Постановление БП-ВС о хозяйственной юрисдикции спора по отмене регистрации ОСББ одним и собственников квартир физлицом

[ANTIRAID]

Державний герб України

ПОСТАНОВА
Іменем України

6 лютого 2019 року 

м. Київ 

Справа № 462/2646/17
Провадження № 11-1272апп18 

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О.Б.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу № 462/2646/17 за позовом ОСОБА_3 до Управління державної реєстрації Львівської міської ради (далі - Управління державної реєстрації), третя особа - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «На Війтівській» (далі -ОСББ «На Війтівській»), про визнання незаконними дій, скасування державної реєстрації та зобов'язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2018 року (судді Нос С. П., Курилець А. Р., Хобор Р. Б.),

УСТАНОВИЛА:

У червні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, у якому просила:

- визнати протиправною та скасувати реєстраційну дію державного реєстратора Управління державної реєстрації Фенчин Віри-Ярини Володимирівни - державну реєстрацію юридичної особи - ОСББ «На Війтівській» в Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) про проведення державної реєстрації юридичної особи від 10 червня 2016 року, номер запису 1020000039099;

- зобов'язати Управління державної реєстрації внести до ЄДР запис щодо скасування проведення державної реєстрації юридичної особи ОСББ «На Війтівській» в ЄДР про проведення державної реєстрації юридичної особи від 10 червня 2016 року, номер запису 1020000039099.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначила, що вона є власником квартири АДРЕСА_1. 10 червня 2016 року державним реєстратором Фенчин В.-Я. В. було здійснено реєстрацію юридичної особи - ОСББ «На Війтівській», яке створено власниками квартир будинків № 2, 4, 6, 8 на АДРЕСА_2 та будинку № АДРЕСА_1, яка не відповідає вимогам закону, оскільки заяву про державну реєстрацію прийнято від сторонньої, неуповноваженої особи, із неповними даними та даними, які суперечать вимогам державної реєстрації юридичної особи.

Залізничний районний суд міста Львова рішенням від 13 квітня 2018 року адміністративний позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував державну реєстрацію державного реєстратора Управління державної реєстрації ОСББ «На Війтівській» від 10 червня 2016 року, номер запису 1020000039099; у задоволенні позовної вимоги щодо зобов'язання Управління державної реєстрації вчинити певні дії відмовив за безпідставністю.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 16 серпня 2018 року рішення Залізничного районного суду міста Львова від 13 квітня 2018 року скасував, провадження у справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). 

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, бо між сторонами виник спір про право цивільне, який має вирішуватись за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК).

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_3 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2018 року, а справу направити до цього ж суду для продовження розгляду.

На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_3 зазначила, що апеляційний суд зробив помилковий висновок про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки спір у цій справі стосується незаконних дій державного реєстратора щодо створення юридичної особи - ОСББ «На Війтівській», а не оспорення порушення її житлових прав, тобто спір про право відсутній, а отже, справа повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

У відзиві на касаційну скаргу ОСББ «На Війтівській» зазначає, що позивачкою не надано жодних доказів, що її права як співвласника майна багатоквартирного будинку порушені, з урахуванням того, що позивачка є учасником ОСББ «На Війтівській» та має право брати участь у діяльності ОСББ, та яким чином будуть відновлені її права шляхом скасування державної реєстрації створення юридичної особи. Дії ОСОБА_3 спрямовані на недопущення роботи ОСББ «На Війтівській» та відведення останнім земельної ділянки для обслуговування будинків.

Управління державної реєстрації у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2018 року - без змін. Теж вважає, що ОСОБА_3 не надала жодних доказів, що її права як співвласника майна багатоквартирного будинку порушені, з урахуванням того, що позивачка є учасником ОСББ «На Війтівській» та має право брати участь у діяльність ОСББ, та яким чином будуть відновлені її права шляхом скасування державної реєстрації створення юридичної особи.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 25 вересня 2018 року відкрив касаційне провадження за скаргою ОСОБА_3, а ухвалою від 24 жовтня 2018 року - передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши в установлених статтею 341 КАС межах наведені в касаційній скарзі та відзивах на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили такі обставини справи.

10 червня 2016 року державним реєстратором Управління державної реєстрації ФенчинВ.-Я. В. здійснено реєстрацію юридичної особи - ОСББ «На Війтівській», яке створено власниками квартир будинків № 2, 4, 6, 8 на АДРЕСА_2 та будинку № АДРЕСА_1.

Заяву про державну реєстрацію створення юридичної особи - ОСББ «На Війтівській» подав 10 червня 2016 року заявник - ОСОБА_5

Однак ОСОБА_5 не є засновником юридичної особи ОСББ «На Війтівській», про що не вказано в поданій заяві, і не є співвласником нерухомого майна багатоквартирних будинків, які ввійшли до складу ОСББ «На Війтівській».

Не погоджуючись із вказаною реєстрацією та вважаючи порушеними свої права внаслідок здійснення реєстрації юридичної особи - ОСББ «На Війтівській, позивачка звернулася до суду із цим адміністративним позовом.

Розглядаючи та вирішуючи справу по суті заявлених вимог, суд першої інстанції виходив із того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Апеляційний суд закрив провадження у справі виходячи із того, що цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки між сторонами виник спір про право цивільне, який має вирішуватись за правилами ЦПК.

Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатися ця справа, Велика Палата Верховного Суду виходить із таких міркувань.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до статті 2 КАС у редакції, чинній на час розгляду справи судами, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Разом із тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас при визначенні предметної юрисдикції справи суд має виходити із суті права/інтересу, за захистом якого суб'єкт публічного права звертається до суду, та мети звернення з позовом, оскільки саме такі критерії розмежування належності спору до тієї чи іншої юрисдикції дають змогу найбільш ефективно захистити порушене право позивача, аніж розмежування юрисдикції виключно на підставі участі у спорі суб'єкта владних повноважень.

При цьому визначальною ознакою приватноправових відносин є наявність майнового чи особистого немайнового інтересу. Оспорювані або невизнані майнові права та інтереси підлягають захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення такого права або інтересу призвели дії суб'єкта владних повноважень при виконанні ним владних управлінських функцій.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) у чинній редакції юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами пункту 3 частини першої статті 20 ГПК господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Згідно зі статтею 385 Цивільного кодексу України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об'єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України від 29 листопада 2001 року № 2866-III «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Закон № 2866-III).

Статтею 1 цього Закону встановлено, що ОСББ - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до статті 4 Закону № 2866-III об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання й використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Основна діяльність ОСББ полягає в здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.

Отже, вищезазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Як убачається з матеріалів справи та позовних вимог, ОСОБА_3 є мешканцем будинку та власником квартири в будинку, який увійшов до новоствореного та зареєстрованого ОСББ «На Війтівській». При цьому вважає, що державну реєстрацію проводив ОСОБА_5, який не є уповноваженою особою і, на думку позивача, не може бути керівником ОСББ «На Війтівській», а отже, допущено порушення її житлових прав.

Отже, спірні правовідносини виникли між ОСОБА_3 - мешканкою будинку, що увійшов до новоствореного та зареєстрованого ОСББ «На Війтівській», яка має право брати участь у його діяльності, та фактичними учасниками зазначеного новоствореного ОСББ і державним реєстратором щодо державної реєстрації юридичної особи - ОСББ «На Війтівській».

За таких обставин цей спір стосується не стільки правомірності дій суб'єкта владних повноважень щодо державної реєстрації юридичної особи - ОСББ «На Війтівській», скільки приватного інтересу, а саме права ОСОБА_3 як співвласника майна багатоквартирного будинку, порушеного, на думку ОСОБА_3, державним реєстратором Управління державної реєстрації при реєстрації юридичної особи - ОСББ «На Війтівській».

Викладені у касаційній скарзідоводи щодо помилковості висновку апеляційної інстанції не підтвердилися під час перегляду справи Великою Палатою Верховного Суду.

Водночас Велика Палата Верховного Суду зауважує, що суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі, помилково зазначив, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Спір про відміну державної реєстрації юридичної особи є спором про наявність або відсутність цивільної правоздатності та господарської компетенції (можливості мати господарські права та обов'язки). Цей спір не є спором у сфері публічно-правових відносин, навіть якщо виник у зв'язку з протиправним внесенням до ЄДР суб'єктом владних повноважень запису про проведення державної реєстрації юридичної особи; не є спором, що виникає із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин; не є спором, що виникає у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, а є спором про абстрактну можливість брати участь у конкретних правовідносинах.

При цьому процесуальне законодавство не визначає юрисдикційну належність такого спору.

Велика Палата Верховного Суду постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15, заповнюючи цю прогалину закону, зазначила, що подібні спори є найбільш наближеними до спорів, пов'язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи )пункт 3 частини першої статті 1 статті 20 ГПК), а тому повинні розглядатись за правилами господарського судочинства.

Отже, цей спір має вирішуватися за правилами ГПК незалежно від суб'єктного складу, за місцезнаходженням юридичної особи (частина шоста статті 30 ГПК)

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 349 КАС суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Статтею 351 КАС визначено, що підставами для зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі, помилково дійшов висновку про те, що цей спір має вирішуватися за правилами ЦПК, а тому наявні підстави для зміни постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2018 рокув її мотивувальній частині з викладених вище підстав.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2018 рокув частині встановлення предметної юрисдикції змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови та визначивши право позивача на звернення із цим позовом до суду в порядку господарського судочинства.

3. У решті судове рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.Б. Прокопенко Судді: Н. О. Антонюк Л.М. Лобойко С.В. Бакуліна Н.П. Лященко В.В. Британчук Л.І. Рогач Д.А. Гудима І.В. Саприкіна В.І. Данішевська О.М. Ситнік О.С. Золотніков В.Ю. Уркевич О.Р. Кібенко В.С. Князєв О.Г. Яновська

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80224650

[ANTIRAID]

В этом решении по абсурдности определения юрисдикции Большая палата обошла сама себя и вновь завоевала пальму первенства в полном и бесповоротном уничтожении правовой определенности. Суд пришел к столь глубокому выводу на основании настолько "глубоких" теоретических изысканий, что начинаешь сомневаться вообще в наличии такого количества юрисдикций, а правильнее сказать подведомственности споров. С таким обоснованием любой спор можно отправить в любой суд и это будет законным.

Большая палата указала, что спор об отмене государственной регистрации юридического лица является спором о наличии или отсутствии гражданской правоспособности и хозяйственной компетенции (возможности иметь хозяйственные права и обязанности). Этот спор не является спором в сфере публично-правовых отношений, даже если возник в связи с противоправным внесением в ЕГР субъектом властных полномочий записи о проведении государственной регистрации юридического лица; не является спором, который возникает из гражданских, земельных, трудовых, семейных, жилищных и иных правоотношений; не является спором, который возникает в связи с осуществлением хозяйственной деятельности, а является спором о абстрактной возможности участвовать в конкретных правоотношениях.

При этом процессуальное законодательство не определяет юрисдикционную принадлежность такого спора. Большая Палата Верховного Суда в постановлении от 20 сентября 2018 по делу № 813/6286/15, заполняя этот пробел закона, отметила, что подобные споры являются наиболее приближенными к спорам, связанным с деятельностью или прекращением деятельности юридического лица) пункт 3 части первой статьи 1 статьи 20 ГПК), а потому должны рассматриваться по правилам хозяйственного судопроизводства. Итак, этот спор должен решаться по правилам ГПК независимо от субъектного состава, по местонахождению юридического лица (часть шестая статьи 30 ХПК).