Постановление БП-ВС о гражданской юрисдикции спора касательно неправомерных действий регистратора по регистрации права собственности на недвижимое имущество

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа N 815/1737/17

Провадження N 11-811апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Золотнікова О.С.,

суддів Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.

розглянула в порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_3 як представника ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року (судді Коваль М.П., Домусчі С.Д., Кравець О.О.) у справі N 815/1737/17 за позовом ОСОБА_4 до Одеської філії Державного підприємства "Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень" (далі - Інститут), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5, про скасування рішення й зобов'язання поновити запис про право власності та

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просила:

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 січня 2017 року, індексний номер 33571839, номер запису про право власності 18714075, реєстраційний номер нерухомого майна 248743051208, прийняте державним реєстратором Інституту Кравцем Олександром Володимировичем (далі - спірне рішення);

- зобов'язати відповідача поновити запис про право власності номер: 13288903, дата, час державної реєстрації: 12 лютого 2016 року 14:21:55, державний реєстратор: приватний нотаріус Сминтина Ольга Леонідівна Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області, підстава виникнення права власності: договір дарування, серія та номер: реєстр. N 41, виданий 12 лютого 2016 року, видавник приватний нотаріус Сминтина О.Л. Білгород -Дністровського районного нотаріального округу Одеської області, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 28280740 від 17 лютого 2016 року 09:35:02, приватний нотаріус Сминтина О.Л. Білгород -Дністровського районного нотаріального округу Одеської області, власник ОСОБА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2, виданий 15 вересня 2005 року, видавник: Оболонський РУ ГУ МВС України в м. Києві, країна громадянства: Україна, реєстраційний номер об'єкта нерухомості 248743051208, об'єкт нерухомості: інше комплекс будівель та споруд "ІНФОРМАЦІЯ_1" (об'єкт незавершеного будівництва), об'єкт житлової нерухомості: ні, адреса: АДРЕСА_1, розмір частки: 34/100, додаткові відомості: ці 34/100 часток складаються з: пляжне бунгало літ. "А", загальною площею 245,3 кв. м, житловою площею 123,2 кв. м, який було припинено 24 січня 2017 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 січня 2017 року, індексний номер: 33571839, номер запису про право власності 18714075, реєстраційний номер нерухомого майна 248743051208, державний реєстратор Кравець О.В., Одеська філія Державного підприємства "Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень".

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 11 вересня 2017 року адміністративний позов задовольнив частково: скасував спірне рішення; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнив частково: постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року скасував, а провадження у справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), роз'яснивши позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_3 як представник ОСОБА_4 у касаційній скарзі зазначив, що оскаржувану ухвалу постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції не врахував, що порушення прав скаржника допустив саме державний реєстратор, який за чинним законодавством є суб'єктом владних повноважень. Крім того, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою суперечності між заявленими та зареєстрованими правами відносно об'єкта нерухомості, а також те, що між скаржником та третьою особою не виникли цивільні взаємовідносини, оскільки станом на теперішній час існує два правовстановлюючі документи відносно об'єкту нерухомості. Скаржник також зазначив, що суд апеляційної інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин висновки Верховного Суду України, викладені в постановах від 14 червня 2016 року (справа N 825/4858/15) та від 11 квітня 2017 року (справа N 808/2298/15). На підставі викладеного скаржник просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року.

Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 08 грудня 2017 року відкрив касаційне провадження в цій справі.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким КАС України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції цього Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 26 червня 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв'язку з оскарженням учасником справи судового рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 30 серпня 2018 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи згідно з пунктом 1 частини першої статті 345 КАС України.

Відповідач та третя особа відзивів (заперечень) на касаційну скаргу не надіслали.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_9 на праві власності належало майно, що складається з 34/100 частин комплексу будівель та споруд "ІНФОРМАЦІЯ_1" (об'єкт незавершеного будівництва), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що представляє собою пляжне бунгало з каміння черепашника літ. "А", загальною площею 245,3 кв. м, у тому числі житловою площею 123,2 кв. м, розташованого на земельній ділянці площею 6000 кв. м (далі - спірний об'єкт), що раніше належало ОСОБА_10, про що свідчать наявні в матеріалах справи належним чином засвідчені копії свідоцтва про право власності від 10 липня 2012 року НОМЕР_3, витягу Комунального підприємства "Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації" про державну реєстрацію прав від 17 липня 2012 року N 34847554 та Технічного паспорта на громадський будинок, виготовленого Комунальним підприємством "Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації" від 17 липня 2012 року.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 23 грудня 2015 року у справі N 22-ц/785/5528/15 задоволено апеляційну скаргу представника ОСОБА_5, ОСОБА_11 - ОСОБА_12: скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2015 року; ухвалено у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_5, ОСОБА_11 задоволено, та серед іншого, витребувано у ОСОБА_9 на користь ОСОБА_5 спірний об'єкт; визнано за ОСОБА_5 право власності на спірний об'єкт.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 січня 2016 року у справі N 1522/25684/12 відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_9 та ОСОБА_13 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 23 грудня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_11 до ОСОБА_13, ОСОБА_9, Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, треті особи: ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_10, ОСОБА_17, Приватне підприємство "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності; за позовом ОСОБА_5 до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, третя особа - ОСОБА_9 про визнання прилюдних торгів недійсними, визнання недійсним протоколу проведення прилюдних торгів та скасування акта державного виконавця. Виконання рішення Апеляційного суду Одеської області від 23 грудня 2015 року зупинено до закінчення касаційного провадження у справі.

12 лютого 2016 року між ОСОБА_9 (дарувальник) та ОСОБА_4 (обдаровуваний) укладено договір дарування N 41, за умовами якого дарувальник подарував та передав безоплатно у власність, а обдаровуваний прийняв у дар спірний об'єкт.

17 лютого 2016 року приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сминтиною О.Л. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень N 28280740, яким за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на спірний об'єкт.

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 лютого 2016 року N 28280740 приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сминтиною О.Л. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на спірний об'єкт.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2016 року у справі N 1522/25684/12 касаційні скарги ОСОБА_9, ОСОБА_13 відхилено, а рішення Апеляційного суду Одеської області від 23 грудня 2015 року залишено без змін.

ОСОБА_5 звернувся до Інституту із заявою щодо проведення державної реєстрації права власності на спірний об'єкт, за результатами розгляду якої 26 січня 2017 року державним реєстратором Інституту Кравцем О.В. прийнято спірне рішення та до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис від 24 січня 2017 року номер 18714075 про державну реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на спірний об'єкт.

Не погоджуючись з вказаним рішенням державного реєстратора, ОСОБА_4 звернулася до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково адміністративний позов ОСОБА_4, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині скасування спірного рішення.

Закриваючи провадження у справі, Одеський апеляційний адміністративний суд керувався тим, що фактично спір у справі виник між позивачем та третьою особою про право власності на спірний об'єкт нерухомості, а тому цей спір не є публічно-правовим, а носить майновий характер і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтуваним цей висновок суду апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржених рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Як установлено матеріалами справи, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, направленим на поновлення порушеного, на його думку, права власності на спірний об'єкт.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та третьою особою у справі існує спір про право власності на спірний об'єкт нерухомого майна.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим, оскільки поглинається спором про право, а отже, має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі N 806/1641/17 (провадження N 11-696апп18).

Згідно із частиною третьою статті 3 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки оскаржуване судове рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, а правових висновків суду апеляційної інстанції скаржник не спростував, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 як представника ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.С. Золотніков

Судді: С.В. Бакуліна Н.П. Лященко

В.В. Британчук О.Б. Прокопенко

Д.А. Гудима Л.І. Рогач

В.І. Данішевська І.В. Саприкіна

О.Р. Кібенко О.М. Ситнік

В.С. Князєв В.Ю. Уркевич

Л.М. Лобойко О.Г. Яновська

[ANTIRAID]

Большая палата ввела новое понятие для определения юрисдикции - поглощение спора публичного, спором о праве. Суд указал, что как установлено материалами дела, истец обратился в административный суд с иском, направленным на восстановление нарушенного, по его мнению, права собственности на спорный объект. При этом из материалов дела усматривается, что между истцом и третьим лицом по делу существует спор о праве собственности на спорный объект недвижимого имущества.

Таким образом, этот спор не является публично-правовым, поскольку поглощается спором о праве, а значит, должен решаться судами по правилам гражданского судопроизводства.