Постановление БП-ВС о гражданской юрисдикции спора по взысканию центром занятости неправомерно выплаченных средств

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
Іменем України

22 серпня 2018 року

м. Київ

Справа N 394/743/16-ц

Провадження N 14-274цс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Лященко Н.П.,

суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.

розглянула у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Новоархангельського районного центру зайнятості в Кіровоградській області на ухвалу Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 17 листопада 2016 року (суддя Партоліна І.П.) та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 грудня 2016 року (судді Мурашко С.І., Гайсюк О.В., Головань А.М.)

у цивільній справі за позовом Новоархангельського районного центру зайнятості у Кіровоградській області до ОСОБА_3 про стягнення коштів і

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2016 року Новоархангельський районний центр зайнятості в Кіровоградській області (далі - Новоархангельський РЦЗ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів у сумі 4 тис. 806 грн 64 коп.

Позовну заяву мотивовано тим, що відповідач звернувся до Новоархангельського РЦЗ як такий, що шукає роботу, вказавши, що він не є суб'єктом підприємницької діяльності. Згідно із Законом України "Про зайнятість населення" йому було присвоєно статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю у період з 21 лютого 2013 року до 13 січня 2014 року. У березні 2014 року позивачем було виявлено, що відповідач з 25 січня 2008 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, запис про припинення підприємницької діяльності внесено 25 липня 2014 року. Тобто ОСОБА_3 не вважався безробітним і не мав права на отримання допомоги. У добровільному порядку відповідач грошових коштів не повертає, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду.

Ухвалою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 17 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 грудня 2016 року, відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини другої статті 122 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України; у редакції чинній до 15 грудня 2017 року).

Відмовляючи у відкритті провадження у справі за позовом Новоархангельського РЦЗ, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивач звертається до суду як суб'єкт владних повноважень з приводу реалізації ним владних управлінських функцій.

У касаційній скарзі Новоархангельський РЦЗ, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що спірні правовідносини мають приватноправовий характер, а спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 лютого 2017 року після усунення недоліків касаційної скарги відкрито касаційне провадження у зазначеній справі.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон N 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

14 травня 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України (у редакції Закону N 2147-VIII) справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 30 травня 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що Новоархангельський РЦЗ оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2018 року справу прийнято до розгляду.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у зазначеній редакції) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених статтею 389, частиною шостою статті 403 ЦПК України (у редакції Закону N 2147-VIII), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Спірні правовідносини виникли між суб'єктом владних повноважень - Новоархангельським РЦЗ та фізичною особою ОСОБА_3 Предметом спору є грошові кошти, які відповідач отримав як грошову допомогу по безробіттю.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час вчинення судами першої та апеляційної інстанцій відповідних процесуальних дій) установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Аналогічна норма закріплена в частині першій статті 19 ЦПК України (у редакції Закону N 2147-VIII).

Разом з тим відповідно до частини першої, пункту 5 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній на час вчинення судами першої та апеляційної інстанцій відповідних процесуальних дій) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Аналогічна норма закріплена у пункті 5 частини першої статті 19 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII).

При цьому стаття 2 КАС України (у редакції, чинній на час вчинення судами першої та апеляційної інстанцій відповідних процесуальних дій) завданням адміністративного судочинства визначає захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України у редакції, чинній на час вчинення судами першої та апеляційної інстанцій відповідних процесуальних дій).

З огляду на вказані норми можна зробити висновок, що законодавець установив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування у сфері дотримання прав і свобод фізичних та юридичних осіб за допомогою процесуального закону.

У пункті 1 частини першої статті 3 КАС України (у редакції, чинній на час вчинення судами першої та апеляційної інстанцій відповідних процесуальних дій) справу адміністративної юрисдикції визначено як публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим.

Однією з визначальних особливостей адміністративного судочинства також є те, що позивачем в адміністративній справі може бути як фізична, так і юридична особа, яка вважає порушеними свої права, свободи чи інтереси, а відповідачем, за загальним правилом, - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові або службові особи (частини друга та третя статті 50 КАС України у редакції, чинній на час вчинення судами першої та апеляційної інстанцій відповідних процесуальних дій).

При цьому частиною четвертою цієї статті передбачено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративними позовами суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Аналіз пунктів 1-4 частини четвертої статті 50 КАС України свідчить, що всі наведені підстави, коли громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень, є випадками превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

У цих випадках, водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб'єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб'єктів владних повноважень.

Крім того, пункт 5 частини четвертої статті 50 КАС України (у редакції, чинній на час вчинення судами першої та апеляційної інстанцій відповідних процесуальних дій), який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків превентивного судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, що надавала б право для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на адміністративний позов.

Частиною третьою статті 36 Закону України від 02 березня 2000 N 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

За змістом статті 177 Цивільного кодексу України гроші є об'єктом цивільних прав.

У справі, яка розглядається, спір виник щодо правомірності набуття відповідачем права власності на виплачену Новоархангельським РЦЗ допомогу по безробіттю - грошові кошти у розмірі 4 тис. 806 грн 64 коп та її стягнення з нього як такої, що набута без достатніх правових підстав, отже, має приватноправовий, а не публічний характер, тому його вирішення не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Окрім того, спір у цій справі не можна вважати публічно-правовим, оскільки він не пов'язаний із захистом прав громадянина від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, помилково вважав спір між сторонами публічно-правовим та необґрунтовано відмовив позивачу у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК України (у редакції, яка була чинною на час вчинення відповідної процесуальної дії).

Частиною четвертою статті 406 ЦПК України (у чинній редакції) передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно із частиною шостою статті 411 ЦПК України (у чинній редакції) підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що ухвалу Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 17 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 грудня 2016 року постановлено з порушенням норм процесуального права, а тому зазначені судові рішення відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України (у чинній редакції) необхідно скасувати, справу направити до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 402-404, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Новоархангельського районного центру зайнятості в Кіровоградській області задовольнити.

Ухвалу Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 17 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 грудня 2016 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.П. Лященко Судді: Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко С.В. Бакуліна О.Б. Прокопенко В.В. Британчук Л.І. Рогач Д.А. Гудима І.В. Саприкіна В.І. Данішевська О.С. Ткачук О.С. Золотніков В.Ю. Уркевич О.Р. Кібенко О.Г. Яновська В.С. Князєв
 

[ANTIRAID]

Большая палата указала, что в деле, которое рассматривается, спор возник относительно правомерности приобретения ответчиком права собственности на выплаченное центром занятости пособие по безработице - денежные средства в размере 4 тыс. 806 грн 64 коп и их взыскания с него как таковых, которые получены без достаточных правовых оснований, следовательно, имеет частноправовой, а не публичный характер, поэтому его решения не относится к юрисдикции административных судов.

Кроме того, спор по этому делу нельзя считать публично-правовым, поскольку он не связан с защитой прав гражданина от нарушений со стороны субъекта властных полномочий.

[0720]

совершенно правильно

но баба-яга (то есть Большая Палата) — против

https://www.facebook.com/groups/poziciisudov/permalink/2852211328138351/

http://reyestr.court.gov.ua/Review/77473706

Большая Палатка считает что Фонд общеобязательного государственного страхования может обращаться в суд с административным иском о возмещении ущерба, и о возвращении ранее сделанной им выплаты

какой всё же невообразимый бардак натворила Большая Палатка с этой юрисдикцией..