамливались и когда с материалами третейского поизводства в третейскому суде и когда?

5) Вы ознакамливались с материалами дела по выдаче исполнительного листа на принудительное выполнене решения т.с.?

 

п.с. очень часто люди недооценивают советы, которые даются на форуме абсолютно бескорыстно и бесплатно.

 

п.с.2 еще можно попробовать подать заявление от супруга ответчика.

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

1.Такого понятия, как отказ от требований в заявлении об отмене решения третейского суда нет!!!

Поэтому никто Вам не мешает обратиться повторно, например, от второго ответчика, если он например был.

2. Хорошо, что ВЫДАН.

Сначала дайте ответы на вопросы:

1) Вы получали опредеделение о выдаче исполнительного листа и когда?

2) Сколько ответчиков в деле, по которому вынесено решения т.с.?

3) В отношении скольких лиц выданы исполнительные листы?

4) Вы ознакамливались и когда с материалами третейского поизводства в третейскому суде и когда?

5) Вы ознакамливались с материалами дела по выдаче исполнительного листа на принудительное выполнене решения т.с.?

 

п.с. очень часто люди недооценивают советы, которые даются на форуме абсолютно бескорыстно и бесплатно.

 

п.с.2 еще можно попробовать подать заявление от супруга ответчика.[/quot

К сожалению, рассмотрение заявления об отмене решения т.с. осуществляется за правилами искового производства за некоторым исключением. Следовательно, одним из оснований для закрытия такого производства есть заявление об отказе от требований. Последствия закрытия п-ва, думаю, известны.

Ответчик в деле один, супруги нет и не было. Заинтересованых лиц нет (по крайней мере не нашли).

Определение о выдаче и.л. получено в мае 2015, с производством ознакомлены.

С материалами третейского производства ознакомились в апреле 2015.

Link to comment
Share on other sites

1.Такого понятия, как отказ от требований в заявлении об отмене решения третейского суда нет!!!

Поэтому никто Вам не мешает обратиться повторно, например, от второго ответчика, если он например был.

2. Хорошо, что ВЫДАН.

Сначала дайте ответы на вопросы:

1) Вы получали опредеделение о выдаче исполнительного листа и когда?

2) Сколько ответчиков в деле, по которому вынесено решения т.с.?

3) В отношении скольких лиц выданы исполнительные листы?

4) Вы ознакамливались и когда с материалами третейского поизводства в третейскому суде и когда?

5) Вы ознакамливались с материалами дела по выдаче исполнительного листа на принудительное выполнене решения т.с.?

 

п.с. очень часто люди недооценивают советы, которые даются на форуме абсолютно бескорыстно и бесплатно.

 

п.с.2 еще можно попробовать подать заявление от супруга ответчика.[/quot

К сожалению, рассмотрение заявления об отмене решения т.с. осуществляется за правилами искового производства за некоторым исключением. Следовательно, одним из оснований для закрытия такого производства есть заявление об отказе от требований. Последствия закрытия п-ва, думаю, известны.

Ответчик в деле один, супруги нет и не было. Заинтересованых лиц нет (по крайней мере не нашли).

Определение о выдаче и.л. получено в мае 2015, с производством ознакомлены.

С материалами третейского производства ознакомились в апреле 2015.

Ответчик один?

 

5. Справа розглядається судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з особливостями, встановленими цією главою.

 

Тогда оспорить определение о закрытии производства.

Чем Вас не устраивает подача от второго из супругов?

Link to comment
Share on other sites

Ответчик один?

 

5. Справа розглядається судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з особливостями, встановленими цією главою.

 

Тогда оспорить определение о закрытии производства.

Чем Вас не устраивает подача от второго из супругов?

 

Спасибо за терпение.

 

Так я же говорю: супруги нет и не было.

Все варианты уже перебрали!

Поэтому и стали мыслить в ключе:

- признать исполнительный лист таким, что не подлежит исполнению в связи с заключением договора о реструктуризации, сменой валюты обязательства и т.д. Но возникают сомнения - будут ли последствия признания ИЛ таким, что не подлежит исполнению, применимы в деле об отмене постановления о взыскании исполнительного сбора (оно же было раньше)?

- использовать свежие правовые позиции ВСУ в этом вопросе как вновь выявленные обстоятельства и попытаться пересмотреть определение о выдаче исполнительного листа. Вопрос только в том, можно ли считать правовые позиции ВСУ "нововиявленими обставинами"? 

Link to comment
Share on other sites

Спасибо за терпение.

 

Так я же говорю: супруги нет и не было.

Все варианты уже перебрали!

Поэтому и стали мыслить в ключе:

- признать исполнительный лист таким, что не подлежит исполнению в связи с заключением договора о реструктуризации, сменой валюты обязательства и т.д. Но возникают сомнения - будут ли последствия признания ИЛ таким, что не подлежит исполнению, применимы в деле об отмене постановления о взыскании исполнительного сбора (оно же было раньше)?

- использовать свежие правовые позиции ВСУ в этом вопросе как вновь выявленные обстоятельства и попытаться пересмотреть определение о выдаче исполнительного листа. Вопрос только в том, можно ли считать правовые позиции ВСУ "нововиявленими обставинами"? 

Нет, нельзя.

 

Каким образом Вы получали определение райсуда о выдаче исполнительного листа на принудительное выполнения решения т.с.?

Link to comment
Share on other sites

Нет, нельзя.

 

Каким образом Вы получали определение райсуда о выдаче исполнительного листа на принудительное выполнения решения т.с.?

Получили по почте с уведомлением в мае, но будучи уверенными, что оно не обжалуется, пошли по пути отмены регения т.с. и признания недействительной третейской оговорки. Далее, преговоры с банком и вынужденный отказ от требований. Что можно придумать для возобновления сроков на подачу апелляции на определение о выдаче и.л? Может есть какая-то свежая правовая позиция ВСУ о том, что такое определение все же обжалуется? Посмотрела реестр: 50х50 (апелляционные суды как принмают такие жалобы, так и отказывают в принятии, утверждая, что такое определение не обжалуется).

Link to comment
Share on other sites

Получили по почте с уведомлением в мае, но будучи уверенными, что оно не обжалуется, пошли по пути отмены регения т.с. и признания недействительной третейской оговорки. Далее, преговоры с банком и вынужденный отказ от требований. Что можно придумать для возобновления сроков на подачу апелляции на определение о выдаче и.л? Может есть какая-то свежая правовая позиция ВСУ о том, что такое определение все же обжалуется? Посмотрела реестр: 50х50 (апелляционные суды как принмают такие жалобы, так и отказывают в принятии, утверждая, что такое определение не обжалуется).

Обжалуйте.

По этому вопросу мое дело в ВСУ.

Едьте в суд, получайте его под роспись и подавайте апелляционную жалобу.

Я так понимаю, Вы юрист?

Link to comment
Share on other sites

  • 1 month later...

Обжалуйте.

По этому вопросу мое дело в ВСУ.

Едьте в суд, получайте его под роспись и подавайте апелляционную жалобу.

Я так понимаю, Вы юрист?

Случайно не Ваше?

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 

17 лютого 2016 року                                                                                      м. Київ

 

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого

Яреми А.Г.,

 

 

суддів:

Гуменюка В.І.,

Охрімчук Л.І.,

Сімоненко В.М.,

 

Лященко Н.П.,

Сеніна Ю.Л.,

 

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про видачу виконавчого документа про виконання рішення постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за заявою ОСОБА_1 в частині про перегляд ухвали Апеляційного суду Чернігівської області від 26 червня

2014 року й ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від

21 січня 2015 року,

 

в с т а н о в и л а:

 

У травні 2011 року публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі − ПАТ «Альфа-Банк»)  звернулося до суду із заявою про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» (далі – третейський суд при ВГО «Всеукраїнський фінансовий союз») від 27 жовтня 2010 року, яким ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 71 тис. 719 грн 71 коп. і судові витрати в розмірі 10 грн.

Новозаводський районний суд м. Чернігова ухвалою від 14 вересня            2011 року задовольнив заяву ПАТ «Альфа-Банк» та видав виконавчий лист про примусове виконання вказаного рішення третейського суду при                               ВГО «Всеукраїнський фінансовий союз».

Апеляційний суд Чернігівської області ухвалою від 26 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 січня 2015 року, апеляційну скаргу на вищевказану ухвалу суду першої інстанції повернув ОСОБА_1.

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду України заяву про перегляд судових рішень. Верховний Суд України ухвалою від

30 листопада 2015 року вказану заяву ОСОБА_1 у частині про перегляд ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 вересня 2011 року повернув; відкрив провадження в зазначеній справі за його заявою в частині про перегляд ухвал Апеляційного суду Чернігівської області від 26 червня

2014 року та колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від

21 січня 2015 року.

У заяві ОСОБА_1 про перегляд судових рішень порушується питання про скасування вказаних ухвал судів апеляційної та касаційної інстанцій та ухвалення нового судового рішення з, передбачених пунктами 1, 2 та 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) підстав:

неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме пункту 14 частини першої статті 6 Закону України від 11 травня 2004 року № 1701-IV «Про третейські суди» (далі – Закон України «Про третейські суди»), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, а саме частини третьої статті 389-11 ЦПК України – при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди»;

На підтвердження зазначених підстав подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_1 посилається на ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня 2015 року у справі за заявою

ПАТ «Альфа-Банк» про видачу виконавчого документа з виконання рішення третейського суду при ВГО «Всеукраїнський фінансовий союз» у справі за позовом ПАТ «Альфа Банк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за кредитним договором (№ 6-28022св15) та постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від:

2 вересня 2015 року у справі за заявою фізичної особи про скасування рішення третейського суду при ВГО «Всеукраїнський фінансовий союз» у справі за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за кредитним договором (№ 6-856цс15);

 21 жовтня 2015 року у справі за заявою фізичної особи про скасування рішення третейського суду при ВГО «Всеукраїнський фінансовий союз» у справі за позовом ПАТ «Альфа-банк» до фізичних осіб про стягнення заборгованості за кредитним договором (№ 6-831цс15);

4 листопада 2015 року у справі за позовом фізичної особи до

ПАТ «Альфа-Банк» про визнання недійсним пункту кредитного договору щодо третейського застереження (№ 6-2074цс15).

Так, надані заявником для порівняння ухвалу суду касаційної інстанції та постанови Верховного Суду України було прийнято за результатами розгляду справ по суті, у зв'язку з чим до спірних правовідносин у цих справах застосовано норми права, які підлягали застосуванню, зокрема пункт 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди».

У справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду, який, вирішуючи процесуальне питання щодо прийняття апеляційної скарги до розгляду, повернув апеляційну скаргу, у зв'язку із чим справа по суті не розглядалася та норми права, закріплені в пункті 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», не могли бути застосовані в цьому випадку судами апеляційної та касаційної інстанцій.

Отже, порівняння змісту наданих заявником ухвали суду касаційної інстанції від 15 жовтня 2015 року, постанов Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 2 вересня, 21 жовтня та 4 листопада 2015 року зі змістом судового рішення суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами й однаковим регулюванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшов протилежних висновків щодо заявлених вимог та що ухвала суду касаційної інстанції від 21 січня

2015 року не відповідає викладеному у вказаних постановах Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

У зв’язку із цим підстави для перегляду судових рішень, передбачені пунктами 1 та 4 частини першої статті 355 ЦПК України, відсутні.

Разом з тим у справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду, який, повернувши апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, виходив з того, що за змістом статті 293, частин третьої, шостої статті 389-11 ЦПК України така ухвала суду першої інстанції оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Натомість у наданій заявником для порівняння ухвалі від 15 жовтня            2015 року суд касаційної інстанції, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, якою видано виконавчий лист на примусове виконання рішення третейського суду, та ухвалу апеляційного суду про залишення без змін зазначеної ухвали суду першої інстанції, фактично дійшов протилежного висновку про можливість оскарження в апеляційному порядку вказаної ухвали суду першої інстанції.

Цей правовий висновок суду касаційної інстанції про застосування судами норми процесуального права, наведений у судовому рішенні, яке переглядається, різниться з висновком, зробленим у наданій для порівняння ухвалі суду касаційної інстанції від 15 жовтня 2015 року.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України  вважає, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

У статті 293 ЦПК України наведено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Так, відповідно до пункту 33 частини першої статті 293 ЦПК України можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду.

Згідно із частиною третьою статті 38911 ЦПК України ухвала суду про відмову у видачі виконавчого листа може бути оскаржена сторонами протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення судом в апеляційному порядку.

Оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду вказаними нормами цивільного процесуального законодавства не передбачене.

З огляду на викладене висновок апеляційного суду про неоскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції зазначеної категорії, з яким погодився і суд касаційної інстанції, є законним.

Відповідно до частини першої статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.

Керуючись статтями 355, 3603, 3605 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

 

У задоволенні заяви ОСОБА_1 в частині про перегляд ухвали Апеляційного суду Чернігівської області від 26 червня 2014 року й ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 січня 2015 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

 

Головуючий

 

Судді Верховного Суду України:

А.Г. Ярема

 

 

 

 

 

В.І. Гуменюк

 

Н.П. Лященко

 

Л.І. Охрімчук

 

 

Ю.Л. Сенін

 

В.М. Сімоненко

 

 

Правова позиція

(постанова Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року № 6-2743цс15)

 

За змістом пункту 33 частини першої статті 293, частини третьої статті 38911 Цивільного процесуального кодексу України оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду не передбачене.

Link to comment
Share on other sites

Случайно не Ваше?

Правова позиція

(постанова Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року № 6-2743цс15)

 

За змістом пункту 33 частини першої статті 293, частини третьої статті 38911 Цивільного процесуального кодексу України оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду не передбачене.

Но это значит, что не нужно подавать апелляционную жалобу.

Link to comment
Share on other sites

Но это значит, что не нужно подавать апелляционную жалобу.

 

Правильно... И я об этом твердил всё время...))

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

Но это значит, что не нужно подавать апелляционную жалобу.

 

А что по Вашему надо подавать, какое Ваше мнение...

Link to comment
Share on other sites

А что по Вашему надо подавать, какое Ваше мнение...

апел жалобу в том числе, а вдруг пройдет.

у меня были такие случаи.

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...