Постановление БП-ВС после пересмотра ЕСПЧ об отмене определения ВСУ и новом рассмотрении в кассации в связи с непредставлением бесплатной правовой помощи

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
Іменем України

06 червня 2018 року

м. Київ

Справа N 1-32/06
Провадження N 13-23зво18

Велика Палата Верховного Суду в складі:
головуючого - Князєва В.С.,
судді-доповідача - Яновської О.Г.,
суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В.,Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В.,Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю.,

розглянула кримінальну справу за заявою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Одеси, громадянина України, засудженого за сукупністю злочинів за ч. 3 ст. 15, пунктами 1, 6 ч. 2 ст. 115, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 3, 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ст. 348, ч. 1 ст. 70 Кримінального кодексу України (далі - КК України), про перегляд вироку Апеляційного суду Одеської області від 04 вересня 2006 року та ухвали Верховного Суду України від 30 січня 2007 року щодо нього з підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом,

за участю:

секретаря судового засідання - Письменної Н.Д.,

прокурора - Курапова М.В.,

захисника - Поправка В.М, і

ВСТАНОВИЛА:

І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, та короткий зміст рішень судів

1. Вироком Апеляційного суду Одеської області від 04 вересня 2006 року ОСОБА_3 засуджено за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15, пунктами 1, 6 ч. 2 ст. 115, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 3, 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ст. 348 КК України, і на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді довічного позбавлення волі.

2. За вироком суду ОСОБА_3 визнано винним у незаконному придбанні, носінні та зберіганні вогнепальної зброї, вчиненні двох розбійних нападів із метою заволодіння чужим майном, поєднаних з насильством, небезпечним для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу, за попередньою змовою групою осіб, поєднаних з проникненням у приміщення, житло, із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, в умисному вбивстві іншої особи з корисливих мотивів та замаху на вбивство двох осіб із корисливих мотивів, замаху на вбивство працівника правоохоронного органу в зв'язку із виконанням цим працівником службових обов'язків, за наступних обставин.

3. Як встановлено вироком суду, у грудні 2005 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 домовилися між собою про вчинення розбійних нападів із метою заволодіння чужим майном, розподілили між собою ролі. ОСОБА_5 передав ОСОБА_3 перероблений саморобним способом під вогнепальну зброю газошумовий пістолет марки "IWG Моd. 59" НОМЕР_1, який засуджений незаконно носив та зберігав за місцем проживання.

4. 16 грудня 2005 року засуджені під'їхали автомобілем до пункту приймання металобрухту, розташованого на АДРЕСА_1. ОСОБА_5 залишився чекати в автомобілі, а ОСОБА_3 увійшов до приміщення пункту і, погрожуючи пістолетом ОСОБА_7, вимагав гроші. ОСОБА_3 вдарив пістолетом потерпілого, вистрелив у землю. Оскільки до пункту зайшов відвідувач, нападник вибіг із приміщення та разом із ОСОБА_5 автомобілем залишив місце події. Внаслідок застосованого ОСОБА_3 насильства ОСОБА_7 заподіяно легких тілесних ушкоджень.

5. Так само 18 грудня 2005 року, використовуючи автомобіль, яким керував ОСОБА_5, засуджені добралися до пункту прийому металобрухту на АДРЕСА_2. Відповідно до розподілу ролей ОСОБА_3 увійшов до будинку, де погрожуючи пістолетом ОСОБА_8, вимагав від неї гроші. Після невиконання вимоги з метою вбивства здійснив три постріли у грудну клітину потерпілої, чим спричинив вогнепальне поранення з пошкодженням легенів та серця, внаслідок яких остання загинула. Погрожуючи пістолетом присутній ОСОБА_9, засуджений з метою вбивства вистрелив у неї, однак не довів намір до кінця, оскільки пістолет дав осічку. ОСОБА_3 схопив відро, яке знаходилося в приміщенні, та завдав ним удари по голові ОСОБА_9 Унаслідок дій засудженого потерпіла отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості. Засуджений заволодів мобільним телефоном вартістю 150 грн. й залишив місце злочину, побачивши на подвір'ї будинку родичів ОСОБА_8

6. Він же 24 грудня 2005 року біля квартири АДРЕСА_3 під час його затримання працівниками міліції підготував пістолет для здійснення пострілів із метою вбивства оперуповноважених Малиновського райвідділу міліції ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, водночас не довів свій умисел до кінця, оскільки ОСОБА_10 вибив зброю із рук засудженого.

7. Ухвалою Верховного Суду України від 30 січня 2007 року вирок суду щодо ОСОБА_3 залишено без зміни.

8. Вказаним вироком, який залишено без зміни Верховним Судом України, засуджено ОСОБА_5, щодо якого питання про перегляд зазначених вище рішень судів, не ставиться.

Короткий зміст рішення Європейського суду з прав людини

9. Рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 01 лютого 2018 року у справі "ОСОБА_3 проти України" (заява N 39555/07) констатовано порушення щодо ОСОБА_3 таких положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція): пункту 1 та підпункту "с" пункту 3 статті 6 у зв'язку з ненаданням заявнику безоплатної правової допомоги під час провадження у Верховному Суді України; пункту 1 статті 6 у зв'язку з порушенням принципу рівності сторін під час провадження у Верховному Суді України.

10. При цьому ЄСПЛ указав, що згідно з його практикою гарантія права на безоплатну правову допомогу, яка передбачена пунктом 1 та підпунктом "с" пункту 3 статті 6 Конвенції, не припиняє своєї дії після закінчення провадження в суді першої інстанції. Таке право обвинувачених у вчиненні злочинів як гарантія залежить від двох умов: якщо така особа не має достатньо коштів для оплати правової допомоги та якщо інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога.

11. Досліджуючи вказане питання ЄСПЛ зауважив, що під час досудового слідства та провадження в суді першої інстанції заявнику було призначено захисника, що свідчило про визнання органами влади того, що в нього були фінансові труднощі. Що ж стосується того, чи вимагали "інтереси правосуддя" надання ОСОБА_3 безоплатної правової допомоги під час провадження у Верховному Суді України, то ключовими пунктами для розгляду цього питання є характер провадження, а також те, що заявнику могло бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі, тобто максимально можливе покарання.

12. Одночасно Суд зазначив, що відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК1960 року), діючого на час розгляду справи Верховним Суду України, в касаційному порядку перевірявся вирок апеляційного суду, постановлений ним як судом першої інстанції, і така перевірка стосувалася об'єктивності та повноти досудового й судового слідства в суді нижчої інстанції та відповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи. Тому характер провадження у Верховному Суді України також вимагав забезпечення заявнику правової допомоги в інтересах правосуддя.

13. Аналізуючи у сукупності наведені факти, ЄСПЛ дійшов висновку, що заявнику було несправедливо відмовлено в наданні безоплатної правової допомоги під час провадження у Верховному Суді України.

14. Визнаючи порушення пункту 1 та підпункту "с" пункту 3 статті 6 Конвенції, Суд послався на рішення у справі "Максименко проти України" та вкотре констатував, що обмеження прав заявника на захист було наслідком відсутності будь-якої процедури призначення захисника для надання безоплатної правової допомоги на тій стадії провадження, коли відповідно до КПК 1960 року така правова допомога вже більше не була обов'язковою.

15. Крім того, ЄСПЛ встановлено порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв'язку з тим, що Верховний Суд України розглянув касаційну скаргу ОСОБА_3 за його відсутності, але за участю прокурора. ЄСПЛ указав, що прокурори мали перевагу бути присутніми в засіданнях Верховного Суду України та, на відміну від підсудного, мали можливість усно викласти свої зауваження, які мали на меті здійснення впливу на думку суду.

16. Судом зазначено, що процесуальна справедливість вимагала, щоб заявникам у таких справах також була надана можливість зробити усні зауваження у відповідь. З огляду на обставини справи щодо ОСОБА_3, ЄСПЛ дійшов висновку, що під час провадження у Верховному Суді України не було дотримано принципу рівності сторін.

17. У зв'язку з констатацією порушень Конвенції ЄСПЛ постановив, що держава-відповідач повинна сплатити на користь заявника 1000 євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватись заявнику, як компенсацію судових та інших витрат.

18. Перевіривши низку інших скарг заявника за статями 3, 5, 6 та 34 Конвенції із наявними матеріалами справи, Суд не виявив жодних інших ознак порушень його прав і свобод, гарантованих Конвенцією або протоколами до неї, тому в цій частині заяву ОСОБА_3 було відхилено як необґрунтовану відповідно до підпункту "а" пункту 3 та пункту 4 статті 35 Конвенції.

19. Щодо заявленої вимоги ОСОБА_3 про відшкодування 6 000 000 євро моральної шкоди та перегляду справи з дотриманням статті 6 Конвенції ЄСПЛ зазначив, що коли особу, як у цій справі, було засуджено судом за результатами судового розгляду, який не відповідав вимогам Конвенції щодо справедливості, належним способом виправлення такого порушення може бути новий розгляд, перегляд або відновлення провадження за вимогою заявника. В такому судовому розгляді мають бути дотримані матеріальні та процесуальні гарантії, закріплені в статті 6 Конвенції.

20. Тому з огляду на обставини справи ЄСПЛ вирішив, що встановлення порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію.

Рух справи за заявою про перегляд судових рішень

21. У квітні 2018 року ОСОБА_3 після ухвалення рішення ЄСПЛ звернувся до Верховного Суду із заявою про перегляд судових рішень щодо нього у зв'язку із встановленням у справі "ОСОБА_3 проти України" порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

22. Ухвалою судді Великої Палати Верховного Суду від 23 квітня 2018 року відкрито провадження за заявою ОСОБА_3 про перегляд вироку Апеляційного суду Одеської області від 04 вересня 2006 року та ухвали Верховного Суду України від 30 січня 2007 року щодо нього з підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом та витребувано матеріали кримінальної справи з Апеляційного суду Одеської області.

23. Пунктом 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) передбачено, що апеляційні та касаційні скарги, заяви про перегляд судових рішень у кримінальних справах, які були розглянуті до набрання чинності цим Кодексом, подаються і розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, з урахуванням положень, передбачених параграфом 3 розділу 4 "Перехідні положення" Закону України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон N 2147-VIII).

24. Оскільки кримінальну справу щодо заявника розглянуто до набрання чинності КПК України, за процедурою, передбаченою КПК України 1960 року, то при здійсненні перегляду судових рішень за заявою ОСОБА_3 мають застосовуватися положення глави 32-1 КПК України 1960 року з урахуванням положень глави 34 КПК України.

II. ПОЗИЦІЯ ЗАЯВНИКА Й ІНШИХ УЧАСНИКІВ СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Короткий зміст вимог заяви про перегляд судових рішень та узагальнені доводи заявника

25. У заяві, з якою ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду, засуджений, обґрунтовуючи підстави перегляду судових рішень, посилається на висновки, викладені в рішенні ЄСПЛ від 01 лютого 2018 року у справі "ОСОБА_3 проти України". Заявник вказує на невідповідність висновків у вироку суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону під час розгляду кримінальної справи щодо нього національними судами. Засуджений просить скасувати вирок Апеляційного суду Одеської області від 04 вересня 2006 року та ухвалу Верховного Суду України від 30 січня 2007 року, а кримінальну справу щодо нього направити на новий судовий розгляд.

Узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження

26. Захисник ОСОБА_3, адвокат Поправка В.М., підтримала вимоги, викладені в заяві ОСОБА_3 про перегляд судових рішень. Просила скасувати судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Зазначила, що порушення прав заявника, встановлені ЄСПЛ, були допущені на стадії касаційного розгляду у Верховному Суді України.

27. Прокурор частково підтримав заяву засудженого ОСОБА_3 При цьому посилався на те, що констатовані ЄСПЛ порушення дають підставу для застосування такого заходу індивідуального характеру, як новий розгляд кримінальної справи в суді касаційної інстанції, яким є Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду. Просив також вирішити питання щодо запобіжного заходу щодо ОСОБА_3

III. ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ ТА МОТИВИ, ЯКИМИ КЕРУВАВСЯ СУД ПРИ УХВАЛЕННІ ПОСТАНОВИ

28. Велика Палата Верховного Суду заслухала суддю-доповідача, доводи заявника й інших учасників судового провадження та з дотриманням передбачених законодавством меж і підстав перегляду судових рішень за виключними обставинами, а саме у зв'язку з встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом, дійшла наступних висновків.

Щодо застосування заходів, направлених на відновлення попереднього юридичного стану, який заявник мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum)

29. Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І Конвенції (стаття 1 Конвенції). Така гарантія забезпечується шляхом урахування норм Конвенції та практики Суду в національному праві з огляду на статтю 17 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон N 3477-IV), згідно з якою суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерела права.

30. Крім того, відповідно до статті 2 Закону N 3477-IV та статті 46 Конвенції Україна зобов'язана виконувати остаточне рішення Суду в будь-якій справі, у якій вона є стороною.

31. Згідно зі статтею 41 Конвенції, якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право держави, яка була стороною у справі, передбачає лише часткову компенсацію, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.

32. Положеннями глави 3 Закону N 3477-IV передбачено, що для виконання рішення ЄСПЛ, яким констатовано порушення Україною Конвенції, мають вживатися заходи індивідуального та загального характеру.

33. Звертаючись із заявою про перегляд судових рішень щодо нього в порядку глави 321 КПК України 1960 року, ОСОБА_3 порушує питання про забезпечення йому на підставі рішення Суду права на такий захід індивідуального характеру, як повторний розгляд справи зі скасуванням обвинувального вироку суду першої інстанції та ухвали Верховного Суду України як незаконних судових рішень, постановлених з порушенням констатованих рішенням Суду положень Конвенції.

34. Згідно вимог статті 10 Закону N 3477-IV додатковими щодо виплати відшкодування (статті 7-9 цього Закону) заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який заявник мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у рішенні ЄСПЛ.

35. Відновлення попереднього юридичного стану заявника здійснюється, зокрема, шляхом: а) повторного розгляду справи, включаючи відновлення провадження у справі; б) повторного розгляду справи адміністративним органом.

36. Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи N R (2000) 2 "Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини" від 19 січня 2000 року, прийнятою на 694-му засіданні заступників міністрів (далі - Рекомендація N R (2000) 2), Комітет Міністрів закликав Договірні Сторони, зокрема, до перегляду своїх національних правових систем з метою забезпечення адекватних можливостей повторного розгляду справи, включаючи поновлення провадження у випадках, коли Суд визнав порушення Конвенції, особливо: i) коли потерпіла сторона і далі зазнає значних негативних наслідків рішення, ухваленого на національному рівні, - наслідків, щодо яких справедлива сатисфакція не була адекватним засобом захисту і які не можна виправити інакше ніж через повторний розгляд або поновлення провадження; ii) коли рішення Суду спонукає до висновку, що a) оскаржене рішення національного суду суперечить Конвенції по суті, або b) в основі визнаного порушення лежали суттєві процедурні помилки чи недоліки, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні.

37. Таким чином, для вирішення питань за зверненням заявника Великій Палаті Верховного Суду насамперед необхідно з'ясувати, чи можливе та доцільне застосування такого заходу індивідуального характеру, як повторний розгляд справи за обвинуваченням ОСОБА_3

38. Як убачається з матеріалів кримінальної справи, у вересні 2006 року (т. 5, а. с. 254) ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою на вирок Апеляційного суду Одеської області, яким його засуджено до довічного позбавлення волі.

39. У своїй скарзі з доповненням до неї засуджений вказував, що злочинів, за які його засуджено, він не вчиняв, вирок суду щодо нього ґрунтується на припущеннях та недопустимих доказах. ОСОБА_3 просив Верховний Суд України переглянути вирок щодо нього.

40. 30 вересня 2006 року в своєму доповненні до касаційної скарги ОСОБА_3 просив забезпечити надання йому юридичної допомоги під час розгляду справи у Верховному Суду України (т. 5, а. с. 340).

41. Згідно матеріалів справи ОСОБА_3 в порядку ст. 45 КПК України 1960 року на досудовому слідстві був призначений захисник Шимбарев А.В. (т. 3, а. с. 15, 16), який також брав участь при розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції (т. 5, а. с. 3, 149), після чого під час судового розгляду захист ОСОБА_3 також здійснював захисник Поляков А.А. (т. 5, а. с. 149).

42. Відповідно до вимог ст. 45 КПК України 1960 року участь захисника є обов'язковою при провадженні дізнання, досудового слідства, під час розгляду кримінальної справи в суді першої інстанції, коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне ув'язнення - з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення.

43. На час ухвалення рішення Верховним Судом України редакцією ч. 2 ст. 394 КПК України 1960 року було передбачено, що справа, яка призначена до розгляду з обов'язковим повідомленням прокурора та осіб, зазначених у ст. 384 КПК України 1960 року, розглядається касаційним судом у складі трьох суддів за участю прокурора з додержанням порядку, передбаченого ч. 1, 2, 3 ст. 362 КПК України 1960 року.

44. Згідно ч. 3 ст. 362 КПК України 1960 року неявка учасників процесу на засідання суду не є перешкодою для розгляду справи, якщо інше не передбачено цим Кодексом або рішенням суду.

45. Однак, ЄСПЛ з урахуванням серйозності становища засудженого ОСОБА_3, який був засуджений судом першої інстанції до довічного позбавлення волі, визнав розгляд кримінальної справи щодо нього в касаційному порядку без участі захисника порушенням пункту 1 та підпункту "с" пункту 3 статті 6 Конвенції, зазначивши, що характер розгляду даної кримінальної справи вимагав надання заявнику правової допомоги в інтересах правосуддя.

46. Відповідно до вимог пункту 1 та підпункту "с" пункту 3 статті 6 Конвенції Верховний Суд України мав розглядати справу з наданням ОСОБА_3 безкоштовної правової допомоги та обов'язковою участю захисника.

47. Крім того, ЄСПЛ констатував порушення принципу рівності сторін, оскільки за відсутності заявника в судовому засіданні Верховного Суду України прокурор, на відміну від підсудного, інтереси якого не захищалися, наводив свої доводи касаційному суду. Така процесуальна нерівність сторін зумовила порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

48. З урахуванням наведеного й з огляду на зазначені норми міжнародного та національного законодавства, встановлене ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов'язань може бути підставою для повторного розгляду справи лише у випадку можливості досягнення на національному рівні restitutio in integrum (повного відновлення), тобто відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції.

49. Оскільки ЄСПЛ не визнав порушення права заявника на справедливий суд під час досудового та судового слідства в суді першої інстанції, то підстави для скасування вироку апеляційного суду, як про це ставиться питання ОСОБА_3, у Великої Палати Верховного Суду відсутні.

50. Разом із тим, виходячи із зазначених фактичних та правових підстав, Велика Палата Верховного Суду вважає, що постановлена у кримінальній справі щодо ОСОБА_3 ухвала Верховного Суду України не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.

51. Констатований ЄСПЛ характер (зміст) порушень, їхня правова природа, стадія провадження, на якій вони були допущені і на якій можуть бути виправлені, викликаний цими порушеннями стан для заявника, визначений можливий особливий спосіб відновлення порушеного права дають підстави вважати, що виправлення допущених порушень можна здійснити шляхом застосування такого заходу індивідуального характеру, як повторний перегляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_3 судом касаційної інстанції.

Щодо меж перегляду судових рішень за виключними обставинами

52. Обставиною, на яку заявник послався як на підставу для перегляду судових рішень щодо нього, є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом, а саме рішення ЄСПЛ у справі "ОСОБА_3 проти України".

53. ВеликаПалата Верховного Суду звертає увагу на те, що у своїй заяві ОСОБА_3 поза зв'язком із рішенням міжнародної судової установи заперечує зібрані докази його винуватості та встановлені судом фактичні обставини справи. Однак такі доводи засудженого не можуть бути перевірені в даному кримінальному провадженні.

54. Відповідно до параграфа 3 розділу 4 "Перехідні положення" Закону N 2147-VIII та положень глави 34 КПК України Велика Палата Верховного Суду здійснює перегляд судових рішень у порядку виключного провадження з підставивстановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

55. Таким чином, повторний перегляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_3 в цілому та перевірка доводів заявника щодо незгоди із доведеністю його винуватості у вчиненні злочинів зокрема виходить за межі перегляду судових рішень, визначені главою 32-1 КПК 1960 року з урахуванням положень глави 34 КПК України, чинної на момент перегляду, та не відноситься до повноважень Великої Палати Верховного Суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 379, 400-20, 400-21, 400-23, 400-24 КПК України 1960 року, статтями 459, 467 і пунктом 15 розділу XI "Перехідні положення" КПК України, параграфом 3 розділу 4 "Перехідні положення" Закону України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

заяву ОСОБА_3 про перегляд вироку Апеляційного суду Одеської області від 04 вересня 2006 року та ухвали Верховного Суду України від 30 січня 2007 року щодо нього з підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом - задовольнити частково.

Ухвалу Верховного Суду України від 30 січня 2007 року щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий касаційний розгляд до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.С. Князєв Суддя-доповідач О.Г. Яновська Судді: Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко С.В. Бакуліна Н.П. Лященко В.В. Британчук О.Б. Прокопенко Д.А. Гудима Л.І. Рогач В.І. Данішевська І.В. Саприкіна О.С. Золотніков О.М. Ситнік О.Р. Кібенко О.С. Ткачук В.Ю. Уркевич
 

[ANTIRAID]

Большая палата исходя из решения ЕСПЧ указала на возможность возобновления нарушенного права лица. ЕСПЧ установил, что заявителю было несправедливо отказано в предоставлении бесплатной правовой помощи при производстве в Верховном Суде Украины. Таким образом дело вновь отправлено на новое рассмотрение в суд кассационной инстанции.