VENERA

Я думаю, что существующая практика по этому вопросу свидетельствует о благосклонном отношении судей к норме ст. 559. И в возражениях ссылка на это обстоятельство даст положительный результат, но, может быть, не стоит ждать иска о взыскании, а нужно самостоятельно выразить банку свое НЕЖЕЛАНИЕ поручаться за новую большую сумму, и свое видение своих обязательств. Потом это сгодится в суде

Виходячи із приписів вищевказаних норм цивільного законодавства та умов договору, судом апеляційної інстанції зроблений правильний висновок про те, що передбачені статтею 559 Цивільного кодексу України підстави припинення поруки застосовуються поза судовим розглядом.[/b] выходит суд указал, что нужно указывать в Запереченням, что договор поручительства припинився??? и этого достаточно будет, для отказа банку во взыскании с поручителя? Я считаю, что договор - это активность обоих сторон . Суд - это уже инстанция, когда стороны между собо не договорились мирным путем. Вот для начала поручителю необходимо выссказать свою активную позицию к происходящему. Т.е. написать письмо в банк и приложить к нему Соглашение о расторжении договора. В письме описать все со ссылками на нормы права, аргументируя свою позицию,почему поручитель более не желает выполнять обязательства поручителя. Либо еще конкретнее - что его обязательство поручительства является прекращенным. Приложить договор о расторжении, в которм написать, что обязательства поручительства прекратились. Я исхожу из своей практики хозяйственника. Если в рамках договора с открытой датой его действия стороны уже выполнили все свои обязательства и не желают договор продолжать, чтобы он "висел" незакрытым, оформляется Соглашение о расторжении. Например: Соглашение о расторжении договора № _____от 30.05.2008г. Между ООО «--» и ООО «--» г. Киев «01» июня 2010г. Общество с ограниченной ответственностью «---», именуемое в дальнейшем «Исполнитель», в лице директора ----, действующего на основании Устава предприятия, с одной стороны, и Общество с ограниченной ответственностью «----», именуемое в дальнейшем «Заказчик», в лице генерального директора ---, действующего на основании Устава предприятия, с другой стороны, при совместном упоминании «Стороны» заключили настоящее соглашение о нижеследующем. 1. Стороны договорились расторгнуть Договор № --- от 30.05.2008г. (далее – договор) с «01» июня 2010г. 2. Настоящее соглашение вступает в силу с момента его подписания Сторонами. 3. Обязательства Сторон по вышеназванному договору прекращаются с момента вступления в силу настоящего соглашения. На момент расторжения договора между Сторонами отсутствуют неисполненные обязательства, в том числе – денежные. 4. С момента расторжения Договора Стороны не будут иметь претензий друг к другу. 5. Соглашение является неотъемлемой частью Договора, составлено в двух экземплярах – по одному экземпляру для каждой из Сторон. РЕКВИЗИТЫ И ПОДПИСИ СТОРОН: Что-то в таком роде

Вот, почитайте для начала по хоз. процессу, пока найду по гражданскому. В этом решении очень подробно описано то, что я могла бы Вам писать полдня. Как вывод, который можно сделать после прочтения - для начала нужно написать банку "Гневное" письмо, в котором уведомить банк о нежелании продолжать поручаться за должника на новых условиях, в следствиее чего Вы считаете договор поручительства прекращенным в силу предписаний ст. 559. А вот если банк взъерипенится, то у Вас налицо будут реальное непризнание Ваших прав банком, которые уже можно будет защищать в суде, расторгая договор в судебном порядке, либо же просить признать суд договор прекратившимся, т.к. банк Ваши права нарушает и не признает данного юридического факта. Еще хочу добавить отсебятину для аналогии, чтобы Вам стало понятнее, если Вы не юрист. Вымышленная ситуация: существовали правоотношения между супругами в виде семьи (брака). Затем супруги развелись, о чем в силу определенных норм Семейного кодекса им выдали свидетельство о расторжении брака. И вот один из супругов обратился в суд с требованием признать брак расторгнутым. А суд истцу скажет, что его права вторым супругом не нарушены, т.к. супруги и так уже прекратили свои правоотношения в силу закона (Семейного кодекса). ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА 02.03.2006 р. Справа N 20/213 Відмовлено у порушенні провадження з перегляду ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11 травня 2006 року Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого: судді Дроботової Т. Б., суддів: Гоголь Т. Г., Продаєвич Л. В. (доповідач) розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія", м. Мелітополь, Запорізька обл. на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 28.10.2005 зі справи N 20/213 господарського суду Запорізької області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія", м. Мелітополь, Запорізька обл. до Акціонерного товариства "Наш банк", м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мото-Дор", м. Мелітополь, Запорізька обл., третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Громадська організація "Вкладники банку "Наш банк", м. Запоріжжя, про припинення зобов'язання за договором поруки за участю представників сторін: від позивача: [...], від I-го відповідача: [...], від II-го відповідача: не з'явилися, від третьої особи: не з'явилися. Відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу належним чином повідомленні про час і місце засідання суду (ухвала Вищого господарського суду України від 18.01.2006, надіслана сторонам у справі - 20.01.2006). Ухвалою від 18.01.2006 касаційна скарга ТОВ "Агропромислова компанія" була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 02.03.2006 колегією суддів Вищого господарського суду України у постійному складі: Добролюбова Т. В. - головуючий, судді: Гоголь Т. Г., Продаєвич Л. В. Розпорядженням заступника голови Вищого господарського суду України Осетинського А. Й. від 01.03.2006 N 02-12.2/33 у зв'язку з перебуванням судді Добролюбової Т. В. у відпустці для розгляду господарських справ, призначених на 02.03.2006, утворено колегію суддів у наступному тимчасовому складі: Дроботова Т. Б. - головуючий, судді: Гоголь Т. Г., Продаєвич Л. В. Встановив: 06.06.2005 року ТОВ "Агропромислова компанія" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про припинення зобов'язання за договором поруки від 22.01.2003, укладеним між АТ "Наш банк" (кредитор), ТОВ "Мото-Дор" (позичальник) та ТОВ "Агропромислова компанія" (поручитель). Позовні вимоги мотивовані тим, що АТ "Наш банк" і ТОВ "Мото-Дор" без згоди ТОВ "Агропромислова компанія" 20.02.2003 підписали додаткову угоду N 03 до кредитного договору від 23.12.2002 N 23/2002, якою збільшили обсяг зобов'язання товариства до 1595000,00 грн., тоді як на час підписання договору поруки зобов'язання ТОВ Мото-Дор" за кредитним договором, а відповідно і зобов'язання ТОВ "Агропромислова компанія" складали 1375000,00 грн. Зміна зобов'язань без згоди поручителя за приписами ст. 559 Цивільного кодексу України є підставою для припинення поруки. У відзиві на позовну заяву АТ "Наш банк" просить в позові відмовити, посилаючись на те, що станом на 01.07.2005 заборгованість ТОВ "Мото-Дор" перед АТ "Наш банк" за договором про надання кредитної лінії складає 1286000,00 грн. ТОВ "Агропромислова компанія" поручалася за договором поруки на суму 1375000,00 грн. Із відзиву вбачається, що листом від 18.02.2004 N 218/04 АТ "Наш банк" повідомляло ТОВ "Агропромислова компанія" про невиконання ТОВ "Мото-Дор" своїх зобов'язань за договором про надання кредитної лінії та вимагало від ТОВ "Агропромислова компанія" в строк до 28.02.2004 погасити заборгованість ТОВ "Мото-Дор" перед АТ "Наш банк" у розмірі 1358757,65 грн. За заявою Громадської організації "Вкладники банку "Наш банк" останню ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.07.2005 допущено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Від Громадської організації "Вкладники банку "Наш банк" надійшли письмові пояснення, в яких зазначається, що розмір солідарної відповідальності ТОВ "Агропромислова компанія" не збільшився у порівнянні з тими умовами відповідальності, на які воно погоджувалося, укладаючи договір поруки від 22.01.2003 року. Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.08.2005 (суддя: Гандюкова Л. П.) - позов задоволений. Припинено поруку ТОВ "Агропромислова компанія" за договором поруки від 22.01.2003, підписаним між АТ "Наш банк", ТОВ "Мото-Дор" та ТОВ "Агропромислова компанія". За апеляційною скаргою АТ "Наш банк" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 28.10.2005 (судді: Мойсеєнко Т. В. - головуючий, Юхименко О. В., Яценко О. М.) - скасоване, у задоволенні позовних вимог відмовлено. Постанова апеляційної інстанції вмотивована тим, що главою 50 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік підстав припинення зобов'язання. Апеляційна інстанція зазначає, що ні частиною 1 статті 559 Цивільного кодексу України, ні договором поруки не передбачено припинення поруки за рішенням суду у випадку зміни основного зобов'язання без згоди поручителя. Такі вимоги, за висновком суду, не відповідають визначеним законом способам захисту цивільних прав. Крім того, суд відзначає, що при укладенні додаткової угоди між кредитором та боржником змінились умови кредитування, але зобов'язання поручителя в частині обсягу солідарної відповідальності перед кредитором, у разі невиконання зобов'язання боржником, залишились незмінними. ТОВ "Агропромислова компанія" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду, залишивши без змін рішення господарського суду. Скаржник вважає, що постанова прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. На обґрунтування доводів касаційної скарги товариство наводить слідуюче: - приписами ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при зміні, виконанні господарських договорів та з інших підстав, до яких, зокрема, відноситься припинення зобов'язання; - обставина щодо збільшення зобов'язання без згоди поручителя встановлена господарським судом, а тому висновок апеляційного суду стосовно того, що при укладенні додаткової угоди між кредитором та боржником змінились умови кредитування, а зобов'язання поручителя в частині обсягу солідарної відповідальності перед кредитором залишилися незмінними, нічим не вмотивований та не відповідає обставинам справи. Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вислухавши присутніх у судовому засіданні представників позивача та першого відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для її задоволення з огляду на таке. Господарськими судами встановлено, що договором поруки від 22.01.2003 було забезпечене зобов'язання ТОВ "Мото-Дор" перед АТ "Наш банк" за кредитним договором від 23.12.2002 N 23/2002; за умовам договору поруки ТОВ "Агропромислова компанія" зобов'язалося відповідати перед установою банку солідарно за виконання позичальником у повному обсязі його боргових зобов'язань, що випливають із кредитного договору, а саме повернення кредиту з оплатою за користуванням кредитом у розмірі 28 % річних, а при несвоєчасному погашення кредиту - з оплатою подвійної відсоткової ставки кредитування, тобто 56 % річних (п. 1.2 договору). Згідно пункту 3.3.3 кредитного договору серед прав кредитора є право змінювати відсоткову ставку за користування кредитом, ліміт кредитування, а також умови кредитного договору в залежності від наявності кредитних коштів та їх вартості, зміни кредитної політики та кон'юнктури грошового ринку. Додатковою угодою від 03.01.2003 до договору N 23/2002 про надання кредитної лінії від 23.12.2002 кредитор і позичальник досягли згоди щодо відкриття кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 1375000,00 грн. Додатковою угодою від 20.02.2003 до кредитного договору збільшений ліміт кредитування до 1595000,00 грн. Позивач, посилаючись на збільшення обсягу його відповідальності, без отримання на це згоди звернувся до господарського суду з позовом про припинення зобов'язання за договором поруки. Скасовуючи судове рішення та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд виходив із того, що момент припинення поруки залежить від моменту настання обставин, з якими пов'язується припинення поруки, і яке відбувається автоматично; припинення поруки за рішенням суду не відповідає визначеним законом способам захисту цивільних прав. Погоджуючись з прийнятою у справі постановою, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає наступне. Цивільний кодекс України у статті 353 визначає поруку як договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Порука має похідний характер від забезпечуваного нею зобов'язання - своєчасного повернення кредиту за кредитним договором. Частиною 1 статті 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. За змістом ст. 509 цього кодексу зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії. Статтею 598 кодексу визначені підстави припинення зобов'язання. Вказаною статтею передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Договором поруки від 22.01.2003 сторони обумовили, що дія даного договору припиняється з моменту припинення зобов'язань позичальника перед кредитором за кредитним договором (п. 3.2 договору); дія даного договору також припиняється, якщо кредитор протягом трьох місяців з дня настання терміну виконання зобов'язань за кредитним договором не пред'явив позову до поручителя (п. 3.3 договору). Виходячи із приписів вищевказаних норм цивільного законодавства та умов договору, судом апеляційної інстанції зроблений правильний висновок про те, що передбачені статтею 559 Цивільного кодексу України підстави припинення поруки застосовуються поза судовим розглядом. Таким чином, припинення правовідносин (зобов'язань) здійснюється у спосіб, визначений договором чи законом. Заявлені позивачем вимоги не відповідають визначеним законом способам захисту судом цивільних прав. Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Під захистом розуміються дії уповноваженої особи, діяльність юрисдикційних органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов'язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного цивільного права. Способами захисту цивільних прав та інтересів, згідно зі ст. 16 цього Кодексу, може бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб. Припинення правовідношення застосовується, як правило, у разі невиконання чи неналежного виконання боржником своїх обов'язків і до них відносяться позови про розірвання цивільно-правових договорів, про визнання угоди такою, що не підлягає виконанню тощо. За таких обставин посилання скаржника на порушення судом ст. 12 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вважає непереконливим. Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови. Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив: Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 28.10.2005 зі справи N 20/213 - залишити без змін. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія", м. Мелітополь, Запорізька область - залишити без задоволення.

У меня два истца по ФИДР, потому что я вплела туда и поручителя. Поручитель оспаривает договор поручительства как недействительный, а заодно должник оспаривает действительность договора ипотеки. Что-то я в декрете не увидела необходимость оплачивать пошлиной каждое неимущественное требование. Ткните носом, пжлст.

Математически такого быть не может.Вы платили полгода, и тело кр. уменьшалось. Затем полгода платили по ставке от несменной суммы, а если бы не реституц., то платежи были бы меньше. Вот на эту сумму Ваши расходы сто процентов возросли

Скажите, а что означает "8,5 за каждое требование"? Если у меня в иске 3 требования от двух истцов, то каждый из них должен оплатить по 8,5?

Алексашка, по большому счету, это иск вне закона. В смысле, что нельзя в суде просить признать обязательство или договор прекратившимися, т.к. они прекращаются в силу закона, в данном случае - в силу ч.1 ст 559 ЦКУ. А в суде можно просить договор расторгнуть, или изменить обязательство. В частности, можно просить прыпыныты правоотношение (п.7 ч.2 ст. 16 ЦКУ). А коль у Вас они и без суда уже прекратились, то судья, скорее всего, откажет в удовлетворении исковых требований, которые Вы изложите примерно так :"Прошу признать прекратившимися". Судья скажет, что нет такого способа защиты нарушенных прав, и что Ваши правоотношения и так уже являются прекращенными в силу закона. В результате Вы можете получить в резолютивке отказ, а в мотивировочной части - то, что Вам и требуется - вывод судьи о прекратившихся правоотношениях. По этому поводу есть уже достаточно судебной практики.Есть еще один вариант, когда припечет, в возражениях ссылаться на Ваши аргументы. Так же есть решения, где судьи оставляли поручителей в покое в силу применения нормы ч.1 ст 559 ЦКУ.

Если она пересылаема, то делитесь, по возможности

Вот контролирующий орган, с учетом своевременного предупреждения о проверке, возможно, и впустим, а прокуратуре придется подождать на улице )))Кстати, так веду себя с прокуратурой не только я и наше предприятие, но и банки эту фишку знают.

Если у Вас залоговая машина, то по исполнительной надписи нотариуса ее отобрать не имеют права, т.к. могут исключительно по решению суда! Чтобі много не писать, прочтите решение суда вот здесь http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=953 и начинайте действовать, чтобы оспорить эту липовую исполнительную надпись!

Ну. лично я по-прежнему, к моему сожалению, не вижу здесь полномочий прокуратуры проверять законность действий предприятий, коими являются банки. Даже 4 пункт не возможно притянуть за уши.В моей практике мне различные прокуратуры раза 4 отказывали проводить надзор, ссылаясь как раз на ст. 5, 121 ЗУ "О прокуратуре". Я себе это уяснила хорошенько, и использую их отписки теперь, когда они суются на предприятие, в котором я работаю. Уходят не солоно хлебавши, потому что "чтут эти статьи свято".

Ну, а Вы знаете, а я уже почти согласна с прокуратурой, что они не могут в Такие и не такие дела предприятий и граждан лезть.Вот посудите сами: до 2001 года первой функцией прокуратуры, определенной в статье 5 "Про прокуратуру" было: 1) нагляд за додержанням законів усіма органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами. Т.е. как раз то, что мы сейчас от них хотим, когда просим проверить законность действий банков. Но потом умные дяди в Верховной Зраде внесли изменения в эту статью и убрали эту функцию. Вот как теперь звучит статья 5 Закона: Прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та цього Закону покладаються такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. На прокуратуру не може покладатися виконання функцій, не передбачених Конституцією України і цим Законом. Как видите, эта функция отсутствует. И прокуроры теперь не шевелятся, когда им говоришь: там человека хотят изничтожить в правовом и внеправовом поле - помогите, плиз!!!! Они пишут красивую отписюлину, что, мол, как им не жаль, но они не могут выйти за рамки чтимой ими Конституции и Закона. ((((

lenchik otp, если я правильно поняла Вас, то Вы не можете привязать себя-потребителя к кредитному договору, чтобы он 100% выглядел в глазах прокуроров споживчим? Если это так, то посмотрите мое сочинение. Может, пригодится.Згідно п. 2 частини № 1 Кредитного договору: «Цільове використання кредиту – придбання нерухомого майна.» Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до пункту 2 Частини № 1 Кредитного договору банк (Відповідач) надав Позичальнику (Позивачу) Кредит, а Позичальник прийняв його на відповідних умовах. В абзаці 2 пункту 5 Частини № 1 Кредитного договору Відповідач визначив, що надання Кредиту є банківською послугою. Позичальником у Кредитному договорі виступила фізична особа, якою замовлялася і споживалася дана банківська послуга з надання кредиту. Отже Позивач у даних договірних відносинах є спеціальним суб’єктом – споживачем, оскільки відповідно до абзацу 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Таким чином, Відповідач надав Позивачу банківську послугу з надання Кредиту, а Позивач цю послугу спожив. Тому між Позивачем та Відповідачем виникли правовідносини споживчого характеру, як між надавачем послуг та їх споживачем. Більше того, Відповідач надав Позивачу не просто грошові кошти в кредит, а з певною метою – для придбання продукції, про що чітко зазначено в Кредитному договорі в абзаці 2 пункту 2 Частини № 1 Кредитного договору: «цільове використання кредиту – придбання нерухомого майна». Згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016-97, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 30.12.1997 р. № 822, будинки і будівлі є продукцією, створеною внаслідок будівельної діяльності, (і віднесені до коду 45.61.11, який включає одноповерхові житлові будинки садибного типу). А відповідно до абзацу 23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції, є споживчим кредитом. Так як Відповідач надав Позивачу банківську послугу, про що зазначено в абзаці 2 пункту 5 частини № 1 Кредитного договору, а видача готівки в кредит та сплата поточних заборгованостей за Кредитним договором не є операцією, що пов’язана з підприємницькою або інвестиційною діяльністю, про що зазначено в квитанціях на видачу готівки і на оплату поточних кредитних платежів, а також те, що цільовим використанням кредиту є придбання нерухомого майна (продукції), то Відповідач надав Позивачу послугу як споживачу банківських послуг, а даний Кредитний договір є споживчим в розумінні ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів. Тому під час надання Позивачу такої банківської послуги, як надання споживчого кредиту, Відповідач був зобов’язаний дотриматися всіх вимог не лише норм Цивільного кодексу України, а й норм Закону України «Про захист прав споживачів», як норм спеціального закону, при наданні споживачу банківських послуг.

vassylek, и тем не менее Вы аргументировали свою позицию и нормами права, вступившими в силу уже после подписания Вашего договора?

Мне приходится очень и очень корректировать под себя аргументы, т.к. мой договор еще от сентября 2006 года, а это, к сожалению, ограничивает меня в возможностях сослаться на постановления НБУ, на новую статью ЦКУ. Мне приходится выкручиваться из старых норм ЦКУ. И тем не менее, мне для апелляции, и для иска нужно разобраться в ставках за предыдущие годы, чтобы расчитать, правильно ли начисляли проценты, которые с меня уже взыскали

да, но пока что это все слова-слова да предположения. а вот доказательства!??

Уважаемые форумчане! К вам есть два вопроса по ОТП Банку. Я готовлю документы для подачи иска по ФИДР. Сейчас у них на сайте вывешена информация, что депозиты предоставляются на сроки "366-730 дней под 6,5%. А до этого на в других темах встречала инфу, что ОТП не предоставляет такие депозиты, а лишь до 365 дней и от 367 дней. Это они изменили инфу на сайте, чтобы увильнуть? У кого-то остались доказательства предыдущего положения дел? Затем я решила проверить свой текущий ФИДР. В запросе выбрала валюту кредита и месяц, в котором оформлен кредит. Странно, что они не запрашивают год оформления. Неужели это неважно? (Просто та ставка ФИДР, что мне начислено, и ставка, которая сейчас на сайте - разница на 1 % меньше). А как же узнать ФИДР за все предыдущие месяцы? Вот взыскали с меня за 3 года неоплат по ставке ФИДР 7,5%, а вдруг она в 2008 году снизилась? А на сайте - не узнать. Кто знает?

Не-а, не так. Наш дом был выставлен на торги. При сумме долга - 460 тыщ. его оценили в 800 тыщ. Как по мне, так если продать дом за такие деньги, то все бы остались довольны. Но его продать не смогли. В первую очередь, из-за отсутствия кадастрового номера. Но меня заинтересовал вопрос, а мог ли банк по этой стоимости забрать себе дом, как не проданный на торгах, даже без кадастрового номера?

А разве это должно оформляться договором купли-продажи между банком и должником, а не протоколами?

А подскажите и мне, пожалуйста, в моей ситуации - когда нет кадастрового номера земли, на котором расположен дом. Ведь банк не мог приобрести этот дом, даже если бы вздумал воспользоваться совим правом выкупить? Или на торгах покупка оформляется иными документами, в которых совсем необязательно указывать кадастровый номер земли, и, следовательно, его отсутствие не может быть препятствием для банка переоформить дом на себя?

Я вот тут вошла в ступор. В моей ситуации ипотечный дом был оценен в 800 тысяч грн при долге в 460 тысяч грн. Трижды его продать не смогли. Одна из причин непродажи - нет кадастрового номера. Но так же знаю, что наш дом таких денег не стоит, и его никто покупать не хочет. Могу ли я считать, что банк отказался выкупить предмет ипотеки (но ведь он фактически не может оформить сделку), и теперь ипотека прекратилась??

Сижу сейчас и пересчитываю в ЭКСЕЛЕ платежи по процентам, в соответствие с предложенным банком графиком. Все до цента верно выставлено, как в аптеке!!!!!!!!!! Вот блин, за это мне не уцепиться(((

Да, это мы тогда не поняли, что нужно делать. Сейчас уже разобрались. А документы - абсолютно такие же, как у всех. У нас было достаточно сильных аргументов в возражениях. Мы их изложили письменно на 10 листах. Но судья их не читала, естессссно. А в решающем заседании меня не было, а ответчики черти что промычали. Поэтому я даже не могу судить, сильно ли законно-незаконно решение приняли... Но однозначно одно, письменные возражения для того и пишутся, чтобы их суди читали до заседания, если у них ответчики в процессе зомбированные

Надпись оспорю обязательно, основания достаточные есть. У нас земля неприватизированная, поэтому дом с торгов продать не удается. Этим мы пока дали себе тайм аут. А надпись не оспаривали до сих пор лишь по одной причине, чтобы доказать в процессе по взысканию, что надпись - это уже "железный" исполнительный документ, которым банк защитил свое нарушенное право. Но судья этот довод отвергла. Будем надеяться, что высшие инстанции прислушаются к нам. но вот-вот оспорим.

Ддддааааааааа.... Мы тогда решили просто разорвать договора параллельно с взысканием, т.к. банк об этом не просил. А признать недействительным причин не нашли. Теперь то я понимаю, что это бы помогло затянуть время по взысканию. В нашем случае мы не сильно боимся решения о взыскании, т.к. уже есть исполнительная надпись нотариуса, а дом продать не смогли. И пока заглохло. Но, конечно, за поручителя я глотку сгрызу этому банку!