Постановление БП-ВС о юрисдикции споров касающихся земельных правоотношений

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
Іменем України

15 травня 2018 року

м. Київ

Справа N 911/4144/16
Провадження N 12-71гс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В.С.,
судді-доповідача Бакуліної С.В.,
суддів Антонюк Н.О., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників позивача - Школьної К.В., Несвіт В.Б.,

представника відповідача - Чурпіти Ю.М.,

представника третьої особи-1 - не з'явився,

представників третьої особи-2 - Луцик А.А., Костюк В.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні справу Господарського суду Київської області N 911/4144/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Обухівське" (далі - ПАТ "Обухівське") до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_8 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Роза-Л" (далі - ТОВ "Роза-Л"), про визнання незаконним та скасування наказу і скасування запису в Поземельній книзі за касаційними скаргами ТОВ "Роза-Л" та ГУ Держгеокадастру на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31 травня 2017 року (головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Тищенко А.І.).

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1.1. У грудні 2016 року ПАТ "Обухівське" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до ГУ Держгеокадастру про визнання недійсним наказу відповідача N 10-3623/15-16-сг від 12 березня 2016 року про надання земельної ділянки у власність та скасування в Поземельній книзі запису про надання земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 у приватну власність.

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ "Обухівське" посилається на обставини, відповідно до яких:

- згідно з державним актом на право постійного користування землею серії НОМЕР_2 від 13 лютого 1996 року, виданим Нещерівською сільською радою Обухівського району Київської області та зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за N 284, радгоспу-комбінату "Обухівський" було передано в користування 1327 га землі в межах плану користування для сільськогосподарського виробництва;

- відповідно до пункту 1 статуту ПАТ "Обухівське" це товариство є правонаступником ВАТ "Обухівське", заснованого рішенням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 05 травня 2006 року N 14-25-7/1 шляхом перетворення Державного підприємства "Радгосп-комбінат "Обухівський" у ВАТ "Обухівське" відповідно до законів України "Про приватизацію державного майна" та "Про господарські товариства";

- позивач є законним землекористувачем земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області в межах плану користування, що посвідчено актом на право постійного користування серії НОМЕР_2 від 13 лютого 1996 року, на підставі пункту 2 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр";

- ГУ Держгеокадастру 12 березня 2016 року видало наказ про надання земельної ділянки у власність N 10-3623/15-16-сг, на підставі якого було проведено реєстрацію права власності ОСОБА_8 на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за N 13922692 від 25 березня 2016 року;

- земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_1 є частиною земельної ділянки, що належить позивачу відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_2 від 13 лютого 1996 року, виданого Нещерівською сільською радою Обухівського району Київської області;

- видаючи оспорюваний наказ, відповідач порушив право постійного користування позивача земельною ділянкою на підставі чинного державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_2 від 13 лютого 1996 року, оскільки згідно зі статтею 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Стаття 141 ЗК України передбачає припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в разі добровільної відмови від права користування земельною ділянкою або вилучення земельної ділянки, яке в будь-якому випадку має здійснюватися шляхом прийняття уповноваженим органом відповідного рішення. Без добровільної відмови позивача та/або рішення про вилучення земельної ділянки оспорюваний наказ прийнятий усупереч чинному законодавству та порушує право користування земельною ділянкою позивача, а відтак має бути визнаний недійсним.

1.3. Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на обставини, відповідно до яких:

- в Управлінні Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області як місцевому фонді документації із землеустрою не має жодної землевпорядної документації щодо передачі земель радгоспу-комбінату "Обухівський", ВАТ "Обухівське" чи ПАТ "Обухівське" в користування;

- земельні ділянки, про право постійного користування якими зазначає позивач, не сформовані та не мають державної реєстрації в Державному земельному кадастрі відповідно до статті 79-1 ЗК України, зокрема, відсутні координати поворотних точок меж земельних ділянок, їм не присвоєно кадастрових номерів;

- з користування товариства неодноразово вилучались земельні ділянки, проте інвентаризації земель жодного разу не проводилось, у зв'язку із чим ідентифікувати земельні ділянки, які передавались у користування радгоспу-комбінату "Обухівський" та які на сьогодні фактично перебувають у користуванні позивача, неможливо;

- відповідач вказує, що не може самостійно внести запис до Поземельної книги про скасування права, тобто без отримання відповідної інформації від органу державної реєстрації прав у порядку інформаційного обміну, з огляду на пункти 51, 61, 113 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року N 1051;

- передачу у власність ОСОБА_8 земельної ділянки здійснено після її державної реєстрації відповідно до вимог статей 79-1, 118 ЗК України, законів України "Про землеустрій" та "Про Державний земельний кадастр".

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 21 лютого 2017 року в справі N 911/4144/16 у задоволенні позову відмовлено повністю.

2.2. Рішення місцевого господарського суду вмотивовано посиланням на те, що державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 здійснено на підставі документації із землеустрою, ділянку передано у власність ОСОБА_8 відповідно до вимог статей 79-1, 118 ЗК України, законів України "Про землеустрій" та "Про Державний земельний кадастр". Посилання позивача на порушення оспорюваним наказом загальних норм статей 116, 141 ЗК України суд визнав безпідставними, зазначивши, що в цьому випадку спірні відносини сторін регулюються спеціальним законодавством, яке регламентує порядок приватизації державних земель і відповідно має пріоритетне застосування.

2.3. Київський апеляційний господарський суд постановою від 31 травня 2017 року рішення Господарського суду Київської області від 21 лютого 2017 року за апеляційною скаргою ПАТ "Обухівське" скасував та прийняв нове рішення, яким позов задовольнив; визнав недійсним наказ ГУ Держгеокадастру N 10-3623/15-16-г від 12 березня 2016 року про надання земельної ділянки у власність; скасував у Поземельній книзі запис про надання земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 у приватну власність; стягнув з ГУ Держгеокадастру на користь ПАТ "Обухівське" 2756,00 грн судового збору за подання позовної заяви та 3031,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

2.4. Постанова апеляційного господарського суду вмотивована тим, що під час прийняття відповідачем оспорюваного наказу, останнім не було дотримано положень статей 79, 79-1, 116, 141, 149, 151 ЗК України та положень законів України "Про землеустрій" та "Про Державний земельний кадастр", а тому оспорюваний наказ підлягає визнанню недійсним. Одночасно підлягає задоволенню й вимога позивача про скасування в Поземельній книзі запису про надання земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 у приватну власність, вчиненого на виконання недійсного наказу.

3. Вимоги касаційних скарг та короткий зміст наведених у них доводів

3.1. ТОВ "Роза-Л" та ГУ Держгеокадастру звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31 травня 2017 року, в яких просили скасувати зазначену постанову, натомість залишити в силі рішення Господарського суду Київської області від 21 лютого 2017 року.

3.2. ТОВ "Роза-Л" та ГУ Держгеокадастру вважають постанову Київського апеляційного господарського суду від 31 травня 2017 року незаконною, прийнятою з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права, що призвело до безпідставного скасування законного, обґрунтованого та прийнятого з урахуванням повного і всебічного дослідження обставин справи рішення Господарського суду Київської області від 21 лютого 2017 року.

3.3. Підставою оскарження прийнятого у справі судового рішення є також порушення правил суб'єктної юрисдикції. Так, у касаційній скарзі ТОВ "Роза-Л" посилається на те, що позовна вимога про скасування в Поземельній книзі запису про надання земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_8 прямо призведе не до позбавлення права власності на земельну ділянку останньої, тому така позовна вимога мала бути пред'явлена безпосередньо до ОСОБА_8 як відповідача, а не третьої особи, отже справа мала б розглядатися в порядку цивільного судочинства, як указав у рішенні суд першої інстанції.

4. Надходження касаційної скарги на розгляд Великої Палати Верховного Суду

4.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 лютого 2018 року прийнято касаційні скарги ТОВ "Роза-Л" та ГУ Держгеокадастру на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31 травня 2017 року та призначено розгляд справи в судовому засіданні.

4.2. Відповідно до частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

4.3. Оскільки ТОВ "Роза-Л" оскаржує судове рішення з підстав порушення правил суб'єктної юрисдикції, ухвалою від 04 квітня 2018 року справу було прийнято на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

5. Позиція Великої Палати Верховного Суду у справі

5.1. Відповідно до частини першої статті 1 ГПК України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

5.2. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (абзац другий частини першої статті 2 ГПК України у згаданій редакції).

5.3. Підвідомчість господарських справ установлено статтею 12 ГПК України (у вказаній редакції), за змістом пункту 6 частини першої якої господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

5.4. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким ГПК України викладено в новій редакції.

5.5. ГПК України в редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання (пункти 6, 10, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу).

5.6. Натомість відповідно до частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України, у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом), положення якої кореспондуються із частиною першою статті 19 цього Кодексу в редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

5.7. Разом з тим згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Аналогічну норму закріплено в частині першій статті 19 цього Кодексу в редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду.

5.8. Таким чином, до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб'єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

5.9. При цьому визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

5.10. Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі.

5.11. Згідно із частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

5.12. Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України).

5.13. Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами ЗК України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

5.14. Згідно із частинами другою та третьою статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Згідно із частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Порядок набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами передбачено вказаною статтею та статтями 118, 122 ЗК України. При цьому порядок паювання земель та виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) установлено відповідно Указом Президента України від 08 серпня 1995 року N 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" і Законом України від 05 червня 2003 року N 899-IV "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

5.15. Таким чином, рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного права особи (зокрема, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

5.16. Ураховуючи, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру N 10-3623/15-16-сг від 12 березня 2016 року про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_8 та скасування в Поземельній книзі запису про надання земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 у приватну власність, такий спір є приватноправовим і за суб'єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов'язки цієї фізичної особи. При цьому доводи суду апеляційної інстанції, що власник спірної земельної ділянки (фізична особа) не був зазначений позивачем під час подання позову як відповідач, оскільки спірна земельна ділянка не була виділена в натурі на місцевості й знаходиться у володінні та користуванні ПАТ "Обухівське", не можуть бути підставою для розгляду спору господарськими судами, адже предмет спору безпосередньо стосується прав і обов'язків такої фізичної особи.

5.17. Отже, зважаючи на характер правовідносин у цій справі, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про необхідність розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства.

5.18. За змістом пункту 1 частини першої статті 175 і пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

5.19. Таким чином, перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи та в межах доводів касаційних скарг, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для їх скасування та закриття провадження в цій справі.

5.20. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

5.21. Згідно із частиною другою статті 313 ГПК України порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20 - 23 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

5.22. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційні скарги ТОВ "Роза-Л" і ГУ Держгеокадастру підлягають частковому задоволенню, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

6. Щодо судових витрат

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України від 08 липня 2011 року N 3674-VI "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

7. Висновок щодо застосування норм права

7.1. За змістом статей 1, 2, 12 ГПК України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності.

7.2. Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

7.3. Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, проте предмет спору в яких безпосередньо стосується прав і обов'язків фізичних осіб, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

Керуючись статтями 306, 308, 313, 314, 315, 317 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Роза-Л" та Головного управління Держгеокадастру у Київській області задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31 травня 2017 року та рішення Господарського суду Київської області від 21 лютого 2017 року в справі N 911/4144/16 скасувати.

3. Провадження у справі Господарського суду Київської області N 911/4144/16 закрити.

4. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

5. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.С. Князев Суддя доповідач С.В. Бакуліна Судді: Н.О. Антонюк Н.П. Лященко В.В. Британчук О.Б. Прокопенко Д.А. Гудима Л.І. Рогач В.І. Данішевська І.В. Саприкіна О.С. Золотніков О.М. Ситнік О.Р. Кібенко О.С. Ткачук Л.М. Лобойко В.Ю. Уркевич О.Г. Яновська
 

[ANTIRAID]

Большая палата добавила сумятицы в вопросе определения юрисдикции земельных споров. В данном случае суд указал, что дела по спорам, возникающим из земельных отношений, в которых принимают участие субъекты хозяйственной деятельности, однако предмет спора в которых непосредственно касается прав и обязанностей физических лиц, подлежат рассмотрению по правилам гражданского судопроизводства.

В принципе теперь любой земельный спор можно отнести к гражданской юрисдикции. Открытый ящик пандоры с юрисдикцией окончательно уничтожит судебную систему.