Bolt Опубликовано February 20, 2019 Жалоба Share Опубликовано February 20, 2019 ВС/КЦС: Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними (ВСКЦС, справа № 444/484/15-ц, 12.12.18) Фабула судового акта: Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, розглядаючи цю судову справу за касаційною скаргою банка (відповідач), вдався до аналізу ряда положень кредитного договору. При цьому Суд визнав недійсними пункти 1.3.2, 4.3.12 цього договору, а також пункти 1.1.1 (в частині комісії), 2.10 додаткової угоди № 1 до кредитного договору, частково задовольнивши в такий спосіб позовні вимоги двох позивачів – позичальників. Для розуміння суті питання варто поінформувати читача про зміст зазначених пунктів договору. Отже, відповідно до пункту 1.3.2 кредитного договору комісія за видачу кредиту за цим договором складає 1,5 % від суми кредиту і сплачується одноразово на дату видачі/перерахування кредитних коштів. На підставі пункту 4.3.12 кредитного договору при здійснення повного дострокового погашення кредиту протягом перших двох років дії кредитного договору позичальник зобов'язаний сплатити банку комісію у розмірі 2 % від початкової суми кредиту. За змістом пункту 1.1.1 додаткової угоди № 1 до кредитного договору починаючи з 05 травня 2011 року позичальник сплачує суму в розмірі відстрочених протягом зазначеного в абзаці 1 цього пункту періоду платежів та комісію за консультації за кредитними операціями у розмірі 0,75 % згідно додатку (графіку) до цього договору. Нарешті, згідно із пунктом 2.10 додаткової угоди № 1 до кредитного договору у випадку повного дострокового погашення кредиту позичальник зобов'язаний сплатити комісію в розмірі 2 % від суми загальної заборгованості за договором,розрахованої на дату дострокового погашення. У випадку часткового погашення кредиту шляхом внесення необхідного платежу у розмірі,що перевищує платіж, визначений графіком погашення кредиту за відповідний період. Позичальник зобов'язаний сплатити комісію в розмірі 3 % від суми, що становить різницю між сплаченим платежем та платежем, визначеним графіком. Підставою для такого рішення стали, зокрема положеннями ч. 5 ст. 11, частин 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до яких до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. З огляду на це продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними. Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача. ВС/КЦС дйшов кагоричного висновку про те, що комісія за видачу кредиту у розмірі 1,5 % від суми кредиту, комісія у розмірі 2 % від початкової суми кредиту за дострокове повернення кредиту та комісія за консультації за кредитними операціями у розмірі 0,75 % є платою за послуги, що супроводжують кредит, а саме: за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача, що є незаконним в силу ч. 5 ст. 11, частин 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Доречно нагадати, що 10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», відповідно до якого Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону «Про споживче кредитування». В який спосіб у зв’язку з цим будуть діяти суди, покаже практика. Але вже зараз в цілому рішень Верховного Суду можна зустріти фразу про те, що «споживач є вразливою стороною договірних відносин» і «законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів»та Закону України «Про споживче кредитування» (див. наприклад, постанову ВС/КЦС від13 грудня 2018 року (справа № 716/179/15-ц). Постанова Іменем України 12 грудня 2018 року м. Київ справа № 444/484/15-ц провадження № 61-10156св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Висоцької В. С., суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач) учасники справи: позивач - ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра», розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни на заочне рішення Жовківського районного суду Львівської області від 01 квітня 2015 року у складі судді Ясиновського Р. Б. та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 30 листопада 2017 року у складі суддів: Крайник Н. П., Савуляка Р. В., Цяцяка Р. П., В С Т А Н О В И В : У лютому 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» (далі - ПАТ КБ «Надра») про визнання недійсними договорів, стягнення коштів в порядку двосторонньої реституції, відшкодування моральної шкоди, в якому просили визнати недійсним з моменту укладення кредитний договір № 040/37/07-Ф, укладений між банком та ОСОБА_1 26 червня 2007 року, визнати недійсною з моменту укладення додаткову угоду № 1 до кредитного договору від 15 жовтня 2010 року, визнати недійсним з моменту укладення додатковий договір про внесення змін та доповнень № 2 до кредитного договору від 29 вересня 2014 року, визнати недійсним з моменту укладення договір поруки, укладений між банком та ОСОБА_2 26 червня 2007 року, визнати недійсним з моменту укладення іпотечний договір, укладений між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 26 червня 2007 року; в порядку двосторонньої реституції стягнути із банку на користь ОСОБА_1 978 доларів 10 центів США та 18 382 грн 63 коп., а також стягнути із банку на користь ОСОБА_1 заподіяну їй моральну шкоду в розмірі 50 тис. грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорюваний кредитний договір суперечить Закону України «Про захист прав споживачів» та Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, при укладенні кредитного договору банк приховав від позивача повну та об'єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту, вказав в договорі занижені значення показників істотних умов договору, чим ввів позивача в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту. Заочним рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 01 квітня 2015 року позов задоволено частково. Визнано недійсним з моменту укладення кредитний договір № 040/37/07-Ф, укладений 26 червня 2007 року між відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» та ОСОБА_1 Визнано недійсною з моменту укладення додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 040/37/07-Ф від 26 червня 2007 року, укладену 15 жовтня 2010 року між відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 Визнано недійсним з моменту укладення додатковий договір про внесення змін та доповнень № 2 до кредитного договору № 040/37/07-Ф від 26 червня 2007 року, укладений 29 вересня 2014 року між публічним акціонерним товариством комерційним банком «Надра» та ОСОБА_1 Визнано недійсним з моменту укладення договір поруки, укладений 26 червня 2007 року між відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_2 Визнано недійсним з моменту укладення іпотечний договір, укладений між відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 26 червня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Чемерис Г. Я. В порядку двосторонньої реституції стягнуто з публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» на користь ОСОБА_1 978 доларів 10 центів США та 18 382 грн 63 коп. Стягнуто з публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 тис. грн. Вирішено питання про судові витрати. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з кредитного договору № 040/37/07-Ф вбачається, що в ньому немає відомостей щодо детального розпису загальної вартості кредиту. Кредитний договір не містить графіку платежів, а графік платежів до додаткової угоди № 1 від 15 жовтня 2010 року не відповідає строку, на який згідно умов кредитного договору та додаткової угоди, видано кредит, в такому графіку відсутня інформація щодо вартості всіх супутніх послуг, інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом, відсутній докладний розпис сукупної вартості кредиту за кожним платіжним періодом. Кредитний договір не містить вказівки на вид та предмет кожної супутньої послуги, пов'язаної із оформленням кредиту, яка має фінансуватися позичальником, не містить вказівки на її вартість та обґрунтування такої вартості. Кредитний договір не містить умов відкриття, ведення та закриття позичкового рахунку, відкритого позивачу, тарифів та всіх сум коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв'язку з отриманням кредиту, його обслуговуванням і погашенням. Пункт 4.2.6 кредитного договору передбачає право банку ініціювати зміну відсоткової ставки за користування кредитом, письмово попередивши про це позичальника за 10 робочих днів. При незгоді позичальника з новим розміром процентної ставки, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, відсотків за користування ним та можливих штрафних санкцій. Така умова договору надає право банку змінювати відсоткову ставку на власний розсуд, що свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків сторін кредитного договору. У відповідності до частини п'ятої стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Положення підпункту 2.10 додаткової угоди містять умову про зміну суми комісії, що підлягає сплаті, в залежності від зміни загальної суми заборгованості за договором та суми фактично сплаченого місячного платежу за кредитом, тому така умова є несправедливою. Як вбачається із наданого позивачем висновку спеціаліста від 18 грудня 2014 року, встановлений в договорі щомісячний платіж в сумі 293 долари 94 центи США, не відповідає процентній ставці 12,99%, яка передбачена договором. Для обрахування щомісячного платежу фактично банком була встановлена відсоткова ставка в розмірі 13,824 % річних. Таким чином, умови кредитування, які фактично встановлені в кредитному договорі, не відповідають волевиявленню позивача. За таких обставин, банк приховав від позичальника об'єктивну інформацію щодо сукупної вартості кредиту, вказав в договорі занижені значення процентної ставки як істотної умови договору, тим самим ввівши позивача в оману щодо фактичної процентної ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатив би позивач банку, за умови погашення кредиту згідно умов кредитного договору. Факт приховування важливої інформації перед укладенням кредитного договору та не відповідність визначених в договорі умов фактично встановленим, що призвело до отримання додаткового прибутку на користь банку, в даному випадку, суд розцінює як умисел в діях відповідача. Позивач отримала кредит в сумі 25 тис. доларів США. У рахунок погашення кредиту позичальник сплатила 25 978, 1 доларів США. Вказані суми підлягають стягненню з банку в порядку застосування двосторонньої реституції. У зв'язку із введенням в оману та грубим порушенням прав споживача позивачу заподіяно моральну шкоду. Задовольняючи позовну вимогу про визнання недійсним кредитного договору, слід також визнати недійсними договори поруки та договір іпотеки, оскільки ці договори є похідними від головного договору. Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 30 листопада 2017 року заочне рішення Жовківського районного суду Львівської області від 01 квітня 2015 року залишено без змін. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недійсність договору про надання споживчого кредиту, оскільки він не відповідає вимогам статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами надання позичальнику як споживачу фінансових послуг банку повної інформації про кредитні умови, а саме: орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням процентної ставки за кредитом і вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних із одержанням кредиту та укладанням договору про надання споживчого кредиту; податковий режим сплати процентів та про державні субсидії або інформацію про те, від кого споживач може одержати такі відомості; не роз'яснено позивачу, що валютні ризики під час виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором покладено на споживача й не надано інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних із конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним, що передбачено Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженими постановою Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168. Крім того, враховуючи невідповідність процентної ставки, вказаної у договорі, реально сплачуваній, невідповідність мінімального щомісячного платежу та строку кредитування, вказаних в договорі, фактично встановленим, суд дійшов правильного висновку про те, що, таким чином, зазначена у договорі сума кредиту не відповідає його умовам і вартості кредиту. У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року до Верховного Суду, ПАТ КБ «Надра» в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» Стрюкової І. О., просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Касаційна скарга мотивована тим, що під час підписання кредитного договору позивач була ознайомлена з його умовами, висловила згоду щодо цих умов та волевиявлення шляхом підписання вказаного договору. Позивач не довела, що її введено в ману щодо істотних умов кредитного договору. Крім того, не доведено обставини завдання їй моральної шкоди. Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. Суди встановили, що 26 червня 2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 040/37/07-Ф, за умовами якого позичальник кредиту 25 тис. доларів США зі сплатою 12, 99 % річних та строком погашення до 26 червня 2037 року, розмір щомісячного платежу 293, 94 доларів США. 15 жовтня 2010 року між банком та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 040/37/07-Ф від 26 червня 2007 року, якою кредитний договір викладено в новій редакції. 29 вересня 2014 року між банком та ОСОБА_1 укладено додатковий договір № 2 про внесення змін та доповнень до кредитного договору. 26 червня 2007 року між позивачем ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Надра» укладений договір поруки та між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» укладено іпотечний договір, згідно з яким в іпотеку передано квартиру № 9 в будинку АДРЕСА_1. Суди дійшли висновку про недійсність кредитного договору, зокрема, з підстав відсутності у ньому детального розпису сукупної вартості кредиту та ненадання інформації про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, із чим погодитися не можна. За змістом положень статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 26 червня 2007 року) перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі, зокрема, про орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо. У договорі про надання споживчого кредиту зазначається у тому числі детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача. Тобто, вимоги статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» на дату укладення оспорюваного договору не передбачали обов'язку банку надати детальний розпис сукупної вартості кредиту в окремому документі. Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджені постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (набрали чинності 06 червня 2007 року), зобов'язують банки надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту або в кредитному договорі, або додатку до нього. Тобто, детальний розпис сукупної вартості кредиту не обов'язково повинен бути викладений лише як окремий документ. Спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; ОСОБА_1 на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконувала його умови; умови кредитного договору містять повну інформацію щодо умов кредитування: періоду надання кредиту (пункт 1.4), розміру процентної ставки (пункт 1.3.1), порядку її нарахування (пункт 3.4), переліку, розміру й бази розрахунку неустойки (пункт 5); періоду внесення платежів, відповідальності за порушення умов договору. Враховуючи зміст наведених пунктів кредитного договору, ОСОБА_1 з моменту підписання цього договору обізнана щодо оплатності наданого кредиту, свого обов'язку вносити плату за користування кредитом, розміру процентів, порядку їх сплати та відповідальності за прострочення погашення кредиту. Додатком № 1 до додаткової угоди № 1 до кредитного договору визначено розмір щомісячних платежів як за тілом кредиту, так і в розрізі процентів (а. с. 29). Таким чином, позивач була проінформована про всі істотні умови договору, спосіб та терміни погашення кредиту, його сукупну вартість, розмір та терміни сплати процентів та інших платежів, у зв'язку з чим не можна визнати кредитний договір недійсним в цілому. Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України). Із обґрунтованістю позову в частині недійсності окремих частин кредитного договору колегія суддів погоджується з огляду на таке. Відповідно до пункту 1.3.2 кредитного договору комісія за видачу кредиту за цим договором складає 1,5 % від суми кредиту і сплачується одноразово на дату видачі/перерахування кредитних коштів. На підставі пункту 4.3.12 кредитного договору при здійснення повного дострокового погашення кредиту протягом перших двох років дії кредитного договору позичальник зобов'язаний сплатити банку комісію у розмірі 2 % від початкової суми кредиту. За змістом пункту 1.1.1 додаткової угоди № 1 до кредитного договору починаючи з 05 травня 2011 року позичальник сплачує суму в розмірі відстрочених протягом зазначеного в абзаці 1 цього пункту періоду платежів та комісію за консультації за кредитними операціями у розмірі 0,75 % згідно додатку (графіку) до цього договору. Згідно із пунктом 2.10 додаткової угоди № 1 до кредитного договору у випадку повного дострокового погашення кредиту позичальник зобов'язаний сплатити комісію в розмірі 2 % від суми загальної заборгованості за договором, розрахованої на дату дострокового погашення. У випадку часткового погашення кредиту шляхом внесення необхідного платежу у розмірі,що перевищує платіж, визначений графіком погашення кредиту за відповідний період. Позичальник зобов'язаний сплатити комісію в розмірі 3 % від суми, що становить різницю між сплаченим платежем та платежем, визначеним графіком. За положеннями частини п'ятої статті 11, частин першої, другої, п'ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними. Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача. Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо). Таким чином, комісія за видачу кредиту у розмірі 1,5 % від суми кредиту, комісія у розмірі 2 % від початкової суми кредиту за дострокове повернення кредиту та комісія за консультації за кредитними операціями у розмірі 0,75 % є платою за послуги, що супроводжують кредит, а саме: за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача, що є незаконним в силу частини п'ятої статті 11, частин першої, другої, п'ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Отже, суди неправильно застосували вищенаведені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та відповідно до статті 412 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень із ухваленням нового рішення про визнання пунктів 1.3.2, 4.3.12 кредитного договору, пунктів 1.1.1 (в частині комісії), 2.10 додаткової угоди № 1 до кредитного договорунедійсними. В іншій частині позову необхідно відмовити, у тому числі й у частині оспорення договорів забезпечення кредиту, оскільки основне зобов'язання залишається дійсним за виключенням пунктів 1.3.2, 4.3.12 кредитного договору, пунктів 1.1.1 (в частині комісії), 2.10 додаткової угоди № 1 до кредитного договору. Не становлять підставу недійсності кредитного договору посилання позивача на те, що щомісячний платіж у розмірі 293, 94 долари США не відповідає процентній ставці за кредитом у розмірі 12, 99 % річних, також доводи щодо порушення банком порядку зарахування коштів на погашення кредиту, оскільки такі посилання позивача стосуються правильності розрахунку кредитної заборгованості, а не дійсності правочину, на підставі якого виникли правовідносини між сторонами. Щодо процедури зміни розміру процентної ставки, необхідно зазначити таке. Пунктом 4.2.6 кредитного договору визначено, що банк має право ініціювати зміну відсоткової ставки за користування кредитом, письмово попередивши про це позичальника за 10 робочих днів. При незгоді позичальника з новий розміром відсоткової ставки, про що свідчить факт не підписання позичальником протягом 14 робочих днів додаткової угоди до даного договору, банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та можливих штрафних санкцій. У новій редакції кредитного договору наведені умови викладено в пункті 2.8 додаткової угоди № 1, в якому зазначено, що про намір змінити розмір процентної ставки за надання кредиту, кредитор зобов'язаний повідомити позичальника не пізніше ніж за 10 календарних днів до дати початку їх введення, а також надати для укладення додаткову угоду про внесення змін до цього договору. У разі, якщо позичальник погодиться зі зміненим розміром процентної ставки, він зобов'язаний протягом 5 робочих днів підписати надану кредитором додаткову угоду про внесення змін до цього договору та повернути її кредитору. У разі, якщо позичальник не погодиться із запропонованими кредитором змінами розмірів процентів і не укладе протягом строку, встановленого в абзаці 3 пункту 2.8 цього договору, відповідної додаткової угоди до цього договору, кредитор має право вимагати від позичальника дострокового погашення ним у повному обсязі заборгованості за кредитом, сплати процентів, а також можливої неустойки (штрафу, пені) відповідно до умов даного договору. Суди дійшли висновку про те, що такі умови договору надають право банку змінювати відсоткову ставку на власний розсуд, що свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків сторін кредитного договору на шкоду споживачу. Разом з тим, згідно частини першої статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. За частиною третьою статті 653 ЦК України в разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Отже, сторони кредитного договору досягли домовленості щодо порядку зміни розміру процентної ставки, який передбачає необхідність отримання згоди позичальника, а тому не можна погодитися із висновками судів, що пункт 4.2.6 кредитного договору надає право банку змінювати відсоткову ставку на власний розсуд. Згідно вимог статті 611 ЦК України відшкодування моральної шкоди в разі невиконання зобов'язання допускається, якщо такі наслідки передбачені законом або договором, а тому вимоги про відшкодування моральної шкоди є безпідставними, що не враховано судами при вирішенні справи. Керуючись статтями 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни задовольнити частково. Заочне рішення Жовківського районного суду Львівської області від 01 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 30 листопада 2017 року скасувати. Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково. Визнати пункти 1.3.2, 4.3.12 кредитного договору, пункти 1.1.1 (в частині комісії), 2.10 додаткової угоди № 1 до кредитного договору недійсними. У задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в іншій частині відмовити. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В. С. Висоцька Судді: А. О. Лесько С.Ю. Мартєв В. М.Сімоненко С. П. Штелик ссылка 3 Цитата Ссылка на комментарий Поделиться на других сайтах More sharing options...
centurion Опубликовано February 20, 2019 Жалоба Share Опубликовано February 20, 2019 5 hours ago, Bolt said: ВС/КЦС: Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними (ВСКЦС, справа № 444/484/15-ц, 12.12.18) Фабула судового акта: Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, розглядаючи цю судову справу за касаційною скаргою банка (відповідач), вдався до аналізу ряда положень кредитного договору. При цьому Суд визнав недійсними пункти 1.3.2, 4.3.12 цього договору, а також пункти 1.1.1 (в частині комісії), 2.10 додаткової угоди № 1 до кредитного договору, частково задовольнивши в такий спосіб позовні вимоги двох позивачів – позичальників. Для розуміння суті питання варто поінформувати читача про зміст зазначених пунктів договору. Отже, відповідно до пункту 1.3.2 кредитного договору комісія за видачу кредиту за цим договором складає 1,5 % від суми кредиту і сплачується одноразово на дату видачі/перерахування кредитних коштів. На підставі пункту 4.3.12 кредитного договору при здійснення повного дострокового погашення кредиту протягом перших двох років дії кредитного договору позичальник зобов'язаний сплатити банку комісію у розмірі 2 % від початкової суми кредиту. За змістом пункту 1.1.1 додаткової угоди № 1 до кредитного договору починаючи з 05 травня 2011 року позичальник сплачує суму в розмірі відстрочених протягом зазначеного в абзаці 1 цього пункту періоду платежів та комісію за консультації за кредитними операціями у розмірі 0,75 % згідно додатку (графіку) до цього договору. Нарешті, згідно із пунктом 2.10 додаткової угоди № 1 до кредитного договору у випадку повного дострокового погашення кредиту позичальник зобов'язаний сплатити комісію в розмірі 2 % від суми загальної заборгованості за договором,розрахованої на дату дострокового погашення. У випадку часткового погашення кредиту шляхом внесення необхідного платежу у розмірі,що перевищує платіж, визначений графіком погашення кредиту за відповідний період. Позичальник зобов'язаний сплатити комісію в розмірі 3 % від суми, що становить різницю між сплаченим платежем та платежем, визначеним графіком. Підставою для такого рішення стали, зокрема положеннями ч. 5 ст. 11, частин 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до яких до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. З огляду на це продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними. Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача. ВС/КЦС дйшов кагоричного висновку про те, що комісія за видачу кредиту у розмірі 1,5 % від суми кредиту, комісія у розмірі 2 % від початкової суми кредиту за дострокове повернення кредиту та комісія за консультації за кредитними операціями у розмірі 0,75 % є платою за послуги, що супроводжують кредит, а саме: за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача, що є незаконним в силу ч. 5 ст. 11, частин 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Доречно нагадати, що 10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», відповідно до якого Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону «Про споживче кредитування». В який спосіб у зв’язку з цим будуть діяти суди, покаже практика. Але вже зараз в цілому рішень Верховного Суду можна зустріти фразу про те, що «споживач є вразливою стороною договірних відносин» і «законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів»та Закону України «Про споживче кредитування» (див. наприклад, постанову ВС/КЦС від13 грудня 2018 року (справа № 716/179/15-ц). Постанова Іменем України 12 грудня 2018 року м. Київ справа № 444/484/15-ц провадження № 61-10156св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Висоцької В. С., суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач) учасники справи: позивач - ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра», розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни на заочне рішення Жовківського районного суду Львівської області від 01 квітня 2015 року у складі судді Ясиновського Р. Б. та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 30 листопада 2017 року у складі суддів: Крайник Н. П., Савуляка Р. В., Цяцяка Р. П., В С Т А Н О В И В : У лютому 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» (далі - ПАТ КБ «Надра») про визнання недійсними договорів, стягнення коштів в порядку двосторонньої реституції, відшкодування моральної шкоди, в якому просили визнати недійсним з моменту укладення кредитний договір № 040/37/07-Ф, укладений між банком та ОСОБА_1 26 червня 2007 року, визнати недійсною з моменту укладення додаткову угоду № 1 до кредитного договору від 15 жовтня 2010 року, визнати недійсним з моменту укладення додатковий договір про внесення змін та доповнень № 2 до кредитного договору від 29 вересня 2014 року, визнати недійсним з моменту укладення договір поруки, укладений між банком та ОСОБА_2 26 червня 2007 року, визнати недійсним з моменту укладення іпотечний договір, укладений між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 26 червня 2007 року; в порядку двосторонньої реституції стягнути із банку на користь ОСОБА_1 978 доларів 10 центів США та 18 382 грн 63 коп., а також стягнути із банку на користь ОСОБА_1 заподіяну їй моральну шкоду в розмірі 50 тис. грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорюваний кредитний договір суперечить Закону України «Про захист прав споживачів» та Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, при укладенні кредитного договору банк приховав від позивача повну та об'єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту, вказав в договорі занижені значення показників істотних умов договору, чим ввів позивача в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту. Заочним рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 01 квітня 2015 року позов задоволено частково. Визнано недійсним з моменту укладення кредитний договір № 040/37/07-Ф, укладений 26 червня 2007 року між відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» та ОСОБА_1 Визнано недійсною з моменту укладення додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 040/37/07-Ф від 26 червня 2007 року, укладену 15 жовтня 2010 року між відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 Визнано недійсним з моменту укладення додатковий договір про внесення змін та доповнень № 2 до кредитного договору № 040/37/07-Ф від 26 червня 2007 року, укладений 29 вересня 2014 року між публічним акціонерним товариством комерційним банком «Надра» та ОСОБА_1 Визнано недійсним з моменту укладення договір поруки, укладений 26 червня 2007 року між відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_2 Визнано недійсним з моменту укладення іпотечний договір, укладений між відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 26 червня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Чемерис Г. Я. В порядку двосторонньої реституції стягнуто з публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» на користь ОСОБА_1 978 доларів 10 центів США та 18 382 грн 63 коп. Стягнуто з публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 тис. грн. Вирішено питання про судові витрати. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з кредитного договору № 040/37/07-Ф вбачається, що в ньому немає відомостей щодо детального розпису загальної вартості кредиту. Кредитний договір не містить графіку платежів, а графік платежів до додаткової угоди № 1 від 15 жовтня 2010 року не відповідає строку, на який згідно умов кредитного договору та додаткової угоди, видано кредит, в такому графіку відсутня інформація щодо вартості всіх супутніх послуг, інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом, відсутній докладний розпис сукупної вартості кредиту за кожним платіжним періодом. Кредитний договір не містить вказівки на вид та предмет кожної супутньої послуги, пов'язаної із оформленням кредиту, яка має фінансуватися позичальником, не містить вказівки на її вартість та обґрунтування такої вартості. Кредитний договір не містить умов відкриття, ведення та закриття позичкового рахунку, відкритого позивачу, тарифів та всіх сум коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв'язку з отриманням кредиту, його обслуговуванням і погашенням. Пункт 4.2.6 кредитного договору передбачає право банку ініціювати зміну відсоткової ставки за користування кредитом, письмово попередивши про це позичальника за 10 робочих днів. При незгоді позичальника з новим розміром процентної ставки, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, відсотків за користування ним та можливих штрафних санкцій. Така умова договору надає право банку змінювати відсоткову ставку на власний розсуд, що свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків сторін кредитного договору. У відповідності до частини п'ятої стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Положення підпункту 2.10 додаткової угоди містять умову про зміну суми комісії, що підлягає сплаті, в залежності від зміни загальної суми заборгованості за договором та суми фактично сплаченого місячного платежу за кредитом, тому така умова є несправедливою. Як вбачається із наданого позивачем висновку спеціаліста від 18 грудня 2014 року, встановлений в договорі щомісячний платіж в сумі 293 долари 94 центи США, не відповідає процентній ставці 12,99%, яка передбачена договором. Для обрахування щомісячного платежу фактично банком була встановлена відсоткова ставка в розмірі 13,824 % річних. Таким чином, умови кредитування, які фактично встановлені в кредитному договорі, не відповідають волевиявленню позивача. За таких обставин, банк приховав від позичальника об'єктивну інформацію щодо сукупної вартості кредиту, вказав в договорі занижені значення процентної ставки як істотної умови договору, тим самим ввівши позивача в оману щодо фактичної процентної ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатив би позивач банку, за умови погашення кредиту згідно умов кредитного договору. Факт приховування важливої інформації перед укладенням кредитного договору та не відповідність визначених в договорі умов фактично встановленим, що призвело до отримання додаткового прибутку на користь банку, в даному випадку, суд розцінює як умисел в діях відповідача. Позивач отримала кредит в сумі 25 тис. доларів США. У рахунок погашення кредиту позичальник сплатила 25 978, 1 доларів США. Вказані суми підлягають стягненню з банку в порядку застосування двосторонньої реституції. У зв'язку із введенням в оману та грубим порушенням прав споживача позивачу заподіяно моральну шкоду. Задовольняючи позовну вимогу про визнання недійсним кредитного договору, слід також визнати недійсними договори поруки та договір іпотеки, оскільки ці договори є похідними від головного договору. Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 30 листопада 2017 року заочне рішення Жовківського районного суду Львівської області від 01 квітня 2015 року залишено без змін. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недійсність договору про надання споживчого кредиту, оскільки він не відповідає вимогам статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами надання позичальнику як споживачу фінансових послуг банку повної інформації про кредитні умови, а саме: орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням процентної ставки за кредитом і вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних із одержанням кредиту та укладанням договору про надання споживчого кредиту; податковий режим сплати процентів та про державні субсидії або інформацію про те, від кого споживач може одержати такі відомості; не роз'яснено позивачу, що валютні ризики під час виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором покладено на споживача й не надано інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних із конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним, що передбачено Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженими постановою Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168. Крім того, враховуючи невідповідність процентної ставки, вказаної у договорі, реально сплачуваній, невідповідність мінімального щомісячного платежу та строку кредитування, вказаних в договорі, фактично встановленим, суд дійшов правильного висновку про те, що, таким чином, зазначена у договорі сума кредиту не відповідає його умовам і вартості кредиту. У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року до Верховного Суду, ПАТ КБ «Надра» в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» Стрюкової І. О., просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Касаційна скарга мотивована тим, що під час підписання кредитного договору позивач була ознайомлена з його умовами, висловила згоду щодо цих умов та волевиявлення шляхом підписання вказаного договору. Позивач не довела, що її введено в ману щодо істотних умов кредитного договору. Крім того, не доведено обставини завдання їй моральної шкоди. Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. Суди встановили, що 26 червня 2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 040/37/07-Ф, за умовами якого позичальник кредиту 25 тис. доларів США зі сплатою 12, 99 % річних та строком погашення до 26 червня 2037 року, розмір щомісячного платежу 293, 94 доларів США. 15 жовтня 2010 року між банком та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 040/37/07-Ф від 26 червня 2007 року, якою кредитний договір викладено в новій редакції. 29 вересня 2014 року між банком та ОСОБА_1 укладено додатковий договір № 2 про внесення змін та доповнень до кредитного договору. 26 червня 2007 року між позивачем ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Надра» укладений договір поруки та між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» укладено іпотечний договір, згідно з яким в іпотеку передано квартиру № 9 в будинку АДРЕСА_1. Суди дійшли висновку про недійсність кредитного договору, зокрема, з підстав відсутності у ньому детального розпису сукупної вартості кредиту та ненадання інформації про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, із чим погодитися не можна. За змістом положень статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 26 червня 2007 року) перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі, зокрема, про орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо. У договорі про надання споживчого кредиту зазначається у тому числі детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача. Тобто, вимоги статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» на дату укладення оспорюваного договору не передбачали обов'язку банку надати детальний розпис сукупної вартості кредиту в окремому документі. Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджені постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (набрали чинності 06 червня 2007 року), зобов'язують банки надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту або в кредитному договорі, або додатку до нього. Тобто, детальний розпис сукупної вартості кредиту не обов'язково повинен бути викладений лише як окремий документ. Спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; ОСОБА_1 на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконувала його умови; умови кредитного договору містять повну інформацію щодо умов кредитування: періоду надання кредиту (пункт 1.4), розміру процентної ставки (пункт 1.3.1), порядку її нарахування (пункт 3.4), переліку, розміру й бази розрахунку неустойки (пункт 5); періоду внесення платежів, відповідальності за порушення умов договору. Враховуючи зміст наведених пунктів кредитного договору, ОСОБА_1 з моменту підписання цього договору обізнана щодо оплатності наданого кредиту, свого обов'язку вносити плату за користування кредитом, розміру процентів, порядку їх сплати та відповідальності за прострочення погашення кредиту. Додатком № 1 до додаткової угоди № 1 до кредитного договору визначено розмір щомісячних платежів як за тілом кредиту, так і в розрізі процентів (а. с. 29). Таким чином, позивач була проінформована про всі істотні умови договору, спосіб та терміни погашення кредиту, його сукупну вартість, розмір та терміни сплати процентів та інших платежів, у зв'язку з чим не можна визнати кредитний договір недійсним в цілому. Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України). Із обґрунтованістю позову в частині недійсності окремих частин кредитного договору колегія суддів погоджується з огляду на таке. Відповідно до пункту 1.3.2 кредитного договору комісія за видачу кредиту за цим договором складає 1,5 % від суми кредиту і сплачується одноразово на дату видачі/перерахування кредитних коштів. На підставі пункту 4.3.12 кредитного договору при здійснення повного дострокового погашення кредиту протягом перших двох років дії кредитного договору позичальник зобов'язаний сплатити банку комісію у розмірі 2 % від початкової суми кредиту. За змістом пункту 1.1.1 додаткової угоди № 1 до кредитного договору починаючи з 05 травня 2011 року позичальник сплачує суму в розмірі відстрочених протягом зазначеного в абзаці 1 цього пункту періоду платежів та комісію за консультації за кредитними операціями у розмірі 0,75 % згідно додатку (графіку) до цього договору. Згідно із пунктом 2.10 додаткової угоди № 1 до кредитного договору у випадку повного дострокового погашення кредиту позичальник зобов'язаний сплатити комісію в розмірі 2 % від суми загальної заборгованості за договором, розрахованої на дату дострокового погашення. У випадку часткового погашення кредиту шляхом внесення необхідного платежу у розмірі,що перевищує платіж, визначений графіком погашення кредиту за відповідний період. Позичальник зобов'язаний сплатити комісію в розмірі 3 % від суми, що становить різницю між сплаченим платежем та платежем, визначеним графіком. За положеннями частини п'ятої статті 11, частин першої, другої, п'ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними. Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача. Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо). Таким чином, комісія за видачу кредиту у розмірі 1,5 % від суми кредиту, комісія у розмірі 2 % від початкової суми кредиту за дострокове повернення кредиту та комісія за консультації за кредитними операціями у розмірі 0,75 % є платою за послуги, що супроводжують кредит, а саме: за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача, що є незаконним в силу частини п'ятої статті 11, частин першої, другої, п'ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Отже, суди неправильно застосували вищенаведені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та відповідно до статті 412 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень із ухваленням нового рішення про визнання пунктів 1.3.2, 4.3.12 кредитного договору, пунктів 1.1.1 (в частині комісії), 2.10 додаткової угоди № 1 до кредитного договорунедійсними. В іншій частині позову необхідно відмовити, у тому числі й у частині оспорення договорів забезпечення кредиту, оскільки основне зобов'язання залишається дійсним за виключенням пунктів 1.3.2, 4.3.12 кредитного договору, пунктів 1.1.1 (в частині комісії), 2.10 додаткової угоди № 1 до кредитного договору. Не становлять підставу недійсності кредитного договору посилання позивача на те, що щомісячний платіж у розмірі 293, 94 долари США не відповідає процентній ставці за кредитом у розмірі 12, 99 % річних, також доводи щодо порушення банком порядку зарахування коштів на погашення кредиту, оскільки такі посилання позивача стосуються правильності розрахунку кредитної заборгованості, а не дійсності правочину, на підставі якого виникли правовідносини між сторонами. Щодо процедури зміни розміру процентної ставки, необхідно зазначити таке. Пунктом 4.2.6 кредитного договору визначено, що банк має право ініціювати зміну відсоткової ставки за користування кредитом, письмово попередивши про це позичальника за 10 робочих днів. При незгоді позичальника з новий розміром відсоткової ставки, про що свідчить факт не підписання позичальником протягом 14 робочих днів додаткової угоди до даного договору, банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та можливих штрафних санкцій. У новій редакції кредитного договору наведені умови викладено в пункті 2.8 додаткової угоди № 1, в якому зазначено, що про намір змінити розмір процентної ставки за надання кредиту, кредитор зобов'язаний повідомити позичальника не пізніше ніж за 10 календарних днів до дати початку їх введення, а також надати для укладення додаткову угоду про внесення змін до цього договору. У разі, якщо позичальник погодиться зі зміненим розміром процентної ставки, він зобов'язаний протягом 5 робочих днів підписати надану кредитором додаткову угоду про внесення змін до цього договору та повернути її кредитору. У разі, якщо позичальник не погодиться із запропонованими кредитором змінами розмірів процентів і не укладе протягом строку, встановленого в абзаці 3 пункту 2.8 цього договору, відповідної додаткової угоди до цього договору, кредитор має право вимагати від позичальника дострокового погашення ним у повному обсязі заборгованості за кредитом, сплати процентів, а також можливої неустойки (штрафу, пені) відповідно до умов даного договору. Суди дійшли висновку про те, що такі умови договору надають право банку змінювати відсоткову ставку на власний розсуд, що свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків сторін кредитного договору на шкоду споживачу. Разом з тим, згідно частини першої статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. За частиною третьою статті 653 ЦК України в разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Отже, сторони кредитного договору досягли домовленості щодо порядку зміни розміру процентної ставки, який передбачає необхідність отримання згоди позичальника, а тому не можна погодитися із висновками судів, що пункт 4.2.6 кредитного договору надає право банку змінювати відсоткову ставку на власний розсуд. Згідно вимог статті 611 ЦК України відшкодування моральної шкоди в разі невиконання зобов'язання допускається, якщо такі наслідки передбачені законом або договором, а тому вимоги про відшкодування моральної шкоди є безпідставними, що не враховано судами при вирішенні справи. Керуючись статтями 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни задовольнити частково. Заочне рішення Жовківського районного суду Львівської області від 01 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 30 листопада 2017 року скасувати. Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково. Визнати пункти 1.3.2, 4.3.12 кредитного договору, пункти 1.1.1 (в частині комісії), 2.10 додаткової угоди № 1 до кредитного договору недійсними. У задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в іншій частині відмовити. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В. С. Висоцька Судді: А. О. Лесько С.Ю. Мартєв В. М.Сімоненко С. П. Штелик ссылка Практика относительно т.н. комиссий (скрытые проценты) начинает набирать обороты). Тем более забавно, что Головуючий суддя - В. С. Висоцька. 1 Цитата Ссылка на комментарий Поделиться на других сайтах More sharing options...
ais Опубликовано February 20, 2019 Жалоба Share Опубликовано February 20, 2019 А можно ли как то отыграть "обратку" по этому поводу, например, после вступления в силу решения по взысканию долга по кредиту или подать какой то отдельный иск о возмещении чрезмерно взысканных по решению суда средств в пользу кредитора? (фантазирую после прочтения и вспоминая о проигранном деле) Цитата Ссылка на комментарий Поделиться на других сайтах More sharing options...
Marina-NET Опубликовано February 20, 2019 Жалоба Share Опубликовано February 20, 2019 1 час назад, ais сказал: А можно ли как то отыграть "обратку" по этому поводу, например, после вступления в силу решения по взысканию долга по кредиту или подать какой то отдельный иск о возмещении чрезмерно взысканных по решению суда средств в пользу кредитора? (фантазирую после прочтения и вспоминая о проигранном деле) Здравствуйте! На мой взгляд, если при рассмотрении Вашего спора не устанавливался судом факт действительности договора, а учитывалась только его презумпция и если не пропущено срок исковой давности по оспариванию кредитного договора, то можно было бы подать иск о признании кредитного договора недействительным в незаконной части, получить позитивное решение суда и пересмотреть спор о взыскании по нововыявленным обстоятельствам. ИМХО Цитата Ссылка на комментарий Поделиться на других сайтах More sharing options...
centurion Опубликовано February 21, 2019 Жалоба Share Опубликовано February 21, 2019 14 hours ago, Marina-NET said: Здравствуйте! На мой взгляд, если при рассмотрении Вашего спора не устанавливался судом факт действительности договора, а учитывалась только его презумпция и если не пропущено срок исковой давности по оспариванию кредитного договора, то можно было бы подать иск о признании кредитного договора недействительным в незаконной части, получить позитивное решение суда и пересмотреть спор о взыскании по нововыявленным обстоятельствам. ИМХО Суды по умолчанию в решениях пишут "судом встановлено укладання договору". Это как клише в судебных решениях. 2 Цитата Ссылка на комментарий Поделиться на других сайтах More sharing options...
Marina-NET Опубликовано February 21, 2019 Жалоба Share Опубликовано February 21, 2019 2 минуты назад, centurion сказал: Суды по умолчанию в решениях пишут "судом встановлено укладання договору". Это как клише в судебных решениях. Здравствуйте! Вы правы, что суды так пишут, но если не было оценки законности договора, то установление факта его заключения не означает факта его законности, кроме того: только заключенный договор может быть признан судом недействительным, в противном случае он - "нікчемний". Мне доводилось сталкиваться с приведенной мной практикой, но давно - в начале 2000-х, в хозяйственном процессе. Цитата Ссылка на комментарий Поделиться на других сайтах More sharing options...
centurion Опубликовано February 21, 2019 Жалоба Share Опубликовано February 21, 2019 3 minutes ago, Marina-NET said: Здравствуйте! Вы правы, что суды так пишут, но если не было оценки законности договора, то установление факта его заключения не означает факта его законности, кроме того: только заключенный договор может быть признан судом недействительным, в противном случае он - "нікчемний". Мне доводилось сталкиваться с приведенной мной практикой, но давно - в начале 2000-х, в хозяйственном процессе. Поэтому и нужно по-максимуму набрасывать в первой инстанции, не выходя за границы злоупотребления правом. В противном случае у судов высших инстанций будет повод не выходить за рамки рассмотрения. 2 Цитата Ссылка на комментарий Поделиться на других сайтах More sharing options...
Marina-NET Опубликовано February 21, 2019 Жалоба Share Опубликовано February 21, 2019 2 минуты назад, centurion сказал: Поэтому и нужно по-максимуму набрасывать в первой инстанции, не выходя за границы злоупотребления правом. В противном случае у судов высших инстанций будет повод не выходить за рамки рассмотрения. Человек не идеален, не все может предусмотреть, ошибается, потом вынужден исправлять - жизнь 2 Цитата Ссылка на комментарий Поделиться на других сайтах More sharing options...
centurion Опубликовано February 21, 2019 Жалоба Share Опубликовано February 21, 2019 3 minutes ago, Marina-NET said: Человек не идеален, не все может предусмотреть, ошибается, потом вынужден исправлять - жизнь 3 minutes ago, Marina-NET said: Человек не идеален, не все может предусмотреть, ошибается, потом вынужден исправлять - жизнь Если такой человек является юристом, то это уже не ошибка, которую нужно исправлять, а откровенный "косяк". 1 Цитата Ссылка на комментарий Поделиться на других сайтах More sharing options...
Recommended Posts
Join the conversation
You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.