Постановление ВС-КГС об условиях при которых возможно взыскание средств с собственника и топ-менеджмента Брокбизнесбанка

[ANTIRAID]

Державний герб України

Постанова
Іменем України

16 травня 2018 року

м. Київ

справа № 757/34878/15-ц
провадження № 61-5430св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Східно-Європейська паливно-енергетична компанія», ОСОБА_2,

представник ОСОБА_2- адвокат ОСОБА_3,

особа, яка не брала участь у розгляді справи та звернулась із касаційною скаргою - державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» представник особи, яка не брала участь у розгляді справи та звернулась із касаційною скаргою - Макарчук Леонід Леонідович,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2- адвоката ОСОБА_3, та касаційну скаргу представника державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» - Макарчука Леоніда Леонідовича, на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 січня 2016 року в складі судді Литвинової І. В. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року в складі суддів: Антоненко Н. О., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І., 

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (далі - Цивільний процесуальний кодекс України), у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-Європейська паливно-енергетична компанія» (далі - ТОВ «СЄПЕК»), ОСОБА_2 про відшкодування збитків за рахунок грошових коштів та майна відповідачів, як власників істотної участі та пов'язаних з публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» (далі - ПАТ «Брокбізнесбанк»).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 11 січня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Брокбізнесбанк» було укладено договір банківського строкового вкладу, згідно якого позивач поклав на депозитний рахунок в банку грошові кошти у розмірі 4 202 148 дол. США 07 центів, на строк до 25 грудня 2014 року. Крім того, 12 лютого 2014 між ОСОБА_1 та ЗУКК Трейдінг Лімітед (Кіпр) було укладено договір відступлення права вимоги, згідно якого ЗУКК Трейдінг Лімітед передало, а ОСОБА_1 прийняв право вимоги за договорами інвестиційного банківського вкладу №01-07-2010 від 07 липня 2010 року, №02-07-2010 від 07 липня 2010 року, №03-07-2010 від 07 липня 2010 року, №04-07-2010 від 07 липня 2010 року, №109-10-2012 від 29 жовтня 2012 року, що укладені між ЗУКК Трейдінг Лімітед як вкладником та ПАТ «Бокбізнесбанк», в розмірі 95 908 358 дол. США 59 центів. Згідно пункту 2.5 зазначеного договору передбачено, що ОСОБА_1 може звернутися до суду з приводу переданого права вимоги за цим договором.

Наприкінці лютого 2014 року у банку була введена тимчасова адміністрація, а згодом прийнято рішення про його ліквідацію. Таким чином, сума вкладу, а також нараховані проценти позивачу повернуті не були.

Посилаючись з урахуванням уточнень на те, що за положеннями законодавства пов'язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном і такими особами позивач вважає відповідачів, позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ТОВ «СЄПЕК» за рахунок їх грошових коштів та майна на його користь шкоду в загальній сумі 126 368 320 дол. США 33 центи, з яких: 121 039 558 дол. США 84 центи неповернутих банківських вкладів та відсотків за цими вкладами; 5 328 761 дол. США 49 центів - 3 % річних, які стягнути в національній валюті - гривні на день винесення рішення.

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 січня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто солідарно з ТОВ «СЄПЕК» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 шкоду в розмірі 121 039 558 дол. США 84 центи неповернутих банківських вкладів, відсотків по вкладах та 3% річних за порушення грошового зобов'язання у розмірі 5 328 761 49 дол. США, що в гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України становить 131 412 816 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок визнання ПАТ «Брокбізнесбанк» неплатоспроможним та порушення процедури його ліквідації позивачу не було повернуто його вклади у повному розмірі, чим завдано збитки в розмірі невідшкодованих сум вкладів. Згідно положень частини шостої статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» на власників істотної участі та керівників банку за рішенням суду може бути покладена відповідальність за зобов'язаннями банку в разі віднесення банку з їх вини до категорії неплатоспроможних. Суд вважав доведеним факт належності відповідачів у даній справі: ОСОБА_2, як контролера ПАТ «Брокбізнесбанк» за ознакою можливості значного впливу на управління чи діяльність банку, а також ТОВ «СЄПЕК», як власника істотної участі банку за ознакою володіння його статутним капіталом. Указано, що відповідачі як власники істотної участі ПАТ «Брокбізнесбанк» у встановлені Національним банком України строки не виконали своїх обов'язків та не вжили будь-яких заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку, що дає підстави вважати їх бездіяльність винною та задовольнити позов ОСОБА_1 на підставі положень частини шостої статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року відхилено апеляційну скаргу ОСОБА_5, яка на підставі договору про надання правової допомоги діє в інтересах ОСОБА_2 Рішення суду першої інстанції залишено без змін. 

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції. 

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_2- адвокат ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові ОСОБА_1 

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3, мотивована тим, що оскаржені судові рішення не відповідають вимогам щодо їх законності та обґрунтованості. На думку скаржника, указані рішення ухвалені за наслідками упередженості та необ'єктивності з боку судів першої та апеляційної інстанцій, з порушенням принципу змагальності судового процесу та рівності прав сторін. Крім того, у порушення вимог матеріального та процесуального закону, судами не встановлено причинно-наслідковий зв'язок між діями та/або бездіяльністю ОСОБА_2 та настанням неплатоспроможності ПАТ «Брокбізнесбанк», що є необхідним для правильного вирішення даного спору. Висновки у справі судами попередніх інстанцій ухвалені без аналізу фінансової документації банку, без аналізу управлінських рішень ПАТ «Брокбізнесбанк», які призвели до неплатоспроможності банку, а також без аналізу повноважень та особливостей взаємодії керівників структурних підрозділів банку, уповноважених на здійснення контролю за фінансовою безпекою ПАТ «Брокбізнесбанк». Крім того, суди попередніх інстанцій не врахували, що ОСОБА_2 не є акціонером банку або іншою особою, прямо чи опосередковано пов'язаною з ПАТ «Брокбізнесбанк», а указані судами обставини ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними та допустимими доказами. Суди безпідставно поклали на відповідача відповідальність за дії, які останній не вчиняв, оскільки позивачем не надано жодного доказу на підтвердження відповідних вимог позову. Частка ТОВ «СЄПЕК» у статутному капіталі банку є незначною, у зв'язку із чим останнє не могло самостійно приймати рішення, які б впливали на діяльність банку та могли мати наслідком його неплатоспроможність.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2016 рокудо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» - Макарчук Л. Л. (далі - ДП «Центр ДЗК»), посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. 

Касаційна скарга представника ДП «Центр ДЗК» - Макарчук Л.Л., мотивована тим, що суди попередніх інстанцій протиправно не залучили підприємство до розгляду даної справи, а оскаржені судові рішення порушують їх права, як кредитора ПАТ «Брокбізнесбанк», який перебуває в процедурі ліквідації. Указано, що філіями ДП «Центр ДЗК» у різні періоди укладалися із банком договори відкриття банківських рахунків та здійснення розрахунково-касового обслуговування і на момент ліквідації банку на рахунках ДП «Центр ДЗК» знаходились кошти в сумі 9 334 583 грн 34 коп, які не були повернуті підприємству. На думку скаржника, задоволення позову у даній справі шляхом стягнення з ОСОБА_2 та ТОВ «СЄПЕК» спірної суми збитків на користь ОСОБА_1 призведе до зміни останньому черговості погашення вимог перед ПАТ «Брокбізнесбанк» в процедурі ліквідації, а також вплине на права ДП «Центр ДЗК» на пред'явлення його вимог до відповідачів. 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 березня 2017 рокусправу призначено до судового розгляду.

01 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду. 

У травні 2018 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що обставини справи судами попередніх інстанцій встановлені повно та відповідають фактичними обставинам, які склалися між учасниками даної справи. У відзиві на касаційну скаргу заявник просив відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 та залишити оскаржувані рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3, підлягає частковому задоволенню, а касаційне провадження за касаційною скаргою представника ДП «Центр ДЗК» - Макарчука Л. Л., на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року у даній справі - закриттю, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що 11 січня 2013 року між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір банківського строкового вкладу «Елітний» №323-01-13-840 (далі - договір), згідно якого сума початкового вкладу склала 4 000 000 дол. США, процентна ставка за вкладом складала 9 % річних, дата вимоги вкладником вкладу - 13 січня 2014 року.

01 серпня 2013 року додатковою угодою № 1 до договору було продовжено строк дії договору до 25 грудня 2014 року, процентна ставка підвищена до 10%, а сума вкладу становила 4 202 148 дол. США 07 центів.

Внесення коштів до банку підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій квитанціями.

12 лютого 2014 року між ОСОБА_1 (цессіонарій) та ЗУКК Трейдінг Лімітед (Кіпр) (цедент) укладено договір відступлення права вимоги №12-02, згідно якого цедент передає, а цесіонарій приймає право вимоги за договорами інвестиційного банківського вкладу №01-07-2010 від 07 липня 2010 року, №02-07-2010 від 07 липня 2010 року, №03-07-2010 від 07 липня 2010 року, №04-07-2010 від 07 липня 2010 року, №109-10-2012 від 29 жовтня 2012 року, що укладені між ЗУКК Трейдінг Лімітед як вкладником та ПАТ «Брокбізнесбанк», в розмірі 95 908 358 дол. США 59 центів (п. 1.1, 1.2 договору). Згідно п. 2.5 зазначеного договору передбачено, що цессіонарій може звернутися до суду з приводу переданого права вимоги за цим договором.

05 грудня 2015 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору відступлення права вимоги №12-02 від 12 лютого 2014 року, згідно умов якої цедент передає, а цесіонарій приймає право вимоги за договорами інвестиційного банківського вкладу в загальному розмірі 120 994 742 дол. США 76 центів. 

Постановою Правління Національного банку України № 107 від 28 лютого 2014 року ПАТ «Брокбізнесбанк» віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №9 від 28 лютого 2014 року розпочато процедуру виведення ПАТ «Брокбізнесбанк» з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 03 березня 2014 року по 02 червня 2014 року та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Брокбізнесбанк».

Постановою Правління Національного банку України № 339 від 10 червня 2014 року та рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 45 від 11 червня 2014 року відкликано банківську ліцензію ПАТ «Брокбізнесбанк» та розпочато процедуру ліквідації банку.

ОСОБА_1 було подано заяву про кредиторські вимоги, які були визнані в сумі 53277679 грн 50 коп., що підтверджується листом банку №4/3670-кр від 28 жовтня 2014 року. В подальшому, ОСОБА_1 було отримано від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб гарантовану суму відшкодування у розмірі 200 тис. грн, що було еквівалентом 16 944 дол. США 10 центів за курсом Національного банку України станом на 10 червня 2014 року - дату початку процедури ліквідації банку, в порядку статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Залишок неповернутої заборгованості в сумі 4 202 148 дол. США 07 центів за депозитом та за відсотками в сумі 214 061 дол. США 24 центів за період з 01 січня 2013 року по 01 березня 2014 року і в сумі 117 429 дол. США 89 центів за період з 01 березня 2014 року по 10 червня 2014 року (всього 4 533 639 дол. США 20 центів) підтверджується випискою з особового рахунку (основний вклад) за період з 01 січня 2013 року по 25 березня 2014 року, випискою з особового рахунку (за нарахованими процентами) за період з 01 січня 2013 року по 24 березня 2014 року та довідкою банку №9538/010-05 від 10 вересня 2014 року.

За договором відступлення права вимоги №12-02 від 12 лютого 2014 року ОСОБА_1 передано право вимоги на загальну суму 120 994 742 дол. США 76 центів. 

Згідно частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

Строк виконання зобов'язань банку перед позивачем за вказаними договорами настав 11 червня 2014 року.

Установлено, що ОСОБА_1 є особою, яка є кредитором банку в заявленому у даному позові розмірі вимог, оскільки станом на час розгляду справи депозити позивачу (за винятком гарантованої суми у розмірі 200 тис. грн) не повернуто.

Згідно листа №7124/019 від 26 червня 2014 року уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Брокбізнесбанк» надано повний перелік акціонерів банку за офіційними даними за станом на 26 червня 2014 року, який складається з 29 юридичних і фізичних осіб, зокрема, ТОВ «СЄПЕК» з часткою 0, 1585 %, ТОВ «Айнам» з часткою 9, 9836 %, ТОВ «Алконост» з частковою 9, 9836 %, ТОВ «Амадіна» з частковою 9, 9836 %, ТОВ «Амінамі» з часткою 9,9836 %, ТОВ «Анкона-торг» з часткою 9, 9836 %, ТОВ «Муйне» з часткою 9, 9836 %, ТОВ «Ультрастарінвест» з часткою 9, 9836 %, ТОВ «Хіган» з часткою 9, 9836 %.

Разом частка вказаних акціонерів у статутному капіталі банку становить 80, 03%, тобто, є істотною участю в розумінні статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Свідок ОСОБА_6 повідомив суду, що він володів 48,24 % акцій АТ «Брокбізнесбанк» та був головою Наглядової ради банку до продажу акцій та членом Наглядової ради банку згодом. Він та його брат ОСОБА_7 продали істотну участь у банку в розмірі 80 % ОСОБА_2, який оформив володіння акціями банку через 9 юридичних осіб: ТОВ «СЄПЕК», ТОВ «Айнам», ТОВ «Алконост», ТОВ «Амадіна», ТОВ «Амінамі», ТОВ «Анкона-торг», ТОВ «Муйне», ТОВ «Ультрастарінвест», ТОВ «Хіган».

Згідно письмових пояснень ОСОБА_6, наданих під час розгляду господарської справи №910/14838/14, підтверджених усними показаннями у судовому засіданні, нові акціонери банку діяли як єдиний акціонер, підконтрольний ОСОБА_2 та ГК «СЄПЕК».

Згідно частини другої статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, забезпечує на своєму офіційному сайті безоплатний доступ до відомостей з Єдиного державного реєстру.

Згідно даних сайту «Пошук в ЄДРПОУ» всі вказані акціонери - юридичні особи, створені фізичними особами в квітні-червні 2012 року з однаковим статутним фондом, одночасно стали акціонерами банку з однаковою часткою менше 10 %; зареєстровані за адресами багатоквартирних житлових будинків без зазначення номеру квартири.

Судами зазначено, що вказана інформація враховується судом під час висновку про відсутність у вказаних акціонерів самостійного статусу під час придбання акцій банку та скерування їх діяльності щодо участі в управлінні банку іншими особами.

Згідно Річної інформації емітента цінних паперів за 2013 рік 03 вересня 2013 року, ОСОБА_8 було обрано членом Наглядової ради Банку, що також підтверджується копією протоколу №02/13 позачергових зборів акціонерів ПАТ «Брокбізнесбанк», згідно якого зазначено про дострокове припинення повноважень та обрання членів Наглядової ради за пропозицією власників істотної участі.

Також згідно річної інформації емітента цінних паперів за 2013 рік АТ «Брокбізнесбанк» ОСОБА_8 обіймав посаду заступника Голови наглядової ради ГК ВЄТЕК (м. Київ, вул. Червоноармійська/Басейна, 1-3/2А), чия адреса збігається з адресою відповідача ТОВ «СЄПЕК».

Згідно частин другої та третьої статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та іншої майнової шкоди.

Згідно зі статтею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції чинній станом на момент звернення до суду із даним позовом), положення якої застосовано судами попередніх інстанцій, банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства. Учасники банку відповідають за зобов'язаннями банку згідно із законами України та статутом банку.

Власники істотної участі зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.

Пов'язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність.

Пов'язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном. Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов'язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов'язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду.

Згідно статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» для цілей цього Закону пов'язаними з банком особами є: 1) контролери банку; 2) особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку; 3) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку; 4) споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи; 5) особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку; 6) керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб; 7) асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1-6 цієї частини; 8) юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі; 9) будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.

Згідно статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» істотна участь - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи. Особа визнається власником опосередкованої істотної участі незалежно від того, чи здійснює така особа контроль прямого власника участі в юридичній особі або контроль будь-якої іншої особи в ланцюгу володіння корпоративними правами такої юридичної особи;

контролер - фізична або юридична особа, щодо якої не існує контролерів - фізичних осіб та яка має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або голосів юридичної особи, або незалежно від формального володіння здійснювати такий вплив на основі угоди чи будь-яким іншим чином.

Судами установлено, що ТОВ «СЄПЕК», а також акціонери ТОВ «Айнам», ТОВ «Алконост», ТОВ «Амадіна», ТОВ «Амінамі», ТОВ «Анкона-торг», ТОВ «Муйне», ТОВ «Ультрастарінвест», ТОВ «Хіган» можуть бути віднесені у сукупності до осіб, що мають істотну участь у банку, тобто, є пов'язаними особами з банком в розумінні статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», оскільки здійснюють пряме володіння самостійно та спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій юридичної особи і у сукупності мають можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи.

Установлено, що ОСОБА_2 може бути віднесений до контролерів банку, як особа, щодо якої не існує контролерів - фізичних осіб та яка має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу.

Суди попередніх інстанцій задовольнили позов ОСОБА_1, виходячи з того, що ОСОБА_2 є контролером ПАТ «Брокбізнесбанк» за ознакою можливості значного впливу на управління чи діяльність банку, а ТОВ «СЄПЕК» є власником істотної участі банку за ознакою володіння його статутним капіталом. Суди попередніх інстанцій вважали, що ПАТ «Брокбізнесбанк» віднесено до категорії неплатоспроможних внаслідок винних дій відповідачів, оскільки вони не виконали своїх обов'язків та не вжили будь-яких заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку. У зв'язку із зазначеним, вважаючи порушеними права ОСОБА_1, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про необхідність їх захисту шляхом задоволення позову у даній справі.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржені судові рішення не відповідають.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. 

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах. 

Відповідно до статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства. Банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади. Учасники банку відповідають за зобов'язаннями банку згідно із законами України та статутом банку. Власники істотної участі зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.

Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачає процедуру задоволення вимог кредиторів за рахунок майна банку.

У частини четвертої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від продажу майна (активів) банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

Відповідно до частини третьої статті 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з моменту внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Разом з тим лише після складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, затвердження реальної ліквідаційної маси банку, продажу майна банку та задоволення вимог кредиторів в процесі ліквідації банку в порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», можна встановити розмір вимог кредиторів, що не покривається наявними активами банку, тобто конкретний розмір завданих кредиторам збитків.

Проте суди на зазначені положення закону уваги не звернули та не з'ясували, чи порушено право позивача на отримання грошових коштів відповідної черги на час звернення до суду із даним позовом.

Крім того, стаття 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено спеціального суб'єкта, який має право звернення з вимогами до власників істотної участі, таким суб'єктом є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, при цьому таке звернення можливе лише після встановлення того, що майна банку виявилося недостатньо для здійснення погашення вимог кредиторів, а така обставина може бути встановлена лише після закінчення ліквідаційної процедури. 

У разі невиконання зазначених вимог Фонд звертається з такими вимогами до суду.

Проте суди не з'ясували, чи наявні відповідні позови Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_2 та/або ТОВ «СЄПЕК».

Крім того, передбачене статтею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» покладення відповідальності на власників істотної участі банку у випадку визнання його неплатоспроможним не є автоматичним. Така відповідальність має бути застосована до власників істотної участі лише за наявності їх вини у настанні неплатоспроможності банку.

Таким чином, вимагаючи відшкодування шкоди з власників істотної участі банку та/або їх керівників, позивачу потрібно насамперед довести факт завдання йому шкоди завдавачами такої шкоди, розмір зазначеної шкоди, докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань власниками істотної участі та заподіяною шкодою.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перста статті 77 ЦПК України). 

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Так, суди попередніх інстанцій у порушення вимог ст. ст. 212-214, 303, 315 ЦПК України, в редакції, яка була чинною на момент розгляду справи судами, на зазначені вище положення закону та обставини справи уваги не звернули, не встановили фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, не з'ясували чи є порушеними права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, не перевірили які саме дії чи бездіяльність відповідачів призвели до ліквідації банку, заподіяли позивачу шкоду, не встановили розмір зазначеної шкоди, а також причинно-наслідкового зв'язку між невиконанням зобов'язань власником істотної участі та заподіяною шкодою та дійшли передчасного висновку про задоволення позовних вимог, який ґрунтується на припущеннях, що заборонено у силу частини четвертої статті 60 ЦПК України у відповідній редакції.

Прохання касаційної скарги представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3, про скасування судових рішень із ухваленням судом касаційної інстанції нового рішення про відмову в позові є безпідставне, оскільки наведені вище мотиви та підстави скасування судових рішень потребують встановлення фактичних обставин та оцінки доказів, що знаходиться поза межами повноваження суду касаційної інстанції згідно вимог статті 400 ЦПК України. 

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на зазначене, касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3, підлягає частковому задоволенню, а заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 січня 2016 року та ухвала апеляційного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року - скасуванню з підстав, передбачених статтею 411 ЦПК України, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. 

Стосовно касаційного провадження за касаційною скаргою представника ДП «Центр ДЗК» - Макарчука Л.Л., на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року у даній справі колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає наступне.

У жовтні 2016 рокупредставник ДП «Центр ДЗК» - Макарчук Л. Л., звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року у даній справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ДП «Центр ДЗК» - Макарчука Л. Л., на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Указані вимоги закону кореспондуються із положеннями пункту 1 частини першої статті 324 ЦПК України в редакції, яка діяла на момент відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ДП «Центр ДЗК» - Макарчука Л. Л.

Доводи касаційної скарги представника ДП «Центр ДЗК» - Макарчука Л. Л., не дають підстав вважати, що заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 січня 2016 року та ухвалою апеляційного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року у даній справі вирішено питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ДП «Центр ДЗК», яке не брало участі у даній справі, у зв'язку із чим згідно вимог чинного процесуального законодавства останнє не має права оскаржувати у касаційному порядкуухвалені у цій справі судові рішення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів касаційного суду вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою представника ДП «Центр ДЗК» - Макарчука Л.Л., на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року у даній справі підлягає закриттю. 

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 141, 389, 411, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційне провадження за касаційною скаргою представника державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» - Макарчука Леоніда Леонідовича, на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року закрити. 

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2- адвоката ОСОБА_3, задовольнити частково.

Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. 

Головуючий В. С. Висоцька
Судді: А. О. Лесько
С. Ю. Мартєв
В. В. Пророк
С.П. Штелик 
 
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74188463

[ANTIRAID]

Палата ВС-КГС с участием судьи ранее имеющего непосредственное отношение к компании защищающей интересы бывших собственников Брокбизнесбанка отменила вполне законные решения и направила по надуманным предлогам дело в первую инстанцию.

При этом указала, что суды не установили фактических обстоятельств, имеющих значение для правильного разрешения дела, в частности, не выяснили ли нарушены права истца, для защиты которых он обратился в суд, не проверили какие именно действия или бездействие ответчиков привели к ликвидации банка, причинили истцу вред, не установили размер указанного ущерба, а также причинно-следственной связи между невыполнением обязательств владельцем существенного участия и причиненным вредом и пришли к преждевременному выводу об удовлетворении исковых требований, основанных по мнению судей ВС-КГС на допущениях.