Постановление БП-ВС об определении юрисдикции при спорах касающихся актовых записей гражданского состояния

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
Іменем України

13 березня 2019 року

м. Київ

Справа N 466/1150/18

Провадження N 14-59цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Лященко Н.П.,

суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А.,

Данішевської В.І., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_14 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 20 лютого 2018 року (суддя Луців-Шумська Н.Л.) та постанову Апеляційного суду Львівської області від 06 липня 2018 року (судді Крайнік Н.П., Мельничук О.Я., Савуляк Р.В.)

у цивільній справі за заявою ОСОБА_14, заінтересована особа - Шевченківський районний у м. Львові відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, про встановлення факту неправильності в актовому записі цивільного стану та

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2018 року ОСОБА_14 звернувся до суду із заявою, у якій просив встановити факт неправильності в актовому записі N 24 про народження доньки ОСОБА_15, складеному 02 жовтня 2004 року Середкевичівською сільською радою Яворівського району Львівської області, в частині місця народження дитини: с. Середкевичі Яворівського району Львівської області. Також просив установити факт, що ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_1, народилася у м. Львові.

Заяву мотивував тим, що його донька ОСОБА_15 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року у м. Львові, що підтверджується дублікатом медичного свідоцтва про народження N 1507 від 07 листопада 2017 року. Однак у зв'язку з тим, що її батькам не було роз'яснено можливості визначення місця народження дитини за місцем фактичного народження, в її свідоцтві про народження місце народження визначено неправильно - с. Середкевичі Яворівського району Львівської області. Зазначена обставина порушує особисте немайнове право ОСОБА_15 на індивідуальність, тому заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту неправильності в актовому записі та встановлення факту місця народження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 20 лютого 2018 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 06 липня 2018 року, відмовлено у відкритті провадження у справі.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що подана ОСОБА_14 заява про встановлення факту неправильності в актовому записі цивільного стану не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки факт народження дитини підтверджується актовим записом про народження, складеним уповноваженим органом, а незгода заявника з указаними в актовому записі цивільного стану даними не встановлюється в порядку окремого провадження. Суд зазначив, що орган державної реєстрації актів цивільного стану є державним органом - суб'єктом владних повноважень, уповноваженим здійснювати державну реєстрацію актів цивільного стану, яка має публічно-правову природу. Вирішення спорів щодо правомірності дій органу державної реєстрації актів цивільного стану про відмову у внесенні змін до актового запису належить до юрисдикції адміністративних судів та розглядається з дотриманням порядку, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та вказав, що Шевченківський районний у м. Львові відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції за результатами розгляду заяви ОСОБА_14 про внесення змін до актового запису про народження ОСОБА_15 від 02 жовтня 2004 року N 24 фактично відмовив у внесенні таких змін. ОСОБА_14 має право оскаржити таку відмову в судовому порядку, але оскільки орган державної реєстрації актів цивільного стану є державним органом - суб'єктом владних повноважень, уповноваженим здійснювати державну реєстрацію актів цивільного стану, яка має публічно-правову природу, вирішення спорів про правомірність дій органу державної реєстрації актів цивільного стану щодо відмови у внесенні змін до актового запису належить до юрисдикції адміністративних судів та розглядається з дотриманням порядку, встановленого КАС України. Відмова у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_14 не є обмеженням у доступі до правосуддя, оскільки останній не обмежений у можливості вирішення його спору.

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2018 року, ОСОБА_14, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди не врахували, що обраний заявником спосіб захисту особистих немайнових прав фізичних осіб передбачений законом. Установлення в судовому порядку факту неправильності в актовому записі та встановлення фактів загалом не ставиться законодавцем у залежність від правомірності рішення органу реєстрації актів цивільного стану щодо реєстрації актового запису цивільного стану та від того, законно чи незаконно орган реєстрації актів цивільного стану відмовив заінтересованій особі у внесенні змін до актового запису цивільного стану, складеного раніше. Окрім того, адміністративне судочинство не передбачає таких способів захисту порушених особистих немайнових прав фізичних осіб, як установлення факту неправильності в актовому записі цивільного стану про народження та встановлення факту народження фізичної особи у конкретному місці.

Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Ухвалою колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 січня 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Частиною шостою статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон N 2147-VIII), якщо не зазначено інше, встановлено, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, з обґрунтуванням підстав, визначених у частині шостій статті 403 ЦПК України (частина четверта статті 404 цього Кодексу).

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 23 січня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що ОСОБА_14 оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

04 лютого 2019 року справа надійшла до Великої Палати Верховного Суду та передана судді-доповідачу відповідно до автоматизованого розподілу справи.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 14 лютого 2019 року справу прийнято до розгляду.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 402 ЦПК України визначено, що в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених статтею 389, частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб'єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов'язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Вирішуючи питання про юрисдикцію спору, необхідно з'ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

У цій справі спірні правовідносини пов'язані з установленням місця народженняОСОБА_15 і залежно від цього - правильності чи помилковості актового запису про її народження.

Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 49 Цивільного кодексу України; далі - ЦК України). Актом цивільного стану є, зокрема, народження фізичної особи, встановлення її походження, та ін. (частина друга статті 49 ЦК України).

Аналогічні за змістом приписи закріплені у статті 2 Закону України від 01 липня 2010 року N 2398-VI "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" (далі - Закон).

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи й офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті (частина перша статті 9 Закону).

Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку (частина перша статті 22 Закону).

Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану також регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року N 96/5 (далі - Правила).

Згідно з пунктом 1.1 розділу І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.

Відповідно до пункту 2.13 Правил підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану.

У своїй заяві, поданій у порядку окремого провадження, ОСОБА_14 просив установити факт неправильності запису про місце народження його доньки ОСОБА_15 в акті цивільного стану про народження та встановити факт її народження у м. Львові.

У справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає насамперед у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не має права виходити за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.

Перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, ЦК України та іншим законом, не є вичерпним (частина третя статті 270 ЦК України). Позивач звернувся до суду для захисту права на забезпечення органом державної влади особистого немайнового права (частина перша статті 273 ЦК України) на відображення достовірної інформації про місце народження ОСОБА_15 в актовому записі, а не для оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану.

Таким чином, об'єктом перевірки судами в цій справі є встановлення обставин, що підтверджують або спростовують факт народження ОСОБА_15 в певному місці, та залежно від них вирішення питання про неправильність актового запису про народження в частині місця її народження, а не дотримання Шевченківським районним у м. Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області процедури розгляду звернення заявника про внесення змін до актового запису про народження N 24 від 02 жовтня 2004 року й оцінка правомірності дій щодо відмови в задоволенні цього звернення.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються в порядку, передбаченому главою 6 розділу IV ЦПК України.

З огляду на викладене ВеликаПалата Верховного Суду не погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що у сторін виник публічно-правовий спір стосовно оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису про народження особи, та вважає, що справа має розглядатися за правилами цивільного судочинства в порядку окремого провадження.

Правовий висновок щодо правильного застосування пункту 2.13 Правил викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року (справа N 425/2737/17), у якій зазначено, що суди за правилами цивільного судочинства повинні встановлювати обставини, що підтверджують або спростовують факт народження особи, та залежно від установлених обставин вирішувати питання про неправильність актового запису і зобов'язання відповідача внести зміни до цього запису. У справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема перевіряє, чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду в таких справах полягає насамперед у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не має права виходити за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.

Відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має, зокрема, право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, в тому числі за встановленою підсудністю або для продовження розгляду (пункт 2 частини першої статті 409 ЦПК України).

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а ухвала Шевченківського районного суду м. Львова від 20 лютого 2018 року та постанова Апеляційного суду Львівської області від 06 липня 2018 року - скасуванню, справа - направленню до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ураховуючи наведене та керуючись частиною першою статті 400, частиною третьої статті 406 ЦПК України, пунктом 2 частини першої статті 409, статтями 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_14 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 20 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 06 липня 2018 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.П. Лященко Судді: Н.О. Антонюк О.Б. Прокопенко С.В. Бакуліна Л.І. Рогач В.В. Британчук І.В. Саприкіна Д.А. Гудима О.М. Ситнік В.І. Данішевська О.С. Ткачук О.Р. Кібенко В.Ю. Уркевич В.С. Князєв О.Г. Яновська Л.М. Лобойко

[ANTIRAID]

Большая палата со ссылкой на уже существующую правовую позицию указала, что суды по правилам гражданского судопроизводства должны устанавливать обстоятельства, подтверждающие или опровергающие факт рождения лица, и в зависимости от установленных обстоятельств решать вопрос о неправильности актовой записи и обязательства ответчика внести изменения в эту запись.

В делах об обжаловании отказа внести по заявлению лица изменения в актовую запись гражданского состояния суд по правилам административного судопроизводства изучает наличие или отсутствие достаточных оснований для принятия соответствующего решения, в частности проверяет, соответствующие решения приняты на основании, в пределах полномочий и способом, которые предусмотрены Конституцией и законами Украины, а также приняты они обоснованно, то есть с учетом всех обстоятельств, имеющих значение.

Задача административного суда в таких делах заключается прежде всего в проверке соблюдения процедуры рассмотрения и принятия органом регистрации актов гражданского состояния соответствующего решения. Административный суд, рассматривая такие дела, не вправе выходить за пределы их публично-правовых аспектов и устанавливать юридические факты, имеющие значение для внесения изменений в актовые записи гражданского состояния.