Постановление БП-ВС о гражданской юрисдикции спора по отмене регистрации местоположения юрлица собственником помещения

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року

м. Київ

Справа N 809/3420/14

Провадження N 11-1437апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О.Б.,

суддів Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_3 до відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гостинець" (далі - Товариство), про визнання неправомірними відомостей та зобов'язання вчинити дії

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2017 року (судді Бруновська Н.В., Костів М.В., Шавель Р.М.),

УСТАНОВИЛА:

У жовтні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням подальшої заміни неналежного відповідача та відмови від частини позовних вимог просив визнати неправомірними (недостовірними) відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців (далі - Реєстр), щодо місцезнаходження Товариства за адресою: АДРЕСА_1, а також зобов'язати відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради скасувати у зазначеному реєстрі запис щодо такого місцезнаходження Товариства.

Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_3 зазначив, що він є власником приміщення за згаданою вище адресою і наявність відомостей у Реєстрі про місцезнаходження Товариства за цією адресою порушує його права щодо належного володіння, користування і розпорядження своїм майном. Податковий орган установив відсутність Товариства за вказаною адресою, проте відповідач за зверненням позивача не виключив недостовірні відомості з Реєстру, повідомивши про порядок проведення державної реєстрації змін до установчих документів.

Суди розглядали справу неодноразово.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 3 серпня 2016 року позов задовольнив частково, зобов'язавши відповідача скасувати в Реєстрі запис щодо місцезнаходження юридичної особи - Товариства за адресою: АДРЕСА_1. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 8 лютого 2017 року постанову суду першої інстанції скасував та закрив провадження в адміністративній справі на підставі чинного на той час пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У ході розгляду справи суди встановили такі її обставини.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності N 24216525 нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 перебувають у приватній власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 13 лютого 2004 року.

У Реєстрі на момент звернення позивача до суду вказано таке місцезнаходження юридичної особи - Товариства: АДРЕСА_1.

З метою визначення достовірних відомостей про місцезнаходження Товариства позивач звернувся із заявою від 16 липня 2014 року до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області. За наслідками перевірки зазначених у заяві відомостей працівниками оперативного управління цієї інспекції не встановлено фактичного знаходження Товариства за адресою: АДРЕСА_1. У зв'язку із цим податковий орган направив державному реєстратору повідомлення від 18 серпня 2014 року N 4512/9/09-15-18-02-036/2666 про відсутність юридичної особи за місцем знаходження для вжиття заходів, передбачених Законом України 15 травня 2003 року N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" у редакції, чинній нас виникнення спірних відносин (далі - Закон N 755-IV).

Відповідно до вимог частини дванадцятої статті 19 Закону N 755-IV Реєстраційною службою направлено Товариству повідомлення від 18 серпня 2014 року щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

На таку вимогу Реєстраційної служби Товариство надіслано реєстраційну картку форми 6 від 27 серпня 2014 року про підтвердження відомостей про юридичну особу, які містяться в Реєстрі, зокрема щодо місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_1.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що в діях Реєстраційної служби відсутні ознаки протиправності і на момент вчинення реєстраційних дій відомості щодо Товариства внесено до Реєстру правомірно, оскільки вимогами законодавства чітко передбачено порядок державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, зокрема щодо її місцезнаходження, якого повинен дотримуватись відповідач як суб'єкт владних повноважень.

Водночас цей суд указав на те, що оскільки позивач як власник нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 не надавав згоди на розміщення Товариства в будівлях за вказаною адресою та його відсутність там, відповідача слід зобов'язати скасувати в Реєстрі запис щодо місцезнаходження Товариства за цією адресою.

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції зауважив, що спір у цій справі не має ознак адміністративного та підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Не погодившись із таким рішенням апеляційного суду, ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду про закриття провадження у справі та направити справу до цього ж суду для продовження її розгляду по суті.

Скаргу мотивовано тим, що спір у цій справі є публічно-правовим, оскільки стосується наявності у Реєстрі відомостей, які не відповідають дійсності, та зобов'язання внесення до Реєстру відомостей, а не фактичного місцезнаходження Товариства.

У запереченнях на касаційну скаргу Товариство зазначає, що вирішення заявлених ОСОБА_3 позовних вимог не охоплюється компетенцією суду адміністративної юрисдикції, оскільки подання відомостей державному реєстратору про реєстрацію юридичної особи за іншою адресою здійснюється виключно цією особою. Позивач не наділений повноваженнями ініціювати внесення змін до Реєстру щодо місця знаходження Товариства, а суд адміністративної юрисдикції - вирішувати питання, які згідно зі статутом Товариства є його виключною компетенцією. Товариство також указує на те, що приміщення за згаданою вище адресою знаходиться у його власності.

Відповідач заперечень на касаційну скаргу не подав.

Дослідивши у межах, визначених частиною першою статті 341 чинного КАС, наведені в касаційній скарзі та запереченнях на неї доводи, заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців, регулює Закон N 755-IV.

Відповідно до частин першої та другої статті 17 цього Закону відомості про юридичну особу або фізичну особу -підприємця включаються до Реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. В Реєстрі містяться, зокрема, відомості щодо місцезнаходження юридичної особи.

За правилами частини першої статті 19 Закону N 755-IV у разі якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Реєстрі, не пов'язана зі змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає поштовим відправленням з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Реєстрі.

Якщо зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Реєстрі, вносяться у зв'язку зі зміною місцезнаходження та/або найменування юридичної особи, утвореної на підставі модельного статуту, крім документів, передбачених частиною першою цієї статті, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), додатково подає примірник оригіналу або нотаріально засвідчену копію рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про внесення таких змін (частина друга статті 19 Закону N 755-IV).

Частиною четвертою цієї статті передбачено, що державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Реєстрі, якщо вони не передбачені частинами першою - третьою цієї статті.

Юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу (частина одинадцята статті 19 Закону N 755-IV).

Згідно із частиною дванадцятою статті 19 Закону N 755-IVy разі надходження державному реєстратору від органу доходів і зборів повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Частиною першою статті 29 Закону N 755-IV передбачено, що для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридична особа повинна подати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи; примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) рішення про внесення змін до установчих документів. Документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення про внесення змін до установчих документів; оригінали установчих документів юридичної особи з відміткою про їх державну реєстрацію з усіма змінами, чинними на дату подачі документів, або копія опублікованого в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації повідомлення про втрату всіх або частини зазначених оригіналів установчих документів; два примірники змін до установчих документів юридичної особи у вигляді окремих додатків або два примірники установчих документів у новій редакції; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації змін до установчих документів, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 53 зазначеного Закону особи, винні у внесенні до установчих документів або інших документів, які подаються державному реєстратору, завідомо неправдивих відомостей, які підлягають внесенню до Реєстру, несуть відповідальність, установлену законом.

Таким чином, Законом N 755-IV чітко визначено порядок реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, зокрема щодо її місцезнаходження, внесення до Реєстру записів щодо такого місцезнаходження, а також суб'єктів звернення для вчинення відповідних реєстраційних дій, якого повинен дотримуватись відповідач як суб'єкт владних повноважень.

Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатися ця справа, ВеликаПалата Верховного Суду виходить з таких міркувань.

Вимогами у цій справі є визнання неправомірними (недостовірними) відомостей, які містяться в Реєстрі, щодо місцезнаходження юридичної особи, а також зобов'язання державного реєстратора скасувати у Реєстрі запис щодо такого місцезнаходження третьої особи, який, за твердженням позивача, порушує його права як власника відповідного нерухомого майна.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

Відповідно до статті 2 КАС уредакції, чинній на час подання позову, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС у зазначеній редакції).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ (за статтею 17 КАС у відповідній редакції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

У пункті 7 частини першої статті 3 КАС в наведеній вище редакції визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Водночас помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі N 914/2006/17.

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач при вирішенні питання щодо вчинення реєстраційних дій та внесення до Реєстру відомостей стосовно Товариства не має публічно-правових відносин саме з позивачем. Реєстраційні дії, які, на переконання позивача, зобов'язаний вчинити відповідач, стосуються третьої особи і в разі їх вчинення впливатимуть на її права та обов'язки.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Ініціюючи перед судом питання про зобов'язання державного реєстратора як суб'єкта владних повноважень скасувати у Реєстрі запис щодо місцезнаходження Товариства, ОСОБА_3 послався на порушення своїх прав як власника об'єкта нерухомого майна, належність якого саме позивачу заперечує зі свого боку третя особа.

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що цей спір не пов'язаний із захистом прав ОСОБА_3 у сфері публічно-правових відносин, що унеможливлює розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

За правилами частини першої статті 350 чинної редакції КАСсуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суд апеляційної інстанції, правильно застосувавши норми матеріального й процесуального права, обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3, то касаційну скаргу останнього слід залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2017 року - без змін.

Керуючись статтями 243, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.Б. Прокопенко Судді: С.В. Бакуліна Н.П. Лященко В.В. Британчук Л.І. Рогач Д.А. Гудима І.В. Саприкіна О.С. Золотніков О.М. Ситнік О.Р. Кібенко В.Ю. Уркевич В.С. Князєв О.Г. Яновська Л.М. Лобойко

[ANTIRAID]

Большая палата указала, что рассматриваемый спор не является спором между участниками публично-правовых отношений, поскольку ответчик при решении вопроса о совершении регистрационных действий и внесения в Реестр сведений об Обществе не имеет публично-правовых отношений именно с истцом. Регистрационные действия, которые, по мнению истца, обязан совершить ответчик, касаются третьего лица и в случае их совершения будут влиять на его права и обязанности.

Частноправовые отношения отличаются наличием имущественного или неимущественного интереса участника. Спор имеет частноправовой характер, если он обусловлен нарушением или угрозой нарушения частного права или интереса, как правило имущественного, конкретного субъекта, подлежащего защите способом, предусмотренным законодательством для сферы частноправовых отношений, даже если к нарушению частного права или интереса привели управленческие действия субъектов властных полномочий. Инициируя перед судом вопрос об обязательствах государственного регистратора как субъекта властных полномочий отменить в Реестре запись о местонахождении Общества, истец сослался на нарушение своих прав как собственника объекта недвижимого имущества, принадлежность которого именно истцу отрицает со своей стороны третье лицо.