Постановление БП-ВС о юрисдикции споров относительно обязательства суда зарегистрировать исковое заявление

[ANTIRAID]

Постанова
Іменем України

8 травня 2018 року

м. Київ

Справа N 521/18287/15-ц
Провадження N 14-90 цс 18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача - Гудими Д.А.,
суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Данішевської В.І., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.

розглянуласправу за позовом ОСОБА_3 (далі також - позивач) до Держави Україна, Київського районного суду м. Одеси, за участю третьої особи без самостійних вимог - Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (далі також - ІМТП), про відновлення права на судовий захист шляхом зобов'язання вчинити дії

за касаційною скаргою позивача на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 28 березня 2016 року, постановлену колегією суддів у складі: Варикаші О.Д., Ступакова О.А., Бабія А.П.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_3,

відповідачі: Держава Україна, Київський районний суд м. Одеси,

третя особа без самостійних вимог: Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт".

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2014 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом. З урахуванням уточнених позовних вимог просив суд:

1.1. Зобов'язати Київський районний суд м. Одеси відновити незаконно вилучені з матеріалів справи N 390/07 документи (ухвалу судді Сватаненка В.І. від 26 листопада 2003 року про прийняття позову до провадження, лист профспілкового комітету ІМТП від 17 жовтня 1988 року з висновком щодо позову від 21 травня 1988 року, постанову Президії Одеського обласного суду від 26 квітня 1989 року, ухвалу судді Реви С.В. від 14 грудня 2006 року про відкриття провадження у справі N 2-4804/04);

1.2. Виключити з матеріалів справи N 2-4804/04 (N 2-390/07) підроблену ухвалу (аркуш справи 178 том 2);

1.3. Розділити справи N 2-3837/04 (N 2-2298/06) та N 2-4804/04 (N 2-390/07);

1.4. Постановити рішення у справі N 2-2298/06;

1.5. Зареєструвати та розподілити через автоматизовану систему документообігу суду (далі - АСДС) позов до ІМТП (вх. N 520/842/14-ц) від 27 січня 2014 року й уточнену заяву (вх. N 33306) від 2 вересня 2014 року;

1.6. Присвоїти новий порядковий номер справі N 520/842/14-ц;

1.7. Постановити ухвалу про прийняття до провадження або про мотивовану відмову за кожною вимогою, що міститься у вказаній позовній заяві та уточненні до неї, зареєстрованому за вх. N 33306 від 2 вересня 2014 року;

1.8. Відновити у справі N 520/842/14-ц незаконно вилучений аркуш позовної заяви та додані письмові докази на шістдесяти дев'яти аркушах;

1.9. Розглянути заяву від 28 квітня 2014 року про витребування письмових доказів у справі;

1.10. Зареєструвати та розподілити через АСДС у порядку, передбаченому частинами другою, третьою статті 3 і статтею 111 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України: заяву позивача "Про поновлення права на працю та судовий захист, гарантованих статями 43, 55 Конституції України та статями 8, 23 "Загальної декларації прав людини" (ООН 1948 р.)" (далі також - заява про поновлення права на працю та судовий захист), одержану Київським районним судом м. Одеси 30 липня 2012 року (вх. N 29149); заяву про відновлення судового провадження від 23 січня 2009 року (вх. N 1755) та прийняти її до провадження та заяву від 10 вересня 2012 року (вх. N 34157);

1.11. Зареєструвати та розподілити через АСДС і прийняти до провадження позов до Держави України від 5 травня 2015 року;

1.12. Визнати таким, що набрало законної сили, рішення Київського районного суду м. Одеси у справі N 2-4804/04 (N 390/07) від 15 березня 2007 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2. 3 лютого 2016 року Малиновський районний суд м. Одеси ухвалив рішення, яким позовні вимоги частково задовольнив: зобов'язав Київський районний суд м. Одеси зареєструвати в АСДС заяву про поновлення права на працю та судовий захист. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

3. Суд вважав, що вимоги позивача у частині зобов'язання Київського районного суду м. Одеси зареєструвати в АСДС вказану заяву є обґрунтованими.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до статті 111 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання заяви позивачем) позовні заяви, скарги, подання й інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду та можуть бути предметом судового розгляду, у порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в АСДС відповідного суду у день надходження документів. Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється АСДС під час реєстрації документів за принципом вірогідності.

5. З копії заяви про поновлення права на працю та судовий захист суд першої інстанції встановив, що вона містить вимоги, які можуть бути предметом судового розгляду. Проте вказана заява в АСДС не реєструвалась, а була розглянута у порядку, передбаченому Законом України "Про звернення громадян".

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

6. 28 березня 2016 року Апеляційний суд Одеської області ухвалою скасував рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 3 лютого 2016 року, а провадження у справі закрив.

7. Ухвалу апеляційний суд мотивував тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги публічно-правовий характер спору між сторонами, який відповідно до статей 2, 3, 17 і 18 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України у редакції, що була чинною на момент постановлення вказаної ухвали, належить до юрисдикції адміністративних судів. Відтак, справа не може розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. У квітні 2016 року позивач подав касаційну скаргудо Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважаючи, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

9. У касаційній скарзі просить:

9.1. Скасувати ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 28 березня 2016 року в частині закриття провадження у справіі в частині "відміни такого, що набрало законної сили, рішення про зобов'язання Київського районного суду м. Одеси зареєструвати в АСДС заяву ОСОБА_3 "Про поновлення права на працю та судовий захист, гарантованих статями 43, 55 Конституції України та статями 8, 23 Загальної декларації прав людини", одержану Київським районним судом 30 липня 2012 року, зареєстровану за вхідним N 29149".

9.2. Вирішити питання про підсудність позову до Держави Україна від 5 травня 2015 року, поданого на підставі статті 1176 Цивільного кодексу України та Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".

9.3. Постановити ухвалу, якою зобов'язати Київський районний суд м. Одеси:

9.3.1. Відповідно до постанови Президії Одеського обласного суду від 6 квітня 1989 року й ухвали Апеляційного суду Одеської області від 18 січня 2006 року та його рішення від 2 червня 2006 року прийняти до нового розгляду позови до ІМТП від 21 травня 1988 року, від 26 вересня 1988 року і від 2 березня 1989 року про звільнення з ІМТП з підстав, передбачених Кодексом законів про працю Української РСР, про стягнення заробітної плати та плати за час вимушеного прогулу, провадження за якими було втрачене у результаті фальсифікації справ N 2-3837/04 (2-2298/06) і N 2-4804/06 (2-390/07);

9.3.2. На виконання ухвали Апеляційного суду Одеської області від 8 червня 2015 року у справі N 22-ц/785/2298/15:

9.3.3. зареєструвати та розподілити через АСДС позов до ІМТП (вх. N 520/842/14-ц від 27 січня 2014 року);

9.3.4. відновити незаконно вилучені зі справи N 520/842/14-ц аркуш позовної заяви з датою і підписами позивачів та приєднані до позову письмові докази на 69 аркушах;

9.3.5. відповідно до частини п'ятої статті 122 ЦПК України постановити ухвалу про прийняття до провадження або мотивовану відмову за кожною позовною вимогою, викладеною у вказаній позовній заяві від 27 січня 2014 року і в доповненні до неї, зареєстрованій за вх. N 33069 від 2 вересня 2014 року;

9.3.6. На виконання ухвал Апеляційного суду Одеської області від 19 грудня 2014 року у справах N 22-ц/785/8328/14 і N 22-ц/785/7696/14 зареєструвати та розподілити через АСДС заяви, прийняті канцелярією Київського районного суду м. Одеси за вх. N 1755 від 23 січня 2009 року і за вх. N 34157 від 10 вересня 2012 року, про відновлення документів, незаконно вилучених зі справи N 2-2298/06 і N 2-4804/04 (2-390/07), а саме: листа профспілкового комітету ІМТП від 17 жовтня 1988 року з висновком щодо позову від 21 травня 1988 року; постанови Президії Одеського обласного суду від 26 квітня 1989 року; ухвали судді Сватаненко В.І. від 26 листопада 2003 року про прийняття до провадження позовів до ІМТП від 26 вересня 1988 року і від 2 березня 1989 року; ухвали судді Реви С.В. від 14 грудня 2006 року про відкриття провадження у справі N 2-4804/04;

9.3.7. Виключити з матеріалів справи N 2-4804/04 (2-390/07) підроблену ухвалу на аркуші справи 178 тому 2;

9.3.8. Розділити справи N 2-3837/04 (2-2298/06) та N 2-4804/04 (2-390/07), незаконно об'єднані за наявності ухвали від 17 серпня 2006 року, яка забороняє таке об'єднання;

9.3.9. Постановити рішення у справі N 2-2298/06, "відкритій" на підставі ухвали Київського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2006 року.

9.4. Постановити окрему ухвалу щодо Вищої ради юстиції, правонаступником якої є Вища рада правосуддя, про систематичне порушення головою Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_7 і керівником апарату цього суду ОСОБА_8 статті 111 ГПК України, частини другої статті 8 та частини третьої статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

10. 28 лютого 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

11. Вказану ухвалу суд обґрунтував тим, що позивач оскаржує ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 28 березня 2016 рокуз підстав порушення цим судом правил юрисдикціїщодо розгляду заявлених позовних вимог.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

12. Позивач мотивував касаційну скаргу, зокрема, тим, що Малиновський районний суд м. Одеси 21 червня 2006 року ухвалою відмовив у відкритті провадження у справі N 22ц-1843/08 за позовом ОСОБА_3 до Київського районного суду м. Одеси, Іллічівського міського суду Одеської області про відшкодування моральної та матеріальної шкоди. Суд першої інстанції вважав, що така справа не може розглядатися за правилами цивільного судочинства. Натомість, Апеляційний суд Одеської області встановив, що між сторонами виник цивільно-правовий спір на підставі Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органами дізнання та досудового слідства, прокуратури і суду". Суд апеляційної інстанції 9 квітня 2008 року ухвалою скасував ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 21 червня 2006 року, а справу направив до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

13. Крім того, позивач звертає увагу, що Київський районний суд м. Одеси 1 серпня 2014 року ухвалою відмовив у відкритті провадження у справі N 520/9497/14-ц за позовом ОСОБА_3 до Держави Україна з тих підстав, що справа не може розглядатися за правилами цивільного судочинства. 31 жовтня 2014 року Апеляційний суд Одеської області ухвалою скасував ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 1 серпня 2014 року, а справу направив до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

14. Вказані обставини, на думку позивача, залишились поза увагою Апеляційного суду Одеської області під час перегляду рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 3 лютого 2016 року у справі N 521/18287/15-ц.

(2) Позиції інших учасників справи

15. Відповідачі та третя особа без самостійних вимог відзиви на касаційну скаргу не надали.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів позивача та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

16. Суд першої інстанції вважав, що заява про поновлення права на працю та судовий захист містить вимоги, які можуть бути предметом судового розгляду. Проте суд встановив, що в АСДС Київського районного суду м. Одеси вона не реєструвалась, а була розглянута відповідно до Закону України "Про звернення громадян".

17. Апеляційний суд, закриваючи провадження у справі, вважав, що має місце спір фізичної особи із суб'єктом владних повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України), а предметом судового розгляду є дії та бездіяльність Київського районного суду м. Одеси при здійсненні ним владних управлінських функцій.

18. Апеляційний суд зауважив, що суд першої інстанції розглянув справу стосовно захисту порушених прав позивача, які виникають не з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а з відносин стосовно здійснення суб'єктом владних повноважень функцій, зокрема, щодо реєстрації, розподілу та руху заяв позивача, з якими він звернуся до суду, а також вчинення цим суб'єктом інших дій. З огляду на це суд апеляційної інстанції зазначив, що вказана справа може бути розглянута не за правилами цивільного, а за правилами адміністративного судочинства.

19. Велика Палата Верховного Суду вважає такі висновки суду апеляційної інстанції недостатньо обґрунтованими.

20. ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій, передбачав, що суди розглядають за правилами цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних і земельних відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).

21. Згідно з частиною другою статті 111 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій) позовні заяви, скарги, подання та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, у порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду, що здійснюється працівниками апарату відповідного суду в день надходження документів. До автоматизованої системи документообігу суду в обов'язковому порядку вносяться: дата надходження документів, інформація про предмет спору та сторони у справі, прізвище працівника апарату суду, який здійснив реєстрацію, інформація про рух судових документів, дані про суддю, який розглядав справу, та інші дані, передбачені Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджується Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України.

22. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

23. Право особи вимагати реєстрації позовної заяви в АСДС є невід'ємною складовою права на доступ до суду, і спір між сторонами виник з приводу його реалізації.

24. Відповідно до пункту 2.8.1 Положення про АСДС, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року N 30 (у редакції, чинній на час подання заяви про поновлення права на працю та судовий захист) вхідна кореспонденція, зокрема процесуальні документи, приймається й опрацьовується користувачами АСДС, яким надано доступ до системи відповідно до їх функціональних обов'язків, і реєструється в АСДС у день її надходження.

25. Згідно з частиною другою статті 4 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

26. За змістом пункту 1 частини першої статті 3 цього кодексу у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який на основі законодавства здійснює владні управлінські функції, зокрема на виконання делегованих повноважень.

27. Спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед учасників справи суб'єкта владних повноважень, але й здійснення ним у відповідних відносинах владних управлінських функцій. Останні необхідно розуміти як напрямки діяльності суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи Законами України завдань і обов'язків.

28. Велика Палата Верховного Суду вважає, що обов'язок працівників апарату відповідного суду зареєструвати та розподілити подану позовну заяву в АСДС належить до владних управлінських функцій суду, адже цей обов'язок спрямований на виконання повноважень, закріплених процесуальним законом і Положенням про АСДС, чинним на час подання позивачем заяви про поновлення права на працю та судовий захист.

29. Відповідно до частини четвертої статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій) визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється АСДС під час реєстрації відповідних документів, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ. Тобто, допоки позовна заява не зареєстрована та не розподілена в АСДС, особа позбавлена можливості реалізувати її право на судовий захист.

30. З огляду на вказане між позивачем і Київським районним судом м. Одеси в частині реєстрації (розподілу) в АСДС заяви про поновлення права на працю та судовий захиствиникли не цивільні, а публічно-правові правовідносини, пов'язані з виконанням судом повноважень, закріплених у статті 111 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій) та у Положенні про АСДС, затвердженому рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року N 30 (у редакції, чинній на час подання вказаної заяви).

31. Тому Велика Палата Верховного Суду вважає вірним висновок Апеляційного суду Одеської області про те, що вимога позивача зобов'язати Київський районний суд м. Одеси зареєструвати в АСДС його заяву про поновлення права на працю та судовий захист має розглядатися за правилами адміністративного, а не цивільного судочинства.

32. Щодо інших заявлених позивачем вимог Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

33. Згідно з частиною першою статті 124 Конституції України (в редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій)правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. А відповідно до частини другої вказаної статті юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

34. Згідно з частинами першою та третьою статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції, що діяла на момент розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій), здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

35. Розгляд судом позовних вимог про зобов'язання іншого суду вчинити певні процесуальні дії та (або) ухвалити рішення, пов'язане з розглядом іншої судової справи, провадження в якій відкрито, Закони України не передбачають.

36. Оскарження судових рішень, діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ.

37. Згідно з пунктом 57 Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

38. Відповідно до пункту 55 Висновку N 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (наприклад надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.

39. Вчинені суддею (судом) процесуальні дії з розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони вчиняються чи ухвалюються.

40. Вчинені судом (суддею) у відповідній справі процесуальні дії й ухвалені у ній рішення не підлягають окремому судовому оскарженню шляхом ініціювання нового судового процесу.

41. Тобто, якщо позивач вважав, що суд допустив порушення норм права під час розгляду його справ, він мав можливість оскаржити ухвалені у цих справах судові рішення до судів вищих (апеляційної чи касаційної) інстанцій у порядку та з підстав, визначених у відповідному процесуальному законі.

42. Вимоги позивача:

- на виконання ухвал Апеляційного суду Одеської області від 19 грудня 2014 року у справах N 22-ц/785/8328/14 і N 22-ц/785/7696/14 зареєструвати та розподілити через АСДС заяви, прийняті канцелярією Київського районного суду м. Одеси за вх. N 1755 від 23 січня 2009 року і за вх. N 34157 від 10 вересня 2012 року, про відновлення документів, незаконно вилучених зі справи N 2-2298/06 і N 2-4804/04 (2-390/07), а саме: листа профспілкового комітету ІМТП від 17 жовтня 1988 року з висновком щодо позову від 21 травня 1988 року; постанови Президії Одеського обласного суду від 26 квітня 1989 року; ухвали судді Сватаненко В.І. від 26 листопада 2003 року про прийняття до провадження позовів до ІМТП від 26 вересня 1988 року і від 2 березня 1989 року; ухвали судді Реви С.В. від 14 грудня 2006 року про відкриття провадження у справі N 2-4804/04;

- виключити з матеріалів справи N 2-4804/04 (2-390/07) підроблену ухвалу на аркуші справи 178 тому 2;

- розділити справи N 2-3837/04 (2-2298/06) та N 2-4804/04 (2-390/07);

- постановити рішення у справі N 2-2298/06

стосуються вчинення судом певних процесуальних дій і ухвалення судових рішень у різних справах, провадження в яких вже було відкрите. Розгляд таких вимог іншим судом, ніж той, який розглядав відповідні справи, буде втручанням у здійснення правосуддя та посяганням на процесуальну незалежність суду.

43. Виконання судових рішень є окремою стадією судового провадження. Порядок вчинення виконавчих дій врегульований, зокрема, Законом України "Про виконавче провадження". Деякі процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, врегульовані розділом VI, а судовий контроль за виконанням судових рішень - розділом VII ЦПК України у редакції, що діяла на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій.

44. Згідно з частиною першою статті 383 ЦПК України у редакції, що діяла на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

45. Аналогічний припис передбачений у частині першій статті 447 чинного ЦПК України.

46. Тобто, суди не вправі розглядати позовні вимоги, що мають на меті зобов'язати інший суд вчинити певні процесуальні дії на виконання судового рішення.

47. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частини друга статті 2 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій).

48. Поняття "справа, яку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства", відображене у частині першій статті 157 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій, слід тлумачити більш широко: вказане поняття стосується як справ, які не можуть розглядатися за правилами адміністративного судочинства, так і тих справ, які не підлягають судовому розгляду.

49. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatismutandis рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року, заяви N 17160/06 та N 35548/06, § 33).

50. Позивач на час розгляду його справ судами був наділений правом подавати відповідні заяви та клопотання у порядку, встановленому процесуальним законом. Процесуальні порушення, що їх допустили суди, могли бути оскаржені позивачем також в апеляційному та касаційному порядку. Натомість, можливість звернення з окремим позовом про зобов'язання суду вчинити певні процесуальні дії у конкретній справі процесуальний закон не передбачав і не передбачає.

51. Відсутність правової регламентації права на оскарження вчинених під час розгляду конкретної справи дій, рішень чи бездіяльності суду не за правилами апеляційного та касаційного оскарження є легітимним обмеженням у судовому процесі, покликаним забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи за наявності у чинному законодавстві конкретних способів захисту їх прав та інтересів.

52. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду доходить висновку про наявність підстав для закриття провадження у частині вказаних вимог позивача, які не можуть бути розглянуті в окремому судовому провадженні.

53. Така позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, що сформульовані у постановах від 3 квітня 2018 року у справі N 820/5586/16, від 13 березня 2018 року у справі N 800/554/17, від 22 березня 2018 року у справі N П/9901/135/18, від 24 квітня 2018 року у справі N 800/404/17.

54. Щодо заявленої у касаційній скарзі вимоги вирішити питання про підсудність позову до Держави Україна від 5 травня 2015 року, поданого з підстав, передбачених статтею 1176 Цивільного кодексу України і Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", Велика Палата Верховного Суду України дійшла висновку, що ця вимога не була предметом розгляду у суді першої інстанції. Позивач з такою вимогою до цього суду не звертався. У заявах від 30 грудня 2015 року та від 1 лютого 2016 року позивач просив зареєструвати та розподілити через АСДС і прийняти до провадження позов до Держави Україна від 5 травня 2015 року, однак не просив вирішити питання про його підсудність.

55. Також не була предметом самостійного судового розгляду у суді першої інстанції вимога зобов'язати Київський районний суд м. Одеси відповідно до постанови Президії Одеського обласного суду від 6 квітня 1989 року й ухвали Апеляційного суду Одеської області від 18 січня 2006 року та його рішення від 2 червня 2006 року прийняти до нового розгляду позови до ІМТП від 21 травня 1988 року, від 26 вересня 1988 року і від 2 березня 1989 року про звільнення з ІМТП з підстав, передбачених Кодексом законів про працю Української РСР, про стягнення заробітної плати та плати за час вимушеного прогулу, провадження за якими було втрачене у результаті фальсифікації справ N 2-3837/04 (2-2298/06) і N 2-4804/06 (2-390/07). Таку вимогу позивач заявляв у позовній заяві від 27 січня 2014 року в іншій судовій справі, тоді як у цій справі просив зобов'язати Київський районний суд м. Одеси зареєструвати та розподілити через АСДС позовну заяву від 27 січня 2014 року та постановити ухвалу про прийняття до провадження або про мотивовану відмову за кожною вимогою, що у ній міститься.

56. У касаційній скарзі позивач також просить на виконання ухвали Апеляційного суду Одеської області від 8 червня 2015 року у справі N 22-ц/785/2298/15: зареєструвати та розподілити через АСДС позов до ІМТП (вх. N 520/842/14-ц від 27 січня 2014 року); відновити незаконно вилучені зі справи N 520/842/14-ц аркуш позовної заяви з датою і підписами позивачів та приєднані до позову письмові докази на 69 аркушах; відповідно до частини п'ятої статті 122 ЦПК України постановити ухвалу про прийняття до провадження або мотивовану відмову за кожною позовною вимогою, викладеною у вказаній позовній заяві від 27 січня 2014 року і в доповненні до неї, зареєстрованій за вх. N 33069 від 2 вересня 2014 року.

57. Вказана позовна вимога під час звернення з позовом до суду була сформульована позивачем інакше, тоді як у касаційній скарзі він доповнив її словами "на виконання ухвали Апеляційного суду Одеської області від 8 червня 2015 року у справі N 22-ц/785/2298/15".

58. Така зміна формулювання позовної вимоги може свідчити про зміну предмета позову у тій частині, що за своєю суттю є новою позовною вимогою, тоді як згідно з частиною другою статті 400 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.А крім того, як встановлено у пунктах 42-46 цієї постанови, зазначена вимога позивача про зобов'язання суду до вчинення дій на виконання судового рішення в іншій справі не може бути предметом судового розгляду.

59. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

60. Оскільки вимоги позивача, вказані у пунктах 54-56 цієї постанови, не заявлялися у суді першої інстанції, відсутні правові підстави для їх розгляду у касаційному порядку.

61. Згідно з рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 3 лютого 2016 року й ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 28 березня 2016 року позивач також просив суд першої інстанції про таке:

- присвоїти новий порядковий номер справі N 520/842/14-ц;

- розглянути заяву від 28 квітня 2014 року про витребування письмових доказів у справі;

- зареєструвати та розподілити через АСДС і прийняти до провадження позов до Держави Україна від 5 травня 2015 року;

- визнати таким, що набрало законної сили рішення Київського районного суду м. Одеси у справі N 2-4804/04 (N 390/07) від 15 березня 2007 року.

62. Оскільки позивач не просить суд касаційної інстанції переглянути ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 28 березня 2016 року та рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 3 лютого 2016 року щодо цієї частини позовних вимог, відсутні правові підстави для її перегляду Великою Палатою Верховного Суду.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

63. Відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

64. Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

65. Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

66. Згідно з частиною четвертою статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

67. З огляду на надану оцінку аргументів позивача та висновків судів першої й апеляційної інстанцій касаційна скарга є частково обґрунтованою.

68. Оскільки Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що вимоги особи зобов'язати зареєструвати та розподілити в АСДС позов мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства, оскаржена ухвала Апеляційного суду Одеської області від 28 березня 2016 року в частині зобов'язання Київського районного суду м. Одеси зареєструвати в АСДС заяву про поновлення права на працю та судовий захист залишається без змін.

69. В іншій частині ухвала від 28 березня 2016 року підлягає зміні. Суд апеляційної інстанції, хоча й вірно закрив провадження у справі за іншими позовними вимогами, звернувши увагу на те, що вони не повинні розглядатися за правилами цивільного судочинства, втім, дійшов хибного висновку про те, що за цими вимогами між сторонами є адміністративний спір, тоді як вони не можуть бути предметом розгляду в окремих справах.

(2.2) Щодо заявленого позивачем клопотання про постановлення окремої ухвали

70. Згідно з частиною першою статті 420 ЦПК України суд касаційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 262 цього кодексу, може постановити окрему ухвалу.

71. Відповідно до частини першої статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

72. Постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду касаційної інстанції, яке він може реалізувати у випадку виявлення при вирішенні спору по суті порушення певним органом чи особою вимог законодавства.

73. Втім, Велика Палата Верховного Суду цей спір по суті не вирішувала. А тому у задоволенні вказаного клопотання позивача слід відмовити.

(3) Висновки про правильне застосування норм права

74. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

75. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

76. За змістом статті 28 КАС України у вказаній редакції за правилами адміністративної юрисдикції можуть розглядатися спори, в яких стороною є суд або суддя.

77. Спір за позовом фізичної особи, яка звернулася до суду, але він не виконав обов'язку щодо реєстрації та розподілу через автоматизовану систему документообігу позовної заяви, необхідно розглядати за правилами адміністративного судочинства.

78. Можливість розгляду судом позовних вимог про зобов'язання іншого суду вчинити певні процесуальні дії та (або) ухвалити рішення, пов'язане з розглядом іншої судової справи, провадження в якій відкрито, Закони України не передбачають.

79. Оскарження судових рішень, діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається.Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ.

80. Вчинені суддею (судом) процесуальні дії з розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони вчиняються чи ухвалюються.

З огляду на наведене, керуючись частиною першою статті 400, частиною третьою статті 406, статтями 410, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

2. Залишити без змін ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 28 березня 2016 року про закриття провадження в частині позовних вимог ОСОБА_3 про зобов'язання Київського районного суду м. Одеси зареєструвати в автоматизованій системі документообігу суду заяву ОСОБА_3 "Про поновлення права на працю та судовий захист, гарантованих статями 43, 55 Конституції України та статями 8, 23 "Загальної декларації прав людини" (ООН, 1948 р.)", одержану Київським районним судом м. Одеси 30 липня 2012 року та зареєстровану за вхідним номером 29149.

3. В іншій частині ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 28 березня 2016 року змінити, виключивши з її мотивувальної частини висновки щодо наявності правових підстав для розгляду решти позовних вимог за правилами адміністративного судочинства.

4. У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про постановлення окремої ухвали щодо Вищої ради юстиції, правонаступником якої є Вища рада правосуддя, про систематичне порушення головою Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_7 і керівником апарату цього суду ОСОБА_8 статті 111 Господарського процесуального кодексу України, частини другої статті 8 і частини третьої статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Д.А. Гудима Судді: Н.О. Антонюк О.Б. Прокопенко С.В. Бакуліна Л.І. Рогач В.В. Британчук І.В. Саприкіна В.І. Данішевська О.М. Ситнік В.С. Князєв В.Ю. Уркевич Л.М. Лобойко О.Г. Яновська Н.П. Лященко
 

[ANTIRAID]

Большая палата указала, что спор по иску физического лица, обратившегося в суд, но он не выполнившего обязанности по регистрации и распределения через автоматизированную систему документооборота искового заявления, необходимо рассматривать по правилам административного судопроизводства. Возможность рассмотрения судом исковых требований об обязательстве другого суда совершить определенные процессуальные действия и (или) принять решение, связанное с рассмотрением другого судебного дела, производство по которому открыто, Законы Украины не предусматривают.

Обжалование судебных решений, действий судей (судов) относительно рассмотрения и разрешения дел вне порядка, предусмотренного процессуальным законом, не допускается. Суды и судьи не могут быть ответчиками по делам об обжаловании их действий или бездействия при рассмотрении судебных дел, а также о обжалования их решений, принятых по результатам рассмотрения этих дел.

Совершенные судьей (судом) процессуальные действия по рассмотрению конкретного дела, а также принятые по нему решения могут быть обжалованы в суд высшей инстанции в порядке, предусмотренном процессуальным законом для того дела, при рассмотрении которого они совершаются или принимаются.