Постановление БП-ВС о невозможности в судах Украины оспорить противоправность направление прокурором жалобы на адвоката

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року

м. Київ

Справа N 804/8840/15 (К/9901/20095/18)
Провадження N 11-413апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Саприкіної І.В.,
суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (суддя Гончарова І.А.) від 11 листопада 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (у складі головуючого судді Іванова С.М., суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є.) від 02 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до прокуратури Дніпропетровської області, третя особа - прокурор прокуратури Дніпропетровської області Гаркава М.І. про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив:

- визнати протиправними дії прокуратури Дніпропетровської області та встановити порушення гарантій адвокатської діяльності пов'язані із направленням заяви заступника прокурора Дніпропетровської області від 14 квітня 2015 року N 08-415 на адресу Ради адвокатів Дніпропетровської області;

- зобов'язати прокуратуру Дніпропетровської області порушити дисциплінарне провадження відносно старшого прокурора відділу захисту прав та свобод дітей прокуратури Дніпропетровської області Гаркави М.І., у зв'язку із неправомірним ініціюванням питання притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката ОСОБА_3

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року, закрито провадження в цій справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У березні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою про скасування ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2016 року і ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки вважає, що ця справа відноситься до юрисдикції адміністративних судів. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначив, що прокуратура Дніпропетровської області при направленні заяви від 14 квітня 2016 року N 08-415 на адресу Ради адвокатів Дніпропетровської області порушила особливий порядок притягнення адвокатів до дисциплінарної відповідальності, передбачений ст. 33, 36 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон N 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10 квітня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_3 прийняв до провадження.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року вказану вище справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Цю ухвалу мотивовано тим, що в касаційній скарзі ОСОБА_3 посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема, що вказаний позов повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, ВеликаПалата Верховного Суду встановила таке.

14 квітня 2015 року на адресу голови Ради адвокатів Дніпропетровської області Сиротенко Ю.В. надійшла заява заступника прокурора Дніпропетровської області Юрченка Ю.С. N 08-415 про порушення дисциплінарного провадження та притягнення адвоката ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності за вчинення ним дисциплінарного проступку, а 22 квітня 2015 року ця заява була направлена Радою адвокатів Дніпропетровської області до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області для розгляду.

Зі змісту цієї заяви вбачається, що судовий розгляд за кримінальним провадженням N 12014040650003685 стосовно ОСОБА_6, ОСОБА_7, неповнолітнього ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК України), який призначений на 03 квітня 2015 року не відбувся, у зв'язку з неявкою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_3 У наступному судовому засіданні 10 квітня 2015 року адвокат ОСОБА_3 пояснив суду, що він не з'явився у судове засідання 03 квітня 2015 року через хворобу, але до медичного закладу не звертався та відповідної довідки не має. При цьому просив суд про відкладення судового розгляду, посилаючись на хворобу обвинуваченого ОСОБА_7, у зв'язку з чим судове засідання, призначене на 10 квітня 2015 року, знову було відкладено на 16 квітня 2015 року.

Також, у цій заяві зазначено, що в ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження захисник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_3, неодноразово зривав слідчі дії, перешкоджаючи закінченню досудового розслідування в строки, передбачені нормами Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) шляхом необґрунтованого зволікання при ознайомлені з матеріалами досудового розслідування, як наслідок двохмісячний строк досудового розслідування був продовжений до трьох місяців лише через необхідність виконати вимоги ст. 290 КПК України з підозрюваним ОСОБА_7 та його захисником - адвокатом ОСОБА_3

Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_3 до суду з адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи щодо оскарження судового рішення апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи і заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій).

Відповідно до ч. 2 ст. 17 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Конституційний Суд України у Рішенні від 14 грудня 2011 року N 19-рп/2011 зазначив, що відносини, які виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності, правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань.

За приписами п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З аналізу викладеного вбачається, що публічно-правовим спором за нормами КАС України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій. При цьому такі функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_3 оскаржує дії відповідача, пов'язані з направленням заяви від 14 квітня 2015 року N 08-415 щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що прокуратура Дніпропетровської області реалізувала своє право на звернення до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів, подавши скаргу стосовно адвоката ОСОБА_3, який, на її думку, вчинив дисциплінарний проступок. При цьому вказана заява не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків у позивача, а тому викладені у ній обставини не можуть бути окремим предметом спору.

Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що лише за наслідками розгляду вказаної заяви компетентним органом для позивача можуть виникнути певні юридичні наслідки, та у разі незгоди з відповідним рішенням останній не позбавлений права оскаржити його в судовому порядку.

Щодо висновків суду першої та апеляційної інстанції, що даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому суд першої та апеляційної інстанцій правильно не зазначили суд, до юрисдикції якого мав би, за аргументами скаржника, належати розгляд цієї справи.

Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено обставини справи, судові рішення прийнято з додержанням норм процесуального права, а правові висновки Дніпропетровського окружного адміністративного суду та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду скаржником не спростовані.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 342, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В. Саприкіна
Судді:
Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко
С.В. Бакуліна Н.П. Лященко
В.В. Британчук О.Б. Прокопенко
Д.А. Гудима Л.І. Рогач
В.І. Данішевська О.М. Ситнік
О.С. Золотніков О.С. Ткачук
О.Р. Кібенко В.Ю. Уркевич
В.С. Князєв О.Г. Яновська

[ANTIRAID]

Большая палата приняла очередное решение устанавливающее отсутствие судебной защиты. В данном случае Большая Палата соглашается с выводами судов предыдущих инстанций, что только по результатам рассмотрения указанного заявления компетентным органом для истца могут возникнуть определенные юридические последствия, и в случае несогласия с соответствующим решением последний не лишен права обжаловать его в судебном порядке.

Относительно выводов суда первой и апелляционной инстанции, что данный иск не подлежит рассмотрению в порядке административного судопроизводства, суд отмечает, что понятие "спор, который не подлежит рассмотрению в порядке административного судопроизводства" следует толковать в более широком смысле, то есть как понятие , которое касается тех споров, что не подлежат рассмотрению в порядке административного судопроизводства, и тех, которые вообще не подлежат судебному разбирательству. Поэтому суд первой и апелляционной инстанций правильно не указали суд, в юрисдикции которого должен был, по аргументами заявителя, рассматриваться данный спор.