Новые положительные решения которые появились в реестре

[Андрей]

Вылаживаю новые решения которые нашол в реестре

Форум__Полтава_27.05.2010_.doc

Финансыикредит__Запорожье_11.03.2010_.doc

Финансыикредит__Виница_18.05.2010_.doc

Финансыикредит__Виница_18.05.2010_.doc

Укргаз_Киев_23.03.2010_.doc

Приват__Донецк_14.04.2010_.doc

Ощад_11.03.10_Скадовск_.doc

ВТБ_чугуевский_30.04.2010_.doc

Аваль_Одеса_30_03_10_.doc

альфа__Киев_17.05.2010_.doc

[samuraj]

Вау! Рідний Львів підключився, - Сихів, с. Волоско. Браво, Ірино Романівно! І аргументація по-нашому! Нові, не заїжджені, аргументи. (альфа Київ 17.05.2010)

[у.zaporozhskiy]

Вылаживаю новые решения которые нашол в реестре

по альфе все смешено, истец все что можно насувал в свой иск на сколько я понял!(

а решение в принципе не плохое, только вот отсрочка не сильно хорошая(точнее её вообще нет)

договор признан недействительным, а я иду в случае с альфой по мнимости!

[samuraj]

Короткий експрес-аналіз (глянув одним оком).

Гарно - в рішенні Сихівського суду (альфа-київ):

"Суд приходить до висновку про обґрунтованість тверджень позивача про те, що подальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час є порушенням одного із принципів цивільно-правових відносин, які закріплені у ст. З ЦК України -принципу справедливості. Умови кредитного договору є несправедливими, так як всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позивача - споживача кредитних послуг. Несправедливими є умови кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США, що передбачає згідно умов кредитного договору погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у Доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону, відповідач перекладає, як суб'єкт підприємницької (господарської) діяльності виключно на позивача — позичальника за кредитним договором та споживача кредитних послуг, що є грубим порушенням частини З статті 13 Цивільного кодексу України. Таким чином, використання Відповідачем доларів США, як предмету кредитування, є внесенням в кредитний договір пункту, що значно погіршує становище позивача, як споживача порівняно з відповідачем (надавачем фінансових послуг) в разі настання певних подій, що дає право для позивача відповідно до пункту 2 статті 18 Закону України „Про захист прав споживачів", за своїм вибором вимагати визнання в цілому кредитного договору недійсним".

Підійде до різних ситуацій.

Трохи дивно в ньому ж: "Окрім наведеного, як зазначалось вище, кошти по кредитному договору не надавались позивачу в доларах США, а перераховувались відповідачем в національній валюті України - гривні на розрахункові рахунки ТзОВ „Сервісний центр „Діамант та СК „ІНПРО"".

Тобто, можна було б без проблем визнати кред. договір удаваним.

Весело - "фінанси і кредит" - Вінниця. - визнали кредитний договір недійсним, а потім його ж розірвали. Хтось тут дурний, і здається, не я.

В Одесі - заочне рішення проти Авалю, хоч він давно не Аваль.

По Донецьку - визнано незаконним дії Привату по збільшенню проц. ставки і недійсним договір. Нащо так багато?

Скадовськ - визнано недійсним пункт договору про надання в доларах, розірвано кредитний і іпотеку, розстрочка на 60 міс. в грн.

Укргаз_Київ - недійсний по ст.225 ЦК, - типа дурка в чувака.

Не всюди є реституція.

Різні наслідки реституції - то повернути в гривневому еквівалені, то в доларах США (Київ, Вінниця).

З приводу останнього парадоксальний висновок, - коли суд хоче робити реституцію в баксах, а процентів заплачено небагато, вигідніше визнавати договір удаваним, дешевше повертати.

З.І.

Дякую за рішення. Я ніяк не можу нормально навчитися шукати в реєстрі. Підскажіть як правильно формулювати запит, плз.

[у.zaporozhskiy]

Несправедливими є умови кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США, що передбачає згідно умов кредитного договору погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у Доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону, відповідач перекладає, як суб'єкт підприємницької (господарської) діяльності виключно на позивача — позичальника за кредитним договором та споживача кредитних послуг, що є грубим порушенням частини З статті 13 Цивільного кодексу України. Таким чином, використання Відповідачем доларів США, як предмету кредитування, є внесенням в кредитний договір пункту, що значно погіршує становище позивача, як споживача порівняно з відповідачем (надавачем фінансових послуг) в разі настання певних подій, що дає право для позивача відповідно до пункту 2 статті 18 Закону України „Про захист прав споживачів", за своїм вибором вимагати визнання в цілому кредитного договору недійсним".

вот это действительно очень не плохо!

но в принципе было известно и раньше!

просто насколько я понимаю апелляции фактически не одной позитивной нет!!!(((

по поводу реституция в долларах или грн.

это просто нигде не урегулированно и поэтому каждый крутит, как он хочет!

[nameless]

Опа.... мои и не только тексты и цитаты из нашего форума пошли по рукам

Ну - главное, что-бы "в коня корм".

[samuraj]

Опа.... мои и не только тексты и цитаты из нашего форума пошли по рукам

Ну - главное, что-бы "в коня корм".

правда негативних рішень більше, в т.ч. і по удаваних.

Хоча сьогодні на попередньому, коли банкір пробував всучити судді парочку "правильних" рішень, вона його зразу обламала, типу, сама знає, яка практика.

А на днях заступник голови цього суду винесла рішення про недійсність валютного (Сихівський суд Львова, тут є).

А якщо чесно, не вірю, що ВСУ (поки він є) дозволить поламати кредити на мільярди (тільки по іпотеці - 1 млрд грн. непогашено).

[у.zaporozhskiy]

правда негативних рішень більше, в т.ч. і по удаваних.

Хоча сьогодні на попередньому, коли банкір пробував всучити судді парочку "правильних" рішень, вона його зразу обламала, типу, сама знає, яка практика.

А на днях заступник голови цього суду винесла рішення про недійсність валютного (Сихівський суд Львова, тут є).

А якщо чесно, не вірю, що ВСУ (поки він є) дозволить поламати кредити на мільярди (тільки по іпотеці - 1 млрд грн. непогашено).

а кака практика у Вас по удаваності?

как вы доказывали?

как доказательства предъявляли?

[MarveL]

Справа № 2-753/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2010 року Сихівський районний суд м. Львова в складі головуючого судді Волоско І.Р. при секретарі - Слободі В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до - ЗАТ „Альфа-Банк", приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу - ОСОБА_2, про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки укладеного у забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом, в якому просить визнати недійсними кредитний договір № 800004528 від 27 червня 2008 року та договір іпотеки № 800004528 И від 27 червня 2008 року, укладені у забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором укладений , між ним і відповідачем ЗАТ "Альфа-Банк" , а також зобов'язати приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу - ОСОБА_2 виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано у іпотеку за договором іпотеки № 800004528 И від 27 червня 2008 року.

В подальшому ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги та просить визнати за ним борг перед відповідачем у розмірі 619 981 грн. 21 коп. та зобов'язати відповідача прийняти даний борг з розстрочкою платежів на 120 місяців, за таких умов, що місячний платіж буде складати 5 166 грн. 51 коп. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що кредитний договір суперечить законодавству України, оскільки містить положення, які погіршують положення позивача та суперечать Конституції України, Цивільному кодексу України, Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та ін., та вважає, що використання відповідачем долара США, як предмету кредитування, є внесенням в кредитний договір умови , яка є такою, що суперечить закону та всупереч принципу добросовісності має наслідком істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду Позичальника, що значно погіршує становище позивача, як споживача порівняно з відповідачем, що дає право позивачу відповідно до пункту 2 статті 18 Закону України „Про захист прав споживачів", вимагати визнання в цілому кредитного договору недійсним.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, дав пояснення аналогічні, викладеним у фабулі позовної заяви.

Представник відповідача- ЗАТ "Альфа -Банк" в судове засідання проти задоволення заявлених позовних вимог заперечив, зокрема ствердивши що відповідачем у рішенні від 29.03.2010 року є ЗАТ "Альфа - Банк", проте зазначеної юридичної особи вже не існує. Так, 19.08.2009 р. відбулася державна реєстрація змін найменування банку, а саме : найменування ЗАТ "Альфа - Банк" було змінено на ПАТ "Альфа - Банк". Відповідно до п.1.2 Статуту ПАТ "Альфа - Банк" є правонаступником усіх прав і зобов”язань ЗАТ "Альфа - Банк". Разом із тим, рішенням від 29.03.2010 р. визнано недійсним кредитний договір 800004528 від 27 червня 2008 про надання кредиту. Проте, судом не взято до уваги п.10.3 зазначеного договору, який закріплює письмове визначення територіальної підсудності справ, пов”язаних з виконанням вказаного договору порушення умов, а також припинення його дії чи недійсності /Спори, що не були вирішені сторонами під час переговорів, вирішуються у відповідному районному суді м.Києва за місцезнаходженням Банку./

Відповідач - приватний нотаріус ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась без поважних причин, про час розгляду справи була повідомлена належним чином, про що в матеріалах справи наявна поштова розписка про вручення повістки.

Суд, з'ясувавши в сукупності обставини справи та перевіривши їх доказами , приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" - відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно - правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог діючого законодавства України.

27 червня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 800004528. Відповідно до п. 2 кредитного договору Банк надав Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання кредитні кошти в сумі 148 985 доларів США зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 15,8% річних за фактичний період користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом та зі сплатою комісії за розрахунково-касове обслуговування кредиту в сумі 7 224 грн. 13 коп. Згідно з п. 2.4. кредитного договору, кредит надавався для часткової оплати вартості квартир № 5 та 6, які знаходяться в будинку № 23 по вул. Дністерська в м. Львові.

Відповідно до п. 2 кредитного договору, позивач отримав від відповідача 148 985 доларів США, що в еквіваленті на момент надання коштів за офіційним курсом НБУ склало 722 532 грн. 55 коп.

Згідно з представленими сторонами документами, позивачем було сплачено на погашення кредиту та процентів за користування кредитом 16 919 доларів США, що в еквівалентні на момент сплати становить 102 551 грн. 34 коп.

Відповідно до ст. 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня, у зв'язку з чим грошове зобов'язання у договорі повинно бути виражено в національній валюті України. Вказане, також, передбачено ст. 192 ЦК України, відповідно якої, законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ст. 524 ЦК України, зобов'язання повинно бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони за договором можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Відповідно до ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Грошове зобов'язання як кредитора, так і позичальника у кредитному договорі № 800004528 від 27 червня 2008 року не виражене у грошовій одиниці України - гривні, отже, у такому договорі не може бути визначений грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній

валюті.

Відповідно до ст. З Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” - гривня, як грошова одиниця (національна валюта) є єдиним законним платіжним

засобом в Україні, приймається усіма фізичними та юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України.

Відповідно до п. 1 ст. З Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", який установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства - валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Відносини сторін по кредитному договору відповідно до норм ч.ч. 1, 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, є валютною операцією у розумінні п. 2 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

У відповідності з підпунктами "а", "в" та "є" пункту 6.1. та пункту 6.2. Постанови Національного банку України № 200 від 30.05.2007 р. „Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України", фізичні особи - резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу у наступних випадках:

- сплати мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), митних зборів та фінансових санкцій відповідно до митного законодавства України;

• - сплати платежів за охорону та супроводження підакцизних і транзитних товарів митними органами;

• - оплати товарів і послуг у зоні, що звільнена від сплати мита та податків.

Згідно з підпунктом 6.3. пункту 6 зазначених Правил - фізичні особи, а також юридичні особи-резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу в разі оплати дипломатичним представництвам, консульським установам іноземних держав дозволів на в'їзд (вивіз) до цих країн фізичним особам, які виїжджають у приватних справах та в службові відрядження.

Відповідно до підпункту 7.1. пункту 7 означених Правил НБУ - використання готівкової іноземної валюти на території України, резиденти - суб'єкти підприємницької діяльності можуть використовувати готівкову іноземну валюту як засіб платежу під час здійснення торгівлі та надання послуг за межами України, а саме на транспортних засобах, що їм належать (орендовані, зафрахтовані або ті, що формуються в Україні), у разі здійснення міжнародних пасажирських перевезень, та на міжнародних виставках (ярмарках), що проходять за кордоном, у разі реалізації товарів.

Згідно з п. 1 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Відповідно до п. 2 та 3 ст. 5 зазначеного Декрету

генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання, а саме на здійснення операцій, пов'язаних з торгівлею іноземною валютою, з правом відкривати на території України пункти обміну іноземних валют, у тому числі на підставі агентських угод з іншими юридичними особами - резидентами.

Підпунктами „в”, „г” пункту 4 ст. 5 Декрету встановлено, що для проведення резидентами валютних операцій, а саме надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу. потребує отримання індивідуальні ліцензії па здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

І

Згідно п. 5 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

З наведеного вбачається, що використання готівкової іноземної валюти на території України дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії, яка надається виключно на підставі окремої постанови Правління Національного банку України.

На час розгляду справи у суді, сторонами не було надано доказів, які-б підтверджували отримання ними відповідних індивідуальних ліцензій для надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті та використання іноземної валюти на території України як засобу платежу. Отже, суд приходить до висновку, що при наданні відповідачем та отриманні позивачем кредиту в іноземній валюті (у доларах США), а також здійснення позивачем платежів по погашенню кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США були порушені наступні норми закону: статтю 99 Конституції України, згідно якої грошовою одиницею України є гривня; статтю 524 Цивільного кодексу України, яка визначає, що зобов'язання повинно бути визначено в грошовій одиниці України - гривні; статтю 3 Закону України № 2346-Ш „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні ", яка визначає, що гривня, як грошова одиниця (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними та юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України; статті 6, 7 Постанови Національного банку України № 200 від 30.05.2007р. „Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України”, які встановлюють вичерпний перелік випадків використання фізичним та юридичним особами (резидентами України) іноземної валюти, як засобу платежу у розрахунках на території України, та статтю З Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, яка встановлює, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено валютним законодавством України.

Судом встановлено, що у позивача та відповідача відсутня індивідуальна ліцензія на право проведення валютних операцій за кредитним договором № 800004528 від 27 червня 2008 року, передбачених п.п. "в", "г" ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю", в іноземній валюті, внаслідок чого, з урахуванням приписів ст.524 Цивільного кодексу України, неправомірним є вираження грошових зобов'язань у спірному кредитному договорі в іноземній валюті, а не в гривні України.

Суд приходить до висновку про обґрунтованість тверджень позивача про те, що подальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час є порушенням одного із принципів цивільно-правових відносин, які закріплені у ст. З ЦК України -принципу справедливості. Умови кредитного договору є несправедливими, так як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позивача - споживача кредитних послуг. Несправедливими є умови кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США, що передбачає згідно умов (кредитного договору погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону, відповідач перекладає, як суб'єкт підприємницької (господарської) діяльності виключно на позивача - позичальника за кредитним договором та споживача кредитних послуг, що є грубим порушенням частини З Статті 13 Цивільного кодексу України. Таким чином, використання Відповідачем долара США, як предмету кредитування, є внесенням в кредитний договір пункту, що значно погіршує становище позивача, як споживача порівняно з відповідачем (надавачем фінансових послуг) в разі настання певних подій, що дає право для позивача відповідно до пункту 2 статті 18 Закону України „Про захист прав споживачів", за своїм вибором вимагати визнання в цілому кредитного договору недійсним.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним. Згідно з ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

З наведеного вище вбачається, що кредитний договір в іноземній валюті (доларах США) укладений відповідачем без отримання останнім відповідної індивідуальної ліцензій для надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті та використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, відповідно до ст.227 ЦК України - є підставою для визнання вказаного договору недійсним.

Відповідно до ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно з ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього право чину. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав від відповідача 148 985 доларів США, що в еквіваленті на момент надання коштів за офіційним курсом НБУ склало 722 532 грн. 55 коп. Згідно з представленими позивачем документами, ним було сплачено на погашення кредиту та процентів за користування кредитом 16 919 доларів США, що в еквівалентні на момент сплати становить 102 551 грн. 34 коп. Таким чином, згідно з ст. 216 ЦК України, позивач повинен повернути відповідачу різницю між отриманою та сплаченою сумою коштів, що становить 619 981 грн. 21 коп. За вказаних обставин підлягає до задоволення позовна вимога про визнання за позивачем боргу перед відповідачем в сумі 619 981 грн. 21 коп.

Виходячи зі змісту ст. 216 ЦК України та положень цивільного законодавства України, необгрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення є вимога позивача про прийняття відповідачем боргу з розстрочкою платежів на 120 місяців.

Відповідно до ст. 548 ЦК України, недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Враховуючи, що договір іпотеки № 800004528 И від 27 червня 2008 року укладений між Закритим акціонерним товариством „Альфа-Банк” та ОСОБА_1 у забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № 800004528 від 27 червня 2008 року, який визнається недійсним, згідно з ч. 2 ст. 548 ЦК України, договір іпотеки підлягає визнанню недійсним.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до ЗАТ „Альфа-Банк", приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу - ОСОБА_2про визнання недійсними кредитного договору № 800004528 від 27 червня 2008 року, укладеного між позивачем та відповідачем та договору іпотеки № 800004528 И від 27 червня 2008 року укладеного у забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, кожна із сторін за кредитним договором зобов”язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього договору.

В задоволенні решти вимог слід відмовити за відсутності правових підстав.

Керуючись ст.ст.209, 212-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 203,215,236,524,548 ЦК України, Закону України" Про банки та банківську діяльність" , Закону України" Про заставу", Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності ", суд

ВИРІШИВ: Позов задоволити частково.

Визнати недійсним кредитний договір № 800004528 від 27 червня 2008 року про надання кредиту в іноземній валюті укладений між ЗАТ „Альфа-Банк" та ОСОБА_1.

Визнати недійсним договір іпотеки № 800004528 И від 27 червня 2008 року укладений між ЗАТ „Альфа-Банк" та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу - ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 3869.

Визнати борг ОСОБА_1 перед Закритим акціонерним товариством „Альфа-Банк" в сумі 619 981 грн. 21 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Судові витрати покласти на відповідача. Стягнути з ЗАТ "Альфа-Банк" 1700 грн. судового збору та 250 грн. витрат на ІТЗ.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Сихівський районний суд м. Львова.

ГОЛОВУЮЧА :

Рішення є оригіналом і зберігається у цив.справі № 2-753 \ 2010 р.

__________________________

Справа № 2-752/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2010 року Сихівський районний суд Львова в складі головуючого м. судді Волоско І.Р., при секретарі -Слободі В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ „Альфа-Банк" про визнання недійсними кредитного договору та застави рухомого майна, укладеного в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з вимогами, в яких просить визнати недійсними кредитний договір № 490026842 від 21 лютого 2007 року та договір застави рухомого майна № 490026842-з від 21 лютого 2007 року, укладених між ним та ЗАТ "Альфа-Банк". В подальшому позовні вимоги уточнив , зокрема , просить визнати за ним борг перед відповідачем у розмірі 118 675 грн. 80 коп. та зобов'язати банк прийняти даний борг з розстрочкою платежів на 84 місяці. В обґрунтування позовних вимог покликається на те , що оспорюваний кредитний договір суперечить законодавству України, оскільки містить положення, які погіршують положення позивача та суперечать Конституції України, Цивільному кодексу України, Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні та ін., та вважають, що використання відповідачем долара США, як предмету кредитування, є внесенням в кредитний договір умови яка є такою, що суперечить принципу добросовісності , має наслідком істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду Позичальника, що значно погіршує становище позивача, як споживача порівняно з відповідачем, що дає право позивачу відповідно до пункту 2 статті 18 Закону України „Про захист прав споживачів", вимагати визнання в цілому кредитного договору недійсним.

В судовому засіданні позовні вимоги представник позивача повністю підтримав, дав пояснення аналогічні, викладеним у фабулі позовної заяви.

Представник відповідача - ЗАТ "Альфа - Банк" в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив, зокрема ствердивши що відповідачем у рішенні від 29.03.2010 року є ЗАТ "Альфа - Банк", проте зазначеної юридичної особи вже не існує. Так, 19.08.2009 р. відбулася державна реєстрація змін найменування банку, а саме : найменування ЗАТ "Альфа - Банк" було змінено на ПАТ "Альфа - Банк". Відповідно до п.1.2 Статуту ПАТ "Альфа - Банк" є правонаступником усіх прав і зобов”язань ЗАТ "Альфа - Банк". Разом із тим рішенням від 29.03.2010 р. визнано недійсним кредитний договір № 490026842 про надання кредиту. Проте, судом не взято до уваги п.8.4 зазначеного договору, який закріплює письмове визначення територіальної підсудності справ, пов”язаних з виконанням вказаного договору порушення умов, а також припинення його дії чи недійсності /Спори, що не були вирішені сторонами під час переговорів, вирішуються у відповідному районному суді м.Києва за місцезнаходженням Банку. /

Суд, з"ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає , що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог діючого законодавства України.

21 лютого 2007 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ПАТ “Альфа-Банк” \ 19.08.2009р. відбулась державна реєстрація змін найменування банку, а саме: найменування Закрите акціонерне товариство “Альфа-Банк” було змінено на Публічне акціонерне товариство “Альфа-Банк”; відповідно до п.1.2. Статуту ПАТ “Альфа-Банк” є правонаступником усіх прав та обов”язків ЗАТ “Альфа-Банк” \ було укладено кредитний договір № 490026842. Відповідно до п. 1 цього договору Банк надав Позичальнику кредит та 45 439 доларів США 05 центів, що в еквіваленті на момент надання коштів за офіційним курсом НБУ склало 229 467 грн. 20 коп., зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 12% річних за фактичний період користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом та зі сплатою комісійної винагороди за приймання та здійснення переказу коштів продавцю та страхувальнику в сумі 2 294 грн. 67 коп. Згідно з п.1.3. кредитного договору, кредит надавався для придбання транспортного засобу згідно з договором купівлі продажу № 1014 від 09.02.2007 року, укладеним між позивачем та ТзОВ „Сервісний центр „Діамант". Відповідно до п. 1.4.4. кредитного договору, відповідач перерахував кошти в сумі 209 467 гривень 22 коп. на розрахунковий рахунок ТзОВ „Сервісний центр „Діамант" - оплата за транспортний засіб за договором купівлі-продажу № 1014 від 09.02.2007 року та 20 000 гривень па розрахунковий рахунок СК „ІН ПРО" оплата страхової суми за перший рік страхування транспортного засобу.

Згідно з представленими сторонами документами, позивачем було сплачено на погашення кредиту та процентів за користування кредитом 20 836 доларів США, що в еквівалентні на момент сплати становить 110 791 грн. 72 коп..

Відповідно до ст. 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня, у зв'язку з чим грошове зобов'язання у договорі повинно бути виражено в національній валюті України. Вказане, також, передбачено ст. 192 ЦК України, відповідно якої, законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ст. 524 ЦК України, зобов'язання повинно бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони за договором можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Відповідно до ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних Документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Грошове зобов'язання, як кредитора, так і позичальника у кредитному договорі № 490026842 від 21 лютого 2007 року не виражене у грошовій одиниці України - гривні, отже, у такому договорі не може бути визначений грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст. З Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" - гривня, як грошова одиниця (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними та юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України.

Відповідно до п. 1 ст. З Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. N 15-93 „ Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, який установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства - валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Відносини сторін по кредитному договору відповідно до норм ч.ч. 1, 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, є валютною операцією у розумінні п. 2 ст. і Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

У відповідності з підпунктами "а", "в" та "є" пункту 6.1. та пункту 6.2. Постанови Національного банку України № 200 від 30.05.2007 р. „Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України", фізичні особи - резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу у наступних випадках:

• - сплати мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), митних зборів та фінансових санкцій відповідно до митного законодавства України;

• - сплати платежів за охорону та супроводження підакцизних і транзитних товарів митними органами;

• - оплати товарів і послуг у зоні, що звільнена від сплати мита та податків.

Згідно з підпунктом 6.3. пункту 6 зазначених Правил - фізичні особи, а також юридичні особи-резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу в разі оплати дипломатичним представництвам, консульським установам іноземних держав дозволів на в'їзд (вивіз) до цих країн фізичним особам, які виїжджають у приватних справах та в службові відрядження.

Відповідно до підпункту 7.1. пункту 7 означених Правил НБУ - використання готівкової іноземної валюти на території України, резиденти - суб'єкти підприємницької діяльності можуть використовувати готівкову іноземну валюту як засіб платежу під час здійснення торгівлі та надання послуг за межами України, а саме на транспортних засобах, що їм належать (орендовані, зафрахтовані або ті, що формуються в Україні), у разі здійснення міжнародних пасажирських перевезень, та на міжнародних виставках (ярмарках), що проходять за кордоном, у разі реалізації товарів.

Згідно з п. 1 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Відповідно до п. 2 та 3 ст. 5 зазначеного Декрету генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання, а саме на здійснення операцій, пов'язаних з торгівлею іноземною валютою, з правом відкривати на території України пункти обміну іноземних валют, у тому числі на підставі «нантських угод з іншими юридичними особами - резидентами.

Підпунктами "в", "г" пункту 4 ст. 5 Декрету встановлено, що для проведення Резидентами валютних операцій, а саме надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу потребує отримання індивідуальні ліцензії на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Згідно п. 5 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії. З наведеного вбачається, що використання готівкової іноземної валюти на території України дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії, яка надається виключно на підставі окремої постанови Правління Національного банку України.

На час розгляду справи у суді, сторонами не було надано доказів, які-б

підтверджували отримання ними відповідних індивідуальних ліцензій для надання і

одержання резидентами кредитів в іноземній валюті та використання іноземної валюти на

території України як засобу платежу. Отже, суд приходить до висновку, що при наданні

відповідачем та отриманні позивачем кредиту в іноземній валюті (у доларах СІПА), а також

здійснення позивачем платежів по погашенню кредиту та сплати відсотків за користування

кредитом у доларах США, були порушені наступні норми закону: статтю 99 Конституції

України, згідно якої грошовою одиницею України є гривня; статтю 524 Цивільного кодексу

України, яка визначає, що зобов'язання повинно бути визначено в грошовій одиниці України

- гривні; статтю 3 Закону України № 2346-ІІІ „Про платіжні системи та переказ коштів в

Україні”, яка визначає, що гривня, як грошова одиниця (національна валюта) є єдиним

законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними та юридичними

особами без будь-яких обмежень на всій території України; статті 6, 7 Постанови

Національного банку України № 200 від 30.05.2007р. „Про затвердження Правил

використання готівкової іноземної валюти на території України", які встановлюють

вичерпний перелік випадків використання фізичним та юридичним особами (резидентами

України) іноземної валюти, як засобу платежу у розрахунках на території України, та статтю

З Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. „Про систему валютного регулювання

і валютного контролю", яка встановлює, що валюта України є єдиним законним засобом

платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог

та зобов'язань, якщо інше не передбачено валютним законодавством України.

Судом встановлено, що у сторін відсутня індивідуальна ліцензія на право

проведення валютних операцій за кредитним договором № 490026842 від 21 лютого 2007 року, передбачених п.п. "в", "г" ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю", в іноземній валюті, внаслідок чого, з урахуванням приписів ст.524 Цивільного кодексу України, неправомірним є вираження грошових зобов'язань у спірному кредитному договорі в іноземній валюті, а не в гривні України.

Окрім наведеного, як зазначалось вище, кошти по кредитному договору не надавались позивачу в доларах США, а перераховувались відповідачем в національній валюті України - гривні на розрахункові рахунки ТзОВ „Сервісний центр „Діамант та СК „ІНПРО".

Суд приходить до висновку про обґрунтованість тверджень позивача про те, що подальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час є порушенням одного із принципів цивільно-правових відносин, які закріплені у ст. З ЦК України -принципу справедливості. Умови кредитного договору є несправедливими, так як всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позивача - споживача кредитних послуг. Несправедливими є умови кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США, що передбачає згідно умов кредитного договору погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у Доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону, відповідач перекладає, як суб'єкт підприємницької (господарської) діяльності виключно на позивача — позичальника за кредитним договором та споживача кредитних послуг, що є грубим порушенням частини З статті 13 Цивільного кодексу України. Таким чином, використання Відповідачем доларів США, як предмету кредитування, є внесенням в кредитний договір пункту, що значно погіршує становище позивача, як споживача порівняно з відповідачем (надавачем фінансових послуг) в разі настання певних подій, що дає право для позивача відповідно до пункту 2 статті 18 Закону України „Про захист прав споживачів", за своїм вибором вимагати визнання в цілому кредитного договору недійсним.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним. Згідно з ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

З наведеного вище вбачається, що кредитний договір в іноземній валюті (доларах США) укладений відповідачем без отримання останнім відповідної індивідуальної ліцензій для надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті та використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, відповідно до ст.227 ЦК України - є підставою для визнання вказаного договору недійсним.

Відповідно до ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно з ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього право чину. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, за кредитним договором, отримав від відповідача 45 439 доларів 05 центів США, що в еквіваленті на момент надання коштів за і офіційним курсом НБУ склало 229 467 грн. 20 коп. Згідно з представленими позивачем документами, ним було сплачено на погашення кредиту та процентів за користування кредитом 20 836 доларів США, що в еквівалентні на момент сплати становить 110 791 грн. 72 коп. Таким чином, позивач повинен повернути відповідачу різницю між отриманою та сплаченою сумою коштів, що становить 118 675 грн. 48 коп.. За вказаних обставин, згідно з ст. 216 ЦК України, підлягає до задоволення позовна вимога про визнання за позивачем боргу перед відповідачем в сумі 118 675 грн. 48 коп.

Виходячи зі змісту ст. 216 ЦК України та положень цивільного законодавства України, необгрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення є вимога позивача про прийняття відповідачем боргу з розстрочкою платежів на 84 місяці.

Відповідно до ст. 548 ЦК України, недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню.

Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Враховуючи, що договір застави рухомого майна № 490026842-з від 21 лютого 2007 року укладений між Публічним акціонерним товариством „Альфа-Банк" та ОСОБА_1 у забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № 490026842 від 21 лютого 2007 року, який визнається недійсним, згідно з ч. 2 ст. 548 ЦК України, договір застави підлягає визнанню недійсним.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ „Альфа-Банк" про визнання недійсними кредитного договору № 490026842 від 21 лютого 2007 року, укладеного між позивачем та відповідачем та договору застави рухомого майна № 490026842-з від 21 лютого 2007 року, укладеного у забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, підлягають до задоволення в повному обсязі, у зв'язку з чим у відповідності із ст. 216 ЦК України, кожна із сторін за кредитним договором зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього договору.

В задоволенні решти вимог слід відмовити за відсутності правових підстав .

Керуючись ст.ст.209, 212-215 ЦПК України, на підставі ст.203,215,236,524,548 ЦК України, Закону України "Про банки та банківську діяльність, Закону України "Про Заставу " , Закону України " Про ліцензування певних видів господарської діяльності " , суд , -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Визнати недійсним кредитний договір № 490026842 від 21 лютого 2007 року про надання кредиту в іноземній валюті укладений між ПАТ „Альфа-Банк" та ОСОБА_1.

Визнати недійсним договір застави рухомого майна № 490026842-з від 21 лютого 2007 року укладений між ПАТ „Альфа-Банк" та ОСОБА_1.

Визнати борг ОСОБА_1 перед ПАТ „Альфа-Банк" в сумі 118 675 грн. 80 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Судові витрати покласти на відповідача та стягнути з ПАТ "Альфа Банк" 1700 грн. судового збору та 250 грн. за ІТЗ процесу.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до

Апеляційного суду Львівської області. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Сихівський районний суд м. Львова.

ГОЛОВУЮЧА :

Рішення є оригіналом і зберігається у справі № 2-753 \ 2010.

Обратите внимание решений два

[Obelix]

Вот еще.

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=1046

Тут еще уделено внимание не только валюте ВЫДАчИ кредита, но и факту ПЛАТЕЖЕЙ в валюте.

[vekt]

Везде расчеты. То счет - расчетный, то обслуживание - расчетно-кассовое. Как итог - платежные документы (опять же) - по расчетам. Все как в п3.ст533ЦКУ. Вот и приплыли к индивидуалке, как минимум.

[ANTIRAID]

Тему я закрываю, все решения размещены в отдельных темах.