ANTIRAID

Постановление Киевского апелляционного суда об отказе в признании торговой марки хорошо известной

Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

2 голоса

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      2
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      2
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

Державний герб України

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2018 року м. Київ

Справа № 760/3491/18
провадження: 22-ц/824/395/2018

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поліщук Н.В., Соколової В.В., за участю секретаря судового засідання -Станішевської Б.В.

сторони:

позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3»,

позивач - ОСОБА_2

відповідач - ОСОБА_3,

відповідач - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України,

відповідач - Державна служба інтелектуальної власності України

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка не приймала участі у справі - ОСОБА_4 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 травня 2018 року, ухвалене у складі судді Букіної О.М.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3», ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Державної служби інтелектуальної власності України про припинення порушень прав інтелектуальної власності, визнання торгівельної марки добре відомою в Україні та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2018 року позивачі ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3» та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Державної служби інтелектуальної власності України про припинення порушень прав інтелектуальної власності, визнання торгівельної марки добре відомою в Україні та зобов'язання вчинити дії.

При зверненні до суду позивачі посилалися на положення ст.ст. 6, 16, 19, 20, 25 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», ст. 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності, п. 1, 2, Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг.

Позивачі зазначили, що позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» має бути визнане судом добре відомим знаком для товарів 11 класу МКТП: «конвектори (обігрівачі); нагрівальні елементи; нагрівальні пластини; нагрівальні мати електричні; обігрівальні плити; обігрівальні панелі; обігрівальні панелі керамічні; обігрівачі (опалювальні апарати); обігрівачі (опалювальні апарати) настінні; обігрівачі електричні; обігрівачі інфрачервоні; інфрачервоні панелі (обігрівачі); опалювальне устаткування; опалювальні апарати електричні» станом на 17 травня 2016 року з підстав передбачених ст. 25 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг».

Свої вимоги обґрунтовували тим, що ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3» отримало свою назву у 2017 році, а до цього часу було відоме на ринку електрообігрівачів як ТОВ «Артхауз трейд», яке утворилося у 2010 році, з метою здійснення повномасштабного виробництва електропанелей «ІНФОРМАЦІЯ_1», спрямованих на економію електроенергії.

З 2010 року робота позивачів постійно направлена на поліпшення конструкцій і дизайну обігрівачів: лінійка продукції під торговельною маркою «ІНФОРМАЦІЯ_1» налічує вже понад 30 приладів різних типів, потужностей і кольорів.

Як результат, все більше державних компаній і проектних бюро закладають обігрівачі «ІНФОРМАЦІЯ_1» в якості основного автономного опалення в різні проекти. Керамічні панелі «ІНФОРМАЦІЯ_1» успішно обігрівають приватні будинки і квартири, садки, фітнес центри.

Позивачі зазначали, що ОСОБА_2 є одним із засновників та безпосереднім директором ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3» (ТОВ «Артхауз трейд»), тобто особою, що здійснює безпосередній вплив на господарську діяльність підприємства.

На ім'я ОСОБА_2 зареєстровані знаки для товарів і послуг: «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 25 листопада 2015 року, який зареєстрований для послуг 35, 37 класів МКТП; «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом України № НОМЕР_2 від 10 травня 2017 року, який зареєстрований для товарів 11 класу МКТП, та які на підставі Ліцензійного договору № 261115 від 26 листопада 2015 року про передачу у використання невиключних прав на знаки для товарів і послуг та додаткових угод № 1 від 26 листопада 2015 року, № 2 від 11 травня 2017 року до нього, активно використовує ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3» в своїй господарській діяльності.

На ім'я ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3» зареєстрований промисловий зразок «Етикетка ІНФОРМАЦІЯ_1» за патентом України № 32715 від 10 серпня 2016 року.

На думку позивачів, саме через інтенсивне та тривале використання ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3» на території України позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» при маркуванні продукції власного виробництва - товарів 11 класу МКТП, зазначене позначення стало добре відомим в України по відношенню до ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3» та ОСОБА_2

У зв'язку із зазначеним, вважали, що позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» підпадає під вимоги ст. 25 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» та відповідає таким факторам як: тривалість, обсяг та географічний район використання знака, а також тривалість, обсяг та географічний район будь-якого просування знака, включаючи рекламування та представлення на виставках товарів, щодо яких знак застосовувався.

Обґрунтовуючи право на звернення до суду за захистом своїх прав, позивачі зазначили, що 24 січня 2018 року на адресу ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3» надійшов лист від ОСОБА_5, яким останній запропонував ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3» переуступити за плату свої права заявника на знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_2 за заявкою №m2017 29180 з пріоритетом від 22 грудня 2017 року у відношенні товарів 11 класу МКТП. Вважають, що ОСОБА_3 навмисно зловживає наданими йому правами заявника за заявкою №m2017 29180 з пріоритетом від 22 грудня 2017 року, фактично змушуючи підприємство придбати права на отримання свідоцтва України на знак для товарів і послуг за зазначеною заявкою та вбачають в таких діях порушення свого законного права та інтересу на використання позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» в їх господарській діяльності.

На їх думку, позначення «ІНФОРМАЦІЯ_2 здатне викликати змішування з товарами, що виготовляються позивачами під добре відомим знаком «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Крім того, позивачі посилалися на положення п.4 ст.25 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», згідно з якими правова охорона добре відомого знака поширюється також на товари і послуги, що не споріднені з тими, для яких знак визнано добре відомим в Україні, якщо використання цього знака іншою особою стосовно таких товарів і послуг вказуватиме на зв'язок між ними та власником добре відомого знака і його інтересам, ймовірно, буде завдано шкоди таким використанням.

Рішенням Солом'янського районного суду м.Києва від 17 травня частково задоволені позовні вимоги ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3», ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Державної служби інтелектуальної власності України про припинення порушень прав інтелектуальної власності, визнання торгівельної марки добре відомою в Україні та зобов'язання вчинити дії.

Визнано на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» та ОСОБА_2 позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» добре відомим знаком в Україні на дату - 17 травня 2016 року для товарів 11 класу МКТП: «конвектори (обігрівачі); нагрівальні елементи; нагрівальні пластини; нагрівальні мати електричні; обігрівальні плити; обігрівальні панелі; обігрівальні панелі керамічні; обігрівачі (опалювальні апарати); обігрівачі (опалювальні апарати) настінні; обігрівачі електричні; обігрівачі інфрачервоні; інфрачервоні панелі (обігрівачі); опалювальне устаткування; опалювальні апарати електричні».

Зобов'язано Міністерство економічного розвитку і торгівлі України опублікувати в офіційному Бюлетені «Промислова власність» відомості про визнання позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» добре відомим знаком в Україні відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» та ОСОБА_2 на дату - 17 травня 2016 року для товарів 11 класу МКТП: «конвектори (обігрівачі); нагрівальні елементи; нагрівальні пластини; нагрівальні мати електричні; обігрівальні плити; обігрівальні панелі; обігрівальні панелі керамічні; обігрівачі (опалювальні апарати); обігрівачі (опалювальні апарати) настінні; обігрівачі електричні; обігрівачі інфрачервоні; інфрачервоні панелі (обігрівачі); опалювальне устаткування; опалювальні апарати електричні».

Зобов'язано Міністерство економічного розвитку і торгівлі України розмістити на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України в електронній базі даних «Відомості про добре відомі знаки в Україні» відомості про визнання позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» добре відомим знаком в Україні відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» та ОСОБА_2 на дату - 17 травня 2016 року для товарів 11 класу МКТП: «конвектори (обігрівачі); нагрівальні елементи; нагрівальні пластини; нагрівальні мати електричні; обігрівальні плити; обігрівальні панелі; обігрівальні панелі керамічні; обігрівачі (опалювальні апарати); обігрівачі (опалювальні апарати) настінні; обігрівачі електричні; обігрівачі інфрачервоні; інфрачервоні панелі (обігрівачі); опалювальне устаткування; опалювальні апарати електричні».

Зобов'язано Міністерство економічного розвитку і торгівлі України відхилити реєстрацію знака для товарів і послуг за заявкою №m2017 29180 від 22 грудня 2017 року на ім'я ОСОБА_3

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

 Не погоджуючись з таким рішенням, особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_6, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі послався на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалене з неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи, суд визнав встановленими недоведені обставини, висновки суду не відповідають обставинам справи.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 зазначала, що ОСОБА_4 є власником зареєстрованих в Україні знаків для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_3» за свідоцтвом НОМЕР_6, дата подання заявки 21 серпня 2014 року (початок дії охорони знаку),дата реєстрації -12 січня 2016 року; «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом НОМЕР_3, дата подання заявки 10 грудня 2015 року (початок дії охорони знаку), дата реєстрації 10 травня 2017 року. Права на знаки за свідоцтвами № НОМЕР_5, № НОМЕР_4 були придбані ОСОБА_4 на підставі договору, укладеного з ОСОБА_7

Враховуючи наявність охоронних документів (свідоцтв, патентів), тривалість використання знаку «ІНФОРМАЦІЯ_1» та «ІНФОРМАЦІЯ_3», факт виникнення даної назви, вважає, що поняття «добре відомий знак» можливо застосовувати до ОСОБА_4, якому наразі належать права інтелектуальної власності на позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» та «ІНФОРМАЦІЯ_3», але аж ніяк не до позивачів у даній справі, які почали використовувати даний знак в розрізі бізнес- відносин з ПП ОСОБА_13. Саме ОСОБА_7 було вигадано даний знак, і він його почав використовувати задовго до того, як це неправомірно почали робити позивачі ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3» та ОСОБА_2.

В апеляційні скарзі представник ОСОБА_4 зазначав, що на думку апелянта, обставини спору між ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були штучно створені з метою отримання рішення суду щодо визнання знаку «ІНФОРМАЦІЯ_3» добре відомим щодо позивачів, оскільки, дата, на яку просять визнати добре відомий знак - 17 травня 2016 року, збігається в часі з датою розірвання Ліцензійного договору - 15 травня 2016 року, попередньо укладеного між ОСОБА_7 та ТОВ Артхауз Трейд».

Крім того, посилався на те, що позивачі просять суд визнати даний знак добре відомим саме щодо частини товарів 11 класу: «конвектори (обігрівачі); нагрівальні елементи; нагрівальні пластини; нагрівальні мати електричні; обігрівальні плити; обігрівальні панелі; обігрівальні панелі керамічні; обігрівачі (опалювальні апарати); обігрівачі (опалювальні апарати) настінні; обігрівачі електричні; обігрівачі інфрачервоні; інфрачервоні панелі (обігрівачі); опалювальне устаткування; опалювальні апарати електричні», тобто, саме тієї частини товарів, яка була виключена із заявки ОСОБА_2 від 31 серпня 2015 року на підставі висновку від 23 березня 2017 року.

Вважає, що за допомогою даного позову, позивачі мають на меті отримати рішення суду, яке б дозволило їм отримати правову охорону знаку на ту частину товарів 11 класу, на яку їм було відмовлено у видачі свідоцтва.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачів ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3» та ОСОБА_2 - ОСОБА_8 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Зазначав, що ОСОБА_4 фактично отримав всі права інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг «ТЕПЛОКЕРАМІКА» за свідоцтвом України № НОМЕР_5 лише 25 травня 2017 року, відомості про реєстрацію знака для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_4 були опубліковані в офіційному бюлетені «Промислова власність» 10 травня 2017 року, і саме з цієї дати ОСОБА_4 набув прав на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України НОМЕР_3, а тому відсутні підстави вважати, що рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 17 травня 2018 року порушує та впливає на права, інтереси та обов'язки ОСОБА_4 Посилання в апеляційній скарзі на події, пов'язані з ОСОБА_7 не можуть бути враховані судом, оскільки ОСОБА_4 не наділений повноваженнями представляти ОСОБА_7

Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 5 липня 2018 року відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 9 липня 2018 року справу призначено до розгляду в судове засідання.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 8 жовтня 2018 року визначено дату судового засідання.

В судовому засіданні ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримали і просили її задовольнити.

Представник Міністерства економічного розвитку і торгівлі України - ОСОБА_9 підтримала апеляційну скаргу і просила її задовольнити.

Представник позивачів ОСОБА_8 заперечував проти доводів апеляційної скарги, після оголошеної у розгляді справи перерви в судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того, в судове засідання не з'явився відповідач ОСОБА_3, подав до суду 26 жовтня 2018 року відзив на апеляційну скаргу, в якому просив розглядати справу без його участі (т.6 а.с.216-217). Від представника ОСОБА_3 - ОСОБА_10, яка не була допущена до участі в справі у зв'язку з відсутністю документа, що підтверджує повноваження представника на участь у справі, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Вислухавши думку учасників справи, суд вважав за можливе закінчувати розгляд справи у відсутність осіб, які не з'явилися в судове засідання.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3» (попередня назва ТОВ «Артхауз трейд») було утворене в 2010 році з метою здійснення повномасштабного виробництва електропанелей «ІНФОРМАЦІЯ_1», спрямованих на економію електроенергії. ОСОБА_2 є одним із засновників та безпосереднім директором ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3», тобто особою, що здійснює безпосередній вплив на господарську діяльність цього підприємства.

На ім'я ОСОБА_2 зареєстровано знаки для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 25 листопада 2015 року, який зареєстрований для послуг 35, 37 класів МКТП; «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом України № НОМЕР_2 від 10 травня 2017 року, який зареєстрований для товарів 11 класу МКТП, та які, на підставі Ліцензійного договору № 261115 від 26 листопада 2015 року про передачу у використання невиключних прав на знаки для товарів і послуг та додаткових угод № 1 від 26 листопада 2015 року, № 2 від 11 травня 2017 року до нього, активно використовує ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3» в своїй господарській діяльності.

До того ж, на ім'я ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3» зареєстровано промисловий зразок «Етикетка «ІНФОРМАЦІЯ_1» за патентом України № 32715 від 10 серпня 2016 року.

Крім того, судом установлено, що торговельна марка «ІНФОРМАЦІЯ_1» є добро відомим знаком в Україні станом на 17 травня 2016 року для товарів 11 класу МКТП: «конвектори (обігрівачі); нагрівальна елементи; нагрівальні пластини; нагрівальні мати електричні; обігрівальні плити; обігрівальні панелі; обігрівальні панелі керамічні; обігрівачі (опалювальні апарати); обігрівачі (опалювальні апарати) настінні; обігрівачі електричні; обігрівачі інфрачервоні; інфрачервоні панелі (обігрівачі); опалювальне устаткування; опалювальні апарати електричні».

24 січня 2018 року на адресу ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3» надійшов лист від ОСОБА_3, яким останній запропонував ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3» переуступити за плату свої права заявника на знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_2 за заявою №m2017 29180 з пріоритетом від 22 грудня 2017 року у відношенні товарів 11 класу МКТП: «Устаткування для нагрівання; устаткування для нагрівання повітря; акумулятори тепла; електронагрівні килими; електричні лампи; кухонні нагрівачі; конвектори (обігрівачі); нагрівальні елементи; нагрівальні пластини; нагрівачі повітря; нагрівальні мати електричні; обігрівачі (опалювальні апарати); обігрівачі (опалювальні апарати) настінні; обігрівачі електричні; обігрівачі інфрачервоні; інфрачервоні панелі (обігрівачі); опалювальне устаткування; опалювальні апарати калорифери); опалювальні апарати електричні; печі (опалювальні апарати); радіатори (обігрівальні); радіатори електричні; регенератори тепла; сонячні печі; устаткування для нагрівання підлоги».

Відповідно до висновку експерта № 134 за результатами проведення експертизи об'єктів інтелектуальної власності, наданого кваліфікованим експертом ОСОБА_11, надані на дослідження матеріали містять відомості про такі фактори, як тривалість, обсяг та географічний район використання знака, а також тривалість, обсяг та географічний район будь-якого просування знака, включаючи рекламування та представлення на виставках товарів, щодо яких знак застосовується, сукупність яких вказує на те, що станом на 17 травня 2016 року словесне позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» стало добре відомим в Україні знаком Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» та ОСОБА_2 відносно товарів 11 класу МКТП: «конвектори (обігрівачі); нагрівальна елементи; нагрівальні пластини; нагрівальні мати електричні; обігрівальні плити; обігрівальні панелі; обігрівальні панелі керамічні; обігрівачі (опалювальні апарати); обігрівачі (опалювальні апарати) настінні; обігрівачі електричні; обігрівачі інфрачервоні; інфрачервоні панелі (обігрівачі); опалювальне устаткування; опалювальні апарати електричні».

Крім того, за висновком експерта наведені в заявці №m2017 29180 від 22 грудня 2017 року товари 11 класу МКТП, є такими самими або спорідненими з товарами, щодо яких позивачами використовується позначення «ІНФОРМАЦІЯ_3». Також експертом встановлено наявність між позначеннями добре відомими знаком «ІНФОРМАЦІЯ_3» і заявленого на реєстрацію позначення «ІНФОРМАЦІЯ_2 звукової та смислової схожості, що обумовлює наявність між ними схожості до ступеню сплутування.

Також експертом ОСОБА_11 був проведений аналіз звукової (фонетично), графічної (візуальної) та смислової (сомантичної) схожості добре відомого знака «ІНФОРМАЦІЯ_1» і заявленого на реєстрацію позначення «ІНФОРМАЦІЯ_2 та встановлено наявність між даними позначеннями «звукової та смислової схожості, що обумовлює наявність між ними схожості до ступеню сплутування.

Позначення «ІНФОРМАЦІЯ_2 за заявкою №m2017 29180 від 22 грудня 2017 року є таким, що може вводити в оману споживачів щодо особи, яка виробляє вказані в заявці товари 11 класу МКТП.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що вимоги позивачів щодо добре відомості торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1» в Україні станом на 17 травня 2016 року для товарів 11 класу МКТП: «конвектори (обігрівачі); нагрівальна елементи; нагрівальні пластини; нагрівальні мати електричні; обігрівальні плити; обігрівальні панелі; обігрівальні панелі керамічні; обігрівачі (опалювальні апарати); обігрівачі (опалювальні апарати) настінні; обігрівачі електричні; обігрівачі інфрачервоні; інфрачервоні панелі (обігрівачі); опалювальне устаткування; опалювальні апарати електричні» є доведеними, а дії відповідача ОСОБА_3 щодо подання заявки до ДП «Укрпатент» №m 2017 29180 про реєстрацію знака для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_3 ІНФОРМАЦІЯ_1» від 22 грудня 2017 року та пропозиції ОСОБА_3 товариству «ІНФОРМАЦІЯ_3» переуступити за плату свої права заявника порушують права позивачів на позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1», як добре відомої в Україні марки для товарів 11 класу МКТП.

Проте, погодитись з такими висновками суду першої інстанції не можна, оскільки до таких висновків суд дійшов з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та(або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Як убачається з наданих ОСОБА_4 до апеляційної скарги документів, ОСОБА_4 є власником зареєстрованих в Україні знаків для товарів і послуг ІНФОРМАЦІЯ_3 за свідоцтвом № НОМЕР_5, дата подання заявки 21 серпня 2014 року (початок дії охорони знака), дата реєстрації -12 січня 2016 року; рішення Державної служби інтелектуальної власності від 5 травня 2017 року, реєстраційний номер НОМЕР_7; ІНФОРМАЦІЯ_1 за свідоцтвом № НОМЕР_4, дата подання заявки 10 грудня 2015 року (початок дії охорони знаку), дата реєстрації 10 травня 2017 року, дата реєстрації 10 травня 2017 року.

У серпні 2016 року ОСОБА_4 придбав у ОСОБА_7 права на знаки за свідоцтвами № НОМЕР_5, НОМЕР_4.

ОСОБА_7 був власником зареєстрованого в Україні комбінованого знака «ІНФОРМАЦІЯ_3» за свідоцтвом України № НОМЕР_5 (дата подання заявки 21 серпня 2014 року, дата публікації 12 січня 2016 року), зареєстрованого для товарів 11 класу МКТП, зокрема, конвектори (обігрівачі); нагрівальні елементи; нагрівальні пластини; обігрівальні плити; обігрівальні панелі; обігрівачі (опалювальні апарати); обігрівачі (опалювальні апарати) настінні; обігрівачі інфрачервоні; інфрачервоні панелі (обігрівачі); опалювальне устаткування; опалювальні апарати електричні.

Крім того, ОСОБА_7 був заявником заявленого на реєстрацію в Україні комбінованого позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» за заявкою №m201522717, дата подання 10 грудня 2015 року, для товарів 11 класу МКТП, зокрема, конвектори (обігрівачі); нагрівальні елементи; нагрівальні пластини; нагрівальні мати електричні; обігрівальні плити; обігрівальні панелі; обігрівачі (опалювальні апарати); обігрівачі (опалювальні апарати) настінні; обігрівачі електричні; обігрівачі інфрачервоні; інфрачервоні панелі (обігрівачі); опалювальне устаткування; опалювальні апарати електричні.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки.

Звертаючись до суду з позовом, позивачі просили визнати на ім'я ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_3» та ОСОБА_2 позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» добре відомим знаком в Україні на дату - 17 травня 2016 року для товарів 11 класу МКТП: «конвектори (обігрівачі); нагрівальні елементи; нагрівальні пластини; нагрівальні мати електричні; обігрівальні плити; обігрівальні панелі; обігрівальні панелі керамічні; обігрівачі (опалювальні апарати); обігрівачі (опалювальні апарати) настінні; обігрівачі електричні; обігрівачі інфрачервоні; інфрачервоні панелі (обігрівачі); опалювальне устаткування; опалювальні апарати електричні».

Отже, позивачі просили визнати позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» добре відомим знаком в Україні для товарів 11 класу МКТП, щодо яких ОСОБА_7 10 грудня 2015 року було подано заявку на реєстрацію комбінованого позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1»,в подальшому право на яке набув ОСОБА_4 Крім того, ОСОБА_4 є власником зареєстрованого в Україні комбінованого знака «ІНФОРМАЦІЯ_3» за свідоцтвом України № НОМЕР_5, зареєстрованого для тих же товарів 11 класу МКТП.

Викладене дає підстави стверджувати, що суд першої інстанції, не залучивши до участі в справі ОСОБА_4 вирішив питання про права та інтересів останнього, що випливають із свідоцтв України на знак для товарів і послуг № № НОМЕР_5, НОМЕР_4.

Сама по собі заміна власника свідоцтва ОСОБА_7 його правонаступником ОСОБА_4 вже після 17 травня 2016 року, дату, станом на яку суд визнав на ім'я позивачів позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» добре відомим знаком в Україні, не дає підстав уважати, що цим рішенням не вирішені питання про права та інтереси ОСОБА_4

З огляду на наведене, та зважаючи на те, що судом першої інстанції не вирішено питання про склад учасників судового процесу, ухваленим рішенням вирішенні питання про права та інтереси ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги в частині, що стосуються обґрунтованості та доведеності позовних вимог, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки справу судом першої інстанції вирішено без залучення осіб, прав та інтересів яких стосується спір.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу особи, яка не приймала участі у справі - ОСОБА_4 - задовольнити.

Рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 17 травня 2018 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3», ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Державної служби інтелектуальної власності України про припинення порушень прав інтелектуальної власності, визнання торгівельної марки добре відомою в Україні та зобов'язання вчинити дії, - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 6 грудня 2018 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Н.В. Поліщук
В.В. Соколова
 
http://reyestr.court.gov.ua/Review/78375768

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Это наше решение. Нам удалось защитить права интеллектуальной собственности клиента. Сам подход истцов был довольно креативным и думаю уже использовался в различных спорах не раз. Судом решение было отменено в связи с процессуальными нарушениями.

Суд указал, что принимая во внимание то, что судом первой инстанции не решен вопрос о составе участников судебного процесса, принятым решением решены вопросы о правах и интересах апеллянта, суд апелляционной инстанции пришел к выводу о наличии оснований для отмены решения суда первой инстанции с принятием нового решения об отказе в удовлетворении исковых требований.

  • Like 1

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Создайте аккаунт или авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий

Комментарии могут оставлять только зарегистрированные пользователи

Создать аккаунт

Зарегистрировать новый аккаунт в нашем сообществе. Это несложно!

Зарегистрировать новый аккаунт

Войти

Есть аккаунт? Войти.

Войти

  • Пользователи

  • Похожий контент

    • Автор: ANTIRAID
      ПОСТАНОВА
      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
      30 січня 2019 року
      м. Київ
      Справа N 569/17272/15-ц
      Провадження N 14-338цс18
      Велика Палата Верховного Суду у складі:
      головуючого судді Князєва В.С.,
      судді-доповідача Ситнік О.М.,
      суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,
      учасники справи:
      позивач - ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Рівне 1" (далі - ТОВ "ТРК "Рівне 1"),
      відповідач - Приватне підприємство "Телерадіокомпанія Сфера-ТВ" (далі - ПП "ТРК Сфера-ТВ"),
      третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4,
      розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ПП "ТРК "Сфера-ТВ"
      на рішення Апеляційного суду Рівненської області від 22 грудня 2016 року у складі колегії суддів Бондаренко Н.В., Григоренка М.П., Хилевича С.В.
      у цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ТОВ "ТРК "Рівне 1" до ПП "ТРК "Сфера-ТВ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4, про зобов'язання вчинити дії та стягнення компенсації.
      УСТАНОВИЛА:
      У грудні 2015 року ОСОБА_3 і ТОВ "ТРК "Рівне 1" звернулися до суду з позовом у якому зазначали, що у 2006 році творчою працею художника-постановника ТОВ "ТРК "Рівне 1" ОСОБА_3, у рамках виконання службового доручення від 05 травня 2006 року, було створено службовий твір образотворчого мистецтва "ІНФОРМАЦІЯ_1".
      Відповідно до договору про розподіл майнових прав на службові твори від 26 грудня 2005 року, укладеного між ТОВ "ТРК "Рівне 1" та працівником ОСОБА_3, всі виключні майнові права на вказаний твір належать ТОВ "ТРК "Рівне 1".
      У 2013 році позивачам стало відомо, що ПП "ТРК "Сфера-ТВ" використало їхній твір без дозволу, шляхом розміщення примірника твору в мережі Інтернет на сайті sfera-tv.com.ua у шести окремих (самостійних) випусках програми ПП "ТРК "Сфера-ТВ" під однойменною назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1".
      На підставі викладеного, а також посилаючись на преюдиційність перелічених вище обставин, які, на думку позивачів, встановлені судовими рішеннями у справі N 918/1037/14 та не можуть знову оспорюватися в іншому процесі, позивачі просили зобов'язати ПП "ТРК "Сфера-ТВ" здійснити публікацію про порушення авторських прав ОСОБА_3 і ТОВ "ТРК "Рівне 1" на твір "Позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1" на офіційному сайті відповідача: http://sfera-tv.com.ua та стягнути з ПП "ТРК "Сфера-ТВ" на користь ТОВ "ТРК "Рівне 1" суму компенсації за використання твору у шести програмах "ІНФОРМАЦІЯ_1" в загальному розмірі 60 мінімальних заробітних плат, що становить 82 680 грн.
      Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 07 листопада 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_3 і ТОВ "ТРК "Рівне 1" відмовлено.
      Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачами належними та допустимими доказами не доведено, що відповідачем саме 06 червня, 05 вересня, 12 вересня, 03 жовтня, 10 жовтня та 17 жовтня 2013 року у програмі "ІНФОРМАЦІЯ_1" використовувався твір образотворчого мистецтва "Позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1", авторське право на який зареєстроване саме за ОСОБА_3, та не доведено ідентичності твору образотворчого мистецтва "ІНФОРМАЦІЯ_1", авторське право на який зареєстровано за ОСОБА_3, із графічним зображенням логотипу "ІНФОРМАЦІЯ_1", авторське право на яке зареєстровано за ОСОБА_4
      Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 22 грудня 2016 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 листопада 2016 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 і ТОВ "ТРК "Рівне 1" задоволено. Зобов'язано ПП "ТРК "Сфера-ТВ" опублікувати на своєму офіційному сайті: http://sfera-tv.com.ua на протязі місяця з дня ухвалення цього рішення повідомлення про те, що ПП "ТРК "Сфера-ТВ" порушено авторські права ОСОБА_3 і ТОВ "ТРК "Рівне 1" на твір образотворчого мистецтва "Позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1". Постановлено стягнути з ПП "ТРК "Сфера-ТВ" на користь ТОВ "ТРК "Рівне 1" компенсацію за порушення майнових авторських прав у розмірі 60 мінімальних заробітних плат - 82 680 грн.
      Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 09 вересня 2014 року встановлено, що усі авторські (майнові) права інтелектуальної власності на службовий твір образотворчого мистецтва "ІНФОРМАЦІЯ_1" належать ТОВ "ТРК "Рівне 1", автором цього твору є ОСОБА_3; ПП "ТРК "Сфера-ТВ" використовувало у 2013 році твір образотворчого мистецтва "ІНФОРМАЦІЯ_1" (без будь-якого на те дозволу ТОВ "ТРК "Рівне 1") та розмістило його у випусках власної програми під однойменною назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1", що відповідно до частини третьої статті 61 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій, не потребує доказування.
      У січні 2017 року ПП "ТРК "Сфера-ТВ" звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просило скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права.
      Доводи, наведені в касаційній скарзі
      Касаційну скаргу мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції не встановлено факту використання ПП "ТРК "Сфера-ТВ" твору образотворчого мистецтва "Позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1" ОСОБА_3 06 червня, 05 вересня, 12 вересня, 03 жовтня, 10 жовтня та 17 жовтня 2013 року (тобто у шести програмах) за переліченими у позовній заяві інтернет-адресами та ідентичності використаного за цими адресами твору та твору ОСОБА_3, при цьому такі обставини не підтверджені й у рішеннях господарських судів, на які суд послався як на преюдиційні.
      Крім того, заявник стверджував, що вказані факти не можуть підтверджуватися й наявним висновком експерта від 23 жовтня 2013 року N 3526 через те, що експерт не здійснював дослідження самих телевізійних програм, не вказав точного часу використання спірного твору у них і не мав права проводити таке дослідження за відсутності відповідної спеціалізації, а також не був попереджений про кримінальну відповідальність.
      ПП "ТРК "Сфера-ТВ" також вказувало про добросовісність використання спірного твору, відсутність його вини та причинно-наслідкового зв'язку між завданою шкодою і поведінкою відповідача, неналежний спосіб захисту порушеного права в частині, що стосується здійснення публікації про порушення авторських прав, а також про те, що ТОВ "ТРК "Рівне 1" не має права одноособового звернення до суду із вимогою про стягнення компенсації, оскільки співвласником майнових прав на телевізійний проект "ІНФОРМАЦІЯ_1" є ОСОБА_4
      Крім іншого, відповідач зауважував, що апеляційним судом не враховано висновок спеціаліста від 05 вересня 2014 року N 56313, яким підтверджується, що ОСОБА_3 не можна вважати автором твору образотворчого мистецтва "ІНФОРМАЦІЯ_1".
      Також ПП "ТРК "Сфера-ТВ" зазначало, що справа в частині вирішення позову ТОВ "ТРК "Рівне 1" до нього не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки такий спір віднесено до компетенції господарських судів.
      Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
      У лютому 2017 року позивачами подано заперечення, у яких ОСОБА_3 і ТОВ "ТРК Рівне 1" просили касаційну скаргу ПП "ТРК Сфера-ТВ" відхилити, а рішення суду апеляційної інстанції - залишити без змін.
      Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 травня 2017 року вказану справу призначено до судового розгляду.
      15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким ЦПК України викладено в новій редакції.
      Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
      У березні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
      Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 липня 2018 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
      Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 20 серпня 2018 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
      Позиція Великої Палати Верховного Суду
      Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
      Спір виник у зв'язку зі стверджуваним порушенням авторських прав позивачів: особистих немайнових і майнових прав інтелектуальної власності.
      Згідно з частиною першої статті 423 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особистими немайновими правами інтелектуальної власності є:
      1) право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності;
      2) право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності;
      3) інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
      Відповідно до статті 438 ЦК України автору твору належать особисті немайнові права, встановлені статтею 423 цього Кодексу, а також право:
      1) вимагати зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору, якщо це практично можливо;
      2) забороняти зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору;
      3) обирати псевдонім у зв'язку з використанням твору;
      4) на недоторканність твору.
      Згідно з частиною першою статті 14 Закону України від 23 грудня 1993 року N 3792-XII "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон N 3792-XII) автору належать такі особисті немайнові права:
      1) вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо;
      2) забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом;
      3) вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі і його примірниках і під час будь-якого його публічного використання;
      4) вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора.
      Відповідно до частини першої статті 424 ЦК Українимайновими правами інтелектуальної власності є:
      1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;
      2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності;
      3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;
      4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
      Статтею 440 ЦК України передбачено, що майновими правами інтелектуальної власності на твір є:
      1) право на використання твору;
      2) виключне право дозволяти використання твору;
      3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання;
      4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
      Відповідно до частини першої статті 15 Закону 3792-XII до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать:
      а) виключне право на використання твору;
      б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
      Згідно з частиною третьою статті 423 ЦК України особисті немайнові права інтелектуальної власності не залежать від майнових прав інтелектуальної власності. При цьому відповідно до частини 2 статті 14 Закону N 3792-XII особисті немайнові права автора не можуть бути передані (відчужені) іншим особам; частиною другою статті 201 ЦК України авторство віднесене до особистих немайнових благ, які охороняються цивільним законодавством.
      Таким чином, особисті немайнові права інтелектуальної власності та майнові права інтелектуальної власності є різними за змістом і є незалежними одні від одних.
      До того ж у справі, що розглядається, ці права належать різним позивачам: ОСОБА_3 належать особисті немайнові права інтелектуальної власності, а ТОВ "ТРК Рівне 1" - майнові права інтелектуальної власності. Ці права позивачі здійснюють незалежно один від одного відповідно до змісту кожного з цих прав.
      Згідно з пунктом 1 частини першої статті 423 ЦК України одним із особистих немайнових прав інтелектуальної власності є право на визнання людини автором об'єкта права інтелектуальної власності. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 438 ЦК України автору твору належить, зокрема, право вимагати зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору, якщо це практично можливо. Відповідно до статті 14 Закону N 3792-XII автору належить, зокрема, особисте немайнове право вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо.
      Водночас згідно з пунктом 2 частини першої статті 440 ЦК України до майнових прав інтелектуальної власності на твір віднесено виключне право дозволяти використання твору; відповідно до пункту "б" частини першої статті 15 Закону N 3792-XII до майнових прав належить виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
      Отже, право вимагати зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору входить до складу особистих немайнових прав інтелектуальної власності на твір; натомість таке право не входить до складу майнових прав інтелектуальної власності на твір. При цьому виключне право дозволяти використання твору входить до складу майнових прав інтелектуальної власності на твір; натомість таке право не входить до складу особистих немайнових прав інтелектуальної власності на твір.
      У зв'язку з різним змістом особистих немайнових прав інтелектуальної власності з одного боку і майнових прав інтелектуальної власності, - з іншого, їх порушення пов'язується з різними обставинами.
      Так, використання твору без зазначення імені автора є порушенням його особистого немайнового права інтелектуальної власності, але не є порушенням майнового права інтелектуальної власності суб'єкта такого права. Натомість використання твору без дозволу суб'єкта майнових прав інтелектуальної власності на цей твір є порушенням виключного майнового права такого суб'єкта, але не є порушенням особистого немайнового права інтелектуальної власності автора твору.
      У справі, що розглядається, спір виник не у зв'язку з самим фактом використання твору відповідачем, а у зв'язку з неправомірністю такого використання. При цьому неправомірність використання твору по відношенню до кожного з позивачів, яким належать різні права інтелектуальної власності, є різною за своїм характером і пов'язується з різними обставинами. Порушення особистого немайнового праваінтелектуальної власності ОСОБА_3 полягає у використанні твору без зазначення імені автора. Натомість порушення майнового права інтелектуальної власності ТОВ "ТРК "Рівне 1" полягає у використанні твору без дозволу ТОВ "ТРК "Рівне 1".
      Різний зміст особистих немайнових прав інтелектуальної власності і майнових прав інтелектуальної власності та різний характер їх можливих порушень зумовлюють і різницю в належних способах, які здатні призвести до ефективного захисту цих прав.
      Відповідно до статті 432 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 ЦК України; суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про:
      1) застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;
      2) зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;
      3) вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності та знищення таких товарів;
      4) вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності або вилучення та знищення таких матеріалів та знарядь;
      5) застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;
      6) опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.
      Згідно з частиною першою статті 52 Закону N 3792-XII (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин та вирішення спору судами) при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право:
      а) вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;
      б) звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують авторське право та (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;
      в) подавати позови про відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
      г) подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій;
      д) вимагати припинення підготовчих дій до порушення авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі призупинення митних процедур, якщо є підозра, що можуть бути пропущені на митну територію України чи з її митної території контрафактні примірники творів, фонограм, відеограм, засоби обходу технічних засобів захисту, в порядку, передбаченому Митним кодексом України;
      е) брати участь в інспектуванні виробничих приміщень, складів, технологічних процесів і господарських операцій, пов'язаних з виготовленням примірників творів, фонограм і відеограм, щодо яких є підстави для підозри про порушення чи загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
      є) вимагати, в тому числі у судовому порядку, публікації в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права і (або) суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень;
      ж) вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або) суміжні права позивача, надання інформації про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів і об'єктів суміжних прав, а також засобів обходу технічних засобів захисту, та про канали їх розповсюдження;
      з) вимагати прийняття інших передбачених законодавством заходів, пов'язаних із захистом авторського права та суміжних прав.
      Відповідно до частини другої статті 52 Закону N 3792-XII (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин та вирішення спору судами) суд має право постановити рішення чи ухвалу про:
      а) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої
      порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням
      розміру відшкодування;
      б) відшкодування збитків, завданих порушенням авторського
      права і (або) суміжних прав;
      в) стягнення із порушника авторського права і (або) суміжних
      прав доходу, отриманого внаслідок порушення;
      г) виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від
      10 до 50 000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування
      збитків або стягнення доходу;
      д) заборону опублікування творів, їх виконань чи постановок,
      випуску примірників фонограм, відеограм, їх сповіщення, припинення
      їх розповсюдження, вилучення (конфіскацію) контрафактних
      примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення та
      обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і
      відтворення, публікацію у пресі інформації про допущене порушення
      тощо, якщо у ході судового розгляду буде доведено факт порушення
      авторського права і (або) суміжних прав або факт наявності дій, що
      створюють загрозу порушення цих прав;
      е) вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або)
      суміжні права позивача, інформацію про третіх осіб, задіяних у
      виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів та
      об'єктів суміжних прав, засобів обходу технічних засобів та про
      канали розповсюдження;
      при визначенні розмірів збитків, які мають бути відшкодовані
      особі, права якої порушено, а також для відшкодування моральної
      (немайнової) шкоди суд зобов'язаний виходити із суті порушення,
      майнової і моральної шкоди, завданої особі, яка має авторське
      право і (або) суміжні права, а також із можливого доходу, який
      могла б одержати ця особа. У розмір збитків, завданих особі, права
      якої порушено, додатково можуть бути включені судові витрати,
      понесені цією особою, а також витрати, пов'язані з оплатою
      допомоги адвоката;
      при визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість
      відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у
      встановлених пунктом "г" цієї частини межах визначити розмір
      компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри
      відповідача.
      Способи захисту, передбачені у згаданих нормах законодавчих актів, наведені у загальному виді, аби охопити все розмаїття:
      - особистих немайнових авторських прав;
      - майнових авторських прав;
      - суміжних прав (особистих немайнових і майнових прав виконавців літературних, драматичних, музичних, музично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів, виробників фонограм, відеограм і організацій мовлення);
      - об'єктів авторського права - творів у галузі науки, літератури і мистецтва (літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного характеру тощо; виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори; комп'ютерні програми; бази даних; музичні та інші твори, створені для сценічного показу, їх постановки; аудіовізуальні твори; твори образотворчого мистецтва; твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва і так далі);
      - порушень договору та позадоговірних правопорушень;
      - наявних порушень і таких, що ймовірно можуть статися при створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права або суміжних прав.
      Тому не всі із зазначених способів захисту можуть застосовуватись при порушенні особистих немайнових і майнових прав інтелектуальної власності. Належний спосіб або способи захисту обумовлюються змістом порушеного права та характером його порушення.
      Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі N 338/180/17 (провадження N 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі N 905/1926/16 (провадження N 12-187гс18).
      У справі, яка розглядається, спосіб захисту, обраний позивачем ОСОБА_3, є належним, бо дозволяє ефективно захистити порушене особисте немайнове право інтелектуальної власності - право вимагати зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору. Саме це право було порушене відповідачем шляхом використання твору без зазначення імені автора. Таке право може бути ефективно захищене шляхом ухвалення судового рішення про публікацію у пресі інформації про допущене порушення, оскільки внаслідок такої публікації інформація про авторство, прихована порушником, доводиться до відома невизначеного кола осіб. Таким чином, позовна вимога про публікацію у пресі інформації про допущене порушення відповідає належному способу захисту вказаного особистого немайнового права інтелектуальної власності на твір.
      ТОВ "ТРК "Рівне 1" звернулось до суду у зв'язку із порушенням свого виключного майнового права дозволяти використання твору. Порушення полягає у використанні твору без дозволу ТОВ "ТРК "Рівне 1". При цьому ТОВ "ТРК "Рівне 1" звернулось з двома позовними вимогами: про публікацію у пресі інформації про допущене порушення та про стягнення грошової компенсації за порушення виключного майнового права (визначивши її розмір виходячи із шести випадків порушення майнового права). Друга з цих вимог відповідає належному способу захисту вказаного виключного майнового права, оскільки має економічний зміст. Використання твору без дозволу ТОВ "ТРК "Рівне 1" позбавило його можливості отримати дохід у вигляді плати за надання такого дозволу. Тому присудження грошової компенсації за стверджуване порушення виключного майнового права ТОВ "ТРК "Рівне 1" здатне його захистити. Натомість виключне майнове право дозволяти використання твору не може бути захищене шляхом опублікування повідомлення про порушення, бо воно не приведе до поновлення майнової сфери позивача.
      Частиною другою статті 32 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій, було встановлено, що участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права і обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов'язки.
      Таке ж правило встановлене частиною другою статті 50 ЦПК України в чинній редакції.
      Водночас предметом спору у цій справі не є спільні права позивачів. Особисті немайнові права інтелектуальної власності автора твору - ОСОБА_3 і майнові права інтелектуальної власності на твір ТОВ "ТРК "Рівне 1" є різними за змістом і не є спільними.
      Права позивачів виникли не з однієї підстави: відповідно до частини першої статті 437 ЦК України немайнове право ОСОБА_3 виникло в силу закону у зв'язку зі створенням твору з моменту такого створення; натомість майнове право ТОВ "ТРК "Рівне 1" перейшло до нього на підставі договору з ОСОБА_3 про розподіл майнових прав. При цьому і стверджуване порушення прав позивачів, як зазначено вище, виникло з різних підстав. Так, порушення особистого немайнового права ОСОБА_3 сталося у зв'язку з використанням твору без зазначення імені автора; натомість стверджуване порушення майнового права ТОВ "ТРК "Рівне 1" сталося із-за використання твору без дозволу ТОВ "ТРК "Рівне 1".
      Предметом спору не є однорідні права позивачів: ОСОБА_3 належить особисте немайнове право, а ТОВ "ТРК "Рівне 1" - виключне майнове. При цьому і належні способи захисту позивачів є різними.
      Отже, передбачені процесуальним законом умови процесуальної співучасті у цій справі не виконані.
      Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу, що розгляд обох позовних вимог у межах однієї справи одним судом у цьому разі не сприятиме ефективному судовому захисту прав та інтересів позивачів, оскільки при розгляді вимоги про стягнення компенсації суд відповідно до частини другої статті 52 Закону N 3792-XII зобов'язаний визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача, що не є необхідним при розгляді вимоги про опублікування повідомлення про порушення авторських прав.
      Крім того, вимоги щодо застосування належних способів захисту порушених прав позивачів у цій справі не є нерозривно пов'язаними між собою, а від вирішення спору в частині однієї з вимог не залежить вирішення спору щодо інших вимог. Отже, не існує і інших міркувань щодо розумності і доцільності спільного розгляду позовних вимог позивачів.
      ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).
      Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду).
      Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України) у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, встановлював юрисдикцію господарських судів у вирішенні, зокрема, спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав (крім спорів, визначених у переліку, наведеному в пункті 1 частини першої статті 12 ГПК України).
      Відповідно до статті 1 ГПК України право звертатися до господарського суду належить, зокрема, підприємствам, установам, організаціям, іншим юридичним особам.
      За статтею 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу; відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
      Справи у спорах між суб'єктами господарювання належать до юрисдикції господарських судів (стаття 20 ГПК України у чинній редакції).
      Отже, спір у частині вимог ТОВ "ТРК "Рівне 1" має розглядатися за правилами господарського судочинства.
      Виходячи з цього судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вимог ТОВ "ТРК "Рівне 1" слід скасувати і закрити провадження у справі в цій частині. Відповідно абзац четвертий резолютивної частини рішення суду апеляційної інстанції слід змінити, виключивши з нього слова "та ТзОВ "Телерадіокомпанія Рівне 1" ".
      Щодо вирішення по суті спору в частині вимоги ОСОБА_3 Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
      Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, виходив із того, що не доведено, використання відповідачем твору у певні дати та ідентичності використаного твору та твору ОСОБА_3 саме у ці дати. Водночас суд не взяв до уваги, що для задоволення вимоги ОСОБА_3 досить встановлення самого факту використання твору відповідачем та факту незазначення ОСОБА_3 як автора, оскільки відповідач заперечує авторство останнього і вважає автором твору третю особу - ОСОБА_4
      Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що факт використання ПП "ТРК "Сфера-ТВ" у 2013 році твору образотворчого мистецтва та розміщення його у випусках власної програми не потребує доказування у цій справі, оскільки він встановлений рішенням Господарського суду Рівненської області від 09 вересня 2014 року, яким задоволено позов ТОВ "ТРК Рівне 1" про припинення використання твору "Позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1" ПП "ТРК "Сфера-ТВ".
      При цьому не беруться до уваги доводи ПП "ТРК "Сфера-ТВ" про те, що судами не встановлено фактів використання ним твору у певні дати та ідентичності використаного за цими адресами твору та твору ОСОБА_3 саме у ці дати, оскільки встановлення кількості порушень особистого немайнового права та точних дат таких порушень не є обов'язковим для задоволення позову в частині цієї позовної вимоги.
      Тому Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позовної вимоги ОСОБА_3 про зобов'язання ПП "ТРК "Сфера-ТВ" опублікувати повідомлення про порушення останнім авторських прав ОСОБА_3
      Розподіл судових витрат
      Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
      Відповідно до частини сьомої статті 141 ЦПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
      З урахуванням зазначеного, а також того, що судові рішення підлягають частковому скасуванню із закриттям провадження у справі, судові витрати, понесені ПП "ТРК "Сфера-ТВ" за подання касаційної скарги в розмірі 2949,84 грн (1240,20 грн * 120 % -майнова вимога + 1218,00 грн * 120 % -немайнова вимога), підлягають поверненню з Державного бюджету України.
      Відповідно до статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
      Керуючись статтями 255, 259, 268, 400, 402, 409, 412, 414, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
      ПОСТАНОВИЛА:
      Касаційну скаргу Приватного підприємства "Телерадіокомпанія "Сфера-ТВ" задовольнити частково.
      Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 листопада 2016 року та рішення Апеляційного суду Рівненської області від 22 грудня 2016 року в частині вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Рівне 1" про зобов'язання Приватного підприємства "Телерадіокомпанія "Сфера-ТВ" опублікувати на своєму офіційному сайті: http://sfera-tv.com.ua на протязі місяця з дня ухвалення цього рішення повідомлення про те, що Приватним підприємством "Телерадіокомпанія "Сфера-ТВ" порушено авторські права Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Рівне 1" на твір образотворчого мистецтва "Позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1", скасувати, провадження у справі у цій частині закрити.
      У зв'язку з цим абзац четвертий резолютивної частини рішення Апеляційного суду Рівненської області від 22 грудня 2016 року змінити, виключивши з нього слова "та ТзОВ "Телерадіокомпанія Рівне 1" ".
      Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 листопада 2016 року та рішення Апеляційного суду Рівненської області від 22 грудня 2016 року в частині вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Рівне 1" про стягнення з Приватного підприємства "Телерадіокомпанія "Сфера-ТВ" компенсації за порушення майнових авторських прав скасувати, провадження у справі у цій частині закрити.
      В іншій частині рішення Апеляційного суду Рівненської області від 22 грудня 2016 року залишити без змін.
      Повернути з Державного бюджету України Приватному підприємству "Телерадіокомпанія "Сфера-ТВ" 2949 (дві тисячі дев'ятсот сорок дев'ять) грн 84 коп. судових витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
      Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
      Головуючий суддя Суддя-доповідач В.С. Князєв О.М. Ситнік Судді Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко С.В. Бакуліна Н.П. Лященко В.В. Британчук О.Б. Прокопенко Д.А. Гудима Л.І. Рогач В.І. Данішевська І.В. Саприкіна О.С. Золотніков В.Ю. Уркевич О.Р. Кібенко О.Г. Яновська
      Відповідно до частини третьої статті 415 Цивільного процесуального кодексу України постанова оформлена суддею Данішевською В.І.
    • Автор: ANTIRAID
      ПОСТАНОВА
      Іменем України
      16 жовтня 2018 року
      м. Київ
      Справа N 910/18195/17
      Провадження N 12-159гс18
      Велика Палата Верховного Суду у складі:
      головуючого судді Князєва В.С.,
      судді-доповідача Бакуліної С.В.,
      суддів Антонюк Н.О., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Яновської О.Г.,
      за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
      представника позивача (1) - Маленко О.М.,
      представника позивача (2) - Оганесяна А.Г.,
      представників відповідача (1) - Запорожець Л.Г., Мелешко В.І.,
      представників відповідача (2) - Лучка І.Ю., Шум О.М.,
      розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Кондитерська корпорація "Рошен" (далі - ДП "Кондитерська корпорація "Рошен") на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 березня 2018 року (головуючий Остапенко О.М., судді Верховець А.А., Пантелієнко В.О.) у справі N 910/18195/17 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський БКК" (1) (далі - ТОВ "Київський БКК"), Публічного акціонерного товариства "Київхліб" (2) (далі - ПАТ "Київхліб") до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (1), ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" (2) про визнання незаконним та скасування рішення.
      1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень
      1.1. У жовтні 2017 року ТОВ "Київський БКК" та ПАТ "Київхліб" звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної служби інтелектуальної власності України (далі - ДСІВ України) та ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" про визнання незаконним та скасування рішення Апеляційної палати ДСІВ України від 10 травня 2017 року, затверджене наказом ДСІВ України N 61-Н за цією ж датою, про визнання знака "Рошен, зобр." добре відомим.
      1.2. Київський апеляційний господарський суд ухвалою від 15 березня 2018 року замінив відповідача (1) - ДСІВ України її правонаступником - Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.
      1.3. Як на підставу своїх позовних вимог позивачі вказують, що спірне рішення Апеляційної палати ДСІВ України від 10 травня 2017 року порушує їхні права як відомих виробників хлібобулочних виробів та є таким, що прийняте Апеляційною палатою ДСІВ України за відсутності відповідних повноважень та з порушенням пунктів 6.4.12, 7.3 Порядку визнання знака добре відомим в Україні Апеляційною палатою Державного департаменту інтелектуальної власності, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 15 квітня 2005 року N 228 (далі - Порядок 228).
      2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
      2.1. Господарський суд міста Києва ухвалою від 07 грудня 2017 року припинив провадження у справі N 910/18195/17 на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року.
      2.2. Припиняючи провадження у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що вимога позивачів про визнання незаконним та скасування рішення Апеляційної палати ДСІВ України від 10 травня 2017 року, затвердженого наказом ДСІВ України N 61-Н від 10 травня 2017 року, про визнання знака "Рошен, зобр." добре відомим носить публічно-правовий характер, а тому має бути розглянута в порядку адміністративного судочинства України, оскільки викладені в позовній заяві обставини справи, а також безпосередньо сформульована вимога позивачів до ДСІВ України, апеляційна палата якої є суб'єктом владних повноважень, яким у встановленому законом порядку розглядались спори адміністративного характеру, свідчить про підпорядкованість цього спору адміністративним судам.
      2.3. Київський апеляційний господарський суд постановою від 15 березня 2018 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 07 грудня 2017 року скасував та направив справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду.
      2.4. Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що спір у справі фактично стосується права інтелектуальної власності ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" на спірний знак та визнання його добре відомим в Україні, тобто існує спір про право цивільне, що унеможливлює розгляд справи в порядку адміністративного судочинства.
      3. Вимоги касаційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів
      3.1. Не погодившись із постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 березня 2018 року, ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" звернулося з касаційною скаргою до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
      3.2. На обґрунтування касаційної скарги ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" посилається на те, що рішення Апеляційної палати ДСІВ України від 10 травня 2017 року не може бути оскаржене окремо від наказу ДСІВ України N 61-Н за цією ж датою, який у розумінні пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року є актом, що носить правовий характер, отже, цей спір повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства України.
      4. Позиція Великої Палати Верховного Суду у справі
      4.1. Оскільки ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, справа разом з касаційною скаргою була прийнята до розгляду Великою Палатою Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі? Закон N 2147-VIII).
      4.2. Відповідно до частини першої статті 1 ГПК України в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
      4.3. За змістом статей 1, 2, 12 ГПК України в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
      4.4. Поряд з цим, згідно із частиною другою статті 2 КАС України в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
      4.5. Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 КАС України в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
      4.6. Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
      4.7. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України в редакції Закону N 2147-VIII, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
      4.8. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
      4.9. Таким чином, до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб'єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
      4.10. У свою чергу визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
      4.11. Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог та характеру спірних правовідносин.
      4.12. Відповідно до частин першої, четвертої статті 25 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" охорона прав на добре відомий знак здійснюється згідно зі статтею 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності та цим Законом на підставі визнання знака добре відомим Апеляційною палатою або судом. З дати, на яку за визначенням Апеляційної палати чи суду знак став добре відомим в Україні, йому надається правова охорона така сама, якби цей знак був заявлений на реєстрацію в Україні. При цьому вона поширюється також на товари і послуги, що не споріднені з тими, для яких знак визнано добре відомим в Україні, якщо використання цього знака іншою особою стосовно таких товарів і послуг вказуватиме на зв'язок між ними та власником добре відомого знака і його інтересам, ймовірно, буде завдано шкоди таким використанням.
      4.13. Велика Палата Верховного суду відзначає, що чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством: Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", Паризькою Конвенцією про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року, яка є чинною в Україні з 25 грудня 1991 року, Наказом Міністерства освіти і науки України "Про затвердження Порядку визнання знаку добре відомим в Україні Апеляційною палатою Державного департаменту інтелектуальної власності" від 15 квітня 2005 року N 228, наслідками визнання торгового знака добре відомим в Україні є можливість забороняти його використання на товарах та послугах, що є неоднорідними з тими, для яких його визнано добре відомим, а також те, що власник добре відомого знака вправі вимагати заборони використання позначення, складова частина якого відтворює добре відомий знак.
      4.14. Апеляційний господарський суд правильно зазначив, що спір про скасування рішення про визнання знака, який належить відповідачу (2), добре відомим, безпосередньо стосується охорони права інтелектуальної власності останнього.
      4.15. Вказані обставини свідчать про те, що між позивачами та відповідачем (2) виник спір, пов'язаний із захистом прав інтелектуальної власності, а тому з огляду на склад учасників цього спору та предмет позову його вирішення віднесено до юрисдикції господарського суду.
      4.16. Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необхідність розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства.
      Керуючись статтями 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду
      ПОСТАНОВИЛА:
      1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Кондитерська корпорація "Рошен" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 березня 2018 року у справі N 910/18195/17 - без змін.
      2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
      Головуючий суддя В.С. Князєв Суддя-доповідач С.В. Бакуліна Судді: Н.О. Антонюк Н.П. Лященко В.В. Британчук О.Б. Прокопенко Д.А. Гудима Л.І. Рогач В.І. Данішевська І.В. Саприкіна О.С. Золотніков О.М. Ситнік О.Р. Кібенко О.С. Ткачук О.Г. Яновська
    • Автор: ANTIRAID
      ПОСТАНОВА
      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
      12 вересня 2018 року
      м. Київ
      Справа N 820/4331/16
      Провадження N 11-489апп18
      ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
      судді-доповідача Золотнікова О.С.,
      суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.
      розглянула в порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Лідомед-Біо" (далі - ТОВ "НВП "Лідомед-Біо") на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року (судді Дюкарєва С.В., Жигилій С.П., Перцова Т.С.) у справі N 820/4331/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-груп інтернешнл" (далі - ТОВ "Лідер-груп інтернешнл") до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (далі - Держлікслужба), треті особи: ОСОБА_3, Державне підприємство "Український медичний центр сертифікації", ТОВ "НВП "Лідомед-Біо", про визнання протиправним та скасування наказу, визнання недійсним свідоцтва та
      ВСТАНОВИЛА:
      У серпні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до Держлікслужби, в якому просив:
      - визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 09 грудня 2013 року N 13344/2013 про внесення в Державний реєстр медичної техніки та виробів медичного призначення виробу медичного призначення "Комплекс для діагностики та терапії "Лідомед-Біо" (26.6-37191870-004:2013), де розробником указано ТОВ "НВП "Лідомед-Біо" (61072, м. Харків, просп. Леніна, буд. 31в, кв. 107), а виробником - Товариство з обмеженою відповідальністю "ІКС-Техно" (Київська область, с. Наливайківка, вул. Леніна, буд. 96д; далі - ТОВ "ІКС-Техно");
      - визнати недійсним свідоцтво про державну реєстрацію від 09 грудня 2013 року N 13344/2013, видане Держлікслужбою ТОВ "НВП "Лідомед-Біо";
      - застосувати юридичні наслідки визнання наказу відповідача від 09 грудня 2013 року N 13344/2013 недійсним.
      Харківський окружний адміністративний суд постановою від 17 березня 2017 року в задоволенні позову ТОВ "Лідер-груп інтернешнл" відмовив.
      Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13 червня 2017 року постанову суду першої інстанціїскасував, а провадження у справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
      Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ "НВП "Лідомед-Біо" подало касаційну скаргу, в якій вказує на помилковістьвисновку суду апеляційної інстанції щодо наявності між учасниками цієї справи спору про право на Технічні умови виробу медичного призначення "Система лікувально-діагностична для біорезонансної терапії "Лідомед-біо", оскільки Держлікслужба не виступала стороною ані в цивільній справі N 640/432/17, ані у господарській справі N 922/496/17. Позивачзвернувся до адміністративного суду саме за захистом публічного права у сфері публічно-правових відносин, ніяких інших вимог майнового чи немайнового права на об'єкт інтелектуальної власності до суб'єкта владних повноважень позивач не заявляв. Держлікслужба не є суб'єктом господарювання, мета та цілі її створення полягають у здійсненні державного контролю якості та безпеки лікарських засобів, медичної техніки і виробів медичного призначення, і ніяким чином не пов'язані зі сферою державної реєстрації та контролю об'єктів інтелектуальної власності, у тому числі - авторського права. За таких обставин ТОВ "НВП "Лідомед-Біо" вважає, що Харківський апеляційний адміністративний суд дійшов помилкового висновку про необхідність вирішення цієї справи в порядку господарського судочинства.
      Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 12 липня 2017 року відкрив касаційне провадження в цій справі.
      15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким КАС Українивикладено в новій редакції.
      Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
      У березні 2018 року касаційну скаргу ТОВ "НВП "Лідомед-Біо" передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
      Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19 квітня 2018 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв'язку з оскарженням учасником справи судового рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
      Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 10 травня 2018 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи згідно з пунктом 3 частини першої статті 345 КАС України.
      У запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначив, що не погоджується з постановою Харківського окружного адміністративного суду, проте оскільки вона скасована судом апеляційної інстанції, то він погоджується з оскаржуваною ухвалою про закриття провадження у справі, а касаційну скаргу вважає необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.
      Інші учасники справи відзивів на касаційну скаргу не подали.
      Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
      Суди попередніх інстанцій установили, що на підставі наказу Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення від 28 березня 2008 року N 35-Адм ТОВ "Лідер-груп інтернешнл" було видано свідоцтво від 23 березня 2008 року N 7650/2008 про державну реєстрацію медичного виробу "Система лікувально-діагностична для біорезонансної терапії "Лідомед-біо", відповідно до якого розробником є ТОВ "Лідер-груп інтернешнл", а виробником фізична особа-підприємець ОСОБА_4, зі строком дії до 28 березня 2013 року.
      12 квітня 2011 року на підставі наказу Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров'я України від 12 квітня 2011 року N 213 ТОВ "НВП "Лідомед-Біо" видано свідоцтво N 7650/2008 про державну реєстрацію виробу "Система лікувально-діагностична для біорезонансної терапії "Лідомед-біо", відповідно до якого розробником є ТОВ "НВП "Лідомед-Біо", а виробником ТОВ "ІКС-Техно", зі строком дії до 28 березня 2013 року. У зв'язку із цим свідоцтво про державну реєстрацію від 28 березня 2008 року N 7650/2008 анульовано.
      Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року у справі N 820/4543/15, що набрала законної сили, апеляційну скаргу ТОВ "Лідер-груп інтернешнл" задоволено частково: скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року; визнано протиправним та скасовано наказ Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров'я України від 12 квітня 2011 року N 213 у частині перереєстрації та внесення змін до Державного реєстру медичної техніки та виробу медичного призначення "Система лікувально-діагностична для біорезонансної терапії "Лідомед-біо".
      09 грудня 2013 року на підставі наказу Держлікслужби N 1713 ТОВ "НВП "Лідомед-Біо" видано свідоцтво N 13344/2013 (бланк N MD068370) про державну реєстрацію виробу "Комплекс для діагностики та терапії "Лідомед-Біо" (26.6-37191870-004:2013), де розробником указано ТОВ "НВП "Лідомед-Біо" (61072, м. Харків, просп. Леніна, буд. 31в, кв. 107), а виробником ТОВ "ІКС-Техно" (Київська область, с. Наливайківка, вул. Леніна, буд. 96д), зі строком дії до 09 грудня 2015 року.
      Вважаючи наказ Держлікслужби від 09 грудня 2013 року протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування та визнання недійсним свідоцтва.
      Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ "Лідер-груп інтернешнл", суд першої інстанції керувався тим, що оскаржуване рішення Держлікслужби прийнято згідно з вимогами Порядку державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 листопада 2004 року N 1497, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин. Чинним законодавством не передбачено повноважень Держлікслужби при вирішенні питання щодо реєстрації медичного виробу з'ясовувати наявність виключного права як автора твору при затвердженні відповідних технічних умов. При цьому вирішення питання щодо визнання твору технічного характеру незаконно відтвореним у контексті розгляду публічно-правового спору не відноситься до переліку критеріїв, на відповідність яким за статтею 2 КАС України суд адміністративної юрисдикції перевіряє оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень.
      Харківський окружний адміністративний суд також зазначив і про те, що вирішуючи питання про віднесення спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
      Харківський апеляційний адміністративний суд не погодився з таким висновком суду першої інстанції та, закриваючи провадження у справі, зазначив, що підставою для звернення позивача до суду з цим позовом слугувало те, що право на використання Технічних умов медичного виробу "Система лікувально-діагностична для біорезонансної терапії "Лідомед-біо", на думку позивача, належить саме йому, а не третій особі - ТОВ "НВП "Лідомед-Біо". Крім цього, на час звернення позивача до суду та розгляду цієї справи в суді першої інстанції, між сторонами тривали спори щодо прав на Технічні умови виробу медичного призначення "Система лікувально-діагностична для біорезонансної терапії "Лідомед-біо". З огляду на те, що у цьому випадку виникає спір, пов'язаний із захистом прав інтелектуальної власності, та ураховуючи склад учасників цього спору, суд дійшов висновку, що вирішення цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду.
      Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим указаний висновок суду апеляційної інстанцій з огляду на таке.
      Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
      Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
      На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
      Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
      Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
      Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
      Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
      Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
      Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
      Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
      Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
      Як убачається з матеріалів справи, позовні вимоги ТОВ "Лідер-груп інтернешнл" обґрунтовує тим, що ТОВ "НВП "Лідомед-Біо" на підставі неіснуючого договору про передачу виключного права на Технічні умови медичного виробу "Система лікувально-діагностична для біорезонансної терапії "Лідомед-біо" 09 грудня 2013 року зареєструвало за собою виріб медичного призначення "Комплекс для діагностики та терапії "Лідомед-Біо", який виготовлений за технічними умовами медичного виробу "Система лікувально-діагностична для біорезонансної терапії "Лідомед-біо", розробником якого є позивач. Зовнішній вигляд і характеристики виробу медичного призначення "Комплекс для діагностики та терапії "Лідомед-Біо" також повністю відповідають медичному виробу, розробленому позивачем. Дізнавшись випадково про виробництво вказаного виробу, позивач звернувся до Держлікслужби із заявою про скасування незаконно виданих наказу та свідоцтва від 09 грудня 2013 року, однак відповідач будь-яких дій для вирішення цього питання не вчинив. Позивач просить скасувати оскаржувані наказ та свідоцтво, проте не вказує, які саме норми чинного законодавства порушені Держлікслужбою при їх видачі.
      Отже, виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з реєстрацією за ТОВ "НВП "Лідомед-Біо" виробу медичного призначення "Комплекс для діагностики та терапії "Лідомед-Біо", право інтелектуальної власності на який, як вважає позивач, належить ТОВ "Лідер-груп інтернешнл".
      Матеріалами справи також встановлено, що заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 21 березня 2017 року в справі N 640/432/17 про захист права інтелектуальної власності на торгівельну марку та визнання договору недійсним, яке набрало законної сили, визнано недійсним договір про передачу (відчуження) прав на Технічні умови медичного виробу "Система лікувально-діагностична для біорезонансної терапії "Лідомед-біо" (ТУ У 33.1-32030298-004:2008) від 01 лютого 2011 року, укладений між ОСОБА_5 та ТОВ "Лідер-груп інтернешнл".
      Окрім цього, рішенням Господарського суду Харківської області від 07 квітня 2017 року в справі N 922/496/17 відмовлено у задоволені позову ТОВ "Лідер-груп інтернешнл" до ТОВ "НВП "Лідомед-Біо", треті особи: Державне підприємство "Український медичний центр сертифікації", Державне підприємство "Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації", про визнання твору технічного характеру незаконно відтвореним, заборону вчиняти певні дії та стягнення компенсації за порушення виключного майнового права.
      Ураховуючи викладене, вірним є висновок Харківського апеляційного адміністративного суду про те, що між ТОВ "Лідер-груп інтернешнл" та ТОВ "НВП "Лідомед-Біо" існує спір про право інтелектуальної власності на виріб медичного призначення "Комплекс для діагностики та терапії "Лідомед-Біо".
      З огляду на цеподальше оспорювання набуття особою цього права не може здійснюватися за правилами адміністративного судочинства у зв'язку з тим, що адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність такого права на виріб медичного призначення.
      Механізм визнання права інтелектуальної власності визначений Цивільним кодексом України.
      Критеріями відмежування справ цивільної (господарської) юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору.
      Частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали, було передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
      Ураховуючи те, що між ТОВ "Лідер-груп інтернешнл" та ТОВ "НВП "Лідомед-Біо" існує спір про право інтелектуальної власності на виріб медичного призначення "Комплекс для діагностики та терапії "Лідомед-Біо", ця справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а з огляду на суб'єктний склад сторін має вирішуватися за правилами господарського судочинства.
      При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
      За нормами частини третьої статті 3 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
      Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
      Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
      Оскільки оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції прийнято з додержанням норм процесуального права, а правових висновків цього суду скаржник не спростував, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
      Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
      ПОСТАНОВИЛА:
      1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Лідомед-Біо" залишити без задоволення.
      2. Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року залишити без змін.
      Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
      Суддя-доповідач О.С. Золотніков
      Судді: Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко
      С.В. Бакуліна О.Б. Прокопенко
      В.В. Британчук Л.І. Рогач
      Д.А. Гудима О.М. Ситнік
      В.І. Данішевська О.С. Ткачук
      О.Р. Кібенко В.Ю. Уркевич
      В.С. Князєв О.Г. Яновська
    • Автор: ANTIRAID
      Державний герб України
      Постанова 
      Іменем України 
      17 жовтня 2018 року
      м. Київ
      справа № 761/20833/16-ц
      провадження № 61-21839св18
      Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
      головуючого - Висоцької В. С.,
      суддів: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Штелик С. П.,
      учасники справи:
      позивач - ОСОБА_4,
      відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «НІК.Юей»,
      треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Хостмайстер», ОСОБА_5,
      особа, яка не брала участі у справі, але вважає, що суд вирішив питання про її права та обов'язки - товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «А-95»,
      розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Усика Г. І., Невідомої Т. О., Ратнікової В. М.,
      ВСТАНОВИВ:
      У червні 2016 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «НІК.Юей» (далі - ТОВ «НІК.Юей»), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Хостмайстер» (далі - ТОВ «Хостмайстер») про визнання права користування доменним ім'ям та зобов'язання вчинити дії.
      Позовна заява мотивована тим, що між сторонами справи існують договірні відносини щодо надання послуг на підставі публічного договору, який розміщений на сайті відповідача. Згідно з умовами цього договору ТОВ «НІК.Юей» (виконавець) зобов'язується надати кожному, хто до нього звернувся, телекомунікаційні послуги, які включають, зокрема, реєстрацію та підтримку доменних імен. Опис послуг, їх повний перелік і вартість також опубліковані на офіційному веб-сайті відповідача.
      ОСОБА_4 стверджував, що, ознайомившись з умовами зазначеного договору та іншою розміщеною на веб-сайті відповідача інформацією, 22 березня 2016 року оплатив послуги з реєстрації домену oilnews.com.ua, а 24 березня 2016 року направив на поштову і електронну адреси ТОВ «НІК.Юей» копію квитанції про оплату послуг та письмову заяву про реєстрацію доменного імені oilnews.com.ua.
      ТОВ «НІК.Юей» не виконало своїх зобов'язань за публічним договором, 25 березня 2016 року позивач отримав відповідь про відмову у реєстрації доменного імені oilnews.com.ua у зв'язку тим, що це доменне ім'я уже зареєстроване.
      Однак обставина, що стала підставою для відмови в реєстрації доменного імені oilnews.com.ua, на думку позивача, не відповідає дійсності, оскільки реєстрантом зазначеного доменного імені є особа, яку неможливо ідентифікувати у зв'язку з суперечливістю внесених про неї даних до сервісу WHOIS. Особи з даними, внесеними до сервісу WHOIS, не існує, хоча для укладення публічного договору необхідна наявність двох сторін виконавця та замовника, якого у даному випадку немає, тобто договір про реєстрацію доменного імені oilnews.com.ua не був укладеним, а тому спірне доменне ім'я є вільним.
      Позивач стверджував, що наведені дії відповідача порушують його права як реєстратора доменного імені oilnews.com.ua і такі права підлягають захисту в порядку Закону України «Про захист прав споживачів».
      На підставі викладеного ОСОБА_4 просив визнати за ним з 22 березня 2016 року право користування доменним іменем oilnews.com.ua та зобов'язати ТОВ «НІК.Юей» внести у реєстр публічного домену відомості про нього як реєстранта доменного імені oilnews.com.ua, а також вчинити інші необхідні технічні заходи, передбачені регламентом публічного домену (версія 3.2.) від 01 листопада 2013 року, пов'язані з внесенням у реєстр публічного домену відомостей про нього як реєстранта цього доменного імені.
      У процесі розгляду справи в суді першої інстанції, 19 серпня 2016 року, громадянина Російської Федерації ОСОБА_5, який згідно з даними сервісу WHOIS є реєстрантом доменного імені oilnews.com.ua, залучено до участі у справі в якості третьої особи.
      Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 22 червня 2017 року позов задоволено.
      Визнано за ОСОБА_4 з 22 березня 2016 року право на користування доменним іменем oilnews.com.ua.
      Зобов'язано ТОВ «НІК.Юей» внести у реєстр публічного домену відомості про ОСОБА_4 як реєстранта доменного імені oilnews.com.ua та вчинити необхідні технічні заходи, передбачені регламентом публічного домену (версія 3.2) від 01 листопада 2013 року, пов'язані з внесенням у реєстр публічного домену відомостей про ОСОБА_4 як реєстранта доменного імені oilnews.com.ua.
      Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку зі сплатою позивачем вартості послуг з реєстрації доменного імені, які надає відповідач на підставі публічного договору, ТОВ «НІК.Юей» відповідно до вимог частини четвертої статті 633 ЦК України не має права відмовитися від укладення такого публічного договору з ОСОБА_4
      При цьому суд посилався на те, що на дату звернення позивача із заявою про реєстрацію доменного імені oilnews.com.ua це доменне ім'я було вільним. Зазначений висновок суд першої інстанції обґрунтовував тим, що факт реєстрації доменного імені oilnews.com.ua за ОСОБА_5 не підтверджений відповідним договором або іншими доказами, які підтверджують умови такого договору чи їх виконання сторонами (докази оплати послуг з реєстрації доменного імені). Також у рішенні зазначено, що у сервісі WHOIS вказані відомості про реєстранта доменного імені oilnews.com.ua ОСОБА_5, які є взаємовиключними: зазначено населений пункт Самородово Тюменської області, який насправді не існує, а також вказано номер телефону, який складається із цифр, що не підлягають набору, що свідчить про те, що замовник з реєстрації спірного доменного імені відсутній.
      Разом із тим суд першої інстанції посилався на наявні в матеріалах справи пояснення ОСОБА_5, в яких він повідомив, що не є реєстратором (власником) спірного доменного імені, у договірних відносинах з відповідачем та ТОВ «Хостмайстер» не перебуває, оплату за послуги не здійснює, доручень іншим особам щодо реєстрації, підтримки доменного імені не надавав, адміністративні дані домену не уточнював, та жодного відношення до його функціонування не має.
      Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року апеляційні скарги ТОВ «НІК.Юей», ТОВ «Хостмайстер» та особи, яка не є учасником справи, але вважала, що рішенням суду першої інстанції її права порушено, ТОВ «Консалтингова група «А-95» задоволено.
      Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 червня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
      Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що на момент звернення ОСОБА_4 із заявою про реєстрацію доменного імені oilnews.com.ua, воно вже було зареєстровано за іншим користувачем, а тому відповідно до абзацу 3 пункту 7.3.1 регламенту публічного домену (версія 3.2.) від 01 листопада 2013 року не підлягало реєстрації за позивачем.
      Апеляційний суд зазначав, що наявність веб-сайту http://oilnews.com.ua свідчить про те, що доменне ім'я oilnews.com.ua на момент звернення ОСОБА_4 із заявою до ТОВ «НІК.Юей» не було вільним.
      При цьому вказував, що всі обов'язкові поля даних реєстранта спірного доменного імені ОСОБА_5 заповнені, що відповідає вимогам абзацу 1 пункту 7.2 регламенту публічного домену. Зазначені відомості є достатніми для реєстрації за реєстрантом доменного імені. Зобов'язання заповнювати всі запропоновані поля форми online-замовлення достовірними відомостями, відповідно до положень публічного договору покладаються на замовника, а згідно з пунктом 3 регламенту публічного домену адміністратор будь-якого публічного домену не несе відповідальності за достовірність та актуальність інформації, що надається сервісом. На підставі заяви реєстранта доменого імені oilnews.com.ua ТОВ «НІК.Юей» відповідно до положень регламента публічного домену актуалізував дані власника домену у базі даних WHOIS. До того ж на запит реєстратора ТОВ «НІК.Юей» реєстрант домену надав заяву та копію паспорта ОСОБА_5, яка співвпадає з даними паспорта ОСОБА_5, зазначеними у його письмових поясненнях по суті справи та в протоколі допиту як свідка від 05 липня 2017 року, складеного Ленінським районним судом м. Кемерово Кемеровської області на виконання окремого доручення Шевченківського районного суду м. Києва.
      Також у рішенні апеляційного суду зазначено, що суд першої інстанції, посилаючись на пояснення ОСОБА_5, в яких він повідомив, що не укладав з відповідачем договору про реєстрацію та обслуговування доменного імені, не врахував, що реєстрацію спірного доменного імені було виконано не відповідачем, а іншим реєстратором і було переданий на обслуговування ТОВ «НІК.Юей» лише 11 листопада 2011 року.
      Водночас апеляційний суд посилався на те, що ОСОБА_4 усупереч вимогам пункту 3.1 публічного договору направив на адресу реєстратора заявку на отримання послуг конкретного домену, який не був вільним та без використання відповідних форм та засобів на офіційному веб-сайті виконавця http://nic.ua, який виставляє замовнику рахунок на оплату обраної послуги в електронному вигляді, натомість сформував квитанцію на власний розсуд і направив її відповідачеві через сторонній ресурс, що не може вважатися акцептом договору в розумінні частини першої статті 642 ЦК України, а отже і договір на реєстрацію спірного доменного імені між позивачем та ТОВ «НІК.Юей» не укладався.
      Також зазначав, що питання встановлення недійсності попередньої реєстрації доменного імені oilnews.com.ua не було і не могло бути предметом перевірки суду першої інстанції, оскільки позивач ОСОБА_4 таких вимог не заявляв.
      Крім наведеного, апеляційний суд виходив з того, що визнавши за ОСОБА_4 право на користування доменним ім'ям у позадоговірний спосіб та зобов'язавши відповідача здійснити певні дії, суд першої інстанції не урахував умов публічного договору ТОВ «НІК.Юей», положень регламенту публічного домену та надав позивачеві переваги перед іншими споживачами, порушивши в тому числі і правомірні очікування ТОВ «Консалтингова група «А-95» на те, що за поданою ним до державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (далі - ДП «Український інститут інтелектуальної власності») заявкою від 28 квітня 2017 року на реєстрацію знаку для товарів та послуг oilnews.com.ua 35 класу МКТП (забезпечення інформацією у сфері підприємницької діяльності за допомогою веб-сайтів), воно може вільно користуватися належними йому правами інтелектуальної власності.
      У жовтні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
      Касаційна скарга мотивована тим, що справа стосується не лише захисту права на доменне ім'я, а й уникнення відповідальності інтернет-ЗМІ за поширення недостовірної інформації. Інтернет-видання OilNewsздійснювало свою діяльність через веб-сайт http://oilnews.com.ua, на якому під переважною більшістю статей не зазначено їх автора, а на сайті відсутня інформація, яка б дозволяла ідентифікувати осіб, відповідальних за його роботу.
      У касаційній скарзі зазначено, що сайт http://oilnews.com.ua функціонував з прив'язкою до доменного імені oilnews.com.ua. При цьому відомості, які внесені до реєстру доменних імен WHOIS про реєстранта цього доменного імені є суперечливими, взаємовиключними та такими, що унеможливлюють ідентифікацію особи. Зазначена обставина, на думку ОСОБА_4, свідчить про те, що доменне ім'я oilnews.com.ua вільне (ніким не реєструвалося) та реєстрант (власник) цього доменного імені відсутній. Завдяки внесенню у реєстр WHOISфіктивних даних про доменне ім'я стало можливим функціонування веб-сайту http://oilnews.com.ua, що давало можливість невідомим особам, зацікавленим у роботі ресурсу, тривалий час уникати відповідальності за поширення недостовірної інформації.
      Також ОСОБА_4 стверджував, що є адвокатом та прагне ділитися здобутим досвідом, висвітлювати результати своєї роботи, зокрема, через веб-сайт в мережі Інтернет. Передумовою створення сайту є реєстрація доменного імені з прив'язкою до якого функціонуватиме відповідний сайт. Для реалізації цієї мети він акцептував пропозицію реєстратора доменних імен ТОВ «НІК.Юей» щодо надання відповідних послуг та подав заяву на реєстрацію вільного доменного імені oilnews.com.ua, що водночас давало можливість припинити маніпуляції з цим доменом.
      Крім того, посилався і на те, що викриття обставин неправомірного використання доменного імені, які були з'ясовані в процесі розгляду даної справи призвело до того, що веб-сайт http://oilnews.com.ua в мережі Інтернет не функціонує, а Інтернет-ресурс OilNews завершив свою діяльність.
      Водночас у касаційній скарзі зазначено, що суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржуване рішення за відсутності позивача, не врахувавши його клопотання про відкладення слухання справи, що, у свою чергу, позбавило позивача права представити свою позицію, надавати пояснення по суті спору та додаткові докази на підтвердження своїх заперечень щодо доводів апеляційних скарг.
      ОСОБА_4 стверджував, що обставини, якими мотивовано рішення апеляційного суду, належними й допустимими доказами не підтверджені. Зокрема, висновок суду апеляційної інстанції про те, що договір на реєстрацію спірного доменного імені між сторонами не укладений, спростовується встановленими у справі обставинами, а саме тим, що позивач, сплативши вартість послуг з реєстрації доменного імені, акцептував оферту відповідача, розміщену на його веб-сайті у формі публічного договору.
      Водночас зазначав, що висновок апеляційного суду про те, що реєстрантом доменного імені oilnews.com.ua є громадянин Російської Федерації ОСОБА_5 є помилковим, оскільки відповідач не надав належних доказів цього. Натомість матеріали справи містять пояснення ОСОБА_5, протокол його допиту, які свідчать про те, що він не є реєстрантом доменного імені oilnews.com.ua. При цьому позивач вважав, що згаданий висновок суду апеляційної інстанції порушує принцип свободи договору, оскільки визнав особу стороною правочину поза її волею та встановив наявність правовідносин, яких не існувало.
      Разом із тим позивач вважав посилання апеляційного суду на те, що питання встановлення недійсності попередньої реєстрації спірного доменного імені не було і не могло бути предметом перевірки суду першої інстанції, оскільки позивач таких вимог не заявляв, є недоречними, оскільки договір реєстрації доменного імені oilnews.com.ua ОСОБА_5 взагалі не укладав, а тому відсутня потреба визнавати його недійсним.
      Крім того, у касаційній скарзі зазначено, що апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу особи, яка не є учасником справи та права якої оскаржуваним рішенням не порушені, хоча повинен був відмовити у відкритті апеляційного провадження за цією касаційною скаргою.
      У грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ТОВ «НІК.Юей» на касаційну скаргу, в яких товариство просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду без змін.
      ТОВ «НІК.Юей» стверджувало, що до моменту звернення позивача із заявою про реєстрацію доменного імені oilnews.com.ua неодноразово надавало у відповідь на його адвокатські запити інформацію щодо цього доменного імені.
      Також зазначало, що посилання касаційної скарги на те, що веб-сайт http://oilnews.com.ua не функціонує, є недостовірними, оскільки сайт насправді функціонує: на ньому розміщена веб-сторінка з інформаційним повідомленням про перенесення роботи Інтернет-видання на новий веб-сайт. Зазначене свідчить про те, що у веб-сайту http://oilnews.com.ua та доменного імені oilnews.com.ua є реальні власники, які користуються цими ресурсами.
      Заперечуючи проти доводів касаційної скарги щодо розгляду справи апеляційним судом без участі позивача, ТОВ «НІК.Юей» вказувало, що ОСОБА_4 та два його представники були належним чином повідомлені про час та дату судового засідання 03 жовтня 2017 року, наведені позивачем у клопотанні про відкладення розгляду справи причини визнано апеляційним судом неповажними, а тому були відсутні підстави для відкладення розгляду справи. Відсутність позивача та його представників на засіданні, відповідач вважав, одним із способів затягування розгляду справи.
      Також у запереченнях зазначено, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що договір надання послуг з реєстрації доменного імені сторони справи не укладали, оскільки позивач не прийняв умови цього договору: подав заяву на реєстрацію доменного імені, яке не є вільним; порушив порядок замовлення послуги, надіславши заяву на електронну та поштові адреси відповідача, а не шляхом заповнення відповідної форми на веб-сайті як передбачено договором; та оплатив замовлення послуги у спосіб, не встановлений договором. До того ж сплачені позивачем на користь відповідача кошти йому повернуті.
      Вказано, що питання незаконної реєстрації та/чи незаконного делегування доменного імені oilnews.com.ua не було предметом дослідження в суді першої інстанції, незаконність існування домену не встановлена іншими судовими рішеннями, підстави для визнання недійсним договору між ТОВ «НІК.Юей» та ОСОБА_5 відсутні, а наявні в матеріалах справи пояснення ОСОБА_5 апеляційний суд справедливо визначив неналежним доказом. Натомість відповідач та реєстрант доменного імені oilnews.com.ua постійно вели листування засобами електронної пошти, реєстрант на запити відповідача завжди надавав відповіді та документи, що підтверджує факт реєстрації спірного доменного імені за реальною особою.
      Водночас ТОВ «НІК.Юей» посилалося на відсутність правових підстав для визнання позивача реєстрантом домену oilnews.com.ua станом на 22 березня 2017 року, оскільки строк дії цього домену зазначений до 2018-02-26 13:11:33+02 і тільки реєстрант домену в межах цього строку може ним користуватися. До того ж позовні вимоги в межах цієї реєстрації домену виконати неможливо з технічних причин у зв'язку з тим, що записи в базу даних вносяться з прив'язкою до реального часу виконання дій, тобто в полі «created» (яке означає час реєстрації домену) неможливо вказати дату 22 березня 2016 року, бо цей час уже минув.
      При цьому зазначало, що спірне доменне ім'я зареєстроване з 2010 року, жодна особа не мала пріоритетного права на його нову реєстрацію, це право може виникнути лише після видалення домену з реєстру. Оскільки незаконна реєстрація спірного домену не встановлена судом і це питання не було предметом позову ОСОБА_4, позивач не має пріоритетного права на реєстрацію доменного імені oilnews.com.ua, а така реєстрація позбавить права на доменне ім'я не лише фактичного реєстранта домену, а й третіх осіб, які могли на нього претендувати у випадку, якби воно було вільним.
      Заперечуючи проти доводів касаційної скарги щодо взаємовиключності даних контактів реєстранта спірного домену, ТОВ «НІК.Юей» вказувало, що зазначення незрозумілих даних не може бути підставою для визнання домену незареєстрованим та свідчить про те, що договір про реєстрацію доменного імені oilnews.com.ua не укладався у 2010 році.
      У грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ТОВ «Хостмайстер», в яких товариство просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду без змін.
      У запереченнях ТОВ «Хостмайстер» зазначало, що підставою звернення ОСОБА_4 з позовом стало не порушення його прав, свобод чи інтересів, а бажання встановити контроль над сайтом, який використовує спірне доменне ім'я, щоб перешкодити появі на цьому сайті критичних щодо клієнта позивача статей.
      При цьому стверджувало, що під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій належно повідомлений позивач не з'явився в жодне судове засідання, участь в судових засіданнях брали його представники, які висловлювали позицію свого довірителя, отже доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд розглянув справу без участі позивача є безпідставними.
      Разом із тим ТОВ «Хостмайстер» посилалося на те, що позивач, зазначаючи в касаційній скарзі про встановлення апеляційним судом того, що ОСОБА_5 є реєстрантом спірного доменного імені, вводить суд касаційної інстанції в оману.
      Також у запереченнях зазначено про те, що посилання касаційної скарги про те, що доменне ім'я oilnews.com.ua було вільним, є неправдивою інформацією, оскільки в матеріалах справи наявні докази протилежного, які суд апеляційної інстанції дослідив з дотриманням норм процесуального права.
      З приводу доводів касаційної скарги про укладення між сторонами справи договору про реєстрацію та обслуговування спірного доменного імені у запереченнях вказано, що такий договір насправді не укладався в зв'язку з неприйняттям позивачем належним чином та в повному обсязі умов такого договору.
      Крім того, ТОВ «Хостмайстер» зазначало, що касаційна скарга ОСОБА_4 стосується оцінки доказів у справі апеляційним судом.
      У лютому 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ «Консалтингова група «А-95» на касаційну скаргу, в якому товариство просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду без змін.
      Відзив обґрунтовано обставинами аналогічним тим, якими апеляційний суд мотивував оскаржуване рішення.
      Водночас ТОВ «Консалтингова група «А-95» посилалося на те, що 18 квітня 2017 року подало до ДП «Український інститут інтелектуальної власності» заявку на реєстрацію знаку oilnews з МКТП 35 класу - забезпечування інформацією у сфері підприємницької діяльності за допомогою веб-сайтів. Зазначена заявка успішно пройшла реєстрацію, тому ТОВ «Консалтингова група «А-95» набуло всіх прав інтелектуальної власності на цей об'єкт та має правомірні очікування вільно та без порушень користуватися своїми правами інтелектуальної власності.
      Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
      Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
      27 квітня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
      Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
      Верховний Суд, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
      Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
      Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
      Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
      Судами встановлено, що ТОВ «Хостмайстер» є адміністратором домену .UA, забезпечує працездатність системи доменних імен в домені верхнього рівня .UA, включаючи адміністрування публічного домену другого рівня .com.ua (який є складовою частиною .UA) та можливість реєстраторам надавати послуги з делегування доменних імен кінцевим користувачам (на підставі відповідного договору з ICANN - Інтернет-корпорацією з присвоєння імен та номерів).
      Відносини у сфері реєстрації і делегування доменних імен регулюються регламентом публічного домену (версія 3.2.) від 01 листопада 2013 року.
      У розділі 1 «Загальні положення» регламенту публічного домену закріплено, що регламент описує основні принципи та процедури взаємодії реєстратора з реєстраційною системою реєстру публічного домену. Регламент є основним документом, що визначає технічну взаємодію реєстру та реєстратора і є обов'язковим для виконання оператором реєстру, адміністратором публічного домену і реєстратором.
      У розділі 2 «Терміни та визначення» Регламенту публічного домену передбачено, що реєстратор - це особа, що надає послуги, необхідні для технічного забезпечення реєстрації, делегування та функціонування доменного імені, а реєстрант - це особа, в інтересах якої здійснюється реєстрація та делегування приватного доменного імені.
      ТОВ «НІК.Юей» є реєстратором доменних імен в доменній зоні .com.ua на підставі договору, укладеного з ТОВ «Хостмайстер», адміністраторами регіональних зон України та іншими організаціями.
      На веб-сайті ТОВ «НІК.Юей» http://nic.ua/uk/documents розміщено публічний договір на надання послуг. У пункті 1 розділу «Загальні положення» цього договору зазначено, що даний документ є офіційною пропозицією (публічною офертою) суб'єкта господарської діяльності ТОВ «НІК.Юей» (виконавець) і містить всі істотні умови надання послуг (статті 633, 641 та глава 63 ЦК України), а у пункті 2 - що у разі прийняття викладених нижче умов та оплати послуг юридична або фізична особа, що проводить таким чином акцепт цієї оферти відповідно до частини другої статті 642 ЦК України, стає замовником.
      Пунктом 2.1 розділу «Умови і порядок реєстрації доменних імен» публічного договору на надання послуг передбачено, що реєстрація доменних імен проводиться у відповідності з договором, регламентуючими документами, а також встановленим виконавцем і опублікованим на веб-сайті виконавця порядком виконання реєстраційних дій.
      Відповідно до пункту 2.4 зазначеного розділу публічного договору нове доменне ім'я реєструють в тому випадку, якщо виконані всі необхідні умови, правила і норми його реєстрації, зокрема, на момент реєстрації таке ім'я домену вільне, не порушено загальноприйняті морально-етичні норми, в заявці вказана повна і достовірна інформація, необхідна для реєстрації, дотримані правила даної доменної зони.
      Згідно з пунктом 3.1 розділу «Порядок надання та облік наданих послуг» публічного договору, обравши вид послуги, замовник направляє на адресу виконавця заявку на отримання послуг, використовуючи відповідні форми та засоби на офіційному веб-сайті виконавця http://www.nic.ua. На підставі отриманої заявки виконавець виставляє замовнику рахунок на оплату обраної послуги в електронному вигляді.
      Оплата послуг здійснюється у формі передоплати на розрахунковий рахунок або в касу виконавця згідно з виставленим рахунком. Також оплата може здійснюватися замовником за допомогою платіжних карток міжнародних платіжних систем Visa, MasterCart в режимі реального часу на веб-сайті виконавця або іншим способом (пункт 4.2 розділу «Ціна договору і порядок розрахунків» публічного договору).
      У пункті 2.7 розділу «Умови і порядок реєстрації доменних імен» публічного договору визначено, що домен вважається зареєстрованим, а послуга з реєстрації домену - наданою з моменту присвоєння реєстрованим доменом в реєстрі статусу зареєстрованого (REGISTERED або ОК або іншої відповідно правил реєстру).
      У розділі 2 «Терміни та визначення» Регламенту публічного домену визначено, що WHOIS - це сервіс, що забезпечує публічний доступ до інформації стосовно реєстранта та реєстратора доменного імені. Сервіс WHOIS є джерелом публічної інформації про доменні імена. Інформація з зазначеного сервісу є доступною через мережу «Інтернет» на веб-сайті адміністратора доменної зони .com.ua.
      Згідно із записом у базі даних WHOIS доменне ім'я oilnews.com.ua було зареєстровано 26 лютого 2010 року.
      Записи в базі даних WHOIS також свідчать про те, що доменне ім'я oilnews.com.ua 11 листопада 2011 року було передано від реєстратора ua.imena (товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернет Інвест») на обслуговування ТОВ «НІК.Юей».
      У мережі «Інтернет» наявний веб-сайт http://oilnews.com.ua.
      24 березня 2016 року ОСОБА_4 надіслав на електронну адресу ТОВ «НІК.Юей» заяву про реєстрацію за ним доменного імені oilnews.com.ua з доданим до неї публічним договором про надання послуг та копією квитанції про оплату послуг з реєстрації доменного імені.
      25 березня 2016 року відповідач направив ОСОБА_4 відповідь, у якій вказував, що вимоги про реєстрацію доменного імені oilnews.com.ua на дату складання цієї відповіді не можуть бути виконані, оскільки це доменне ім'я вже зареєстроване.
      Відповідно до частин першої, другої статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
      Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
      Частиною першою статі 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
      Згідно з частинами першою та другою статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
      Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
      У справі, яка переглядається, апеляційний суд урахував вимоги наведених норм закону та, встановивши, що ОСОБА_4 направив на адресу відповідача заявку про реєстрацію за ним конкретного домену, який не був вільним, та без використання відповідних форм і засобів на офіційному веб-сайті виконавця http://www.nic.ua, сформував квитанцію на власний розсуд і направив її відповідачу через сторонній ресурс, дійшов правильного висновку про те, що згадані дії позивача не є акцептом публічного договору.
      Суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, та дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про зобов'язання «НІК.Юей» вчинити на його користь вчинити дії, які випливають з публічного договору на надання послуг, стороною якого позивач не є.
      Висновки суду апеляційної інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
      При цьому обставини, на які відповідач посилався у касаційній скарзі, були предметом дослідження суду апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми процесуального права. Доводи касаційної скарги про те, що спірне доменне ім'я є вільним, а також про недоведеність обставин, якими мотивовано оскаржуване рішення, на законність рішення апеляційного суду не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
      Верховний Суд не бере до уваги доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржуване рішення за відсутності позивача, не врахувавши його клопотання про відкладення слухання справи, оскільки колегія суддів апеляційного суду в межах повноважень, передбачених частиною першою статті 305 ЦПК України 2004 року, визнала наведені в цьому клопотанні обставини недостатньою підставою для відкладення розгляду справи та розглянула справу без участі позивача.
      Доводи касаційної скарги про те, що однією з причин реєстрації за позивачем конкретного доменного імені oilnews.com.ua є припинення маніпуляцій, що полягають в поширенні на сайті, який функціонує з прив'язкою до цього домену, недостовірної інформації, також не заслуговують на увагу, оскільки не мають правового значення для вирішення спору.
      Не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення також доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу особи, яка не є учасником справи та права якої оскаржуваним рішенням не порушені, оскільки суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання відкриття апеляційного провадження, перевірив доводи апеляційної скарги ТОВ «Консалтингова група «А-95», зокрема, і в частині обґрунтування наявності у нього права на оскарження рішення суду першої інстанції та розглянув справу з урахуванням доводів цієї апеляційної скарги.
      Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
      Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
      ПОСТАНОВИВ:
      Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
      Рішення Апеляційного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року залишити без змін.
      Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
      Головуючий В. С. Висоцька
      Судді А. О. Лесько
      С. Ю. Мартєв
      В. М. Сімоненко
      С. П.Штелик
      http://reyestr.court.gov.ua/Review/77312861