Постановление БП-ВС об административной юрисдикции споров по оспариванию штрафов ГИС за неисполнение решения суда

[ANTIRAID]

Постанова
Іменем України

06 червня 2018 року

м. Київ

Справа N 127/9870/16-ц

Провадження N 14-166цс18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Ткачука О.С.,

суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

розглянула в порядку письмового провадження справу за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "БМУ-2-ЛТД", заінтересована особа - заступник начальника Замостянського відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Петрішен Андрій Андрійович, про скасування постанови про накладення штрафу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "БМУ-2-ЛТД" на ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 13 жовтня 2017 року (у складі колегії суддів: Оніщука В.В., Медвецького С.К., Сала Т.Б.), та

УСТАНОВИЛА:

У липні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "БМУ-2-ЛТД" (далі - ТОВ "БМУ-2-ЛТД") звернулося до суду зі скаргою на постанову заступника начальника Замостянського відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Петрішена А.А. (далі - заступник начальника відділу ДВС) про накладення штрафу.

Скаргу мотивовано тим, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ТОВ "БМУ-2-ЛТД", треті особи: комунальна організація "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву", ОСОБА_5, про визнання виконаним обов'язку щодо внесення грошових коштів, зобов'язання виконати обов'язки з передачі майнових прав, позов задоволено частково. Зобов'язано ТОВ "БМУ-2-ЛТД" виконати договір купівлі-продажу майнових прав від 03 червня 2014 року в частині здійснення перерахунку вартості об'єкта нерухомості за результатами обмірів БТІ та передачі майнових прав на об'єкт нерухомості ОСОБА_4 шляхом підписання акта прийому-передачі.

18 травня 2017 року заступник начальника відділу ДВС відкрив виконавче провадження N 53967050 з виконання вказаного рішення суду та встановив строк для його добровільного виконання.

На виконання постанови про відкриття виконавчого провадження ТОВ "БМУ-2-ЛТД" направило лист від 30 травня 2017 року з відповідним перерахунком вартості об'єкта на підставі обмірів БТІ, а також у повному обсязі сплатило виконавчий збір.

14 липня 2017 року заступник начальника відділу ДВС прийняв постанову про накладення штрафу на ТОВ "БМУ-2-ЛТД" у розмірі 5 100 грн за невиконання без поважних причин у встановлений строк рішення суду.

Оскільки на момент прийняття оскаржуваної постанови 14 липня 2017 року стягувач ОСОБА_4 не виконав обов'язку зі сплати вартості майнових прав, у тому числі згідно з перерахунком вартості за результатами обмірів БТІ, що був наданий на виконання рішення суду, ТОВ "БМУ-2-ЛТД" просило скасувати постанову про накладення штрафу від 14 липня 2017 року, прийняту заступником начальника відділу ДВС.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 31 серпня 2017 року в задоволенні скарги ТОВ "БМУ-2-ЛТД" відмовлено.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що накладення штрафу державним виконавцем здійснено на підставі Закону України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон N 1404-VIII) у зв'язку з невиконанням ТОВ "БМУ-2-ЛТД" рішення суду. Постанова державного виконавця винесена в межах його повноважень відповідно до Закону N 1404-VIII, а тому підстав для її скасування немає.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 13 жовтня 2017 року ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 31 серпня 2017 року скасовано, провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а саме у зв'язку з тим, що скарга не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що скарги на постанови про накладення штрафу в силу положень ст. 18 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду скарги) мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

У листопаді 2017 року ТОВ "БМУ-2-ЛТД" звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що цей спір не є публічно-правовим у розумінні КАС України, а повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон N 2147-VIII), яким ЦПК України викладений у новій редакції.

25 січня 2018 року Верховний Суд відкрив провадження у справі.

12 березня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відповідно до ч. 6 ст. 403 ЦПК України передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до п. 4 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону N 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Оскільки заявник оскаржує ухвалу апеляційного суду з підстав порушення правил суб'єктної юрисдикції, справа підлягає розгляду Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Апеляційний суд встановив, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 серпня 2016 року у справі N 127/9870/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ТОВ "БМУ-2-ЛТД", треті особи: комунальна організація "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву", ОСОБА_5, про визнання виконаним обов'язку щодо внесення грошових коштів та зобов'язання виконати обов'язки з передачі майнових прав - позов задоволено частково. Зобов'язано ТОВ "БМУ-2-ЛТД" виконати договір купівлі-продажу майнових прав від 03 червня 2014 року в частині здійснення перерахунку вартості об'єкта нерухомості за результатами обмірів БТІ та передачі майнових прав на цей об'єкт ОСОБА_4 шляхом підписання акта прийому-передачі.

Постановою заступника начальника відділу ДВС від 18 травня 2017 року відкрито виконавче провадження N 53967050 з виконання виданого на підставі вказаного рішення суду виконавчого листа та встановлено строк для його добровільного виконання, а постановою від 14 липня 2017 року на ТОВ "БМУ-2-ЛТД" накладено штраф у розмірі 5 100 грн за невиконання без поважних причин у встановлений строк рішення суду.

Звертаючись до районного суду зі скаргою, ТОВ "БМУ-2-ЛТД" посилалося на неправомірність винесення цієї постанови, оскільки товариство частково виконало вимоги виконавчого листа, виданого на виконання судового рішення, а тому нарахування штрафу є неправомірним.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволенні скарги ТОВ "БМУ-2-ЛТД", апеляційний суд дійшов висновку про закриття провадження у справі за вищезазначеною скаргою, оскільки вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Такий висновок апеляційного суду є правильним з огляду на таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (далі - Конвенція).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно зі ст. 1 Закону N 1404-VIII (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 63 Закону N 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

14 липня 2017 року заступник начальника відділу ДВС виніс постанову про накладення на ТОВ "БМУ-2-ЛТД" штрафу за невиконання без поважних причин у встановлений строк рішення суду у розмірі 5 100 грн.

Однак ТОВ "БМУ-2-ЛТД" самостійно не виконало цю постанову, що є підставою для її примусового виконання.

За змістом п. 7 ч. 2 ст. 17 Закону N 1404-VIII постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Частиною 2 ст. 74 Закону N 1404-VІІІпередбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З урахуванням вищенаведеного можна зробити висновок, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, утому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не має.

Разом із тим Велика Палата Верховного Суду не надає оцінку постанові заступника начальника відділу ДВС по суті, оскільки вона не була предметом розгляду суду апеляційної інстанції, а суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (ч. 1 ст. 400 ЦПК України).

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 400, 402-404, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "БМУ-2-ЛТД" залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 13 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова Великої Палати Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.С. Ткачук

Судді: Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко

С.В. Бакуліна Н.П. Лященко

В.В. Британчук О.Б. Прокопенко

Д.А. Гудима Л.І. Рогач

В.І. Данішевська І.В. Саприкіна

О.С. Золотніков О.М. Ситнік

О.Р. Кібенко В.Ю. Уркевич

В.С. Князєв О.Г. Яновська

[ANTIRAID]

Большая палата указала, что юрисдикция административных судов распространяется на дела по поводу обжалования постановлений государственного исполнителя о взыскании исполнительного сбора, расходов, связанных с организацией и проведением исполнительных действий и наложением штрафа, принятых в исполнительных производствах по принудительному исполнению всех исполнительных документов , независимо от того, каким органом, в том числе судом какой юрисдикции, они выданы. К юрисдикции административных судов относятся также дела об обжаловании решений, действий или бездеятельности государственной исполнительной службы, принятых (совершенных, допущенных) при принудительном исполнении постановлений государственного исполнителя о взыскании исполнительского сбора, расходов, связанных с организацией и проведением исполнительных действий и наложением штрафа как исполнительных документов в отдельном исполнительном производстве.