Постановление БП-ВС о юрисдикции споров об отмене госрегистрации права собственности

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
Іменем України

23 травня 2018 року

м. Київ

Справа N 914/2006/17
Провадження N 12-58гс18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В.С.,
судді-доповідача Бакуліної С.В.,
суддів Антонюк Н.О., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,
за участю секретаря судового засідання Федорченка В.М.,

представника позивачів - Шейхета М.Г.,

представника відповідача-1 - Менюка С.А.,

представника відповідача-2 - не з'явився,

представника відповідача-3 - не з'явився,

представника третьої особи на стороні відповідачів - не з'явився,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Об'єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу, Представництва Американського Об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу та Єврейської релігійної громади "Турей Загав" ("Золота Роза") на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07 листопада 2017 року (головуючий суддя Костів Т.С., судді Желік М.Б., Марко Р.І.) та ухвалу Господарського суду Львівської області від 05 жовтня 2017 року (суддя Іванчук С.В.) у справі N 914/2006/17 за позовом 1. Об'єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу, 2. Представництва Американського Об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, 3. Єврейської релігійної громади "Турей Загав" ("Золота Роза") до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні системи", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські традиції", 3. Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Черник Наталії Степанівни про скасування державної реєстрації права власності та записів про проведену державну реєстрацію прав власності.

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1.1. У вересні 2017 року Об'єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу, Представництво Американського Об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, Єврейська релігійна громада "Турей Загав" ("Золота Роза") звернулися до Господарського суду Львівської області з позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні системи" (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські традиції" (далі - відповідач-2), управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Черник Наталії Степанівни про скасування державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва - готельний комплекс, розташований на вул. І. Федорова, 23, 28 у м. Львові, реєстраційний N 190504346101, за відповідачем-1 (ЄДРПОУ 33695378); скасування запису про проведену 07 жовтня 2013 року державну реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва - готельний комплекс, розташований на вул. І. Федорова, 23, 28 у м. Львові, реєстраційний N 190504346101, за відповідачем-1 (ЄДРПОУ 33695378); скасування державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва - готельний комплекс, розташований на вул. І. Федорова, 23, 28 у м. Львові, реєстраційний N 190504346101, від 24 травня 2017 року за відповідачем-2 (ЄДРПОУ 41326759); скасування запису про проведену 24 травня 2017 року державну реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва - готельний комплекс, розташований на вул. І. Федорова, 23, 28 у м. Львові, реєстраційний N 190504346101, за відповідачем-2 (ЄДРПОУ 41326759).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що земельні ділянки за адресою: м. Львів, вул. І. Федорова, 23, 28 є землями державної власності, їх категорія - землі історико-культурного призначення; вони розташовані в межах Державного історико-архітектурного заповідника у м. Львові, який унесено в Реєстр світової спадщини ЮНЕСКО у 1998 році під назвою "Львів. Історичний центр (865)"; на цих землях розміщується ансамбль синагоги "Турей Загав" ("Золота Роза"), що складається з будівель синагоги (буд. 27), сакральних споруд для ритуальних потреб - кагального будинку зі шпиталем, шхит (буд. 23, 25), а також єшиви - вищої юдейської школи (буд. 28), які утворюють частину історичного єврейського кварталу. Позивачі зазначали, що вказані культові споруди розташовано на земельних ділянках за тією ж адресою, де зареєстровано самочинно споруджений об'єкт незавершеного будівництва. Разом з тим відповідно до архівних документів ці культові споруди належали Єврейській релігійній організації "Золота Роза", а отже, інтерес позивачів до згаданих об'єктів цілком відповідає поняттю "охоронюваний законом інтерес".

1.3. Як на правові підстави позову позивачі посилаються на статтю 115, абзац другий частини третьої статті 331, частини першу - третю та п'яту статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтю 2, частину другу статті 26, статтю 31-1 Закону України від 01 липня 2004 року N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статтю 6 Закону України від 25 червня 1992 року N 2494-XII "Про національні меншини в Україні", статтю 21 Закону України від 23 квітня 1991 року N 987-XII "Про свободу совісті та релігійні організації".

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Господарський суд Львівської області ухвалою від 05 жовтня 2017 року у справі N 914/2006/17, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07 листопада 2017 року, відмовив у прийнятті позовної заяви на підставі пункту 1 частини першої статті 62 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року.

2.2. Рішення судів умотивовано посиланням на те, що цей спір не підвідомчий господарським судам України, позовна заява не підлягає розгляду в господарських судах України, а належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства України.

3. Вимоги касаційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів

3.1. 24 листопада 2017 року позивачі звернулися до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07 листопада 2017 року та ухвалу Господарського суду Львівської області від 05 жовтня 2017 року, у якій просили скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для розгляду зі стадії прийняття позовної заяви.

3.2 Скаржники вважають, що:

- спір у справі не належить до переліку справ у спорах, визначених пунктами 15-17 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року N 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам";

- у частині другій пункту 17 цієї постанови пленуму роз'яснено, що інші справи за участю господарюючих суб'єктів та суб'єктів владних повноважень не мають ознак справ адміністративної юрисдикції та повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах. До них належать усі справи у спорах про право, що виникають з відносин, урегульованих ЦК України, Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими актами господарського й цивільного законодавства;

- між сторонами у спорі відсутні правовідносини щодо адміністрування та підпорядкування;

- посилання судів на постанову Верховного Суду України від 25 квітня 2017 року у справі N 21-3197а16 є помилковим, оскільки предметом спору в цій справі є визнання протиправними дій та скасування рішення, а підставами - неправомірність дій і рішень державного адміністратора, тобто, правовідносини, що виникли в даній справі, не є подібними до правовідносин у справі N 914/2006/17;

- судами неправильно застосовано норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо прийняття позовної заяви; викладені в ухвалі суду першої та постанові суду апеляційної інстанцій висновки не відповідають обставинам справи, що позбавляє позивачів у справі права на судовий захист.

4. Надходження касаційної скарги на розгляд Великої Палати Верховного Суду

4.1. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким ГПК України викладено в новій редакції, і розпочав роботу Верховний Суд.

4.2. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у господарських справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

4.3. Згідно із частиною шостою статті 302 ГПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

4.4. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 12 березня 2018 року відкрив касаційне провадження у справі N 914/2006/17 за касаційною скаргою позивачів на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07 листопада 2017 року та ухвалу Господарського суду Львівської області від 05 жовтня 2017 року й передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 ГПК України, оскільки позивачі оскаржують судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

5. Позиція Великої Палати Верховного Суду у справі

5.1.Відповідно до статті 1 ГПК України в редакції, чинній на момент звернення позивачів до суду, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

5.2.Згідно із частиною третьою статті 22 Закону України від 02 червня 2016 року N 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

5.3.Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами: по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства; по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

5.4.Господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об'єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб'єктним складом підпадають під дію статті 1 ГПК України в редакції, чинній на момент звернення з позовом до суду.

5.5. У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративної юрисдикції України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

5.6. Відповідно до статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на момент звернення з позовом до суду, суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

5.7.Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції суб'єкт повинен здійснювати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

5.8.Таким чином, справа адміністративної юрисдикції може передати на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта, а останній відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

5.9. Предметом розгляду в справі, що переглядається, є вимоги про скасування: державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва - готельний комплекс, розташований на вул. І. Федорова, 23, 28 у м. Львові, реєстраційний N 190504346101, за відповідачем-1 (ЄДРПОУ 33695378); скасування запису про проведену 07 жовтня 2013 року державну реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва - готельний комплекс, розташований на вул. І. Федорова, 23, 28 у м. Львові, реєстраційний N 190504346101, за відповідачем-1 (ЄДРПОУ 33695378); скасування державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва - готельний комплекс, розташований на вул. І. Федорова, 23, 28 у м. Львові, реєстраційний N 190504346101, від 24 травня 2017 року за відповідачем-2 (ЄДРПОУ 41326759); скасування запису про проведену 24 травня 2017 року державну реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва - готельний комплекс, розташований на вул. І. Федорова, 23, 28 у м. Львові, реєстраційний N 190504346101, за відповідачем-2 (ЄДРПОУ 41326759).

5.10. Згідно із частиною третьою статті 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

5.11.Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено поняття державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як офіційне визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

5.12. Як зазначали позивачі, підставою державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва - готельний комплекс були договори оренди земельних ділянок від 28 листопада 2007 року N Г-481 і N Г-482 та дозвіл на виконання будівельних робіт від 21 липня 2010 року.

5.13. Підставою заявленого позову слугували обставини того, що правовстановлюючі документи, на основі яких проведено оспорювані державні реєстрації права власності на об'єкти незавершеного будівництва, скасовано в судовому порядку.

5.14.Позивачі не оскаржують як учинення реєстраційних дій, так і рішення державного реєстратора, оскільки на момент їх проведення документи, необхідні для вчинення реєстраційних дій, були чинними.

5.15. Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що між сторонами у справі відсутні правовідносини щодо адміністрування та підпорядкування, натомість характер спірних правовідносин свідчить про спір сторін щодо законності виникнення у відповідача-1 та відповідача-2 права власності на об'єкт незавершеного будівництва.

5.16. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

5.17. Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

5.18. Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria) указав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, не передбаченої законом.

5.19.Водночас, зазначаючи про непідвідомчість цього спору господарським судам України, суди попередніх інстанцій не врахували, що справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника майна, а також в інших спорах, які виникають з майнових відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору підвідомчі господарським судам.

5.20. За таких обставин касаційну скаргу слід задовольнити, а судові рішення скасувати з направленням справи до Господарського суду Львівської області для продовження розгляду зі стадії прийняття позовної заяви.

Керуючись статтями 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Об'єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу, Представництва Американського Об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу та Єврейської релігійної громади "Турей Загав" ("Золота Роза") задовольнити.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07 листопада 2017 року та ухвалу Господарського суду Львівської області від 05 жовтня 2017 року у справі N 914/2006/17 скасувати.

3. Справу N 914/2006/17 направити до Господарського суду Львівської області для продовження розгляду зі стадії прийняття позовної заяви.

4. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

5. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.С. Князєв Суддя-доповідач С.В. Бакуліна Судді: Н.О. Антонюк Н.П. Лященко В.В. Британчук О.Б. Прокопенко Д.А. Гудима Л.І. Рогач В.І. Данішевська І.В. Саприкіна О.С. Золотніков О.М. Ситнік О.Р. Кібенко О.С. Ткачук Л.М. Лобойко В.Ю. Уркевич О.Г. Яновська

[ANTIRAID]

Большая палата в очередной раз указала, что дела по спорам с участием государственных органов и органов местного самоуправления, возникающие из правоотношений, в которых государственные органы и органы местного самоуправления реализуют полномочия собственника имущества, а также в других спорах, которые возникают по имущественным отношениям частноправового характера, при соответствии состава сторон спора подведомственные хозяйственным судам