Постанова ШААС про скасування постанови держвиконавця про відкриття виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору

[ANTIRAID]

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/11442/22 Суддя першої інстанції: Катющенко В.П.

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Файдюка В.В. та Шелест С.Б.,

за участю секретаря - Ворони Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2022 року про повернення позовної заяви та на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України та Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати:

- постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Махової Д.А. про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 42723123 від 03 червня 2016 року;

- постанову старшого державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Марків Я.Є. про відкриття виконавчого провадження № 69385329 від 12 липня 2022 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2022 року позовну заяву в частині вимог про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 42723123 від 03 червня 2016 року було повернуто позивачу.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2022 року у задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, позивач подав апеляційні скарги, в яких просить скасувати ухвалу суду від 08 вересня 2022 року про повернення позовної заяви та рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2022 року.

Позивач просить скасувати ухвалу суду від 08 вересня 2022 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на те, що пропустив строк звернення до суду з позовною вимогою про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 03 червня 2016 року з поважної причини. Наголошує на тому, що до пред`явлення такої постанови до виконання вона не порушувала законних прав та інтересів боржника і підстави для її оскарження в судовому порядку були відсутні.

Вимога апеляційної скарги про скасування рішення суду від 20 вересня 2022 року і прийняття нової постанови про задоволення адміністративного позову ґрунтується на тому, що стягнення виконавчого збору без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створює умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Міністерство юстиції України подало відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу суду від 08 вересня 2022 року про повернення позовної заяви, в якому зазначило, що позовну заяву подано після спливу шести років після прийняття постанови про стягнення виконавчого збору від 03 червня 2016 року у виконавчому провадженні № 42723123.

Представник відповідача - Міністерства юстиції України, заперечувала проти апеляційної скарги і просила суд відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що суд постановив законні й обґрунтовані ухвалу та рішення, а підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Позивач та інший відповідач були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте явку своїх представників у судове засідання не забезпечили та причини неявки суду не повідомили. За таких обставин колегія суддів, керуючись ч. 2 ст. 313 КАС України, вирішила розглядати справу за відсутності представників зазначених осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Міністерства юстиції України, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2022 року залишити без задоволення, а апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2022 року - задовольнити, скасувати зазначене рішення і прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову, виходячи з такого.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 належить до категорії термінових справ, передбачених ст. 287 КАС України, та підлягає розгляду з урахуванням особливостей, передбачених параграфом 2 глави 11 КАС України.

Судом встановлено та сторонами справи не заперечується, що у провадженні Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС перебувало виконавче провадження № 42723123, яке відкрито на виконання виконавчого листа № 2-2839/12, виданого Солом`янським районним судом м. Києва 25 квітня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дочірній банк Сбербанку росії» заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 07-12-07/ФО від 25 грудня 2007 року в сумі 8071796 грн 06 коп.

В рамках зазначеного виконавчого провадження старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Махової Д.А. було винесено постанову про стягнення виконавчого збору від 03 червня 2016 року. Згідно з вказаною постановою з ОСОБА_1 належало стягнути виконавчий збір у розмірі 807179 грн 60 коп.

Державним виконавцем 10 січня 2022 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа).

Листом від 10 січня 2022 року № 42723123/20-1/9 Відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС з метою додержання правил підвідомчості та вимог щодо місця виконання рішення направив до Солом`янського відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) копії постанов про стягнення виконавчого збору від 03 червня 2016 року та про повернення виконавчого документа стягувачу від 10 січня 2022 року у рамках виконавчого провадження № 42723123 для подальшого виконання відповідно до ст.ст. 3, 24, 26, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження».

У вказаному листі також зазначено, що залишок нестягнутого виконавчого збору, що підлягає стягненню за постановою, складає 698794 грн 23 коп.

Постановою старшого державного виконавця Солом`янського відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Марків Я.Є. від 12 липня 2022 року відкрито виконавче провадження № 69385329 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 03 червня 2016 року № 42723123.

Згідно з вказаною постановою з ОСОБА_1 підлягає стягненню виконавчий збір у розмірі 807179 грн 60 коп.

Не погоджуючись із постановою про стягнення виконавчого збору від 03 червня 2016 року № 42723123 та з постановою про відкриття виконавче провадження № 69385329 від 12 липня 2022 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання їх протиправними і скасування.

Приймаючи рішення про повернення позовної заяви ОСОБА_1 в частині вимог про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 42723123 від 03 червня 2016 року, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду з цієї позовною вимогою без поважної причини.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України позовну заяву у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи, що постанову про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 42723123 прийнято 03 червня 2016 року, а позовну заяву подано 22 липня 2022 року, суд першої інстанції прийшов до висновку про пропуск строку звернення до суду та ухвалою суду від 01 серпня 2022 року залишив позовну заяву без руху.

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначив, що боргові питання зі стягувачем вирішив мирним шляхом і був впевнений, що за відсутності фактичного виконання судового рішення в примусовому порядку, відсутні також підстави для нарахування і стягнення виконавчого збору. Наголошує на тому, що у межах строку, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України, не виникло підстав для її скасування.

Надаючи оцінку зазначеним доводам, суд першої інстанції зазначив, що подана позивачем заява про поновлення строку не містить обґрунтувань причин та обставин, що були перешкодою звернутись до суду з позовом. Суд першої інстанції, зокрема, врахував, що позивач ознайомлювався з матеріалами виконавчого провадження до 10 січня 2022 року. Крім того під час виконавчого провадження № 42723123 з позивача стягнуто частину виконавчого збору в розмірі 108385 грн 37 коп.

Колегія суддів погоджується, що наведені судом першої інстанції обставини вказують на те, що ОСОБА_1 було відомо про наявність виконавчого провадження № 42723123, він не був позбавлений можливості ознайомитися з постановою про стягнення виконавчого збору від 03 червня 2016 року і оскаржити в судовому порядку в межах встановленого законом строку.

В апеляційній скарзі позивач не заперечує, що пропустив строк звернення до суду з вимогою про визнання протиправною і скасування зазначеної постанови. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що у десятиденний строк починаючи з 03 червня 2016 року в нього були відсутні фактичні та правові підстави для звернення до суду, адже відповідну постанову не можна було трактувати як таку, що порушує його права.

Під час апеляційного розгляду справи колегія суддів виходить із того, що за змістом доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 не заперечує, що постанова про стягнення виконавчого збору від 03 червня 2016 року у виконавчому провадженні № 42723123 була винесена у повній відповідності до вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження». Позивач фактично не погоджується з тим, у який спосіб зазначену постанову було реалізовано органом ДВС після закінчення виконавчого провадження № 42723123 згідно з постановою про повернення виконавчого документа стягувачу.

Обставини, на які посилається ОСОБА_1 , не можуть бути підставою для поновлення строку звернення до суду з позовом про оскарження постанови про стягнення виконавчого збору від 03 червня 2016 року, натомість можуть бути перевірені судом у межах спору, де предметом оскарження будуть рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, спрямовані на виконання цієї постанови.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції постановив законну і обґрунтовану ухвалу про повернення позовної заяви ОСОБА_1 у відповідній частині вимог та не вбачає підстав для її скасування.

Отже, апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2022 року про повернення позовної заяви є необґрунтованою і не підлягає задоволенню.

Перевіряючи обґрунтованість апеляційної скарги позивача на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2022 року, колегія суддів враховує, що спірні правовідносини регулюються Законом України «Про виконавче провадження», а також Інструкцією з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція).

У межах цього спору ОСОБА_1 оскаржує постанову про відкриття виконавчого провадження № 69385329 від 12 липня 2022 року щодо стягнення виконавчого збору в розмірі 807179 грн 60 коп.

Обґрунтовуючи таку позовну вимогу, позивач посилається на відсутність підстав, передбачених ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», для стягнення виконавчого збору, адже фактичного виконання судового рішення не відбулося. Натомість виконавчий лист було повернуто до суду за заявою стягувача.

ОСОБА_1 наполягає на тому, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом та зазначав, що аналогічна правова позиція вкладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18.

Перевіряючи наявність підстав для врахування правової позиції Верховного Суду щодо застосування вказаних ч. 2 ст. 27 та ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», сформованої при вирішенні зазначених позивачем справ, а також обґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що підставою для стягнення виконавчого збору є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, колегія суддів враховує такі обставини.

Положеннями ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV було передбачено стягнення виконавчого збору в розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

З 05 жовтня 2016 року набув чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон України «Про виконавче провадження»). Відповідно до ч. 2 ст. 27 вказаного Закону виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03 липня 2018 року № 2475-VIII, який набув чинності 28 серпня 2018 року, до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» були внесені зміни, згідно з якими виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Отже, на час прийняття постанови старшого державного виконавця від 03 червня 2016 року про стягнення виконавчого збору закон, що визначає порядок примусового виконання судових рішень, передбачав стягнення виконавчого збору в розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчим документом. І лише у період з 05 жовтня 2016 року по 28 серпня 2018 року Закон України «Про виконавче провадження» передбачав стягнення виконавчого збору в розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута.

Колегія суддів наголошує на тому, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18 викладена правова позиція щодо застосування ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» саме у редакції, що діяла в період з 05 жовтня 2016 року по 28 серпня 2018 року.

Відтак висновки Верховного Суду, що викладені у вказаній постанові, не можуть бути враховані під час розгляду і вирішення адміністративного позову ОСОБА_1 .

Керуючись ч. 2 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає необхідним перевірити правильність застосування старшим державним виконавцем Солом`янського відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Марків Я.Є. також інших положень Закону України «Про виконавче провадження» під час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 69385329 від 12 липня 2022 року.

Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.

Перелік рішень, що підлягають примусовому виконанню, визначений у ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону примусовому виконанню рішення підлягають, зокрема, постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору.

Загальний порядок визначення розміру та стягнення виконавчого збору закріплений у ст.ст. 27, 40, 45 Закону України «Про виконавче провадження».

За змістом зазначених норм права постанова про стягнення виконавчого збору може бути винесена державним виконавцем одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, а також після винесення постанови про його закінчення і для кожної з таких постанов про стягнення виконавчого збору Законом України «Про виконавче провадження» встановлено окремий порядок виконання.

Відповідно до ч.ч. 1-4, 6 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

У разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Правила розподілу стягнутих з боржника грошових сум визначені у ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 45 вказаного Закону розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.

Положеннями ч. 2 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII передбачено, що розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.

Згідно з ч. 3 ст. 40 вказаного Закону у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що відкриваючи виконавче провадження, державний виконавець одночасно виносить постанову, якою визначає суму виконавчого збору, що підлягає стягненню з боржника.

У разі, якщо виконавчий документ передбачає, зокрема, стягнення коштів з боржника, виконавчий збір перераховується до бюджету в міру стягнення відповідних сум та з урахуванням черговості їх розподілу.

Якщо на час повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір не стягнуто або стягнуто не у повному обсязі, державний виконавець виносить постанову, в якій визначає суму, що належить стягнути.

Таким чином постанова про стягнення виконавчого збору, винесена одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, підлягає виконанню в порядку, визначеному ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження». Натомість рішенням, що підлягає примусовому виконанню, в розумінні п. 5 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону є саме постанова про стягнення виконавчого збору, винесена згідно з ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, після винесення 10 січня 2022 року постанови про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа), державний виконавець згідно з ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» повинен був також винести постанову про стягнення виконавчого збору.

При винесенні такої постанови належить врахувати відомості, які викладені в листі Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС від 10 січня 2022 року № 42723123/20-1/9, а саме - про те, що частину суми виконавчого збору, визначеної постановою від 03 червня 2016 року, вже було стягнуто в ході виконавчого провадження і залишок коштів, які залишились нестягнутими, складає 698794 грн 23 коп.

Саме постанова, винесена відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», підлягатиме примусовому виконанню.

Натомість постановою старшого державного виконавця від 12 липня 2022 року відкрито виконавче провадження № 69385329 з метою примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 42723123 від 03 червня 2016 року, для виконання якої встановлено інший порядок.

Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження № 69385329 від 12 липня 2022 року є протиправною і підлягає скасуванню.

З огляду на викладене колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2022 року залишити без задоволення, а апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2022 року - задовольнити, скасувати зазначене рішення і прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову.

Згідно з ч. 4 ст. 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції у справах, визначених статтями 280, 281, 287 та 288 цього Кодексу, можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції.

Відповідно до пп.пп. б, в п. 4 ч. 1 ст. 322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини, в якій серед іншого зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Правила розподілу судових витрат визначені у ст. 139 КАС України. Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з позовною заявою із вимогою про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження (позовом, який містить одну позовну вимогу немайнового характеру), позивач сплатив судовий збір у розмірі 992 грн 40 коп, а при зверненні з апеляційною скаргою - 1488 грн 60 коп. Загальна сума сплаченого судового збору - 2481 грн 00 коп.

Зазначена сума судового збору підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, на виконанні в якого перебуває виконавче провадження № 69385329, на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 139, 160, 229, 242, 257, 268, 272, 287, 308, 310, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2022 року про повернення позовної заяви - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2022 року - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2022 року - скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Марків Я.Є. про відкриття виконавчого провадження № 69385329 від 12 липня 2022 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят один) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов 

Судді В.В. Файдюк 

С.Б. Шелест

https://reyestr.court.gov.ua/Review/108914786

[ANTIRAID]

Це наша справа про чергове скасування постанови про стягнення виконавчого збору. Суд зазначив:

Згідно з ч. 3 ст. 40 вказаного Закону у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що відкриваючи виконавче провадження, державний виконавець одночасно виносить постанову, якою визначає суму виконавчого збору, що підлягає стягненню з боржника.

Таким чином постанова про стягнення виконавчого збору, винесена одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, підлягає виконанню в порядку, визначеному ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження». Натомість рішенням, що підлягає примусовому виконанню, в розумінні п. 5 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону є саме постанова про стягнення виконавчого збору, винесена згідно з ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, після винесення 10 січня 2022 року постанови про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа), державний виконавець згідно з ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» повинен був також винести постанову про стягнення виконавчого збору.

Саме постанова, винесена відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», підлягатиме примусовому виконанню.

Натомість постановою старшого державного виконавця від 12 липня 2022 року відкрито виконавче провадження № 69385329 з метою примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 42723123 від 03 червня 2016 року, для виконання якої встановлено інший порядок.

Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження № 69385329 від 12 липня 2022 року є протиправною і підлягає скасуванню.