Постановление БП-ВС о хозяйственной юрисдикции спора по иску к ФЛП ликвидированному на момент подачи иска

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 року

м. Київ

Справа N 910/8729/18

Провадження N 12-294гс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Рогач Л.І.,

суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк "Траст" (далі - ПАТ Банк "Траст", скаржник) на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 серпня 2018 року (судді Пашкіна С.А., Калатай Н.Ф., Сітайло Л.Г.) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 9 липня 2018 року (суддя Привалов А.І.) у справі N 910/8729/18 за позовом ПАТ Банк "Траст" до Духоти Євгена Вікторовича про визнання договору недійсним та застосування наслідків його недійсності.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У липні 2018 року ПАТ Банк "Траст" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Духоти Є.В. про визнання недійсним договору від 1 лютого 2016 року N 12/02-16 про виконання робіт та надання послуг, укладеного між цим банком та фізичною особою - підприємцем (далі - ФОП) Духотою Є.В., та про застосування наслідків недійсності цього правочину у вигляді стягнення з відповідача 1 300 000 грн.

2. Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Господарський суд міста Києва ухвалою від 9 липня 2018 року відмовив ПАТ Банк "Траст" у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2.2. Мотивуючи ухвалу, суд першої інстанції вказав, що оскільки відповідач є фізичною особою та на дату подання позову вже не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності, то цей спір не підлягає вирішенню в господарських судах України з огляду на приписи статей 4, 20 ГПК України.

2.3. Київський апеляційний господарський суд постановою від 21 серпня 2018 року ухвалу місцевого господарського суду залишив без змін.

3. Короткий зміст касаційної скарги, надходження справи до Великої Палати Верховного Суду

3.1. У вересні 2018 року ПАТ Банк "Траст" подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 серпня 2018 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 9 липня 2018 року, справу направити на розгляд до суду першої інстанції.

3.2. Скаржник вважає, що господарський суд залишив поза увагою ті обставини, що цей спір виник саме з господарської діяльності відповідача, позовні вимоги заявлено про визнання недійсним господарського договору, укладеного суб'єктами господарювання. Ці правовідносини врегульовані нормами як Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), так і Господарського кодексу України (далі - ГК України), а процесуальним законом не передбачено імперативної норми щодо віднесення цього спору до юрисдикції інших судів. Вирішуючи питання щодо юрисдикції спору, який виник із господарської діяльності та предметом якого є визнання недійсним господарського договору, укладеного із ФОП, який станом на час вирішення справи припинив свою підприємницьку діяльність, суди не дослідили правової природи правовідносин між сторонами та всупереч положенню частини першої статті 20 ГПК України дійшли помилкового висновку про віднесення цього спору до юрисдикції загальних судів. Також скаржник зауважує, що суди не врахували особливого статусу ФОП, із припиненням здійснення господарської діяльності яким господарські зобов'язання для фізичної особи не припиняються, на відміну від юридичних осіб (статті 609 ЦК України). Скаржник, серед іншого, посилається на правові висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 9 серпня 2017 року у справі N 3-788гс17 та в ухвалі від 28 січня 2009 року у справі N 6-20405св08, а також на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 5 червня 2018 року у справі N 14-144цс18.

3.3. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 4 грудня 2018 року справу N 910/8729/18 разом з касаційною скаргою ПАТ Банк "Траст" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 серпня 2018 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 9 липня 2018 року передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду згідно із частиною шостою статті 302 ГПК України.

3.4. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 20 грудня 2018 року прийняла справу та призначила її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

4. Позиція Великої Палати Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла таких висновків.

4.2. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

4.3. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

4.4. Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

4.5. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

4.6. Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

4.7. Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

4.8. Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

4.9. За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

4.10. Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.

4.11. Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

4.12. З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

4.13. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

4.14. Наведена норма підлягає застосуванню, якщо позов подано внаслідок помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду у випадках, коли предмет спору чи суб'єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів, або коли право чи інтерес не підлягають судовому захисту.

4.15. Як уже зазначалось, звертаючись із цим позовом, позивач просив визнати недійсним договір про виконання робіт та надання послуг, укладений між ним та ФОП Духотою Є.В.

4.16. Аналіз змісту та підстав поданого позову свідчить про те, що спір між сторонами виник щодо недійсності господарського договору, яким було опосередковано зобов'язальні правовідносини сторін спору з виконання робіт та надання послуг.

4.17. Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

4.18. Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

4.19. За частиною першою статті 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

4.20. За положеннями статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

4.21. Відповідно до статті 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

4.22. За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

4.23. Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились.

4.24. Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України не відповідають наведеним вище нормам матеріального та процесуального права.

4.25. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про відмову у відкритті провадження у справі.

5. Висновок Великої Палати Верховного Суду

5.1. Відповідно до частини шостої статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

5.2. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга ПАТ Банк "Траст" підлягає задоволенню, а прийняті у справі ухвала та постанова - скасуванню з направленням справи до Господарського суду міста Києва для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

6. Щодо судового збору

6.1. ОскількиВелика Палата Верховного Суду дійшла висновку про направлення справи на розгляд до Господарського суду міста Києва, розподіл судових витрат буде здійснено за результатом розгляду спору.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 317 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк "Траст" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 серпня 2018 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 9 липня 2018 року у справі N 910/8729/18 скасувати.

Справу направити до господарського суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Л.І. Рогач Судді: Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко С.В. Бакуліна Н.П. Лященко В.В. Британчук О.Б. Прокопенко Д.А. Гудима І.В. Саприкіна В.І. Данішевська О.М. Ситнік О.С. Золотніков В.Ю. Уркевич О.Р. Кібенко О.Г. Яновська

[ANTIRAID]

Большая палата в своем выводе сама себе противоречит, указывая, что ФЛП продолжает существовать как физлицо, но при этом заключенные с ним договора и возникающие из них споры должны рассматриваться в порядке хозяйственного судопроизводства, даже если иск подан уже после прекращения ФЛП.