Постановление БП-ВС об административной юрисдикции спора о предоставлении разрешения на разработку проекта землеустройства

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа N 380/624/16-ц

Провадження N 14-301цс18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В.С.,

судді-доповідача Ситнік О.М.,

суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ткачука О.С., Яновської О.Г.,

розглянула у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру в Київській області, відділу Держгеокадастру в Тетіївському районі Київської області, третя особа - ОСОБА_4, про визнання незаконним розпорядження та скасування наказу про надання дозволу на розробку проекту землеустрою

за касаційною скаргою ОСОБА_5 як представника ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду Київської області

від 18 жовтня 2016 року (судді Гуль В.В., Голуб С.А., Іванова І.В.),

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У травні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому

(з урахуванням уточнення позовних вимог) просив: зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Київській області розглянути клопотання ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) орієнтовною площею 24,00 га оренду для ведення фермерського господарства на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області (урочище Чагарі); визнати незаконним та скасувати наказ, виданий Головним управлінням Держземагентсва у Київській області

від 08 листопада 2014 року N 10-9898/15-14-сг, яким ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області (урочище Чагарі).

2. На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_3 зазначив, що відповідачами допущено протиправну бездіяльність щодо ненадання йому дозволу на розробку проекту землеустрою. При цьому вважає протиправним рішення Головного управління Держземагентства в Київській області про видачу такого дозволу ОСОБА_4, оскільки позивач подавав заяву раніше, аніж третя особа, при цьому, а ні дозволу, а ні відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_3 не отримано.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Тетіївський районний суд Київської області рішенням від 07 липня 2016 року позов задовольнив.

4. Апеляційний суд Київської області ухвалою від 18 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції скасував, провадження у справі закрив.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

6. Зазначає, зокрема, що спір у цій справі є приватноправовим, оскільки предметом спору є право позивача на отримання у користування земельної ділянки.

7. У зв'язку з цим позивач вважає, що, приймаючи рішення про закриття провадження у цивільній справі та указуючи на її належність до юрисдикції адміністративного суду, суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Позиція інших учасників справи

8. У запереченнях на касаційну скаргу третя особа - ОСОБА_4 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції залишити в силі, оскільки спір у цій справі належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Рух касаційної скарги

9. Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 19 грудня 2016 року відкрив касаційне провадження у справі.

10. На підставі підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції, яка набрала чинності з 15 грудня 2017 року, справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

11. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 06 червня 2018 року передав зазначену справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 403 ЦПК України у зв'язку з тим, що учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил суб'єктної юрисдикції.

12. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 03 липня 2018 року прийняла та призначила цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

13. У липні 2014 року позивач звернувся до Головного управління Держземагентства у Київській області з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 20 га в оренду, що знаходиться на території Тетіївської міської ради Київської області (урочище Чагарі), для ведення фермерського господарства. До клопотання ним було додано копію паспорта, копію диплома та викопіювання місця розташування земельної ділянки.

14. Відповідач повернув ОСОБА_3 це клопотання без розгляду та зобов'язав надати додаткові документи.

15. Додавши витребовувані документи, позивач подав клопотанн'я повторно. Однак про результати розгляду заяви та порушення свого права на отримання дозволу ОСОБА_3 дізнався лише 15 вересня 2015 року на сесії Тетіївської районної ради Київської області, коли йому стало відомо, що 08 листопада 2014 року наказом Головного управління Держземагентства у Київській області видано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в одержанні якої був зацікавлений позивач, в оренду ОСОБА_4

16. Вважаючи, що вказаним наказом порушено його права, а також із метою захисту свого права на отримання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування

17. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 15 ЦПК України (в редакції, чинній на момент звернення із позовом) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

18. Згідно із частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі - КАС України, у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення, якщо не зазначено інше) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

19. За визначенням пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

20. Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

21. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

22. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України

(у чинній редакції), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

23. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

23. Водночас, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

24. Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

25. Положеннями статті 123 ЗК України визначено, що передача земельних ділянок відбувається шляхом прийняття рішення на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

26. Згідно з частиною шостою статті 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею

186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

27. З наведених норм можна зробити висновок, що набуття особами права власності або користування на земельну ділянку відбувається поетапно - починаючи з отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, який оформлюється відповідним рішенням органу місцевого самоврядування або органу державної влади, погодження та затвердження такого проекту землеустрою та завершується рішенням про передачу земельної ділянки у власність або користування.

Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

28. Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувані дії та рішення відповідача пов'язані із делегованими йому законом повноваженнями для перевірки правильності даних, необхідних для прийняття рішення цим органом, що є публічно-правовими відносинами, які в порядку цивільного судочинства розгляду не підлягають.

29. ВеликаПалата Верховного Суду вже вирішувала питання предметної юрисдикції у подібних справах (зокрема, постанови від 21 березня 2018 року у справі N 536/233/16-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі N 820/4149/17).

30. Велика Палата Верховного Суду приходить до висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом.

31. Відтак - правовідносини, пов'язані з прийняттям та реалізацією такого рішення не підпадають під визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов'язань осіб.

32. При прийнятті такого рішення орган державної влади виконує дозвільну функцію, що притаманна органу державної влади у публічно-правових відносинах.

33. Тому спір як щодо рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, так і оскарження дій суб'єкта владних повноважень щодо надання чи відмови у наданні такого дозволу є публічно-правовим.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

34. Викладені у касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків суду апеляційної інстанції не підтвердилися під час перегляду справи Великою Палатою Верховного Суду.

35. Відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

36. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

37. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

38. Велика Палата Верховного Суду приходить до висновку, що ухвалу Апеляційного суду Київської області від 18 жовтня 2016 року слід залишити без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

39. З огляду на висновок по суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на позивача.

Керуючись частиною першою статті 400, частиною третьою статті 406, пунктом 1 частини першої статті 409, статтями 410, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_5 як представника ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 18 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.С. Князєв Суддя-доповідач О.М. Ситнік Судді: Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко С.В. Бакуліна Н.П. Лященко В.В. Британчук О.Б. Прокопенко Д.А. Гудима Л.І. Рогач В.І. Данішевська І.В. Саприкіна О.С. Золотніков О.С. Ткачук О.Р. Кібенко О.Г. Яновська

Відповідно до вимог частини третьої статті 415 ЦПК України постанова оформлена суддею Князєвим В.С.

[ANTIRAID]

Читая постановление сразу понимаешь профессиональный подход докладчика к вопросу юрисдикции, не связанный с расположением звезд и погодой, а также угадыванием желаний истца.

Большая палата указала, что решение о предоставлении разрешения на разработку проекта землеустройства является стадией процесса получения права собственности или пользования на земельный участок. Однако, получение такого разрешения не гарантирует лицу или неопределенному кругу лиц приобретения такого права, поскольку само по себе разрешение не является правоустанавливающим актом.

Правоотношения, связанные с принятием и реализацией такого решения не подпадают под определение частноправовых, поскольку не порождают личных имущественных прав и обязательств лиц. При принятии такого решения орган государственной власти выполняет разрешительную функцию, которая присуща органу государственной власти в публично-правовых отношениях. Поэтому спор как относительно решения о предоставлении разрешения на разработку проекта землеустройства, так и обжалования действий субъекта властных полномочий по предоставлению или отказа в предоставлении такого разрешения является публично-правовым.