Постановление БП-ВС о юрисдикции споров по взысканию незаконно выплаченной помощи по безработице

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року

м. Київ

Справа N 824/973/16-а
Провадження N 11-200апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Князєва В.С.,
судді-доповідача Прокопенка О.Б.,
суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Бондар О.А.,

учасників справи:

представників позивача - ОСОБА_3, ОСОБА_4,
представника відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - ГУ ПФУ) - Факаса В.О.,
відповідача - ОСОБА_6,

розглянула у судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом Чернівецького міського центру зайнятості (правонаступником якого є Чернівецький обласний центр зайнятості; далі - Центр) до ГУ ПФУ, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості

за касаційною скаргою Центру на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 9 лютого 2017 року (суддя Левицький В.К.), залишену без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року (колегія суддів Ватаманюк Р.В., Сторчак В.Ю., Мельник-Томенко Ж.М.),

УСТАНОВИЛА:

У листопаді 2016 року Центр звернувся до суду з адміністративним позовом до ГУ ПФУ, у якому просив стягнути з відповідача кошти в сумі 27 563 грн 1 коп.

Суд першої інстанції ухвалою від 20 грудня 2016 року до участі у справі як другого відповідача залучив ОСОБА_6

Чернівецький окружний адміністративний суд постановою від 9 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року, у задоволенні позову відмовив.

Посилаючись на положення статті 1215 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про те, що оскільки ОСОБА_6 добросовісно набула кошти в сумі 27 563 грн 1 коп. як допомогу по безробіттю призначену їй Центром і суд не встановив наявності помилки при нарахуванні та виплаті їй вказаної допомоги, ця сума не підлягає стягненню з ОСОБА_6

У квітні 2017 року Центр подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів попередньої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У касаційній скарзі, як убачається з її змісту, позивач наводить доводи щодо безпідставності рішень судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову. Водночас Центр вважає, що спір у справі не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки він має приватноправовий, а не публічний характер.

У запереченні на касаційну скаргу позивача ГУ ПФУ зазначає, що кошти, виплачені особі у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття, у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою, стягуються саме із цієї особи, а тому вважає вимоги Центру безпідставними.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 травня 2017 року відкрив касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою Центру.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів". Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 327 КАС судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

21 лютого 2018 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу, якою на підставі частини шостої статті 346 КАС передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до частини шостої статті 346 КАСсправа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Оскільки Центр оскаржує постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 9 лютого 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 рокуз підстав порушення судом правил предметної юрисдикції, справа підлягає розгляду Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно із частиною третьою статті 3 КАС провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі позивача і доводи ГУ ПФУ, викладені у запереченні на касаційну скаргу, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга Центру підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 3 березня 2015 року ОСОБА_6 звернулася до управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях (далі - управління ПФУ; правонаступником якого є ГУ ПФУ), про призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України від 14 жовтня 2014 року N 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон N 1697-VII). Однак управління ПФУ у призначенні пенсії відмовило через відсутність необхідної вислуги років.

Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_6 звернулася з відповідним позовом до суду.

Першотравневий районний суд м. Чернівців постановою від 27 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2015 року, позов ОСОБА_6 в адміністративній справі N 725/1820/15-а задовольнив: дії управління ПФУ визнав неправомірними, зобов'язав зарахувати ОСОБА_6 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону N 1697-VII, період роботи на посадах державного службовця в органах державної виконавчої влади й місцевого самоврядування з 1 жовтня 1986 року по 18 травня 1998 року та призначити їй пенсію з дня звернення з відповідною заявою, тобто з 3березня 2015 року.

22 липня 2016 року управління ПФУ призначило ОСОБА_6 пенсію за вислугу років з 3 березня 2015 року.

Водночас 21 грудня 2015 року ОСОБА_6 подала до Центру заяву, у якій просила до вирішення питання про працевлаштування надати їй статус безробітної відповідно до Закону України від 5 липня 2012 року N 5067-VI "Про зайнятість населення" та Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року N 198. У заяві ОСОБА_6 вказала, що через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно, пенсію на пільгових умовах та за вислугу років не отримує, не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності та не отримує згідно із законодавством допомоги.

Центр видав накази від 21 грудня 2015 року N НТ151221 та від 28 грудня 2015 року N НТ151228, якими ОСОБА_6 з 21 грудня 2015 року надано статус безробітної на загальних підставах та призначено допомогу по безробіттю з 28 грудня 2015 року по 21 грудня 2016 року.

Перебуваючи на обліку в Центрі, ОСОБА_6 надала довідку управління ПФУ від 16 березня 2016 року N 2866 та довідку від 19 травня 2016 року N 4844 ГУ ПФУ про те, що вона не отримує пенсії.

28 липня 2016 року ОСОБА_6 надала Центру копію постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області про відкриття виконавчого провадження від 11 липня 2016 року N 51621960 з примусового виконання виконавчого листа N 725/1820/15-а, виданого Першотравневим районним судом м. Чернівців, про зобов'язання управління ПФУ зарахувати їй стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону N 1697-VII.

З 28 листопада 2016 року ОСОБА_6 припинено виплату допомоги по безробіттю.

За період перебування на обліку в Центрі з 20 січня 2016 року по 16 червня 2016 року ОСОБА_6 нараховано та виплачено допомогу по безробіттю на загальну суму 27 563 грн 1 коп.

22 вересня 2016 року Центр направив ГУ ПФУ повідомлення N 25-13/2198, у якому запропонував добровільно повернути кошти в сумі 27563 грн 1 коп., які були виплачені ОСОБА_6 як допомога по безробіттю.

6 жовтня 2016 року ГУ ПФУ повідомило позивача про безпідставність пред'явленоївимоги щодо повернення вказаної суми та запропонувало стягнути її з ОСОБА_6, яку було зареєстровано як безробітну на підставі наданих нею недостовірних відомостей.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Стаття 2 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) завданням адміністративного судочинства визначала захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального Кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Спір у справі, що розглядається не є публічно-правовим, оскільки стосується права ОСОБА_6 на грошові кошти, отримані нею на підставі рішення Центру, тобто цивільного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України") суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 та частини першої статті 354 КАС ухвалені у цій справі в порядку адміністративного судочинства судові рішення підлягають скасуванню, а провадження в адміністративній справі - закриттю.

Керуючись статтями 238, 243, 349, 354, 356, 359 КАС, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Чернівецького міського центру зайнятості задовольнити частково.

2. Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 9 лютого 2017 року та ухвалу Вінницькогоапеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року скасувати.

3. Провадження в адміністративній справі за позовом Чернівецького міського центру зайнятості до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 4 травня 2018 року.

Головуючий В.С. Князєв Суддя-доповідач О.Б. Прокопенко Судді: Н.О. Антонюк Н.П. Лященко С.В. Бакуліна І.В. Саприкіна Д.А. Гудима О.М. Ситнік В.І. Данішевська О.С. Ткачук О.С. Золотніков В.Ю. Уркевич Л.М. Лобойко О.Г. Яновська
 

[ANTIRAID]

Большая палата указала, что публично-правовой спор имеет особый субъектный состав. Участие субъекта властных полномочий является обязательным признаком для того, чтобы классифицировать спор как публично-правовой. Однако само по себе участие в споре субъекта властных полномочий не дает оснований отождествлять спор с публично-правовым и относить его к делам административной юрисдикции. Необходимо выяснять, в связи с чем возник спор и защиты всех прав лицо обратилось в суд.

В данном случае суд решил, что спор не относится к административной юрисдикции, он не является публично-правовым, поскольку касается права истицы на денежные средства, полученные ею на основании решения Центра, то есть гражданского права.