Постановления БП-ВС по рассмотрению дел после ЕСПЧ объеденных в деле Бурмич и другие против Украины

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
Іменем України

21 березня 2018 року

м. Київ

Справа N 2/593-16/131
Провадження N 12-5звг18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді-доповідача Уркевича В.Ю.,
суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Яновської О.Г.,

за участю помічника судді Павленко В.В., який за дорученням головуючого судді здійснює повноваження секретаря судового засідання,

представників учасників справи:

заявника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство "Консалтинг-профі" (представник - Зима Леонід Миколайович),

відповідача - Державної акціонерної компанії "Хліб України" (представник - не з'явився),

розглянула в судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство "Консалтинг-профі" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 20 вересня 2011 року у справі N 2/593-16/131 за позовом Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна" до Державної акціонерної компанії "Хліб України" про стягнення суми.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2000 року Акціонерний комерційний агропромисловий банк (далі - Банк) "Україна" звернувся до суду з вимогами про примусове стягнення з Державної акціонерної компанії "Хліб України" (далі - ДАК "Хліб України") як аваліста та індосанта опротестованих векселів коштів у розмірі 14 719 029,62 грн. з яких:

1.1 Несплачена номінальна вартість векселів - 14 073 582,76 грн;

1.2 Сума витрат з протесту векселів про неоплату - 5 613,70 грн;

1.3 Пеня в розмірі 3 % річних з дати опротестування векселів у неплатежі

по 06 січня 2000 року - 17 086,51 грн;

1.4 Відсотки в розмірі 6 % річних з дати опротестування векселів у неплатежі - 622 746,65 грн.

2. Рішенням Арбітражного суду міста Києва від 06 листопада 2000 року у справі N 2/593 позовні вимоги задоволені повністю: постановлено стягнути з ДАК "Хліб України" на користь Банку "Україна" вищевказані суми та 1700 грн держмита.

3. На виконання вищезазначеного рішення від 06 листопада 2000 року Арбітражний суд міста Києва видав наказ.

4. 25 квітня 2006 року позивач звернувся до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу від 06 листопада 2000 року до виконання.

5. Заява про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання розглядалася судами неодноразово.

6. 12 травня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство "Консалтинг-профі" (далі - ТОВ "Агентство "Консалтинг-профі", заявник) звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про заміну сторони у справі її правонаступником, мотивуючи заяву тим, що позивач відступив йому право вимоги заборгованості, що була предметом розгляду у справі.

Короткий зміст рішень судів

7. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05 жовтня 2010 року у справі N 2/593 заяву ТОВ "Агентство "Консалтинг-профі" задоволено: здійснено заміну Банку "Україна" на ТОВ "Агентство "Консалтинг-профі" у виконавчому провадженні щодо виконання наказу Арбітражного суду міста Києва, виданого на його рішення від 06 листопада 2000 року у справі N 2/593; приведено наказ Арбітражного суду міста Києва від 06 листопада 2000 року у справі N 2/593 у відповідність до вимог статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час винесення судового рішення) та видано новий наказ із зазначенням місцезнаходження і реквізитів стягувача та боржника. Іншою ухвалою Господарського суду міста Києва від 05 жовтня 2010 року у справі N 2/593 задоволено заяву ТОВ "Агентство "Консалтинг-профі" від 15 вересня 2010 року про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, скасовано попередній наказ і видано новий наказ на виконання рішення Арбітражного суду міста Києва від 06 листопада 2000 року з урахуванням поновленого цією ухвалою строку для пред'явлення наказу до виконання.

8. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2010 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 05 жовтня 2010 року у справі N 2/593 залишено без змін.

9. Постановою Вищого господарського суду України від 10 березня 2011 року постанову суду апеляційної інстанції від 23 листопада 2010 року й ухвалу суду першої інстанції від 05 жовтня 2010 року скасовано, справу направлено на новий розгляд.

10. За результатами нового розгляду ухвалою Господарського суду міста Києва від 17 травня 2011 року у справі N 2/593-16/131, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04 липня 2011 року та постановою Вищого господарського суду України від 20 вересня 2011 року, здійснена заміна Банку "Україна" на ТОВ "Агентство "Консалтинг-профі" у виконавчому провадженні щодо виконання наказу суду N 2/593 від 06 листопада 2000 року; виданий новий наказ із зазначенням місцезнаходження та реквізитів стягувача та боржника; відновлений строк для пред'явлення наказу до виконання.

11. У листопаді 2012 року, з огляду на тривале невиконання рішення Арбітражного суду міста Києва у справі N 2/593 від 06 листопада 2000 року, ТОВ "Агентство "Консалтинг-профі" звернулося до Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стосовно тривалого невиконання рішень судів в Україні.

12. 12 жовтня 2017 року ЄСПЛ розглянув та ухвалив остаточне рішення (далі - Рішення) за заявою ТОВ "Агентство "Консалтинг-профі" N 1468/14, приєднаною до справи "Бурмич та інші проти України" (Burmych and Others v. Ukraine), з підстав порушення Урядом України пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції на користь заявника стосовно тривалого невиконання рішень, винесених національними судами.

13. Велика Палата ЄСПЛ оголосила прийнятною заяву ТОВ "Агентство "Консалтинг-профі" N 1468/14, яка разом з іншими 12 143 заявами має розглядатись відповідно до зобов'язань, що випливають із пілотного рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" ("Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine", рішення від 15 жовтня 2009 року), яким встановлено існування структурної проблеми, що призводить до порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції (пункт 3 резолютивної частини рішення).

14. З огляду на це Велика палата ЄСПЛ вирішила вилучити всі ці заяви включно із заявою ТОВ "Агентство "Консалтинг-профі" N 1468/14 з реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції та передати їх Комітету міністрів Ради Європи з метою розгляду в рамках вжиття заходів загального характеру для виконання зазначеного пілотного рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", у тому числі щодо надання відшкодування за невиконання або тривале виконання рішень національних судів і сплати боргу за цими рішеннями (пункт 4 резолютивної частини рішення).

Короткий зміст заяви про перегляд судового рішення

15. 04 грудня 2017 року ТОВ "Агентство "Консалтинг-профі" звернулося до Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 20 вересня 2011 року у справі N 2/593-16/131 з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час подання заяви), а саме у зв'язку зі встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом.

16. Обґрунтовуючи наявність підстав для перегляду судового рішення, заявник посилається на Рішення ЄСПЛ, ухвалене 12 жовтня 2017 року за заявою ТОВ "Агентство "Консалтинг-профі" N 1468/14, приєднаною до справи "Бурмич та інші проти України".

17. ТОВ "Агентство "Консалтинг-профі" у заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 20 вересня 2011 року у справі N 2/593-16/131 просить (з урахуванням заяви щодо уточнення суми боргу станом на 20 березня 2018 року), стягнути з держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, Державної казначейської служби України та ДАК "Хліб України" шкоду, завдану тривалим невиконанням рішення у справі N 2/593 за період 2000-2018 років, у розмірі 151 611 861,97 грн на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

18. До заяви про перегляд судового рішення ТОВ "Агентство "Консалтинг-профі" додало копію заяви, із якою воно зверталося до ЄСПЛ, в якому посилається на порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо тривалого невиконання судового рішення. Зазначені порушення, на думку заявника, допущені у справі N 2/593-16/131, остаточне рішення в якій 20 вересня 2011 року ухвалив Вищий господарський суд України.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

19. На обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що у листопаді 2012 року він звернувся до ЄСПЛ із заявою (присвоєно N 1468/14), в якій вказав на порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо тривалого невиконання рішення, винесеного на користь ТОВ "Агентство "Консалтинг-профі" у справі N 2/593.

20. Листом від 12 жовтня 2017 року ЄСПЛ поінформував ТОВ "Агентство "Консалтинг-профі" про Рішення ЄСПЛ і зазначив про приєднання до цієї справи заяви N 1468/14, що, на думку заявника, є підставою для перегляду постанови Вищого господарського суду України від 20 вересня 2011 року у справі N 2/593-16/131.

21. Інші учасники справи позицію щодо заяви ТОВ "Агентство "Консалтинг-профі" не висловили.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів заявника

22. Законом від 17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію, взявши на себе зобов'язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І Конвенції (стаття 1 Конвенції).

23. Втілення таких гарантій відбувається шляхом застосування українськими судами під час розгляду справ практики ЄСПЛ як джерела права, що передбачено положеннями статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також закріплено у відповідних процесуальних законах, зокрема у частинах першій та четвертій статті 11 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час подання заяви).

24. З огляду на наведене, відповідно до статті 46 Конвенції та статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Україна зобов'язана виконувати остаточне рішення ЄСПЛ у будь-якій справі, в якій вона є стороною.

25. 12 жовтня 2017 року Велика Палата ЄСПЛ ухвалила рішення у справі "Бурмич та інші проти України" (заяви N 46852/13 та ін.).

26. У цій справі заявники скаржилися на невиконання або тривале невиконання рішень національних судів, ухвалених на їхню користь, і з цих підстав стверджували про порушення Україною їхніх прав, гарантованих статтями 6, 13 Конвенції, а також статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

27. Розглядаючи справу "Бурмич та інші проти України" ЄСПЛ відзначив, що порушені заявниками питання вже вирішувалися у пілотному рішенні від 15 жовтня 2009 року у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява N 40450/04), проте Україна не забезпечила ефективного виконання цього рішення, що обумовило лише зростання кількості аналогічних заяв.

28. Із цього приводу ЄСПЛ зазначив, що "неефективне виконання рішення у справі Іванова продовжує і буде продовжувати, доки не буде прийнято належне рішення у процесі нагляду Комітетом міністрів, призводити до повторного встановлення у майбутньому порушення пункту 1 статті 6 і статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу щодо кожної особи, на користь якої ухвалено судове рішення, яке не виконане в Україні. Згідно з наявними у Комітету міністрів матеріалами, в Україні налічується 120 000 осіб, рішення ухвалені на користь яких залишаються невиконаними" (пункт 171 Рішення).

29. "На думку Суду, така ситуація у справах типу Іванов означає, що існує потреба у зміні його підходу до розгляду подальших справ, що виникають з тієї самої системної проблеми. Суд знову посилається на оцінку Комітету міністрів, зроблену у вересні 2016 року, згідно з якою не позасудове врегулювання спорів за участі Суду, а тільки тривалий засіб усунення першопричини проблеми, вжитий у процесі виконання, зможе забезпечити належне вирішення цієї ситуації" (пункт 172 Рішення).

30. "У світлі зазначених міркувань постійний розгляд справ типу Іванов є, поза будь-яким сумнівом, суперечливим у контексті мети Конвенції. Таким чином, виникає питання, чи є виправданим продовження розгляду справ типу Іванов у контексті статей 19 та 46 Конвенції та повноважень Суду відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 вилучати заяви з реєстру у разі відсутності підстави для їхнього розгляду" (пункт 175 Рішення).

31. У пункті 194 Рішення зазначено про розподіл завдань між ЄСПЛ та Комітетом міністрів Ради Європи: "Суд може допомогти державі-відповідачу у виконанні її зобов'язань за статтею 46, намагаючись вказати тип заходів, які можуть бути вжиті державою з метою усунення системної проблеми, встановленої Судом. Проте саме Комітет міністрів має здійснювати нагляд за виконанням рішення та забезпечувати виконання державою її юридичного зобов'язання за статтею 46, у тому числі вжиття заходів загального характеру, що можуть вимагатись пілотним рішенням щодо надання відшкодування всім іншим існуючим або потенційним потерпілим від констатованого системного недоліку…".

32. Далі ЄСПЛ зазначив: "Ситуація, з якою зіткнувся Суд у справах типу Іванов, по суті виникає внаслідок неефективного виконання остаточного рішення Суду, яким вимагається вжиття заходів загального характеру під наглядом Комітету міністрів з метою усунення першопричини системної проблеми, що призвела до подання великої кількості заяв до Суду. Відповідні проблеми мають виключно фінансовий та політичний характер, і, як вбачається з наслідків ухвалення пілотного рішення у справі Іванов (див. пункти 137, 142 та 168), їхнє вирішення виходить за межі компетенції Суду, визначеної статтею 19 Конвенції. Ці проблеми можуть бути належним чином вирішені лише державою-відповідачем, з одного боку, та Комітетом міністрів, з іншого, який відповідно до пункту 2 статті 46 Конвенції має повноваження здійснювати нагляд за виконанням рішень Суду. Отже, держава-відповідач і Комітет міністрів мають взяти на себе відповідальність за статтею 46 та забезпечити повне виконання пілотного рішення Суду у справі Іванова та, окрім вжиття необхідних заходів загального характеру, спрямованих на вирішення першопричини проблеми, забезпечити заявників належним юридичним захистом на національному рівні, у тому числі механізмом відшкодування їм шкоди, завданої встановленого Судом порушенням Конвенції, який виконуватиме таку ж функцію, що й рішення про надання справедливої сатисфакції відповідно до статті 41 Конвенції" (пункти 195 і 196 Рішення).

33. За висновком ЄСПЛ "Юридичні питання за Конвенцією щодо тривалого невиконання рішень національних судів в Україні, вже були вирішені у пілотному рішенні у справі Іванов. Таким чином, Суд виконав свою функцію за статтею 19 Конвенції. Зокрема, він визначив системний недолік, дійшов висновку, що він є порушенням Конвенції, та надав вказівки щодо заходів загального характеру, які слід вжити відповідно до статті 46 з метою належного виконання пілотного рішення для забезпечення юридичного захисту та відшкодування шкоди всім жертвам, минулим, теперішнім і майбутнім, встановленого системного порушення. Відповідно до принципу субсидіарності, який лежить в основі всієї Конвенції, а не лише процедури пілотного рішення, питання, розглянуте у пілотному рішенні у справі Іванов, у тому числі забезпечення відшкодування потерпілим від системного порушення Конвенції, констатованого у справі Іванов, є питанням виконання рішення відповідно до статті 46 Конвенції" (пункт 197 Рішення).

34. Також у пункті 126 Рішення зазначено, що на своєму 1259-му засіданні 7-9 червня 2016 року Комітет міністрів вивчив стан виконання пілотного рішення у справі Іванова та зазначив таке: "… за цих умов першим кроком, який необхідно вжити, є розрахунок розміру заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання рішень в Україні. Другий крок полягає в тому, щоб запровадити схему виплат з певними умовами або яка містить альтернативні пропозиції для забезпечення виконання рішень, які все ще залишаються невиконаними. Третім кроком має стати внесення необхідних змін до бюджетного законодавства України для того, щоб відповідні кошти стали доступними для ефективного функціонування зазначеної вище схеми, а також з метою запобігання виникненню ситуацій невиконання рішень національних судів, ухвалених проти держави або державних підприємств, розробка необхідних процедур для гарантування належного врахування бюджетних обмежень при ухваленні законів".

35. За твердженням ЄСПЛ, "ця справа та всі аналогічні 12 143 справи, що розглядаються Судом, а також будь-які аналогічні майбутні справи, які подаватимуться до Суду, є невід'ємною частиною процесу виконання пілотного рішення. Вирішення цих справ, у тому числі стосовно заходів індивідуального характеру щодо відшкодування, мають обов'язково охоплюватись заходами загального характеру щодо виконання, які мають бути вжиті державою-відповідачем під наглядом Комітету міністрів" (пункт 198 Рішення).

36. ЄСПЛ зазначив, що продовження розгляду справ групи Іванов не найкращим чином відповідатиме цілям Конвенції. А тому подальший розгляд справи "Бурмич та інші проти України" не є виправданим у розумінні підпункту "с" пункту 1 статті 37 (пункт 202 Рішення).

37. Відповідно до цієї статті Конвенції ЄСПЛ може на будь-якій стадії провадження у справі прийняти рішення про вилучення заяви з реєстру, якщо обставини у справі дають підстави дійти висновку, що на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим (підпункт "с" пункту 1 статті 37 Конвенції).

38. Згідно з позицією ЄСПЛ "недоліки, на які скаржаться заявники у цих заявах, мають бути усунуті шляхом вжиття заходів загального характеру в рамках виконання пілотного рішення у справі Іванов, у тому числі й наданням належного та достатнього відшкодування шкоди, завданої порушенням Конвенції, встановленим зазначеним рішенням (…), які мають здійснюватись під наглядом Комітету міністрів" (пункт 204 Рішення).

39. Водночас ЄСПЛ нагадав, що зроблений ним висновок "не обмежує його повноважень щодо поновлення відповідно до пункту 2 статті 37 цієї або будь-якої іншої аналогічної заяви у реєстрі справ, якщо це буде виправдано обставинами" (пункт 207 Рішення).

40. З огляду на такі висновки ЄСПЛ за результатами розгляду справи "Бурмич та інші проти України" вирішив вилучити 12 143 заяви, наведені в додатках І і II до цього рішення, що стосуються однієї системної проблеми невиконання рішень національних судів в Україні, серед яких і заява ТОВ "Агентство "Консалтинг-профі" N 1468/14 з реєстру справ Суду відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції та передати їх Комітету міністрів Ради Європи, з метою їх розгляду в рамках вжиття заходів загального характеру для виконання зазначеного пілотного рішення у справі Іванов (пункт 4 резолютивної частини Рішення).

41. Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" виконання Рішення включає в себе: а) виплату стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.

42. Згідно з частинами другою та третьою статті 10 цього ж Закону додатковими заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у Рішенні. Відновлення попереднього юридичного стану стягувача здійснюється, зокрема, шляхом: а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі; б) повторного розгляду справи адміністративним органом.

43. Відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" заходами загального характеру є заходи, спрямовані на усунення зазначеної в Рішенні системної проблеми та її першопричини, зокрема: а) внесення змін до чинного законодавства та практики його застосування; б) внесення змін до адміністративної практики; в) забезпечення юридичної експертизи законопроектів; г) забезпечення професійної підготовки з питань вивчення Конвенції та практики Суду прокурорів, адвокатів, працівників правоохоронних органів, працівників імміграційних служб, інших категорій працівників, професійна діяльність яких пов'язана із правозастосуванням, а також з триманням людей в умовах позбавлення свободи; д) інші заходи, які визначаються - за умови нагляду з боку Комітету міністрів Ради Європи - державою-відповідачем відповідно до Рішення з метою забезпечення усунення недоліків системного характеру, припинення спричинених цими недоліками порушень Конвенції та забезпечення максимального відшкодування наслідків цих порушень.

44. З огляду на наведене правових підстав для повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі, немає, оскільки про потребу вжиття заходів індивідуального характеру щодо заявників (у тому числі й щодо ТОВ "Агентство "Консалтинг-профі") у справі "Бурмич та інші проти України" у Рішенні не зазначається.

45. Відповідно до підпункту 3 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів") заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах з підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні відповідної справи судом, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Верховного Суду для їх розгляду за правилами перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

46. За змістом частини першої статті 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, якими закінчено розгляд справи, можуть бути переглянуті за виключними обставинами.

47. Підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом (пункт 2 частини третьої статті 320 цього ж кодексу).

48. Аналіз змісту наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що встановлення міжнародною установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань може бути підставою для перегляду судових рішень Верховним Судом у тому випадку, якщо встановлені ЄСПЛ порушення Конвенції були спричинені під час вирішення саме тієї справи, про перегляд рішення (рішень) у якій ставиться питання.

(2) Висновки за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення

49. Наведені обставини вказують на те, що підстав для перегляду постанови Вищого господарського суду України від 20 вересня 2011 року у справі N 2/593-16/131 у зв'язку з ухваленням ЄСПЛ рішення у справі "Бурмич та інші проти України" немає.

50. За змістом пункту 1 частини третьої статті 325 Господарського процесуального кодексу України за результатами перегляду судового рішення за виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами.

51. З урахуванням викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що у задоволенні заяви ТОВ "Агентство "Консалтинг-профі" потрібно відмовити.

Керуючись статтями 320, 321, 325 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство "Консалтинг-профі" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 20 вересня 2011 року у справі N 2/593-16/131 за позовом Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна" до Державної акціонерної компанії "Хліб України" про стягнення суми відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений 26 березня 2018 року.

Головуючий суддя-доповідач В.Ю. Уркевич Судді: Н.О. Антонюк Н.П. Лященко С.В. Бакуліна О.Б. Прокопенко В.В. Британчук Л.І. Рогач Д.А. Гудима І.В. Саприкіна В.І. Данішевська О.М. Ситнік О.С. Золотніков О.С. Ткачук О.Р. Кібенко О.Г. Яновська Л.М. Лобойко
 

[ANTIRAID]

Большая палата приняла целый ряд решений вернувшихся из ЕСПЧ и объеденных в деле Бурмич и другие против Украины, связанных с длительным не исполнением решения судов. Вывод для все дел одинаков - оснований для пересмотра и взыскания средств с государства Украина нет.

Это яркий пример того, как государство Украина в лице исполнительной ветви власти требуя исполнять от граждан свои обязательства предусмотренные законодательством, со своей стороны обязательства не исполняет.

В ближайшее время Большой палате предстоит рассмотреть тысячи подобных заявлений.

[ANTIRAID]

Еще одно подобное решение, но уже с физлицом:

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року

м. Київ

Справа N 359/9054/14-а
Провадження N 11-40зва18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді-доповідача - Прокопенка О.Б.,
суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

за участю:
секретаря судового засідання Буц Т.А.,
позивача ОСОБА_3,
представника відповідача - Шапортової Н.І.,

розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_3 про перегляд ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 7 листопада 2014 року (суддя Муранова-Лесіва І.В.), ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року (колегія суддів: Пилипенко О.Є., Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.), ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 січня 2016 року (суддя Донець О.Є.) про поворот виконання постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2009 року в адміністративній справі N 359/9054/14-а за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29 ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_95, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78 до Міністерства оборони України (далі - Міноборони) про стягнення грошової компенсації замість продовольчого пайка,

УСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року Міноборони звернулося до суду із заявою про поворот виконання постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2009 року у справі N 2а-56/09 (N 2а-554/08) за адміністративним позовом ОСОБА_5 та інших, у тому числі й ОСОБА_3, до Міноборони про стягнення грошової компенсації замість продовольчого пайка та стягнення з позивачів коштів, які були безпідставно стягнені з Міноборони за вказаним судовим рішенням, у загальному розмірі 3 232 754 грн 37 коп., у тому числі з ОСОБА_3 - 39 520 грн.

Міноборони також заявило клопотання про поновлення пропущеного з поважних причин Міноборони процесуального строку звернення до суду з заявою про поворот виконання постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2009 року у справі N 2а-56/09 (N 2а-554/08).

На обґрунтування позовних вимог Міноборони зазначило, що 1 квітня 2011 року постановою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області було задоволено апеляційну скаргу Міноборони та скасовано постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2009 року у справі N 2а-56/09 (N 2а-554/08) та відмовлено в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Проте станом на 1 серпня 2014 року відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Державне казначейство України, які діяли на підставі виконавчих листів, виданих на виконання постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2009 року, з рахунків Міноборони в примусовому порядку стягнули кошти в розмірі 3 232 754 грн 37 коп. в індивідуально визначених кожному позивачу розмірах.

Крім того, Міноборони зазначало, що при зверненні з позовом до суду позивачі повідомили завідомо неправдиві відомості щодо своїх місць проживання.

Заявник стверджував, що лише в квітні 2014 року при ознайомленні зі справою представнику Міноборони стало відомо про ухвалене рішення Апеляційного суду Київської області від 1 квітня 2011 року, яким було скасовано постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2009 року, у зв'язку з чим Міноборони з поважних причин не подало заяву про поворот виконання рішення суду у процесуальний строк - протягом одного року з дня виникнення підстав для повороту виконання.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 7 листопада 2014 року заяву Міноборони задоволено повністю. Поновлено пропущений Міноборони з поважних причин процесуальний строк звернення до суду із заявою про поворот виконання постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2009 у справі N 2а-56/2009 (N 2а-554/2008). Здійснено поворот виконання постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2009 року в адміністративній справі N 2а-56/2009

(N 2а-554/2008) за адміністративним позовом ОСОБА_5 та інших, в тому числі ОСОБА_3, до Міноборони про виплату грошової компенсації замість продовольчого пайка та стягнення з позивачів коштів, які були безпідставно стягнені з Міноборони за вказаним судовим рішенням.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22 грудня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишив без задоволення, а ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 7 листопада 2014 року - без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13 січня 2016 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на зазначені судові рішення.

11 листопада 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд судових рішень у справі N 359/9054/14-а з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, а саме у зв'язку зі встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом.

3 січня 2018 рокузгідно з розпорядженням керівника апарату Верховного Суду України від 28 грудня 2017 року N 402/0/19-17 заяву ОСОБА_3 було передано до Великої Палати Верховного Суду для розгляду за правилами перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами відповідно до підпунктів 3, 7 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон N 2147-VIII).

У своїй заяві ОСОБА_3 порушує питання про скасування ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 січня 2016 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року, ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 7 листопада 2014 року у справі N 359/9054/14-а про поворот виконання постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2009 року у справі N 2а-56/2009 (N 2а-554/08) в частині поновлення пропущеного Міноборони процесуального строку звернення із заявою про поворот виконання постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2009 року N 2а-56/2009 (N 2а-554/08) та стягнення на користь Міноборони безпідставно стягнутих з ОСОБА_3 39 520 грн та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні заяви Міноборони про поновлення процесуального строку подання заяви про поворот виконання постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2009 року у справі N 2а-554/08 за позовом ОСОБА_5 та інших, в тому числі й ОСОБА_3, до Міноборони про стягнення грошової компенсації замість продовольчого пайка в частині стягнення на користь Міноборони безпідставно стягнених на користь ОСОБА_3 39 520 грн відмовити.

Обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду судового рішення, ОСОБА_3 послався на рішення Європейського суду з прав людини (далі - Суд), ухвалене 12 жовтня 2017 року у справі "Бурмич та інші проти України" (заява N 46852/13 та інші).

Так, листом від 12 жовтня 2017 року Суд повідомив ОСОБА_3 про рішення у справі "Бурмич та інші проти України", у якому зазначив про приєднання до цієї справи поданої ОСОБА_3 18 липня 2016 року заяви N 44571/16, а також про те, що таке повідомлення становить проголошення рішення по його заяві.

Тож, на думку заявника, Суд у такий спосіб встановив порушення щодо нього Україною пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме порушення права ОСОБА_3 на справедливий розгляд його справи N 359/9054/14-а про поворот виконання постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2009 у справі N 2а-56/2009 (N 2а-554/2008).

Відповідно до підпункту 3 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС (у редакції Закону N 2147-VIII) заява ОСОБА_3 розглядається за правилами перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з пунктом 3 частини п'ятої статті 361 КАС у зазначеній редакції підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом. Передумова такого перегляду судових рішень відповідає визначеній пунктом 3 частини першої статті 237 КАС (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), на підставі якого ОСОБА_3 подав заяву, що розглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_3, представника відповідача - ОСОБА_4, перевіривши за матеріалами справи викладені у заяві доводи, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_3 про перегляд судових рішень з огляду на таке.

Законом від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР Україна ратифікувала Конвенцію і тим самим взяла на себе зобов'язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І Конвенції (стаття 1 Конвенції).

Втілення таких гарантій відбувається шляхом застосування українськими судами при розгляді справ практики Суду як джерела права, що передбачено положеннями статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон N 3477-IV), а також закріплено у відповідних процесуальних законах, зокрема в КАС (частини перша та друга статті 6 КАС).

Поряд із наведеним, в силу вимог статті 46 Конвенції та статті 2 Закону N 3477-IV держава Україна зобов'язана виконувати остаточне рішення Суду у будь-якій справі, в якій вона є стороною.

Відповідно до статті 44 Конвенції рішення Великої Палати Суду є остаточним. Рішення Палати стає остаточним: a) якщо сторони заявляють, що вони не звертатимуться з клопотанням про передання справи на розгляд Великої Палати; або; через три місяці від дати постановлення рішення, якщо клопотання про передання справи на розгляд Великої Палати не було заявлено; або c) якщо колегія Великої Палати відхиляє клопотання про передання справи на розгляд Великої Палати згідно зі статтею 43.

Остаточне рішення Суду передається Комітету Міністрів, який здійснює нагляд за його виконанням (пункт 2 статті 46 Конвенції).

Статтею 37 Конвенції передбачено, що Суд може на будь-якій стадії провадження у справі прийняти рішення про вилучення заяви з реєстру, якщо обставини дають підстави дійти до висновку:

а) що заявник не має наміру далі підтримувати свою заяву; або; спір уже вирішено; або

с) що на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим.

12 жовтня 2017 року Великою Палатою Суду ухвалила рішення у справі "Бурмич та інші проти України" (заява N 46852/13 та ін.) (далі - Рішення).

У цій справі заявники скаржилися на невиконання або тривале невиконання рішень національних судів, ухвалених на їхню користь, і з цих підстав стверджували про порушення державою Україна їх прав, гарантованих статтями 6, 13 Конвенції, а також статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи вказану справу, Суд відзначив, що порушені заявниками питання вже вирішувалися Судом у пілотному рішенні від 15 жовтня 2009 року у справі ОСОБА_80 проти України" (заява N 40450/04; далі - справа ОСОБА_80), проте Україна не забезпечила ефективного виконання цього рішення, що обумовило лише зростання кількості аналогічних заяв.

Вказана ситуація призводить і продовжує призводити до повторюваних висновків Суду про порушення статей 6 і 13 Конвенції та статті 1 Протоколу N 1 щодо кожної особи, рішення українського суду на користь якої не виконане. Відповідно до матеріалів, що містяться в розпорядженні Комітету Міністрів, в Україні налічується 120 000 таких осіб (пункт 171 Рішення).

З огляду на таку ситуацію у справах групи ОСОБА_80 Суд дійшов висновку про необхідність зміни підходу до розгляду подальших справ, пов'язаних з однією і тією ж системною проблемою, та зауважив, що не розгляд кожної конкретної справи Судом, а лише комплексне вирішення кореня проблеми в процесі виконання рішення у справі ОСОБА_80 може забезпечити адекватне вирішення ситуації, що склалася (пункт 172 Рішення). Враховуючи зусилля, спрямовані на розгляд справ групи ОСОБА_80 протягом більше шістнадцяти років, повторення висновків Суду у величезній кількості схожих рішень не сприятиме досягненню справедливості, і лише покладе істотний тягар на ресурси Суду, що, в кінцевому підсумку, значно збільшить його навантаження. Це не буде корисним і жодним значним чином не сприятиме посиленню захисту прав людини згідно з Конвенцією (пункт 175 Рішення).

Також Суд звернув увагу на розмежування завдань між ним та Комітетом Міністрів Ради Європи: зокрема, Суд може допомогти державі-відповідачу у виконанні своїх зобов'язань за статтею 46, вказавши тип заходів, які можуть бути вжиті державою для того, щоб покласти край системній проблемі, визначеній Судом. У свою чергу, Комітет Міністрів повинен контролювати виконання рішення і забезпечити, щоб держава виконала своє зобов'язання за статтею 46, включаючи прийняття таких загальних заходів щодо виправлення ситуації, які можуть вимагатись пілотним рішенням для надання компенсації існуючим або потенційним жертвам ідентифікованої системної проблеми (пункт 194 Рішення). Оскільки розглядувані проблеми мають фінансовий та політичний характер, то їх вирішення виходить за межі компетенції відповідно до Конвенції, як це визначено в статті 19, натомість ці проблеми можуть бути адекватно вирішені лише між державою-відповідачем, з одного боку, та Комітетом Міністрів, з іншого, оскільки останній має повноваження відповідно до пункту 2 статті 46 Конвенції контролювати виконання рішень Суду (пункт 195 Рішення).

У пункті 197 свого Рішення Суд відзначив, що у пілотному рішенні ОСОБА_80 Судом були визначені системні проблеми, вказано на наявність порушення Конвенції в силу цих проблем та надано вказівки щодо загальних заходів, які повинні бути прийняті відповідно до статті 46 з метою задовільного виконання пілотного рішення.

Також у пункті 126 Рішення відзначається, що на своєму 1259-му засіданні 7-9 червня 2016 року Комітет Міністрів вивчив стан виконання пілотного рішення у справі ОСОБА_80 та висловив таке: " (…) за цих умов першим кроком, який необхідно вжити, є розрахунок суми боргу, що виникає внаслідок невиконання рішень в Україні. Другий крок полягає в тому, щоб запровадити схему платежів за певних умов або розробити альтернативну схему виконання винесених рішень. Третім кроком буде внесення необхідних коригувань до державного бюджету, щоб забезпечити достатні кошти для ефективного функціонування вищезгаданої схеми платежів, а також запровадження необхідних процедур для забезпечення, що бюджетні обмеження належним чином оцінені, щоб запобігти ситуаціям невиконання судових рішень, винесених проти держави або державних підприємств".

У зв'язку з цим Суд дійшов висновку, що він фактично виконав свою функцію відповідно до статті 19 Конвенції. Відповідно ж до принципу субсидіарності, який лежить в основі всієї Конвенції, питання, що розглядається в пілотному рішенні у справі ОСОБА_80, включаючи надання компенсації жертвам системного порушення Конвенції, знайденого в справі ОСОБА_80, є питанням виконання відповідно до статті 46 Конвенції.

Ця справа і всі аналогічні 12 143 справи, які очікували розгляду в Суді, а також будь-які аналогічні справи в майбутньому, які можуть бути подані до Суду, є частиною процесу виконання пілотного рішення. Їх вирішення, включаючи індивідуальні компенсаційні заходи, має обов'язково охоплюватися загальними заходами з виконання, які повинна вжити держава-відповідач під наглядом Комітету Міністрів (пункт 198 Рішення).

У пункті 219 Рішення Суд дійшов висновку про необхідність об'єднати всі вказані справи із справою "Бурмич та інші проти України", ці справи були об'єднані, про що зазначено у пункті 1 резолютивної частини Рішення.

У контексті наведених міркувань Суд встановив, що продовження розгляду справ групи ОСОБА_80 не найкращим чином відповідатиме цілям Конвенції. У зв'язку з цим він дійшов висновку, що продовження розгляду справи не виправдано за підпунктом "с" пункту 1 статті 37 (пункт 202 Рішення). Водночас Суд нагадав, що такий висновок не обмежує його повноважень щодо поновлення відповідно до пункту 2 статті 37 Конвенції цієї або будь-якої іншої аналогічної заяви, якщо це буде виправдано обставинами (пункт 207 Рішення).

Поряд із цим у пункті 204 Рішення Суд наголосив на тому, що недоліки, на які скаржаться заявники у заявах, мають бути усунуті шляхом вжиття заходів загального характеру, в рамках виконання пілотного рішення у справі ОСОБА_80, у тому числі й наданням належного та достатнього відшкодування шкоди, завданої порушенням Конвенції, встановленим у справі Іванов, які мають здійснюватись під наглядом Комітету Міністрів Ради Європи.

Зважаючи на наведені вище висновки, Суд за результатами розгляду справи "Бурмич та інші проти України" вирішив вилучити 12 148 заяв, що стосуються однієї системної проблеми невиконання рішень національних судів в Україні, серед яких і заява ОСОБА_3 (N 44571/16), зі свого реєстру на підставі підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції та передати їх Комітету Міністрів Ради Європи для подальшого нагляду за їх виконанням у системі загальних заходів з виконання пілотного рішення у справі ОСОБА_80 (пункт 4 резолютивної частини Рішення).

Частиною першою статті 1 Закону N 3477-ІVвизначено, що виконання рішення Суду включає в себе: а) виплату стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.

Згідно із частинами першою та другою статті 10 Закону N 3477-IVз метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у рішенні.

Відновлення попереднього юридичного стану стягувача здійснюється, зокрема, шляхом: а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі; б) повторного розгляду справи адміністративним органом (частини третя згаданої статті Закону).

Нормативне визначення заходів загального характеру та їх перелік міститься у другій частині статті 13 Закону N 3477-IV, відповідно до положень якої заходами загального характеру є заходи, спрямовані на усунення зазначеної в Рішенні системної проблеми та її першопричини, зокрема:

а) внесення змін до чинного законодавства та практики його застосування;

б) внесення змін до адміністративної практики;

в) забезпечення юридичної експертизи законопроектів;

г) забезпечення професійної підготовки з питань вивчення Конвенції та практики Суду прокурорів, адвокатів, працівників правоохоронних органів, працівників імміграційних служб, інших категорій працівників, професійна діяльність яких пов'язана із правозастосуванням, а також з триманням людей в умовах позбавлення свободи;

д) інші заходи, які визначаються - за умови нагляду з боку Комітету Міністрів Ради Європи - державою-відповідачем відповідно до Рішення з метою забезпечення усунення недоліків системного характеру, припинення спричинених цими недоліками порушень Конвенції та забезпечення максимального відшкодування наслідків цих порушень.

Аналіз наведених норм матеріального права та юридичного змісту Рішення Суду дозволяє стверджувати про відсутність у Великої Палати Верховного Суду правових підстав для вжиття у цій справі додаткових заходів індивідуального характеру шляхом її повторного розгляду, про що ставить питання ОСОБА_3, оскільки приєднані до справи "Бурмич та інші проти України" заяви, зокрема й заява позивача N 44571/16, були переданідо Комітету Міністрів для їх розгляду саме у системі заходів загального характеру з виконання пілотного рішення у справі ОСОБА_80.

Велика Палата Верховного Суду також вважає безпідставним твердження заявника про те, що Суд, приєднавши його заяву N 44571/16 до справи "Бурмич та інші проти України", встановив порушення Україною пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції через грубе порушення національним судом норм матеріального процесуального права при розгляді справи N 359/9054/14-а за позовом ОСОБА_81 та інших, у тому числі ОСОБА_3, про поворот виконання судового рішення.

У цій справі національні суди задовольнили заяву Міноборони про поворот виконання рішення, яким, зокрема постановлено стягнути з ОСОБА_3 39 520 грн. У рішенні Суду у справі "Бурмич та інші проти України" не зазначено про необхідність вжиття додаткових заходів індивідуального характеру та із самого рішення не вбачається висновку про необхідність відновлення попереднього юридичного стану, який мав стягувач, оскільки висновок Суду стосується лише системного дефекту у сфері виконання в Україні постановлених на користь заявників судових рішень.

Оскільки, як випливає зі змісту зазначеного Рішення, Суд, визнаючи подальший розгляд, зокрема, заяви N 44571/16 невиправданим, не висловлював правової позиції по суті цієї заяви та не досліджував питання дотримання національним судом законодавства під час розгляду позову ОСОБА_81 та інших, у тому числі ОСОБА_3, його Рішення не містить вказівок на порушення у справі N 359/9054/14-а національних та конвенційних норм, які би ставили під сумнів законність судового рішення, про перегляд якого подано заяву.

За таких обставин у задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 січня 2016 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року, ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 7 листопада 2014 року слід відмовити.

Керуючись статтями 243, 250, 345, 356, 359, 361, 368, 369 та підпунктом 3 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд Верховним Судом ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 7 листопада 2014 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року, ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 січня 2016 року про поворот виконання постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2009 року в адміністративній справі N 359/9054/14-а за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78 до Міністерства оборони України про стягнення грошової компенсації замість продовольчого пайка.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 26 березня 2018 року.

Головуючий суддя-доповідач О.Б. Прокопенко Судді: Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко С.В. Бакуліна Н.П. Лященко В.В. Британчук Л.І. Рогач Д.А. Гудима О.М. Ситнік В.І. Данішевська О.С. Ткачук О.С. Золотніков В.Ю. Уркевич О.Р. Кібенко О.Г. Яновська
 

[Bolt]

15 минут назад, ANTIRAID сказал:

Это яркий пример того, как государство Украина в лице исполнительной ветви власти требуя исполнять от граждан свои обязательства предусмотренные законодательством, со своей стороны обязательства не исполняет.

Это к сожалению становится уже каким-то государственным трендом... целенаправленной односторонней порочной политикой государства против народа...

[ANTIRAID]

Вот еще по чернобыльцам:

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року

м. Київ

Справа N 2а-3259/11
Провадження N 11-32зва18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Саприкіної І.В.,
суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_3 про перегляд за виключними обставинами постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року (у складі колегії суддів Собківа Я.М., Бабенка К.А., Петрика І.Й.) у справі N 2а-3259/11 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації (далі - Управління), Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі - Центр) про визнання неправомірними дій і зобов'язання провести перерахунок та виплату щорічної грошової допомоги на оздоровлення з підстави, визначеної п. 3 ч. 5 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України),

УСТАНОВИЛА:

У квітні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, у якому просив визнати дії Управління та Центру неправомірними і зобов'язати здійснити перерахунок щорічної грошової допомоги на оздоровлення за період з 1997 по 2010 роки та виплатити таку допомогу за вказаний період у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 48 Закону України від 28 лютого 1991 року N 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон N 796-XII) за виключенням фактично проведених виплат.

На обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначав, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом 3 групи, а тому на підставі ст. 48 Закону N 796-XII має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 4-х мінімальних заробітних плат, однак отримує таку допомогу в розмірі нижчому, ніж це передбачено законом.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 29 червня 2011 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано дії Управління та Центру неправомірними й зобов'язано здійснити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_3 за період з 1997 по 2010 роки відповідно до ст. 48 Закону N 796-XII у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат із подальшим нараховуванням та сплатою цієї допомоги. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції керувався тим, що ОСОБА_3 має право на виплату щорічної допомоги на оздоровлення за період з 1997 по 2010 роки у розмірі, установленому Законом N 796-XII, а не постановами Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року N 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та від 12 липня 2005 року N 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

На виконання постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 29 червня 2011 року видано виконавчий лист від 17 липня 2012 року N 2а-3259/11, на виконання якого державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві відкрито виконавчі провадження від 25 липня 2012 року N 33519328, від 24 липня 2012 року N 33519193, від 24 липня 2012 року N 33518980.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 січня 2013 року відкрито апеляційне провадження за скаргами Управління та Центру на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 29 червня 2011 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року скасовано постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 29 червня 2011 року та частково задоволено позов. Визнано неправомірними дії Управління та Центру і зобов'язано здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2010 рік відповідно до ст. 48 Закону N 796-XII у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат за виключенням фактично проведених виплат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, Київський апеляційний адміністративний суд керувався тим, що з урахуванням вимог ст. 99 КАС України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами) у суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення позову за період з 1997 по 2009 роки. При цьому судовим рішенням було встановлено, що ОСОБА_3 має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення з огляду на розмір мінімальної заробітної плати за 2010 рік.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 березня 2013 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за п. 5 ч. 5 ст. 214 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття рішення), оскільки касаційна скарга є необґрунтованою та наведені в ній доводи не вимагають необхідності перевірки матеріалів справи.

ОСОБА_3 подав до Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) заяву N 43277/13 у зв'язку зтривалим невиконанням постанов Дніпровського районного суду м. Києва від 26 червня 2011 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року, тобто на порушення ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) ст. 1 Протоколу N 1 до Конвенції.

12 жовтня 2017 року Велика Палата ЄСПЛ ухвалила рішення у справі "Бурмич та інші проти України".

Листом від 12 жовтня 2017 року ЄСПЛ повідомив ОСОБА_3 про рішення у справі "Бурмич та інші проти України", при цьому зазначив про приєднання до вказаної справи поданої ним заяви N 43277/13.

07 листопада 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року з підстави, визначеної п. 3 ч. 1 ст. 237 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), - установлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом - та просив скасувати зазначене рішення суду апеляційної інстанції.

Як убачається зі змісту заяви, ОСОБА_3, посилаючись на рішення ЄСПЛ у справі "Бурмич та інші проти України", фактично не погоджується з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року з тих підстав, що судом апеляційної інстанції протиправно визнано непропущеним строк подачі апеляційної скарги та прийнято її до розгляду.

05 січня 2018 року за розпорядженням керівника апарату Верховного Суду України від 28 грудня 2017 року N 402/0/19-17 "Щодо передачі заяв про перегляд судових рішень до Великої Палати Верховного Суду" на підставі підп. 3, 7 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон N 2147-VIII) заяву ОСОБА_3 разом з доданими до неї матеріалами у справі N 2а-3259/11 передано до Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 10 січня 2018 року відкрито провадження за заявою ОСОБА_3 про перегляд судового рішення за виключними обставинами в адміністративній справі N 2а-3259/11 за його позовом до Управління та Центру про визнання неправомірними дій і зобов'язання провести перерахунок та виплату щорічної одноразової грошової допомоги на оздоровлення.

Центр та Управління надіслали до суду відзиви, у яких з викладених у них мотивів просили відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд судового рішення за виключними обставинами.

Заявник надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, до суду не з'явилися.

За правилами ч. 2 ст. 368 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII) неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Згідно із ч. 9 ст. 205 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла таких висновків.

Відповідно до підп. 3 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII) заява ОСОБА_3 розглядається за правилами перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 361 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII) підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом.

Міністерство юстиції України надало копію рішення ЄСПЛ у справі "Бурмич та інші проти України" разом з його автентичним перекладом українською мовою.

12 жовтня 2017 року Велика палата ЄСПЛ ухвалила рішення у справі "Бурмич та інші проти України" (заяви N 46852/13 та ін.), згідно з яким вирішила приєднати до п'яти заяв, зазначених у п. 1 цього рішення, ще 12143 заяви, наведені в додатках І і II до цього рішення, серед яких і заява ОСОБА_3 N 43277/13, вилучити всі 12148 заяв, що стосуються однієї системної проблеми невиконання рішень національних судів в Україні, зі свого реєстру та передати їх Комітету Міністрів Ради Європи з метою подальшого опрацювання в межах заходів загального характеру щодо виконання пілотного рішення у справі "Юрій МиколайовичІванов проти України".

Відповідно до п. 1 ст. 37 Конвенції ЄСПЛ може на будь-якій стадії провадження у справі прийняти рішення про вилучення заяви з реєстру, якщо обставини дають підстави дійти висновку, зокрема, що на будь-якій іншій підставі, установленій ЄСПЛ, подальший розгляд заяви не є виправданим. Проте ЄСПЛ продовжує розгляд заяви, якщо цього вимагає повага до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї.

Зі змісту рішення у справі "Бурмич та інші проти України" вбачається, що Велика палата ЄСПЛ визнала невиправданим подальший розгляд поданих заяв, вилучила їх з реєстру справ, зазначивши, що порушені заявниками питання стосовно невиконання або тривалого невиконання рішень національних судів уже було вирішено ЄСПЛ у пілотному рішенні від 15 жовтня 2009 року у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява N 40450/04), яким встановлено існування структурної проблеми, що призводить до порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції і передала їх Комітету Міністрів Ради Європи щоб їх можна було розглядати в межах загальних підходів з виконання згаданого вище пілотного рішення у справі ОСОБА_7.

З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду вважає, що заяву ОСОБА_3 N 43277/13 не було розглянуто ЄСПЛ по суті, оскільки її було виключено з реєстру та передано Комітету Міністрів Ради Європи для розгляду відповідно до зобов'язань України, що випливають з пілотного рішення ЄСПЛ у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", а саме зобов'язань щодо вжиття Україною заходів загального характеру, що виключає можливість застосування заходів індивідуального характеру.

У главі 3 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" (далі - Закон N 3477-IV) передбачено, що для виконання рішення ЄСПЛ, яким констатовано порушення Україною Конвенції, мають вживатися заходи індивідуального та загального характеру.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 10 Закону N 3477-IV додатковими заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у рішенні.

Відновлення попереднього юридичного стану стягувача здійснюється, зокрема, шляхом: а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі; б) повторного розгляду справи адміністративним органом.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону N 3477-IV заходами загального характеру є заходи, спрямовані на усунення зазначеної в Рішенні системної проблеми та її першопричини, зокрема: а) внесення змін до чинного законодавства та практики його застосування; б) внесення змін до адміністративної практики; в) забезпечення юридичної експертизи законопроектів; г) забезпечення професійної підготовки з питань вивчення Конвенції та практики ЄСПЛ прокурорів, адвокатів, працівників правоохоронних органів, працівників імміграційних служб, інших категорій працівників, професійна діяльність яких пов'язана із правозастосуванням, а також з триманням людей в умовах позбавлення свободи; д) інші заходи, які визначаються - за умови нагляду з боку Комітету Міністрів Ради Європи - державою-відповідачем відповідно до Рішення з метою забезпечення усунення недоліків системного характеру, припинення спричинених цими недоліками порушень Конвенції та забезпечення максимального відшкодування наслідків цих порушень.

Аналіз наведених норм права та зміст рішення ЄСПЛ у справі "Бурмич та інші проти України" дозволяє стверджувати, що заяви у цій справі, включно із заявою ОСОБА_3, були передані до Комітету Міністрів Ради Європи для їх розгляду саме в системі заходів загального характеру з виконання пілотного рішення у справі "ЮрійМиколайович Іванов проти України", а тому у Великої Палати Верховного Суду відсутні правові підстави для вжиття заходів індивідуального характеру шляхом повторного розгляду справи, уключаючи відновлення провадження у справі.

Також ОСОБА_3 просить при перегляді за виключними обставинами постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року в адміністративній справі N 2а-3259/11 врахувати рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі "Устименко проти України", оскільки суд апеляційної інстанції неправомірно скасував рішення суду першої інстанції, яке вже набрало законної сили.

Щодо цього посилання заявника Велика Палата Верховного Суду зазначає, що на виконання рішення ЄСПЛ у справі "Бурмич та інші проти України" заходи індивідуального характеру з перегляду постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року за виключними обставинами не можуть бути застосовані.

А тому відсутні юридичні підстави для врахування в адміністративній справі N 2а-3259/11 рішення ЄСПЛ, ухваленого у справі "Устименко проти України".

Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необґрунтованість заяви ОСОБА_3 про перегляд постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року за виключними обставинами та про відмову в її задоволенні.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 345, 356, 361, 363, 368, 369, підп. 3 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд за виключними обставинами постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року у справі N 2а-3259/11 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання неправомірними дій та зобов'язання провести перерахунок і виплату щорічної одноразової грошової допомоги на оздоровлення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя-доповідач І.В. Саприкіна Судді: Н.О. Антонюк С.В. Бакуліна В.В. Британчук В.І. Данішевська Д.А. Гудима О.С. Золотніков О.Р. Кібенко Л.М. Лобойко Н.П. Лященко О.Б. Прокопенко Л.І. Рогач О.М. Ситнік О.С. Ткачук В.Ю. Уркевич О.Г. Яновська