Постановление БП-ВС о гражданской юрисдикции спора по обязательству продать производственный объект и ничтожности предварительного договора

[ANTIRAID]

Постанова
Іменем України

22 серпня 2018 року

м. Київ

Справа N 401/3856/16-ц

Провадження N 14-221 цс 18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача - Гудими Д.А.,

суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.

розглянула справу за позовом ОСОБА_3 (далі також - позивач) до Товариства з додатковою відповідальністю "Об'єднання Дніпроенергобудпром" (далі також - відповідач) про зобов'язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою позивача на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 квітня 2017 року, ухвалене суддею Баранець А.М., і рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 20 червня 2017 року, ухвалене колегією суддів у складі: Гайсюка О.В., Карпенка О.Л. та Мурашка С.І.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_3,

відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю "Об'єднання Дніпроенергобудпром".

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 9 грудня 2016 року позивач звернувся до суду з вимогою зобов'язати відповідача укласти з ним договір купівлі-продажу будівлі складу загальною площею 657,6 кв. м, розташованої на території Головного заводу залізобетонних виробів відповідача за адресою: АДРЕСА_1 (далі - будівля), на умовах попереднього договору N 44 від 9 червня 2015 року (далі - попередній договір).

2. Мотивував тим, що 9 червня 2015 року уклав з відповідачем попередній договір, за умовами якого відповідач як продавець зобов'язався передати позивачу як покупцеві у власність будівлю, а останній зобов'язався прийняти об'єкт і оплатити його (пункт 1.1). Згідно з пунктом 2.1 попереднього договору покупець зобов'язаний сплатити повну вартість об'єкта у сумі 75 000 грн протягом 10 днів з моменту підписання договору. Позивач вказував, що сплатив цю суму 9 червня 2015 року. Зазначав, що на порушення пункту 3.1 попереднього договору відповідач у триденний строк після повної оплати не передав йому будівлю на підставі акта приймання-передачі.

3. Від імені продавця попередній договір підписав директор Головного заводу залізобетонних виробів відповідача, який 31 липня 2015 року повідомив позивача, що у товаристві більше не працює. Позивач зазначав, що новий генеральний директор вимагав від нього додатково перерахувати 125 000 грн. а на претензію позивача від 5 серпня 2015 року і письмову пропозицію від 10 вересня 2015 року укласти основний договір не відповів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

4. 19 квітня 2017 року Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області ухвалив рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовив.

5. Мотивував тим, що норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не надають можливості суду зобов'язати відповідача укласти договір купівлі-продажу будівлі.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

6. 20 червня 2017 року Апеляційний суд Кіровоградської області ухвалив рішення, яким частково задовольнив апеляційну скаргу позивача, скасував рішення суду першої інстанції й ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив у повному обсязі.

7. Мотивував тим, що попередній договір є нікчемним, оскільки мав бути посвідчений нотаріально. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що попередній договір не стосується господарських відносин, оскільки його стороною є позивач як фізична особа.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. 21 серпня 2017 року позивач звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою. Просить скасувати ухвалені у справі рішення та передати справу на розгляд до суду першої інстанції.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

9. 17 травня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

10. Мотивував тим, що позивач оскаржує рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 квітня 2017 року та рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 20 червня 2017 року, зокрема, з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

11. Касаційну скаргу позивач мотивує тим, що предметом попереднього договору є будівля. Придбання цієї будівлі, розташованої у промисловій частині міста, здійснюється з метою ведення господарської діяльності. Звертає увагу на статтю 182 Господарського кодексу (далі - ГК) України та вказує, що у разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладання основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку. На думку позивача, ухвалюючи рішення, суди не надали оцінки тому факту, що у тексті попереднього договору вказано про те, що його укладено за правилами статті 182 ГК України та статті 635 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України. Зазначає, що, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд першої інстанції мав перевірити належність справи до юрисдикції (підсудності) суду. Звертається до статті 12 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій), відповідно до якої саме господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів.

(2) Позиція відповідача

12. Відповідач відзив на касаційну скаргу не подав.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

(1.1) Щодо юрисдикції суду

13. Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України в редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).

14. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

15. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 12 ГПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

16. Відповідно до частин першої та другої статті 1 ГПК України у зазначеній редакції підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

17. Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 ГПК України у вказаній редакції, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу (частини друга та третя статті 21 ГПК України).

18. Отже, на момент звернення до суду сторонами у господарському процесі за загальним правилом могли бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці.Фізичні особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, мали право бути позивачами у господарському суді лише у випадках, передбачених законодавчими актами України.

19. Частина друга статті 55 ГК України визначає суб'єктами господарювання: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які здійснюють господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

20. Згідно з частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

21. Наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 14 березня 2018 року у справі N 2-7615/10, від 5 червня 2018 року у справі N 522/7909/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі N 216/181/16-ц).

22. Зобов'язання майнового характеру, що виникають між суб'єктами господарювання та негосподарюючими суб'єктами-громадянами, не є господарськими та регулюються іншими актами законодавства (частина третя статті 175 ГК України).

23. У справі, яка розглядається, позивач звернувся з позовом до суду, в якому просив зобов'язати відповідача укласти з ним договір купівлі-продажу будівлі на умовах попереднього договору.

24. Суд апеляційної встановив, що 9 червня 2015 року позивач як фізична особа підписав з відповідачем попередній договір купівлі-продажу будівлі: позивач зобов'язався сплатити її повну вартість у сумі 75 000 грн протягом 10 календарних днів з моменту підписання договору; крім того, сторони погодили, що протягом одного року з моменту підписання попереднього договору та повної оплати вартості будівлі вони зобов'язуються укласти основний договір купівлі-продажу нерухомого майна з нотаріальним його посвідченням відповідно до вимог чинного законодавства України.

25. Також суд апеляційної інстанції встановив, що у попередньому договорі відсутня згадка про те, з якою метою позивач придбаває будівлю.

26. Суди першої й апеляційної інстанцій не встановили, що позивач підписував попередній договір, здійснюючи господарську діяльність і маючи статус фізичної особи-підприємця, як і не встановили обставини придбання чи фактичного використання позивачем будівлі для здійснення господарської діяльності.

27. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду не погоджується з викладеними у касаційній скарзі доводами позивача щодо наявності підстав для розгляду справи за правилами господарського судочинства.

28. Той факт, що предметом попереднього договору є будівля, яка знаходиться у промисловій частині міста, не може свідчити про те, що цей об'єкт нерухомості позивач мав намір придбати як суб'єкт господарювання та з метою здійснення господарської діяльності. А згадка у попередньому договорі статті 182 ГК України не може свідчити про те, що попередній договір є господарським.

29. Тому Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи касаційної скарги щодо наявності у господарського суду юрисдикції для розгляду такого позову.

(1.2) Щодо суті спору

30. Попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі (частина перша статті 635 ЦК України).

31. Відповідно до частини першої статі 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

32. Відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

33. У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (частина перша статті 220 ЦК України).

34. Суд апеляційної інстанції встановив, що попередній договір, який підлягав нотаріальному посвідченню, був підписаний сторонами без додержання встановленої законом форми договору.

35. З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на нікчемність попереднього договору.

36. Відповідно до частини другої статті 635 ЦК України сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

37. Отже, наслідки порушення попереднього договору однією зі сторін розкриті у частині другій статті 635 ЦК України. І вони застосовуються, якщо інше не встановлено тим самим попереднім договором або актами цивільного законодавства. А оскільки наслідків, про застосування яких просить позивач, немає ні у попередньому договорі, ні у цивільному законодавстві України. Тому ВеликаПалата Верховного Суду погоджується з висновками апеляційного суду про наявність підстав для скасування згаданого рішення.

38. Окрім того, згідно зі статтею 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

39. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 409 ЦПК України).

40. Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

41. Велика Палата Верховного Суду вважає, що рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 20 червня 2017 року ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає касаційну скаргу без задоволення, а вказане рішення - без змін.

(2.2) Щодо судових витрат

42. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на позивача.

(3) Висновки щодо застосування норм права

43. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).

44. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

45. Спір, який виник між фізичною та юридичною особою щодо придбання фізичною особою нерухомого майна, має розглядатися за правилами цивільного судочинства, якщо вказана фізична особа на момент укладення відповідного договору не була зареєстрована як підприємець, не придбавала нерухоме майно для здійснення як підприємець господарської діяльностіта/чи фактично не використовувала його з такою метою.

Керуючись частиною першою статті 400, пунктом 1 частини першої статті 409, частиною першою статті 410, статтями 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 20 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Д.А. Гудима Судді: Н.О. Антонюк Н.П. Лященко С.В. Бакуліна О.Б. Прокопенко В.В. Британчук Л.І. Рогач В.І. Данішевська І.В. Саприкіна О.С. Золотніков О.С. Ткачук О.Р. Кібенко В.Ю. Уркевич В.С. Князєв О.Г. Яновська Л.М. Лобойко Повний текст постанови підписаний 17 жовтня 2018 року.
 

[ANTIRAID]

Большая палата указала, что предварительным является договор, стороны которого обязуются в течение определенного срока (в определенный срок) заключить договор в будущем (основной договор) на условиях, установленных предварительным договором. Предварительный договор заключается в форме, установленной для основного договора, а если форма основного договора не установлена, - в письменной форме (часть первая статьи 635 ГК Украины). В соответствии с частью первой статьи 657 ГК Украины договор купли-продажи недвижимого имущества заключается в письменной форме и подлежит нотариальному удостоверению, кроме договоров купли-продажи имущества, находящегося в налоговом залоге. В случае несоблюдения сторонами требования закона о нотариальном удостоверении договора такой договор является ничтожным (часть первая статьи 220 ГК Украины).

Кроме того суд указала, что спор, возникший между физическим и юридическим лицом о приобретении физическим лицом недвижимого имущества, должен рассматриваться по правилам гражданского судопроизводства, если указанное физическое лицо на момент заключения соответствующего договора не было зарегистрировано как предприниматель, и не приобретало недвижимое имущество для осуществления как предприниматель хозяйственной деятельности и/или фактически использовала его с такой целью.