Постановление ВС-КГС об отсутствии необходимости оплаты исполнительного сбора и авансового платежа за наложение ареста при обеспечении иска

[ANTIRAID]

Державний герб України

Постанова
Іменем України

05 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 635/5151/17-ц
провадження № 61-3271св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О.,
Ступак О. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І., 

учасники справи:

заявник - ОСОБА_3,

суб'єкт оскарження - головний державний виконавець міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину головного територіального управління юстиції у Харківській області,

заінтересована особа - ОСОБА_4,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 12 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Бровченка І. О., Кружиліної О. А.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - МВ ДВС по Харківському району та місту Люботину ГТУЮ у Харківській області), заінтересована особа - ОСОБА_4.

Скарга обґрунтована тим, що старший державний виконавець МВ ДВС по Харківському району та місту Люботину ГТУЮ у Харківській області Щегульна Г. О., порушуючи вимоги Закону України «Про виконавче провадження», повернула Харківському районному суду Харківської області виконавчий документ без прийняття до виконання як такий, що не оплачений авансовим внеском.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_3 просив визнати дії старшого державного виконавця МВ ДВС по Харківському району та місту Люботину ГТУЮ у Харківській області Щегульної Г. О. щодо повернення ухвали Харківського районного суду Харківської області від 18 вересня 2017 року № 635/5151/17 про накладення арешту на рухоме майно із зупиненням продажу арештованого майна, що зазначене в описі арештованого майна, складеного на підставі постанови державного виконавця МВ ДВС по Харківському району та місту Люботину ГТУЮ у Харківській області Щегульної А. О. від 17 серпня 2017 року ВП № 54350018, незаконними; повторно направити до МВ ДВС по Харківському району та місту Люботину ГТУЮ у Харківській області для негайного виконання ухвали Харківського районного суду Харківської області від 18 вересня 2017 року у цивільній справі № 635/5151/17 про накладення арешту на рухоме майно із зупиненням продажу арештованого майна, яке зазначене в описі, складеному на підставі постанови державного виконавця МВ ДВС по Харківському району та місту Люботину ГТУЮ у Харківській області Щегульної А. О. від 17 серпня 2017 року ВП № 54350018.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 09 листопада 2017 року скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано дії старшого державного виконавця МВ ДВС по Харківському району та місту Люботину ГТУЮ у Харківській області Щегульної Г. О. щодо повернення ухвали Харківського районного суду Харківської області від 18 вересня 2017 року № 635/5151/17 про накладення арешту на рухоме майно із зупиненням продажу арештованого майна, що зазначене в описі арештованого майна, складеного на підставі постанови державного виконавця

МВ ДВС по Харківському району та місту Люботину ГТУЮ у Харківській області ЩегульноїГ. О. від 17 серпня 2017 року ВП № 54350018 незаконними. У задоволенні іншої частини скарги відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що Харківський районний суд Харківської області як державний орган, який направив для виконання ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 18 вересня 2017 року у справі

№ 635/5151/17 про накладення арешту на рухоме майно із зупиненням продажу арештованого майна, яке зазначено в описі, складеному на підставі постанови державного виконавця МВ ДВС по Харківському району та місту Люботину ГТУЮ у Харківській області Щегульної Г. О. від 17 серпня 2017 року ВП № 54350018, звільнений від сплати авансового внеску за подання заяви про примусове виконання рішення, тому дії старшого державного виконавця МВ ДВС по Харківському району та місту Люботину ГТУЮ у Харківській області Щегульної Г. О. щодо повернення зазначеної ухвали Харківського районного суду Харківської області без прийняття до виконання є незаконними. В іншій частині скарги відмовлено, оскільки вони не стосуються дій МВ ДВС по Харківському району та місту Люботину ГТУЮ у Харківській області, а є по суті розпорядженням для іншого суду.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 12 грудня 2017 року апеляційну скаргу головного державного виконавця МВ ДВС по Харківському району та місту Люботину ГТУЮ у Харківській області Щегульної Г. О. задоволено частково. Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 09 листопада 2017 року змінено шляхом скасування в частині задоволення скарги ОСОБА_3 та постановлено нову ухвалу в цій частині, якою у задоволенні скарги ОСОБА_3 відмовлено. В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд мотивував свою ухвалу тим, що дії державного виконавця відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», тому відсутні підстави для визнання дій державного виконавця щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

У січні 2018 року ОСОБА_3 подав касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 12 грудня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувану судову ухвалу та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що саме суд як державний орган направив для виконання ухвалу про накладення арешту на рухоме майно із зупиненням продажу арештованого майна, а тому він звільнений від сплати авансового внеску за подання заяви про примусове виконання рішення, проте апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, при цьому зазначив, що касаційна скарга стосується питання права, яке має певне фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики і має виняткове значення для нього.

Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2018 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_3

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом установлено, що ухвалою Харківського районного суду Харківської області

від 18 вересня 2017 року задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову та накладено арешт на рухоме майно із зупиненням продажу арештованого майна, що зазначено в описі арештованого майна, складеного на підставі постанови державного виконавця МВ ДВС по Харківському району та місту Люботину ГТУЮ у Харківській області Щегульної Г. О. від 17 серпня 2017 року ВП № 54350018. Також вказаною ухвалою суду постановлено направити її копію до МВ ДВС по Харківському району та місту Люботину ГТУЮ у Харківській області для негайного виконання.

Супровідним листом Харківського районного суду Харківської області від 18 вересня 2017 року направлено ухвалу суду від 18 вересня 2017 року по цивільній справі

№ 635/5151/17 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та МВ ДВС по Харківському району та місту Люботину ГТУЮ у Харківській області про виключення майна з опису арештованого майна, яку отримано МВ ДВС по Харківському району та місту Люботину ГТУЮ у Харківській області 28 вересня 2017 року.

02 жовтня 2017 року головним державним виконавцем МВ ДВС по Харківському району та місту Люботину ГТУЮ у Харківській області Щегульною Г. О. повідомлено Харківський районний суд Харківської області про повернення виконавчого документа (ухвали № 635/5151/17, виданої 18 вересня 2017 року), стягувачу без прийняття до виконання, оскільки в порушення частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» до неї не додано квитанцію про сплату авансового внеску.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Зі змісту статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що від сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями про: стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин; обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи; стягнення аліментів; відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Від сплати авансового внеску також звільняються державні органи, інваліди війни, інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби. У разі виконання рішення Європейського суду з прав людини авансовий внесок не сплачується.

Скасовуючи ухвалу районного суду в частині задоволення скарги ОСОБА_3 та ухвалюючи нову про відмову в задоволенні скарги в цій частині, суд апеляційної інстанції виходив із того, що державний виконавець правомірно виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, оскільки стягувачем при поданні заяви про примусове виконання рішення не дотримані вимоги до виконавчого документа, встановлені пунктом 8 частиною четвертою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: не додана квитанція про сплату авансового внеску. При цьому не надано й будь-яке підтвердження того, що ОСОБА_3 звільнений від сплати авансового платежу відповідно до приписів частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Однак із вказаним висновком апеляційного суду не можна погодитися виходячи з наступного.

У відповідності до статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.

Авансовий внесок у виконавчому провадженні - це кошти, внесені стягувачем на окремий небюджетний рахунок, які використовуються виконавцем для організації та проведення виконавчих дій у спосіб та порядок, встановлений Міністерством юстиції України.

Відповідно до частини п'ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за виконання ухвали суду про накладення арешту на майно, постановленої за результатами розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову, не сплачується як виконавчий збір, так і авансовий платіж.

Оскільки Харківським районним судом Харківської області від 18 вересня 2017 року задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову та накладено арешт на рухоме майно із зупиненням продажу арештованого майна, що зазначено у описі арештованого майна, складеного на підставі постанови державного виконавця МВ ДВС по Харківському району та місту Люботину ГТУЮ у Харківській області Щегульної Г. О. від 17 серпня 2017 року ВП № 54350018, тому у державного виконавця не було підстав вимагати сплату авансового платежу за виконання указаної ухвали та повертати ухвалу суду без виконання у зв'язку з несплатою авансового платежу.

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд помилково вважав, що державний виконавець правомірно виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання з підстав відсутності квитанції про сплату авансового внеску.

За таких обставин Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про задоволення касаційної скарги та наявність підстав для скасування ухвали апеляційного суду та залишення в силі ухвали суду першої інстанції.

Керуючись статтями 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 12 грудня 2017 року скасувати, ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 09 листопада 2017 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук
Судді: В. О. Кузнєцов
С.О. Погрібний
О.В. Ступак
Г. І. Усик
 
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/76503032

[ANTIRAID]

Верховный суд указал, что согласно части пятой статьи 27 Закона Украины «Об исполнительном производстве» исполнительный сбор не взимается по исполнительным документам о конфискации имущества, взыскании периодических платежей (кроме исполнительных документов о взыскании алиментов, при наличии задолженности по уплате алиментов, совокупный размер которой превышает сумму соответствующих платежей за двенадцать месяцев), наложение ареста на имущество для обеспечения исковых требований, по исполнительным документам, подлежащих немедленному исполнению.

Системный анализ приведенных норм дает основания для вывода, что за выполнение постановления суда о наложении ареста на имущество, постановленной по результатам рассмотрения заявления о принятии мер обеспечения иска, не уплачивается как исполнительный сбор, так и авансовый платеж.

[Svetlyachok]

Дивне рішення, яке  не відповідає Закону про виконавче провадження. Перша інстанція задовольнила позов з інших підстав, зокрема з тих,  що суд, який направив ухвалу до виконання є державним органом, який відповідно до ст.26 Закону звільняється від сплати авансового внеску. Цю позицію хоча б якось можна зрозуміти. При цьому ВС залишаючи в силі рішення суду І інстанції, проігнорував норми ч.2 ст.26 Закону, якою встановлено розмір авансового внеску за пред'явлення до виконання рішень про забезпечення позову та виключний перелік підстав для звільнення від сплати авансового внеску.

Відтак  незрозуміло - ВС вважає  що при пред'явленні БУДЬ-КИМ до виконання рішення про забезпечення позову авансовий внесок не платиться  (і при цьому ігнорує ч.2 ст.26) чи тільки при пред'явленні державним органом..